ВЕРХОВНИЙ СУД

https://reyestr.court.gov.ua/Review/116964940

РІШЕННЯ

Іменем України

06 лютого 2024 року

м. Київ

справа №640/13029/22

адміністративне провадження № Пз/990/10/22

Верховний Суд у складі суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді - Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Білак М. В., Єресько Л. О., Радишевської О. Р., Соколова В. М.,

за участі:

секретаря судового засідання - Зайчишиної Т. В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Довбаша С. М.,

представника відповідача-1 - Лебідь Ю. В.,

представника відповідача-2 - Калюжного А. П.,

представника відповідача-3 - Кучма Л. В.,

представника відповідача-4 - Голембієвської Д. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження зразкову адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства фінансів України, Міністерства оборони України, Державного космічного агентства України, Національного центру управління та випробувань космічних засобів про визнання дій протиправними, стягнення заборгованості з виплати додаткової винагороди,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

У серпні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства фінансів України (далі - відповідач-1, Мінфін України), Міністерства оборони України (далі - відповідач-2, Міноборони України), Державного космічного агентства України (далі - відповідач-3, ДКА України), у якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просив:

- визнати протиправними дії Мінфіну України, Міноборони України, ДКА України щодо невиплати на його користь додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168);

- стягнути з Мінфіну України, Міноборони України, ДКА України солідарно на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 за період часу з 24.02.2022 по 17.08.2022 у сумі 171 809,75 грн.

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шулежко В. П. ухвалою від 20.09.2022 відкрив провадження у справі № 640/13029/22 за позовом ОСОБА_1 до Мінфіну України, Міноборони України, ДКА України про визнання протиправними дії, стягнення заборгованості з виплати додаткової винагороди.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Шулежко В. П. від 20.10.2022 відмовлено у задоволенні клопотання Міноборони України про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Шулежко В. П. від 20.10.2022 відмолено у задоволенні клопотання ДКА України про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

01.12.2022 до Верховного Суду надійшло подання судді Окружного адміністративного суду міста Києва Шулежка В. П. разом з матеріалами адміністративної справи № 640/13029/22 щодо вирішення питання про відкриття провадження у зразковій справі № 640/13029/22, у якому просив Верховний Суд розглянути зазначену справу, як суд першої інстанції, з ухваленням зразкового рішення.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2022 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) ОСОБА_3, суддів Єресько Л. О., Жука А. В., Мартинюк Н. М., Мельник-Томенко Ж. М. для розгляду судової справи № 640/13029/22.

08.12.2022 ухвалою Верховного Суду витребувано з Окружного адміністративного суду міста Києва матеріали типових справ № 640/13027/22, № 640/13028/22, № 640/13030/22, № 640/13031/22, № 640/13032/22, № 640/13033/22, № 640/13035/22, № 640/13036/22, № 640/13037/22, № 640/13038/22, № 640/13039/22, № 640/13041/22, № 640/13042/22, № 640/13043/22, № 640/13045/22, № 640/13046/22, № 640/13047/22, № 640/13048/22, № 640/13049/22, № 640/14980/22, № 640/15321/22, № 640/15322/22, № 640/15752/22, № 640/15753/22, № 640/15755/22, № 640/16315/22, № 640/16316/22, № 640/16317/22, № 640/16318/22, № 640/16320/22, № 640/16322/22, № 640/16815/22, № 640/16816/22, № 640/16819/22, № 640/16832/22, № 640/19026/22, № 640/19659/22, № 640/19680/22.

Ухвалою Верховного Суду від 30.01.2023 відкрито провадження у зразковій адміністративній справі №640/13029/22 за позовом ОСОБА_1 до Мінфіну України, Міноборони України, ДКА України про визнання дій протиправними, стягнення заборгованості з виплати додаткової винагороди. Крім того, вирішено опублікувати цю ухвалу про відкриття провадження у зразковій справі на офіційному веб-порталі судової влади України, а також в одному із загальнодержавних друкованих засобів масової інформації.

Ухвалою Верховного Суду від 06.06.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до Мінфіну України, Міноборони України, ДКА України про визнання дій протиправними, стягнення заборгованості з виплати додаткової винагороди залишено без руху та надано позивачу строк у п`ять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви: вказати зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів, а саме: до Мінфіну України, Міноборони України, ДКА України окремо, які мають відповідати положенням пункту 4 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); надати докази, які б підтверджували неправомірність дій кожного з відповідачів щодо невиплати на користь ОСОБА_1 додаткової винагороди, із засвідченням законодавчо встановленого обов`язку кожного з них здійснити таку виплату у заявленому розмірі 171 809,75 грн; зазначити належне обґрунтування щодо порушення діями кожного з відповідачів права ОСОБА_1 на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 за період часу з 24.02.2022 по 17.08.2022.

На виконання ухвали Верховного Суду від 06.06.2023 ОСОБА_1 подано уточнену позовну заяву із зазначенням позовних вимог, з урахуванням визначеного кола відповідачів.

Ухвалою Верховного Суду від 24.07.2023 продовжено розгляд справи № 640/13029/22 та призначено її до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 03.08.2023 об 11 год 00 хв.

Ухвалою Верховного Суду від 03.08.2023 задоволено частково клопотання ДКА України про заміну відповідача. Залучено до участі в адміністративній справі як співвідповідача - Національний центр управління та випробувань космічних засобів (далі - відповідач-4, НЦУВКЗ). Вирішено розгляд справи № 640/13029/22 розпочати спочатку. Справу № 640/13029/22 призначено до розгляду на 06.09.2023 об 11 год 00 хв.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 14.08.2023 № 1345/0/78-23 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 640/13029/22 у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 10.08.2023 № 815/0/15-23 «Про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку», згідно з наказом Голови Верховного Суду від 10.08.2023 № 2512-К «Про відрахування судді ОСОБА_3 зі штату Верховного Суду».

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2023 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Білак М. В., Єресько Л. О., Радишевську О. Р., Соколова В. М. для розгляду судової справи № 640/13029/22.

Ухвалою Верховного Суду від 15.08.2023 адміністративну справу № 640/13029/22 прийнято до провадження. Вирішено справу № 640/13029/22 розпочати спочатку. Справу призначено до розгляду у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 20.09.2023 о 12 год 30 хв.

20.09.2023 розгляд справи № 640/13026/22 не відбувся у зв`язку з відсутністю повного складу суду.

Ухвалою Верховного Суду від 25.09.2023 справу № 640/13029/22 призначено до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 25.10.2023 о 12 год 00 хв.

