Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
https://reyestr.court.gov.ua/Review/122378339
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2024 року
м. Київ
cправа № 911/1768/22
Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду: Кондратової І.Д. - головуючої, суддів - Бакуліної С.В., Баранця О.М., Губенко Н.М., Кролевець О.А., Мамалуя О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Омельчук А.В.,
прокурора - Кукло Д.С.,
позивача 1 - Фандикова Т.Є. (в порядку самопредставництва),
позивача 2 - Ленько М.М. (в порядку самопредставництва),
відповідача - Гавкалюк В.В. (адвокат),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: Міністерства економіки України, Фонду державного майна України
на постанову Північного апеляційного господарського суду (колегія суддів: Пономаренко Є.Ю. - головуючий, Барсук М.А., Руденко М.А.) від 13.11.2023
у справі №911/1768/22
за позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: Міністерства економіки України, Фонду державного майна України
до Публічного акціонерного товариства "Центренерго"
про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1.Заступник керівника Київської обласної прокуратури (далі також - прокурор) звернувся до Господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Міністерства економіки України (далі також - Мінекономіки, позивач 1) та Фонду державного майна України (далі також - ФДМУ, позивач 2) з позовом до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (далі також - ПАТ "Центренерго").
1.2.Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем норм частини п`ятої статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" в частині строків сплати частини дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році, у зв`язку з чим за прострочення виконання зобов`язань йому нарахована пеня в розмірі 68 979 410,37 грн.
1.3.Оскільки позивач 1 як суб`єкт владних повноважень, якому належать функції щодо забезпечення здійснення постійного контролю за правильністю та своєчасністю надходження до загального фонду Державного бюджету України пені, нарахованої на суму дивідендів на державну частку у статутному капіталі товариства з корпоративними правами держави, та позивач 2 як орган, якому безпосередньо належать функції з управління державними корпоративними правами у статутному фонді відповідача, не вжили жодних заходів, спрямованих на стягнення недоотриманих коштів до державного бюджету, прокурор вважав за необхідне звернутися з цим позовом до суду на захист інтересів держави у порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
2.1.Наказом Міністерства енергетики та електрифікації України від 17.03.1995 №49 у результаті реструктуризації на базі Зміївської, Вуглегірської та Трипільської TEC створене Державне підприємство "Центренерго", яке у цьому ж році шляхом корпоратизації перетворене у Державну акціонерну енергогенеруючу компанію "Центренерго". Надалі остання була перейменована у Відкрите акціонерне товариство "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго".
2.2.Згідно з вимогами Закону України "Про акціонерні товариства" та на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 29.03.2011 Відкрите акціонерне товариство "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" перейменоване у Публічне акціонерне товариство "Центренерго".
2.3.Відповідно до свідоцтва про реєстрацію випуску акцій від 06.07.2011, виданого Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, статутний капітал відповідача становить 480 229 240,40 грн та розподілений на 369 407 108 простих іменних бездокументарних акцій номінальною вартістю 1,30 грн кожна.
2.4.За інформацією, оприлюдненою на офіційному вебсайті Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України, держава Україна в особі позивача 2 є власником 289 205 117 простих іменних бездокументарних акцій відповідача, що становить 78,289% статутного капіталу.
2.5.Постановою Кабінету Міністрів України "Про проведення прозорої та конкурентної приватизації у 2015-2017 роках" від 12.05.2015 №271 функції з управління корпоративними правами держави в статутному капіталі відповідача покладені на позивача 2.
2.6.Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави" від 24.04.2019 №364 (далі - постанова №364) затверджено базовий норматив для суб`єктів господарювання, які за результатами 2018 року отримали чистий прибуток, що перевищує 50 000 000 грн, у розмірі 90%.
2.7.На виконання рішення загальних зборів акціонерів відповідача від 03.04.2019 (протокол №1 річних загальних зборів акціонерів) 26.06.2019 ним відповідно до платіжного доручення від 26.06.2019 №2346 сплачено до Державного бюджету України дивіденди у сумі 195 380 693,32 грн, виходячи з базового нормативу 50% частки прибутку пропорційно розміру частки держави у статутному капіталі.
2.8.30.04.2021 на виконання вимог постанови №364 загальні збори акціонерів відповідача прийняли рішення (протокол №2 річних загальних зборів від 30.04.2021), яким затверджено загальний розмір річних дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році у розмірі 449 214 148,63 грн та враховано оплати, що здійснені у 2019 році.
2.9.Частина дивідендів на державну частку за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році у розмірі 156 304 554,01 грн сплачена відповідачем до Державного бюджету України частинами 23.07.2021, 13.08.2021, 15.09.2021, 12.10.2021, 15.11.2021 та 24.01.2022, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.
