Повідомлення для Чумака П. О.

Повідомляємо Чумаку П. О., що постановою колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 08 червня 2022 року задоволено касаційну скаргу захисника підозрюваного Чумака П. О. – адвоката Положишника В. В., ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 04 листопада 2021 року щодо Чумака Павла Олександровича скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

З текстом  постанови колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 08 червня 2022 року (єдиний унікальний номер судової справи № 991/3441/20 (номер судового провадження № 1-502км22) можна ознайомитися нижче:

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2022 року  

м. Київ

справа № 991/3441/20

провадження № 51-502км22

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                                 Єремейчука С. В.,                            

суддів                                                            Бородія В. М., Стороженка С. О.,

за участю:

секретаря судового засідання                        Мішиної О. О.,                        

захисника                                                     Положишника В. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_1  -адвоката Положишника В. В. на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 04 листопада 2021 року про відмову у відкритті провадження.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30 квітня 2020 року частково задоволено клопотання детектива Національного бюро Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Нечипоренка Д. І., погоджене прокурором другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення  та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Олефіром Ю. О., й обрано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Постановлено після затримання підозрюваного ОСОБА_1 і не пізніше ніж через 48 годин з часу його доставки до місця кримінального провадження розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід.

У задоволенні решти клопотання відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою слідчого судді, захисник Положишник В. В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду ухвалою від 04 листопада

2021 року відмовила у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника Положишника В. В.на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30 квітня 2020 року, мотивуючи, що зазначена ухвала постановлена в порядку ч. 6 ст. 193 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), тому в апеляційному порядку вона оскарженню не підлягає.  

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі адвокат Положишник В. В., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своєї позиції зазначає, що для вирішення питання про можливість оскарження ухвали слідчого судді, винесеної в порядку  ч. 6 ст. 193 КПК, апеляційний суд помилково прирівняв її до ухвали слідчого судді, винесеної в порядку ст. 190 цього Кодексу, тим самим обмежив його право на оскарження ухвали слідчого судді, якоюфактично обрано ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою. Зазначає, що ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою особі, оголошеній у міжнародний розшук, постановлена в порядку ч. 6 ст. 193 КПК, за своїм змістом передбачає позбавлення волі підозрюваного, тому відповідно до ст. 309 цього Кодексу таке рішення підлягає апеляційному оскарженню.

Позиції учасників судового провадження

На касаційну скаргу заперечень не надходило.

У судовому засіданні адвокат Положишник В. В. підтримав подану касаційну скаргу і просив її задовольнити.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК), невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).

Як установлено п. 8 ст. 129 Конституції України,однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до офіційного тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України, викладеного в Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.

За приписами ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка на підставі положень ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, закріплено принцип доступу до правосуддя.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення Європейського суду з прав людини від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції»).

Поняття «забезпечення права» за своїм змістом є більш широким, ніж поняття «право», яке використовується у главі 31 КПК (провадження в суді апеляційної інстанції), бо передбачає, крім самого «права», ще й гарантований державою механізм його реалізації. Забезпечення права на апеляційне оскарження включає як можливість оскарження судового рішення, так і обов`язок суду прийняти та розглянути подану апеляцію.

Як вбачається з матеріалів провадження, місцевий суд, постановляючи ухвалу від 30 квітня 2020 року на підставі ч. 6 ст. 193 КПК, дослідив надані прокурором матеріали, зокрема відомості щодо повідомлення ОСОБА_1 про підозру у встановленому законом порядку, наявності обґрунтованої підозри, наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК, а також врахував, що підозрюваного оголошено в міжнародний розшук, та дійшов висновку про часткове задоволення клопотання детектива й обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Водночас постановлено після затримання підозрюваного і не пізніше ніж через 48 годин з часу його доставки до місця кримінального провадження розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою слідчого судді, адвокат Положишник В. В. в інтересах ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.

Так, оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку (ст. 310 КПК).

