Постанова Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 910/8316/20

https://reyestr.court.gov.ua/Review/113958171

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/8316/20

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду: Картере В.І. - головуючого, Білоуса В.В., Васьковського О.В., Жукова С.В., Огородніка К.М., Пєскова В.Г., Погребняка В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

скаржник (ліквідатор) - не з`явився,

Головне управління Державної податкової служби у місті Києві - Лінцов О.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Проект Майстер" Петровської Наталії Андріївни

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2023 (колегія суддів у складі: Пантелієнко В.О. - головуючий, Доманська М.Л., Сотніков С.В.)

у справі №910/8316/20

за заявою 1) Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк", 2) Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Захід-Резерв"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проект Майстер"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Хід розгляду справи

1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Проект Майстер" (далі - ТОВ "Проект Майстер"), визнано грошові вимоги кредиторів, введено процедуру розпорядження майном ТОВ "Проект Майстер", призначено розпорядником майна ТОВ "Проект Майстер" арбітражну керуючу Петровську Наталію Андріївну та ін.
2. Постановою Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 припинено процедуру розпорядження майном ТОВ "Проект Майстер", припинено повноваження розпорядника майна ТОВ "Проект Майстер" - арбітражної керуючої Петровської Наталії Андріївни, визнано банкрутом ТОВ "Проект Майстер", відкрито ліквідаційну процедуру ТОВ "Проект Майстер" строком на 12 місяців, призначено ліквідатором ТОВ "Проект Майстер" арбітражну керуючу Петровську Наталію Андріївну та ін.
3. 13.01.2023 до господарського суду Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленим підрозділом Державної податкової служби України (далі - ГУ ДПС у м. Києві), подана заява про визнання кредитором боржника у розмірі 683465,03 грн.
4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2023 заяву ГУ ДПС у м. Києві про визнання кредитором боржника на суму 683465,03 грн залишено без руху; встановлено строк десять днів з дня вручення цієї ухвали ГУ ДПС у м. Києві на усунення недоліків заяви про визнання кредиторських вимог; установлено ГУ ДПС у м. Києві спосіб усунення недоліків заяви про визнання кредитором шляхом подання до суду письмової заяви, яка буде містити докази сплати судового збору у сумі 5368,00 грн.
5. 08.02.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ГУ ДПС у м. Києві про усунення недоліків з кредиторськими вимогами. У заяві ГУ ДПС у м. Києві, посилаючись на п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", зазначило, що ГУ ДПС у м. Києві звільнено від сплати судового збору.

Стислий виклад ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

6. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2023 повернуто ГУ ДПС у м. Києві заяву про визнання кредитором ТОВ "Проект Майстер" та додані до неї документи.
7. Ухвала мотивована тим, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 46 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), у редакції, чинній на момент звернення з відповідною заявою, господарський суд не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Кодексу. У разі якщо заяву конкурсного кредитора подано без дотримання вимог цього Кодексу, господарський суд письмово повідомляє заявника про недоліки заяви та строк, протягом якого він зобов`язаний їх усунути. Якщо конкурсний кредитор усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до суду. В іншому разі господарський суд постановляє ухвалу про повернення заяви.
8. Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку щодо повернення заяви ГУ ДПС у м. Києві про визнання кредитором ТОВ "Проект Майстер" без розгляду, оскільки заявником не було усунуто недоліків, зазначених ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2023 шляхом подання доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, а саме: 5368,00 грн.
9. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2023 ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.02.2023 скасовано, а справу №910/8316/20 повернуто до господарського суду першої інстанції для подальшого розгляду заяви ГУ ДПС у м. Києві про визнання кредиторських вимог.
10. Постанова господарського суду апеляційної інстанції мотивована тим, що положення п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" передбачають звільнення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи від сплати судового збору в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
11. Господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що звернення з кредиторськими вимогами до боржника є елементом відпрацювання податкового боргу, яке направлене на стягнення заборгованості, тому норма п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" розповсюджується на спірні правовідносини, зокрема, на провадження у справах з процедур банкрутства.
12. У цьому зв`язку господарський суд апеляційної інстанції зазначив, що заявник - ГУ ДПС у м. Києві звільнено від сплати судового збору, оскільки звернення контролюючого органу до господарського суду із грошовими вимогами до боржника має на меті здійснення заходів щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а заходи стягнення сум податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не можуть обмежуватись лише позовним провадженням в межах адміністративного судочинства, а й поширює свою дію на процедуру банкрутства.

Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

13. Ліквідатор ТОВ "Проект Майстер" Петровська Н.А. (далі - скаржник) звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2023, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.02.2023 залишити в силі.
14. Скаржник у касаційній скарзі як на підставу для касаційного оскарження судового рішення апеляційної інстанції посилається на п. 3 ч. 2 ст. ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
15. Скаржник вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" у подібних правовідносинах (стосовно сплати судового збору при зверненні податкового органу у справі про банкрутство про визнання кредиторських вимог).
16. Скаржник зазначає, що саме п. 10 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено ставки судового збору, згідно з якими, за подання до господарського суду заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом, справляється судовий збір за ставкою 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
17. Скаржник аргументує, що окремо від ставки за подання до господарського суду заяви кредитора з грошовими вимогами у справі про банкрутство передбачено також і ставку за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру (п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір"). Отже, законодавець розділяє поняття "заява кредитора з грошовими вимогами у справі про банкрутство" та "позовна заява майнового характеру", як і розділяє розміри ставок за подання цих заяв до господарського суду.
18. На думку скаржника, виходячи з положень ГПК України (ст.ст. 148, 162, 163), належними способами захисту для стягнення боргу із боржника є наказне чи позовне провадження, тоді як заява про визнання кредитором є заявою, що має наслідком визнання чи невизнання кредиторських вимог до боржника, а не стягнення із боржника заборгованості. Ухвала про визнання вимог кредитора не є підставою для видачі судового наказу та подальшого стягнення боргу у виконавчому провадженні.
19. Отже, скаржник вважає, що положення п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" стосується позовних заяв та заяв податкового органу про видачу судового наказу на стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Заява кредитора із грошовими вимогами до боржника має іншу правову природу. Тому п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" не застосовується до заяви кредитора із грошовими вимогами до боржника. Положення ст. 4 Закону України "Про судовий збір" розділяють ставки судового збору за подання позовної заяви та заяви кредитора із грошовими вимогами до боржника, тому такі заяви не можуть трактуватися як тотожні, а п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" не може застосовуватись до заяви податкового органу про визнання грошових вимог до боржника.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

20. Відзиви від учасників справи до Верховного Суду не надійшли.

Передача справи на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство

21. Ухвалою Верховного Суду від 12.07.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ліквідатора ТОВ "Проект Майстер" Петровської Наталії Андріївни на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2023 у справі №910/8316/20. Призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні на 17.08.2023. Витребувано з Господарського суду міста Києва та/або Північного апеляційного господарського суду матеріали справи №910/8316/20.
22. 17.08.2023 Верховний Суд постановив ухвалу, якою справу №910/8316/20 за касаційною скаргою ліквідатора ТОВ "Проект Майстер" Петровської Наталії Андріївни на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2023 передав на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
23. Верховний Суд при вивченні матеріалів справи виявив різні підходи судових колегій судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду стосовно застосування п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", зокрема щодо звільнення податкового органу від сплати судового збору за подання касаційної скарги на судове рішення, постановлене за результатами розгляду заяви податкового органу з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство.
24. Так, в одних справах колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду під час вирішення питання щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою податкового органу виходили з того, що на останнього не поширюється передбачена п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" пільга щодо сплати судового збору, оскільки він не є ініціюючим кредитором у справі та не оскаржує судове рішення, постановлене за результатами розгляду власне заяви податкового органу з грошовими вимогами до боржника.
25. Зокрема до таких висновків дійшли судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалах від 12.01.2023 у справі №922/4359/19, від 26.01.2023 у справі №922/2654/21.
26. Водночас, вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Рівненській області на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.11.2022 та ухвалу Господарського суду Рівненської області від 17.06.2022 у справі №9/10, Верховний Суд в ухвалі від 23.01.2023 дійшов висновку, що за подання касаційної скарги на судове рішення про відмову у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання кредиторських вимог, останньому належало сплатити судовий збір у розмірі 9080,00 грн, виходячи з вимог пп. 5 і 10 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".
27. При цьому, Верховний Суд виходив з того, що норми п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" щодо звільнення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальних органів від сплати судового збору, не застосовуються до заяв про визнання грошових вимог таких органів до боржника, поданих у справах про банкрутство.
28. У справі №910/15023/21 (ухвала від 06.02.2023) було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.08.2022 в частині відмови у визнанні грошових вимог Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до боржника. За аналогічних обставин було відкрито касаційне провадження ухвалою Верховного Суду від 25.04.2023 у справі №910/6970/22. При цьому, колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погодились з тим, що у цьому випадку скаржник звільнений від сплати судового збору за подання касаційної скарги відповідно до п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
29. Підставою для передачі даної справи на розгляд палати зазначено необхідність формування єдиної судової практики щодо застосування положень п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", зокрема щодо наявності/відсутності підстав звільнення податкового органу від сплати судового збору під час розгляду заяви податкового органу з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство.
30. Ухвалою судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.09.2023 справу №910/8316/20 за касаційною скаргою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Проект Майстер" Петровської Наталії Андріївни на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2023 прийнято до провадження судовою палатою для розгляду справ про банкрутство та призначено її розгляд в судовому засіданні на 04.10.2023.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

31. Предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання дотримання норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду про скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 09.02.2023 та повернення справи №910/8316/20 до господарського суду першої інстанції для подальшого розгляду заяви ГУ ДПС у м. Києві про визнання кредиторських вимог.
32. Зважаючи на зміст предмета судового розгляду, доводів скаржника та висновків господарських судів попередніх інстанцій, під час касаційного перегляду постанови, що оскаржується, необхідним є з`ясування питання правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій приписів п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" у процесі розгляду заяви податкового органу про визнання його кредиторських вимог.
33. Згідно з ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
34. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
35. Відповідно до ст. 1 вказаного Закону судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
36. За приписами ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у розмірах, які залежать від найменування документа і дії, за яку справляється судовий збір, та платника судового збору.
37. Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу", який набрав чинності 25.11.2022, ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" доповнено п. 27 такого змісту: "центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи - в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".
38. Отже, відповідно до внесених змін, податковий орган як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, звільняється від сплати судового збору за подання позову про стягнення сум податкового боргу.
39. Звертаючись до суду першої інстанції з відповідною заявою та посилаючись на п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", ГУ ДПС у м. Києві виходило з того, що заходи стягнення сум податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не можуть обмежуватись лише позовним провадженням в межах адміністративного судочинства, а й поширює свою дію на процедуру банкрутства.
40. З такими доводами податкового органу погодився і господарський суд апеляційної інстанції.
41. У цьому зв`язку, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що банкрутство є окремою судовою процедурою, яка здійснюється судами господарського судочинства з переважним застосуванням норм матеріального та процесуального права, визначених КУзПБ.
42. Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
43. За своєю процесуальною формою провадження у справі про банкрутство складається з двох частин.
44. Перша - включає в себе основне провадження, спрямоване на вирішення головного завдання - задоволення грошових вимог кредиторів шляхом застосування спеціальних судових процедур: для юридичних осіб - розпорядження майном, санації і ліквідації; для фізичних - реструктуризації боргів боржника та погашення боргів боржника.
45. Друга частина складається з додаткового або відокремленого від основного процесу провадження. У відокремленому провадженні вирішуються майнові спори, стороною яких є боржник. Завдання такого провадження полягає у збереженні й поповненні активів або конкурсної маси боржника.
46. Отже, судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на такі групи.
47. Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо.
48. Такі процедурні (процесуальні) питання вирішуються господарським судом шляхом постановлення ухвал.
49. Друга група стосується виключно вирішення спорів, які розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване КУзПБ, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими ГПК України.
50. Розгляд таких спорів по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду (абзац 3 ч. 2 ст. 7 КУзПБ).
51. Наведена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.02.2020 у справі №918/335/17.
52. До судових рішень у процедурі банкрутства належать, зокрема, ухвали за результатами розгляду вимог конкурсних кредиторів (ч. 6 ст. 45 КУзПБ), ухвали, прийняті за результатами попереднього засідання (ч. 2 ст. 46 КУзПБ), ухвали за результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або кредитора про визнання недійсним правочину боржника (ст. 42 КУзПБ), ухвали за результатами розгляду вимог поточних кредиторів, заявлених після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом (ч. 4 ст. 60 КУзПБ).
53. Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство (після відкриття провадження) та порядок розгляду судом відповідних заяв визначені, зокрема, ст.ст. 45, 46, 47 КУзПБ.
