Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
https://reyestr.court.gov.ua/Review/113335884
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 вересня 2023 року
м. Київ
cправа № 909/1154/21
Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Бакуліної С. В., Губенко Н. М., Кібенко О. Р., Кондратової І. Д., Кролевець О. А., Студенця В. І.,
за участю секретаря судового засідання Шпорт В. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області
у складі судді Стефанів Т. В.
від 26 квітня 2022 року
та на постанову Західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Бойко С. М., Бонк Т. Б., Якімець Г. Г.
від 31 серпня 2022 року
у справі за позовом ОСОБА_1
до Товариства з додатковою відповідальністю "Коломийський ДОЗ",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк",
про визнання недійсними рішень загальних зборів,
за участю представників:
від позивача: не з`явилися
від відповідача: не з`явилися
третьої особи на стороні позивача: Дегтяренко О. О.
третьої особи на стороні відповідача: не з`явилися
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Коломийський ДОЗ" про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства з додатковою відповідальністю "Коломийський ДОЗ", оформлених протоколами
- № 1 від 04 січня 2013 року щодо передання в іпотеку нежитлових будівель санаторію-профілакторію «Шешори», розташованих за адресою: Івано-Франківська область, Косівський район, с. Шешори, вул. Савицького, 13 та 13а , на виконання зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона" за кредитним договором № 1.12-02 від 20 січня 2012 року, та щодо підтвердження повноважень директора на вчинення цих дій;
- № 1 від 30 грудня 2013 року щодо надання згоди на укладення договору про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 1.12-02/І-2 від 28 лютого 2013 року та підтвердження повноважень директора;
- № 9 від 22 грудня 2014 року щодо надання згоди на укладення договору про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 1.12-02/І-2 від 28 лютого 2013 року та підтвердження повноважень директора;
- № 1 від 08 липня 2015 року щодо надання згоди на укладення договору про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 1.12-02/І-2 від 28 лютого 2013 року та підтвердження повноважень директора.
В обґрунтування вимог позивачка послалася на порушення порядку скликання загальних зборів, на яких були прийняті спірні рішення, та зазначила про те, що вона не була повідомлена про дату, час, місце та порядок денний загальних зборів учасників Товариства з додатковою відповідальністю "Коломийський ДОЗ", що є порушенням пунктів 6.1.1., 12.1.1., 12.1.11. статуту цього товариства та порушенням її корпоративних прав на участь в управлінні справами Товариства з додатковою відповідальністю "Коломийський ДОЗ".
Відповідно до статуту Товариства з додатковою відповідальністю "Коломийський ДОЗ", затвердженого загальними (установчими) зборами засновників (учасників) товариства (протокол № 1 від 21 травня 2011 року), ОСОБА_1 є учасником цього товариства із часткою у статутному капіталі 15,75 грн, що складає 0,0225% статутного капіталу товариства.
04 січня 2013 року відбулися загальні збори учасників Товариства з додатковою відповідальністю "Коломийський ДОЗ" (далі по тексту - Товариство), на яких були прийняті рішення, оформлені протоколом № 1 від 04 січня 2013 року, про:
- надання згоди на укладення іпотечного договору (предмет іпотеки - комплекс будівель і споруд санаторію-профілакторію "Шешори", розташований за адресою: Івано-Франківська область, Косівський район, с. Шешори, вул. Савицького, 13 та 13а, колишня адреса - вул. Вуглярка), що буде укладений Товариством з ПАТ "ПУМБ" (банк) в забезпечення виконання зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона" перед банком за генеральним договором про умови надання банківських гарантій та акредитивів;
- підтвердження повноважень директора Товариства з додатковою відповідальністю "Коломийський ДОЗ" ОСОБА_4 та надання йому повноважень на укладення та підписання з банком від імені Товариства договору про внесення змін та доповнень до іпотечного договору та іпотечного договору, зазначених у пунктах 1, 2 порядку денного цього протоколу.
На засіданні загальних зборів учасників Товариства з додатковою відповідальністю "Коломийський ДОЗ", що відбулося 04 січня 2013 року, були присутні 4 учасники, а саме:
- ДП "ТБМ-ТЕЛЕНЕТ" Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія "ТЕЛЕБОЙМАН ЛТД",
- Товариство з обмеженою відповідальністю "РОСТЕК-МАГІСТРАЛЬ",
- Товариство з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія "ТЕЛЕБОЙМАН ЛТД",
- ОСОБА_4 ,
частка яких у статутному капіталі Товариства разом складала 61,5292%.
30 грудня 2013 року відбулися загальні збори учасників Товариства з додатковою відповідальністю "Коломийський ДОЗ", на яких були прийняті рішення, оформлені протоколом № 1 від 30 грудня 2013 року, про:
- надання згоди на укладення Товариством з банком договору про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 1.12-02/І-2 від 28 лютого 2013 року, укладеного Товариством з банком в забезпечення виконання зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона" перед банком за кредитним договором № 1.12-02 від 20 січня 2012 року, у зв`язку зі зміною банком умов кредитування за зазначеним кредитним договором (зокрема, але не виключно - зміною розміру процентних ставок за користування кредитом);
- підтвердження повноважень директора Товариства з додатковою відповідальністю "Коломийський ДОЗ" ОСОБА_4 та надання йому повноважень на укладення та підписання з банком від імені Товариства договору про внесення змін та доповнень до іпотечного договору, зазначеного у пункті 1 порядку денного цього протоколу.
На засіданні загальних зборів учасників Товариства з додатковою відповідальністю "Коломийський ДОЗ", що відбулося 30 грудня 2013 року, були присутні 3 учасники, а саме:
- ДП "ТБМ-ТЕЛЕНЕТ" Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія "ТЕЛЕБОЙМАН ЛТД",
- Товариство з обмеженою відповідальністю "РОСТЕК-МАГІСТРАЛЬ",
- Товариство з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія "ТЕЛЕБОЙМАН ЛТД", частка яких у статутному капіталі Товариства складала 61,5067%.
