Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
https://reyestr.court.gov.ua/Review/114389778
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 серпня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/23952/15
Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду:
Погребняк В.Я. - головуючий, судді: Банасько О.О., Білоус В.В., Васьковський О.В., Жуков С.В., Картере В.І., Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,
за участю секретаря судового засідання Громака В.О.
учасники справи:
боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Господарчий Універмаг "Меркурій" - не з`явився,
кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "РМ-Інвест"
від кредитора - Кикіш С-М.Р. за дов. б/н від 22.08.2022,
кредитор - Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України"
від кредитора - Гнатюк М.М., адвокат, довіреність № ДП 24701/23-0074 від 22.02.2023, Орєхов А.В., адвокат, довіреність №ДП24701/22-0229 від 08.07.2022, Джаловян І.А., адвокат, довіреність № ДП24701/23-0075 від 22.02.2023,
арбітражний керуючий, ліквідатор - Лукашук Віталій Васильович - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Інвест"
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 22.01.2020
у складі: судді Чеберяка П.П.,
та постанову Північного апеляційного господарського суду
від 30.06.2022
у складі колегії суддів: Остапенка О.М., (головуючий), Сотнікова С.В., Отрюха Б.В.,
у справі за заявою
Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарчий Універмаг "Меркурій"
про визнання банкрутом
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст руху справи
ліквідатором призначено голову ліквідаційної комісії Константінова І.М.;
здійснено оприлюднення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури ТОВ "Господарчий універмаг "Меркурій" за номером 23799 від 13.10.2015.
- Товариство з обмеженою відповідальністю "РМ-Інвест" (далі - ТОВ "РМ-Інвест", скаржник) на суму 20 188 725,05 грн. (з яких 2 436,00 грн. - вимоги першої черги, 20 186 289,05 грн. - вимоги четвертої черги);
- Фізичну особу-підприємця Горецьку Олену Олексіївну (далі - ФОП Горецька О.О.) на суму 104 899,56 грн. (з яких 2 756,00 грн. - вимоги першої черги, 102 143,56 грн.-вимоги шостої черги).
4.1. Також зазначеною ухвалою суд відклав розгляд заяв Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на суму 15 521,50 грн. та АТ "Укрексімбанк" з грошовими вимогами до боржника на суму 1 902 437 981,08 грн.
- Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на суму 18 277,50 грн. (з яких 2 756,00 грн. - вимоги першої черги, 15 521,50 грн. - вимоги шостої черги).
5.1. Також зазначеною ухвалою відкладено розгляд заяви АТ "Укрексімбанк" з грошовими вимогами до боржника на суму 1 902 437 981,08 грн.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали господарського суду першої інстанції
визнано кредиторські вимоги АТ "Укрексімбанк" до ТОВ "Господарчий універмаг "Меркурій" на загальну суму 1 902 437 981,08 грн. та зобов`язано ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Шкромиду В.В. включити зазначені вимоги до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Господарчий універмаг "Меркурій" окремо, як забезпечені заставою майна боржника.
10.1. Місцевий господарський суд встановив, що заявлені вимоги до боржника в розмірі 78 804 453,91 доларів США та 40 753 329,05 грн. є заборгованістю, яка виникла на підставі Генеральної кредитної угоди № 6407N1/2416 від 16.02.2007 та укладеними в межах зазначеної угоди кредитними договорами, а саме за:
- Кредитним договором № 6407К2/2416 від 16.02.2007 в розмірі 7 694 125,37 доларів США та 10 478,08 грн.;
- Кредитним договором № 6407К9/2429 від 24.06.2007 в розмірі 12 855 008,83 доларів США та 10 478,08 грн.;
- Кредитним договором № 151107К77 від 10.12.2007 в розмірі 45 165 185,53 доларів США та 1 905 810,33 грн.;
- Кредитним договором № 151107К78 від 10.12.2007 в розмірі 38 816 084,45 грн.;
- Кредитним договором № 6408К8/2463 від 25.04.2008 в розмірі 13 090 134,18 доларів США та 10 478,08 грн.;
- Кредитною угодою № 6405К25/2365 від 24.11.2005 в розмірі 2 394 982,75 доларів США та 10 478,08 грн.
10.2. Суд встановив, що між АТ "Укрексімбанк" було укладено нотаріально посвідчений Іпотечний договір № 6408Z15/2463 від 25.04.2008 зі змінами та доповненнями, внесеними договором про внесення змін № 6408 Z15/2463-1 від 19.02.2010, відповідно до п. 1.1 ст. 1 якого за цим договором забезпечуються вимоги іпотекодержателя за такими правочинами:
- Генеральна угода, зі змінами і доповненнями, укладеної між іпотекодержателем та ТОВ "Атем", відповідно до якої іпотекодержатель, при виконанні позичальником певних її умов, надає позичальнику кредит на суму 100 000 000 доларів США на визначених Генеральною угодою № 6407N1/2416 від 16.02.2007 умовах, кінцевим строком погашення 31.12.2025;
- Кредитна угода № 6405К25/2365 від 24.11.2005 (із змінами і доповненнями), укладена між Іпотекодавцем та TOB "Атем", відповідно до якої іпотекодержатель, при виконанні позичальником певних її умов, відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію з лімітом заборгованості 3 000 000 доларів США на визначених Кредитною угодою № 6405К25/2365 від 24.11.2005 умовах, строком погашення 31.12.2025.
10.3. Суд також встановив, що відповідно до п. 1.3 ст. 1 Іпотечного договору предметом іпотеки, що є забезпеченням викладених в зазначених кредитних договорах зобов`язань боржника є магазин господарчих товарів "Меркурій", який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Панельна, 1; право власності на предмет іпотеки підтверджено рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2007 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2008, зареєстровано Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 01.04.2008, а також підтверджується довідкою-характеристикою № 1328127, виданою 03.04.2008 Київським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна на нежилий будинок - літер А, довідкою ТОВ "Господарчий універмаг "Меркурій" від 01.04.2008 № 21 про перебування магазину на його балансі.
10.4. Місцевий господарський суд зазначив, що відповідно до підпункту 2.1.5 пункту 2.1 статті 2 Іпотечного договору іпотекодержатель має право за рахунок предмета іпотеки задовольнити в повному обсязі вимоги, які виникли з кредитних договорів на момент фактичного задоволення (включаючи проценти, неустойку, пеню, витрати, пов`язані з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрати на утримання, збереження предмета іпотеки та страхування предмета іпотеки, а також інші збитки, завдані порушенням основного зобов`язання чи умов Іпотечного договору).
