Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
https://reyestr.court.gov.ua/Review/115858928
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2023 року
м. Київ
cправа № 910/4685/20
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду: Огородніка К.М. - головуючого, Васьковського О.В., Жукова С.В., Картере В.І., Пєскова В.Г., Погребняка В.Я.
за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.
за участю: ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал-Трейдінг" арбітражного керуючого Данілова А.І.; представника ОСОБА_1 - Літинського О.П.; представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Тедіс Україна" - Міщенка А.Л.
розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2023
у справі № 910/4685/20
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тедіс Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал-Трейдінг"
про визнання банкрутом
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст обставин справи
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2020 відкрито провадження у справі № 910/4685/20 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тедіс Україна" (далі - ТОВ "Тедіс Україна") про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал-Трейдінг" (далі - ТОВ "Квартал-Трейдінг", Боржник).
Ухвалою попереднього засідання від 01.02.2021 Господарський суд міста Києва, серед іншого, визнав конкурсними кредиторами Боржника: ТОВ "Тедіс Україна" на загальну суму 44 357 990,25 грн; Головне управління Державної податкової служби у місті Києві на загальну суму 5 426,16 грн; Товариство з обмеженою відповідальністю "Квартал 5" на загальну суму 145 062 231,46 грн; зобов`язав розпорядника майна Боржника сформувати реєстр вимог кредиторів відповідно до Ухвали попереднього засідання у справі.
Постановою Господарського суду міста Києва від 12.04.2021 припинено процедуру розпорядження майном ТОВ "Квартал-Трейдінг", визнано Боржника банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором ТОВ "Квартал-Трейдінг" арбітражного керуючого Данілова Артема Івановича.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2023, серед іншого, ТОВ "Тедіс Україна" визнано кредитором ТОВ "Квартал-Трейдінг" на загальну суму 16 116 697,60 грн; зобов`язано ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Данілова А.І. внести відповідні зміни до реєстру вимог кредиторів Боржника.
У той же час, до місцевого господарського суду від ліквідатора ТОВ "Квартал-Трейдінг" надійшла заява про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника перед кредиторами на перелічених у заяві осіб, винних в доведені його до банкрутства, зокрема на ОСОБА_1 , та стягнення з цих осіб 205 542 345,47 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2023 у цій справі №910/4685/20 про банкрутство ТОВ "Квартал-Трейдінг", зокрема, прийнято до розгляду вказану заяву ліквідатора; залучено у якості осіб, щодо яких заявлені вимоги про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку із доведенням до банкрутства, серед інших, ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2023, залишеною без змін у відповідній частині постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2023, зокрема, заяву ліквідатора ТОВ "Квартал-Трейдінг" про покладення субсидіарної відповідальності задоволено; покладено субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Боржника, серед інших, на ОСОБА_1 та стягнуто солідарно 205 542 345, 47 грн з перелічених в ухвалі осіб, у тому числі з ОСОБА_1 .
Короткий зміст заявлених вимог
У травні 2023 року ОСОБА_1 (особа, на яку, серед інших, покладено субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Боржника згідно ухвали суду від 20.02.2023) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 (в частині визнання ТОВ "Тедіс Україна" кредитором ТОВ "Квартал-Трейдінг" на загальну суму 16 116 697,60 грн).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №910/4685/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.02.2023
Короткий зміст оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2023 апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Києва від 01.02.2023 у справі №910/4685/20 закрито.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована відсутністю повного обсягу процесуальної дієздатності ОСОБА_1 , зокрема права на апеляційне оскарження судових рішень у справі про банкрутство ТОВ "Квартал-Трейдінг", оскільки скаржник не є учасником цієї справи. При цьому, за висновком апеляційного суду, заявник апеляційної скарги не довів, що оскаржуваним судовим рішенням (ухвалою про визнання грошових вимог ТОВ "Тедіс Україна") були вирішенні питання про його права, інтереси та (або) обов`язки у справі про банкрутство Боржника.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 (в частині визнання ТОВ "Тедіс Україна" кредитором ТОВ "Квартал-Трейдінг" на загальну суму 16 116 697,60 грн) та ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2023 у цій справі скасувати.
