Постанова Верховного Суду від 09 липня 2025 року у справі № 911/675/20

https://reyestr.court.gov.ua/Review/129405012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2025 року

м. Київ

cправа № 911/675/20

Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду: Огородніка К.М.- головуючого, Білоуса В.В., Васьковського О.В., Жукова С.В., Картере В.І., Пєскова В.Г., Погребняка В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Сулім А.В.,

за участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , представника ОСОБА_4 - Ларіонової О.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_4 та Закритого акціонерного товариства «Київгума»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2024

та рішення Господарського суду Київської області від 23.02.2022 (в частині задоволених вимог ОСОБА_1 )

у справі №911/675/20

за позовом ОСОБА_1

до: 1. Закритого акціонерного товариства «Київгума»,

2. Правобережної товарної біржі,

3.Товариства з обмеженою відповідальністю «Консультаційна фірма WELCOME»,

4.Товариства з обмеженою відповідальністю «Технічне промислове постачання»,

треті особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

1. ОСОБА_2 ,

2. ОСОБА_5 ,

3. ОСОБА_3 ,

4. ОСОБА_3 ,

про визнання результатів аукціону та укладеного за його результатами договору недійсними.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) звернулась до Господарський суд Київської області з позовом до Закритого акціонерного товариства «Київгума» (далі - ЗАТ «Київгума», відповідач 1), Правобережної товарної біржі (далі - відповідач 2), Товариства з обмеженою відповідальністю «Консультаційна фірма WELCOME» (далі - ТОВ «Консультаційна фірма WELCOME», відповідач 3), Товариства з обмеженою відповідальністю «Технічне промислове постачання» (далі - ТОВ «Технічне промислове постачання», відповідач 4).

Просила (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) визнати недійсними результати аукціону, який відбувся 21.10.2014 о 12.00 на торгах Правобережної товарної біржі з продажу майна ЗАТ «Київгума», а саме лотів №№ 1-10, що були виставлені на продаж шляхом аукціону арбітражним керуючим ліквідатором ЗАТ «Київгума» Кудляком Є.В.; визнати недійсним укладений за результатами аукціону, який відбувся 2.10.2014 о 12.00 на торгах Правобережної товарної біржі з продажу майна ЗАТ «Київгума», а саме лотів №№1-10, що були виставлені на продаж шляхом аукціону арбітражним керуючим - ліквідатором ЗАТ «Київгума» Кудляком Є.В., між ЗАТ «Київгума» та ТОВ «Консультаційна фірма WELCOME», як комісіонером ТОВ «Технічне промислове постачання» договір купівлі-продажу № 3 від 22.10.2014 бувших у використанні будівельних матеріалів, які будуть отримані в процесі розбирання житлового корпусу АДРЕСА_1 .

При цьому зазначені корпуси не були демонтовані та реалізовані арбітражним керуючим Кудляком Є.В. як будівельні матеріали.

Крім цього вказувала на те, що в газеті «Голос України» № 204 (5954) за 23.10.2014 Правобережною Товарною Біржею було розміщено оголошення про результати аукціону з продажу майна ЗАТ «Київгума», призначеного на 21.10.2014 на 12:00; аукціон відбувся за Лотами №№ 1-10, переможець - юридична особа. Кінцева сума продажу за лотами складає 2 828 450,90 грн.

Таким чином, за доводами позивача, ліквідатором ЗАТ «Київгума» арбітражним керуючим Кудляком Є.В. від імені ЗАТ «Київгума» було продано на аукціоні майно, яке ЗАТ «Київгума» не належало, не входило до складу його ліквідаційної маси, під виглядом будівельних матеріалів, які будуть отримані в процесі розбирання корпусів за значно заниженою ціною, яка за всі десять виставлених Лотів була нижчою за ринкову вартість будь-якого одного з таких корпусів.