10.5. Крім того, місцевий господарський суд встановив, що підпунктом 2.1.11 пункту 2.1 статті 2 Іпотечного договору іпотекодержатель має право вимагати дострокове виконання зобов`язання, яке забезпечене іпотекою за Іпотечним договором, а якщо вимога не буде задоволена, достроково звернути стягнення на Предмет іпотеки, в порядку, передбаченому підпунктом 2.1.14 пункту 2.1 статті 2 Іпотечного договору, зокрема, у разі невиконання та/або неналежного виконання боржником кредитних договорів (у тому числі й щодо сплати будь-яких платежів, які повинні здійснюватися відповідно до кредитних договорів).
10.6. Також місцевий господарський суд встановив, що в провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/2761/14 за позовом АТ "Укрексімбанк" до ТОВ "Господарчий універмаг "Меркурій", третя особа ТОВ "Атем" про звернення стягнення на майно, що є предмет іпотеки за Іпотечним договором.
10.7 Суд першої інстанції зазначив, що за змістом ухвали Господарського суду міста Києва від 21.07.2016 вбачається зупинення провадження у справі № 910/2761/14 до набрання законної сили ухвалою про розгляд кредиторських вимог АТ "Укрексімбанк" у справі № 910/23952/15 про визнання банкрутом ТОВ "Господарчий універмаг "Меркурій".
10.8. Суд також встановив, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2016 у справі № 910/25520/13 про банкрутство ТОВ "Атем" визнано кредиторські вимоги АТ "Укрексімбанк" до ТОВ "Атем", що виникли на підставі Генеральної кредитної угоди № 6407N1/2416 від 16.02.2007 та укладеними в межах цієї Генеральної угоди кредитними договорами, а також Кредитною угодою № 6405К25/2365 від 24.11.2005 в загальному розмірі 82 196 185,86 доларів США, що у гривневому еквіваленті згідно офіційного курсу НБУ станом на дату подання заяви 17.03.2014 (1 долар США - 9,6007 грн.) становить 789 140 921,59 грн. та 40 753 329,05 грн.
10.9. Крім того, місцевим господарським судом також встановлено, що розмір вимог банку, заявлених у справі за відповідними кредитними договорами у валюті зобов`язання повністю відповідає розміру вимог, заявлених банком у валюті зобов`язання та визнаних судом у справі № 910/25520/13.
10.10. Суд зазначив, що вимоги АТ "Укрексімбанк", окрім наявних у матеріалах справи судових рішень, підтверджуються також, зокрема копіями кредитних договорів, укладених між банком і боржником, розрахунком заборгованості TOB "Aтем" за Генеральною угодою № 6407N1/2416 та укладеними в її рамках Кредитними договорами № 6407К2/2416 від 16.02.2007, № 6407К9/2429 від 04.06.2007, № 151107К78 від 10.12.2007, № 6408К8/2463 від 25.04.2008 та за Кредитною угодою № 6405К25/2365 від 24.11.2005, виписками по рахунках боржника, Висновком експертів за результатами проведення судово-економічної експертизи від 09.12.2015 № 6907/22259-2263/15-45, проведеної експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, довідкою TOB "Aтем" від 03.08.2009 про стан розрахунків за контрактом від 15.09.2007 № 119.01, укладеним між TOB "Aтем" та компанією DMT S.A.S, Франція тощо.
10.11. З огляду на зазначене та врахувавши, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2016 у справі № 910/25520/13, визначено розмір заборгованості позичальника - ТОВ "Атем" перед АТ "Укрексімбанк", а також те, що ТОВ "Господарчий універмаг "Меркурій" за умовами Іпотечного договору № 6408Z15/2463 від 25.04.2008 (зі змінами та доповненнями) є майновим поручителем за зобов`язаннями ТОВ "Атем", суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених АТ "Укрексімбанк" вимог в повному обсязі.
10.12. Разом з тим, господарський суд першої інстанції не погодився з доводами боржника щодо пропуску банком строку позовної давності, оскільки встановлена судом під час розгляду справи № 5011-35/2276-2012 дата відліку для погашення кредиту - 14.08.2009, стосується виключно частини кредитних коштів, наданих по кредитній лінії відповідно до умов кредитного договору № 151107К77 від 10.12.2007.
10.13. Разом з тим, за висновком суду, прострочення виконання зобов`язань позичальника ТОВ "Атем" за кредитними договорами № 6407К2/2416 від 16.02.2007, № 6407К9/2429 від 04.06.2007, № 151107К78 від 10.12.2007, № 6408К8/2463 від 25.04.2008, в частині кредитного договору № 151107К77 від 10.12.2007 та кредитною угодою № 6405К25/2365 від 24.11.2005 виникло: щодо сплати основного боргу - з 01.09.2013; щодо сплати процентів - з 01.08.2013; щодо плати за управління кредитом - з 01.08.2013.
10.14. Суд першої інстанції зазначив, що у справі, яка є предметом перегляду, позивач міг пред`явити позов до іпотекодавця протягом трьох років, починаючи від дати невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання (тридцять перший день після отримання вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі). При цьому відповідні вимоги про дострокове повернення кредиту на адресу ТОВ "Атем" були направлені в жовтні та листопаді 2013 року.
10.15. За встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що грошові вимоги АТ "Укрексімбанк" до боржника заявлені банком в межах визначених законом строків для пред`явлення позовних вимог.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
11.1. закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою уповноваженої особи засновників ТОВ "Господарчий універмаг "Меркурій" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.01.2020 у справі № 910/23952/15;
11.2. апеляційну скаргу ТОВ "Господарчий універмаг "Меркурій" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.01.2020 у справі №910/23952/15 залишено без задоволення;
11.3. ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.01.2020 залишено без змін.
11.4. Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх у сукупності із доводами учасників справи, дійшов висновку про доведеність матеріалами справи наявності заборгованості ТОВ "Атем" перед AT "Укрексімбанк", яка виникла на підставі вищенаведених кредитних договорів на суму: 81 199 436,66 доларів США та 40 763 807,15 грн.
