Постанова Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у справі № 907/922/21

https://reyestr.court.gov.ua/Review/115859002

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 907/922/21

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду (надалі - Корпоративна Палата):

Вронська Г.О. - головуюча, Бакуліна С.В., Баранець О.М., Губенко Н.М.,  Кібенко О.Р., Кондратова І.Д., Кролевець О.А., Студенця В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Балли Л.М.,

представників учасників справи:

від позивача: Митровка Я.В.

від відповідача 1: Пересоляк О.С.

від відповідача 10: Козич Я.Л.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_1

на постанову Західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Якімець Г.Г., Бойко С.М., Бонк Т.Б.

від 05.10.2022

та додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Якімець Г.Г., Бойко С.М., Бонк Т.Б.

від 31.10.2022

за позовом ОСОБА_1

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Перечинський "Стеатит", 2. ОСОБА_2 , 3. ОСОБА_3 , 4. ОСОБА_4 , 5. ОСОБА_5 , 6. ОСОБА_6 , 7. ОСОБА_7 , 8. ОСОБА_8 , 9. ОСОБА_9 , 10. ОСОБА_10

про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства,

СУТЬ СПОРУ

1. Позивачка за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (надалі - Реєстр) на момент стверджуваного порушення була учасницею товариства з часткою у статутному капіталі у розмірі 1302,50 грн (11,90%). Також вона є однією з трьох спадкоємиць померлого учасника товариства, який володів часткою у статутному капіталі у розмірі 8127,00 грн (74,28%).
2. У серпні та вересні 2016 року було прийнято два рішення загальних зборів учасників товариства, правомочність яких позивачка заперечує. Другим рішенням скасовано попереднє про збільшення частки позивачки за рахунок 1/3 частки спадкодавця, відмовлено їй у прийнятті до складу учасників з часткою спадкодавця, а потім виключено її та інших учасників з товариства (у справі, що переглядається, - відповідачі). Цим же рішенням прийнято двох нових учасників, збільшено статутний капітал та здійснено перерозподіл часток.
3. У справі розглядається спір про розмір статутного капіталу та склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю. Позивачка вважає, що нові учасники незаконно (недобросовісно) вступили до товариства, виключили інших учасників з товариства, зокрема, і позивачку. Загальні збори учасників товариства були неправомочними приймати рішення, оскільки позивачка, як учасниця товариства та спадкоємиця мажоритарного учасника, мала у сукупності 72,62 % голосів і не голосувала за ці рішення.
4. Розгляду справи, що переглядається, передувала інша, а саме: у жовтні 2016 року позивачка оскаржила до суду вказані вище рішення загальних зборів учасників (справа № 907/650/16).
5. Господарський суд Львівської області рішенням від 15 жовтня 2020 року задовольнив позов до Товариства, визнав рішення загальних зборів недійсними та скасував державну реєстрацію змін.
6. 03 серпня 2021 року Західний апеляційний господарський суд врахував висновок, який викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, ухвалив постанову, якою скасував рішення суду першої інстанції, відмовив у позові через обрання неправильного способу захисту.
7. У листопаді 2021 року позивачка подала новий позов до Товариства, всіх його учасників (до колишніх, яких виключили, й теперішніх), а також двох інших спадкоємиць про визначення розмірі статутного капіталу товариства, колишнього складу учасників та їх часток у розміру, який існував до ствердженого порушення прав позивачки (справа, що переглядається).
8. Господарський суд Закарпатської області рішенням від 11 березня 2022 року позов задовольнив.
9. Суд у резолютивній частині рішення визначив розмір статутного капіталу товариства станом на 25.08.2016, склад учасників товариства та розмір їх часток у статутному (складеному) капіталі (за вирахуванням 2/3 частки померлого учасника, що належать іншим двом спадкоємицям, які відмовилися від вступу до товариства).
10. Суд у мотивувальній частині судового рішення визнав незаконними рішення загальних зборів, на яких вирішувалось питання спадкування частки померлого учасника, перерозподілу часток учасників, виключення зі складу учасників Товариства позивачки та інших учасників, прийняття до складу учасників та збільшення статутного капіталу Товариства за рахунок додаткових внесків нових учасників.
11. Суд виходив з того, що ці рішення були прийняті без участі позивачки та інших учасників товариства. Ініціаторами цих рішень були нові учасники (відповідачі у справі), які діяли з метою завдати шкоди іншим учасникам Товариства та заволодіти правом управління товариством (фраудаторні дії). Позивачка та інші колишні учасники (відповідачі) незаконно виключені з товариства.
12. Суд врахував висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 02.11.2021 у справі № 917/1338/18 і визнав, що позивачка, як одна з трьох спадкоємиць, яка виявила бажання брати участь у діяльності Товариства, набула права на частку у статутному капіталі Товариства, що відповідає 1/3 частці її померлого чоловіка, без необхідності прийняття окремих рішень.
13. Суд дійшов висновку, що позивачка пропустила строк звернення до суду із новим позовом з поважних причин.
14. Учасники Товариства та саме Товариство оскаржили судове рішення.
15. Західний апеляційний господарський суд постановою від 05.10.2022 скасував рішення суду першої інстанції, відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачка не довела підстави набуття нею та іншими учасниками часток в статутному капіталі Товариства у заявленому розмірі, порушення права (законного інтересу).
16. Суд апеляційної інстанції також виснував, що позивачка є лише власницею успадкованої нею 1/3 частини частки померлого учасника, на яку їй видано свідоцтво про право на спадщину за законом, але не набула корпоративних прав, оскільки не подала заяву про вступ до Товариства стосовно успадкованої частки.
17. Суд апеляційної інстанції врахував висновок, який викладено у пунктах 95 - 96 постанови Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 924/700/21, і зауважив, що обраний позивачкою спосіб захисту є неналежним.
18. Позивачка звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою.
19. Справа передана на розгляд Корпоративної Палати для відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 924/700/21 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
20. Корпоративна Палата має надати відповіді на такі питання:

1) чи є предметом доказування у спорі з учасником, якого було виключено з товариства з обмеженою відповідальністю, обставини, що стосуються порядку набуття таким учасником права на частку в статутному капіталі товариства до його виключення?

2) чи є запис в Реєстрі достатньою підставою для встановлення розміру частки учасника товариства у спорі, що виник внаслідок виключення такого учасника з товариства?

3) чи слід вважати, що спадкоємці мажоритарного учасника товариства набули корпоративні права автоматично?

4) чи є належним способом захисту порушеного права учасника, що був виключений з товариства, визнання складу колишніх учасників та статутного капіталу у розмірі, який існував до ствердженого порушення прав?

5) як співвідносяться між собою виключна компетенція загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю щодо виключення учасника (перерозподіл часток між учасниками) та право суду захищати права та інтереси учасників товариства у спосіб, визначений законом?

6) чи є ухвалення судом рішення про визначення розміру статутного капіталу та часток учасників товариства з обмеженою відповідальністю втручанням у виключну компетенцію загальних зборів учасників товариства?

7) чи є витребування (переведення прав) частки єдино можливим способом захисту прав позивача - колишнього учасника, що був виключений, у спорі з учасниками, які вступили до товариства після виключення позивача?

8) які обставини повинні бути встановлені судом для того, щоб ухвалити рішення про визначення розміру статутного капіталу та часток учасників товариства з обмеженою відповідальністю, якщо таке рішення може призвести до припинення участі у товаристві учасників, які вступили до нього?

9) чи є підстави для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 924/700/21?

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2021 року ОСОБА_1 (далі - Позивачка) звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перечинський "Стеатит" (далі - Товариство), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 про визначення розміру статутного капіталу Товариства та розмірів часток учасників Товариства.
2. Позивачка просить суд встановити розмір статутного капіталу та частки учасників Товариства до стверджуваного порушення прав, визначивши колишній склад учасників та розмір часток за даними станом на 25 серпня 2016 року, з урахуванням успадкованої нею 1/3 частки у статутному капіталі Товариства померлого учасника (спадкодавця) та змін, що відбулися (добровільна відмова інших спадкоємець від вступу до Товариства та укладення договору про відчуження своєї частки ОСОБА_2 на користь ОСОБА_10 ).
3. Позов (з урахуванням заяви про зміну підстави позову) мотивовано неправомочністю загальних зборів учасників Товариства приймати рішення, що мали наслідком виключення його колишніх учасників, зокрема, і Позивачки, з Товариства й вступ до нього нових учасників, які незаконно заволоділи Товариством.