22 грудня 2014 року відбулися загальні збори учасників Товариства з додатковою відповідальністю "Коломийський ДОЗ", на яких були прийняті рішення, оформлені протоколом № 9 від 22 грудня 2014 року, про:
- надання згоди на укладення договору про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 1.12-02/1-2 від 28 лютого 2013 року, укладеного Товариством з ПАТ "ПУМБ" в забезпечення виконання зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона" перед банком за кредитним договором № 1.12-02 від 20 січня 2012 року у зв`язку із зміною розміру відсоткових ставок за користування кредитом, збільшення терміну кредитування;
- надання згоди на укладення іпотечного договору (предмет іпотеки - комплекс будівель і споруд (санаторій-профілакторій "Шешори"), розташований за адресою: Івано-Франківська область, Косівський район, с. Шешори, вул. Савицького, 13 ), що буде укладений Товариством з ПАТ "ПУМБ" в забезпечення виконання зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона" перед банком за генеральним договором про умови надання банківських гарантій та акредитивів;
- підтвердження повноважень директора Товариства з додатковою відповідальністю "Коломийський ДОЗ" ОСОБА_4 та надання йому повноважень на укладення та підписання з банком від імені Товариства договору про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 1.12-02/І-2 від 28 лютого 2013 року та іпотечного договору, в забезпечення виконання зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона" перед банком за генеральним договором про умови надання банківських гарантій та акредитивів, який буде укладено в день підписання вказаного вище іпотечного договору.
На засіданні загальних зборів учасників Товариства з додатковою відповідальністю "Коломийський ДОЗ", що відбулося 22 грудня 2014 року, були присутні 5 учасників, а саме:
- ДП "ТБМ-ТЕЛЕНЕТ" Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія "ТЕЛЕБОЙМАН ЛТД",
- Товариство з обмеженою відповідальністю "РОСТЕК-МАГІСТРАЛЬ",
- Товариство з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія "ТЕЛЕБОЙМАН ЛТД",
- ОСОБА_4 ,
- ОСОБА_5 , частка яких у статутному капіталі товариства разом складала 61,5803%.
08 липня 2015 року відбулися загальні збори учасників Товариства з додатковою відповідальністю "Коломийський ДОЗ", на яких були прийняті рішення, оформлені протоколом № 1 від 08 липня 2015 року, про:
- внесення змін до іпотечного договору № 1.12-02/1-2 від 28 лютого 2013 року, укладеного Товариством для забезпечення виконання зобов`язань позичальника перед банком згідно з кредитним договором № 1.12-02 від 20 січня 2012 року та іпотечного договору № АК/Г-LVO-52/1-2 від 25 лютого 2014 року, укладеного Товариством для забезпечення виконання зобов`язання позичальника перед банком згідно генерального договору № АК/Г-LVO-52 від 25 грудня 2014 року, в частині зміни максимальної процентної ставки - у валюті гривня - 38 % річних, у валюті долар США - 22,0 % річних, у валюті євро - 21,5 % річних (по розрахунку 360 днів на рік) та в частині зміни інших умов іпотечних договорів;
- надання повноважень директору Товариства ОСОБА_4 на укладення та підписання з банком від імені Товариства відповідних додаткових угод до іпотечних договорів згідно з пунктом 1 порядку денного цього протоколу та всіх додаткових умов договорів та угод до них в тому числі в майбутньому з правом визначення усіх істотних умов на власний розсуд та за узгодженням з банком.
На засіданні загальних зборів учасників Товариства з додатковою відповідальністю "Коломийський ДОЗ", що відбулося 08 липня 2015 року, були присутні 5 учасників, а саме:
- ДП "ТБМ-ТЕЛЕНЕТ" Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія "ТЕЛЕБОЙМАН ЛТД",
- Товариство з обмеженою відповідальністю "РОСТЕК-МАГІСТРАЛЬ",
- Товариство з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія "ТЕЛЕБОЙМАН ЛТД",
- ОСОБА_4 ,
- ОСОБА_5 , частка яких у статутному капіталі товариства разом складала 61,5803%.
Порядок повідомлення учасників Товариства з додатковою відповідальністю "Коломийський ДОЗ" про скликання загальних зборів визначений у пункті підпункті 12.1.11. пункту 12.1. розділу 12 статуту Товариства з додатковою відповідальністю "Коломийський ДОЗ", відповідно до якого повідомлення про проведення (скликання) загальних зборів учасників товариства надсилається головою товариства учасникам товариства рекомендованим або цінним листом за місцем проживання учасника, зазначеному у цьому статуті, чи вручається під розписку. У повідомленні про проведення (скликання) загальних зборів учасників товариства має бути вказаний час і місце проведення загальних зборів учасників товариства та порядок денний загальних зборів учасників товариства. Повідомлення повинно бути зроблено не менш ніж за 30 днів до скликання загальних зборів учасників товариства. Будь який учасник товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників товариства, за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до їх початку. Не пізніш як за 7 днів до початку скликання загальних зборах учасників товариства учасникам повинна бути надана можливість ознайомитися з матеріалами (документами) до питань, що внесені (включені) до порядку денного загальних зборів учасників товариства. З питань не включених до порядку денного загальних зборів учасників товариства, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників товариства, присутніх на загальних зборах учасників товариства.
Матеріали справи не містять доказів повідомлення ОСОБА_1 як учасника Товариства з додатковою відповідальністю "Коломийський ДОЗ" про дату, час, місце проведення та порядок денний загальних зборів Товариства з додатковою відповідальністю "Коломийський ДОЗ", що відбулися 04 січня 2013 року, 30 грудня 2013 року, 22 грудня 2014 року та 08 липня 2015 року, в порядку передбаченому статутом цього Товариства.
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Коломийський ДОЗ" про визнання недійсними зазначених вище рішень загальних зборів учасників Товариства з додатковою відповідальністю "Коломийський ДОЗ", оформлених протоколами № 1 від 04 січня 2013 року, № 1 від 30 грудня 2013 року, № 9 від 22 грудня 2014 року та № 1 від 08 липня 2015 року, посилаючись на те, що вона не була повідомлена про скликання та проведення загальних зборів, що є порушенням її корпоративних прав на участь в управлінні товариством.
Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 26 квітня 2022 року, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 31 серпня 2022 року, відмовив у задоволенні позову.
Господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що:
- неповідомлення учасника товариства про скликання загальних зборів не є безумовною підставою для визнання недійсними рішень, прийнятих на таких загальних зборах;
- спірні у цій справі рішення загальних зборів Товариства з додатковою відповідальністю "Коломийський ДОЗ" прийняті за наявності кворуму;
- позивач не довів наявності підстав для визнання недійсними спірних рішень загальних зборів учасників Товариства з додатковою відповідальністю "Коломийський ДОЗ"; не довів, що його безпосередня участь у загальних зборах товариства могла б змінити прийняті на зборах спірні рішення та не довів порушення його прав спірними рішеннями загальних зборів учасників Товариства;
- позовні вимоги у цій справі про визнання недійсними рішень загальних зборів з підстав неповідомлення позивачки як учасниці товариства про скликання загальних зборів, не відповідають ефективному способу захисту прав та інтересів позивачки у спірних правовідносинах;
- визнання відповідачем позову у цій справі, зокрема визнання факту неповідомлення позивачки про скликання загальних зборів, свідчить лише про неналежне виконання головою Товариства своїх обов`язків та не ставить під сумнів дійсність спірних рішень загальних зборів товариства.
Позивачка - ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26 квітня 2022 року та постанову Західного апеляційного господарського суду від 31 серпня 2022 року, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Як на підставу касаційного оскарження зазначених судових рішень позивачка послалася на пункт 1 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначила про те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, зокрема статті 116, 145 Цивільного кодексу України, статтю 167 Господарського кодексу України, статті 10 та 61 Закону України «Про господарські товариства», не врахували висновки щодо застосування цих норм права у корпоративних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду:
- від 02 травня 2018 року у справі № 910/807/17,
- від 27 листопада 2018 року у справі № 916/58/18,
- від 31 жовтня 2019 року у справі № 910/14724/18,
- від 13 квітня 2021 року у справі № 914/1078/20,
- від 05 листопада 2020 року у справі № 910/12792/19,
- від 25 квітня 2018 року у справі № 904/6965/17,
- від 30 листопада 2021 року у справі № 909/869/20, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду
- від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16,
- від 03 грудня 2019 року у справі №904/10956/16.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу позивачки залишити без задоволення, а оскаржувані рішення Господарського суду Івано-Франківської області та постанову Західного апеляційного господарського - залишити без змін, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків по суті спору у цій справі, оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а висновки Великої Палати Верховного Суду, на які послалася позивачка у касаційній скарзі, є нерелевантними для цієї справи з огляду на те, що зроблені Верховним Судом у неподібних до цієї справи правовідносинах.
Інші учасники справи відзивів на касаційну скаргу позивачки до Верховного Суду не надали.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду (Стратієнко Л. В., Бакуліна С. В., Кібенко О. Р.) ухвалою від 30 листопада 2022 року передав справу Господарського суду Івано-Франківської області № 909/1154/21 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26 квітня 2022 року та постанову Західного апеляційного господарського суду від 31 серпня 2022 року на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з підстави, передбаченої частиною першою статті 302 Господарського процесуального кодексу України, а саме: з огляду на необхідність відступу від висновку Верховного Суду щодо застосування статті 61 Закону України «Про господарські товариства», викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 листопада 2021 року у справі № 909/869/20, про те, що недотримання порядку скликання загальних зборів у вигляді неповідомлення учасника товариства з обмеженою відповідальністю про їх скликання та порушення у зв`язку з цим права такого неповідомленого учасника товариства з обмеженою відповідальністю на участь у загальних зборах (за відсутності інших визначених позивачем підстав недійсності спірних рішень) є підставами для визнання недійсним рішення загальних зборів.
В обґрунтування підстав для відступу від цих висновків Верховного Суду колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила про те, що порушення вимог закону та/або установчих документів при скликанні загальних зборів учасників товариства в частині неповідомлення учасника товариства (позивача) про скликання загальних зборів та позбавлення його можливості взяти участь у загальних зборах не є безумовною підставою для визнання оспорюваних рішень загальних зборів недійсними. Для правильного вирішення спору необхідно дослідити дійсні підстави та мотиви звернення до суду учасника товариства через тривалий час після стверджуваного факту порушення його прав та зміни майнового стану учасників правовідносин. Позовна вимога про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників про передачу майна товариства в іпотеку банку, заявлена після спливу тривалого часу з дати прийняття загальними зборами таких рішень, про скликання яких позивач як учасник товариства не був повідомлений, з огляду на тривалий час правовідносин сторін, майнову зацікавленість учасників процесу у вирішенні спору не призведе до повернення майна до власності товариства, а тому не відновить жодних майнових прав позивача у спірних правовідносинах.
Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 13 грудня 2022 року прийняв до розгляду палатою справу № 909/1154/21 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26 квітня 2022 року та постанову Західного апеляційного господарського суду від 31 серпня 2022 року.
Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 13 лютого 2023 року передав справу № 909/1154/21 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26 квітня 2022 року та постанову Західного апеляційного господарського суду від 31 серпня 2022 року на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на необхідність відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 про те, що порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів, позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах є достатньою підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів товариства.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 15 березня 2023 року у справі № 909/1154/21 повернула цю справу на розгляд Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду, на підставі частини шостої статті 303 Господарського процесуального кодексу України з огляду на відсутність підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду (далі по тексту - судова палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду), здійснивши розгляд касаційної скарги, дослідивши наведені позивачкою у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень та доводи третьої особи на стороні відповідача, наведені у відзиві на касаційну скаргу, перевіривши наявність підстав для відступу від висновків Верховного Суду щодо застосування статті 61 Закону України «Про господарські товариства», викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 листопада 2021 року у справі № 909/869/20, вважає, що підстави для відступу від зазначених висновків Верховного Суду відсутні. При цьому Верховний Суд вважає, що касаційна скарга позивачки не підлягає задоволенню з підстав наведених нею у касаційній скарзі з огляду на таке.