11.5. При цьому, апеляційний господарський суд звернув увагу, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2016 у справі № 910/25520/13 про банкрутство основного позичальника - ТОВ "Атем" визнано кредиторські вимоги AT "Укрексімбанк" до ТОВ "Атем", які виникли на підставі Генеральної кредитної угоди № 6407N1/2416 від 16.02.2007 та укладених в межах цієї Генеральної угоди кредитних договорів, а також на підставі Кредитної угоди № 6405К25/2365 від 24.11.2005. Загальний розмір вимог становить 82 196 185,86 доларів США, що за офіційним курсом Національного банк України станом на дату подання заяви 17.03.2014 (1 долар США - 9, 6007 грн.) становило 789 140 921,59 грн. та 40 753 329,05 грн.
11.6. Апеляційний господарський суд встановив, що у зв`язку з невиконанням ТОВ "Атем" зобов`язань за кредитними договорами, зокрема щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а також плати за управління кредитом, банк надіслав на адресу ТОВ "Господарчий універмаг "Меркурій" вимоги № 195-04/7477 від 31.10.2013 та № 195-04/8052 від 25.11.2013 про дострокове погашення заборгованості, в яких вимагав у 30-й строк з дати отримання зазначених вимог погасити заборгованість за кредитними договорами (копії зазначених вимог з доказами отримання додані банком до заяви). Разом з тим ТОВ "Господарчий універмаг "Меркурій" у визначений у зазначених вище вимогах строк заборгованість за кредитними договорами не погасив.
11.7. З огляду на зазначене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про доведеність заявником та матеріалами справи факту наявності у AT "Укрексімбанк" вимог до ТОВ "Господарчий універмаг "Меркурій", як майнового поручителя ТОВ "Атем" за чинним договором іпотеки, на заявлену суму, які виникли на підставі вищенаведених кредитних договорів та складають 81 199 436,66 доларів США (1 861 540 445,93 грн. за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання цієї заяви з грошовими вимогами - 06.11.2015: 1 долар США = 22,925534 грн.) та 40 763 807,15 грн.
11.8. З урахуванням висновку Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладеного у постанові від 04.02.2021 у справі № 904/1360/19 та враховуючи, що вимоги банку заявлені до боржника, який не є боржником в основному зобов`язанні, апеляційний господарський суд погодився з висновками місцевого господарського суду про визнання та включення вимог AT "Укрексімбанк" до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Господарчий універмаг "Меркурій" на загальну суму 1 902 437 981,08 грн. окремо як забезпечених заставою майна боржника.
11.9. Суд апеляційної інстанції відхилив посилання скаржника про те, що сума визнаних грошових вимог банку до ТОВ "Господарчий універмаг "Меркурій" значно перевищує розмір заборгованості основного позичальника за забезпеченим зобов`язанням перед банком як на підставу для відмову у задоволенні заявлених вимог, оскільки банк має право вимагати виконання зобов`язань за кредитними договорами шляхом перерахування тієї валюти, у якій надавався кредит, натомість порушення провадження у справі про банкрутство боржника-позичальника не припинило таких зобов`язань.
11.10. При цьому, апеляційний господарський суд зазначив, що розмір вимог AT "Укрексімбанк", заявлених у цій справі № 910/23952/15 про банкрутство ТОВ "Господарчий універмаг "Меркурій" на підставі тих самих кредитних договорів та доказів, що покладались в основу грошових вимог до боржника-позичальника, за виключенням заборгованості за Кредитним договором № 6406К10/2391 від 29.06.2006, у валюті зобов`язання (доларів США) повністю відповідає розміру вимог, заявлених банком у валюті зобов`язання та визнаних судом у справі про банкрутство ТОВ "Атем" № 910/25520/13.
11.11. За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що AT "Укрексімбанк" обґрунтовано визначив розмір заборгованості в національній валюті за курсом НБУ саме на час подання заяви з грошовими вимогами до боржника у справі № 910/23952/15 ТОВ "Господарчий універмаг "Меркурій", а різниця вираження вимог у національній валюті пов`язана не зі зміною розміру таких вимог, а з курсовою різницею, що в свою чергу спростовує доводи скаржника в цій частині.
11.12 Крім того, надаючи оцінку доводам скаржника, викладеним у заяві про застосування наслідків спливу позовної давності, апеляційний господарський суд, з урахуванням положень статті 526, частин першої, другої статті 590, статті 599 Цивільного кодексу України, частини першої статті 12, частин першої, третьої статті 33, частин першої, другої статті 35 Закону України "Про іпотеку", визнав правильним висновок місцевого господарського суду про те, що пред`явлення AT "Укрексімбанк" грошових вимог до ТОВ "Господарчий універмаг "Меркурій" здійснено в межах строку позовної давності.
11.13. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив про погодження сторонами Іпотечного договору, що у випадку невиконання або неналежного виконання боржником умов Кредитного договору в іпотекодержателя спочатку виникає право вимоги дострокового виконання зобов`язань боржником та/або іпотекодавцем, а лише потім право на звернення стягнення на предмет іпотеки.
11.14. Апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що зазначена скаржником дата відліку вимоги кредитора до майнового поручителя (14.08.2009 - дата ухвалення судового рішення у справі № 5011-35/2276-2012 про стягнення заборгованості та засвідчує невиконання) є помилковою.
11.15. При цьому, апеляційний господарський суд зазначив, що встановлені у справі № 5011-35/2276-2012 обставини мають значення у спірних правовідносинах лише щодо дати звернення банком із позовною вимогою про погашення заборгованості за Кредитним договором К77, оскільки таким зверненням до суду кредитор (відповідно до частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України) змінив строк виконання основного зобов`язання, що, в свою чергу, має значення для вирішення питання виникнення у банку права щодо застосування наслідків "події невиконання зобов`язань" та права вимоги до майнового поручителя.
11.16. За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах початок перебігу позовної давності за вимогами до іпотекодавця починається з моменту невиконання вимоги банку щодо дострокового виконання зобов`язання, а не з дати прострочення здійснення позичальником чергового платежу за кредитним договором.
11.17. Суд апеляційної інстанції зазначив, що вимоги про дострокове повернення кредиту були направлені на адресу позичальника - ТОВ "Атем" листами від 31.10.2013 № 195-04/7481 та від 22.11.2013 № 195-04/8046, а також банк надіслав на адресу ТОВ "Господарчий універмаг "Меркурій" вимоги від 31.10.2013 № 195-04/7477 та від 25.11.2013 № 195-04/8052 про дострокове погашення заборгованості, в яких вимагав у 30-денний строк з дати отримання зазначених вимог погасити заборгованість за Кредитними договорами.