Позиція відповідачів

4. Товариство та ОСОБА_10 , що одночасно є керівником Товариства та його учасником, заперечували проти позову. Стверджували, що Позивачка не має права звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших учасників Товариства; не довела набуття учасниками частки в статутному капіталі Товариства в розмірі, заявленому в позові; не довела, що рішення загальних зборів порушують її права та інтереси; брала участь у зборах і голосувала за прийняті рішення.
5. ОСОБА_9 , який був представником іншої учасниці Товариства ОСОБА_2 та є новим (теперішнім) учасником Товариства, вважає, що Позивачка пропустила строк позовної давності, просив суд відмовити у позові на підставі статті 267 ЦК України. Заперечення по суті позову не висловлював.
6. ОСОБА_2 , учасниця Товариства, що володіла часткою в розмірі 1455,50 грн, проти позову не заперечувала, але вважала, що суд має встановити статутний капітал Товариства у розмірі 10 941,00 грн та частки, виходячи з розміру та складу учасників станом на 25.08.2016. Відповідачка підтвердила, що ОСОБА_9 діяв від її імені на підставі довіреності, але наголосила, що вона відкликала довіреність, про що інші учасники були повідомлені усно в день проведення загальних зборів. Загальні збори були неправомочними, її представник ОСОБА_9 не мав права їх проводити, оскільки вона володіла менш як 50% від загальної кількості голосів учасників Товариства. Договір купівлі-продажу частки у розмірі 13,30% статутного капіталу, укладений ОСОБА_9 від її імені, недійсний і був оспорений до суду. Цей договір не посвідчений нотаріально, частка відчужена не учаснику Товариства. ОСОБА_2 не була проінформована про його укладення та не отримала коштів.
7. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , доньки та спадкоємиці померлого учасника, заперечували проти позову. Стверджували, що Позивачка визначила їх відповідачами, проте не заявила до них вимог. Вважали, що статутний капітал Товариства становить 10941,00 грн. Позов необхідно задовольнити з урахуванням успадкованої частки у статутному капіталі Товариства, оскільки всі рішення загальних зборів учасників були прийняті з порушенням порядку їх проведення, є недійсними. Товариство не визначило вартість частки померлого учасника Товариства і не виплатило її спадкоємицям, тому зменшення статутного капіталу не є можливим. ОСОБА_8 також вважає, що право на частку, яка належала учасниці Товариства ОСОБА_2 , має бути визнано саме за нею, а не за ОСОБА_10
8. ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , що були виключені зі складу учасників Товариства, подали заяву про визнання позову.

Фактичні обставини справи, що встановив суд першої інстанції

9. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер учасник Товариства ОСОБА_11 , який володів часткою у розмірі 8127,00 грн, що відповідало 74,28 % статутного капіталу.
10. Спадкоємцями ОСОБА_11 є його дружина (Позивачка) та доньки ( ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ). Кожна успадкувала 1/3 частки статутного капіталу Товариства (свідоцтво про право на спадщину від 2 серпня 2016 року).
11. Доньки відмовились від вступу до Товариства та просили надати їм у грошовому виразі вартість частини майна Товариства, пропорційно частині зазначеної частки у статутному капіталі Товариства (нотаріально посвідчені заяви від 24 та 25 серпня 2016 року).
12. Відповідно до Статуту від 15 червня 2012 року та відомостей з Реєстру станом на 25 серпня 2016 року статутний капітал Товариства становив 10941,00 грн.
13. Учасниками Товариства значилися: ОСОБА_11 (8127,00 грн - 74,28 %); ОСОБА_2 (1455,50 грн - 13,30 %); ОСОБА_1 (1302,50 грн - 11,90 %); ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 (14 грн - 0,13 % кожен).
14. 25 серпня 2016 року відбулися спірні загальні збори учасників з таким порядком денним:

1)          Обрання голови загальних зборів учасників (голови Товариства) та секретаря зборів.

2)Про діяльність Товариства.

3)Обрання (призначення) директора Товариства.

4)Про спадкування частки померлого учасника ОСОБА_11 . Про вступ до складу учасників Товариства, відмову вступу, виключення та вихід зі складу учасників Товариства, включення осіб до складу учасників Товариства, проведення розрахунків. Розгляд заяв до Товариства, інших документів.

5)Про перерозподіл, визначення розміру часток учасників Товариства.

6)Про зміну розміру статутного капіталу Товариства.

7)Затвердження статуту Товариства в новій редакції.

8)Визначення напрямів діяльності та затвердження планів діяльності Товариства.

9)Прийняття рішень щодо вчинення правочинів стосовно належного Товариству майна (продажу, застави, іпотеки, міни, будівництва, оренди тощо).

10)Про надання повноважень директору Товариства.

15. Перебіг загальних зборів та прийняті рішення зафіксовано у протоколі №01/16 від 25 серпня 2016 року (далі - Протокол від 25.08.2016).
16. Протокол містить відомості, що для участі у зборах зареєструвались та учасники Товариства та представник, які у сукупності володіли часткою в розмірі 2786,00 грн, що становить 99% від загальної кількості голосів без врахування голосів, що припадають на частку померлого учасника, а саме: ОСОБА_1 (1302,50 грн), представник ОСОБА_2 - ОСОБА_9 (1455,5 грн), ОСОБА_13 (14,00 грн) та ОСОБА_5 (14,00 грн).
17. Також на цих зборах був присутній ОСОБА_10 .
18. На початку зборів виступив гр. ОСОБА_9 , який повідомив, що у листі "Щодо зміни складу засновників ТОВ" від 30 березня 2016 року №10594/3-6197/8 Мін`юст роз`яснив, що право участі в товаристві спадкоємець набуває тільки після прийняття рішення загальними зборами учасників про прийняття його до товариства, а до вирішення питання про вступ (прийняття) спадкоємців померлого учасника правомочність загальних зборів учасників визначають без урахування частки в статутному капіталі, яка належить померлому учаснику.
19. На загальних зборах було вирішено наступне:

1)обрати головою загальних зборів учасників (головою Товариства) ОСОБА_9 ;

2)обрати секретарем загальних зборів учасників Товариства ОСОБА_10 ;

3)обрати (призначити) директором Товариства ОСОБА_10 ;

4)обрати (призначити) на посаду заступника директора Товариства ОСОБА_1 ,

5)здійснити врегулювання земельних відносин щодо використання землі під належним Товариству майном;

6)здійснити заходи щодо виявлення майна, що належить Товариству, права на яке не оформлено та забезпечити належні заходи щодо оформлення, відновлення та недопущення порушення цих прав;

7)здійснити заходи, спрямовані на недопущення виникнення в Товариства боргів по виплаті заробітної плати, перед бюджетами відповідних рівнів;

8)здійснити всі необхідні заходи передпродажної підготовки для продажу всього належного товариству майна для розподілу вилучених коштів між спадкоємцями учасника Товариства та учасниками Товариства станом на момент прийняття цього рішення після проведення розрахунків з бюджетами відповідних рівнів;

9)продати об`єкти нерухомості (21 рішення по кожному об`єкту), на виконання цих рішень уповноважити директора Товариства вчинити необхідні для цього правочини;

10)задовольнити заяви доньок - спадкоємиць померлого учасника ОСОБА_11 (а.с. 220-221 т.1), не приймати до складу учасників Товариства (не приймати до Товариства), виплатити їм грошима вартість частини майна Товариства пропорційну частині вартості 1/3 частки у статутному капіталі Товариства, що належала померлому учаснику;

11)задовольнити заяву ОСОБА_1 та прийняти її до Товариства як спадкоємицю померлого учасника з часткою в розмірі 1/3 частини його частки (2709,00 грн);

12)прийняти ОСОБА_10 до Товариства та визначити йому частку в статутному капіталі Товариства в розмірі 50 000,00 грн;

13)збільшити статутний капітал Товариства за рахунок додаткового внеску ОСОБА_10 та визначити його в розмірі 55523,00 грн;

14)здійснити перерозподіл часток учасників Товариства у такий спосіб:

- ОСОБА_1 володіє часткою 4011,50 грн, що відповідає 7,23% статутного капіталу Товариства (прим. 1302,50 грн+2709 грн);

- ОСОБА_2 володіє часткою 1455,50 грн, що відповідає 2,62% статутного капіталу Товариства;

- ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 кожен володіє часткою 14 грн, що відповідає 0,025% статутного капіталу Товариства;

- ОСОБА_10 володіє часткою 50000,00 грн, що відповідає 90,05% статутного капіталу Товариства;

15)внести зміни та доповнення до Статуту Товариства шляхом його викладення в новій редакції;

16)уповноважити директора Товариства ОСОБА_10 на виконання всіх дій, необхідних на виконання рішень цих загальних зборів.

20. За даними Протоколу всі учасники, що були присутні на зборах, проголосували за всі рішення. Виокремлено, що Позивачка голосувала "За" прийняття до складу учасників Товариства ОСОБА_10 , збільшення статутного капіталу та перерозподілу часток.
21. Позивачка та інші учасники Товариства - ОСОБА_5 та ОСОБА_14 , що були допитані під присягою як свідки, заперечують своє голосування за такі рішення, стверджують, що покинули збори після реєстрації.
22. Протокол загальних зборів підписали ОСОБА_9 , як голова загальних зборів учасників Товариства, та ОСОБА_10 , як секретар загальних зборів учасників Товариства (а.с. 84 -94 т. 1).
23. 12 вересня 2016 року були проведені ще одні загальні збори учасників Товариства за участі ОСОБА_9 , представника за довіреністю учасника Товариства ОСОБА_2 , яка володіє часткою у розмірі 1455,5 грн. На зборах також був присутній ОСОБА_10 .
24. Перебіг загальних зборів та прийняті рішення зафіксовано у протоколі № 02/16 (далі - Протокол від 12.09.2016), який також підписали ОСОБА_9 , як голова загальних зборів учасників Товариства, та ОСОБА_10 , як секретар загальних зборів учасників Товариства (а.с. 97-111 т. 1).
25. У Протоколі від 12.09.2016 містяться відомості про відсутність інших учасників Товариства. Розміри їх часток та статутного капіталу визначено без урахування попереднього рішення про перерозподіл від 25.08.2016.
26. Зокрема, у Протоколі від 12.09.2016 було зазначено, що відсутні такі учасники: ОСОБА_4 з часткою 14 грн, що відповідає 0,13% статутного капіталу Товариства; ОСОБА_6 , з часткою 14 грн, що відповідає 0,13% статутного капіталу Товариства; ОСОБА_1 з часткою 1302,50 грн, що відповідає 11,90% статутного капіталу Товариства; ОСОБА_3 з часткою 14 грн, що відповідає 0,13% статутного капіталу Товариства; ОСОБА_5 з часткою 14 грн, що відповідає 0,13% статутного капіталу Товариства.
27. До Протоколу від 12.09.2016 внесені відомості про наявність кворуму для проведення загальних зборів. Визначено, що загальний розмір частки ОСОБА_2 (1455,5 грн) в статутному капіталі Товариства становить 51,72% від загальної кількості голосів інших учасників Товариства (прим. 10941 - 8127 = 2814), без врахування голосів, що припадають на частку померлого учасника ОСОБА_11 .
28. На загальних зборах було вирішено наступне:

1)          обрати головою загальних зборів учасників (головою Товариства) ОСОБА_9 , а секретарем - ОСОБА_10 ;

2)          скасувати рішення загальних зборів учасників Товариства, оформлених протоколом № 01/16 від 28.09.2016, з таких питань:

- про спадкування частки померлого учасника ОСОБА_11 і про вступ до складу учасників Товариства, відмову вступу, вихід зі складу учасників Товариства, включення осіб до складу учасників Товариства, проведення розрахунків. Розгляд заяв до Товариства, інших документів;

- про перерозподіл, визначення розміру часток учасників Товариства;

- про зміну розміру капіталу Товариства;

- затвердження Статуту Товариства в новій редакції.