Короткий зміст рішення та постанови судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.02.2022 у справі №911/675/20 позов задоволено частково; визнано недійсними результати аукціону, який відбувся 21.10.2014 о 12:00 на торгах Правобережної товарної біржі з продажу майна ЗАТ «Київгума», в частині продажу лоту № 3; визнано недійсним договір купівлі-продажу від 22.10.2014 № 3, укладений за результатами аукціону, який відбувся 21.10.2014 з продажу майна ЗАТ «Київгума», між ЗАТ «Київгума» та ТОВ «Консультаційна фірма WELCOME» як комісіонером ТОВ «Технічне промислове постачання»; стягнуто з відповідачів на користь позивача по 1051 грн судового збору. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції дійшов висновку, що результати оспорюваного аукціону з продажу майна ЗАТ «Київгума» в частині проданих лотів №№1-2, 4-10, жодним чином не порушують права позивача - ОСОБА_1 , так як остання не є власником майна, що було виставлено на продаж у вигляді наведених лотів, а відтак, в даному випадку, відсутні порушені або оспорюванні права саме позивача у цій справі, які б підлягали судовому захисту, що є підставою для відмови в задоволенні позову в наведеній частині.

До Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішенням Господарського суду Київської області від 23.02.2022 звернулась ОСОБА_4 .

Обґрунтовуючи необхідність своєї участі в цій справі ОСОБА_4 наголошувала на тому, що станом на дату звернення позивача з відповідним позовом є власником майна, що було відчужене за оспорюваним договором.

ЗАТ «Київгума» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Кудляка Є.В. також подало до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на зазначене рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт 2 зазначав, що позивач не має жодного відношення до майна ЗАТ «Київгума», проданого на аукціоні, а тому його права не порушені.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 апеляційну скаргу ЗАТ «Київгума» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Кудляка Є. В. на рішення господарського суду Київської області від 23.02.2022 у справі №911/675/20 - залишено без задоволення. Рішення господарського суду Київської області від 23.02.2022 у справі №911/675/20 - залишено без змін. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Господарського суду Київської області від 23.02.2022 у справі № 911/675/20 - закрито.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду, що:

- на оспорюваному аукціоні, в порушення вищенаведених положень законодавства відповідачем-1 ЗАТ «Київгума» було виставлено на продаж та реалізовано майно, яке не належало останньому, зокрема корпус 16, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ,

- всі права на нього відповідно до умов договору про пайову участь в реконструкції значно раніше були передані на користь ТОВ «Укрінформсервіс», а останнім, в подальшому, - на користь залученого за інвестиційним договором інвестора ОСОБА_1 (позивач),

- а відтак, позовні вимоги про визнання недійсними результатів аукціону, який відбувся 21.10.2014 року о 12:00 на торгах Правобережної товарної біржі з продажу майна ЗАТ «Київгума», в частині продажу саме лоту № 3, що був виставлений на продаж шляхом аукціону арбітражним керуючим ліквідатором ЗАТ «Київгума» Кудляком Є.В. та визнання недійсним, укладеного за його результатами договору купівлі-продажу від 22.10.2014 року № 3, предметом продажу за яким є саме: бувші у використанні будівельні матеріали, які будуть отримані в процесі розбирання житлового корпусу АДРЕСА_1, з урахуванням, зокрема вимог частини третьої статті 55 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (чинного на дату виникнення спірних правовідносин) є обґрунтованими.

Суд апеляційної інстанції визнав вірним висновок місцевого суду, що результати оспорюваного аукціону з продажу майна ЗАТ «Київгума», в частині проданих лотів №№ 1-2, 4-10, жодним чином не порушують права позивача ОСОБА_1 , так як остання не є власником майна, що було виставлено на продаж у вигляді наведених лотів, а відтак, в даному випадку, відсутні порушені або оспорювані права саме позивача у цій справі, які б підлягали судовому захисту, що є підставою для відмови в задоволенні позову в наведеній частині.

Розглядаючи апеляційну скаргу ОСОБА_4 суд апеляційної інстанції встановив, ОСОБА_4 не буда учасником аукціону, проведеного ліквідатором боржника 21.10.2014, не є стороною договору купівлі- продажу № 3 від 22.10.2014 щодо продажу житлового корпусу № 16, і відповідно будівельні матеріали, які будуть отримані в процесі розбирання житлового корпусу не придбавала.

