Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
https://reyestr.court.gov.ua/Review/112895443
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2023 року
м. Київ
cправа № 904/5743/20
Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду: Огородніка К.М.- головуючого, Банаська О.О., Білоуса В.В., Васьковського О.В., Жукова С.В., Картере В.І., Пєскова В.Г., Погребняка В.Я.,
за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.,
за участю представника ТОВ "Продекспорт-2009" - Сумського С.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Продекспорт-2009"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.10.2022
у справі № 904/5743/20
за заявою Компанії з обмеженою відповідальністю «Арчімбольдо Лімітед» (ARCHIMBOLDO LIMITED)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Продекспорт-2009"
про визнання банкрутом.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2020 за заявою Компанії з обмеженою відповідальністю "Арчімбольдо Лімітед" (ARCHIMBOLDO LIMITED) відкрито провадження у справі № 904/5743/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Продекспорт-2009» (далі - ТОВ «Продекспорт-2009», боржник), Визнано грошові вимоги Компанії з обмеженою відповідальністю "Арчімбольдо Лімітед" (ARCHIMBOLDO LIMITED) в сумі 21 020,00 грн (судовий збір) - 1 черга задоволення, в сумі 1 353 766,74 грн (основний борг, судовий збір по справі № 904/2166/19) - 4 черга задоволення. Введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна боржника Ткаченка Дениса Володимировича.
Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2021 визнано ТОВ «Продекспорт-2009» банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців, до 19.01.2022, призначено ліквідатором банкрута ТОВ «Продекспорт-2009» арбітражного керуючого Ткаченка Д. В.
21.01.2021 Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Управління, кредитор) подано заяву про визнання грошових вимог до ТОВ «Продекспорт-2009» в загальній сумі 144 918 619,00 грн.
Грошові вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області ґрунтуються на складених у 2015 році податкових повідомленнях-рішеннях, а саме:
- податкове повідомлення-рішення (далі - ППР) Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 0001582202 від 19.05.2015 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 67 861 725,00 грн, за основним платежем 45 241 150,00 грн, за штрафними санкціями 22 620 575,00 грн;
- податкове повідомлення-рішення Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 0002462202 від 18.08.2015 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 76 012 854,00 грн, за основним платежем 50 675 236,00 грн, за штрафними санкціями 25 337 618,00 грн;
- податкове повідомлення-рішення Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 0002482202 від 18.08.2015 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1 039 500,00 грн, за основним платежем 693 000,00 грн за штрафними санкціями 346 500,00 грн.
Ліквідатор ТОВ «Продекспорт-2009» заперечував проти грошових вимог, заявлених ГУ ДПС у Дніпропетровській області. Відповідно до позиції ліквідатора, оскільки в адміністративній справі № 804/11314/15 триває процедура судового оскарження податкових повідомлень-рішень, на яких ґрунтуються грошові вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області, грошові зобов`язання за відповідними податковими повідомленнями-рішеннями є неузгодженими, відповідно у заявника відсутні підстави для звернення з грошовими вимогами до боржника.
Фактичні обставини встановлені судами
За даними ГУ ДПС в Дніпропетровській області по підприємству ТОВ «Продекспорт-2009» рахується борг у сумі 144 914 079,00 грн, в тому числі по:
- ППР від 19.05.2015 № 0001582202 на загальну суму 67 861 725,00 грн;
- ППР від 18.08.2015 № 0002462202 на загальну суму 76 012 854,00 грн;
- ППР від 18.08.2015 № 0002482202 на загальну суму 1 039 500,00 грн.
28.08.2015 Дніпропетровським окружним адміністративним судом за адміністративним позовом ТОВ «Продекспорт-2009» до Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області було відкрито провадження у справі № 804/11314/15 про визнання протиправним та скасування вищезазначених податкових повідомлень-рішень.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.09.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016, позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Лівобережної ОДПІ № 0001582202 від 19.05.2015 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 67 861 725,00 грн, за основним платежем 45 241 150,00 грн, за штрафними санкціями 22 620 575,00 грн.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Лівобережної ОДПІ № 0002482202 від 18.08.2015 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1 039 500,00 грн, за основним платежем 693 000,00 грн, за штрафними санкціями 346 500,00 грн.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Лівобережної ОДПІ № 0002462202 від 18.08.2015 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 76 012 854,00 грн, за основним платежем 50 675 236,00 грн, за штрафними санкціями 25 337 618,00 грн.