11.18. Тобто, відповідні вимоги про дострокове повернення кредиту як на адресу позичальника так і іпотекодавця були направлені у жовтні та листопаді 2013 року, в той час як звернення банку до суду із заявою про визнання заставним кредитором боржника - іпотекодавця відбулось 06.11.2015.
11.19. За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що грошові вимоги AT "Укрексімбанк" до боржника, які ґрунтуються на кредитних договорах, заявлені банком в межах строків позовної давності.
11.20. Крім того, апеляційний господарський суд зазначив, що у пункті 7.2 "Наслідки подій невиконання зобов`язань" Генеральної угоди № 1 передбачено вжиття заходів (перелік яких не є вичерпним) з метою врегулювання правовідносин з позичальником.
11.21. При цьому, апеляційний господарський суд встановив, що 19.02.2010 до Генеральної угоди та кредитних договорів укладено додаткові договори, якими продовжено строк користування кредитом до 31.12.2025 (за Кредитним договором №151107К78 - до 31.12.2020) та встановлено відповідні графіки погашення кредиту.
11.22. Окрім того, апеляційний господарський суд встановив, що 19.02.2010 між АТ "Укрексімбанк" та ТОВ "Господарчий універмаг "Меркурій" був укладений Договір № 6408Z15/2463-1 про внесення змін до Іпотечного договору № 6408Z15/2463 від 25.04.2008, яким підтверджено дійсність зобов`язань на зазначену дату.
11.23. За таких обставин, апеляційний господарський суд погодився із висновком місцевого суду щодо наявності підстав для визнання АТ "Укрексімбанк" кредитором ТОВ "Господарчий універмаг "Меркурій" на загальну суму 1 902 437 981,08 грн. та включення їх до реєстру вимог кредиторів боржника окремо як таких, що забезпечені заставою майна боржника.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
14.1. Ухвала Суду мотивована тим, що висновки, викладені у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.02.2021 у справі № 904/1360/19, вимагають уточнення в частині того, чи має розмір вимог банку до майнового поручителя (щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство) відповідати розміру грошових вимог (визнаних судом) кредитора (банку) до основного боржника (щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство) та чи є економічні втрати кредитора, спричинені інфляцією та коливанням валютних курсів, грошовими вимогами, які підлягають включенню в реєстр вимог кредиторів у справі про банкрутство іпотекодавця - майнового поручителя, за умови, якщо розмір вимог того ж кредитора до боржника за основним зобов`язанням вже визначено судом у справі про банкрутство такого боржника за основним зобов`язанням.
14.2. Крім того, суд зазначив про необхідність формування єдиної практики щодо застосування статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства у взаємозв`язку з положеннями статей 572, 575, 589 Цивільного кодексу України, статей 7, 11, 17, 18 Закону України "Про іпотеку" та статей 12, 19, 28 Закону України "Про заставу" у справах про банкрутство боржника - майнового поручителя, що не є боржником за основним зобов`язанням.
1) з якого моменту починається перебіг позовної давності за вимогами іпотекодержателя до майнового поручителя про звернення стягнення на предмет іпотеки:
- з моменту, коли не виконане чи неналежно виконане основне зобов`язання, забезпечене іпотекою;
- з дня, наступного за останнім днем строку виконання вимоги іпотекодержателя про дострокове виконання зобов`язання, що надіслана за правилами статті 35 Закону України "Про іпотеку" (у разі невиконання такої вимоги майновим поручителем);
- з іншого моменту, крім вказаних?
2) у разі, якщо предметом іпотеки є одна неподільна нерухома річ, і така іпотека забезпечує декілька вимог по різним кредитним договорам, укладеним в межах однієї генеральної кредитної угоди, то чи впливає невиконання чи неналежне виконання одного з таких договорів на перебіг позовної давності за вимогами іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки з метою виконання зобов`язань боржника за іншими договорами?
3) чи може розмір кредиторських вимог іпотекодержателя до майнового поручителя у справі про банкрутство останнього перевищувати у гривневому еквіваленті розмір вимог того ж іпотекодержателя до боржника за основним зобов`язанням, якщо розмір останніх вже визначено раніше судом у справі про банкрутство такого боржника за основним зобов`язанням?
17.1. На адресу Верховного Суду надійшли наукові висновки членів Науково-консультативної ради при Верховному Суді:
- Науковий висновок, зареєстрований за № 179/0/26-23 від 18.05.2023, члена Науково-консультативної ради при Верховному Суді, доктора юридичних наук професора В.Л.Яроцького;
- Науковий висновок, зареєстрований за № 182/0/26-23 від 18.05.2023, членкині Науково-консультативної ради при Верховному Суді, докторки юридичних наук професорки О.А.Беляневич;
-- Науковий висновок, зареєстрований за № 188/0/26-23 від 22.05.2023, члена Науково-консультативної ради при Верховному Суді, доктора юридичних наук С.В.Шкляра;
- Науковий висновок, зареєстрований за № 189/0/26-23 від 22.05.2023, члена Науково-консультативної ради при Верховному Суді, кандидата юридичних наук Ю.В. Мици;
- Науковий висновок, зареєстрований за № 193/0/26-23, членкині Науково-консультативної ради при Верховному Суді, докторки юридичних наук, професорки І.В. Спасибо-Фатеєвої.
17.2. Учасникам справи була надана можливість ознайомитися із зазначеними науковими висновками, за результатами ознайомлення учасники справи надали свої пояснення.
17.3. Головуючим у справі - суддею Погребняком В.Я. була розкрита інформація щодо здійснення ним наукової діяльності. Після розкриття зазначеної інформації відводів головуючому судді, а також іншим суддям складу Колегії Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, від учасників справи не заявлено.
18.1. Судове засідання 21.06.2023 не відбулося у зв`язку з відпусткою головуючого судді Погребняка В.Я.