2.10.На виконання вимог Закону України "Про управління об`єктами державної власності" та Порядку №725 позивач 1 видав такі накази:
- від 08.10.2021 №710-21 "Про нарахування пені публічному акціонерному товариству "Центренерго", яким нараховано пеню за несвоєчасно сплачені дивіденди до державного бюджету у розмірі 12 036 301,82 грн;
- від 26.10.2021 №830-21 "Про нарахування пені публічному акціонерному товариству "Центренерго", яким нараховано пеню за несвоєчасно сплачені дивіденди до державного бюджету у розмірі 6 306 643,96 грн;
- від 22.12.2021 №1116-21 "Про нарахування пені публічному акціонерному товариству "Центренерго", яким нараховано пеню за несвоєчасно сплачені дивіденди до державного бюджету у розмірі 16 065 637,53 грн;
- від 23.12.2021 №1148-21 "Про нарахування пені публічному акціонерному товариству "Центренерго", яким нараховано пеню за несвоєчасно сплачені дивіденди до державного бюджету у розмірі 16 653 162,97 грн;
- від 02.05.2022 №1102-22 "Про нарахування пені публічному акціонерному товариству "Центренерго", яким нараховано пеню за несвоєчасно сплачені дивіденди до державного бюджету у розмірі 17 917 664,09 грн.
2.11.Загальний розмір нарахованої пені за несвоєчасно сплачені дивіденди до державного бюджету склав 68 979 410,37 грн.
3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1.Господарський суд Київської області рішенням від 07.02.2023 у справі №911/1768/22 позов задовольнив повністю. Стягнув з ПАТ "Центренерго" до загального фонду Державного бюджету України пеню за несвоєчасно сплачені дивіденди у розмірі 68 979 410,37 грн. Стягнув з ПАТ "Центренерго" на користь Київської обласної прокуратури 868 350 грн судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.
3.2.Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що:
(1) у справі №911/2272/21 встановлено факт наявності заборгованості відповідача з виплати дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році та факт прострочення виплати дивідендів (встановлена наявність простроченого зобов`язання зі сплати коштів до Державного бюджету України у формі дивідендів у розмірі 156 304 554,01 грн). Зазначені факти є преюдиційними для цієї справи;
(2) на позивача 1 покладено забезпечення здійснення постійного контролю за правильністю та своєчасністю надходження до загального фонду Державного бюджету України пені, нарахованої на суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави. Невжиття позивачем 1 заходів цивільно-правового характеру щодо стягнення нарахованої пені ані за власною ініціативою, ані за ініціативою Київської обласної прокуратури свідчить про неналежне здійснення визначених повноважень щодо контролю за справлянням до бюджету платежу з кодом класифікації доходів бюджету 21010500 (у частині обліку нарахування та сплати пені), що призвело до наявності підстав для представництва органами прокуратури та здійснення відповідних заходів захисту інтересів держави у судовому порядку;
(3) позивач 2, як суб`єкт управління державною часткою відповідача, поінформований листами позивача 1 від 11.10.2021, від 29.10.2021, від 01.11.2021, від 23.12.2021, від 04.01.2022 та від 07.05.2022 про нарахування пені відповідачу для забезпечення ним контролю за її сплатою. Маючи повноваження для захисту інтересів держави, позивач 2 такий захист не здійснив, належні заходи щодо забезпечення сплати пені не вжив, до суду з відповідним позовом не звернувся. Таким чином, позивач 2 як орган, якому безпосередньо належать функції з управління корпоративними правами держави у статутному капіталі відповідача, є уповноваженим суб`єктом управління у правовідносинах щодо стягнення пені за несвоєчасно сплачені дивіденди до державного бюджету;
(4) суд перевірив розмір нарахованої пені та дійшов висновку про правильність її розрахунку та правильне визначення періоду нарахування, що відповідає обставинам прострочення виконання грошового зобов`язання з виплати спірних дивідендів, які встановлені у рішенні Господарського суду Київської області від 16.12.2021 у справі № 911/2272/21, та вимогам абзацу 5 частини п`ятої статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" про сплату дивідендів до Державного бюджету України у строк не пізніше 01 липня року, що настає за звітним, відтак у спірних правовідносинах сторін щодо сплати дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році - до 01.07.2019;
(5) відповідач порушив майнові інтереси держави у бюджетній сфері, внаслідок чого Державний бюджет України недоотримав кошти у розмірі 68 979 410,37 грн. Державний бюджет України наразі є дефіцитним, а саме на 2023 рік доходи, закладені до бюджету, становлять 1 329,3 млрд. грн, а видатки - 2 640,2 млрд. грн. Ці дані є загальновідомими та знаходяться у публічному доступі. Відповідач під час розгляду справи ані в заявах по суті справи, ані в судових засіданнях не надав докази тяжкого фінансового стану підприємства та не заявляв вимоги про зменшення пені. Оскільки при вирішенні питання щодо зменшення штрафних санкцій суд має враховувати майновий стан обох сторін, суд дійшов висновку про залишення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача, без змін.
3.3.Північний апеляційний господарський суд постановою від 13.11.2023 скасував рішення Господарського суду Київської області від 07.02.2023 у справі №911/1768/22. Прийняв нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив повністю. Стягнув з Київської обласної прокуратури на користь відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1 042 020 грн.