З урахуванням викладених обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржуваним судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_6 не вирішувалося, що свідчить про відсутність права на апеляційне оскарження, а відтак дійшов висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення господарського суду Київської області від 23.02.2022 у справі №911/675/20 на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.

Приймаючи рішення про закриття апеляційного провадження апеляційним судом враховано висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 22.03.2023 у справі № 911/3132/17 в аналогічній справі.

Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг

ОСОБА_4 та ЗАТ Київгума» (касаційну скаргу підписано ліквідатором - арбітражним керуючим Кудляком Є.В.) подали до Верховного Суду касаційні скарги, в яких просять:

- скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2024;

- скасувати рішення Господарського суду Київської області від 23.02.2022 в частині задоволених вимог ОСОБА_1 про:

- визнання недійсними результатів аукціону, який відбувся 21.10.2014 о 12:00 на торгах Правобережної товарної біржі з продажу майна ЗАТ «Київгума», в частині продажу лоту № 3, що був виставлений на продаж шляхом аукціону арбітражним керуючим ліквідатором ЗАТ «Київгума» Кудляком Є.В.;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу від 22.10.2014 № 3, укладеного за результатами аукціону, який відбувся 21.10.2014 о 12:00 на торгах Правобережної товарної біржі з продажу майна ЗАТ «Київгума», а саме: лоту № 3, що був виставлений на продаж шляхом аукціону арбітражним керуючим ліквідатором ЗАТ «Київгума» Кудляком Є.В., між ЗАТ «Київгума» та ТОВ «Консультаційна фірма WELCOME» як комісіонером ТОВ «Технічне промислове постачання»;

- прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі;

- в іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду 19.06.2024 залишити без змін.

Скаржники у своїх касаційних скаргах зазначають, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду ухвалена внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та оскаржується з підстав, визначених в пунктах 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

Скаржники вважають, що судом апеляційної інстанції проігноровані висновки Верховного Суду, не досліджено питання правомірності набуття позивачем прав на об`єкти, що були реалізовані на оспорюваному аукціоні, не перевірено, чи спрямований даний позов на реальний захист прав позивача, а обставини справи встановлені на підставі скасованих судових рішень.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

ОСОБА_1 та треті особи подали відзиви на касаційні скарги, просять касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 закрити; касаційну скаргу ЗАТ «Київгума» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 23.02.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 у справі № 911/675/20 залишити без змін.

ОСОБА_1 подала клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Вважає, що в межах даної справи міститься виключна правова проблема, яка стосується можливості та обсягу повноважень арбітражного керуючого, якого раніше рішенням господарського суду було призначено ліквідатором банкрута на певний строк, який не було подовжено, у випадку відсутності в судах України справи про банкрутство, в межах якої може здійснюватися ліквідаційна процедура.

Рух справи в судів касаційної інстанції

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалами від 05.09.2024 та від 06.09.2024 відповідно відкрив касаційні провадження за касаційними скаргами ОСОБА_4 та ЗАТ «Київгума» на рішення Господарського суду Київської області від 23.02.2022 (в частині задоволених вимог ОСОБА_1 ) та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 у справі № 911/675/20, розгляд касаційних скарг об`єднав в одне касаційне провадження та призначив їх до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2024 підставі частини п`ятої статті 302 ГПК України справу № 911/675/20 за касаційними скаргами ОСОБА_4 та ЗАТ «Київгума» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 та рішення Господарського суду Київської області від 23.02.2022 (в частині задоволених вимог ОСОБА_1 ) передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Мотивуючи підстави Касаційний господарський суд зазначав про наявність виключної правової проблеми у цій справі, яка полягає у невизначеності питання щодо наявності/відсутності в арбітражного керуючого Кудляка Є.В. повноважень ліквідатора ЗАТ «Київгума», зокрема, подавати від імені боржника заяви та судові позови, за відсутності в судах України справи про банкрутство такого боржника, що встановлено ухвалою Господарського суду Київської області від 04.08.2016 у справі № 5002-19/5719.2-2010.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 18.12.2024 справу № 911/675/20 за касаційними скаргами ОСОБА_4 та ЗАТ «Київгума» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 та рішення Господарського суду Київської області від 23.02.2022 (в частині задоволених вимог ОСОБА_1 ) повернула відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду, вказавши, що справа №911/675/20 не містить виключної правової проблеми, і може бути вирішена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду як належним судом.