Підставою касаційного оскарження ухвали суду апеляційної інстанції зазначив порушення цим судом норм процесуального права з огляду на не з`ясування обставин того, чи ухвалою місцевого господарського суду порушено права, інтереси та (або) обов`язки скаржника, що стосуються саме обсягу його субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника, покладеної ухвалою суду від 20.02.2023 у цій справі.
В обґрунтування наведених доводів скаржник зауважив, що в рамках покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на осіб, винних у доведенні боржника до банкрутства, завжди є прямий та очевидний зв`язок між вимогами кредиторів, які визнані судовим рішенням у провадженні у справі про банкрутство, та обсягом відповідальності (її розміром) при покладенні субсидіарної відповідальності за такими вимогами (зобов`язаннями) на відповідних осіб. Однак, дослідження такого зв`язку в оскаржуваній ухвалі від 29.05.2023 апеляційним судом здійснено не було.
Крім того, скаржник зазначив про помилкове врахування судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19 та від 29.07.2021 у справі 911/698/21, з огляду на їх нерелевантність обставинам цієї справи.
Також зазначив, що попри наведення в оскаржуваній ухвалі правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 14.08.2019 у справі № 62/112, від 11.06.2020 у справі № 908/1083/19 та від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13, суд апеляційної інстанції неправомірно таких висновків не врахував та невірно застосував норму частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
Учасники справи не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.
Касаційне провадження
04.07.2023 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла вищезазначена касаційна скарга ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 20.07.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху; надано скаржнику строк для усунення недоліків.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 20.07.2023 до касаційного суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги з відповідними додатками.
Ухвалою Верховного Суду від 25.07.2023, серед іншого, було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 (в частині визнання ТОВ "Тедіс Україна" кредитором ТОВ "Квартал-Трейдінг" на загальну суму 16 116 697,60 грн) та ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2023; призначено її до розгляду в судовому засіданні 09.08.2023 о 10:30 год.
Ухвалою Верховного Суду від 09.08.2023 касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 (в частині визнання ТОВ "Тедіс Україна" кредитором ТОВ "Квартал-Трейдінг" на загальну суму 16 116 697,60 грн) у справі № 910/4685/20 закрито; справу №910/4685/20, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2023, передано на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Ухвала суду в частині закриття касаційного провадження мотивована тим, що ухвала місцевого господарського суду від 01.02.2023 в апеляційному порядку не переглядалась, що унеможливлює її перегляд у касаційному порядку згідно вимог процесуального закону (ГПК України).
В іншій частині (щодо оскарження ухвали апеляційного суду) підставою передачі справи на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство касаційного суду визначено формування сталої судової практики з розгляду справ про банкрутство, враховуючи необхідність:
1) вирішення питання щодо наявності у особи, на яку покладено субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у справі про його банкрутство, процесуальної дієздатності у такій справі, зокрема щодо можливості оскарження судових рішень, якими визнано грошові вимоги кредиторів до боржника (оскільки розмір таких вимог впливає на обсяг майнової відповідальності вказаної особи з огляду на приписи абзацу першого частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ);
2) наявності/відсутності підстав для відступу (уточнення) від правової позиції Верховного Суду у складі інших колегій суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду щодо кола осіб, які мають право оскаржити судові рішення непозовного провадження у справі про банкрутство.
На підставі ухвали Верховного Суду від 09.08.2023, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/4685/20 визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я., Васьковський О.В., Банасько О.О., Білоус В.В., Жуков С.В., Картере В.І., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2023.
Ухвалою Верховного Суду від 14.08.2023 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 05.09.2023) справу № 910/4685/20 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2023 прийнято до провадження судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду; розгляд касаційної скарги призначено на 13.09.2023 о 15:00 год.
Склад суду касаційної інстанції змінювався відповідно до наявних у справі витягів з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Ухвалою Верховного Суду від 05.09.2023 справу № 910/4685/20 прийнято до провадження (у новому складі судової палати).
