Судді Верховного Суду виступили з лекціями на навчанні в межах підготовки та підвищення рівня кваліфікації помічників суддів

«Стандарти написання судового рішення. Вступ та ключові питання» – такою була тема онлайн-лекції, з якою виступила суддя Верховного Суду у Касаційному господарському суді Олена Кібенко. Вона наголосила на важливості структури судового рішення, звернула увагу, зокрема, на нумерацію абзаців, заголовки, підзаголовки, виділення ключових тез, цитат іншим шрифтом, висновки. Такі елементи тексту допомагають швидко знаходити в судовому рішенні необхідну інформацію, не перечитуючи його повністю.

Суддя зазначила про те, які підходи існують при написанні судового рішення. Важливими в судовому рішенні, зауважила лектор, є вступ та ключові питання. Із вступної частини має бути зрозуміло, які були обставини справи, у чому суть спору. Аналізуючи ключові доводи сторін, суддя формулює для себе запитання, на які потрібно відповісти. Починати писати судове рішення можна з будь-якого блоку і запитання, але доцільно вибудувати логічний ланцюжок відповідей. Суддя має намагатися писати, ніби відповідаючи на запитання «умовного критика», який буде читати рішення.

Спікерка розповіла, що слід уникати методу «простирадла» при написанні постанов. Стиль, у якому викладається текст постанови, має два варіанти: моностиль (суддя надає власне бачення, щодо вирішення спору і відповіді на ключові питання, або доводи сторін) та діалоговий стиль (відповідь по кожному із доводів касаційної скарги).

Як приклад Олена Кібенко навела постанову Великої Палати ВС від 16 листопада 2023 року у провадженні № 11-228сап21 щодо дисциплінарної відповідальності судді, у якій висловлено правову позицію щодо мотивації судових рішень (відповідь на всі аргументи сторін). ЄСПЛ у своїх рішеннях послідовно констатує, що згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суди мають мотивувати висновки в рішеннях. Важливо навести ті висновки, яких дійшов суд за результатами оцінки доказів, та знайти настільки вагомі й одночасно зрозумілі аргументи на користь прийнятого рішення, щоб вони переконали в законності й справедливості вирішення спору навіть ту сторону, яка в цьому спорі програла.

«Писати коротко – це мистецтво. І воно потребує набагато більше часу, але результат того вартий», – наголосила Олена Кібенко.

Презентація Олени Кібенко доступна за посиланням: https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/2024_prezent/Prezent_standart_napus_syd_rish2024.pdf

Суддя Верховного Суду у Касаційному господарському суді Юрій Чумак виступив із лекцією «Особливості розгляду та вирішення спорів, що виникають із забезпечення виконання кредитних зобов’язань».

У межах виступу лектор проаналізував практику Верховного Суду та звернув увагу на такі правові позиції:

– рішення суду, яким вирішено спір між кредитором та боржником та/або поручителем щодо стягнення заборгованості, яким визначено розмір такої заборгованості, не має преюдиційного характеру для заставодавця (іпотекодавця, майнового поручителя) за основним кредитним зобов’язанням і за загальним правилом не може бути оскаржене в апеляційному порядку ним як особою, яка не брала участі у справі, в якій вирішувалося питання про стягнення кредитної заборгованості з позичальника, у разі її незалучення до участі у справі (постанова ВП ВС від 12 травня 2020 року у справі № 921/730/13-г/3);

– спір щодо правочину, укладеного на забезпечення виконання основного зобов’язання, належить до юрисдикції господарського суду, якщо таке основне зобов’язання є господарським і спір щодо нього підлягає розгляду за правилами господарського судочинства (постанова ВП ВС від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12916/15-ц);

 – передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду (постанова ВП ВС від 18 квітня 2018 року у справі № 760/14438/15-ц);

­– у резолютивній частині судового рішення про стягнення заборгованості за основним зобов’язанням та звернення стягнення на предмет іпотеки слід вказувати, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається в рахунок стягнення заборгованості за основним договором, а отже таке звернення стягнення не є додатковим стягненням, яке могло б розумітися як подвійне (постанова ВП ВС від 19 травня 2020 року у справі № 361/7543/17);

– скасування судового рішення, що мало наслідком внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки, не відновлює дію останньої, оскільки іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі (постанова ВП ВС від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17).

Також  Юрій Чумак наголосив на тому, що право іпотеки є акцесорним видом забезпечення виконання зобов’язання, а тому поділяє долю права вимоги, яку вона забезпечує. В разі неможливості задоволення вимоги (зокрема, у зв’язку з відмовою судом у стягненні суми боргу) є неможливим і звернення стягнення на предмет іпотеки.

Із презентацією Юрія Чумака можна ознайомитися за посиланням: https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/2024_prezent/Prezent_kredit_zobov_2024.pdf

Суддя Великої Палати Верховного Суду Олександр Банасько розповів про актуальну судову практику у справах про банкрутство. Він акцентував на особливостях розгляду справ про банкрутство, питаннях щодо виключної підсудності та застосування темпорального підходу.