3.4.Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
(1) з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" від 16.01.2020 №466-IX (далі - Закон №466-IX) органами, уповноваженими на здійснення контролю, зокрема, за своєчасністю нарахування та сплати до бюджету грошового зобов`язання з частини чистого прибутку (доходу) на державну частку та, відповідно, проведення стягнення до Державного бюджету України дивідендів та пені, є контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 Податкового кодексу України (далі - ПК);
(2) наявність чіткого визначення у частині восьмій статті 16 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" та у статті 19-1 ПК органу, що уповноважений здійснювати стягнення дивідендів у дохід Державного бюджету України, виключає будь-які неузгодженості та подвійне тлумачення правових норм у цих правовідносинах. Законодавець відніс контроль за сплатою, а також стягнення грошового зобов`язання з частини чистого прибутку (доходу) на державну частку в дохід Державного бюджету України на дату звернення прокурора до суду з позовом виключно до компетенції податкових органів;
(3) рішення загальних зборів акціонерів про виплату дивідендів та відповідні накази позивача 1 про нарахування пені відповідачу за несвоєчасно сплачені до Державного бюджету України дивіденди, що стали підставою звернення прокурора до суду, були прийняті після набрання чинності, зокрема, Законом №466-IX. Оскільки здійснення контролю за своєчасністю нарахування та сплати до бюджету грошового зобов`язання з частини чистого прибутку (доходу) на державну частку господарськими товариствами, зазначеними у підпункті 19-1.1.52 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК, з 23.05.2020 здійснюють саме і лише податкові органи, то саме вони мають визначати факт несвоєчасної сплати дивідендів до Державного бюджету України, період затримки і, як наслідок, нараховувати пеню та вчинити дії щодо її стягнення;
(4) неустойка, різновидом якої є пеня, є видом забезпечення виконання зобов`язання. Отже, саме по собі є логічним наявність у одного органу права стягнення як за основним зобов`язанням (дивіденди), так і за його забезпеченням. Також ця функція (стягнення неустойки) випливає з суті самої норми ПК, у якій спеціально для ясності її тлумачення вказано про контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою дивідендів. Таким чином, встановлення неповноти чи несвоєчасності (тобто прострочення) має наслідком для саме цього державного органу вжиття заходів щодо стягнення як дивідендів, так і пені, нарахованої на прострочену чи недоплачену суму дивідендів. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.09.2023 у справі №910/1978/22, згідно з якою функція контролю за своєчасністю сплати грошового зобов`язання з частини чистого прибутку (доходу) на державну частку, у разі встановлення факту та періоду затримки сплати дивідендів, повинна мати наслідком нарахування пені саме контролюючим органом, оскільки інші органи не мають відповідних функцій контролю, а отже не мають права встановлювати ані факт затримки сплати дивідендів, ані період затримки сплати, як і не мають права на стягнення відповідного грошового зобов`язання.
(5) визначені прокурором позивачі не є органами, уповноваженими державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, тобто є неналежними позивачами. Встановлення судом факту звернення прокурора в інтересах неналежних позивачів має наслідком відмову у задоволенні позову.
4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи
4.1.Прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2023 та залишити в силі рішення Господарського суду Київської області від 07.02.2023 у цій справі №911/1768/22.
4.2.Підставою касаційного оскарження рішення скаржник визначив пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК), вказуючи на те, що:
(1) суд апеляційної інстанції застосував норми частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" без урахування висновків щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц (прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави); від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 (відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу); від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 та від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц (повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах); від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, від 14.07.2022 у справі №909/1285/21, від 25.11.2021 у справі №917/269/21, від 30.05.2023 у справі №922/2057/22, від 18.07.2023 у справі №925/579/22 (владні повноваження мають розглядатися у розрізі саме спірних відносин, тобто орган, в інтересах якого подано позов, повинен мати владні повноваження у тих суспільних відносинах, на відновлення яких спрямовано позов); від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 (у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками); пункт 2 частини третьої статті 2 та статтю 7 ГПК без урахування висновків щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17.11.2022 у справі №910/11870/20, від 09.09.2020 у справі №400/936/18, від 15.10.2019 у справі №903/879/18 (відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані сторонами докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування й ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 7 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом);
(2) відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм абзацу 7 частини п`ятої статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності"; підпунктів 5, 7, 12 Порядку нарахування пені на суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, та господарським товариством, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) якого знаходяться у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого становить 100 відсотків, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.07.2013 №725 (далі - Порядок №725); Постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету" від 16.02.2011 №106; статті 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади"; у системному зв`язку із нормами частини восьмої статті 16 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" та підпунктів 19-1.1.51, 19-1.1.52 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК у контексті питання про те, чи є Мінекономіки уповноваженим державою органом здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (стягнення пені за несвоєчасно сплачені дивіденди господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави).
4.3.ФДМУ подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить її задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.