05.08.2021 постановою Касаційного адміністративного суду Верховного суду рішення судів першої та апеляційної інстанції у справі № 804/11314/15 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень були скасовані, справа направлена на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Водночас, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2020 було відкрито провадження у справі № 904/5743/20 про банкрутство ТОВ "Продекспорт-2009".
19.01.2021 постановою Господарського суду Дніпропетровської області ТОВ "Продекспорт-2009" визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру у справі. Призначено особу ліквідатора боржника.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2021 у справі №904/5743/20 затверджено ліквідаційний звіт та провадження у справі закрито.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.07.2022 у справі № 904/5743/20 апеляційну скаргу ГУ ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2021 задоволено. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2021 у справі №904/5743/20 скасовано. Справу № 904/5743/20 направлено на розгляд Господарського суду Дніпропетровської області.
З огляду на скасування Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду рішень судів першої та апеляційної інстанції у справі №804/11314/15 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ГУ ДПС у Дніпропетровській області звернулось в межах справи про банкрутство ТОВ «Продекспорт-2009» з грошовими вимогами в загальній сумі 144 918 619,00 грн.
Ухвалою від 12.11.2021 Господарським судом Дніпропетровської області у справі № 904/5743/20 прийнято до розгляду заяву ГУ ДПС у Дніпропетровській області з грошовими вимогами до боржника - ТОВ "Продекспорт-2009" в загальній сумі 144 918 619,00 грн, з яких: 144 914 079,00 грн - вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), 4 540,00 грн - сума судового збору за подання заяви з грошовими вимогами.
Стислий виклад ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2021 у справі №904/5743/20 грошові вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області до боржника - ТОВ «Продекспорт-2009» в загальній сумі 144 918 619,00 грн відхилено.
Ухвала суду мотивована тим, що станом на дату визнання ТОВ «Продекспорт» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (19.01.2021) грошове зобов`язання боржника в загальній сумі 144 918 619,00 грн. (за ППР від 19.05.2015 № 0001582202 на загальну суму 67 861 725,00 грн.; ППР 18.08.2015 № 0002462202 на загальну суму 76 012 854,00 грн.; ППР 18.08.2015 №0002482202 на загальну суму 1 039 500,00 грн.) є неузгодженим, а відповідно термін його сплати не настав, тому, виходячи з положень статті 59 КУзПБ, грошові вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області до боржника - ТОВ "Продекспорт-2009" в загальній сумі 144 918 619,00 грн підлягають відхиленню. Суд врахував, що грошові зобов`язання не виникають після введення мораторію.
Не погодившись із ухвалою місцевого господарського суду, ГУ ДПС у Дніпропетровській області звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Стислий виклад зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.10.2022 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2021 у справі №904/5743/20 скасовано, визнано грошові вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області в розмірі 144 914 079 грн (ІІІ черга) та 4 500 грн (І черга).
Апеляційний господарський суд визнав помилковим висновок суду першої інстанції про застосування норми статті 59 КУзПБ, і який (суд) вважав податкові зобов`язання кредитора такими, що виникли після визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Суд апеляційної інстанції встановив, що поза увагою місцевого господарського суду залишився період виникнення цього податкового боргу, адже документальна виїзна перевірка боржника була проведена у квітні 2015 року, за результатами якої 22.04.2015 складено акт, нараховані спірні суми податкового боргу, про що видано відповідні ППР. Отже, за висновком апеляційного суду, кредиторські вимоги ДПС слід врахувати як обґрунтовані, оскільки вони не є такими, що додатково виникли у розумінні статті 59 КУзПБ.
При визначенні статусу вимог податкового органу суд апеляційної інстанції на підставі аналізу приписів податкового законодавства, в тому числі положень підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 56.18 статті 56, пункту 57.3 статті 57 та інших положень Податкового кодексу України, зауважив, що грошове зобов`язання платника податків для цілей здійснення адміністрування податків та зборів може існувати як узгоджене зобов`язання, набувши статусу податкового боргу після настання моменту його сплати, що надає податковому органу можливість здійснення заходів щодо стягнення суми такого зобов`язання, а також як неузгоджене зобов`язання, коли грошове зобов`язання існує, але заходи щодо адміністрування податків та зборів податковими органами не вживаються.