Зокрема, ч. 2 ст. 7 КУзПБ передбачено концентрацію розгляду господарським судом у межах справи про банкрутство всіх майнових спорів за участю боржника незалежно від того, якою стороною спору він є (відповідачем чи позивачем) і чи це вимоги до боржника, чи його позови про витребування майна, відшкодування шкоди тощо.

Щодо порядку розгляду позовних вимог з майновими вимогами до боржника, заявлених у позовному провадженні після відкриття провадження у справі про банкрутство, Олександр Банасько зауважив таке. КУзПБ не встановлює преклюзивного строку для заявлення кредиторами вимог, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, однак зволікання кредитора із заявленням конкурсних вимог до боржника звужує обсяг правомочностей такого кредитора.

Презентація Олександра Банаська доступна за посиланням: https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/2024_prezent/Prezent_aktualna_sud_praktika_2024.pdf

Суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Наталія Сакара висвітлила питання «Диджиталізація правосуддя. Використання єдиної судової  інформаційно-телекомунікаційної системи під час розгляду справ. Огляд окремих правових позицій Верховного Суду».

На початку лекції суддя зазначила про практику ЄС, згідно з якою наведено такі правові позиції:

• відмова судів через брак обладнання у прийнятті позовних заяв в електронній формі порушує право на доступ до суду;
• відмова судів прийняти до розгляду апеляційну скаргу, подану в паперовій формі замість електронної через неможливість її належним чином заповнити у зв’язку з недоліками програми, що використовується для заповнення формуляра, становить надмірний формалізм та підриває справедливість судового розгляду;
• будь-які перебої в роботі електронної системи документообігу, внаслідок чого заяви та додані до них додатки не змогли надійти до суду, повинні тлумачитися на користь особи, яка зробила все, що від неї залежало, для належного виконання своїх обов’язків.

Суддя розповіла про те, які особи зобов’язані зареєструватися в ЄСІТС, про окремі процесуальні наслідки запровадження ЄСІТС, про доступ до матеріалів електронної справи та забезпечення права на справедливий судовий розгляд (потрібно створювати рівні умови). На національному рівні мають бути створені умови для того, щоб особа могла ознайомитися з матеріалами справи. Разом з тим невикористання наданих можливостей не призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.

Детальніше – у презентації Наталії Сакари: https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/2024_prezent/Prezent_ESITS.pdf

Суддя Верховного Суду у Касаційному господарському суді Тетяна Дроботова виступила з лекцією «Застосування норм процесуального законодавства: правові позиції Великої Палати Верховного Суду».

Лектор наголосила на тому, що досліджувати передану на розгляд справу потрібно починати з таких складових: предмет, підстава позову, спосіб захисту, суб’єктний склад.

Також доповідачка висвітлила судову практику щодо обставин, які мають преюдиціальне значення для розгляду справи. Обставини, які підлягають встановленню судом у справі, – це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов’язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка – це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин.

Суддя розповіла про судову практику ВС та навела перелік постанов, на які слід звернути увагу, а саме про загальні та спеціальні норми в господарському процесі, про застосування аналогії у процесуальному праві, про формування Верховним Судом правового висновку у справі,  про рішення Суду Європейського Союзу як джерела права, про змагальність сторін у господарському процесі тощо.

Презентація Тетяни Дроботової доступна за посиланням: https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/2024_prezent/Prezent_proces_pozicii_VP_VS.pdf

Суддя Верховного Суду у Касаційному господарському суді Наталія Волковицька прочитала лекцію на тему «Забезпечення єдності судової практики».

У межах виступу лектор проаналізувала практику Верховного Суду та зупинилася на підставах передачі справ, які були передані на розгляд Великої Палати Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду. Зокрема, як виключні правові проблеми виділено такі:

• у законі існує прогалина у вирішенні питання: якщо створена у 1990 році релігійна громада не припинила своєї діяльності, то чи правомірно Церква користується майном, яке перебувало в користуванні створеної у 1990 році релігійної громади; чи є ефективним способом захисту вимога позивача про зобов'язання звільнити приміщення в контексті його виконання;
• щодо юрисдикції спору у справі про користування земельною ділянкою для ведення особистого селянського господарства: цей спір повинен розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства;
• щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України за обставин врегулювання сторонами в договорі умов нарахування штрафних санкцій за кожний день прострочення, викладених Верховним Судом України у постанові від 22 листопада 2010 року у справі № 3/063-09;
• чи має місце під виглядом відчуження майнових прав щодо нерухомого майна фактичний продаж права на звернення до суду з відповідним позовом або права на застосування способів захисту цивільних прав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 16 і статей 387, 392 ЦК України;
• чи може особа, яка набула майнові права на нерухоме майно, вважатися такою, що до неї перейшло право володіння майном, яким незаконно заволоділа інша особа, та чи застосовується віндикація власником таких майнових прав з метою повернення йому володіння майном як матеріальним об’єктом, оскільки майнові права не є частиною матеріального об’єкта.