4.4.За твердженнями позивача 2:
(1) апеляційний суд не взяв до уваги, що відповідно до пункту 5 Порядку №725, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, на момент пред`явлення позову, та є чинним на даний час, нарахування пені на суму дивідендів, несвоєчасно сплачених господарським товариством, здійснюється Міністерством економічного розвитку і торгівлі України (зараз - Мінекономіки) на підставі документів, що подаються згідно з пунктом 3 цього Порядку;
(2) пунктом 10 Порядку №725 передбачено, що про сплату пені господарське товариство у п`ятиденний строк інформує Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (зараз - Мінекономіки) і суб`єкта управління та надсилає копію платіжного доручення щодо перерахування коштів, спрямованих на сплату пені, або їх частини;
(3) з огляду на наявні у позивача 1 функції та повноваження у спірних правовідносинах, останній є уповноваженим суб`єктом щодо захисту інтересів держави унаслідок несплати відповідачем нарахованої пені.
4.5.ПАТ "Центренерго" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити ї без задоволення, оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.
4.6.Доводи відповідача переважно дублюють мотиви, якими керувався суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови, зокрема, в контексті висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду від 20.09.2023 у справі №910/1978/2, згідно з яким з дня набрання законної сили Законом №466-IX (23.05.2020) органами, уповноваженими на здійснення контролю, зокрема, за своєчасністю нарахування та сплати до бюджету грошового зобов`язання з частини чистого прибутку (доходу) на державну частку, та, відповідно, проведення стягнення до Державного бюджету України дивідендів та пені, є контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 ПК.
4.7.Скаржник подав до Верховного Суду письмові пояснення, у яких, з-поміж іншого, зазначив, що:
(1) суд апеляційної інстанції не врахував, що Закон №466-IX набрав чинності 23.05.2020, і компетенція податкового органу щодо контролю своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету саме дивідендів (а не пені) на державну частку, а також стягнення зазначених платежів до бюджету, поширюється на платежі, щодо яких платниками податків до 01.07.2020 подано/не подано розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку за результатами фінансово-господарської діяльності за попередній 2019 рік. Водночас предметом позову в справі є стягнення пені за несвоєчасну сплату дивідендів, які нараховані на державну частку за результатами фінансово-господарської діяльності відповідача у 2018 році, а тому податковий орган не був та не є уповноваженим органом контролю щодо стягнення пені на час виникнення спірних правовідносин, як і не міг контролювати своєчасність сплати дивідендів за результатами діяльності відповідача у 2018 році;
(2) відповідач та апеляційний суд вдаються до розширеного, а не буквального трактування норм матеріального права, зокрема частини восьмої статті 16 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" (у редакції змін, внесених Законом України від 16.01.2020 №465-IX), підпунктів 19-1.51, 19-1.52 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК (у редакції змін, внесених Законом №466-IX). Дійсна воля законодавця та його розуміння змісту закону свідчить про надання повноважень податковому органу щодо контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати до бюджету виключно частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями і дивідендів на державну частку господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави;
(3) за інформацією Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (на обліку якого перебуває відповідач), викладеною у листі від 11.12.2023 №2355/5/31-00-13-01-05, з урахуванням норм статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" та Переліку кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 №106, Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків не здійснює контроль за нарахуванням та сплатою пені по сплаті дивідендів (доходу), нарахованих на акції (частки) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність (ККДБ 21010500), визначеної наказами Міністерства економіки України.
5.Підстави передачі справи на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
5.1.Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду (Вронська Г.О. - головуючий, Кондратова І.Д., Губенко Н.М.) ухвалою від 23.04.2024 передав справу №911/1768/22 на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, з підстави, передбаченої частиною першою статті 302 ГПК, з огляду на те, що вважав за необхідне відступити від висновку, викладеного у пункті 5.21 постанови Верховного Суду від 20.09.2023 у справі №910/1978/22, щодо здійснення податковими органами контролю за своєчасністю нарахування та сплати до бюджету пені, нарахованої на несвоєчасно сплачені до бюджету дивіденди на державну частку товариства, шляхом його уточнення, з викладенням у такій редакції:
"З дня набрання законної сили Законом №466-IX (23 травня 2020 року) органами, уповноваженими на здійснення контролю, зокрема, за своєчасністю нарахування та сплати до бюджету грошового зобов`язання з частини чистого прибутку (доходу) на державну частку, та, відповідно, проведення стягнення до Державного бюджету України дивідендів (крім пені), є контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 ПК України.
Органом, що здійснює контроль за справлянням до бюджету платежу з кодом класифікації доходів бюджету 21010500 (у частині обліку нарахування та сплати пені), що відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 14.01.2011 №11 "Про бюджетну класифікацію" віднесений до платежу "дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність", є Міністерство економіки України.
До 07 березня 2024 року нарахування пені на суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, та господарським товариством, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого становить 100 відсотків здійснювалося центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об`єктами державної власності.