29. Причинами прийняття такого рішення було визначено те, що зміни до статуту не були зареєстровані, оскільки учасники Товариства не підписали статут. Вони вважають, що наслідком продажу переважної більшості частини майна Товариства для розрахунку з спадкоємцями та розподілу коштів між ними є фактичне припинення діяльності Товариства, тому пропонують розподілити кошти не тільки серед спадкоємців, але й решті учасників, що робить недоцільним внесення коштів.
30. Також на цих зборах були прийняті рішення щодо вступу спадкоємців до Товариства та виключення учасників з Товариства, а саме:

1)          у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити ОСОБА_11 зі складу учасників Товариства;

2)          задовольнити заяви доньок - спадкоємиць померлого учасника, не приймати їх до складу учасників Товариства, виплатити їм грошима вартість частини майна Товариства, пропорційну частині вартості 1/3 частки у статутному капіталі Товариства, що належала померлому;

3)         не приймати до Товариства та відмовити у вступі ОСОБА_1 , спадкоємиці померлого учасника; виплатити їй грошима вартість частини майна Товариства пропорційну частині вартості 1/3 частки у статутному капіталі Товариства, що належала померлому учаснику;

4)        виключити з Товариства учасників ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 за неналежне виконання обов`язків та перешкоджання своїми діями досягненню цілей Товариства. Причина - непідписання нової редакції статуту, що унеможливило виконання рішення загальних зборів від 25.08.2016;

5)         здійснити розрахунки з спадкоємцями учасників та учасниками, які виключені з Товариства, на підставі дійсної (ринкової) вартості всього належного Товариству майна, визначеної шляхом проведення незалежної експертної оцінки станом на момент виключення з Товариства, відмови вступу (відмови, прийнятті до Товариства) за вирахуванням обов`язкових податків та зборів.

31. Також у цей день були прийняті рішення з питань вступу нових учасників, збільшення статутного капіталу за рахунок їх додаткових вкладів, відчуження частки у статутному капіталі Товариства ОСОБА_2 , зокрема:

1)          задоволено заяву ОСОБА_10 , затверджено вступ до Товариства та визначено йому частку в статутному капіталі Товариства в розмірі 50000,00 грн. Внесок до статутного капіталу Товариства в розмірі 50000,00 грн повинен внести грошима протягом одного року з моменту прийняття рішення з правом дострокового виконання шляхом внесення коштів на рахунок або в касу Товариства;

2)          задоволено заяву ОСОБА_9 , затверджено вступ до Товариства та визначено йому частку в статутному капіталі Товариства в розмірі 50000,00 грн. Внесок до статутного капіталу Товариства в розмірі 50000,00 грн повинен внести грошима протягом одного року з моменту прийняття рішення з правом дострокового виконання шляхом внесення коштів на рахунок або в касу Товариства;

3)          задоволено заяву ОСОБА_2 про вихід та виключено з Товариства в зв`язку з продажем частки в статутному капіталі Товариства ОСОБА_10 ;

4)          задоволено заяву ОСОБА_10 про придбання частки ОСОБА_2 , що становила 1455,50 грн.

32. Заява про вихід ОСОБА_2 була зроблена ОСОБА_9 , як представником. Така заява була нотаріально посвідчена 05.09.2016.
33. У підсумку були прийняті наступні рішення:

1)          про зміну розміру статутного капіталу Товариства. Визначено розмір статутного капіталу Товариства в розмірі 101455,50 грн;

2)          про перерозподіл часток між учасниками Товариства. ОСОБА_10 володіє часткою 51455 грн, що відповідає 50,72% статутного капіталу Товариства. ОСОБА_9 володіє часткою 50000,00 грн, що відповідає 49,28% статутного капіталу Товариства.

3)          про внесення змін до статуту Товариства.

34. За вищезазначені питання голосували: "за" 100% голосів присутніх на зборах учасників голосів ( ОСОБА_9 , як представник ОСОБА_2 , та ОСОБА_10 ).
35. Протокол від 12.09.2016 підписали ОСОБА_9 , як голова загальних зборів учасників Товариства, та ОСОБА_10 , як секретар.
36. Згідно з договором купівлі-продажу від 12.09.2016 року учасник Товариства ОСОБА_2 , від імені якої діяв ОСОБА_9 , продала ОСОБА_10 за 100 000,00 грн свою частку в статутному капіталі Товариства, розмір якої становив 1455,50 грн (а.с. 118 т. 1). Недійсність цього правочину та відновлення прав учасника ОСОБА_2 не є предметом розгляду у цій справі.

Фактичні обставини справи, що встановив суд апеляційної інстанції

37. Відповідно до протоколу № 01/10 Установчих зборів від 12 листопада 2010 року було прийнято рішення про створення шляхом перетворення з ВАТ "Стеатит" (том 3 а.с. 4-10). На цих зборах були присутні та зареєстровані учасники (засновники), яким належить частка в статутному капіталі Товариства загальною вартістю 8270,50 грн, що становить 75,95% статутного капіталу Товариства.
38. Установчі збори Товариства вирішили встановити частки засновників (учасників) Товариства в статутному капіталі у такому розмірі:

-           ОСОБА_11 - 6135,50 грн, що відповідає 56,077% статутного капіталу Товариства;

-           ОСОБА_1 - 983,50 грн, що відповідає 8,989% статутного капіталу Товариства;

-           ОСОБА_3 - 10,50 грн, що відповідає 0,096% статутного капіталу Товариства;

-           ОСОБА_2 - 1099 грн, що відповідає 10,044% статутного капіталу Товариства;

-           ОСОБА_4 - 10,50 грн, що відповідає 0,096% статутного капіталу Товариства;

-           ОСОБА_15 - 10,50 грн, що відповідає 0,096% статутного капіталу Товариства;

-           ОСОБА_5 - 10,50 грн, що відповідає 0,096% статутного капіталу Товариства;

-           ОСОБА_6 - 10,50 грн, що відповідає 0,096% статутного капіталу Товариства;

-          ТОВ "Перечинський "Стеатит" - 2670,50 грн, що відповідає 24,41% статутного капіталу Товариства.

39. Розмір частки (у відсотках) кожного засновника (учасника) в статутному фонді товариства, що реорганізується, не дорівнював розміру його частки (у відсотках) у статутному фонді Товариства, створеного шляхом перетворення, що суперечило пункту 6.3 розділу 6 Положення про порядок реєстрації випуску акцій та інформації про їх емісію під час реорганізації товариства, затвердженого Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30.12.98 N 221.
40. Свідоцтво про реєстрацію випуску акцій ВАТ "Стеатит" є чинним, що підтверджують відомості в Державному реєстрі випусків цінних паперів доступному на веб-сторінці Нацкомісії з цінних паперів та фондового ринку (а.с. 26-27 т. 3).
41. Відповідно до колективного листа акціонерів, листів Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19.01.2012 року № 12/02/623 та Закарпатського ТУ ДКЦПФР від 17.07.2011 року №11/04/ НОМЕР_1 в процесі реорганізації ВАТ "Стеатит" в ТОВ "Перечинський "Стеатит" було порушено права 255 акціонерів ВАТ "Стеатит", які не були включені до складу учасників Товариства. Це порушення призвело до того, що акціонери не змогли отримати компенсацію за належні їм акції.
42. 01 грудня 2012 року проведена державна реєстрація реорганізації ВАТ в ТОВ.
43. Відповідно до витягу з Реєстру станом на 15.11.2021, що надала Позивачка, при заснуванні розмір статутного капіталу Товариства становив 10941,00 грн.
44. У розділі "Перелік засновників (учасників) юридичної особи" цього витягу зазначено, що розмір внеску Позивачки становив 98,00 грн, а ОСОБА_11 - 5631,00 грн. Це значно менше розміру заявлених в позові часток. У позовній заяві частка померлого учасника визначена в розмірі 8127,00 грн, а Позивачки - 1302,50 грн.
45. Також у цьому розділі зазначено про інших засновників (учасників) Товариства:

-           ОСОБА_16 з внеском 10,00 грн;

-           ОСОБА_17 з внеском 10,00 грн;

-           ОСОБА_18 з внеском до статутного капіталу 283,00 грн;

-           ОСОБА_19 з внеском 10,00 грн;

-           ОСОБА_20 з внеском 10,00 грн;

-           ОСОБА_2 з внеском 1099,00 грн;

-          Товариство з обмеженою відповідальністю "Вектор" з внеском 462,00 грн;

-          інші засновники розмір внеску до статутного фонду яких визначено в розмірі 3318,00 грн.