Ухвалою Верховного Суду від 05.09.2023 клопотання арбітражного керуючого Данілова А.І. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.
Ухвалою Верховного Суду від 13.09.2023 справу № 910/4685/20 прийнято до провадження (у новому складі судової палати).
Ухвалою Верховного Суду від 13.09.2023 оголошено перерву у судовому засіданні у справі № 910/4685/20 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2023 до 08.11.2023 о 15:00 год.
Листом від 14.09.2023 № 25-12/1358 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду звернувся до Науково-консультативної ради при Верховному Суді для підготовки наукового висновку у справі № 910/4685/20 з метою формування єдності судової практики з приводу застосування положень статей 254, 255 ГПК України у взаємозв`язку з нормами статей 1, 47, 61 КУзПБ у справах про банкрутство.
27.10.2023 на адресу касаційного суду надійшов висновок членів Науково-консультативної ради при Верховному Суді.
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 08.11.2023 № 29.2-02/3191 у зв`язку з відпусткою судді Білоуса В.В. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 910/4685/20, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. (головуючий), Васьковський О.В., Жуков С.В., Картере В.І., Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.
Ухвалою Верховного Суду від 08.11.2023 справу № 910/4685/20 прийнято до провадження (у новому складі судової палати).
Ухвалою Верховного Суду від 08.11.2023 оголошено перерву у судовому засіданні у справі № 910/4685/20 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2023 до 22.11.2023 о 15:30 год.
Судове засідання 22.11.2023 відбулось за участі ліквідатора ТОВ "Квартал-Трейдінг" арбітражного керуючого Данілова А.І., представників ОСОБА_1 та ТОВ "Тедіс Україна", які висловили свої пояснення по суті справи. Інші учасники справи явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином.
Оскільки явка представників сторін у судове засідання з розгляду касаційної скарги не є обов`язковою за законом і не визнавалася такою судом, судова палати дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності повноважних представників інших учасників судового процесу.
Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
За результатами розгляду касаційної скарги судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Об`єктом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження з підстав того, що заявник апеляційної скарги не є учасником у справі про банкрутство (відтак не має права на апеляційне оскарження судових рішень у цій справі) та не довів, що оскаржуваною ухвалою про визнання грошових вимог кредитора були вирішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника.
Водночас, заявником апеляційної скарги є особа, на яку покладено субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство (далі - суб`єкт субсидіарної відповідальності), а об`єктом оскарження в апеляційному порядку була ухвала місцевого господарського суду про визнання грошових вимог кредитора до боржника.
Беручи до уваги наведене, мотиви суду апеляційної інстанції та доводи касаційної скарги, проблемним постало питання щодо можливості апеляційного оскарження суб`єктом субсидіарної відповідальності судового рішення (ухвали) у справі про банкрутство щодо визнання грошових вимог кредиторів до боржника, ураховуючи, що розмір визнаних кредиторських вимог, у свою чергу, впливає на обсяг майнової відповідальності такого суб`єкта з огляду на приписи абзацу першого частини другої статті 61 КУзПБ.
Вирішуючи зазначене питання з метою забезпечення формування єдиної правозастосовної практики, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду керується таким.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Поряд з цим, реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень процесуального закону -ГПК України.
Коло осіб, які мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, а також оскаржити в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду визначено приписами статей 254, 255 ГПК України.
Так, згідно з частиною першою статті 254 цього Кодексу учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 255 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції можуть подавати учасники справи відповідно до цього Кодексу та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).
Отже, процесуальним законом (ГПК України) визначено дві категорії осіб, які наділені правом апеляційного оскарження, зокрема, судових рішень у справах про банкрутство, а саме: (1) учасники такої справи та (2) особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки.
Дослідивши питання, чи відносяться суб`єкти субсидіарної відповідальності до учасників справи про банкрутство та чи можливо стверджувати, що ухвалою про визнання грошових вимог кредиторів до боржника у такій справі суд вирішив питання про права, інтереси та (або) обов`язки названих суб`єктів, судова плата дійшла таких висновків.