30.1. В судово засідання 16.08.2023 з`явилися уповноважені представники кредиторів ТОВ "РМ-Інвест" та АТ "Укрексімбанк", і надали пояснення по суті доводів і вимог касаційної скарги та заперечень проти неї.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи скаржника (ТОВ "РМ-Інвест")
32.1. Також скаржник звернув увагу на такі порушення норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень відповідно до пункту 4 частини третьої статті 310, частин першої-другої статті 311 ГПК України та пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України):
- апеляційний суд в оскаржуваній постанові не застосував кінцевий правовий висновок щодо застосування положень статей 1, 2, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що є порушенням норм процесуального права (частини п`ятої статті 310, частин першої статті 316 ГПК України);
- судами попередніх інстанцій порушено принцип підвищеного стандарту та встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, що призвело до винесення незаконного рішення, і відповідно про те, що при винесенні оскаржуваних постанови і ухвали суди не дотрималися правової позиції, викладеної в постанові Великої палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 921/730/13-г/3, постановах Верховного Суду від 13.01.2022 у справі № 910/6552/20, від 15.11.2019 у справі № 909/887/18, від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20, що є підставою для скасування Оскаржуваних рішень на підставі пункту 4 частини третьої статті 310 ГПК України та пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України;
- в оскаржуваних рішеннях не були застосовані норми матеріального права (статті 254, 261, 267 Цивільного кодексу України), а також не враховано вказівки Верховного Суду, надані в постанові від 20.09.2021 у цій же справі та висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц, від 12.06.2019 у справі № 205/578/14-ц;
- суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання скаржника про призначення судової економічної експертизи, яка слугувала б вагомим доказом для встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;
- висновки щодо правового статусу скаржника у цій справі та застосування положень статей 254, 255 ГПК України не відповідають правовим позиціям Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права.
32.2. Скаржник доводив, що з урахуванням частини другої статті 11, частини третьої статті 42 Закону України "Про іпотеку" та затверджену у справі про банкрутство ТОВ "Атем" суму заборгованості за Генеральною угодою в гривневому еквіваленті, сума вимог за Іпотечним договором не може перевищувати суму заборгованості позичальника, оскільки похідна вимога не може перевищувати розмір основної, тому в цьому випадку на майнового поручителя буде покладений непомірний тягар.
Доводи АТ "Укрексімбанк"
33.1. Банк також зазначив, що розмір заявлених AT "Укрексімбанк" грошових вимог у валюті зобов`язання до боржника не відрізняється від розміру вимог до ТОВ "Атем", оскільки різниця вираження грошових вимог у національній валюті пов`язана не зі зміною розміру вимог, а є курсовою різницею. При цьому доводи ТОВ "РМ-Інвест" спрямовані на переоцінку доказів та необхідність встановлення обставин судом касаційної інстанції, що виходить за встановлені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
33.2. Крім того, Банк зазначав, що відповідні вимоги про дострокове повернення кредиту як на адресу позичальника так і іпотекодавця були направлені у жовтні та листопаді 2013 року, в той час як звернення банку до суду із заявою про визнання заставним кредитором боржника - іпотекодавця відбулось 06.11.2015. Тому, на думку представника банку, доводи касаційної скарги про пропущення кредитором строку звернення до суду з грошовими вимогами до боржника у цій справі та неврахування судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові висновків Великої Палати Верховного Суду безпідставні.
33.3. Також у відзиві аргументовано, що постанова апеляційного господарського суду від 30.06.2022 у справі № 910/23952/15 не суперечить висновкам Верховного Суду, який застосував наслідки, передбачені статтею 267 Цивільного кодексу України, встановивши сплив позовної давності у відповідних правовідносинах, оскільки спливу давності у справі № 910/23952/15 судами не встановлено.
33.4. Представник банку звернув увагу на те, що 15.09.2016 ліквідатор боржника надіслав на адресу AT "Укрексімбанк" повідомлення, в якому самостійно підтвердив визнання кредиторських вимог банку на суму 77 952 000,00 грн., яка була визначена в Іпотечному договорі № 6408Z15/2463 від 25.04.2008, що відображено в уточненому реєстрі кредиторів.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Щодо застосування судами норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття/відхилення доводів касаційної скарги
Щодо загальних правових підстав звернення кредитора до боржника - іпотекодавця
42.1. Інститут забезпечення виконання зобов`язання спрямований на підвищення гарантій дотримання майнових інтересів сторін договору, належного його виконання, а також усунення можливих негативних наслідків неналежного виконання боржником взятих на себе зобов`язань.
42.2. Тобто, у випадку невиконання або неналежного виконання умов цивільного договору на боржника покладається додаткова відповідальність, а в ряді випадків до відповідальності за невиконання зобов`язання також притягуються разом із боржником треті особи, зокрема поручителі, заставодавці (іпотекодавці).
43.1. Тому, визначення забезпеченого зобов`язання та, відповідно, вимог забезпеченого кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, має здійснюватися з урахуванням положень законодавства, яке регулює забезпечення зобов`язань, зокрема статей 572, 575, 589 ЦК України, Законів України "Про заставу", "Про іпотеку" (тут і далі - в редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки між боржником та кредитором - заявником у цій справі).
43.2. Так, відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
43.3. Частиною першою статті 583 ЦК України визначено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель); відповідні положення наведено також у частині другій статті 11 Закону України "Про заставу", за якою заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).
43.4. Частиною першою статті 584 ЦК України, частиною першою статті 12 Закону України "Про заставу" передбачено, що у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.
44.1. Також статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено поняття "основне зобов`язання" та "майновий поручитель", а саме:
основне зобов`язання - зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою;
майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи-боржника.
45.1. При цьому, частинами п`ятою, шостою статті 3 Закону України "Про іпотеку" прямо передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною, зокрема, до припинення основного зобов`язання. У разі порушення боржником основного зобов`язання, відповідно до договору іпотеки, іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.
45.2. Отже, системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить про те, що іпотека має похідну (акцесорну, додаткову) до основного зобов`язання правову природу, і не може існувати як самостійний правочин за відсутності укладеного основного правочину, виконання зобов`язань за яким забезпечуються відповідним майном.
47.1. У статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, який введено у дію з 21.10.2019, поняття "забезпечений кредитор" містить тотожні визначення.
47.2. При цьому, в розумінні статті 1 Закону про банкрутство та, відповідно, вимогами забезпеченого кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, визначалися всі вимоги кредитора, які існують за основним зобов`язанням (кредитним договором) і є дійсними на момент визнання вимог та можуть бути задоволені за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення відповідно до умов забезпечувального договору та чинного законодавства.
47.3. За змістом статті 1 КУзПБ, розуміння вимог забезпеченого кредитора не зазнало змін.