46. Відомості про таких засновників (учасників) як ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 відсутні.
47. Надалі розміри часток учасників (засновників) в статутному капіталі Товариства неодноразово змінювались.
48. Статут Товариства від 15.06.2012 року не містить відомостей про склад та порядок внесення вкладів до статутного капіталу кожним з учасників.
49. У матеріалах судової справи наявні лише копії шести квитанцій про здійснення ОСОБА_10 внесків до статутного капіталу Товариства на загальну суму 50000,00 грн (том 3 а.с. 98) та договір купівлі-продажу частки, на підставі якого ОСОБА_10 набув частку в статутному капіталі Товариства з підтвердженням оплати її вартості в сумі 100 000,00 грн (том 1 а.с. 118-119). Водночас відсутні будь-які інші правочини про продаж/набуття часток, укладені Товариством, Позивачкою та іншими учасниками. Також відсутні докази, що підтверджують оплату за набуття часток або здійснення внесків до статутного капіталу Товариства.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

50. Господарський суд Закарпатської області рішенням від 11.03.2022 позов задовольнив повністю. Визначив розмір статутного капіталу Товариства в сумі 5 523,00 грн, а також визначив розміри часток у статутному (складеному) капіталі таких його учасників:

-           ОСОБА_1 - 4 011,50 грн;

-           ОСОБА_10 - 1455,50 грн;

-           ОСОБА_3 - 14,00 грн;

-           ОСОБА_4 - 14,00 грн;

-           ОСОБА_5 - 14,00 грн;

-           ОСОБА_6 - 14,00 грн.

51. Суд першої інстанції виснував, що загальні збори, рішення яких оформлені протоколами №01/16 від 25.08.2016 та №02/16 від 12.09.2016, були неправомочними, а прийняті на них рішення - незаконними, оскільки ухвалювалися без Позивачки, що станом на 25.08.2016 володіла 72,62 % голосів. Позивачка та інші учасники Товариства були незаконно виключені зі складу учасників Товариства, а його нові учасники набули прав на частки у статутному капіталі Товариства незаконно, на підставі рішень загальних зборів, які суд визнав недійсними.
52. Суд визнав, що Позивачка пропустила строк звернення до суду із новим позовом з поважних причин: уперше позов було подано 05 жовтня 2016 року, тобто в межах позовної давності; розгляд першого позову був тривалим і завершився лише 03 серпня 2021 року; на момент подання першого позову вимоги про визнання недійсними рішень загальних зборів були належним та ефективним способом захисту; суд першої інстанції задовольнив позов, тому Позивачка мала підстави вважати, що її права будуть захищені; новий позов був поданий через незначний проміжок часу після розгляду первісного позову.
53. Додатковим рішенням Господарського суду Закарпатської області від 24.03.2022 стягнуто з ОСОБА_10 та ОСОБА_9 на користь Позивачки витрати на правничу допомогу по 22215,00 грн з кожного.
54. Західний апеляційний господарський суд постановою від 05.10.2022 задовольнив апеляційні скарги ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та Товариства, скасував рішення суду першої інстанції та додаткове рішення, відмовив у позові з підстав недоведеності позовних вимог, оскільки не надано правовстановлюючих документів на підтвердження набуття Позивачкою та іншими учасниками, що визначені в позові, права власності на частку в статутному капіталі Товариства (статут, рішення загальних зборів, реєстраційна дія чи запис в реєстрі не є такими доказами).
55. Також суд апеляційної інстанції, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 11.09.2019 у справі №392/1213/17, від 27.02.2019 року у справі №761/27538/17, від 06.04.2021 року у справі №906/262/20, визнав неналежним обраний Позивачкою спосіб захисту.
56. Суд апеляційної інстанції врахував висновок Верховного Суду у пунктах 95- 96 постанови від 31.08.2022 у справі № 924/700/21, що "втрата права власності на частку і статусу учасника за рішенням суду можлива лише у випадках витребування частки із чужого незаконного володіння або переведення на позивача прав та обов`язків покупця частки. Такий спосіб захисту прав позивача, як визначення розміру статутного капіталу та часток учасників, не може призводити до втрати іншими учасниками товариства права власності на їх частки та статусу учасників (корпоративних прав), тобто до фактичного виключення учасників з товариства. Унаслідок ухвалення оскаржуваного рішення відбулося безпідставне втручання суду апеляційної інстанції у виключну компетенцію загальних зборів товариства. Суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, зазначивши, що спосіб захисту прав, обраний позивачем, призведе до втрати статусу учасника та права власності на частки іншими учасниками внаслідок ухвалення судового рішення, а отже, такі позовні вимоги не можуть бути задоволені".
57. Суд апеляційної інстанції не вирішував питання строку позовної давності, оскільки відмовив в позові з підстав недоведеності порушеного права та неналежності способу захисту.
58. 31.10.2022 суд апеляційної інстанції ухвалив додаткову постанову щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, стягнув з Позивачки 20000,00 грн на користь Товариства й 10000,00 грн на користь ОСОБА_10 витрат на правничу допомогу. Суд відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_9 щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги на постанову суду апеляційної інстанції по суті спору

59. Позивачка звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
60. Підставою касаційного оскарження постанови є пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України.
61. Позивачка зазначила, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував частину першу статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", частину п`яту статті 147 Цивільного кодексу України (тут і надалі у чинній редакції на час виникнення спірних відносин) та статтю 55 Закону України "Про господарські товариства" (тут і надалі у чинній редакції на час виникнення спірних відносин) за відсутності висновків Верховного Суду щодо питання застосування цих норм права у подібних правовідносинах.
62. Позивачка вважає, що суд апеляційної інстанції неправомірно не застосував до спірних правовідносин положення частини першої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якими встановлено презумпцію достовірності відомостей та документів, внесених до Реєстру, що є основною правової визначеності у корпоративних відносинах. Це призвело до того, що Позивачка була позбавлена можливості ефективно захистити свої права, враховуючи очевидну незаконність рішень загальних зборів учасників Товариства.
63. Позивачка також стверджує, що суд апеляційної інстанції застосував нерелевантні висновки Верховного Суду і безпідставно не брав до уваги аргументи Позивачки, що:

-          з моменту створення Товариства та до виникнення спірних відносин, ні Позивачка, ні її спадкодавець, як і всі інші учасники Товариства, не набували корпоративних прав за якими-небудь правочинами, оскільки Товариство було створено шляхом перетворення ВАТ, де всі учасники були акціонерами. Надалі частки учасників Товариства до виникнення спірних правовідносин змінились лише у 2012 році, у зв`язку із прийняттям рішення загальних зборів учасників Товариства про пропорційне внесення учасниками до статутного капіталу Товариства коштів (копія протоколу № 01/12 від 15 червня 2012 року у матеріалах справи);

-          з моменту створення Товариства та до моменту звернення Позивачки до суду жодного судового спору щодо утворення Товариства шляхом перетворення не було, спорів про частки між учасниками та з Товариством також не було;

-          предмет спору не стосується порядку створення Товариства чи правовідносин, що існували до його створення.

64. В обґрунтування доводів касаційної скарги щодо неправильного застосування норм частини п`ятої статті 147 ЦК України та статті 55 Закону України "Про господарські товариства" Позивачка зазначає, що:

-          суд апеляційної інстанції безпідставно врахував нерелевантні висновки Верховного Суду, що "автоматичне" набуття спадкоємцями права участі у товаристві не передбачено та такі права повинні бути реалізовані шляхом подання відповідної заяви до Товариства;

-          Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, на які посилався суд апеляційної інстанції, щодо набуття спадкоємцями мажоритарного учасника права участі у товаристві;

-          суд апеляційної інстанції процитував пункти 68-73, 84-91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 листопада 2021 року у справі № 917/1338/18 (провадження № 12-86гс20), але не врахував висновки у цій справі, які підтверджують правильність аргументів Позивачки щодо набуття корпоративних прав, як спадкоємиці померлого ОСОБА_11 ;

-          Верховний Суд не вирішував питання, як слід застосовувати норми права, якщо частина спадкоємців мажоритарного учасника виявила бажання брати участь у товаристві, а інші спадкоємці відмовились. Це важливо у справі, що переглядається, оскільки впливає на те, як буде визначатися кворум та необхідна кількість голосів учасників для прийняття рішення щодо частки померлого мажоритарного учасника, яка припадає на долю вказаних спадкоємців;

-          суд апеляційної інстанції помилково не врахував, що при відмові спадкоємця від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю розмір статутного капіталу підлягає зменшенню, а це означає, що розмір статутного капіталу Товариства станом на 25.08.2016 року мав складати 5523,00 грн (10941 - 5418), й без участі Позивачки, яка мала 72,62 % голосів (частка - 4011,50 грн у СК 5523), кворуму для проведення спірних зборів не було.