Щодо належності суб`єктів субсидіарної відповідальності до учасників справи про банкрутство
Згідно усталеної судової практики Верховного Суду, у справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, чинним законодавством звужено до учасників цієї справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, в хід процедури банкрутства (правовий висновок, викладений, зокрема, в постановах Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.10.2019 у справі №910/11946/18 та від 16.07.2020 у справі №910/4475/19).
З огляду на зазначене, необхідним у спірних правовідносинах вбачається вирішення питання щодо належності суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство до учасників такої справи.
Частиною п`ятою статті 41 ГПК України передбачено, що у справах про банкрутство склад учасників справи визначається Законом про банкрутство.
Водночас, з 21.10.2019 введено в дію КУзПБ, відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень якого з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність Закон про банкрутство.
Відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Згідно із Законом "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №2971-IX від 20.03.2023 частину першу статті 2 КУзПБ доповнено абзацом другим, згідно якого застосування положень ГПК України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Отже, при застосуванні судом норм ГПК України під час розгляду справ про банкрутство, які містять посилання на Закон про банкрутство, з 21.10.2019 підлягають застосуванню саме норми КУзПБ (за винятком справ про банкрутство, що на день введення в дію цього Кодексу перебували на стадії санації).
У зв`язку з цим, тут і надалі робиться посилання на відповідні відсилочні норми ГПК України у кореспонденції з КУзПБ.
З наведеного слідує, що у справах про банкрутство склад учасників справи визначається КУзПБ.
Згідно з визначенням термінів, що містяться у частині першій статті 1КУзПБ (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), учасники у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір; сторони у справі про банкрутство - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут).
Здійснюючи тлумачення вказаної правової норми, Верховний Суд у постанові від 29.07.2021 у справі №911/698/21 дійшов висновку про умовний розподіл учасників у справі про банкрутство на 3 групи, а саме:
І група - сторони справи - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут);
ІІ група - учасники справи - арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника;
ІІІ група - інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір.
Верховний Суд також зауважує, що процедура банкрутства поєднує в собі як розгляд процедурних питань, пов`язаних саме із здійсненням провадження у справі про банкрутство, так і вирішення спорів, стороною в яких є боржник та які розглядаються у відокремленому позовному провадженні в межах справи про банкрутство.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі №918/335/17 зробила висновок про те, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи:
одна з них стосується не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо;
друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, у межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване КУзПБ, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у ГПК України.
Ураховуючи наведені правові висновки, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду зауважує, що особи, віднесені до І та ІІ груп, належать до учасників справи про банкрутство (непозовного провадження), у якій вирішуються основні процедурні питання (у межах судових процедур, визначених статтею 6 КУзПБ), відтак вказані особи наділені повною процесуальною дієздатністю у такій справі, зокрема й правом на оскарження ухвалених у ній судових рішень.
Натомість особи, які віднесені до ІІІ групи (інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір) зазвичай стають учасниками справи про банкрутство у зв`язку з тим, що суд у межах справи про банкрутство розглядає та вирішує у відокремленому позовному провадженні спір за участю цих осіб.
На переконання судової палати, віднесення за статтею 1 КУзПБ певних осіб, щодо прав або обов`язків яких вирішується спір у відокремленому позовному провадженні в межах справи про банкрутство, до категорії "інших учасників справи про банкрутство" не свідчить про наділення таких осіб статусом учасника самої справи про банкрутство в силу закону.
Отже, вирішуючи проблемний аспект у правовому регулюванні статусу таких суб`єктів, Верховний Суд зазначає, що інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір, не належать до учасників справи про банкрутство (за винятком тих осіб, які одночасно належать до І та ІІ груп), а їх процесуальний статус доцільно визначити саме як "учасники відокремленого позовного провадження у справі про банкрутство".
При цьому сам факт залучення ухвалою суду певного суб`єкта як учасника до відокремленого провадження ще не означає автоматичне наділення такого суб`єкта статусом учасника справи про банкрутство.