25.10.2023 у справі № 640/13029/22 оголошено перерву до 08.11.2023 о 12 год 30 хв.

08.11.2023 у справі оголошено перерву у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги, відповідно до Алгоритму дій працівників Верховного Суду, учасників судового процесу, інших відвідувачів Верховного Суду в разі сигналу «Повітряна тривога», затвердженого наказом керівника апарату Верховного Суду від 28.02.2022 № 6-АГ.

Ухвалою Верховного Суду від 09.11.2023 справу № 640/13029/22 призначено до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 06.12.2023 о 12 год 00 хв.

06.12.2023 розгляд справи № 640/13029/22 не розпочався о 12 год 00 хв, у зв`язку з участю членів колегії у розгляді адміністративних справ № 990/186/23 та № 9901/306/21, які були призначені на 11 год 00 хв. Окрім того, 06.12.2023 о 12 год 51 хв оголошено повітряну тривогу, яка тривала до 14 год 40 хв. Отже, розгляд справи № 640/13029/22, який був призначений на 06.12.2023 о 12 год 00 хв, не відбувся.

Ухвалою Верховного Суду від 07.12.2023 справу № 640/13029/22 призначено до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 31.01.2024 о 12 год 00 хв.

31.01.2024 у справі оголошено перерву до 14 год 00 хв 06.02.2024.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

У період з 1996 року по теперішній час ОСОБА_1 проходить військову службу в Збройних силах України (далі - ЗСУ).

Наказом Міністра оборони України від 31.12.1996 № 0584 ОСОБА_1 відряджено до Національного космічного агентства України (далі - НКА України) із залишенням на військовій службі.

31.12.1996 наказом Генерального директора НКА України № 146-к лейтенанта ОСОБА_1 зараховано до НКА України і призначено до 3 окремного Науково-випробувального комплексу Національного Центру Управління та випробувань космічних засобів на посаду інженера групи системи єдиного часу радіотехнічного відділу, ВОС-6703003 (а. с. 72 т. 1).

03.01.1997 наказом начальника 3 Окремого Науково-випробувального комплексу № 1-к лейтенанта ОСОБА_1 з 01.01.2017 зараховано до списків особового складу комплексу, на всі види забезпечення та прийнято вважати вступившим у виконання службових обов`язків (а. с. 73 т. 1).

30.05.2022 наказом ДКА України № 5-07-В-оф підполковника ОСОБА_1 призначено начальником відділу забезпечення сил безпеки інформаційно-аналітичного центру НЦУВКЗ, ВОС-4801003 (а. с. 74 т. 1).

06.06.2022 наказом начальника НЦУВКЗ № 140-ос підполковник ОСОБА_1 - начальник відділу забезпечення сил безпеки інформаційно-аналітичного центру, штатна категорія «полковник», - вважається таким, що з 06.06.2022 приступив до виконання обов`язків (а. с. 77 т. 1).

28.02.2022 на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 168.

11.03.2022 ДКА України листом № 1159--2.1 звернулося до Мінфіну України, в якому зазначило про необхідність додаткового обсягу бюджетних асигнувань для забезпечення виплати додаткової винагороди військовослужбовцям ЗСУ, відрядженим до ДКА України для проходження служби (а. с. 10, 80 т. 1).

01.06.2022 Мінфін України на указаний лист надало ДКА України відповідь № 06050-07-5/11137, в якій указало, що у Постанові № 168 відсутні норми щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям ЗСУ, відрядженим до ДКА України для проходження служби (а. с. 11, 81 т. 1).

21.03.2022 ДКА України листом № 1228--2.1 звернулося до Міноборони України, в якому просило роз`яснити: чи розповсюджуються вимоги Постанови № 168 на військовослужбовців, відряджених до ДКА України; чи мають право військовослужбовці, відряджені до ДКА України, на отримання додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн, а також інших виплат, передбачених Постановою № 168 (а. с. 12, 86 т. 1).

13.05.2022 Міноборони України на указаний лист надіслала до ДКА України відповідь № 1150-1, в якій зазначило, що підстав для виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, військовослужбовцям ЗСУ, які відряджені до ДКА України, немає та можливе тільки за умови внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 № 104 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій» (далі - Постанова № 104) у частині поширення цієї виплати на зазначену категорію військовослужбовців (а. с. 13, 87 т. 1).

25.03.2022 ДКА України листом № 1278--2.1 звернулося до Міністерства економіки України (далі - Мінекономіки) та Міністерства соціальної політики (далі - Мінсоцполітики) з проханням надати роз`яснення з питань: чи розповсюджуються вимоги Постанови № 168 на військовослужбовців, відряджених до ДКА України; чи мають право військовослужбовці, відряджені до ДКА України, на отримання додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн, а також інших виплат, передбачених Постановою № 168 (а. с. 14, 82 т. 1).

11.04.2022 Мінекономіки на указаний лист надало відповідь № 4711-06/14466-03, у якій вказало, що Постановою № 168 не визначено порядку та умов виплати додаткової винагороди для військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, зокрема, на військовослужбовців, відряджених до ДКА України. Також зазначило, що на виконання доручення Прем`єр-міністра України Д. Шмигаля від 06.04.2022 № 8473/1/1-22 Міноборони за участі Генерального штабу ЗСУ, Держспецзв`язку, МВС, Мінекономіки, Мінфіну та Мін`юсту опрацьовується питання щодо поширення дії Постанови № 168 на військовослужбовців (у тому числі ДКА України), осіб рядового і начальницького складу та поліцейський, які відряджаються до державних органів, установ та організацій, і залучаються до виконання завдань, та здійснення заходів з національної безпеки і оборони, а також відсічі і стримування збройної агресії. Крім того, повідомлено, що листи міністерств не є нормативно-правовими актами, і мають інформаційно-рекомендаційний характер (а. с. 15-16, 83-84 т. 1).

04.04.2022 ДКА України звернулося до Міністра оборони України О. Резнікова з листом № 1375--2.1, в якому просило надати роз`яснення з питань: чи розповсюджуються вимоги Постанови № 168 на військовослужбовців, відряджених до ДКА України; чи мають право військовослужбовці, відряджені до ДКА України, на отримання додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн, а також інших виплат, передбачених Постановою № 168 (а. с. 88 т. 1).

