Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
https://reyestr.court.gov.ua/Review/111888150
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2023 року
м. Київ
cправа № 911/4706/15 (911/1626/21)
Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду: Васьковський О.В. - головуючий, судді: Білоус В.В., Жуков С. В., Картере В. І., Пєсков В. Г., Погребняк В. Я.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2022
у складі колегії суддів: Полякова Б. М., Грека Б. М., Гарник Л. Л.
у справі № 911/4706/15 (911/1626/21)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атрекс" в особі ліквідатора Шкабрія Михайла Петровича
до Міністерства юстиції України
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт"
про визнання протиправним та скасування наказу
в межах провадження у справі № 911/4706/15
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Атрекс"
ВСТАНОВИВ:
1.1. У провадженні Господарського суду Київської області на стадії ліквідаційної процедури перебуває справа № 911/4706/15 за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Атрекс" про банкрутство.
1.2. 02.06.2021 в межах справи про банкрутство Товариство з обмеженою відповідальністю "Атрекс" (далі - ТОВ "Атрекс", позивач) в особі ліквідатора Шкабрія Михайла Петровича звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просило визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 24.03.2021 № 907/7 "Про відмову у задоволенні скарги" ТОВ "Атрекс" на дії державного реєстратора Гостомельської селищної ради Київської області Заболотного Анатолія Вікторовича про внесення запису від 01.10.2020 щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень, індексний номер 54365045 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Аларіт" (далі - ТОВ "Аларіт"), в межах провадження у справі про банкрутство ТОВ "Атрекс".
1.3. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав про те, що Міністерством юстиції України не виконано покладені на нього функції з контролю у сфері державної реєстрації на предмет наявності чи відсутності порушення закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора Заболотного А. В.
2.1. Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.10.2021 справу № 911/4706/15 (911/1626/21) за позовом ТОВ "Атрекс" в особі ліквідатора Шкабрія Михайла Петровича до Міністерства юстиції України, за участю третіх осіб: Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - АБ "Укргазбанк") та ТОВ "Аларіт", про визнання протиправним та скасування наказу передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
2.2. Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що оскільки відповідачем за поданим позовом є Міністерство юстиції України, то в силу частини п`ятої статті 30 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) дана справа підвідомча Господарському суду міста Києва.
2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2022 скасовано ухвалу Господарського суду Київської області від 20.10.2021 та повернуто справу №911/4706/15(911/1626/21) до Господарського суду Київської області.
2.4. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що поданий позов пов`язаний безпосередньо із захистом майна боржника, оскільки державним реєстратором Гостомельської селищної ради Київської області Заболотним А. В. винесено рішення стосовно нерухомого майна боржника, тому у даній справі пріоритет у застосуванні має саме стаття 7 Кодексу України з процедур банкрутства, а не стаття 30 ГПК України. Враховуючи, що між сторонами фактично існує спір про право, такий спір має вирішуватися відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства в порядку відокремленого позовного провадження господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство ТОВ "Атрекс".
3.1. 18.08.2022 ТОВ "Аларіт" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2022 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Київської області від 20.10.2021 у справі № 911/4706/15 (911/1626/21).
3.2. На переконання скаржника, з огляду на обставини справи та особу відповідача, а також характер спірних правовідносин і правові наслідки, які можуть виникнути у разі задоволення позову, місцевий господарський суд вірно застосував положення частини п`ятої статті 30 ГПК України. Натомість суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувану постанову, застосував статтю 7 Кодексу України з процедур банкрутства без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №916/585/18 (916/1051/20), а також частину п`яту статті 30 ГПК України без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21.04.2021 у справі №910/12641/19, від 12.01.2021 у справі №918/572/19, від 04.02.2020 у справі №914/240/18.
4.1. АБ "Укргазбанк" у відзиві заперечував проти доводів касаційної скарги, просив Суд залишити оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін, оскільки відповідно до положень статті 7, пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, поданий ТОВ "Атрекс" позов до Міністерства юстиції України повинен розглядатися виключно в межах справи про банкрутство №911/4706/15. До того ж, визначаючи юрисдикційність спорів з майновими вимогами боржника та до боржника, щодо якого здійснюється процедура банкрутства, Верховний Суд неодноразово зазначав про необхідність розгляду спорів між боржником та іншими суб`єктами (як органами, наділеними владними повноваженнями, так і суб`єктами приватно-правових відносин) щодо майна боржника в межах процедури банкрутства.
5.1. Ухвалою Верховного Суду від 07.09.2022 касаційну скаргу ТОВ "Аларіт" залишено без руху, надано строк на усунення недоліків касаційної скарги шляхом наведення заявником касаційної скарги інших підстав для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції у цій справі та надати суду оригінал документа на підтвердження сплати судового збору у розмірі 2 481 грн.