Ухвалою Верховного Суду від 15.01.2025 касаційні скарги ОСОБА_4 та ЗАТ «Київгума» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 та рішення Господарського суду Київської області від 23.02.2022 (в частині задоволених вимог ОСОБА_1 ) у справі №911/675/20 прийняті до провадження та призначені до розгляду.

Ухвалою від 12.02.2025 справу № 911/675/20 за касаційними скаргами ОСОБА_4 та ЗАТ «Київгума» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 та рішення Господарського суду Київської області від 23.02.2022 в частині задоволених вимог ОСОБА_1 передано на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Судова палата).

В судових засіданнях неодноразово оголошувались перерви з різних причин.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Основною вимогою позову фізичної особи ОСОБА_1 у даній справі №911/675/20 є визнання недійсними результатів аукціону, який відбувся 21.10.2014, а похідною від цього - визнання недійсним договору купівлі-продажу майна, проданого на цьому аукціоні.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначала, що на оспорюваному аукціоні, відповідачем-1 ЗАТ «Київгума» було виставлено на продаж та реалізовано майно, яке не належало останньому, зокрема корпус 16, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , а всі права на нього відповідно до умов договору про пайову участь в реконструкції значно раніше були передані на користь ТОВ «Укрінформсервіс», а останнім, в подальшому, - на користь залученого за інвестиційним договором інвестора ОСОБА_1 (позивач).

Водночас, скаржник - фізична особа ОСОБА_4 (яка також зверталась з апеляційною скаргою) наполягає на тому, що оспорюване рішення безпосередньо зачіпає її права, як власника нерухомого майна-будинку АДРЕСА_3 , право власності на яке вона набула згідно Договору купівлі-продажу від 19.06.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київсього міського нотаріального округу Колесник О.О., вказане майно належало ЗАТ «Київгума» та вибуло з його володіння внаслідок реалізації в рамках ліквідаційної процедури шляхом продажу з відкритих торгів, які оспорюються позивачем.

При цьому, обґрунтовуючи необхідність своєї участі в цій справі ОСОБА_4 наголошує на тому, що станом на дату звернення позивача - ОСОБА_1 з відповідним позовом є власником майна, що було відчужене за оспорюваним договором.

Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах та запереченнях на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Судова палата зазначає таке.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судовий захист є одним з найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

У постанові від 27.10.2020 у справі № 635/551/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово визначала критерії розмежування судової юрисдикції. Такими критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, визначала: суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Виснувала, що крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ (див., зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.10.2020 у справі № 635/551/17, від 12.01.2021 у справі №127/21764/17, від 23.03.2021 у справі 367/4695/20).

Правила визначення юрисдикційності відповідної справи встановлені процесуальними законами, якими регламентована предметна та суб`єктна юрисдикція адміністративних, господарських та цивільних судів, - це стаття 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), стаття 19 Кодексу адміністративного судочинства України, стаття 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

За змістом частини першої статті 19 ЦПК України "справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів" суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена у статті 20 ГПК України.

Цією статтею встановлено, що господарські суди розглядають, зокрема, справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці (п. 1);

- справи про банкрутство (неплатоспроможність) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника п.8).

Відповідно до положень статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним і Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

За висновком Великої Палата Верховного Суду, викладеним у постанові від 23.11.2021 у справі № 641/5523/19, критеріями відмежування, зокрема справ цивільної юрисдикції від інших є: по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Також зазначила, що у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства (подібні висновки сформульовано і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19).

Критеріями розмежування розгляду справ у порядку цивільного чи господарського судочинства є як суб`єктний склад сторін спору, так і характер спірних правовідносин (висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №641/5523/19).