Короткий зміст вимог касаційної скарги на додаткову постанову суду апеляційної інстанції щодо витрат на оплату послуг адвоката

65. Позивачка просить Верховний Суд скасувати додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 та відмовити у задоволенні клопотань відповідачів про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
66. Підставою касаційного оскарження додаткової постанови є пункти 1 і 3 частини другої статті 287 ГПК України.
67. В обґрунтування доводів касаційної скарги Позивачка зазначає:

-          суд апеляційної інстанції неправильно застосував частину шосту статті 129 ГПК України, оскільки не врахував, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 15 липня 2021 року у справі №910/1492/20 та додатковій постанові від 22 грудня 2021 року у справі №911/1815/20 (пункт 51), щодо права суду відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, якщо заявлена до відшкодування сума, істотно перевищує заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку;

-          суд апеляційної інстанції неправильно застосував частини першу та другу статті 124 ГПК України, оскільки не врахував, що відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у пунктах 6.51-6.52 постанови від 12 листопада 2019 року у справі №904/4494/18, щодо відмови у відшкодуванні витрат заявника на професійну правничу допомогу з підстав неподання позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції разом з першою заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи;

-          суд апеляційної інстанції порушив норми частини четвертої-шостої статті 126 ГПК України, оскільки застосував непослідовний та непропорційний підхід до встановлення співмірності витрат на правничу допомогу на адвоката відповідачів, відшкодував відповідачам різні суми адвокатських витрат.

Позиція інших учасників справи

68. Товариство та ОСОБА_10 подали відзиви на касаційні скарги, в яких просили відмовити в задоволенні касаційних скарг Позивачки та залишити без змін оскаржувані судові рішення. Відповідачі стверджували:

-          аргументи Позивачки суперечить вимогам частини п`ятої статті 237 ГПК України. Корпоративні права обумовлені наявністю у особи прав на частку в статутному капіталі господарського товариства. Тому суди повинні встановити всі обставини, що мають значення для вирішення спору про визначення розміру статутного капіталу Товариства та розміру (розмірів) частки (часток) учасника (учасників) Товариства, зокрема, підстави набуття права на частку в статутному капіталі Товариства;

-          запис в Реєстрі є похідним від підстав виникнення відповідних прав (прав на частку), порядок набуття яких регулюється іншими нормами законодавства, тому не є достатньою підставою для встановлення розміру частки учасника Товариства;

-          висновок Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах не є необхідним, оскільки частина перша статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" не встановлює підставу виникнення права власності на частку;

-          аргументи Позивачки, що спадкоємці померлого учасника Товариства автоматично отримують корпоративні права на успадковану частку без необхідності подання заяви про вступ до Товариства суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 2 листопада 2021 року у справі № 917/1338/18 (провадження № 12-86гс20), від 11 вересня 2019 року у справі № 392/1213/17, від 06 квітня 2021 у справі 906/262/20 та інших;

-          висновки Верховного Суду у справах, посилання на які містяться в оскаржуваній постанові, а також у постанові від 01 грудня 2022 у справі № 906/262/20, що була прийнята після розгляду справу у суді апеляційної інстанції, свідчать про наявність сформованої сталої судової практики стосовно застосування законодавства, яким врегульовано правовідносини, що виникають з питань спадкування часток в статутному капіталі товариств;

-          на підставі цих висновків суд апеляційної інстанції правильно застосував норми права, що регулюють порядок набуття корпоративних прав спадкоємцями померлого учасника товариства.

69. Інші відповідачі відзиви на касаційну скаргу не надали.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо предмету доказування

70. Відповідно до частин першої та третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
71. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 76 ГПК України).
72. Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів зазначається у мотивувальній частині рішення (пункт 3 частини четвертої статті 238 ГПК України).
73. За змістом статті 64 Закону України "Про господарські товариства" загальні збори учасників могли ухвалити рішення про виключення учасника виключно з таких підстав: якщо він систематично не виконує або неналежним чином виконує обов`язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства.
74. Інші підстави для виключення закон не передбачав, тому обставини, що стосуються порядку набуття учасником права на частку в статутному капіталі товариства не є предметом доказування в спорі між учасником, якого було виключено з товариства з обмеженою відповідальністю, та іншими учасниками, що вступили в товариство та брали участь в прийнятті рішення. Такі обставини не підлягають встановленню при ухваленні судового рішення щодо оскарження виключення учасника з Товариства.
75. Це означає, що учасники Товариства і саме Товариство не можуть ставити під сумнів обставини, що мали місце до прийняття рішення про виключення, що оскаржується, і заперечувати проти того, що Позивачка була у складі учасників Товариства. Такі заперечення не узгоджуються з суттю прийнятого рішення про виключення.

Щодо достовірності відомостей з Реєстру

76. За змістом статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" основними засадами державної реєстрації є, зокрема, принципи об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі; а також внесення відомостей до Єдиного державного реєстру виключно на підставі та відповідно до цього Закону.
77. Згідно зі статтею 10 цього Закону якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
78. Відомості Єдиного державного реєстру виконують функцію оголошення прав на частку невизначеному колу третіх осіб (пункт 7.1.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 червня 2021 року у справі № 906/1336/19 (провадження № 12-2гс21)).
79. Це означає, що такі відомості та документи вважаються достовірними доти, доки не буде доведено їх недостовірність.
80. Велика Палата Верховного Суду робила висновок, що законом установлено спростовну презумпцію відомостей, унесених до Єдиного державного реєстру, в контексті наслідків відсутності, що підлягають внесенню. Велика Палата Верховного Суду виснувала щодо права іншого з подружжя доводити наявність права спільної сумісної власності на частку, якщо в реєстрі наявні відомості про належність частки у статутному капіталі юридичної особи лише одному з подружжя (див. пункт 8.85 постанови від 1 вересня 2020 року № 907/29/19 (провадження № 12-17гс20)), а також права доводити наявність правонаступництва (див. пункт 7.3 постанови від 29 червня 2021 року № 916/2813/18 (провадження № 12-71гс20)). Цей підхід не можна застосовувати у контексті обов`язку особи доводити достовірність відомостей у спорі з третьою особою, яка керувалась цими відомостями і покладалась на них, вступаючи у правовідносини з юридичною особою та її учасниками.
81. Учасник, якого було виключено з Товариства, не повинен доводити достовірність відомостей, що були внесені до Єдиного державного реєстру, у спорі з учасником, який вступив до Товариства, і є третьою особою у розумінні частини першої статті 10 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
82. Відповідно до конкретних обставин вимога суду до Позивачки доводити достовірність відомостей з Реєстру унеможливила розгляд судом її аргументів щодо законності виключення зі складу Товариства, чим було порушено її право на доступ до суду з питання оскарження рішення загальних зборів.
83. Підсумовуючи викладене, Корпоративна Палата зазначає, що у спірних правовідносинах запис в Реєстрі є достатнім доказом розміру частки учасника товариства, який був виключений з товариства. Такий учасник не має обов`язку доводити, що розмір його частки на момент виключення відповідав запису в Реєстрі.

Щодо порядку набуття корпоративних прав спадкоємцями мажоритарного учасника товариства

84. Спірні правовідносини виникли до прийняття Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", який набув чинності 17 червня 2018 року. Тому до них підлягають застосуванню положення Закону України "Про господарські товариства", Цивільного та Господарського кодексів України, у редакції, чинній на час виникнення та існування спірних відносин.
85. Частиною першою статті 60 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 50 відсотками голосів.
86. Станом на момент відкриття спадщини частина п`ята статті 147 ЦК України визначала, що частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства.
87. Одночасно стаття 55 Закону України "Про господарські товариства" унормовувала, що при реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв`язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства. При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного капіталу товариства підлягає зменшенню.
88. Отже частина п`ята статті 147 ЦК України передбачала можливість встановлення у статуті положень щодо отримання згоди на перехід частки до спадкоємця саме учасниками товариства. Водночас у статті 55 Закону України "Про господарські товариства" було закріплене інше формулювання. Виходячи з її положень, товариство надавало згоду не на перехід частки до спадкоємця, а на його вступ до товариства, і мало право відмовити спадкоємцю у вступі. Водночас таке право товариства на відмову у прийнятті не було абсолютним (пункт 27 постанови Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі № 910/157/19).
89. Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові від 02 листопада 2021 року у справі №917/1338/18 (провадження № 12-86гс20) висновки щодо питання переходу частки до спадкоємця мажоритарного учасника товариства та набуття ними статусу учасника у подібних правовідносинах, а саме:

-          за відсутності іншого правового регулювання, передбачені статтею 64 Закону України "Про господарські товариства" вичерпні підстави для відмови у включенні учасника до складу товариства є також підставами для відмови товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця). Рішення про відмову у прийнятті до товариства правонаступника (спадкоємця) приймається більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства, включно з голосами, які припадають на частку учасника, який був реорганізований чи помер, хоча такий учасник (його представник) у голосуванні не бере участі (пункт 73);

-          за змістом наведених вище норм товариство могло відмовити у прийнятті спадкоємця (правонаступника) до складу учасників, проте це право не було абсолютним і обмежувалося переліком підстав, наведених вище (пункт 75);

-          тлумачення Закону України "Про господарські товариства" у такий спосіб, що учасник, який володіє меншою часткою у статутному капіталі, з метою недопущення спадкоємця учасника, який помер, до управління товариством, не позбавлений можливості скликати загальні збори безвідносно до кількості голосів, якою він фактично володіє, та відмовити спадкоємцю у вступі до товариства, призводить до завідомо несправедливих і нерозумних наслідків для спадкоємців більшої частки у статутному капіталі, позбавляючи їх права участі у товаристві (пункт 79);

-          формулюючи приписи статті 55 Закону України "Про господарські товариства", парламент не мав на меті позбавити спадкоємців учасника товариства права участі у ньому (пункт 84);

-          рішення про відмову у прийнятті до товариства спадкоємця приймають більш як 50 % загальної кількості голосів учасників товариства, включно з голосами, які припадають на частку учасника, який помер, хоча цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере (пункт 91.1);

-          єдиний учасник товариства, котрий володіє меншою часткою у статутному капіталі, не може скликати загальні збори та відмовити у прийнятті до товариства спадкоємців померлого учасника, котрий володів більшою часткою у статутному капіталі. Спадкоємці останнього, які виявили бажання брати участь у діяльності товариства, не можуть бути позбавлені права участі в ньому (пункт 91.2).