Як вбачається спірні правовідносини у цій справі виникли між товариством з додатковою відповідальністю (відповідач) та його учасницею (позивачка), розмір частки якої у статутному капіталі товариства складає 0,0225%, щодо недійсності рішень загальних зборів учасників товариства від 04 січня 2013 року, 30 грудня 2013 року, 22 грудня 2014 року та 08 липня 2015 року про надання згоди на укладення іпотечних договорів, внесення до них змін і доповнень та надання повноважень директору товариства на укладення таких договорів. При цьому, позивачка звернулася з позовом про визнання недійсними цих рішень у листопаді 2021 року, тобто після спливу тривалого часу з дня їх прийняття.
В обґрунтування підстав недійсності спірних рішень загальних зборів учасників товариства з додатковою відповідальністю позивачка послалася на порушення порядку скликання загальних зборів, на яких були прийняті спірні рішення, оскільки вона не була повідомлена про скликання, дату, час, місце проведення та порядок денний загальних зборів. В обґрунтування наявності порушеного права, що підлягає судовому захисту, позивачка послалася на порушення її права на участь у загальних зборах.
Інших підстав недійсності спірних рішень загальних зборів та інших доводів в обґрунтування порушеного права позивачка у позовній заяві не навела.
Дослідивши доводи позовної заяви, суди попередніх інстанцій встановили, що спірні рішення загальних зборів учасників товариства з додатковою відповідальністю «Коломийський ДОЗ» від 04 січня 2013 року, 30 грудня 2013 року, 22 грудня 2014 року та 08 липня 2015 року були прийняті за наявності встановленого законом та статутом відповідача кворуму. Проте, позивачка не була повідомлена про проведення загальних зборів, що відбулися 04 січня 2013 року, 30 грудня 2013 року, 22 грудня 2014 року та 08 липня 2015 року, на яких були прийняті спірні рішення. Докази належного повідомлення позивачки про дату, час, місце проведення та порядок денний цих загальних зборів у матеріалах справи відсутні, що не заперечується сторонами у справі.
У межах спірних правовідносин, що виникли у цій справі № 909/1154/21, підлягає дослідженню та вирішенню питання, чи може бути обставина неповідомлення учасника товариства з додатковою відповідальністю про скликання загальних зборів самостійною підставою для визнання недійсним рішення загальних зборів, прийнятих на таких зборах.
Відповідно до статті 97 Цивільного кодексу України (тут і далі по тексту цієї постанови - у редакції, чинній станом на дати прийняття загальними зборами учасників Товариства з додатковою відповідальністю «Коломийський ДОЗ» спірних рішень) управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частинами першою, другою та четвертою статті 151 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній станом на дати прийняття загальними зборами учасників Товариства з додатковою відповідальністю «Коломийський ДОЗ» спірних рішень) товариством з додатковою відповідальністю є товариство, засноване однією або кількома особами, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких визначений статутом.
Учасники товариства з додатковою відповідальністю солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов`язаннями своїм майном у розмірі, який встановлюється статутом товариства і є однаково кратним для всіх учасників до вартості внесеного кожним учасником вкладу. У разі визнання банкрутом одного з учасників його відповідальність за зобов`язаннями товариства розподіляється між іншими учасниками товариства пропорційно їх часткам у статутному капіталі товариства.
До товариства з додатковою відповідальністю застосовуються положення цього Кодексу про товариство з обмеженою відповідальністю, якщо інше не встановлено статутом товариства і законом.
Відповідно до статті 65 Закону України «Про господарські товариства», яка була чинна станом на дати прийняття загальними зборами учасників Товариства з додатковою відповідальністю «Коломийський ДОЗ» спірних рішень, товариством з додатковою відповідальністю визнається товариство, статутний (складений) капітал якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного (складеного) капіталу, а при недостатності цих сум - додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеска кожного учасника.
Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах.
До товариства з додатковою відповідальністю застосовуються норми статей 4, 11, 52-64 цього Закону з урахуванням особливостей, передбачених даною статтею.
Згідно з частиною першою статті 145 Цивільного кодексу України вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників.
Відповідно до частини першої статті 58 Закону України «Про господарські товариства», яка була чинна станом на дати прийняття загальними зборами учасників Товариства з додатковою відповідальністю «Коломийський ДОЗ» спірних рішень, вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.
Згідно з частинами першою та третьою статті 167 Господарського кодексу України (у редакції, що діяла станом на дати прийняття загальними зборами учасників Товариства з додатковою відповідальністю «Коломийський ДОЗ» спірних рішень) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом.
Аналогічні положення були закріплені у підпункті «а» частини першої статті 10 Закону України «Про господарські товариства» (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин (на момент прийняття загальними зборами Товариства спірних рішень)).
Отже, право учасника товариства з додатковою відповідальністю брати участь в управлінні справами товариства у порядку, визначеному законом та установчими документами (статутом) товариства, що охоплює собою, зокрема і права учасника бути обізнаним про скликання загальних зборів, брати участь у загальних зборах та у голосуванні з питань порядку денного, гарантоване законом.
Згідно з частиною першою статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.
Верховний Суд зазначає про те, що рішення загальних зборів учасників господарського товариства є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин, про що правильно зазначив місцевий господарський суд.
Згідно з частиною п`ятою статті 98 Цивільного кодексу України рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.
Можливість оскарження учасником господарського товариства до суду рішення загальних зборів підтверджується і судовою практикою.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:
- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;
- позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах;
- порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.
Однак, не всі порушення законодавства, допущені при скликанні та проведенні загальних зборів господарського товариства, можуть бути підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.
Самостійними підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів є, зокрема:
- прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму;
- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства;
- відсутність протоколу загальних зборів.
Разом з цим позбавлення учасника товариства можливості взяти участь у загальних зборах може бути підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників господарського товариства.
Подібні висновки Верховного Суду містяться у постановах від 22 травня 2019 року у справі № 911/1798/18, від 06 березня 2019 року у справі № 910/16715/17, від 22 січня 2020 року у справі № 915/99/19, від 16 жовтня 2019 року у справі № 912/430/19, від 31 липня 2019 року у справі № 910/7633/18, від 16 липня 2019 року у справі № 914/484/18, від 21 грудня 2021 року у справі № 902/1256/20, від 17 листопада 2022 року у справі № 917/1523/21 та інших.