Таким чином, критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно характер спірних правовідносин та суб`єктний склад учасників процесу. Визначаючи юрисдикцію спору, необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб`єктний склад учасників у справі. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23.05.2023 у справі №925/352/22.

За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу.

З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності. Аналогічна правова позиція щодо розмежування господарської та цивільної юрисдикції наведена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18, від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18.

Отже, ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18, від 25.06.2019 у справі №904/1083/18, від 25.02.2020 у справі № 916/385/19 та постановах Верховного Суду від 06.06.2023 у справі №920/277/22, від 10.05.2023 у справі № 920/343/22, від 10.05.2023 у справі №920/155/22.

У справі, що розглядається, позивач - ОСОБА_1 як фізична особа, звернулася до господарського суду з позовом на захист порушеного, на її думку, права шляхом визнання недійсними результатів оскаржуваного аукціону з продажу майна боржника ЗАТ "Київгума, та визнання недійсним договору купівлі- продажу майна, проданого на такому аукціоні.

В обґрунтування зазначала, що є законним власником об`єкта незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_4 , однак відповідачем-1 - ЗАТ "Київгума" (боржником) було виставлено на продаж та реалізовано майно, яке не належало останньому, оскільки всі права на нього відповідно до умов договору про пайову участь в реконструкції значно раніше були передані на користь ТОВ "Укрінформсервіс", а останнім, в подальшому, - на користь залученого за інвестиційним договором інвестора - ОСОБА_1 (позивач).

Фізична особа ОСОБА_7 , звертаючи як з апеляційною, так і з касаційною скаргою, обґрунтовує необхідність своєї участі у справі, стверджуючи, що станом на дату звернення позивача з відповідним позовом є власником майна, що було відчужене за оспорюваним договором.

Таким чином, у цій справі в даному випадку у позивача - ОСОБА_1 та у скаржника 1 - ОСОБА_4 як фізичних осіб існує цивільний інтерес щодо майна та майнових прав, проданого ліквідатором боржника ЗАТ «Київгума».

Тобто, спірні відносини між сторонами не мають ознак господарських, доказів існування між сторонами спору щодо господарських відносин, які б ґрунтувалися на підставі договору або закону, позов спрямований на захист цивільного права щодо захисту порушених, на їх думку, прав фізичних осіб щодо спірного майна.

Дослідивши обставини, що стосуються характеру спірних правовідносин у даній справі та їх віднесення до юрисдикції господарських судів зважаючи на звернення до господарського суду фізичної особи з позовом про визнання недійсним результатів аукціону з продажу майна боржника та укладеного за його результатами договору, до відповідача у справі - ЗАТ «Київгума», яке перебуває у банкрутстві, Судова палата зазначає таке.

З огляду на положення пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України, у віднесенні цієї справи до юрисдикції господарських судів визначальним є встановлення як наявності справи про банкрутство (неплатоспроможність), так і провадження з вирішення спору з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, незалежно від суб`єктного складу осіб, які беруть участь у справі.

З 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

Відповідно до пункту 2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно з вимогами КУзПБ з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день уведення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Частиною третьою статті 7 якого було встановлено, що матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Суди інших юрисдикцій можуть передавати господарським судам цивільні, адміністративні справи для розгляду їх у межах справи про банкрутство на підставі положень частини третьої статті 7 КУзПБ за наявності порушеного провадженням справи про банкрутство особи, яка є стороною у спорах позовного провадження, зазначених у частині другій статті 7 указаного Кодексу.

Метою, яку переслідував законодавець у вказаній нормі закону, є концентрація майнових спорів за участю боржника, щодо якого господарським судом здійснюється розгляд справи про банкрутство, оскільки вирішення таких спорів впливає на зміну - збільшення/зменшення конкурсної, ліквідаційної маси боржника і, як наслідок, впливає на права самого боржника, кредиторів у справі про банкрутство на можливість погашення/непогашення їх кредиторських вимог у справі про банкрутство.