З 08 березня 2024 року нарахування пені на суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, здійснюється податковими органами.
При цьому нарахування пені та контроль за її справлянням до бюджету (нарахування та сплати) необхідно розмежовувати, оскільки ці повноваження є принципово різними за змістом.
Правом на звернення до суду з позовом про стягненні пені наділений саме той орган, що здійснює контроль за її справлянням до бюджету (нарахування та сплати)".
5.2.Верховний Суд у складі суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 01.05.2024 прийняв до розгляду справу №911/1768/22 за касаційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2023.
6.Позиція Верховного Суду
6.1.Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
6.2.Абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді. Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
6.3.Конституційний Суд України зазначив, що поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац другий частини п`ятої Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99).
6.4.Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).
6.5.Відповідно до абзаців першого-третього частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
6.6.Згідно із частиною четвертою статті 53 ГПК прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
6.7.Відповідно до абзацу другого частини п`ятої статті 53 ГПК у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду, прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
6.8.Системне тлумачення положень частин четвертої - п`ятої статті 53 ГПК і частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
6.9.Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (пункт 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).
6.10.Звертаючись до суду з вимогами про стягнення з відповідача пені у розмірі 68 979 410,37 грн, нарахованої за несвоєчасно сплачені дивіденди за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році, прокурор позивачами визначив Мінекономіки та ФДМУ.
6.11.Обґрунтовуючи належність Мінекономіки та ФДМУ як позивачів у цій справі, прокурор вказував на те, що (1) на Мінекономіки покладено забезпечення здійснення постійного контролю за правильністю та своєчасністю надходження до загального фонду Державного бюджету України пені, нарахованої на суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави; (2) ФДМУ як орган, якому безпосередньо належать функції з управління державними корпоративними правами у статутному капіталі ПАТ "Центренерго", є повноважним суб`єктом у правовідносинах щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасно сплачені дивіденди до державного бюджету.
6.12.Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що визначені прокурором позивачі не є органами, уповноваженими державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, тобто є неналежними позивачами, так як органами, уповноваженими на здійснення контролю, зокрема, за своєчасністю нарахування та сплати до бюджету грошового зобов`язання з частини чистого прибутку (доходу) на державну частку, та, відповідно, проведення стягнення до Державного бюджету України дивідендів та пені, є контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 ПК (пункт 5.21 постанови Верховного Суду від 20.09.2023 у справі №910/1978/22).
6.13.Верховний Суд вважає цілком обґрунтованими такі висновки апеляційного суду з огляду на таке.
6.14.Як правильно встановили суди, відповідач є публічним акціонерним товариством, 289 205 117 простих іменних бездокументарних акцій якого належить державі Україна в особі позивача 2, що становить 78,289% статутного капіталу відповідача.
6.15.Особливості діяльності акціонерних товариств встановлюються Законом України "Про акціонерні товариства" (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення та існування спірних правовідносин).
6.16.Згідно з пунктом 8 частини першої статті 2 Закону України "Про акціонерні товариства" корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами
6.17.Частиною першою статті 25 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на отримання дивідендів.
6.18.Дивіденд - це частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів. Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства (стаття 30 Закону України "Про акціонерні товариства").
6.19.Тобто отримання частини прибутку акціонерного товариства (дивідендів) фактично є правом акціонера, що може бути реалізованим у разі ухвалення загальними зборами відповідного рішення. Відтак з моменту, коли у акціонера настає відповідне право на отримання дивідендів, у акціонерного товариства фактично настає обов`язок здійснити їх виплату на користь акціонера.
6.20.Закон України "Про управління об`єктами державної власності" відповідно до Конституції України визначає правові основи управління об`єктами державної власності, зокрема корпоративними правами, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій (далі - корпоративні права держави).
6.21.Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" об`єктами управління державної власності є, зокрема, корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій (далі - корпоративні права держави).
6.22.Нормами статті 4 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" визначено, що суб`єктами управління об`єктами державної власності можуть бути: Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об`єктами державної власності; міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи (далі - уповноважені органи управління); державні господарські об`єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури), державне підприємство, установа, організація або господарське товариство, 100 відсотків акцій (часток) якого належить державі або іншому господарському товариству, 100 відсотків акцій (часток) якого належать державі.
6.23.Відповідно до абзаців 6, 7 частини п`ятої статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків, сплачують дивіденди безпосередньо до Державного бюджету України у строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним, у розмірі базових нормативів відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, але не менше 30 відсотків, пропорційно розміру державної частки (акцій) у статутних капіталах господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій.
6.24.На суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, та господарським товариством, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого становить 100 відсотків, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об`єктами державної власності, нараховується пеня, яка сплачується до загального фонду Державного бюджету України з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу, починаючи з наступного дня після настання строку платежу і по день сплати включно.
6.25.Таким чином, право вимоги сплати дивідендів належить учаснику (акціонеру) товариства. Останній як учасник корпоративних відносин набуває суб`єктивного права вимагати відновлення своїх прав, у разі їх порушення, зокрема, притягнення до відповідальності порушника, у тому числі шляхом стягнення з того неустойки, якою забезпечувалося виконання порушеного зобов`язання.