90. Виключення учасника з товариства можливе за наявності двох умов, а саме: належність учаснику товариства, який помер (оголошений судом безвісно відсутнім або померлим), менше 50 % статутного капіталу товариства, а також відсутність заяви про вступ до товариства спадкоємців (правонаступників) такого учасника протягом року з дня закінчення строку для прийняття спадщини. Розмір частки учасника у статутному капіталі товариства має визначатися на момент його смерті (постанова Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 607/12423/20).
91. У цій справі Корпоративна Палата не вбачає підстав відступати від попередніх висновків Верховного Суду, і вважає, що ці висновки мають бути застосовані також у правовідносинах, коли частина спадкоємців мажоритарного учасника виявила бажання брати участь у товаристві, а інші - відмовились, що виключає необхідність формування нового висновку про застосування цих норм.
92. Суд апеляційної інстанції помилково не врахував наведені висновки Великої Палати Верховного Суду, послався на інші висновки, що були сформульовані в раніше ухвалених рішеннях. Висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності заяви про вступ до товариства зроблені без надання належної оцінки доказу справі - першого рішення загальних зборів учасників, що оскаржується.
93. У разі, коли Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду чи Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду, ніж той, який передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди враховують висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 161/12771/15-ц (пункт 88), від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (пункт 93), від 1 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 27.3), від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц (пункт 49), від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17 (пункт 43), від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 (пункт 43), від 25 травня 2021 року у справі № 149/1499/18 (пункт 31); від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 7.20)).
94. Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 755/10947/17 (постанова від 30 січня 2019 року, провадження № 14-435цс18) також зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення подібних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Щодо способу захисту та відступу від висновків, з якими не погодилась колегія суддів

95. За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої вказаної статті).
96. У своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02.07.2019 у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та ін.).
97. Ефективність позовної вимоги про визнання рішень зборів недійсними має оцінюватися, виходячи з обставин справи, залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії) (пункт 98 постанов Великої Палати Верховного Суду від 2 листопада 2021 року у справі № 917/1338/18). Зокрема, у цій справі Велика Палата Верховного Суду визнала належним та ефективним способом захисту вимогу про визнання недійсними рішення загальних зборів учасників, в тому числі щодо питання перерозподілу часток учасників.
98. Якщо після прийняття оскаржуваного рішення зборами товариства до державного реєстру вносилися зміни, зокрема, щодо складу засновників (учасників), розміру їх часток, розміру статутного капіталу, а наявний склад учасників товариства відрізняється від складу учасників, який прагне відновити позивач, у разі задоволення позову судове рішення з огляду на баланс інтересів усіх учасників буде стосуватися та впливати на права та інтереси інших учасників. Задоволення вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, яким виключено учасника зі складу учасників товариства, не може бути підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно не матиме наслідком відновлення становища позивача, яке існувало до прийняття оспорюваного рішення загальних зборів. Такий спосіб захисту є неефективний (пункти 5.22, 5.23 постанови Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 924/1304/20).
99. У частині п`ятій статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" міститься перелік судових рішень, на підставі яких проводиться державна реєстрація змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства. Цей перелік є чітко визначеним і є вичерпним. Частиною другою статті 25 зазначеного Закону передбачено перелік судових рішень, на підставі яких проводиться державна реєстрація змін до відомостей, які не стосуються розміру статутного капіталу, розміру часток у статутному капіталі чи складу учасників товариства (пункт 149 постанови Верховного Суду від 08 серпня 2022 року у справі № 911/2780/20, пункт 42 постанови Верховного Суду від 01 серпня 2022 року у справі № 907/166/21).
100. Якщо розмір статутного капіталу товариства, склад учасників не змінювалися, то визнання судовим рішенням недійсним рішення загальних збрів та статуту, а також скасування реєстраційного запису поновило би права позивача. Таке судове рішення підлягає виконанню відповідно до статті 25 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (пункт 49 постанови Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 912/2620/21).
101. Обираючи варіант реалізації розсуду суду, зокрема у контексті застосування приписів статті 61 Конституції України та статті 3 ЦК України, слід керуватися визначеним частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Реалізація повноважень із суддівського розсуду має спрямовуватися на вибір оптимального варіанту розв`язання спірного правового питання, пошук необхідної правової норми, її розуміння та інтерпретацію, справедливе вирішення спору відповідно до встановлених судами обставин кожної конкретної справи (пункт 8.33 постанов Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19)).
102. Отже, ефективність позовної вимоги про визнання рішень зборів недійсними має оцінюватися, виходячи з конкретних обставин справи, в тому числі, враховуючи обставини зміни складу учасників, розміру статутного капіталу, добросовісності поведінки нових учасників, тощо (пункт 53 постанови Верховного Суду від 28 березня 2023 року у справі № 911/2446/21).
103. Корпоративна Палата з огляду на рішення у справі № 907/650/16, що набуло статусу res judicata, не вирішує в цій справі питання належності та ефективності такого способу захисту прав учасника, що було виключено з товариства, як оскарження рішення загальних зборів учасників товариства.
104. Відповідно до конкретних обставин слід вирішити:

чи є належним спосіб захисту порушеного права учасника, який був виключений з товариства, - визнання складу колишніх учасників та статутного капіталу у розмірі, який існував до ствердженого порушення прав?

і чи не є у такому випадку рішення про визначення розміру статутного капіталу та часток учасників товариства з обмеженою відповідальністю втручанням у виключну компетенцію загальних зборів учасників товариства?

105. Відповідаючи на ці питання, Корпоративна Палата враховує висновки, що зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19), а саме:

- позовні вимоги про визнання рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю недійсним, визнання недійсним статуту чи недійсними змін до нього, визнання права власності на частку у статутному капіталі товариства не відповідають належним та ефективним способам захисту, оскільки їх задоволення не може бути підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (пункт 60);

- вичерпний перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю міститься у статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", норми якого є спеціальними для зазначених товариств;

- за змістом позовної заяви позивач, якого виключено зі складу учасників товариства, прагне відновлення становища, яке існувало до порушення його прав, тобто відновлення попереднього складу учасників. Позивач може мати законний інтерес у такому відновленні, оскільки участь у товаристві з обмеженою відповідальністю передбачає співпрацю у вищому органі з невеликою, як правило, кількістю учасників, а тому учаснику товариства з обмеженою відповідальністю може бути не байдуже, хто саме входить до складу вищого органу (пункт 59);

- належним способом захисту у цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт "д" пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону). Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі (пункт 61);

- вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суди мали врахувати баланс інтересів усіх учасників і самого товариства, уникати зайвого втручання в питання діяльності товариства, які вирішуються виключно рішенням загальних зборів учасників товариства та надавати оцінку добросовісності відповідачів, які в разі задоволення позовних вимог будуть позбавлені своїх часток або їх частин у грошовому або відсотковому виразі (пункт 62).

106. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частини друга та третя статті 4 ГПК України).
107. Відповідно до частин третьої та четвертої статті 45 ГПК України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.
108. Пунктом 4 частини третьої статті 162 ГПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, позивач зазначає зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
109. Визначення в позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) повинно відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 686/20282/21 (провадження № 14-102цс220)).
110. Отже, за загальним правилом позивач звертається за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах. В інтересах інших осіб позивач може звертатися виключно у випадках, встановлених законом. Особа, яка подала позов, і особи, в інтересах яких подано позов, є позивачами. Відповідачами є особи, які порушують, не визнають або оспорюють права та законні інтереси цих осіб.
111. Позивач, обираючи правильний спосіб захисту (визначення розміру статутного капіталу та часток учасників), має формулювати свої позовні вимоги з урахуванням змін у розмірі статутного капіталу та складі учасників, які відбулися після його виключення, прав та інтересів інших учасників товариства (пункт 49 постанови Верховного Суду від 31 серпня 2022 у справі № 924/700/21).
112. Підсумовуючи викладене вище, Корпоративна Палата зазначає, що Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що позов про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників товариства є належним способом захисту прав позивача, якого виключено зі складу учасників товариства, і він вимагає повернення йому статусу учасника. Відповідати за таким позовом мають товариство та інші учасники, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі. Тобто Велика Палата Верховного Суду прямо робить висновок про можливість позбавлення учасників - відповідачів своїх часток у статутному капіталі за рішенням суду про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників товариства, у такому разі суд має надавати оцінку добросовісності поведінки відповідачів.
113. Корпоративна Палата вважає, що витребування (переведення прав) частки не є єдино можливим способом захисту прав позивача - колишнього учасника товариства, що був виключений, у спорі з учасниками, які вступили до товариства. Навпаки такі способи захисту застосовуються у чітко визначених законом випадках, зокрема: якщо відповідач незаконно заволодів часткою позивача (належним способом захисту є витребування частки у особи, що незаконно заволоділа без відповідної правової підстави відповідно до статті 387 ЦК України); якщо порушено переважне право учасником на придбання частки (належним способом захисту є переведення прав покупця); якщо частка була набута безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати (належним способом захисту є витребування від добросовісного набувача у всіх випадках відповідно до частини другої статті 388 ЦК України); якщо частка була набута оплатно в особи, яка не мала права його відчужувати (належним способом є витребування від добросовісного набувача у випадках, передбачених  у частині першій статті 388 ЦК України).
114. Конституційний Суд України зазначає, що на право власника частки у статутному капіталі господарської організації на участь в її управлінні, яке є складовою корпоративного права, поширюються гарантії, передбачені частиною четвертою статті 13, статтею 41 Конституції України. Захищеність вказаного права на конституційному рівні означає, що втручання у таке право допускається у виняткових випадках з метою суспільної необхідності, виключно на підставі закону та з дотриманням засад справедливості, пропорційності (абзац шостий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 22 липня 2020 року N 8-р(I)/2020).
115. Корпоративна Палата виходить з того, що частка у статутному капіталі товариства є особливим видом майна, тому загальні засади захисту права власності застосовуються й захисту право власника частки у статутному капіталі, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Зокрема, слід враховувати, що після виключення учасника зі складу товариства можуть відбуватися зміни у складі учасників. Статутний капітал товариства підлягає зменшенню внаслідок виключення учасника, а надалі може бути збільшено за рахунок додаткових внесків третіх осіб.
116. Наведене дає підстави для висновку, що учасник, якого незаконно виключили зі складу товариства, немає іншого ефективного способу судового захисту порушеного права, окрім як звернення до суду з вимогою про встановлення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства, у межах якого встановлює та перевіряє обставини, пов`язані з законністю виключенням учасника, та надає оцінку добросовісності поведінці відповідачів, які в разі задоволення позовних вимог будуть позбавлені своїх часток або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.
117. Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
118. Конституційний Суд України у своїх рішеннях послідовно обстоює позицію, що: „правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах" (перше речення абзацу десятого пункту 9 мотивувальної частини Рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003). Приписи статті 8, частини першої статті 55 Конституції України зобов`язують державу гарантувати на законодавчому рівні кожному можливість реалізації його права на судовий захист. Законодавець має встановити такий обсяг права осіб на судовий захист, який забезпечував би його дієву реалізацію, а відмова судів у реалізації такої можливості може призвести до порушення гарантованого Конституцією України права на судовий захист" [перше, друге речення абзацу шостого пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 6 квітня 2022 року № 2-р(II)/2022].
119. Приписи Конституції України та юридичні позиції Конституційного Суду України стосовно конституційних гарантій права на судовий захист посутньо співвідносні з приписами актів міжнародного права, зокрема, право на справедливий розгляд гарантується пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
120. У рішенні від 21 липня 2021 року № 5-р(II)/2021 Конституційний Суд України наголосив: "Сутнісний зміст права на судовий захист, що його встановлено частиною першою статті 55 Конституції України, слід визначати як у зв`язку з основними засадами судочинства, визначеними приписами частини другої статті 129 Конституції України, так і з урахуванням змісту права на справедливий суд, визначеного у статті 6 Конвенції та витлумаченого Європейським судом із прав людини" (абзац восьмий  підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини).
121. Зокрема, Європейський суд із прав людини розглядав низку заяв проти Чеської Республіки, за результатами розгляду яких установив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв`язку з відсутністю доступу до суду, оскільки національні суди відмовили в розгляді скарг аргументів заявників по суті щодо незаконності рішень загальних зборів (див. Kohlhofer and Minarik проти Чеської Республіки, № 46677/06, 10 лютого 2011; Кольхофер проти Чеської Республіки [Комітет], № 22915/07, 13 жовтня 2011; Solaris, S.R.O. та інші проти Чеської Республіки [Комітет], № 8992/07, 13 жовтня 2011; Мінарік та інші проти Чеської Республіки [Комітет], № 10583/09, 13 жовтня 2011 і Роман Мінарік проти Чеської Республіки, № 58874/11, 22 листопада 2012).
122. Натомість, після внесення змін до відповідного законодавства, яке набуло чинності 1 січня 2012 року, що були спрямовані на усунення попередніх законодавчих недоліків, встановлених у рішеннях у справі Кольгофера та Мінаріка, Європейський суд із прав людини в іншій справі (див. рішення у справі «Фішер проти Чеської Республіки», № 24314/13, 24.02.2022), вже не визнав порушеним право заявника на доступ до суду, коли суди відмовилися захистити його права, порушені рішенням від 3 березня 2004 року про збільшення статутного капіталу компанії, міноритарним акціонером якої він був, оскільки:

по-перше: причина, через яку позов заявника про скасування цього рішення не було задоволено з посиланням на пункт 3 (b) статті 131 Комерційного кодексу, полягала в тому, що скасування цього рішення через кілька років після його прийняття була б дуже проблематичною з точки зору правової визначеності і серйозно порушила б права, набуті добросовісно третіми особами в результаті подальшого злиття в інтересах самої компанії. У національному законі було прямо встановлено, що суд не може скасовувати рішення загальних зборів, якщо це має наслідком суттєве втручання у права третіх осіб, що набуті добросовісно;

по-друге: заявник за законом мав право вимагати відшкодування збитків, а також справедливої ??сатисфакції. Це право може бути заявлено (реалізовано), навіть якщо суд не скасував рішення загальних зборів (пункт 4 статті 131 Комерційного кодексу);

по-третє: Уряд надав кілька судових рішень, якими позивачам було присуджено справедливу сатисфакцію, а також практику Конституційного Суду про те, що питання дійсності чи недійсності рішення загальних зборів має розглядатися судом як попереднє питання у провадженні щодо права на відшкодування збитків або справедливої ??сатисфакції, або додаткової компенсації без постановлення судового рішення про скасування такого рішення. Це дозволило знайти справедливий баланс між конкуруючими інтересами міноритарних акціонерів, з одного боку, та інтересами мажоритарного акціонера, компанії та ширшого суспільного інтересу, з іншого боку, зважаючи на той факт, що вирішення питання незаконності рішення надає право міноритарним акціонерам вимагати відшкодування збитків або справедливої ??сатисфакції;

по-четверте: пункт 1 статті 6 Конвенції не гарантує конкретного результату в будь-якій справі. Важливим з точки зору права на доступ до суду є те, що спір, який заявник подає на розгляд, є предметом справжнього розгляду. У цій справі національний суд розглянув аргументи заявника та підтримав його думку, визнавши (хоч і частково), що рішення від 3 березня 2004 року порушувало угоду про співпрацю, принципи добросовісності й було поза законом. Тому незалежно від остаточного відхилення його позову зі скасування оскаржуваного рішення заявник отримав розгляд питання законності цього рішення.

123. Отже, Європейський суд із прав людини визнав, що право заявника на доступ до суду було достатньо захищено в інших провадженнях, що гарантує національне законодавство та судова практика Чеської Республіки, і в межах таких проваджень питання про те, чи рішення загальних зборів було прийнято з порушенням законодавства чи внутрішнього статуту компанії, буде розглянуто та остаточно вирішено в суді у змагальному процесі.
124. В Україні такий закон і така судова практика відсутня, навпаки існує правова невизначеність щодо способів захисту прав учасника, якого було виключено. Відповідно до частини першої та другої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
125. Судова практика виходила з того, що питання законності виключення учасника Товариства має вирішуватися у спорі про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства. Корпоративна Палата вважає, що учасники товариства, яких було виключено, не можуть бути позбавлені права на доступ до суду та справедливий розгляд справи у змагальному процесі, включаючи можливість відстоювати свої аргументи щодо незаконності рішення про виключення, лише з тієї однієї причини, що після їх виключення відбулись зміни у складі внаслідок збільшення статутного капіталу товариства за рахунок додаткових внесків третіх осіб, оскільки це не ґрунтується на вимозі закону і не відповідає принципу пропорційності.
126. Корпоративна Палата бере до уваги, що прийняття рішення про виключення учасника товариства є компетенцією загальних зборів учасників товариства, і таке рішення може бути прийнято лише у випадках, передбачених Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (частина друга статті 15, частина друга статті 23). Таке право загальні збори реалізують на власний розсуд, не допускається делегування чи привласнення цих прав іншими органами або посадовими особами товариства. Тому суд не має права ухвалювати рішення про виключення учасника з товариства з обмеженою відповідальністю за позовом товариства від імені якого діє керівник (тобто інша посадова особа), оскільки це питання віднесено до виключної компетенції загальних зборів учасників.
127. Корпоративна Палата вважає, що саме у цьому контексті колегія суддів вирішила спір і зробила висновок у постанові від 16 січня 2020 року у справі №905/859/19 за позовом товариства до його учасника про виключення зі складу учасників товариства з підстав невиконання корпоративних обов`язків перед товариством.
128. Корпоративна Палата погоджується з таким висновком, він відповідає змісту частини другої та третьої статті 14 ЦК України, яка визначає, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї; виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Закон не визначає можливості з встановлених підстав за рішенням виключати учасника з товариства, як засіб відповідальності за порушення обов`язків, що встановлені законом, статутом товариства чи рішення загальних зборів учасників товариства.
129. Корпоративна Палата зауважує, що правовідносини у справі № 905/859/19 та у справі № 924/700/21 не є подібними за змістовним критерієм та суб`єктним складом. Зокрема, у справі № 905/859/19 - спір про виключення учасника рішенням суду за позовом товариства в особі його керівника до учасника товариства; у справі № 924/700/21 - спір про визначення розміру часток між учасником, що був виключений рішенням зборів, та товариством та його учасниками (в тому числі нові).
130. Тому висновок Верховного Суд у постанові від 16 січня 2020 року у справі №905/859/19, що стосується можливості рішенням суду виключати учасника товариства за відсутності рішення загальних зборів та законних підстав, не може однаково застосовуватися у ситуації, коли існує юридичний спір щодо наслідків виключення учасника, який оскаржує законність свого виключення.
131. Підсумовуючи викладене, Корпоративна Палата робить висновок, що ухвалення судом рішення про визначення розміру статутного капіталу та часток учасників товариства з обмеженою відповідальністю не є втручанням у виключну компетенцію загальних зборів учасників товариства. Відповідно до частини 5 статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У даному випадку Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання щодо застосування положень статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначила, що позов про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників товариства є належним способом захисту прав позивача, якого виключено зі складу учасників товариства, і він вимагає повернення йому статусу учасника.
132. Суд зобов`язаний розглянути спір по суті заявлених вимог щодо законності виключення позивача зі складу учасників товариства, і з огляду на конкретні обставини справи оцінити аргументи сторін щодо підстав виключення учасника та поведінки всіх учасників товариства, встановити інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи. У такому разі господарський суд не підміняє собою загальні збори учасників товариства і не вирішує питання про виключення учасника з Товариства, а розглядає спір між колишнім та теперішніми учасниками щодо законності виключення позивача та вступу у товариство нових, тобто захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб (учасників товариства з обмеженою відповідальністю) у визначений законом спосіб, що є основним завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статті 2 ГПК України).
133. За результатом розгляду такого спору суд може ухвалити рішення про припинення права на участь у товаристві шляхом задоволення позову про визначення розміру статутного капіталу та часток учасників товариства, що узгоджується з такими способами захисту, як визнання права; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення (пункти 1, 3 та 4 частини другої статті 16 ЦК України).
134. Відмова суду у вирішені спору по суті між позивачем - колишнім учасником, якого було виключення, та товариством і теперішніми учасниками щодо законності виключення, що для позивача мало наслідком позбавлення корпоративних прав, з мотивів відсутності у суду компетенції (повноважень) втручатися у такі правовідносини суперечить частині першій статті 8, частині четвертій статті 13, частинам першій, четвертій статті 41, частині другій статті 124 Конституції України і не узгоджується з пунктом 1 статті 6 Конвенції, яка гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
135. У зв`язку із цим, ураховуючи викладені вище висновки про те, що ухвалення судом рішення про визначення розміру статутного капіталу та часток учасників товариства з обмеженою відповідальністю не є втручанням у виключну компетенцію загальних зборів учасників товариства, Корпоративна Палата відступає від висновків, викладених у пунктах 95, 96 постанови колегії суддів касаційного Господарського суду у складі Верховного Суду від 31 серпня 2022 у справі № 924/700/21, а саме:

"Втрата права власності на частку і статусу учасника за рішенням суду можлива лише у випадках витребування частки із чужого незаконного володіння або переведення на позивача прав та обов`язків покупця частки. Такий спосіб захисту прав позивача як визначення розміру статутного капіталу та часток учасників не може призводити до втрати іншими учасниками товариства права власності на їх частки та статусу учасників (корпоративних прав), тобто до фактичного виключення учасників з товариства.

… внаслідок ухвалення оскаржуваного рішення відбулося безпідставне втручання суду апеляційної інстанції у виключну компетенцію загальних зборів товариства. …. спосіб захисту прав, обраний позивачем, призведе до втрати статусу учасника та права власності на частки іншими учасниками внаслідок ухвалення судового рішення, а отже, такі позовні вимоги не можуть бути задоволені".

Щодо меж розгляду справи та повноважень суду касаційної інстанції

136. Відповідно до положень статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
137. У частині сьомій статті 301 ГПК України визначено, що суд касаційної інстанції використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки правильності застосування норм матеріального та процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій.
138. Суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).
139. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 ГПК України межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 312 цього Кодексу).
140. Відповідно до статей 269 та 287 ГПК України учасники справи мають право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
141. За змістом статті 236 ГПК України рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
142. Отже, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення з точки зору їх законності та обґрунтованості, а суд касаційної інстанції - з точки зору правильності застосування норм матеріального і процесуального права після перегляду справи в апеляційному порядку. Суд апеляційної інстанції має право перевіряти обставини справи та приймати нові докази, якщо вони з поважних причин не були предметом дослідження в суді першої інстанції. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним.
143. Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому це питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог. До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження всіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі (пункт 8.4 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20)).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

144. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
145. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо    суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість    заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
146. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).
147. Підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, знайшла своє підтвердження. Суд апеляційної інстанції внаслідок неправильного застосування норм матеріального права відмовив в позові з підстав недоведеності обставин, що взагалі не є предметом спору, а висновки по суті спору, який передано на розгляд, не зробив. Суд апеляційної інстанції фактично розглянув лише апеляційну скаргу ОСОБА_10 і не перевіряв законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг ОСОБА_9 щодо порядку визначення часток на момент початку загальних зборів учасників товариства 25 серпня 2016 року, Товариства щодо не розгляду судом першої інстанції його заяви про застосування наслідків спливу позовної давності, що наявна у матеріалах судової справи, повторно не переглядав справу і не дослідив зібрані у справі докази щодо встановлених судом першої інстанції обставин набуття відповідачами часток, що є перш за все компетенцією суду апеляційної інстанції. Окрім того, суд апеляційної інстанції керувався висновками Верховного Суду у справі № № 924/700/21 щодо неможливості втручання в компетенцію загальних зборів, що є підставою для відмови в позові, від яких Корпоративна Палата відступила.
148. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що не кожне допущене судом порушення процедури може істотно впливати на права учасників справи та тягнути порушення гарантій статті 6 Конвенції. Крім того, за змістом цієї статті більшість процесуальних порушень, допущених на одній стадії цивільного процесу, можна виправити на іншій його стадії (див. пункт 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 201/13239/15-ц; пункт 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 2-3887/2009 (провадження № 14-36цс21)). Верховний Суд має право оцінити доводи скаржника щодо застосування норм права, на які апеляційний суд не дав чіткої відповіді, виправивши тим самим допущені цим судом недоліки (пункт 139 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (провадження № 14-31цс22)).
149. У цій справі, що переглядається, Верховний Суд не має можливості самостійно виправити допущені цим судом недоліки, оскільки суд апеляційної інстанції взагалі не здійснив апеляційний перегляд справи у межах підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, не встановив фактичні обставини справи. Верховний Суд не має повноважень самостійно розглянути аргументи апеляційної скарги та здійснити апеляційний перегляд замість суду апеляційної інстанції, перевірити правильність висновків суду першої інстанції щодо поважності строку позовної давності, що перевірялось в суді апеляційної інстанції, відсутність мотивованої оцінки аргументів апеляційної скарги, що мають значення для справи, становитиме порушення права на справедливий суд.
150. Підсумовуючи викладене, Корпоративна Палата робить висновок, що суд касаційної інстанції не має права скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю і залишити в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову, оскільки суд апеляційної інстанції, по-перше: не перевіряв обґрунтованість судового рішення щодо встановлених обставин, які мають значення для справи (у справі, що переглядається, це обставини, пов`язані з правомочністю приймати рішення зборів, що оскаржуються), оскільки неправильно визначив предмет доказування (наявність у позивачки статусу учасника на момент її виключення), зробив помилкові висновки щодо порядку набуття корпоративних прав спадкоємцями мажоритарного учасника; по-друге: не розглядав апеляційні скарги інших учасників справи, не перевіряв законність рішення суду першої інстанції стосовно визнання поважними причин спливу строку позовної давності, не досліджував докази, що подані сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень в цій частині, передчасно відмовивши в позові по суті спору.
151. За вказаних обставин, касаційна скарга задовольняється частково, а оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, як така, що ухвалена внаслідок неправильного застосування норм матеріального права з порушенням норм процесуального права щодо правил апеляційного перегляду справи та дослідження доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
152. Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими судове рішення переглянути справу за наявними у ній доказами в межах доводів та вимог апеляційних скарг, надати оцінку правомірності (законності) виключення позивачки зі складу учасників, законності (добросовісності) поведінки теперішніх учасників товариства, визначити належний склад сторін та зміст вимог до кожного з відповідачів; і залежно від встановлених обставин вирішити спір. У разі встановлення обставин порушення цивільного права Позивачки та аргументованості її вимог, перевірити в межах доводів та вимог апеляційної скарги Товариства висновки суду першої інстанції щодо поважності причин пропущення позовної давності.
153. Додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі №923/631/15, від 20.12.2019 у справі №240/6150/18, від 23.01.2020 у справі №927/229/19, від 23.12.2021 у справі №925/81/21.
154. Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування постанови Західного апеляційного господарського суду від 05.10.2022, то додаткова постанова Західного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 у справі також підлягає скасуванню.

Щодо судових витрат

155. Відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
156. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, а також у судах попередніх інстанцій, слід буде розподілити за результатами розгляду спору.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 2 частини першої статті 308, статтями 310, 314 - 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 та додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 у справі №907/922/21 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча                                                                                Г. Вронська

Судді                                                                                         С. Бакуліна

                                                                                                  О. Баранець

                                                                                                  Н. Губенко

                                                                                                  О. Кібенко

                                                                                                  І. Кондратова

                                                                                                  О. Кролевець

                                                                                                  В. Студенець

Відповідно до частини третьої статті 314 ГПК України постанова оформлена суддею Кондратовою І.Д.