19.04.2022 Міноборони України на указаний лист надало відповідь № 1151-1, у якій повідомило, що стосовно порушених питань Департаментом фінансів надано відповідь (на попередній лист ДКА України від 21.03.2022 № 1228-2.1) за вих. № 248/1301 від 26.03.2022 (а. с. 89 т. 1).

05.04.2022 ДКА України листом № 1398--2.1 звернулося до Мінекономіки, в якому просило підтримати пропозиції ДКА України та ініціювати внесення відповідних змін до Постанови № 168, у визначеному законодавством порядку, а саме: пропонувало пункт 1 Постанови № 168 після слів «Державної спеціальної служби на транспорту» доповнити словами «відрядженим в інтересах оборони та безпеки держави до Державного космічного агентства військовослужбовцям» (а. с. 93 т. 1).

07.04.2022 Мінекономіки на указаний лист надало відповідь № 4707-06/13267-03, в якій повідомило, що на виконання доручення Прем`єр-міністра України Д. Шмигаля від 06.04.2022 № 8473/1/1-22 Міноборони за участі Генерального штабу ЗСУ, Держспецзв`язку, МВС, Мінекономіки, Мінфіну та Мін`юсту опрацьовується питання щодо поширення дії Постанови № 168 на військовослужбовців (у тому числі ДКА України), осіб рядового і начальницького складу та поліцейський, які відряджаються до державних органів, установ та організацій, і залучаються до виконання завдань, та здійснення заходів з національної безпеки і оборони, а також відсічі і стримування збройної агресії (а. с. 94 т. 1).

09.04.2022 Мінсоцполітики на лист ДКА України від 25.03.2022 № 1278-2.1 надало відповідь № 3520/0/2-22/54, в якому зазначило, що повноваження надати інформацію щодо поширення Постанови № 168 на військовослужбовців, які відряджені до ДКА України, має Мінекономіки та Міноборони, як головні розробники зазначеної Постанови (а. с. 85 т. 1).

25.05.2022 ДКА України звернулося до Секретаря Ради національної безпеки і оборони України (далі - РНБО) листом № 2024-2, в якому просило посприяти в упорядкуванні деяких виплат військовослужбовцям ЗСУ під час дії воєнного стану, що визначені Постановою № 168, у тому числі, що стосуються військовослужбовців ЗСУ, які відряджені до ДКА України (а. с. 95 т. 1).

ДКА України 03.06.2022 звернулося до Прем`єр-міністра України Д. Шмигаля листом № 2232--2, в якому просило ініціювати повторний розгляд проєкту постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» та прискорити його прийняття (а. с. 98-99 т. 1).

07.06.2022 Мінекономіки відповідно до резолюції Секретаріату Кабінету Міністрів України від 01.06.2022 № 10346/0/2-22 до листа заступника Секретаря РНБО від 01.06.2022 № 1262/30-04/2-22 розглянуло звернення ДКА України від 25.04.2022 № 2024-2 та надало відповідь № 4707-06/34291-03, в якій зазначило, що, на їх думку, відряджені військовослужбовці мають право на нарахування та виплату усіх видів грошового та матеріального забезпечення, які законодавством передбачаються до військовослужбовців ЗСУ, у тому числі на виплату додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168 (а. с. 17-18, 96-97 т. 1).

10.06.2022 колектив військовослужбовців ДКА України звернувся до Президента України Зеленського В. О. з листом № 41-ко-003068/26, в якому просив прийняти рішення щодо виплати військовослужбовцям, відрядженим до ДКА України, додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 (а. с. 19 т. 1).

15.06.2022 ДКА України звернулося до Прем`єр-міністра України Д. Шмигаля листом № 2435--2, в якому просило ініціювати повторний розгляд проєкту постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» та прискорити його прийняття (а. с. 100-101 т. 1).

01.07.2022 ДКА України листом № 2704--2 звернулося до Міністра оборони України О. Резнікова, в якому просило підтримати позицію ДКА України та ініціювати повторний розгляд проєкту постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» та прискорити його прийняття (а. с. 90-91 т. 1).

09.07.2022 у відповідь на указане звернення Міноборони України надіслало лист № 220/5722, в якому повідомило, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до ДКА України, здійснюється у порядку, встановленому Постановою № 104. З метою поширення (на період дії воєнного тану) виплати додаткової винагороди на військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських, відряджених до державних органів, потребує внесення змін до Постанови № 104. Крім того, указано про вжиті Міноборони України заходи з цього питання (а. с. 92 т. 1).

19.10.2022 ДКА України листом № 4759--2.1 звернулося до Міністра оборони України О. Резнікова, в якому просило вжити вичерпних заходів щодо врегулювання питання виплати щомісячної додаткової винагороди військовослужбовцям, відрядженим до ДКА України для проходження служби (а. с. 220 т. 1).

ОСОБА_1 , уважаючи себе таким, що має право на отримання додаткової винагороди, установленої Постановою № 168, звернувся з позовом до суду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що він є військовослужбовцем ЗСУ, який відряджений до ДКА України із залишенням на військовій службі, де проходить службу на посаді начальника відділу забезпечення сил безпеки інформаційно-аналітичного центру НЦУВКЗ, однак, на його думку, він протиправно не отримує додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, яка, зокрема, встановлена для військовослужбовців ЗСУ. Указує, що додаткова винагорода, встановлена Постановою № 168, є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення у вигляді винагороди, а тому входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців.

Мінфін України у відзиві на адміністративний позов і додаткових поясненнях зазначає, що між Мінфіном України та позивачем у цій справі відсутні зобов`язання стосовно здійснення додаткових виплат, оскільки Мінфін України не здійснює такі виплати та не є роботодавцем позивача. Указує, що пунктом 1 Постанови № 168 визначено вичерпний перелік силових структур, військовослужбовцям та службовцям яких, передбачена можливість нарахування та виплати відвідної винагороди. Водночас у Постанові № 168 відсутні норми щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям ЗСУ, відрядженим, зокрема до ДКА України або НЦУВКЗ, для проходження служби. Наголосило, що Мінфін України, як учасник бюджетного процесу не є розпорядником бюджетних коштів, а тому вимога в частині стягнення з нього заборгованості з виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, є безпідставною та такою, що заявлена за відсутності нормативно-правового обґрунтування. Підкреслило, що Мінфін України не є належним відповідачем у цій справі, оскільки не порушувало прав, свобод та інтересів позивача. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог до Мінфіну України.