6.26.Водночас, як обґрунтовано врахував апеляційний суд, 27.02.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" від 16.01.2020 №465-IX (далі - Закон №465-IX), яким статтю 16 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" доповнено частиною 8 наступного змісту: "Контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати до бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями та дивідендів на державну частку господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, а також стягнення зазначених платежів до бюджету у разі їх несплати здійснюються податковими органами у порядку, встановленому Податковим кодексом України".
6.27.Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" від 16.01.2020 №466-IX, який набрав чинності 23.05.2020, внесено зміни до ПК.
6.28.Зокрема, пункт 191.1 статті 191 доповнено підпунктом 191.1.52 наступного змісту: "Контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 193 цього Кодексу, здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати до бюджету дивідендів на державну частку господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, а також господарськими товариствами, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків".
6.29.Отже, з дня набрання законної сили Законом №466-IX (23.05.2020), органами, уповноваженими на здійснення контролю, зокрема, за своєчасністю нарахування та сплати до бюджету грошового зобов`язання з частини чистого прибутку (доходу) на державну частку, та, відповідно, проведення стягнення до Державного бюджету України дивідендів та пені, є контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 ПК. Аналогічна правова позиція вкладена у постанові Верховного Суду від 20.09.2023 у справі №910/1978/22 (пункт 5.1), яка була врахована судом апеляційної інстанції.
6.30.У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що наявність чіткого визначення у частині 8 статті 16 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" та у статті 191.1.52 ПК органу, що уповноважений здійснювати стягнення дивідендів в дохід Державного бюджету України, виключає будь-які неузгодженості та подвійне тлумачення правових норм у цих правовідносинах.
6.31.Відповідно до статті 41.1 ПК контролюючими органами є, зокрема, податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
6.32.Згідно зі статтею 41.4 ПК органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.
6.33.Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, у тому числі на запит правоохоронних органів (стаття 41.6 ПК).
6.34.Отже, законодавець відніс контроль за сплатою, а також стягнення грошового зобов`язання з частини чистого прибутку (доходу) на державну частку в дохід Державного бюджету України на дату звернення прокурора з цим позовом до суду виключно до компетенції податкових органів.
6.35.У контексті наведеного, апеляційний суд цілком обґрунтовано врахував, що право на стягнення пені виникає виключно після прийняття рішення загальних зборів акціонерів про виплату дивідендів та відповідного наказу Мінекономіки, прийнятого на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 №702 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2013 №416), а встановлені обставини справи щодо прийняття 30.04.2021 загальними зборами відповідача відповідного рішення та видачі Мінекономіки наказів від 08.10.2021, від 26.10.2021, від 22.12.2021, від 23.12.2021, від 02.05.2022 про нарахування відповідачу пені свідчать про те, що відповідне рішення загальних зборів акціонерів про виплату дивідендів та накази Мінекономіки про нарахування відповідачу пені за несвоєчасно сплачені до Державного бюджету України дивіденди, що стали підставою звернення прокурора з цим позовом до суду, були прийняті після набрання чинності вищезазначеними законами, зокрема Законом №466-IX.
6.36.Враховуючи, що здійснення контролю за своєчасністю нарахування та сплати до бюджету грошового зобов`язання з частини чистого прибутку (доходу) на державну частку господарськими товариствами, зазначеними у підпункті 191.1.52 пункту 191.1 статті 191, здійснюють починаючи з 23.05.2020 саме і лише податкові органи, то саме вони мають визначати факт несвоєчасної сплати дивідендів до Державного бюджету України, період затримки, і, як наслідок, нараховувати пеню та вчинити дії по її стягненню. Саме лише нарахування 08.10.2021, 26.10.2021, 22.12.2021, 23.12.2021, 02.05.2022 (після набрання чинності Законом №466-IX) Мінекономіки пені за несвоєчасно сплачені до Державного бюджету України дивіденди, а також те, що вони нараховані за результатами фінансово-господарської діяльності відповідача у 2018 році, не свідчить, що дія цього Закону не розповсюджується на правовідносини щодо контролю за своєчасністю нарахування та сплати до бюджету частини чистого прибутку (доходу), про що помилково стверджує скаржник (прокурор).
6.37.Суд зауважує, що Закон №466-IX, яким введено зазначені норми в дію, не містить будь-яких особливостей щодо їх застосування у часі, а отже, з моменту набрання чинності ним контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати до бюджету грошового зобов`язання з частини чистого прибутку (доходу) на державну частку та, відповідно, повноваження з нарахування та стягнення до державного бюджету спірного у цій справі платежу - пені за несвоєчасну сплату до Державного бюджету України дивідендів належать виключно податковим органам незалежно від року, за який нараховані дивіденди. Ключовим у цій нормі є факт набуття з 23.05.2020 повноважень контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою цих бюджетних зобов`язань, і такі повноваження не залежать від того, що дивіденди нараховані за попередні до набрання чинності нормою роки.