48.1. Аналогічні положення також містяться в абзаці 2 частини другої, абзаці 2 частини 6 та частині восьмій статті 45 КУзПБ.
49.1. При цьому, правове значення має розмір підтверджених документально зобов`язань боржника за основним зобов`язанням та вартість фактичної реалізації предмета забезпечення, яка на стадії затвердження реєстру вимог кредиторів за результатами попереднього засідання ще невідома. У випадку реалізації предмета іпотеки з дотриманням вимог чинного на момент реалізації законодавства іпотека та майнова порука припиняються у повному обсязі, оскільки їх мета вважатиметься досягнутою.
50.1. Тобто, майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог іпотекодержателя.
50.2. Тому спрямування коштів, отриманих за рахунок майна банкрута, яке є предметом забезпечення, для погашення вимог інших кредиторів, якщо ще не виконані забезпечені цим майном зобов`язання боржника за основним зобов`язанням, суперечить положенням наведеного вище законодавства.
51.1. Така вимога зумовлена тим, що розмір зобов`язання майнового поручителя визначається виходячи із дійсних на відповідний момент зобов`язань боржника (позичальника), які існують за основним зобов`язанням (кредитним договором), з урахуванням обсягу забезпечення за умовами забезпечувального договору, що, в свою чергу, зумовлює висновок про те, що розмір пред`явлених кредиторських вимог до боржника - іпотекодавця не може бути більшим за розмір кредиторських вимог, пред`явлених до боржника за основним зобов`язанням.
51.2. Такі висновки узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 902/492/17 та Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 04.02.2021 у справі № 904/1360/19, від яких Колегія суддів у цій справі не вбачає підстав відступати.
Щодо врахування курсової різниці під час розгляду кредиторських вимог до боржника - іпотекодавця
57.1. Аналогічні вимоги щодо визначення складу та розміру грошових вимог кредиторів в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника зобов`язань боржника, передбачені абзацом 4 частини другої статті 45 КУзПБ.
57.2. Зазначені вимоги є загальними для усіх кредиторів та повинні виконуватись ними незалежно від того, чи такі кредиторські вимоги виникли з основного, чи з додаткового (акцесорного) зобов`язання.
57.3. Разом з тим, законодавство не містить положень, які б зобов`язували суд визнати та включити кредиторські вимоги в реєстр вимог кредиторів з урахуванням курсової різниці у справі про банкрутство іпотекодавця - майнового поручителя, у випадку, коли розмір вимог того ж кредитора до боржника за основним зобов`язанням вже визначено судом у справі про банкрутство такого боржника за основним зобов`язанням.
57.4. При цьому, суд зобов`язаний не лише перевірити правомірність визначення розміру та пред`явлення кредиторських вимог, але і враховувати інші обставини, обмеження та правове регулювання, передбачені чинним законодавством на момент звернення кредитора до боржника, під час розгляду справи про банкрутство.
58.1. Курсова різниця - різниця, яка є наслідком відображення однакової кількості одиниць іноземної валюти в національну валюту України при різних валютних курсах. Курсові різниці визначаються за монетарними статтями балансу.
58.2. Монетарні статті - статті балансу, що відображають грошові кошти в касі, на рахунках в установах банків, а також такі активи і зобов`язання, що будуть отримані чи сплачені у фіксованій чи визначеній сумі грошей або їх еквівалентів.
58.3. До монетарних статей відносяться грошові кошти в іноземній валюті, що знаходяться в касі чи на банківському рахунку підприємства; дебіторська заборгованість за відправлені нерезиденту товари, по якій очікується дохід в іноземній валюті; кредиторська заборгованість, що виникла внаслідок отримання підприємством товарів у нерезидента на умовах наступної оплати та для погашення якої, як очікується, підприємство сплатить певну суму грошових коштів в іноземній валюті.
58.4. Виходячи з поняття "курсова різниця" та враховуючи, що курсові різниці розраховуються за положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, можна виділити чотири періоди, за які здійснюється перерахунок заборгованості в іноземній валюті для визначення курсових різниць. Це періоди між:
- датою відображення операції в бухгалтерському обліку і датою фактичного здійснення розрахунків;
- датою відображення операції в бухгалтерському обліку і датою складання бухгалтерської звітності за звітний період;
- датою складання бухгалтерської звітності за попередній звітний період і датою фактичного здійснення розрахунку;
- датою складання бухгалтерської звітності за попередній звітний період і датою складання бухгалтерського звіту за звітний період.
Отже, курсові різниці застосовуються у фінансовій звітності підприємств при веденні бухгалтерського обліку.
60.1. З матеріалів справи вбачається та судами встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2016 у справі № 910/25520/13 про банкрутство ТОВ "Атем" визнано кредиторські вимоги АТ "Укрексімбанк" до ТОВ "Атем", які виникли на підставі Генеральної кредитної угоди № 6407N1/2416 від 16.02.2007 та укладеними в рамках даної Генеральної угоди кредитними договорами, а також Кредитною угодою № 6405К25/2365 від 24.11.2005 в загальному розмірі 82 196 185,86 доларів США, що у гривневому еквіваленті згідно офіційного курсу НБУ станом на дату подання заяви 17.03.2014 (1 долар США - 9,6007 грн.) становить 789 140 921,59 грн. та 40 753 329,05 грн.
60.2. Крім того, судом також встановлено, що розмір вимог банку, заявлених у справі за відповідними кредитними договорами у валюті зобов`язання, повністю відповідає розміру вимог, заявлених банком у валюті зобов`язання та визнаних судом у справі № 910/25520/13.
60.3. При цьому, за змістом резолютивної частини зазначеної ухвали суд визнав вимоги АТ "Укрексімбанк" до ТОВ "Атем" на суму 830 048 406,80 грн., як забезпечені заставою майна боржника та на суму 830 702,09 грн. з віднесенням до шостої черги реєстру вимог кредиторів ТОВ "Атем".
60.4. Наявність провадження у справі про банкрутство, звернення кредитора (банку) із заявою про задоволення кредиторських вимог з подальшим розглядом такої заяви судом та ухваленням відповідного рішення, яким такі кредиторські вимоги визнані судом, свідчить про те, що зазначеними обставинами фактично змінено умови виконання зобов`язання, їх строк виконання є таким, що настав, а подальше задоволення вимог кредитора повинно здійснюватися не лише відповідно до умов кредитного договору, але й у порядку, передбаченому чинним законодавством, яким регулюються процедури банкрутства.