Аналіз зазначених висновків Верховного Суду щодо підстав недійсності рішень загальних зборів учасників господарського товариства свідчить про те, що порушення, допущені при скликанні і проведенні загальних зборів учасників господарського товариства, можна поділити на (1) такі, які мають своїм наслідком обов`язкове визнання прийнятих на цих зборах рішень недійсними, та (2) такі, які хоч і допускаються, однак не завжди призводять до недійсності рішень загальних зборів.
Разом з цим, Верховний Суд зазначає про те, що хоча права учасника товариства брати участь в управлінні справами товариства, бути обізнаним про скликання загальних зборів, брати участь у загальних зборах та у голосуванні з питань порядку денного, і гарантоване законом, проте обставина неповідомлення учасника господарського товариства про скликання загальних зборів не завжди може бути підставою для визнання недійсними рішень, прийнятих на таких зборах, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду, сформованою у корпоративних відносинах у спорах про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників господарського товариства.
Верховний Суд зазначає про те, що ця обставина (неповідомлення учасника господарського товариства про скликання загальних зборів) у разі оскарження учасником товариства рішень загальних зборів сама по собі не є самостійною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів господарського товариства, однак з урахуванням конкретних обставин справи може бути достатньою підставою для визнання їх недійсними.
Ця обставина може бути підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у разі, якщо учасник товариства, який звертається до суду з позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів, довів не лише факт його неповідомлення, а також довів належними та допустимими доказами, зокрема, але не виключно:
- існування інших підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів;
та /або
- факт того, що він не брав участі у таких зборах, не мав можливості взяти участь у цих зборах, а прийняті на таких зборах рішення суперечать вимогам законодавства та / або статуту господарського товариства, прийняті з порушенням порядку голосування, стосуються безпосередньо його прав та інтересів та порушують їх.
Крім того, у кожному конкретному випадку судам слід досліджувати дійсні підстави та мотиви звернення до суду учасника товариства з позовом про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників, зокрема і у випадку, якщо учасник товариства звернувся до суду з таким позовом через тривалий час після стверджуваного порушення його прав.
Наведене також узгоджується і з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у пункті 45 постанови від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16, відповідно до якого своєчасне і належне повідомлення учасника товариства про скликання загальних зборів є важливим для формування волі при прийнятті рішень загальними зборами, аби кожен з учасників міг належним чином підготуватися і сформувати своє бачення щодо питань, які розглядаються на зборах, та повноцінно взяти участь у їх обговоренні. Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника товариства та з`ясувати дотримання порядку скликання загальних зборів, зокрема щодо належного повідомлення позивача про такі збори, а також щодо відповідності питань порядку денного зборів питанням порядку денного, які перелічені в отриманому учасником запрошенні на загальні збори учасників товариства.
З огляду на викладене для визнання недійсним рішення загальних зборів господарського товариства, що оскаржується з підстав порушення порядку скликання зборів щодо повідомлення позивача як учасника товариства про скликання зборів, позивач має довести, а суд встановити наявність порушених прав та / або інтересів позивача як учасника господарського товариства оспорюваним рішенням загальних зборів. Тобто, при вирішенні корпоративного спору про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників господарського товариства, який має місце у цій справі, господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання, з`ясувати, які саме права та / або інтереси позивача порушені кожним окремим оспорюваним рішенням загальних зборів. Наведене узгоджується з положеннями статей 15, 16 Цивільного кодексу України та частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України, які визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, а також відповідає зазначеним висновкам Верховного Суду, викладеним у пункті 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16, про необхідність встановлення судом факту порушення прав та законних інтересів учасника товариства спірним рішенням загальних зборів.
Однак, як встановили суди попередніх інстанцій у цій справі № 909/1154/21, спірні рішення загальних зборів учасників Товариства з додатковою відповідальністю «Коломийський ДОЗ» від 04 січня 2013 року, 30 грудня 2013 року, 22 грудня 2014 року та 08 липня 2015 року були прийняті за наявності на зборах встановленого законом та статутом відповідача кворуму.
Позивачка в обґрунтування недійсності спірних рішень не посилалася на наявність інших підстав для визнання їх недійсними. Жодної іншої підстави недійсності рішень позовна заява не містить.
Позивачка, звертаючись до господарського суду з позовом, за яким місцевий господарський суд відкрив провадження у цій справі, в обґрунтування наявності у неї порушеного права, що підлягає судовому захисту, послалася лише на порушення її права на участь у загальних зборах та не зазначила, які саме її права та / або інтереси порушені кожним окремим оспорюваним рішенням загальних зборів та яким чином задоволення позову їх відновить.
При цьому, Верховний Суд зазначає про те, що самі по собі спірні рішення загальних зборів учасників господарського товариства про надання згоди на укладення іпотечного договору щодо передачі майна товариства в іпотеку, про внесення змін і доповнень до іпотечного договору, про підтвердження повноважень директора не стосуються та не порушують прав позивачки на участь у загальних зборах та на участь в управлінні товариством.
Крім того, як встановив суд апеляційної інстанції станом на час звернення позивачки з цим позовом нерухоме майно Товариства з додатковою відповідальністю «Коломийський ДОЗ», що було передане в іпотеку банку за іпотечними договорами, укладеними на підставі спірних рішень, уже перебуває у власності Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк». Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріс І. П. 31 січня 2017 року здійснив державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 15115626236 (нежитлові будівлі (санаторій-профілакторій «Шешори») - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 33649236 та на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 15041826236 (нежитлові будівлі санаторію-профілакторію «Шешори») - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 33649783 за суб`єктом - ПАТ «ПУМБ».
Позовні вимоги у цій справі були заявлені ОСОБА_1 як учасником Товариства з додатковою відповідальністю «Коломийський ДОЗ» через тривалий час після прийняття загальними зборами учасників цього товариства спірних рішень та після звернення банком стягнення на іпотечне майно.