5.2. На виконання вимог Суду 22.09.2022 скаржником направлено заяву про усунення недоліків касаційної скарги, до якої додана квитанція про сплату судового збору у розмірі 2 481,00 грн та заява про визнання поважними причини пропуску строку на подання касаційної скарги.
5.3. Ухвалою Верховного Суду від 27.09.2022 ТОВ "Аларіт" поновлено пропущений строк на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2022, відкрито касаційне провадження у справі №911/4706/15 (911/1626/21) за поданою ТОВ "Аларіт" касаційною скаргою та вирішено здійснювати касаційний розгляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Крім того, витребувано з Господарського суду Київської області та Північного апеляційного господарського суду матеріали справи №911/4706/15 (911/1626/21).
5.4. 06.10.2022 з Господарського суду Київської області надійшли матеріали справи № 911/4706/15 (911/1626/21), витребувані ухвалою Суду від 27.09.2022.
5.5. З урахуванням введення на всій території України режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Києві у Верховному Суді встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи.
6.1. Ухвалою Верховного Суду від 23.11.2022 (з урахуванням ухвали від 16.01.2023 про виправлення описки) справу №911/4706/15 (911/1626/21) за касаційною скаргою ТОВ "Аларіт" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2022 передано на розгляд Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду.
6.2. За змістом касаційної скарги ТОВ "Аларіт" просило скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2022 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Київської області від 20.10.2021 у цій справі, серед іншого з підстав неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21.04.2021 у справі №910/12641/19, від 12.01.2021 у справі №918/572/19, від 04.02.2020 у справі №914/240/18, щодо застосування положень частини п`ятої статті 30 ГПК України у подібних правовідносинах.
6.3. Як встановлено Судом, у справі №910/14346/20 розглядався позов Фермерського господарства "Оазис Півдня" до Міністерства юстиції України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал-Инвест" про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства №1295/5 від 19.04.2017 "Про скасування рішень державних реєстраторів прав на нерухоме майно", яким було скасовано реєстрацію прав позивача на користування 404 земельними ділянками сільськогосподарського призначення.
6.4. Відхиляючи один із аргументів касаційної скарги ТОВ "Глобал-Інвест" про те, що суди попередніх інстанцій розглянули справу з порушенням правил підсудності, оскільки матеріали справи №910/14346/21 мали бути передані на розгляд до Господарського суду Херсонської області, в провадженні якого перебуває справа №923/278/17 про банкрутство вказаного товариства, Верховний Суд у постанові від 01.09.2022 у справі №910/14346/20 зазначив наступне:
- тлумачення норм частин п`ятої та дев`ятої статті 30 ГПК України свідчить, що закріплене у ній правило виключної підсудності справ поширюється на усі спори в яких відповідачем, зокрема, визначено міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади незалежно від наявності інших визначених цією статтею підстав для виключної підсудності такого спору іншому господарському суду;
- оскільки у цій справі відповідачем визначено Міністерство юстиції України, то в силу частини п`ятої статті 30 ГПК України ця справа правомірно розглянута Господарським судом міста Києва, та в апеляційному порядку - Північним апеляційним господарським судом.
6.5. У справі №1-23-32/135-08-4825 Товариство з обмеженою відповідальністю "Дартосбуд" (кредитор) в межах справи про банкрутство Державного підприємства "Одеський автомобільний ремонтний завод" звернулося із заявою з вимогами про скасування наказів Міністерства оборони України щодо закріплення та передачі майна одному державному підприємству, а згодом іншому - відмінних від боржника - на праві господарського відання й оперативного управління відповідно та повернення майна в ліквідаційну масу банкрута.
6.6. Верховний Суд у постанові від 26.05.2022 у справі №1-23-32/135-08-4825 зазначив про те, що правило виключної підсудності поширюється на поданий ТОВ "Дартосбуд" позов у цій справі, який відповідно до частини п`ятої статті 30 ГПК України мав бути розглянутий господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ (в цьому випадку Господарський суд міста Києва). Суд визнав обґрунтованими доводи скаржника щодо необхідності розгляду ініційованого ТОВ "Дартосбуд" у цій справі спору, в якому відповідачем є Міністерство оборони України, в окремому позовному провадженні за правилами виключної підсудності, передбаченими частиною п`ятою статті 30 ГПК України.