Звідси Судова палата зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ЗАТ «Київгума» про визнання результатів аукціону та укладеного за його результатами договору недійсними, із врахуванням суб`єктного складу сторін, предмета спору та характеру правовідносин мали б розглядатися господарським судом в межах справи про банкрутство ЗАТ «Київгума» із застосуванням положень пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України та статті 7 КУзПБ.

Адже реалізація майна банкрута має відбуватись в межах провадження у справі про банкрутство під контролем суду, який розглядає справу про банкрутство, що повністю відповідає приписам та меті КУзПБ та інтересам учасників справи.

Водночас, відповідно до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень, постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.11.2013 ЗАТ «Київгума» визнано банкрутом та відкрито стосовно нього ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Кудляка Є. В. (справа №5002-19/5719.2-2010).

Справа №5002-19/5719.2-2010 про банкрутство ЗАТ «Київгума» перебувала на розгляді у Господарському суді Автономної Республіки Крим.

21.07.2016 до Господарського суду Київської області звернувся арбітражний керуючий Кудляк Є.В. із заявою про відновлення втраченої справи № 5002-19/5719.2-2010.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.08.2016 у задоволені заяви арбітражного керуючого Кудляка Є.В. про відновлення втраченої справи № 5002-19/5719.2-2010 відмовлено.

Інші відомості щодо подальшого провадження справи про банкрутство у справі №5002-19/5719.2-2010 про банкрутство ЗАТ «Київгума» в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні.

Вказані обставини встановлені, зокрема, Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду та Великою Палатою Верховного Суду у справі №752/6166/17 та викладені, відповідно, в ухвалах 11.06.2024 та від 09.07.2024 у вказаній справі.

Суд також встановив, що Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції звернулось до Господарського суду Київської області із клопотанням про відсторонення арбітражного керуючого Кудляка Є.В. від виконання повноважень ліквідатора і призначення іншого арбітражного керуючого у справі №5002-19/5719.2-2010 про банкрутство ЗАТ «Київгума».

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.08.2023 клопотання Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Одеської області.

Господарський суд Одеської області ухвалою від 08.09.2023 у справі №5002-19/5719.2-2010 клопотання Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції у справі №5002-19/5719.2-2010 повернув заявнику без розгляду, вказавши, що розгляд вказаного клопотання є процесуальною дією суду у межах справи про банкрутство, що є незавершеним провадженням. Однак, за відсутності справи №5002-19/5719.2-2010 про банкрутство ЗАТ «Київгума» вказане клопотання розгляду не підлягає.

При цьому у цій ухвалі судом встановлено, що заяв про відновлення втраченого судового провадження у справі №5002-19/5719.2-2010 про банкрутство ЗАТ «Київгума» до Господарського суду Одеської області не надавалось.

Таким чином, на момент прийняття оскаржуваних судових рішень у цій справі №911/675/20 вже були прийняті судові рішення, зокрема, ухвала Господарського суду Київської області від 04.08.2016 про відмову у задоволенні заяви арбітражного керуючого Кудляка Є.В. про відновлення втраченої справи № 5002-19/5719.2-2010, та ухвала Господарського суду Одеської області від 08.09.2023 про повернення без розгляду клопотання про відсторонення ліквідатора ЗАТ «Київгума» арбітражного керуючого Кудляка Є. В. у справі №5002-19/5719.2-2010 з підстав відсутності справи №5002-19/5719.2-2010 про банкрутство ЗАТ «Київгума».

Судова палата зауважує, що процесуальний закон прямо не визначає матеріально-правові наслідки для сторін втраченого провадження у справі. Водночас цей закон встановлює правила, умови та підстави відновлення втраченого судового провадження в господарській справі (розділ VIII ГПК України).

Норми ГПК України також не містять законодавчого визначення поняття «втрачене судове провадження», однак, виходячи з їх змісту, під втратою судового провадження слід розуміти повну або часткову втрату господарської справи, якій присвоєно порядковий номер та заведено статистичну картку та у якій має місце відображення усіх процесуальних дій та актів в межах такого провадження.