54. Нормами ст. 45 КУзПБ встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
55. Згідно з ч. 6 ст. 45 КУзПБ за результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
56. Отже, враховуючи викладене, подання позову про стягнення податкового боргу та подання кредитором заяви з кредиторськими вимогами це є різними способами захисту порушених прав.
57. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду зазначає, що Законом України "Про судовий збір" окремо встановлено ставки судового збору за подання позовних вимог у позовному провадженні, а також при поданні заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом.
58. Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у відсотковому співвідношенні до ціни позову.
59. В той час згідно з пп. 10 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом ставка судового збору складає два розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у фіксованому розмірі.
60. Отже, ставки судового збору щодо сплати судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру та за подання до господарського суду заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника в межах провадження у справі про банкрутство, є різними.
61. Враховуючи викладене, законодавець розділяє поняття "заява кредитора з грошовими вимогами у справі про банкрутство" та "позовна заява майнового характеру", як і розділяє розміри ставок за подання цих заяв до господарського суду.
62. При цьому, ставка судового збору за подання заяви кредитора передбачена у фіксованому розмірі, а ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру передбачена у відсотковому співвідношенні до ціни позову.
63. Так, належними способами захисту для стягнення боргу із боржника є наказне чи позовне провадження, тоді як заява про визнання кредитором є заявою, що має наслідком визнання чи відхилення грошових вимог до боржника, а не стягнення із боржника заборгованості. Ухвала про визнання вимог кредитора не є підставою для видачі судового наказу та подальшого стягнення боргу у виконавчому провадженні.
64. Заява кредитора із грошовими вимогами до боржника має іншу правову природу. Наслідком задоволення позовної заяви є видача виконавчого документу та стягнення заборгованості у порядку примусового виконання судового рішення, в той час як наслідком задоволення судом заяви кредитора є лише визнання кредиторських вимог до боржника.
65. Крім того, оскільки положення ст. 4 Закону України "Про судовий збір" розділяють ставки судового збору за подання позовної заяви та заяви кредитора із грошовими вимогами до боржника, то такі заяви не можуть вважатися тотожними, а п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" не застосовується до заяви податкового органу із грошовими вимогами до боржника.
66. При цьому, на підтвердження позиції, що подання позову про стягнення податкового боргу та подання кредитором заяви з кредиторськими вимогами є різними способами захисту порушених прав свідчить також неможливість виділити окремо суми заявлених вимог для розрахунку судового збору у випадку, якщо податковий орган об`єднає в свої заяві з грошовими вимогами до боржника як суму податкового боргу так і інші вимоги (наприклад, грошові вимоги щодо стягнення збитків та ін.), з огляду на встановлену фіксовану ставку судового збору за подання такої заяви. В той же час у позовному провадженні передбачено ставку судового збору у відсотковому співвідношенні до ціни позову, тобто в такому випадку є можливість розрахувати судовий збір від суми стягнення.
67. У зв`язку з викладеним, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду дійшов висновку про наявність підстав для відступу від протилежних позицій Верховного Суду, викладених в ухвалах Верховного Суду від 06.02.2023 у справі №910/15023/21, від 25.04.2023 у справі №910/6970/22, відповідно до змісту яких колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відкрили касаційне провадження без сплати судового збору.
68. Також Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду вважає за необхідне відступити від правових висновків Верховного Суду, викладених в ухвалах Верховного Суду від 12.01.2023 у справі №922/4359/19, від 26.01.2023 у справі №922/2654/21 про те, що на податковий орган не поширюється передбачена п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" пільга щодо сплати судового збору, оскільки він не є ініціюючим кредитором у справі та не оскаржує судове рішення, постановлене за результатами розгляду власне заяви податкового органу з грошовими вимогами до боржника, з огляду на висновки, які викладені у цій постанові вище.