6.7. У справі № 910/12641/19 розглядався позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІКОМ ЕСТЕЙТ" до Міністерства юстиції України про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства від 22.08.2019 № 2634/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" з тих підстав, що наказ не відповідає закону та порушує права позивача як власника нерухомого майна щодо якого оскаржуваним наказом скасовані рішення про державну реєстрацію. Також, до суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІНТЕРЕС ГРУП" (третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору) з позовом до Міністерства юстиції України про визнання незаконним та скасування вищезгаданого наказу.
6.8. У постанові від 21.04.2021 у справі №910/12641/19 Верховний Суд, відхиляючи аргумент касаційної скарги про те, що дану справу було розглянуто судом першої інстанції з порушенням правил підсудності, зазначив наступне:
- у провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа №8/29 про банкрутство ВАТ "Львівська макаронна фабрика", постановою суду від 10.01.2012 визнано боржника банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Підставою для прийняття Міністерством юстиції України спірного наказу була саме скарга ліквідатора ВАТ "Львівська макаронна фабрика" арбітражного керуючого Тарасенка Т.П.;
- оскільки у цій справі № 910/12641/19 відповідачем визначено Міністерство юстиції України, то в силу частини п`ятої статті 30 ГПК України дана справа правомірно розглянута Господарським судом міста Києва та в апеляційному порядку - Північним апеляційним господарським судом.
6.9. Передаючи справу на розгляд Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, колегія суддів зазначила про те, що визначаючи підсудність даної категорії спорів (тобто заяв (позовів), поданих у межах справи про банкрутство, відповідачем у яких є Кабінет Міністрів України, міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, та які стосуються майна боржника), окрім суб`єктного складу, необхідно враховувати й те, що з прийняттям Кодексу України з процедур банкрутства законодавець змінив правила визначення юрисдикції спорів щодо майна боржника, сконцентрувавши розгляд усіх майнових та низки немайнових вимог у межах однієї судової процедури банкрутства в судах господарської юрисдикції, задля повного та комплексного вирішення усіх правових проблем неплатоспроможної особи (як фізичної, так і юридичної), яка може бути визнана банкрутом (ліквідована) у результаті такої процедури, що матиме наслідком закриття (припинення) провадження з розгляду спорів у всіх інших юрисдикційних органах з вимогами до неї.
6.10. Підставою передачі справи №911/4706/15(911/1626/21) визначено необхідність відступлення від висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених у справах №910/12641/19, №1-23-32/135-08-4825 та №910/14346/21 у питанні щодо застосування статті 30 ГПК України та визначення підсудності за заявами (позовами), поданими у межах справи про банкрутство, відповідачем у яких виступає центральний орган виконавчої влади, та які стосуються майна боржника.
6.11. Ухвалою від 07.12.2022 справу №911/4706/15(911/1626/21) за касаційною скаргою ТОВ "Аларіт" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2022 прийнято до розгляду палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
7.1. Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.10.2021 справу № 911/4706/15 (911/1626/21) за позовом ТОВ "Атрекс" в особі ліквідатора Шкабрія М. П. до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу міністерства передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва. За висновком місцевого господарського суду, оскільки відповідачем у цій справі є орган, зазначений у частині п`ятій статті 30 ГПК України, розгляд такої справи у будь-якому випадку відноситься до компетенції виключно Господарського суду міста Києва і відповідно будь-який інший суд неуповноважений здійснювати розгляд даної справи.
7.2. Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком місцевого господарського суду, зазначивши про те, що поданий позов пов`язаний із захистом майна боржника, а тому у цій справі пріоритет у застосуванні має саме стаття 7 Кодексу України з процедур банкрутства, а не стаття 30 ГПК України.
7.3. Аргументи касаційної скарги зводяться до порушення судом апеляційної інстанції правил визначення підсудності, що призвело до помилкового скасування законної ухвали місцевого господарського суду. На переконання скаржника, поданий ліквідатором ТОВ "Атрекс" позов до Міністерства юстиції України має розглядатися не Господарським судом Київської області, в провадженні якого перебуває справа №911/4706/15 про банкрутство ТОВ "Атрекс", а саме Господарським судом міста Києва з огляду на наявні підстави для визначення виключної підсудності такого спору відповідно до частини п`ятої статті 30 ГПК України.
7.4. Розглянувши доводи скаржника та заперечення на касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.
7.5. ГПК України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 ГПК України).
7.6. Згідно з частиною першою статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
7.7. 21.10.2019 вступив в дію Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень якого з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність Закон про банкрутство.
7.8. Справи про банкрутство розглядають господарські суди за правилами предметної та суб`єктної юрисдикції, які встановлені в пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України. Водночас в цій нормі встановлено, що господарські суди також розглядають справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.