ДКА України у відзиві на адміністративний позов зазначило, що позивач проходить службу на посаді начальника відділу забезпечення сил безпеки інформаційно-аналітичного центру НЦУВКЗ, тоді як ДКА України не здійснює нарахування та виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, які відряджені до ДКА України із залишенням на військовій службі та проходять військову службу у НЦУВКЗ, та не несе відповідних зобов`язань зі здійсненням таких видатків, тобто ДКА України не є належним відповідачем у справі. Наголосило, що нарахування та виплата грошового забезпечення повивача як військовослужбовцю, відрядженому до ДКА, здійснюється безпосередньо НЦУВКЗ, в якому він проходить службу. Указує, що пунктом 1 Постанови № 168 визначено вичерпний перелік силових структур, військовослужбовцям та службовцям яких передбачена можливість нарахування та виплати відповідної винагороди. Водночас у Постанові № 168 відсутні норми щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям ЗСУ, відрядженим, зокрема до ДКА України, для проходження служби. Також зазначило, що ДКА України вживало заходів в інтересах військовослужбовців ЗСУ, які відряджені до ДКА України, із залишенням на військовій службі, та які проходять військову службу в НЦУВКЗ, щодо внесення змін до відповідних постанов Кабінету Міністрів України щодо виплати додаткової винагороди, та не порушувало прав, свобод та інтересів позивача. Просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У додаткових поясненнях ДАК України зазначає, що НЦУВКЗ безпосередньо приймало рішення щодо встановлення позивачу посадового окладу, надбавки за вислугу років на військовій службі та щомісячних надбавок, доплат і премій - за рахунок бюджетних коштів, виділених НЦУВКЗ. Також зазначає, що установа, в якій проходить службу військовослужбовець, є його роботодавцем у розумінні Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Наголошує, що у ДКА України за штатним розписом відсутні посади військовослужбовців, а посади НЦУВКЗ комплектуються працівниками та військовослужбовцями, відрядженими до ДКА України, а отже, позивач не виконує в ДАК України жодних посадових обов`язків, оскільки не є державним службовцем, призначеним на посаду в ДКА України. При цьому зазначає, що позивач не подавав рапорт безпосередньо до ДКА України щодо виплати йому додаткової винагороди, передбаченої Поставною № 168, тому вважає, що ДКА України не є боржником позивача з виплати йому цієї винагороди, оскільки позивач безпосередньо не працює/не служить в ДКА України. Також наголошує, що грошове забезпечення позивачу нараховується і виплачується безпосередньо НЦУВКЗ, як юридичною особою, яка належить до сфери ДКА України.

Крім того, у додаткових поясненнях ДАК України зазначає, що інформація про визначення Генеральним штабом ЗСУ з 24.02.2022 військовослужбовцям, відрядженим до ДКА, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, у ДКА України відсутня. При цьому, голова ДКА України не є командиром (начальником) відряджених до ДКА України військовослужбовців у розумінні чинного законодавства, яке регулює правовідносини проходження військової служби. Також зазначає, що НЦУВКЗ листом від 02.02.2024 № 408-4-27-2024 повідомило, що за час проходження військової служби в НЦУВКЗ у період з 24.02.2022 по 17.08.2022 полковник ОСОБА_1 у відрядженнях не перебував, бойові (спеціальні) завдання не виконував, від виконання службових обов`язків за станом здоров`я не звільнявся та відпустку не використовував.

Міноборони України у відзиві на адміністративний позов зазначає, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до державного органу, здійснюється за рахунок коштів цього державного органу. Отже, виплата додаткової винагороди позивачу, що передбачена Постановою № 168, має здійснюватися за рахунок коштів ДКА України. Також наголосило, що Міноборони України не здійснює нарахування та виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до ДКА України, та не несе відповідних зобов`язань зі здійснення такого видатку, а тому здійснення відповідної виплати позивачу вбачається за неможливе. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі до Міноборони України.

У письмових поясненнях Міноборони України зазначає, що Міністром оборони України визначено обставини, за наявності яких відповідні винагороди військовослужбовцям не виплачуються. Оскільки позивач відряджений до ДАК України, то представник Міноборони України не володіє інформацією щодо обставин проходження позивачем військової служби в НЦУВКЗ у період, визначений ним в позовній заяві.

НЦУВКЗ у відзиві на адміністративний позов зазначає, що він визнає, що військовослужбовці, відряджені до ДКА України є військовослужбовцями ЗСУ. Заперечує проти позовної вимоги щодо ненарухвання та невиплати додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць на підставі відсутності змін до кошторису в частині збільшення кошторисних призначень на оплату праці та грошове забезпечення в НЦУВКЗ на 2022 рік. Зазначає, що сума, передбачена в кошторисі на 01.01.2022, покриває лише необхідні, відповідно до законодавства України, виплати, не включаючи додаткову винагороду військовослужбовцям під час дії воєнного стану, передбачену Постановою № 168. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частин першої, другої статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу ЗСУ.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до статті 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною першою статті 1-2 Закону № 2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною першою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до частини третьої статі 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування ЗСУ, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 9-2 Закону № 2011-XII (у редакції, чинній станом на 30.07.2023) визначено, що під час дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абзацами 1, 2, 3 пункту 1 Постанови № 104 установлено, що військовослужбовцям, особам начальницького складу органів внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби, відрядженим до державних органів, установ та організацій, виплачується грошове та здійснюється матеріальне забезпечення, передбачене законодавством для військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, особового складу органів внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби. При цьому грошове забезпечення виплачується виходячи з окладів за посадами, займаними зазначеними особами в державних органах, установах та організаціях, до яких вони відряджені, інших виплат, установлених для відповідних працівників цих органів, установ та організацій, а також окладів за військовими (спеціальними) званнями і надбавки за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби. Виплата одноразової грошової винагороди за підтримання високої бойової готовності військ, зразкове виконання службових обов`язків і бездоганну дисципліну відрядженим військовослужбовцям не провадиться.

Абзацами 5, 6 пункту 1 Постанови № 104 визначено, що виплата грошового забезпечення провадиться за рахунок коштів тих державних органів, установ та організацій, до яких відряджені зазначені військовослужбовці, особи начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби. За відрядженими особами зберігаються всі види матеріального забезпечення за попереднім місцем служби, гарантії щодо соціального захисту, передбачені законодавством, за рахунок бюджетів Збройних Сил, інших військових формувань, органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби.

Відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України (зобов`язаний) невідкладно: 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінету Міністрів України (доручено) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання цих указів Кабінет Міністрів України видав Постанову № 168, якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.

Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у редакції станом на 28.02.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у редакції станом на 07.03.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у редакції станом на 24.03.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 Постанови № 168 (у редакції станом на 08.07.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно з абзацом 2 пункту 1 Постанови № 168 (у редакції станом на 08.07.2022) виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 Постанови № 168 (у редакції станом на 19.07.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно з абзацом 3 пункту 1 Постанови № 168 (у редакції станом на 19.07.2022) виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі, визначено Положенням про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008).

Відповідно до пункту 5 Положення № 1153/2008 громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями ЗСУ (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу.

Пунктом 153 Положення № 1153/2008 передбачено, що військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період) за їх згодою можуть бути відряджені в інтересах оборони держави та її безпеки до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів із залишенням на військовій службі, але зі звільненням із займаної посади з дальшим призначенням на посаду відповідно до Переліку посад, що заміщуються військовослужбовцями ЗСУ, інших військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення у державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, а також державних та комунальних навчальних закладах, та граничних військових звань за цими посадами, який затверджується Президентом України. Для заміщення вакантних посад у державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, державних та комунальних навчальних закладах їх керівники надсилають до Міністерства оборони України письмовий запит про основні характеристики зазначених посад та професійні, освітні і кваліфікаційні вимоги, яким повинні відповідати військовослужбовці для зайняття таких посад. На підставі письмового запиту Міністерством оборони України здійснюється добір військовослужбовців для відрядження на посади в державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, державних та комунальних навчальних закладах. Рішення про відрядження військовослужбовців приймається Міністром оборони України. Відрядження оформлюється на підставі письмового запиту керівника державного органу, підприємства, установи, організації, державного та комунального закладу освіти, рапорту військовослужбовця та відповідного подання наказами Міністра оборони України. Про призначення відряджених військовослужбовців на посади керівники державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних закладів освіти письмово повідомляють Міністерство оборони України.

Відповідно до пункту 155 Положення № 1153/2008 за відрядженими до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів військовослужбовцями та членами їх сімей зберігаються всі гарантії та пільги, передбачені законодавством для військовослужбовців. Виплата грошового забезпечення та надання інших видів забезпечення відрядженим військовослужбовцям здійснюється у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Перелік посад, що заміщуються військовослужбовцями ЗСУ, інших військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення у державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, а також державних та комунальних навчальних закладах, та граничних військових звань за цими посадами, затверджено Указом Президента України від 03.05.2017 № 126/2017 (далі - Перелік № 126/2017).

Переліком № 126/2017 перебачено посади для заміщення військовослужбовцями, зокрема, 257 посад - у Національному центрі управління та випробувань космічних засобів, 80 посад - у представництвах генерального замовника - Державного космічного агентства України.

Пунктом 1 Положення про Державне космічне агентство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 № 281 (далі - Положення № 281), встановлено, що Державне космічне агентство України (ДКА) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра з питань стратегічних галузей промисловості та який реалізує державну політику у сфері космічної діяльності.

Підпунктом 10 пункту 10 Положення № 281 визначено, що голова ДКА України призначає на посаду, переміщує по службі відряджених до ДКА військовослужбовців, а також вносить подання до Міноборони про присвоєння їм у встановленому порядку чергових військових звань.

Згідно з пунктом 1.1. Положення про Національний центр управління та випробувань космічних засобів, затвердженого наказом ДКА України від 24.01.2020 № 7 (далі - Положення № 7) НЦУВКЗ є бюджетною науково-випробувальною, науково-дослідною установою, яка належить до сфери управління ДКА України.

Відповідно до пункту 6.6. Положення № 7 посади НЦУВКЗ комплектуються працівниками та військовослужбовцями, відрядженими до ДКА для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі.

Згідно з пунктом 7.5. Положення № 7 умови і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців, які відряджені до ДКА із залишенням на військовій службі та проходять військову службу в НЦУВКЗ та його відокремлених підрозділах ( філіях), визначаються чинним законодавством, яке регулює умови і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, відряджених до державних органів, установ та організацій.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ ЯК СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ ЗРАЗКОВОЇ СПРАВИ

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина.

Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» № 95, ратифікованої Україною 30.06.1961, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Цьому визначенню відповідає й поняття грошового забезпечення, що відповідно до закону виплачується за рахунок держави військовослужбовцям, поліцейським, особам рядового і начальницького складу за проходження державної служби особливого характеру.

Додаткова винагорода на період дії воєнного стану, яка встановлена Постановою № 168, є новим та особливим видом у системі грошового забезпечення, зокрема військовослужбовців, виплата якої, з одного боку, має регулярний щомісячний характер, а, з іншого, - обмежена строком дії воєнного стану в Україні.

Правова природа такої виплати невід`ємно пов`язана із особливим характером служби, зі здійсненням спеціальних повноважень, які змістовно випливають із статусу військовослужбовця та передбачені законом і мають компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни.

Спірним у цих правовідносинах є питання щодо наявності у військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій, права на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168.

Так, вирішуючи питання щодо наявності у позивача як військовослужбовця, відрядженого до ДКА України, та який займає посаду у НЦУВКЗ, права на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Суд виходить з такого.

Держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців та гарантує їм достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби.

Профільним Законом щодо соціального правового захисту військовослужбовців є Закон № 2011-ХІІ.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з частиною третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Водночас частиною четвертою цього Закону визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування ЗСУ, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців, зокрема, ЗСУ, відряджених до державних органів, установ та організацій, затверджено Постановою № 104.

За приписами абзаців 1, 2 пункту 1 Постанови № 104 військовослужбовцям відрядженим до державних органів, установ та організацій, виплачується грошове та здійснюється матеріальне забезпечення, передбачене законодавством для військовослужбовців ЗСУ. При цьому грошове забезпечення виплачується виходячи з окладів за посадами, займаними зазначеними особами в державних органах, установах та організаціях, до яких вони відряджені, інших виплат, установлених для відповідних працівників цих органів, установ та організацій, а також окладів за військовими (спеціальними) званнями і надбавки за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців.

Водночас абзац 3 пункту 1 Постанови № 104 містить застереження, що виплата одноразової грошової винагороди за підтримання високої бойової готовності військ, зразкове виконання службових обов`язків і бездоганну дисципліну відрядженим військовослужбовцям не провадиться.