Такі висновки є застосовними також щодо суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, що пояснюється таким.
Відповідно до частини першої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Частиною другою цієї статті Кодексу, серед іншого, унормовано, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, всі майнові спори, стороною в яких є боржник. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України.
Згідно з частиною другою статті 61 КУзПБ (у редакції Кодексу, чинній на дату розгляду спору про покладення субсидіарної відповідальності у цій справі) під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
З урахуванням наведених норм, заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на осіб, винних у доведенні до банкрутства боржника, розглядається за правилами ГПК України в межах справи про банкрутство в порядку, визначеному статтею 7 КУзПБ (такого ж висновку дотримується Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 20.10.2022 у справі №911/3554/17 (911/401/21)).
Отже, суб`єкти субсидіарної відповідальності у такому майновому спорі мають статус відповідачів та згідно вищенаведених мотивів Верховного Суду належать до учасників відокремленого позовного провадження у справі про банкрутство та не наділені повним обсягом процесуальних прав учасників справи про банкрутство (непозовного провадження).
За таких обставин, суб`єкти субсидіарної відповідальності (за винятком, якщо таким суб`єктом є особа, яка одночасно належать до ІІ групи та має статус уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника) не наділені правом оскарження судових рішень у справі про банкрутство як учасники такої справи, зокрема й щодо оскарження в апеляційному порядку ухвали про визнання грошових вимог кредиторів до боржника.
Судова палата зауважує, що наведене правозастосування відповідає вимогам частини третьої статті 47 КУзПБ щодо визначення саме сторони у справі про банкрутство (конкурсного або забезпеченого кредитора та боржника) як єдиного можливого суб`єкта апеляційного оскарження ухвали попереднього засідання господарського суду, виключно разом з якою відповідно до норм абзацу другого частини другої названої статті Кодексу (доповненого згідно із Законом № 2971-IX від 20.03.2023) може бути оскаржена ухвала за результатом розгляду грошових вимог окремого кредитора.
Щодо можливості вирішення господарським судом в ухвалі, прийнятій за результатом розгляду грошових вимог кредиторів до боржника, питання про права, інтереси та (або) обов`язки суб`єкта субсидіарної відповідальності
Правова проблема у спірних правовідносинах, як зазначалось, полягає у питанні можливості апеляційного оскарження суб`єктом субсидіарної відповідальності (як не учасником справи про банкрутство) ухвали суду щодо визнання грошових вимог кредиторів до боржника у такій справі, ураховуючи, що розмір визнаних вимог впливає на обсяг майнової відповідальності такого суб`єкта.
Так, за змістом вищенаведеної частини другої статті 61 КУзПБ розмір заявлених вимог до суб`єктів субсидіарної відповідальності визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
Оскільки загальна сума визнаних грошових вимог кредиторів до боржника в кінцевому рахунку (за мінусом ліквідаційної маси) впливає на розмір субсидіарної відповідальності її суб`єктів з огляду на приписи частини другої статті 61 КУзПБ, необхідним є вирішення питання того, чи можливо суб`єктів субсидіарної відповідальності віднести до осіб, про права, інтереси та (або) обов`язки яких суд вирішив питання ухвалою про визнання кредиторських вимог.
Частина перша статті 254 ГПК України наділяє правом на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, окрім учасників справи, також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки.
У питанні тлумачення норм частини першої статті 254 ГПК України судова палата звертається до усталених правових висновків Верховного Суду, зокрема викладених у постанові від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, згідно яких:
на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок, - і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним;
судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах;
рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Ураховуючи наведені правові висновки, що, на думку судової палати, є застосовними також у справах про банкрутство, очевидним є те, що за відсутності в мотивувальній чи резолютивній частині ухвали про визнання грошових вимог висновків суду про права та обов`язки суб`єктів субсидіарної відповідальності, вказані суб`єкти позбавлені права на апеляційне оскарження цієї ухвали в статусі осіб, про питання чиїх прав та обов`язків вирішив суд таким судовим рішенням (ухвалою).