Із цими та іншими правовими підставами передачі справ на розгляд Великої Палати Верховного Суду можна ознайомитися детальніше у презентації Наталії Волковицької за посиланням: https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/2024_prezent/Prezent_zabezpech_ednosti_sud_prakt_2024.pdf

Суддя Верховного Суду у Касаційному господарському суді Надія Багай розповіла про особливості розгляду і вирішення спорів з приводу оренди державного і комунального майна. Вона звернула увагу на законодавство, що регулює відносини оренди державного і комунального майна, а також на практику Верховного Суду щодо юрисдикційних питань, що виникають у зазначених правовідносинах:

• правовідносини, які не пов'язані зі здійсненням відповідачем владних управлінських функцій, а стосуються перевірки ним як власником майна виконання орендарем умов договору оренди цього майна (враховуючи суб'єктний склад, справу належить розглядати в порядку господарського, а не адміністративного судочинства);
• спірні правовідносини, які виникли між сторонами з приводу укладення договору оренди державного майна, зокрема невизнання переважного права товариства на оренду цілісного майнового комплексу державного підприємства на новий строк, не є публічно-правовими (спір має вирішуватися судами за правилами ГПК України);
• відносини, що склалися між відповідними суб'єктами щодо певного об'єкта комунальної власності у процесі його використання (спір у цій справі не є публічно-правовим і не належить до юрисдикції адміністративних судів);
• спірні відносини, які виникли між сторонами з приводу укладення договору оренди державного нерухомого майна, в яких Регіональне відділення Фонду державного майна України діє від імені власника цього майна (спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства).

Надія Багай розповіла про постанову Верховного Суду від 28 лютого 2023 року у справі № 910/13661/21, яка містить правові позиції щодо порядку продовження договорів оренди державного та комунального майна, та про постанову Верховного Суду від 11 липня 2023 року у справі № 910/8348/22, у якій вказано, що для договорів оренди, які укладаються в період воєнного стану, розмір авансового внеску та забезпечувального депозиту обмежений до розміру однієї місячної орендної плати.

Презентація Надії Багай доступна за посиланням: https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/2024_prezent/Prezent_orenda_derj_komun_maina2024.pdf.

Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Ян Берназюк виступив із лекцією «Доктрина actio popularis (позов на захист суспільних інтересів) в аспекті гарантованого права на доступ до правосуддя», яка відбулася в інтерактивному форматі.

Ян Берназюк запропонував за допомогою програми ChatGPT ознайомитися з визначенням терміна «actio popularis» та відмінностями в застосуванні цього терміна в різних країнах світу. У виступі, серед іншого, суддя зауважив, що у практиці судів України термін «actio popularis» використаний у 122 судових рішеннях.

У межах виступу лектор проаналізував такі пов’язані поняття: правоздатність (locus standi), доступ до суду, справедливість / моральність, суспільні інтереси (інтереси територіальної громади), ефективний суд  / ефективний судовий захист, позов прокурора, позов громадської організації або політичної партії, захист екологічних прав, захист прав споживачів, захист культурної спадщини (історичний ареал, правила благоустрою), принцип законності, охоронюваний інтерес тощо.

Суддя ознайомив із законодавством, що дозволяє застосовувати в Україні позови, які мають ознаки тих, що спрямовані на захист саме суспільних інтересів.

Презентація Яна Берназюка – за посиланням: https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/2024_prezent/actio_popularis_bernaziuk.pdf

Суддя Верховного Суду у Касаційному господарському суді Ірина Кондратова висвітлила актуальну практику Верховного Суду при вирішенні корпоративних спорів.

На початку лекції суддя зазначила про статистику розгляду відповідних спорів. У 2023 році на розгляді Верховного Суду перебувало 811 корпоративних спорів.

У межах виступу доповідачка проаналізувала практику Верховного Суду та звернула увагу на актуальні правові позиції при вирішенні корпоративних спорів, зокрема у спорах щодо оскарження рішень загальних зборів, у спорах з визнання недійсними правочинів щодо часток у статутному капіталі:

• учасник товариства, який є його директором, обов’язково має бути повідомлений про проведення загальних зборів, на яких розглядається питання щодо припинення його повноважень;
• управління корпоративними правами відрізняється від повноважень представника реалізовувати окремі права члена кооперативу, визначені довіреністю для виконання основного доручення (участь і голосування на загальних зборах);
• за своєю правовою суттю поняття «визнання рішення недійсним» та «скасування рішення» є альтернативними, оскільки мають різні правові наслідки, зокрема через різницю в часі дії такого акта (рішення);
• дотримання приписів закону щодо встановлення кворуму, проведення загальних зборів, прийняття рішень та фіксації результатів голосування є гарантією їх легітимності та законності прийнятих ними рішень;
• права одного з подружжя не порушуються у разі, якщо ці права захищаються тим із подружжя, який уклав договір і є відповідачем у справі.

Презентація Ірини Кондратової доступна за посиланням: https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/2024_prezent/Prezent_Vurish_korporat_sporiv_2024.pdf

Підготовка та підвищення рівня кваліфікації помічників суддів Верховного Суду у Касаційному господарському суді, яка відбулася 22–26 січня 2024 року, організована Національною школою суддів України.