Положеннями абзаців 5, 6 пункту 1 Постанови № 104 встановлено, що виплата грошового забезпечення провадиться за рахунок коштів тих державних органів, установ та організацій, до яких відряджені зазначені військовослужбовці, особи начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби. За відрядженими особами зберігаються всі види матеріального забезпечення за попереднім місцем служби, гарантії щодо соціального захисту, передбачені законодавством, за рахунок бюджетів Збройних Сил, інших військових формувань, органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби.

Проте постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) затверджено, зокрема: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу; додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу; розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу.

За змістом пункту 2 Постанови № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 3 Постанови № 704 передбачено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Відповідно до пункту 8 Постанови № 704 умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.

За наслідком системного аналізу вказаних правових положень, Верховний Суд зазначає, що законодавцем визначено спеціальне правове регулювання грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій та встановлено, що його порядок і розміри визначаються Кабінетом Міністрів України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Крім того, цим Указом Кабінет Міністрів України (зобов`язаний) невідкладно забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінету Міністрів України (доручено) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята Постанова №168.

Інших постанов щодо зміни складових грошового забезпечення позивача Кабінетом Міністрів України не приймалося.

Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у редакції станом на 28.02.2022) установлено що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 3 Постанови № 168 доручено Міністерству фінансів опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.

Пунктом 5 зазначеної Постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24.02.2022.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 217 від 07.03.2022 «Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» (далі - Постанова № 217) внесено зміни до пункту 1 Постанови № 168, виключивши в абзаці першому слова «(крім військовослужбовців строкової служби)».

Згідно з пунктом 2 Постанови № 217 вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 № 350 «Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» (далі - Постанова № 350) до Постанови № 168 були внесені зміни, згідно яких, абзац перший пункту 1 після слів «та поліцейським» доповнено словами «а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка». Зміни набули чинності 24.03.2022.

Згідно з пунктом 2 Постанови № 350 вказана постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.2022 № 754 «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» (далі - Постанова № 754) до Постанови № 168 були внесені зміни, відповідно до яких в абзаці 1 пункту 1 слова «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка» замінено словами «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)»; після слова «щомісячно» доповнено словами «(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)». Зазначені зміни набули чинності 08.07.2022.

Згідно з пунктом 2 Постанови № 754 вказана постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 01.06.2022.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» (далі - Постанова № 793) до Постанови № 168 були внесені зміни, відповідно до яких: у пункті 1 в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»; доповнено постанову пунктом 2-1 такого змісту: « 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.».

Згідно з пунктом 2 Постанови № 793 вказана постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.

Отже, відповідно до абзацу 1 пункту 1 Постанови № 168 (у редакції станом на 19.07.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Таким чином, Кабінет Міністрів України встановив додаткову винагороду в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, зокрема, військовослужбовцям ЗСУ.

Щодо зазначення в вищезазначених Постановах про те, що вони набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24.02.2022 та 01.06.2022, Верховний Суд зазначає таке.

На переконання колегії суддів, указане суперечить принципу дії норм права в часі, який знаходить висвітлення в Конституції України, а саме у частині 1 статті 58, та за змістом якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.

Так, надаючи тлумачення статті 58 Конституції України у Рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абзаци перший і другий пункту 2 мотивувальної частини Рішення).

У Рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп і від 05.04.2001 № 3-рп/2001 зроблено аналогічні висновки про те, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Водночас Конституційний Суд України звернув увагу на те, що частина перша статті 58 Конституції України передбачає винятки з конституційного принципу неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 09.02.1999 № 1-рп/99, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 05.04.2001 № 3-рп/2001).

Крім того, у Рішеннях Конституційний Суд України постійно наголошує на тому, що ключовим у питанні розуміння гарантованого статтею 8 Конституції України принципу верховенства права є принцип юридичної (правової) визначеності, який вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності норм права, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2017 № 2-р/2017).

Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 № 8-рп/2005).

Отже, державні установи повинні бути послідовними щодо прийнятих ними нормативних актів, а також дотримуватися розумної рівноваги між передбачуваністю (довірою, законними очікуваннями, впевненістю) особи і тими інтересами, заради забезпечення яких у регулювання вносяться зміни. Повага до такої впевненості, як зазначав Європейський суд з прав людини, має бути мірою правового захисту у внутрішньому праві проти свавільного втручання державних органів у гарантовані права (Рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopeckэ v. Slovakia) заява № 44912/98, від 28.09.2004).

Одним із механізмів запобігання свавільному втручанню держави та її органів у реалізацію прав і свобод людини є закріплений у частині третій статті 22 Конституції України принцип недопустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних.

Таким чином, надання нормативно-правовому акту ретроактивної дії не буде порушувати принципи незворотності дії в часі та правової визначеності, якщо ці зміни не погіршують правове становище особи: не встановлюють чи не посилюють юридичну відповідальність, не скасовують і не обмежують чинні права і свободи (указана позиція щодо дії нормативно-правових актів в часі відображена у рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22 (провадження № Пз/990/4/22).

Виходячи з характеру спірних правовідносин та враховуючи наведене, слід дійти висновку про неможливість надання Постанові № 168 зворотної дії в часі, тобто застосування з дня набрання чинності Постановою № 168, а тому такий підзаконний нормативно-правовий акт врегульовував відповідні правовідносини з моменту його чинності.

Крім того, Верховний Суд у рішенні від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22 (провадження № Пз/990/4/22) дійшов висновку, що зміст внесених Постановою № 793 змін до Постанови № 168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість « 30 000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом «пропорційність» із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

Запровадження в Україні правового режиму воєнного стану зумовило появу до низки формально-юридичних чинників, передбачених чинним законодавством, та зміну підходу сприйняття певних суспільних явищ. Серед останніх варто вказати на об`єктивне зростання ролі та значення військовослужбовців як осіб, які несуть основний тягар протидії агресору, забезпечують оборону та захист держави, зумовлюють можливість функціонування публічно-правових інституцій, бізнесу, життєдіяльності пересічних громадян.

Правовий статусу військовослужбовця України визначається нормативно-правовими актами, які регламентують його права, обов`язки, відповідальність пов`язані з проходженням військової служби, а також встановлюють юридичні гарантії та механізми охорони і захисту його правового статусу.

Основу правового статусу військовослужбовців України становлять Конституція України, Закон № 2232-XII, Закон № 2011-XII, Положення № 1153/2008 та інші нормативно-правові акти.

Зміст поняття «військовослужбовець» на законодавчому рівні розкрито у Положенні № 1153/2008. Також Закон № 2232-XII визначає військовослужбовців як громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу.