Апеляційним судом враховано висновок про застосування норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 904/1693/19, згідно якого, неузгодженість суми грошового зобов`язання не означає, що зобов`язання не існує або може не враховуватися при зверненні із заявою про визнання кредиторських вимог відповідно до приписів статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
За висновком апеляційного суду, процедура узгодження податкового зобов`язання не є перешкодою щодо врахування його у складі грошових вимог у справі про банкрутство. Крім того, порушення податкового зобов`язання боржником по суті не спростовані.
Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
ТОВ "Продекспорт-2009" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.10.2022 скасувати, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2021 залишити в силі.
Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України - застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, а саме:
- щодо застосування частини першої статті 59 КУзПБ в частині неможливості виникнення додаткових зобов`язань у боржника після визнання його банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів). В оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції лише зазначив про те, що відповідні податкові повідомлення-рішення були складені в 2015 році, а кредиторські вимоги ДПС слід врахувати як обґрунтовані, оскільки вони не є такими, що додатково виникли у розумінні статті 59 КУзПБ. Нормативного обґрунтування такого свого висновку суд апеляційної інстанції не зазначив.
Скаржник вважає, що на дату визнання ТОВ «Продекспорт-2009» банкрутом грошові зобов`язання у боржника перед ГУ ДПС у Дніпропетровській області були відсутні та не обліковувались в інформаційно-облікових системах, отже суд апеляційної інстанції повинен був відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2021, якою в задоволенні грошових вимог ГУ ДПС у Дніпропетровській області було відмовлено;
- щодо застосування норми статті 45 КУзПБ в частині необхідності здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, дослідження підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх правової природи та обґрунтованості зазначених в них вимог, відповідності чинному законодавству.
На думку скаржника, поза увагою суду апеляційної інстанції залишилось та не було досліджено відповідність податкових повідомлень-рішень нормам чинного на дату їх складання законодавства, зважаючи на вимоги статей 78, 86 Податкового кодексу України (в редакції чинній на дату складання податкових повідомлень-рішень), обставини, на які посилався кредитор у акті від 22.04.2015 про результати проведення документальної позапланової перевірки боржника, за наслідками якої було складено вищезазначені податкові повідомлення-рішення, як того вимагає стаття 45 КУзПБ з урахуванням висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми права, які були наведені у відповідних постановах у справах № 916/3743/19, №922/3062/20, № 922/2632/20, № 904/3214/18, № 904/1693/19;
- щодо застосування норми частини першої статті 64 КУзПБ в частині віднесення усіх грошових вимог кредитора, нарахованих у відповідних податкових повідомленнях- рішеннях, до третьої черги, хоча грошові вимоги складались як із нарахованих сум податку на додану вартість та прибутку, так із сум нарахованих штрафних санкцій за порушення вимог податкового законодавства.
При цьому, скаржник вважає помилковим посилання суду апеляційної інстанції на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 904/1693/19, оскільки фактичні обставини справи №904/1693/19 відрізняються від обставин цієї справи.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
Відзиви від інших учасників справи до Верховного Суду не надійшли.
Касаційне провадження
Ухвалою Верховного Суду від 21.12.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Продекспорт-2009" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.10.2022 у справі № 904/5743/20 та призначено до розгляду на 25.01.2023.
Ухвалою Верховного Суду від 25.01.2023 відкладено розгляд касаційної скарги ТОВ "Продекспорт-2009" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.10.2022 у справі № 904/5743/20 на 08.02.2023.
Ухвалою Верховного Суду від 08.02.2023 оголошено перерву у судовому засіданні у справі № 904/5743/20 з розгляду касаційної скарги ТОВ "Продекспорт-2009" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.10.2022 року до 15.02.2023.
Ухвалою Верховного Суду від 15.02.2023 справу № 904/5743/20 за касаційною скаргою ТОВ "Продекспорт-2009" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.10.2022 передано на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Колегія суддів з метою формування сталої судової практики при визначенні статусу вимог податкового органу, дійшла висновку, що прийняття рішення по суті за касаційною скаргою у справі № 904/5743/20 при визначенні статусу вимог податкового органу при розгляді його заяви з кредиторськими вимогами, у зв`язку з набранням чинності КУзПБ, зумовлює необхідність уточнити правову позицію щодо визначення моменту виникнення грошових зобов`язань боржника щодо сплати податкових платежів за неузгодженими податковими повідомленнями-рішеннями, а відтак і визначення обсягу самостійного дослідження господарським судом у справі про банкрутство обставин виникнення кредиторських вимог податкового органу, необхідності встановлення обов`язку суду у наданні оцінки первинним документам, поданим контролюючим органом на підтвердження його грошових вимог до боржника за податковими зобов`язаннями.