7.9. Положення параграфу 3 глави 2 розділу 1 ГПК України визначають територіальну підсудність справ про банкрутство та інших справ, передбачених пунктом 8 частини першої статті 20 цього Кодексу. За своїм змістом територіальна підсудність таких справ має виключний характер та підсудна господарському суду за місцезнаходженням боржника (частини тринадцята статті 30 ГПК України).
7.10. Наведена норма ГПК України встановлює загальне правило виключної підсудності, тобто правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що певні категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. В цих категоріях справ не допускається також договірна підсудність.
7.11. У справі, що розглядається, спірним постало питання застосування правил виключної підсудності за частиною п`ятою статті 30 ГПК України та частиною тринадцятою статті 30 ГПК України, оскільки відповідачем виступає Міністерство юстиції України. Саме з урахуванням цього суб`єктного складу спору частина п`ятої статті 30 ГПК України містить переважне правило для всіх випадків застосування виключної підсудності, тобто розгляд таких справ здійснюється місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, незалежно від наявності інших визначених статтею 30 ГПК підстав для виключної підсудності такого спору іншому господарському суду.
7.12. Формальне застосування такого правила виключної підсудності ГПК України призведе до розгляду спорів за участю боржника, щодо якого відкрите провадження у справі про банкрутство, в Господарському суді міста Києва через участь Міністерства юстиції України як відповідача.
7.13. Однак судова палата вважає, що дійсний стан правового регулювання відносин неплатоспроможності, центральною особою в якій виступає боржник, свідчить про необхідність застосування у таких спорах спеціальних норм, які регулюють питання підсудності у справах про банкрутство, з огляду на таке.
7.14. Згідно з частиною першою статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
7.15. З моменту відкриття провадження у справі про банкрутство організаційно-майнові зобов`язання та правовий статус боржника зазнають суттєвих змін під впливом дії системи правових норм, що регулюють відносини неплатоспроможності:
7.16. Здійснення судочинства у справах про банкрутство насамперед забезпечує комплекс процесуальних норм зосереджених в КУзПБ. За процесуальною формою, справа про банкрутство поділена на судові процедури в рамках яких здійснюється власне судове провадження щодо боржника. В КУзПБ визначений порядок запровадження кожної із передбачених у справі про банкрутство судових процедур, їх зміст та мета, а також правила переходу від однієї процедури до наступної. Кожна судова процедура у справі про банкрутство містить правовий інструментарій (юридично значимі дії, рішення, правочини тощо), за допомогою якого досягається мета відповідної процедури.
7.17. В межах судових процедур у справі про банкрутство реалізуються відкритий порядок виявлення кредиторів, розгляд їх вимог, формування, діяльність та повноваження зборів та комітету кредиторів, запровадження та функціонування обмежень щодо розпорядження активами боржника, правовий механізми відновлення або ліквідації боржника, в процесі яких забезпечується погашення вимог кредиторів.
7.18. Водночас боржник, з урахуванням обмежень, запроваджених нормами законодавства про неплатоспроможність, продовжує здійснювати свою оперативно-господарську діяльність та вирішувати пов`язані з нею питання.
7.19. Судовий захист такої категорії спірних правовідносин за процесуальним змістом та формою є позовним. Так відповідно до статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами передбаченими ГПК України з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Тому в повному вигляді провадження у справі про банкрутство здійснюється шляхом застосування комплексу процесуальних норм, зосереджених в КУзПБ і ГПК України.
7.20. Стаття 7 КУзПБ є ключовою для методологічного і практичного розмежування категорій «справа про банкрутство» і «спір у межах справи про бакpутство» та вирішення юрисдикційних питань.
7.21. Відповідно до частини другої статті 7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
7.22. Отже, стаття 7 КУзПБ по суті є спеціальною у відносинах неплатоспроможності і розширює (коригує) правове регулювання кола питань, які відносяться як до предметної та суб`єктної юрисдикції, так і до територіальної (виключної) (статті 20, 30 ГПК України) спорів у справах про банкрутство. Це очевидно у порівнянні норми пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України з частиною другою статті 7 КУзПБ, де законодавець розширив предметну підсудність майнових спорів у справах про банкрутство від "вимоги до боржника" до "всі майнові спори, стороною в яких є боржник". Тому з набуттям чинності КУзПБ до господарської юрисдикції віднесено як позовні вимоги до боржника, так і вимоги боржника до інших осіб щодо його майна (майнових прав). Дана норма саме так, тобто відповідно до статті 7 КУзПБ, і застосовується, що відображено в численних судових актах, у тому числі і Верховного Суду.