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування ЗСУ та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві ЗСУ, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

До категорії військовослужбовців також прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у ЗСУ.

Отже, військовослужбовцями є особи, які проходять державну службу особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язану із захистом держави, її цілісності та суверенітету.

В умовах ведення гібридної війни рф проти України важливим залишається питання належного соціального захисту військовослужбовців, які беруть участь у захисті державного суверенітету України. У військово-соціальній сфері матеріальне забезпечення є аналогом системи гарантій у системі соціального захисту населення і включає професійні винагороди та премії тим військовослужбовцям, які виконують обов`язок із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України. Безумовно, система матеріального забезпечення військовослужбовців виконує стимулювальну функцію, що, крім патріотизму, є потужною мотивацією і адекватною відповіддю держави, яка піклується про військовослужбовців під час дії воєнного стану.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у ЗСУ та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Таким чином, Україна зобов`язана вживати всіх можливих заходів для мотивації військовослужбовців та забезпечення соціальної підтримки членів їхніх сімей.

Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їхньої службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Питання матеріального та морального стимулювання військовослужбовців ЗСУ під час дії воєнного стану було врегульовано Постановою № 168, якою на період дії воєнного стану запроваджено виплату додаткової винагороди військовослужбовцям.

У цьому контексті слід також зауважити, що правовими та соціальними наслідками прийняття такої постанови мала стати мотивація морально-психологічного стану та належний рівень виконання службових обов`язків, зокрема, військовослужбовцями ЗСУ щодо захисту незалежності, територіальної цілісності та державного суверенітету України.

За змістом частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє грошове забезпечення. Вказана гарантія передбачає виплату військовослужбовцям грошового забезпечення у розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України та у порядку визначеному Міністром оборони України (частина четверта статті 9 Закону № 2011-XII).

Крім того, у подальшому Законом України від 28.06.2023 № 3161-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану» (далі - Закон № 3161-IX), Закон № 2011-XII було доповнено статтею 9-2 такого змісту: «Стаття 9-2. Додаткова винагорода військовослужбовцям під час дії воєнного стану. Під час дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України».

Отже, прийняття Закону № 3161-IX створило відповідні умови для забезпечення належного рівня соціального захисту військовослужбовців шляхом законодавчого врегулювання питань виплати додаткової винагороди під час дії воєнного стану.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 21.11.2018 у справі № 824/166/15-а, держава не може відмовляти у здійсненні особі певних виплат у разі чинності законодавчої норми, яка їх передбачає, та відповідності особи умовам, що ставляться для їх отримання.

Судом установлено, що з 24.02.2022 по теперішній час ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у ЗСУ, проте він відряджений до ДКА України та займає посаду начальника відділу забезпечення сил безпеки інформаційно-аналітичного центру НЦУВКЗ.

Отже, позивач є військовослужбовцем ЗСУ, який відряджений до ДКА України.

За таких обставин, Суд дійшов висновку, що у період з 24.02.2022 по 17.08.2022 позивач мав право на отримання додаткової щомісячної винагороди в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, установленої Постановою № 168, а саме: з 24.02.2022 по 28.02.2022 - 5357,14 грн ((30 000:28)х5); за березень 2022 року - 30000 грн; за квітень 2022 року - 30000 грн; за травень 2022 року - 30000 грн; за червень 2022 року - 30000 грн; за липень 2022 року - 30000 грн; з 01.08.2022 по 17.08.2022 - 16 451,61 ((30 000:31)х17), у загальній сумі 171 808,75 грн.

При цьому Суд звертає увагу на те, що справляння і сплата податку з доходів фізичних осіб є обов`язком працівника, податковим агентом якого в силу закону виступає роботодавець, тому Суд, задовольняючи вимоги про стягнення грошового забезпечення, визначає суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.

Абзацами 5, 6 пункту 1 Постанови № 104 визначено, що виплата грошового забезпечення провадиться за рахунок коштів тих державних органів, установ та організацій, до яких відряджені, зокрема, зазначені військовослужбовці. За відрядженими особами зберігаються всі види матеріального забезпечення за попереднім місцем служби, гарантії щодо соціального захисту, передбачені законодавством, за рахунок бюджетів, зокрема, ЗСУ.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.07.2019 у справі № 807/1920/16, відрядженим військовослужбовцям виплачуються види матеріального забезпечення, визначені законодавством для військовослужбовців, за рахунок коштів установи, до якої останній був відряджений.

У зв`язку з цим, на виконання абзацу 2 пункту 1 Постанови № 168, НЦУВКЗ зобов`язаний був прийняти наказ про виплату позивачу спірної додаткової винагороди у період з 24.02.2022 по 17.08.2022 у розмірі 30000 грн щомісячно.

Щодо посилання НЦУВКЗ на відсутність змін до кошторису в частині збільшення кошторисних призначень на оплату праці та грошове забезпечення НЦУВКЗ на 2022 рік, Суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Керуючись частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справах «Ромашов проти України» ((Romashov v. Ukraine), № 67534/01, рішення від 27.07.2004) Європейський суд з прав людини зауважив, що реалізація особою права, яке пов`язана з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Відповідно до правової позиції, сформованої Європейським судом з прав людини у справі «Кечко проти України» ((Kechko v. Ukraine), № 63134/00, рішення від 08.11.2005), у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з Державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Отже, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 16.06.2020 у справі № 206/4411/16-а, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Ураховуючи зазначене, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Указаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, що викладена у постанові від 16.06.2020 у справі № 206/4411/16-а.

З огляду на вказане, посилання НЦУВКЗ на відсутність виділених з Державного бюджету коштів як на причину невиконання покладеного на нього обов`язку щодо проведення нарахування та виплати спірної допомоги є необґрунтованими.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.09.2023 у зразковій справі № 260/3564/22 визнала необґрунтованими посилання територіального управління на те, що в затвердженому ДСА України кошторисі Служби судової охорони на 2022 рік та відповідному кошторисі Територіального управління видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної постановою КМУ № 168, не передбачалися та не затверджувалися, у зв`язку із чим існуючий за фондом оплати праці фінансовий ресурс не дозволяє здійснити таку виплату, оскільки гарантовані законом виплати, пільги тощо неможливо поставити у залежність від видатків бюджету.

Окрім цього, Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 9 частини першої статті 4 КАС України відповідач - це суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Згідно з частиною першою статті 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

Зокрема, відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом (частина четверта статті 46 КАС України).