Звернення позивачки у листопаді 2021 року до господарського суду з позовом про визнання недійсними рішень загальних зборів Товариства з додатковою відповідальністю «Коломийський ДОЗ» від 04 січня 2013 року, 30 грудня 2013 року, 22 грудня 2014 року та 08 липня 2015 року, тобто після спливу тривалого часу з дати їх прийняття та після звернення банком стягнення на іпотечне майно свідчить про те, що позивачка фактично не погоджується з цими прийнятими рішеннями, наслідком яких є укладення товариством іпотечного договору та додатків до нього, на підставі яких відбулося вибуття майна з власності товариства на користь банку, про що правильно зазначив суд апеляційної інстанції. При цьому позивачка не посилається на порушення її прав та / або інтересів оспорюваними рішеннями. Фактично заявлені позивачкою вимоги стосуються майнових прав самого товариства, прав власності товариства на майно, а дійсними підставами та мотивами звернення позивачки до суду з такими позовними вимогами є відновлення майнового стану товариства та його учасників.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року у справі № 916/2084/17 та від 22 жовтня 2019 року в справі № 923/876/16, згода загальних зборів товариства на укладення договору є згодою органу управління товариства, який діє від його імені. Повноваження органу управління товариства (на надання зазначеної згоди), який діє від імені товариства, не можна ототожнювати з корпоративними правами його учасників, які не наділені правами діяти від імені товариства. Підписання виконавчим органом товариства (директором) договору з іншою особою може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства у його відносинах з іншою особою - стороною договору, а не корпоративних прав його учасника.
Отже, укладення спірного договору не є прямим порушенням прав позивача на участь у товаристві та управлінні ним, а наслідком господарської діяльності товариства та результатом розпорядження юридичною особою власним майном.
При цьому інтереси товариства можуть не збігатися з інтересами окремих його учасників, а інтереси учасників товариства також не завжди збігаються.
Крім того, положення статті 15 та частини першої статті 16 Цивільного кодексу України передбачають право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Стаття 4 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі № 923/364/19 та від 16 червня 2020 року у справі № 904/1221/19.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17).
Відповідно до принципу рівності перед законом та судом, передбаченого статтею 7 Господарського процесуального кодексу України і принципу диспозитивності господарського судочинства, передбаченого статтею 14 Господарського процесуального кодексу України, саме позивач при зверненні до суду самостійно визначає обсяг порушення свого права та спосіб його захисту, а суд лише встановлює наявність підстав для захисту (наявність порушеного права) та оцінює відповідність і ефективність обраного позивачем способу захисту.
Зі змісту оскаржуваних позивачкою рішення та постанови вбачається, що суди попередніх інстанцій у цій справі врахували зазначену судову практику щодо застосування способів захисту, надали оцінку належності та ефективності обраного позивачем способу захисту та дійшли правильного висновку про те, що позовна вимога про визнання недійсними рішень загальних зборів щодо надання згоди на укладення іпотечного договору, на внесення змін і доповнень до іпотечного договору та про підтвердження повноважень директора товариства, заявлена лише з підстави неповідомлення позивачки як учасника товариства про проведення загальних зборів після спливу тривалого часу з дня прийняття спірних рішень, не відповідає ефективному способу захисту прав та інтересів позивачки у цих правовідносинах, не призведе до повернення майна у власність товариства, на яке банк уже звернув стягнення, а тому не відновить жодних майнових прав позивачки у спірних правовідносинах, а також не відновить і права позивачки на участь у загальних зборах.
Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачка не довела порушення її прав спірними рішеннями загальних зборів учасників Товариства, а позовні вимоги у цій справі про визнання недійсними рішень загальних зборів, що заявлені лише з однієї підстави неповідомлення позивачки як учасниці Товариства про скликання загальних зборів, не відповідають ефективному способу захисту прав та інтересів позивачки у спірних правовідносинах, оскільки задоволення позову у цій справі (визнання недійсним кожного з оспорюваних рішень загальних зборів) не призведе до поновлення прав та / або інтересів позивачки.
Разом з цим, Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2021 року у справі № 909/869/20 залишив без змін рішення та постанову судів попередніх інстанцій про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з додатковою відповідальністю "Коломийський ДОЗ", оформленого протоколом № 9 від 22 грудня 2014 року, яке було визнане судами недійсним з підстави недотримання товариством порядку скликання загальних зборів у вигляді неповідомлення учасника товариства (позивача) про їх скликання, порушення у зв`язку з цим права такого неповідомленого учасника товариства на участь у загальних зборах (за відсутності інших заявлених позивачем підстав недійсності рішення загальних зборів).
Однак, Верховний Суд не вбачає підстав для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 30 листопада 2021 року у справі № 909/869/20, з огляду на таке.
Як вбачається з постанови Верховного Суду від 30 листопада 2021 року у справі № 909/869/20 підставою касаційного оскарження судових рішень у справі № 909/869/20 був пункт 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: відступ від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16.
Отже, Верховний Суд, переглядаючи у касаційному порядку справу № 909/869/20, переглядав правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права виключно в межах, встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, тобто в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
З огляду на цю заявлену скаржником у межах справи № 909/869/20 підставу касаційного оскарження судових рішень Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2021 року у справі № 909/869/20 вирішував питання щодо наявності / відсутності підстав для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16. При цьому Верховний Суд за результатом здійснення касаційного перегляду справи № 909/869/20 не формував у постанові від 30 листопада 2021 року жодних висновків щодо застосування норм права, а лише вирішував питання наявності / відсутності підстав для відступу від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16.
Висновки Верховного Суду щодо такої підстави визнання недійсним рішення загальних зборів, як неповідомлення учасника товариства про їх скликання, у постанові від 30 листопада 2021 року у справі № 909/869/20 відсутні, що виключає можливість відступу від висновків Верховного Суду, яких не існує.
Верховний Суд зазначає про те, що висновки судів попередніх інстанцій у цій справі не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16, на неврахування яких судами послалася позивачка у касаційній скарзі, оскільки, як уже зазначалося, у підпункті 45 зазначеної постанови Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок про необхідність встановлення судом факту порушення прав та законних інтересів позивача як учасника товариства спірним рішенням загальних зборів, зокрема і у випадку, коли позивач посилається на обставину неповідомлення його про скликання загальних зборів. Однак, суди попередніх інстанцій у цій справі, що переглядається, встановили, що позивачка взагалі не зазначила, які її права порушені прийнятими загальними зборами учасників Товариства з додатковою відповідальністю «Коломийський ДОЗ» спірними рішеннями, а її дійсні вимоги направлені на захист майнових прав самого товариства.