60.5. Отже, господарський суд (ухвала Господарського суду міста Києва від 19.10.2016 у справі № 910/25520/13) встановив та фактично затвердив остаточний, виражений у валюті гривні, розмір дійсних вимог банку до боржника на момент звернення кредитора із заявою про кредиторські вимоги, двозначність щодо розуміння суті та розміру грошових зобов`язань ТОВ "Атем" як боржника за основним зобов`язанням відсутні.
63.1. З огляду на зазначене, Палата суддів у цій справі дійшла висновку про те, що коливання курсу валют, яке призвело до курсової різниці, та як наслідок, збільшення виражених в національній валюті України - гривні розміру кредиторських вимог до майнового поручителя не можна розцінювати як підставу для визначення за акцесорним зобов`язанням іншого розміру кредиторських вимог, ніж були пред`явлені та визнані господарським судом під час розгляду кредиторських вимог в процедурах банкрутства до основного боржника у кредитному правовідношенні.
63.2. Такі висновки також узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.10.2018 у справі № 902/1152/15.
Щодо наявності/відсутності підстав для застосування позовної давності
64.1. Про наявність підстав для застосування строку позовної давності також зазначив і представник ТОВ "РМ-Інвест" у касаційній скарзі, аргументуючи такі доводи тим, що прострочення ТОВ "Атем" чергового платежу по Кредитному договору мало місце починаючи з 14.08.2009.
Разом з тим Колегія суддів вважає такі доводи скаржника передчасними, з огляду на таке.
65.1. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом
65.2. Водночас Законом України "Про іпотеку" не передбачено такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимог кредитора за основним зобов`язанням.
66.1. При цьому, у випадку пропущення позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування, суд може визнати причини пропущення поважними та прийняти рішення про задоволення позову (частина п`ята статті 267 ЦК України). Крім того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов`язання і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави (частина перша статті 267 ЦК України), установлюючи для особи, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, заборону вимагати повернення виконаного.
66.2. Виконання боржником зобов`язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу. Пропущення позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов`язання в односторонньому порядку (частина друга статті 598 ЦК України), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо.
66.3. Отже, за загальним правилом, зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстави пропущення позовної давності, зобов`язання не припиняється. З огляду на зазначене є обґрунтованим висновок про те, що сплив позовної давності зумовлює неможливість захистити свої права в судовому порядку, проте не є підставою для припинення обов`язків (такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01.12.2021 справа № 183/7914/15, від 22.01.2020 у справа № 522/12443/17-ц).
68.1. При цьому, наявність підстав для застосування позовної давності представники боржника у заявах та ТОВ "РМ-Інвест" у касаційній скарзі аргументували тим, що прострочення ТОВ "Атем" чергового платежу по Кредитному договору мало місце починаючи з 14.08.2009.
68.2. Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 19.02.2010, тобто вже після настання обставин, з якими скаржник та боржник пов`язують початок перебігу позовної давності, до Генеральної угоди та кредитних договорів укладено додаткові договори, якими продовжено строк користування кредитом до 31.12.2025 (за Кредитним договором №151107К78 - до 31.12.2020) та встановлено відповідні графіки погашення кредиту.
68.3. Окрім того, суд встановив, що 19.02.2010 між АТ "Укрексімбанк" та ТОВ "Господарчий універмаг "Меркурій" укладено Договір № 6408Z15/2463-1 про внесення змін до Іпотечного договору № 6408Z15/2463 від 25.04.2008, яким підтверджено дійсність зобов`язань на зазначену дату.
68.4. Водночас, судами встановлено та матеріалами справи підтверджено, що прострочення виконання зобов`язань позичальника ТОВ "Атем" за кредитними договорами № 6407К2/2416 від 16.02.2007, № 6407К9/2429 від 04.06.2007, № 151107К78 від 10.12.2007, № 6408К8/2463 від 25.04.2008, в частині кредитного договору № 151107К77 від 10.12.2007 та кредитною угодою № 6405К25/2365 від 24.11.2005 виникло: щодо сплати основного боргу - з 01.09.2013; щодо сплати процентів - з 01.08.2013; щодо плати за управління кредитом - з 01.08.2013.
68.5. Також колегія суддів враховує, що відповідно до пункту 2.2.2. Іпотечного договору сторони передбачили, що у разі порушення зобов`язань за Кредитним договором та/або умов цього договору іпотекодержатель зобов`язаний надіслати іпотекодавцю та/або боржнику письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у 30 - денний строк та попередження про звернення стягнення (в тому числі дострокове) на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. При цьому сторони визначили, що положення цього пункту не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
68.6. Суди попередніх інстанцій встановили, що у зв`язку з невиконанням ТОВ "Атем" зобов`язань за кредитними договорами, зокрема щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а також плати за управління кредитом, банк надіслав на адресу ТОВ "Господарчий універмаг "Меркурій" вимоги №195-04/7477 від 31.10.2013 та № 195-04/8052 від 25.11.2013 про дострокове погашення заборгованості.
68.7. При цьому, заява про визнання кредиторських вимог АТ "Укрексімбанк" з грошовими вимогами до боржника надійшла до Господарського суду міста Києва 10.11.2015, тобто в межах трирічного строку, який відповідно до закону гарантує право на судовий захист.
68.8. Отже, підстави для застосування наслідків спливу позовної давності у цій справі, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, відсутні.
Щодо суті касаційної скарги
69.1. Господарські суди, визначаючи розмір забезпечених кредиторських вимог та включаючи їх окремо до реєстру, повинні застосовувати положення статті 19 Закону України "Про заставу" та статті 7 Закону України "Про іпотеку" та встановити на підставі належних та допустимих доказів, які саме вимоги кредитора, зазначені в його заяві, забезпечені заставою майна, а також склад та розмір цих вимог.
69.2. Судами попередніх інстанцій встановлено та наявною у Єдиному державному реєстрі судових рішень інформацією підтверджено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2016 у справі №910/25520/13 про банкрутство основного позичальника - ТОВ "Атем" (набрала законної сили19.10.2016) визнано кредиторські вимоги AT "Укрексімбанк" до ТОВ "Атем", які виникли на підставі Генеральної кредитної угоди № 6407N1/2416 від 16.02.2007 та укладеними в межах зазначеної Угоди кредитними договорами, а також за Кредитною угодою №6405К25/2365 від 24.11.2005, у загальному розмірі на суму 830 048 406,80 грн., які забезпечені заставою майна боржника.