Отже, попри те, що обсяг визнаних кредиторських вимог може впливати на розмір субсидіарної відповідальності її суб`єктів, немає підстав вважати, що визнаючи розмір грошових вимог до боржника, суд вирішив питання про обов`язок певної особи нести субсидіарну відповідальність.
Водночас щодо можливості вирішення відповідною ухвалою питання саме щодо майнового інтересу суб`єктів субсидіарної відповідальності судова палата керується таким.
Як зазначено вище, частина друга статті 61 КУзПБ визначає можливість звернення ліквідатором (у подальшому внаслідок доповнення Кодексу згідно із Законом №2971-IX від 20.03.2023 таким правом наділено також кредиторів боржника) із заявою з вимогами до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. При цьому розмір таких вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що відповідна заява (позов) до відповідачів-суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство може бути подана виключно у ліквідаційній процедурі боржника та не раніше, ніж буде встановлено у цій процедурі недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів згідно з реєстром.
У зв`язку з цим, суб`єкти субсидіарної відповідальності можуть бути залучені учасниками відокремленого позовного провадження з вирішення відповідного майнового спору лише на вказаній стадії у ліквідаційній процедурі.
Отже, на момент розгляду та визнання господарським судом грошових вимог кредитора до боржника майнового інтересу суб`єктів субсидіарної відповідальності існувати не може, оскільки в темпоральному аспекті не існує ще самих суб`єктів відповідальності.
Таким чином, неможливо стверджувати про вирішення господарським судом в ухвалі про визнання кредиторських вимог питання щодо майнового інтересу суб`єктів субсидіарної відповідальності, що, у свою чергу, позбавляє таких осіб права на апеляційне оскарження згаданої ухвали з цих підстав.
З огляду на наведене, судова палата констатує неможливість віднесення суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство до осіб, про права, інтереси та (або) обов`язки яких суд вирішив питання ухвалою про визнання кредиторських вимог, однак за винятком, якщо в мотивувальній чи резолютивній частині такої ухвали містяться висновки суду про права та обов`язки названих суб`єктів.
При цьому відсутні підстави стверджувати, що суб`єкт субсидіарної відповідальності не може захистити свої права через неможливість оскарження ухвали про визнання кредиторських вимог, адже у відповідному майновому спорі про покладення субсидіарної відповідальності, що розглядається у відокремленому позовному провадженні у межах справи про банкрутство, такий суб`єкт у статусі відповідача має можливість в силу вимог частини п`ятої статті 75 ГПК України спростовувати обставини, що визначають розмір майнових вимог кредиторів до боржника у такій справі.
Щодо суті касаційної скарги
У справі, що розглядається, ухвала суду першої інстанції від 01.02.2023 про визнання грошових вимог кредитора до Боржника (яку оскаржував в апеляційному порядку ОСОБА_1 ) належить до судових рішень, прийнятих безпосередньо у процедурі банкрутства.
Апеляційним судом з матеріалів справи встановлено, що заявник апеляційної скарги - ОСОБА_1 не є кредитором у справі про банкрутство ТОВ "Квартал-Трейдінг", тобто не є стороною у такій справі.
Водночас, згідно з матеріалами цієї справи ОСОБА_1 є особою, на яку покладено субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Боржника ухвалою місцевого господарського суду від 20.02.2023, відтак скаржник є учасником відповідного майнового спору у відокремленому позовному провадженні, який розглядався у межах справи про банкрутство.
Ураховуючи правову позицію Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду щодо застосування норм права, викладену у мотивувальній частині цієї постанови, правомірним є висновок апеляційного суду про те, що ОСОБА_1 (як суб`єкт субсидіарної відповідальності) не є учасником справи про банкрутство ТОВ "Квартал-Трейдінг", відтак позбавлений права на апеляційне оскарження ухвали про визнання грошових вимог до Боржника у такій справі саме в статусі її учасника.
Крім того, з мотивувальної та резолютивної частин ухвали місцевого господарського суду від 01.02.2023 про визнання грошових вимог кредитора до Боржника не вбачається вирішення судом питання про права, інтереси чи обов`язки ОСОБА_1 .