Верховний Суд не бере до уваги посилання позивачки на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 02 травня 2018 року у справі № 910/807/17, від 27 листопада 2018 року у справі № 916/58/18, від 31 жовтня 2019 року у справі № 910/14724/18, від 13 квітня 2021 року у справі № 914/1078/20, від 05 листопада 2020 року у справі № 910/12792/19, від 25 квітня 2018 року у справі № 904/6965/17 та від 03 грудня 2019 року у справі №904/10956/16, оскільки такі висновки були зроблені у неподібних до цієї справи № 909/1154/21 правовідносинах та є нерелевантними для цієї справи з огляду на таке.
У справі № 910/807/17 спірні рішення загальних зборів господарського товариства стосувалися, зокрема виключення позивача зі складу учасників товариства, виплати йому вартості частки майна товариства, пропорційно його частці у статутному капіталі товариства, зміни складу учасників товариства та перерозподілу часток у статутному капіталі. Отже, у справі № 910/807/17 спірні рішення загальних зборів не стосувалися передачі майна товариства в іпотеку, а стосувалися вирішення інших питань, ніж спірні рішення загальних зборів у цій справі № 909/1154/21. Крім того, позовні вимоги про визнання недійсними рішень загальних зборів у справі № 910/807/17 були обґрунтовані неповідомленням позивача про скликання зборів та відсутністю підстав для виключення учасника зі складу учасників товариства, тобто неповідомлення позивача про скликання зборів не було визначено єдиною підставою недійсності спірних рішень.
Наведене не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними. Правовідносини у справах № 910/807/17 та № 909/1154/21 є неподібними саме за змістовним критерієм.
Не є релевантними для цієї справи № 909/1154/21, що переглядається, і висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 27 листопада 2018 року у справі № 916/58/18 та від 31 жовтня 2019 року у справі № 910/14724/18, на які послалася позивачка у касаційній скарзі, оскільки правовідносини у зазначених справах не є подібними правовідносинам у цій справі № 909/1154/21, що переглядається. Спірні рішення загальних зборів у справах № 916/58/18 та № 910/14724/18 стосувалися виключення позивачів зі складу учасників товариства, зміни складу учасників товариства, виплати (повернення) вкладу до статутного капіталу товариства, виплати частини майна товариства позивачу, перерозподілу часток у статутному капіталі товариства, затвердження статуту товариства в новій редакції. Спірні у справах № 910/807/17 та № 910/14724/18 рішення загальних зборів не стосувалися передачі майна товариства в іпотеку, а стосувалися вирішення інших питань, ніж спірні рішення загальних зборів у цій справі № 909/1154/21. Відрізняються справи № 916/58/18, № 910/14724/18 та № 909/1154/21 і підставами позову: у справі № 916/58/18 позивач послався на те, що у повідомленні загальних зборів була відсутня інформація щодо питання про виключення позивача зі складу учасників товариства; у справі № 910/14724/18 позивач, крім обставин неповідомлення його про скликання загальних зборів, також послався на те, що у спірному рішенні загальних зборів не були наведені причини виключення його зі складу учасників товариства; натомість у справі № 909/1154/21 позовні вимоги були обґрунтовані одною єдиною підставою - неповідомленням позивачки про скликання загальних зборів, в обґрунтування якої вона послалася на відсутність жодних надісланих позивачці повідомлень про скликання загальних зборів.
Наведене свідчить про неподібність правовідносин у справах № 916/58/18, № 910/14724/18 правовідносинам у справі № 909/1154/21 саме за змістовним критерієм.
Неподібними до цієї справи № 909/1154/21, що переглядається, є також і правовідносини у справі № 914/1078/20, на висновки Верховного Суду (постанова від 13 квітня 2021 року) в якій послалася позивачка у касаційній скарзі, оскільки спірні у справі № 914/1078/20 рішення загальних зборів не стосувалися передачі майна товариства в іпотеку, а стосувалися вирішення інших питань (прийняття до складу учасників Товариства інших осіб, зменшення частки позивачки у статутному капіталі товариства), ніж спірні рішення загальних зборів у цій справі № 909/1154/21, що свідчить про неподібність правовідносин у справах № 914/1078/20 та № 909/1154/21 саме за змістовним критерієм.
У справі № 910/12792/19 спірні рішення загальних зборів стосувалися відмови позивача-2 від першочергового права придбання частки господарського товариства у статутному капіталі товариства, надання товариству згоди на відчуження належних йому прав та обов`язків щодо товариства, а також частки у статутному капіталі товариства, вступ до складу учасників нового учасника, розподілу часток у статутному капталі товариства, затвердження статуту товариства у новій редакції та надання директору товариства прав та повноважень щодо провадження заходів та вчинення дій, необхідних для реалізації рішень загальних зборів учасників Товариства. Отже, спірні у справі № 910/12792/19 рішення загальних зборів не стосувалися передачі майна товариства в іпотеку, а стосувалися вирішенні інших питань, ніж спірні рішення загальних зборів у цій справі № 909/1154/21.
В обґрунтування підстав недійсності спірних рішень позивачі у справі № 910/12792/19 послалися не лише на порушення порядку скликання та проведення загальних зборів, а також зазначили про відсутність на зборах кворуму, необхідного для визнання зборів правомочними, тобто недійсність спірних рішень була обґрунтована наявність безумовної підстави для визнання недійсним рішення загальних зборів. Натомість у справі № 909/1154/21 позовні вимоги були обґрунтовані одною єдиною підставою - неповідомленням позивачки про скликання загальних зборів.
Наведене свідчить про неподібність правовідносин у справі № 910/12792/19 правовідносинам у справі № 909/1154/21 саме за змістовним критерієм.
У справі № 904/6965/17 спірні рішення загальних зборів не стосувалися передачі майна товариства в іпотеку, а стосувалися вирішення інших питань (схвалення правочину: договору купівлі-продажу), ніж спірні рішення загальних зборів у цій справі № 909/1154/21. Крім того, у справі № 904/6965/17 позовна вимога про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю від 19 травня 2017 року була заявлена у червні 2017 року, тобто майже відразу після прийняття загальними зборами товариства спірних рішень, що свідчить про ефективність такого способу захисту, оскільки у такому випадку у позивача (учасника товариства) існує реальна можливість взяти участь у повторних загальних зборах щодо спірного питання за умови дотримання товариством порядку скликання та проведення таких зборів. Натомість у цій справі № 909/1154/21, що переглядається, позовні вимоги про визнання недійсними рішень загальних зборів були заявлені через досить тривалий час (через більше ніж 8 - 6 років) після їх прийняття загальними зборами, після того, як банк здійснив звернення на предмет іпотеки - майно товариства.