Ця стаття також встановлює певні особливості щодо відповідача як сторони адміністративного процесу. Так, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об`єднання; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об`єднання; 3) про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України; 4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень законом (частина п`ята статті 46 КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави (частина четверта статті 48 КАС України).

Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (частина п`ята статті 48 КАС України).

Згідно з частинами шостою, сьомою статті 48 КАС України після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Заміна позивача допускається до початку судового розгляду справи по суті. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Відповідач, який не є суб`єктом владних повноважень, замінений іншим відповідачем, має право заявити вимогу про компенсацію судових витрат, здійснених ним внаслідок необґрунтованих дій позивача. Питання про розподіл судових витрат вирішується в ухвалі про заміну неналежного відповідача (частина восьма статті 48 КАС України).

В аспекті наведеного нормативно-правового регулювання Верховний Суд у постанові від 21.09.2022 у справі № 120/5485/21-а дійшов висновку, що зі змісту наведених положень процесуального законодавства слідує, що належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред`явленим позовом.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Таким чином, суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Водночас колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним.

Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, а також за ініціативою суду.

Аналіз частини третьої статті 48 КАС України дає підстави для висновку, що можливість заміни неналежної сторони у справі передбачена лише у суді першої інстанції.

Згідно з абзацом 5 пункту 1 Постанови № 104 виплата грошового забезпечення провадиться за рахунок коштів тих державних органів, установ та організацій, до яких відряджені зазначені військовослужбовці, особи начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби.

Відповідно до матеріалів справи наказом Міністра оборони України від 31.12.1996 № 0584 ОСОБА_1 відряджено до НКА України із залишенням на військовій службі.

Наказом ДКА України від 30.05.2022 № 5-07-В-оф підполковника ОСОБА_1 призначено начальником відділу забезпечення сил безпеки інформаційно-аналітичного центру НЦУВКЗ.

Відповідно до пункту 1.1. Положення № 7 НЦУВКЗ є бюджетною науково-випробувальною, науково-дослідною установою, яка належить до сфери управління ДКА України.

Пунктом 1.3. Положення № 7 встановлено, що НЦУВКЗ є юридичною особою, має самостійний баланс, реєстраційні, валютні та інші рахунки в органах Державної казначейської служби України та банку, печатку, штамп і бланки із зображенням Державного герба України і своїм найменуванням.

Отже, НЦУВКЗ є юридичною особою, має самостійний баланс та рахунки в органах Державної казначейської служби, є суб`єктом владних повноважень, який, у розумінні КАС України, може бути відповідачем у цій справі.

За вказаних обставин, НЦУВКЗ є установою відповідальною за нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу.

При цьому Верховний Суд зазначає, що бюджетні правовідносини, які виникають між учасниками бюджетного процесу стосовно реалізації їхніх бюджетних повноважень (прав та обов`язків з управління бюджетними коштами), безпосередньо позивача не стосуються, що не дає підстав для відповідальності за позовними вимогами інших учасників справи, які беруть участь у процесі формування і використання фінансових ресурсів для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям.

З цих підстав Мінфін України, Міноборони України та ДКА України не можуть відповідати за позовними вимогами у цій справі, а тому у задоволенні позовних вимог до Мінфіну України, Міноборони України та ДКА України необхідно відмовити.

ОЗНАКИ ТИПОВИХ СПРАВ

Суд дійшов висновку, що в контексті цієї зразкової адміністративної справи ознаками типових, визначених пунктом 21 частини першої статті 4 КАС України справ, є такі:

а) позивач - військовослужбовець, відряджений до ДКА України;

б) відповідач - НЦУВКЗ, який є бюджетною науково-випробувальною, науково-дослідною установою, яка належить до сфери управління ДКА України; є юридичною особою, яка має самостійний баланс та рахунки в органах Державної казначейської служби та є суб`єктом владних повноважень;

в) предмет спору - додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168;

г) спір виник внаслідок невиплати військовослужбовцю, відрядженому до ДКА України, додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168;

г) предметом позову є позовні вимоги (по-різному сформульовані, але однакові по суті) про визнання протиправними дій (бездіяльності) відповідача щодо ненарахування і невиплати додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168, та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити таку винагороду, починаючи з 24.02.2022 (стягнення з відповідача суми заборгованості з виплати додаткової винагороди за певний період).

ОБСТАВИНИ ЗРАЗКОВОЇ СПРАВИ, ЯКІ ОБУМОВЛЮЮТЬ ТИПОВЕ ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ МАТЕРІАЛЬНОГО ПРАВА, І ПОРЯДОК ЗАСТОСУВАННЯ ТАКИХ НОРМ

Висновки Верховного Суду у цій зразковій справі щодо застосування приписів статей 1, 9 Закону № 2011-XII у взаємозв`язку з положеннями Постанови № 168 та нормами Постанови № 104 слід застосовувати в адміністративних справах з питань виплати на користь військовослужбовців, відряджених до ДКА України, додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у правовідносинах, що виникли з 24.02.2022 по 17.08.2022.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ МОЖУТЬ ВПЛИВАТИ НА ІНШЕ ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ МАТЕРІАЛЬНОГО ПРАВА, НІЖ У ЗРАЗКОВІЙ СПРАВІ

На інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі, може впливати подальша зміна законодавства, що регулює ці правовідносини, та інший предмет спору у подібних правовідносинах.

ВИСНОВКИ ЩОДО РОЗПОДІЛУ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до частини п`ятої статті 139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач є особою, яка відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору. Матеріали справи не містять доказів понесення особами судових витрат, у зв`язку з чим підстави для їх розподілу відсутні.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 262, 290, 295 КАС України, Верховний Суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Міністерства фінансів України, Міністерства оборони України, Державного космічного агентства України, Національного центру управління та випробувань космічних засобів про визнання дій протиправними, стягнення заборгованості з виплати додаткової винагороди задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Національного центру управління та випробувань космічних засобів щодо невиплати на користь ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 за період з 24.02.2022 по 17.08.2022.

Стягнути з Національного центру управління та випробувань космічних засобів на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 за період з 24.02.2022 по 17.08.2022 в сумі 171 808 (сто сімдесят одна тисяча вісімсот вісім) грн 75 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 12.02.2024.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті з окремою думкою.

...........................

Ж.М. Мельник-Томенко,

Л.О. Єресько,

Р.О. Радишевська,

В.М. Соколов,

М.В. Білак,

Судді Верховного Суду