Отже, враховуючи зазначене та вищенаведені у цій справі мотиви судової палати про неможливість віднесення суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство до осіб, про права, інтереси та (або) обов`язки яких суд вирішив питання ухвалою про визнання кредиторських вимог, вбачається обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про не доведення ОСОБА_1 зворотного.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Згідно правового висновку Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 14.08.2019 у справі № 62/112, врахованого також у постановах Верховного Суду від 11.06.2020 у справі №908/1083/19 та від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13 (на які посилається скаржник), при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статті 258, статті 259 ГПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги. Якщо ж при цьому судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2023 було відкрито апеляційне провадження у справі №910/4685/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.02.2023.
У зв`язку з викладеним та наведеною в оскаржуваній ухвалі від 29.05.2023 правовою оцінкою суду апеляційної інстанції обставин недоведення факту вирішення місцевим господарським судом в ухвалі від 01.02.2023 питання про права, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 , у судової палати відсутні підстави вважати, що апеляційним судом не дотримано порядку розгляду апеляційної скарги відповідно до викладених вище правових висновків Верховного Суду у справах №№ 62/112, 908/1083/19, 916/1965/13, про що помилково стверджує скаржник.
Натомість, зважаючи на вірно встановлені апеляційним судом обставини того, що ОСОБА_1 не є учасником справи про банкрутство, у зв`язку з чим позбавлений права на апеляційне оскарження судових рішень у такій справі, а ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 не вирішувалось питання про його права, інтереси та (або) обов`язки, судова палата вважає правомірним висновок про наявність підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на вказану ухвалу відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.
Таким чином, доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим відсутні підстави для зміни чи скасування законної та обґрунтованої ухвали апеляційного господарського суду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За змістом частини третьої статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржувану судове рішення (ухвалу), Верховний Суд не встановив порушення та невірного застосування норм права, на які посилався скаржник.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 та залишення без змін оскаржуваної ухвали апеляційного господарського суду від 29.05.2023 як такої, що прийнята з дотриманням норм процесуального права.
Висновки про застосування норм права
Віднесення за статтею 1 КУзПБ певних осіб, щодо прав або обов`язків яких існує спір, до категорії "інших учасників справи про банкрутство" не свідчить про наділення таких осіб статусом учасника справи про банкрутство (непозовного провадження) в силу закону.
Вирішуючи проблемний аспект у правовому регулюванні статусу таких суб`єктів, Верховний Суд зазначає, що інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір, не належать до учасників справи про банкрутство (за винятком тих осіб, які одночасно належать до І та ІІ груп), а їх процесуальний статус доцільно визначити саме як "учасники відокремленого позовного провадження у справі про банкрутство".
Такі висновки є застосовними також щодо суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство.
Заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на осіб, винних у доведенні до банкрутства боржника, розглядається за правилами ГПК України в межах справи про банкрутство в порядку, визначеному статтею 7 КУзПБ.
Отже, суб`єкти субсидіарної відповідальності у такому майновому спорі мають статус відповідачів, тобто належать до учасників відокремленого позовного провадження у справі про банкрутство та не наділені (за винятком, якщо таким суб`єктом є особа, яка одночасно належать до ІІ групи та має статус уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника) повним обсягом процесуальних прав учасників справи про банкрутство, зокрема права на оскарження судових рішень у такій справі (у т.ч. ухвали про визнання грошових вимог кредиторів до боржника).
Крім того, відсутні підстави для віднесення суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство до осіб, про права, інтереси та (або) обов`язки яких суд вирішив питання ухвалою про визнання кредиторських вимог (за винятком, якщо в мотивувальній чи резолютивній частині такої ухвали містяться висновки суду про права та обов`язки названих суб`єктів).
Розподіл судових витрат
У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду
ПОСТАНОВИВ:
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя К. М. Огороднік
Судді О. В. Васьковський
С .В. Жуков
В. І. Картере
В. Г. Пєсков
В. Я. Погребняк
_03_03.png)