69.3. Також з матеріалів справи вбачається, що в Господарському суді міста Києва триває розгляд справи № 910/2761/14 за позовом AT "Укрексімбанк" до ТОВ "Господарчий універмаг "Меркурій", третя особа - ТОВ "Атем" про звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки за іпотечним договором.
70.1. Призначення судово - комплексної економічної та будівельно-технічної (оціночно-будівельної) експертизи підтверджене ухвалою місцевого суду від 22.09.2014 у справі № 910/2761/14, а обставини здійснення відповідних оплат встановлені судами попередніх інстанцій та підтверджені наявними в матеріалах справи доказами.
70.2. Отже, з огляду на зазначене заява АТ "Укрексімбанк" до ТОВ "Господарчий універмаг "Меркурій" підлягає частковому задоволенню із визнанням кредиторських вимог банку в розмірі 830 179 698,80 грн., які забезпечені іпотекою нерухомого майна боржника та такі, що визначені з огляду на дійсні вимоги до основного боржника - ТОВ "Атем".
72.2. Аналіз змісту зазначених постанов дає підстави для висновку про те, що предметом судового розгляду у зазначених справах є стягнення заборгованості та повернення майна, а також звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому зазначені справи розглядалися судами в загальному порядку, поза межами процедур банкрутства.
72.3. Разом з тим предметом розгляду у цій справі є не звернення стягнення на предмет іпотеки чи стягнення коштів за загальною процедурою, визначеною цивільним законодавством, а розгляд кредиторських вимог, здійснений судом у провадженні у справі про банкрутство.
72.4. При цьому, колегія суддів враховує, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/2761/14 за позовом банку до боржника -іпотекодавця у цій справі про звернення стягнення на предмет іпотеки. Зазначена справа ухвалою місцевого суду від 21.07.2016 зупинена до набрання законної сили ухвалою про розгляд кредиторських вимог АТ "Укрексімбанк" у справі № 910/23952/15 про визнання банкрутом ТОВ "Господарчий універмаг "Меркурій".
Щодо закриття касаційного провадження в частині оскарження постанови апеляційного господарського суду про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою уповноваженої особи учасників банкрута Коляди С.М.
73.1. Зі змісту постанови Верховного Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 20.05.2021 у справі № 910/24368/14 вбачається, що об`єктом касаційного перегляду у цій справі є ухвала Господарського суду міста Києва від 13.11.2018 про відмову в задоволенні заяви уповноваженої особи учасників ТзОВ "Полірем" Галагана Ю.О. про визнання недійсними результатів аукціону, що відбувся 25.04.2016 у межах справи про банкрутство ТзОВ "Полірем", та постанова Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2020, якою змінено мотивувальну частину ухвали першої інстанції із залишенням резолютивної частини про відмову в задоволенні заяви - без змін.
73.2. Об`єктом касаційного перегляду у справі № 913/567/19 (постанова Верховного Суду від 17.12.2021) є ухвала Східного апеляційного господарського суду від 25.08.2021 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою уповноваженої особи учасників боржника ТОВ "ЛЕО" Машковцева С. В. на ухвалу Господарського суду Луганської області від 18.10.2019, якою порушено провадження у справі №913/567/19 про банкрутство ТОВ "ЛЕО". При цьому підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження визначено частину п`яту статті 272 ГПК України.
73.3. Об`єктом касаційного перегляду у справі № 913/567/19 (постанова від 23.07.2021) є ухвала Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2021 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою уповноваженої особи учасників боржника ТОВ "ЛЕО" Машковцева С. В. на ухвалу Господарського суду Луганської області від 18.10.2019, якою порушено провадження у справі № 913/567/19 про банкрутство ТОВ "ЛЕО". Підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження визначено частину другу статті 261 ГПК України.
73.4. Предметом касаційного перегляду у справі № 911/698/21 (постанова Верховного Суду від 06.12.2021) є питання дотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні ухвали про закриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою фізичної особи, яка вважала себе уповноваженою особою засновника боржника.
73.5. Разом з тим системний аналіз зазначених рішень свідчить про те, що підстави касаційного оскарження, правове регулювання спірних правовідносин, які виникли у зазначених справах, обставини справи, які стали підставою для оскарження та суб`єктний склад, є різними.
73.6. З огляду на зазначене, касаційне провадження в зазначеній частині оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2022 та ухвали Господарського суду міста Києва від 30.06.2022 підлягає закриттю відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.
Висновки про застосування норм права
76.1. Таке визначення грошових вимог є загальним для усіх кредиторів, вимоги яких виникли за зобов`язаннями, в яких сума зобов`язання виражена в іноземній валюті.
76.2. Така вимога повинна виконуватись кредиторами незалежно від того, чи такі кредиторські вимоги виникли з основного, чи з додаткового (акцесорного) зобов`язання.
80.1. Така вимога зумовлена тим, що розмір зобов`язання майнового поручителя визначається виходячи із дійсних на відповідний момент зобов`язань боржника (позичальника), які існують за основним зобов`язанням (кредитним договором), з урахуванням обсягу забезпечення за умовами забезпечувального договору, що, в свою чергу, зумовлює висновок про те, що розмір пред`явлених кредиторських вимог до боржника - іпотекодавця не може бути більшим за розмір кредиторських вимог, пред`явлених до боржника за основним зобов`язанням.
80.2. Коливання курсу валют, яке призвело до курсової різниці у розмірі сум кредиторських вимог до основного боржника та кредитора, незалежно від валюти, якою сторони договору погодили здійснювати погашення заборгованості за зобов`язанням, не можна розцінювати як підставу для визначення за акцесорним зобов`язанням іншого розміру кредиторських вимог, ніж були визнані господарським судом з подальшим зазначенням у судовому рішенні розміру зобов`язання у гривні під час розгляду кредиторських вимог в процедурах банкрутства основного боржника.
Висновки за результатами касаційного провадження
На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
ПОСТАНОВИВ:
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Я. Погребняк
Судді О. О. Банасько
В. В. Білоус
О. В. Васьковський
С. В. Жуков
В. І. Картере
К. М. Огороднік
В. Г. Пєсков
_03_03.png)