При цьому з урахуванням статті 357 ГПК України відновлені можуть бути як всі, так і частина документів (окремий документ) конкретної господарської справи позовного, наказного провадження або справи про банкрутство, яке було закінчене ухваленням рішення або постановленням ухвали про його закриття.

Суд зазначає, що ефективне застосування у національному господарському процесі інституту відновлення втраченого судового провадження набуває особливої актуальності у зв`язку з припиненням діяльності господарських судів на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, Донецької та Луганської областей і, як наслідок, втратою матеріалів багатьох господарських справ, що перебували у провадженні відповідних судів. Адже втрата матеріалів судових проваджень, рішення у яких не виконано, є перешкодою для реалізаціях передбачено Конституцією України права на судових захист та гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд.

Зміст статей 357 - 364 ГПК України, які розміщені в розділі VIII ГПК України та регулюють порядок відновлення втраченого судового провадження, дозволяє визначити цю категорію справ як окремий вид господарського провадження, що, на відміну від справ позовного та наказного провадження, а також справ банкрутство, спрямований не на захист та відновлення порушених суб`єктивних матеріальних прав, свобод чи інтересів, а на захист процесуальних прав учасників процесу, пов`язаних з втратою судового провадження.

При цьому характерною рисою відновлення втраченого провадження, на відміну від інших видів судових проваджень, є можливість відкриття за ініціативою суду, що є винятком із загального правила щодо диспозитивності господарського судочинства, закріпленого у статті 14 ГПК України.

Отже, оскільки відновлення втраченого судового провадження не вирішує питання щодо суб`єктивних матеріальних прав та обов`язків осіб, а є судовим захистом процесуальних прав, які пов`язані з втратою судового провадження, законодавець виключив можливість відновлення судового провадження, яке було втрачене до закінчення судового розгляду.

Це зумовлене тим, що особа в такому разі не позбавлена можливості реалізувати захист свого порушеного, оспореного чи невизнаного права або охоронюваного законом інтересу шляхом подання нового позову, що прямо передбачено частиною п`ятою статті 361 ГПК України.

У зв`язку з викладеним, встановлені у цій справи обставини втраченого провадження у справі про банкрутство ЗАТ «Київгума», розгляд якої не був завершений, що унеможливлює його відновлення, також унеможливлюють у зв`язку з цим здійснення як подальшого провадження у такій справі про банкрутство, так і провадження з вирішення спору у межах такої справи про банкрутство за правилами статті 7 КУзПБ.

Враховуючи обставини, які склалися в цій справи, з огляду на характер спору та суб`єктний склад учасників справи та норми статей 20 ГПК України та 19 ЦПК України, з урахуванням наведених вище висновків Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду щодо критеріїв розмежування судової юрисдикції, Судова палата дійшла висновку, що цей спір не підлягає розгляду у цій справі за правилами статті 7 КУзПБ, а тому має розглядатись в порядку цивільного, а не господарського судочинства.

Відповідно до частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема, спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Частиною другою статті 231 ГПК України встановлено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 231 ГПК України, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

На виконання вимог статті 231 ГПК України судова палата вважає за необхідне роз`яснити позивачеві, що розгляд цієї справи має відбуватися за правилами цивільного судочинства, та що він протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови може звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

У зв`язку з закриттям провадження у справі, Судова палата не надає оцінку решті доводів скаржників та не формує висновок щодо наявності/відсутності підстав для відступу від правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеної у постанова від 17.09.2024 у справі № 752/6166/17.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Керуючись статтями 231, 240, 300, 301, 308, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги ОСОБА_4 та Закритого акціонерного товариства «Київгума» задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 та рішення Господарського суду Київської області від 23.02.2022 у справі №911/675/20 скасувати.

3. Закрити провадження у справі № 911/675/20.

4. Роз`яснити позивачу, що у разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України суд за його заявою вправі постановити в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Судді Білоус В.В.

Васьковський О.В.

Жуков С.В.

Картере В.І.

Пєсков В.Г.

Погребняк В.Я.