6.38.Натомість скаржник (прокурор) у касаційній скарзі стверджує, що норми частини 8 статті 16 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" та статті 191.1.52 ПК не передбачають повноважень податкових органів щодо контролю за своєчасністю сплати до державного бюджету безпосередньо пені, таким органом є Мінекономіки, яким здійснювалось нарахування пені відповідно до абзацу 7 частин п`ятої статті 11 Закону України Закону України "Про управління об`єктами державної власності" та Порядку нарахування пені на суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, та господарським товариством, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) якого знаходяться у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого становить 100 відсотків, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.07.2013 №725 (далі - Порядок №725).
6.39.Скаржник вказує на помилковість ототожнення контролю за своєчасною сплатою дивідендів, передбаченого нормами частини восьмої статті 16 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" та підпунктів 191.1.51, 191.1.52 пункту 191.1 статті 191 ПК, з іншою формою контролю - контролем за сплатою пені, нарахованої за несвоєчасно сплачені дивіденди, здійснення якого податковими органами вказаними нормами законодавства не передбачено, зокрема, посилаючись на приписи постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 №106 та додатку до неї.
6.40.Верховний Суд вважає такі твердження скаржника помилковими з огляду на таке.
6.41.Згідно з частиною п`ятою статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" (у редакції, чинній на момент виникнення та існування спірних правовідносин) на суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, та господарським товариством, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого становить 100 відсотків, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об`єктами державної власності, нараховується пеня, яка сплачується до загального фонду Державного бюджету України з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу, починаючи з наступного дня після настання строку платежу і по день сплати включно.
6.42.Відповідно до пункту 5 Порядку №725 нарахування пені на суму дивідендів, несвоєчасно сплачених господарським товариством, здійснюється Міністерством економічного розвитку і торгівлі України на підставі документів, що подаються згідно з пунктом 3 цього Порядку.
6.43.У місячний строк з дня отримання документів, визначених у пункті 3 цього Порядку, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України розраховує розмір пені на суму дивідендів (частину суми дивідендів), несвоєчасно сплачених господарським товариством, та приймає в установленому порядку наказ про нарахування пені (пункт 7 Порядку №725).
6.44.Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 №106 "Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету" (далі - Постанова №106) установлено, що перелік податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету визначається відповідно до переліку кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (далі - перелік), згідно з додатком (пункт 1).
6.45.Відповідно до підпункту 1 пункту 2 Постанови №106 органам, що контролюють справляння надходжень бюджету: забезпечити відповідно до законодавства здійснення постійного контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного та місцевих бюджетів податків, зборів, платежів та інших доходів згідно з переліком, а також ведення обліку таких платежів у розрізі платників з метою забезпечення повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів.
6.46.Переліком кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (додаток до Постанови №106), дійсно передбачено, що на Мінекономіки покладено контроль за справлянням до бюджету платежу з кодом класифікації доходів бюджету 21010500 (у частині обліку нарахування та сплати пені), що відповідно до наказу Міністерства фінансів України "Про бюджетну класифікацію" від 14.01.2011 №11 віднесений до платежу "дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність".
6.47.Вказаним Переліком передбачено, що на органи Державної податкової служби покладено контроль за справлянням до бюджету платежу з кодом класифікації доходів бюджету 21010500 (крім пені).
6.48.Аналіз наведених норм, в тому числі підзаконних нормативно-правових актів, свідчить, що Мінекономіки, як один із суб`єктів управління державною власністю, здійснює нарахування пені на суму дивідендів (частину суми дивідендів), несвоєчасно сплачених господарським товариством, та приймає в установленому порядку наказ про нарахування пені (пункт 7 Порядку №725), та, як один із органів, а саме орган, що контролює справляння надходжень бюджету, здійснює забезпечення контролю за справлянням до бюджету платежу з кодом класифікації доходів бюджету 21010500 (у частині обліку нарахування та сплати пені) (Постанова №106), проте в силу цих норм Мінекономіки не наділено повноваженнями на здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати до бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями та дивідендів на державну частку господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, а також стягнення зазначених платежів до бюджету у разі їх несплати.
6.49.Такі повноваження, як вище зазначалось, мають саме контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 ПК, які в силу прямої вказівки нормативно-правового акта - ПК (підпункт 191.1.52 пункту 191.1 статті 191) з дня набрання законної сили Законом №466-IX (23.05.2020) здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати до бюджету дивідендів, що по суті включає встановлення неповноти та/або несвоєчасності (тобто прострочення) такої сплати та має наслідком для саме цього державного органу вжиття заходів по стягненню, як дивідендів, так і пені, нарахованої на прострочену чи недоплачену суму дивідендів.