7.23. Правило статті 7 КУзПБ має важливий системний зв`язок і вплив на судове провадження за участю боржника, щодо якого відкрито справу про банкрутство, оскільки дана норма забезпечує вирішення та досягнення основних завдань які законодавець заклав для належного вирішення справ про банкрутство.
7.24. Мета та завдання розгляду справ позовного провадження, який охоплюється статтею 7 КУзПБ, окрім визначених загальними нормами ГПК України, полягає в тому, що вони повинні перебувати у взаємозв`язку із метою та завданнями, які закладені в основу реалізації судових процедур банкрутства та провадження у справі про банкрутство в цілому. Якщо триває ліквідаційна процедура, то питання наповнення ліквідаційної маси та з`ясування суми кредиторських вимог не може вирішуватися поза межами справи про банкрутство, оскільки є ризики порушення інтересів кредиторів через закриття провадження у справі про банкрутство до завершення вирішення відповідних спорів.
7.25. Підсумовуючи вищенаведене, слід підкреслити, що організаційною формою досягнення відповідного взаємозв`язку є запроваджений у статті 7 КУзПБ принцип концентрації, який покликаний спрямувати всі судові провадження щодо боржника у справі про банкрутство відповідно до цілей і завдань, визначених законодавцем у КУзПБ.
7.26. Таким чином, частина друга статті 7 КУзПБ містить спеціальне правило, яке прямо вирішує питання територіальної (виключної) підсудності спорів у справах про банкрутство. На відміну від ГПК України, в якому за критерій розгляду справи взято місцезнаходження суду або особи, КУзПБ встановлює самостійний універсальний критерій підсудності справ, стороною в яких є боржник: в межах справи про банкрутство.
7.27. Як встановив суд апеляційної інстанції, в обґрунтування заявлених у цій справі позовних вимог ліквідатор ТОВ "Атрекс" зазначав про порушення майнових прав банкрута внаслідок реєстрації на іншу особу права власності на належне банкруту майно. Тобто виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача (банкрута) з правомірністю набуття іншою особою, відносно якої вчинено оспорювані реєстраційні дії, права власності на нерухоме майно, яке позивач вважає своїм.
7.28. Враховуючи, що поданий ліквідатором позов пов`язаний безпосередньо із захистом майна боржника, а також те, що боржник, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, є стороною у такому спорі, Судова палата дійшла висновку про те, що у визначенні виключної підсудності цього спору пріоритет у застосуванні має не стаття 30 ГПК України, як загальна процесуальна норма, а саме стаття 7 КУзПБ, яка у даному випадку є спеціальною. Відтак, позов ліквідатора підлягає розгляду господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника - ТОВ "Атрекс", про що вірно зазначив в оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції.
7.29. Дійшовши наведених висновків, Суд відхиляє протилежні аргументи скаржника як такі, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні (розумінні) процесуального законодавства, яке визначає предметну підсудність спорів, стороною в яких є боржник.
7.30. В частині першої статті 302 ГПК України передбачено право колегії суддів Верховного Суду передати справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.
7.31. З огляду на викладене у цій постанові, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду дійшов висновку про наявність підстав для відступу від протилежної правової позиції Верховного Суду щодо застосування частини п`ятої статті 30 ГПК України при визначені підсудності справ за участю особи, щодо якої відкритого провадження у справі про банкрутство, або щодо майна такої особи, викладеної у постановах від 21.04.2021 у справі №910/12641/19, від 12.01.2021 у справі №918/572/19, від 04.02.2020 у справі №914/240/18 (пункти 6.3 - 6.8 цієї постанови).
7.32. При цьому відсутність згадки повного переліку постанов, від висновку хоча б в одній із яких щодо застосування норм права судова палата відступила, не означає, що відповідний висновок надалі застосовний (подібна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц).
8.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
8.2. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
8.3. З урахуванням наведених положень законодавства та обставин, встановлених господарськими судами, а також меж перегляду справи судом касаційної інстанції, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду вважає, що підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду відсутні і касаційна скарга задоволенню не підлягає.
9.1. Частина друга статті 7 КУзПБ містить спеціальне правило, яке прямо вирішує питання територіальної (виключної) підсудності спорів у справах про банкрутство. На відміну від ГПК України, в якому за критерій розгляду справи взято місцезнаходження суду або особи, КУзПБ встановлює самостійний універсальний критерій підсудності справ, стороною в яких є боржник: в межах справи про банкрутство.
10.1. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду
ПОСТАНОВИВ:
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Васьковський
Судді В. В. Білоус
С. В. Жуков
В. І. Картере
В. Г. Пєсков
В. Я. Погребняк
_03_03.png)