Згідно з ч. 3 ст. 392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 399 КПК передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями ст. 394 цього Кодексу.

Перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, визначено в частинах 1 та 2 ст. 309 КПК. Частиною 3 вказаної норми процесуального закону встановлено, що скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 309 КПК під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні.

Як установлено ст. 370, ч. 2 ст. 418  КПК, ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті  провадження за апеляційною скаргою повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.  

Однак суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у повній мірі вказаних вимог не дотримався.

Мотивуючи своє рішення про відмову у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника Положишника В. В., поданою в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 , суддя суду апеляційної інстанції прирівняв оскаржувану ухвалу слідчого судді, винесену на підставі ч. 6 ст. 193 КПК, з ухвалою слідчого судді, винесеною в порядку ч. 5 ст. 190 цього Кодексу, вказавши про заборону оскарження таких ухвал в апеляційному порядку.

Проте з цією позицією колегія суддів не погоджується у зв`язку з таким.

Процедура, регламентована в ч. 6 ст. 193 КПК, є випадком, який дозволяє суду розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.

У такому разі після затримання особи і не пізніш як через 48 годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

У цьому випадку обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, хоча й не призводить до негайного взяття особи під варту, однак виступає правовою підставою для затримання і доставки цієї особи до місця кримінального провадження.

Так, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є одним з обов`язкових документів, на підставі якого уповноважений орган запитує публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення щодо осіб, які розшукуються з метою їх затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в Україну (Інструкція про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затверджена спільним наказом МВС України, ОГП, НАБ України, СБ України, ДБР, Мінфіну України, Мін`юсту України від 17 серпня

2020 року № 613/380/93/228/414/510/2801/5). Після затримання особи за межами України слідчий, прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, або суд, який розглядає справу чи яким ухвалено вирок, готує клопотання про видачу особи в Україну, до якого серед інших документів обов`язково додається засвідчена копія ухвали слідчого судді або суду про тримання особи під вартою, якщо видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 575 КПК). Тобто ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є документом, на підставі якого здійснюється затримання особи за межами України, ухвалюється рішення про застосування екстрадиційного арешту для забезпечення видачі особи з метою притягнення до кримінальної відповідальності та здійснюється доставка особи на території України до місця кримінального провадження.    

При цьому час затримання такої особи фактично не може перевищувати 30 діб - тримання під вартою за ст. 59 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, 40 діб - тимчасовий арешт за ст. 16 Європейської конвенції про видачу правопорушників та 60 діб - строк дії ухвали про тримання під вартою за ч. 1 ст. 197 КПК.

Тобто на відміну від затриманої особи з метою приводу, яка має гарантії не пізніше 36 годин з моменту затримання бути звільненою або доставленою до слідчого судді, суду, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу, затримана особа на підставі ухвали слідчого судді, суду, постановленої в порядку ч. 6 ст. 193 КПК, може бути затриманою і утримуватись під вартою протягом усього часу, необхідного для екстрадиції та доставки її до місця кримінального провадження.

Отже, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за процедурою, передбаченою ч. 6 ст. 193 КПК, є правовим наслідком обмеження права на свободу та особисту недоторканність.  

Такий висновок висловлений у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 лютого 2022 року у справі № 991/3440/20, відповідно до якого ухвала слідчого судді, суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, постановлена в порядку ч. 6 ст. 193 КПК, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 309 цього Кодексу може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Таким чином, апеляційний суд під час розгляду апеляційної скарги захисника підозрюваного ОСОБА_1 - адвоката Положишника В. В.допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування такого рішення.

За таких обставин касаційна скарга адвоката Положишника В. В. підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

У ході нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_1 - адвоката Положишника В. В.задовольнити.

Ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 04 листопада 2021 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

С. В. Єремейчук                            В. М. Бородій                            С. О. Стороженко

Суддя                                                                                           Сергій ЄРЕМЕЙЧУК

Вик.: секретар судового засідання Мішина О. О.

17.06.2022