6.50.У контексті наведеного Верховний Суд відзначає, що функція контролю за своєчасністю сплати грошового зобов`язання з частини чистого прибутку (доходу) на державну частку, у разі встановлення факту та періоду затримки сплати дивідендів, має мати наслідком нарахування пені саме контролюючим органом, оскільки інші органи не мають відповідних функцій контролю, а отже, не мають права встановлювати ані факт затримки сплати дивідендів, ані період затримки сплати, як і не мають права на стягнення відповідного грошового зобов`язання.
6.51.Крім цього, Суд зауважує, що внесення зміни до частини п`ятої статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", які набули чинності 08.03.2024, стосовно того, що нарахування пені на суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, здійснюється податковими органами, без внесення відповідних змін до підпункту 191.1.52 пункту 191.1 статті 191 ПК, додатково свідчить про те, що визначені вказаною нормою ПК (з дня набрання законної сили Законом №466-IX (23.05.2020) повноваження податкового органу включають в себе повноваження контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати до бюджету не лише щодо дивідендів, а й щодо пені, що законодавець також відобразити в зміненій нормі частини п`ятої статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності".
6.52.Також необхідно зазначити, що 02.05.2024 у додаток до Постанови №106 були внесені зміни, а саме: у позиції "ДПС" цифри і слова "21010500 (крім пені)" замінити цифрами "21010500"; у позиції "Мінекономіки" цифри і слова "21010500 (у частині обліку нарахування та сплати пені)," виключити. І хоча ці зміни і не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, проте в сукупності з наведеним вище це вказує також на приведення законодавцем цього підзаконного нормативно-правового акта у відповідність з нормами ПК (підпункт 191.1.52 пункту 191.1 статті 191), які з дня набрання законної сили Законом №466-IX (23.05.2020) визначають, що органами, уповноваженими на здійснення контролю, зокрема, за своєчасністю нарахування та сплати до бюджету грошового зобов`язання з частини чистого прибутку (доходу) на державну частку, та, відповідно, проведення стягнення до Державного бюджету України дивідендів та пені, є саме контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 Податкового кодексу України.
6.53.З огляду на викладене, Суд не вбачає підстав для відступу від правової позиції Верховного Суду, викладеної у пункті 5.21 постанови від 20.09.2023 у справі №910/1978/22.
6.54.Вищенаведене, в свою чергу, свідчить про правильність висновків апеляційного суду стосовно того, що визначені прокурором позивачі - Мінекономіки та ФДМУ не є органами, уповноваженими державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, тобто вказані особи є неналежними позивачами.
6.55.Верховний Суд у своїх постановах зазначає, що у випадку, якщо суд встановить, що визначений прокурором позивач не є органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, тобто, відбулося звернення прокурора в інтересах неналежного позивача, це має процесуальним наслідком відмову в задоволенні відповідного позову (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 05.10.2021 у справі №925/1214/19, від 16.02.2022 у справі №904/1407/21, від 19.05.2022 у справі №904/5558/20).
6.56.Отже, встановивши факт звернення прокурора в інтересах держави в особі неналежного позивача, апеляційний суд правильно виснував, що це є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
6.57.Ураховуючи вищевикладене у цій постанові, проаналізувавши судові рішення Верховного Суду, викладені у постановах від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, від 14.07.2022 у справі №909/1285/21, від 25.11.2021 у справі №917/269/21, від 30.05.2023 у справі №922/2057/22 та від 18.07.2023 у справі №925/579/22, правові висновки в яких щодо здійснення прокурором представництва інтересів держави у суді, перевірки судом доводів сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах тощо, на думку прокурора, не було враховано судом апеляційної інстанції у цій справі, Суд встановив, що оскаржуване рішення апеляційного суду у цій справі не суперечать висновкам, викладеним у постановах, на які посилається прокурор, а наведені ними посилання зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду.
7.Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
7.1.Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
7.2.Згідно із статтею 309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
7.3.За результатами касаційного перегляду Верховний Суд не встановив неправильного застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Оскаржувана постанова апеляційного суду прийнята за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи і підстав для його зміни чи скасування, за мотивів наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд не вбачає.
7.4.Частиною третьою статті 332 ГПК передбачено, що суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
7.5.Оскільки Верховний Суд ухвалою від 13.02.2024 зупинив виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2023 у справі №911/1768/22 в частині стягнення на користь ПАТ "Центренерго" судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 042 020 грн до закінчення його перегляду в касаційному порядку, його виконання необхідно поновити.
8. Розподіл судових витрат
8.1.За загальним правилом статті 129 ГПК у зв`язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги, судовий збір за її подання покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 322 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
1.Касаційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: Міністерства економіки України, Фонду державного майна України залишити без задоволення.
2.Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2023 у справі №911/1768/22 залишити без змін.
3.Поновити виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2023 у справі №911/1768/22 в частині стягнення на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго" судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 042 020 грн.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуюча І.Д. Кондратова
Судді С.В. Бакуліна
О.М. Баранець
Н.М. Губенко
О. А. Кролевець
О.О. Мамалуй
_03_03.png)