Наведене свідчить про неподібність правовідносин у справі № 904/6965/17 правовідносинам у справі № 909/1154/21 саме за змістовним критерієм.
У справі № 904/10956/16 предметом позовних вимог було визнання недійсним рішення загальних зборів про продаж комплексу будівель, тобто фактичне відчуження, тоді як предметом позовних вимог у справі №909/1154/21 є визнання недійсними рішень загальних зборів на укладення іпотечного договору, за наслідками укладення якого майно залишається у користуванні та володінні Товариства і може й не вибути з власності за умови виконання кредитних зобов`язань. У справі № 904/10956/16 предметом спору було не лише визнання недійсним рішення загальних зборів. Крім цієї позовної вимоги були заявлені вимоги про визнання недійсними договорів, укладених на підставі цих рішень, та скасування державної реєстрації. З урахуванням наявності у справі № 904/10956/16 додаткових позовних вимог, відповідачами у справі визначені не лише Товариство, а й інші учасники спору, які можуть заперечувати проти задоволення позову та заявляти про застосування позовної давності.
Крім того, у справі № 904/10956/16 неповідомлення позивача як учасника господарського товариства про скликання загальних зборів не було визначене позивачем єдиною підставою недійсності спірних рішень. Недійсність рішень загальних зборів була також обґрунтована позивачем тим, що ці рішення та спірні правочини суперечать інтересам товариства і його учасників, оскільки майно товариства було відчужено незаконно, за балансовою вартістю, що спричинило матеріальну шкоду товариству через неприбутковість спірних правочинів. Натомість у справі № 909/1154/21 предметом спору є лише визнання недійсними рішень загальних зборів, а підставою є лише неповідомлення позивачки про скликання загальних зборів.
У справі № 904/10956/16 чітко прослідковується, що позов був поданий на захист права учасника на управління, яке систематично порушувалось Товариством, і ці обставини були встановлені судами. Господарські суди у справі № 904/10956/16 встановили, що позивач неодноразово намагався раніше отримати інформацію про загальні збори учасників товариства, у зв`язку з чим звертався до Товариства з відповідними зверненнями. Однак, у цій справі № 909/1154/21 такі обставини відсутні. У справі № 904/10956/16 безпосередньо саме Товариство заперечувало проти позову. Проте, у справі № 909/1154/21 представник відповідача позов визнав.
Натомість фактичні обставини, що мають місце у цій справі № 909/1154/21 та які були відсутні у справі № 904/10956/16, а саме: звернення позивача з позовом про визнання недійсними рішень загальних зборів через 7 років після їх прийняття, після того, як банк звернув стягнення на іпотечне майно; очевидна зацікавленість відповідача у задоволені позову, про що свідчить не спростування аргументів позивачки про її неповідомлення про скликання спірних загальних зборів, не заявлення заяви про застосування позовної давності свідчать про те, що метою звернення позивача з даним позовом є не відновлення права на управління товариством, яке було порушене неповідомленням про збори, а повернення іпотечного майна у власність товариства, про що було зазначено вище у тексті цієї постанови.
Наведене свідчить про неподібність правовідносин у справі № 904/10956/16 правовідносинам у справі № 909/1154/21 саме за змістовним критерієм. Висновки Верховного Суду, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 грудня 2019 року у справі № 904/10956/16 були зроблені за інших фактичних обставин, встановлених судами, ніж ті, що склалися у справі № 909/1154/21, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 15 березня 2023 року про повернення справи № 909/1154/21 на розгляд Верховного Суду зазначила про те, що застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду не є догмою у кожній справі відповідної категорії, оскільки навіть в ухвалі про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, при ухваленні рішення, суд має дослідити усі обставини справи, навіть мотиви звернення з позовом і правовий результат, на який сподівається позивач. Крім того, сам висновок Великої Палати Верховного Суду не містить вказівки на його обов`язковість та універсальність у всіх справах зазначеної категорії, незалежно від встановлених судами обставин та наданих сторонами доказів.
Отже, Велика Палата погоджується, що такий висновок має застосовуватись з урахуванням усіх обставини справи, мотивів звернення з позовом і правовим результатом, на який сподівається позивач.
З огляду на викладене Верховний Суд вважає безпідставними посилання позивачки на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 02 травня 2018 року у справі № 910/807/17, від 27 листопада 2018 року у справі № 916/58/18, від 31 жовтня 2019 року у справі № 910/14724/18, від 13 квітня 2021 року у справі № 914/1078/20, від 05 листопада 2020 року у справі № 910/12792/19, від 25 квітня 2018 року у справі № 904/6965/17 та від 03 грудня 2019 року у справі №904/10956/16, та не бере їх до уваги, оскільки конкретні обставини зазначених справ відрізняються від обставин цієї справи, відрізняються і мотиви звернення позивачів з позовами у зазначених справах і правовий результат, якого прагнули досягнути позивачі, від мотивів та мети подання позову у цій справі.
Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Верховний Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26 квітня 2022 року та постанови Західного апеляційного господарського суду від 31 серпня 2022 року у справі № 909/1154/21, оскільки матеріали справи свідчать про те, що суди попередніх інстанцій у повному обсязі з`ясували обставини справи, вирішили спір у справі з правильним застосуванням та з дотриманням норм матеріального та процесуального права, обґрунтовано відмовили у задоволенні позову.
Доводи позивачки про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при ухваленні оскаржуваних рішення та постанови, наведені у касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, а наведена нею підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є необґрунтованою, з огляду на що касаційна скарга залишається без задоволення.
З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржницю.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, cуд
ПОСТАНОВИВ:
Головуючий О. Баранець
С. Бакуліна
Судді Н. Губенко
О. Кібенко
І. Кондратова
О. Кролевець
В. Студенець
_03_03.png)