Щодо суті касаційної скарги

69. Відповідно до ч. 3 ст. 45 КУзПБ до заяви кредитора в обов`язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.
70. Відповідно до ст. 46 КУзПБ господарський суд не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Кодексу. У разі якщо заяву конкурсного кредитора подано без дотримання вимог цього Кодексу, господарський суд письмово повідомляє заявника про недоліки заяви та строк, протягом якого він зобов`язаний їх усунути. Якщо конкурсний кредитор усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до суду. В іншому разі господарський суд постановляє ухвалу про повернення заяви.
71. Звертаючись з заявою кредитора до боржника, податковий орган не сплатив суму судового збору.
72. Господарський суд першої інстанції, залишаючи заяву кредитора з грошовими вимогами до боржника без руху, дійшов висновку про те, що кредитору належало сплатити 5368,00 грн, що складає два розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до пп. 10 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" як за подання заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника.
73. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду погоджується з наведеним висновком господарського суду першої інстанції.
74. Так, податковий орган звернувся до господарського суду з заявою з грошовими вимогами до боржника у січні 2023 року.
75. Згідно з Законом України "Про державний бюджет України на 2023 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 складає 2684,00 грн.
76. Отже, за подання наведеної заяви податковому органу належало сплатити 5368,00 грн судового збору, що складає два розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
77. Враховуючи, що податковий орган не сплатив судовий збір за подання його заяви з грошовими вимогами до боржника, а також не виконав вимог господарського суду першої інстанції щодо усунення недоліків, встановлених ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2023, шляхом подання доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, господарський суд дійшов цілком обґрунтованого висновку про повернення його заяви без розгляду.
78. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду погоджується з обґрунтованими доводами ліквідатора боржника, наведеними у касаційні скарзі, про те, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про поширення п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" щодо заяви податкового органу про визнання грошових вимог до боржника.
79. Враховуючи, що заява податкового органу із грошовими вимогами до боржника оплачується судовим збором на підставі пп. 10 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду дійшов висновку, що кредитору належало сплатити судовий збір у відповідному розмірі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

80. З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про безпідставне скасування судом апеляційної інстанції ухвали місцевого господарського суду про повернення заяви з грошовими вимогами без розгляду.
81. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
82. Відповідно до ч. 1 ст. 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
83. Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, скасування постанови апеляційного господарського суду у справі та залишення в силі ухвали господарського суду першої інстанції як такої, що постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові витрати

84. У зв`язку із задоволенням касаційної скарги витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги (ст. 129 ГПК України) покладаються на ГУ ДПС у м. Києві.

Висновки щодо застосування норм права

85. Відповідно до ч. 2 ст. 315 ГПК України у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.
86. На підставі викладеного, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду висловлює такий висновок про застосування норм права.
87. Подання позову про стягнення податкового боргу та подання кредитором заяви з кредиторськими вимогами є різними способами захисту порушених прав.
88. Законодавець розділяє поняття "заява кредитора з грошовими вимогами у справі про банкрутство" та "позовна заява майнового характеру", як і розділяє розміри ставок за подання цих заяв до господарського суду.
89. Оскільки положення ст. 4 Закону України "Про судовий збір" розділяють ставки судового збору за подання позовної заяви та заяви кредитора із грошовими вимогами до боржника, то такі заяви не можуть вважатися тотожними, а тому, пільга, передбачена п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" не застосовується до заяви податкового органу із грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство або неплатоспроможність.
90. Податковий орган, звертаючись з заявою із грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство або неплатоспроможність, сплачує судовий збір на підставі пп. 10 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Проект Майстер" Петровської Наталії Андріївни задовольнити.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2023 у справі №910/8316/20 скасувати.
3. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.02.2023 у справі №910/8316/20 залишити в силі.
4. Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Проект Майстер" (вул. Генерала Алмазова, 18/7, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 32556179) 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн 00 коп.) судового збору за розгляд касаційної скарги.
5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя                                                             В. Картере

Судді                                                                                   В. Білоус

                                                                                           О. Васьковський

                                                                                           С. Жуков

                                                                                           К. Огороднік

                                                                                           В. Пєсков

                                                                                           В. Погребняк