Адже одним із критеріїв обґрунтованості грошових вимог є існування у боржника на момент подачі заяви контролюючого органу з кредиторськими вимогами, обов`язку зі сплати відповідних платежів, який виник до відкриття провадження у справі про банкрутство.
Ухвалою Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 27.02.2023 справу №904/5743/20 за касаційною скаргою ТОВ "Продекспорт-2009" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.10.2022 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 15.03.2023.
Ухвалою Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 оголошено перерву до 10.05.2023 з метою звернення до фахівців Науково-консультативної ради при Верховному Суді для підготовки наукового висновку у справі №904/5743/20.
Листом від 27.03.2023 Верховний Суд звернувся до фахівців Науково-консультативної ради при Верховному Суді стосовно підготовки наукового висновку щодо застосування норми права, питання щодо якого стало підставою для передачі справи на розгляд палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду.
Оскільки станом на дату проведення судового засідання 24.05.2023 з Науково-консультативної ради при Верховному Суді наукові висновки у справі не надійшли, ухвалою від 24.05.2023 в судовому засіданні було оголошено перерву до 14.06.2023.
Станом на дату проведення судового засідання 14.06.2023 висновки від Науково-консультативної ради при Верховному Суді не надійшли.
Зважаючи на тривалий розгляд справи, Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду дійшов висновку про розгляд справи по суті спору за наявними матеріалами справи.
Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішення питання обґрунтованості грошових вимог податкового органу до боржника за неузгодженими податковими повідомлення-рішеннями, заявленими після визнання боржника банкрутом, у процедурі ліквідації,
Надаючи оцінку доводам скаржника та відповідності рішень судів попередніх інстанцій положенням процесуального та матеріального права, колегія суддів враховує таке.
За змістом статті 1 КУзПБ грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів).
Згідно зі статтею 1 КУзПБ кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до статті 45 Кодексу конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (частина перша статті 45 КУзПБ). Для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів (частина четверта статті 45 КУзПБ).
З моменту відкриття провадження у справі: пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі; пред`явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися у випадку та порядку, передбачених цим Кодексом; арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство; корпоративні права засновників (учасників, акціонерів) боржника реалізуються з урахуванням обмежень, встановлених цим Кодексом; задоволення вимог засновника (учасника) боржника - юридичної особи про виділення частки у майні боржника у зв`язку з виходом із складу його учасників забороняється; рішення про реорганізацію або ліквідацію юридичної особи - боржника приймається в порядку, визначеному цим Кодексом (частина чотирнадцята статті 39 Кодексу).
Визначення статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов`язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог. При цьому набуття статусу кредитора у справі про банкрутство законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку, та прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове визнання її вимог. Відповідний висновок наведений Верховним Судом у постановах від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13, від 21.09.2020 у справі № 916/2878/14, від 04.11.2020 у справі № 904/9024/16.
Порядок виникнення грошових зобов`язань щодо сплати податків та зборів визначений Податковим кодексом України (далі - ПК України), положеннями пунктів 1.1. та 1.3 статті 1 якого унормовано, що цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства; однак не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Статтею 41 ПК України органи державної фіскальної служби віднесено до переліку контролюючих органів, що здійснюють від імені держави функції контролю за своєчасністю і правильністю сплати суб`єктами господарювання податків і зборів, зокрема, шляхом проведення документальних невиїзних перевірок платників податків відповідно до статті 78 цього Кодексу.
Підпунктом 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Відповідно до пунктів 54.1 та 54.3 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Стаття 57 ПК України регулює строки сплати податкового зобов`язання: за загальним правилом платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57); у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу; у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження (пункт 57.3 статті 57 ПК України).
Положеннями пункту 58.1 статті 58 ПК України передбачено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу.
Зазначена стаття встановлює загальні підстави і порядок надсилання податкового повідомлення-рішення і не пов`язує із цією дією виникнення податкового зобов`язання у платника податку.
За змістом підпункту 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Підпунктом 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 ПК України визначено, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків, крім випадку, передбаченого підпунктом 108-1.2.2 пункту 108-1.2 статті 108-1 цього Кодексу.
Водночас, пунктом 56.18 цієї ж статті передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
З урахуванням викладеного, до податкового боргу, окрім власне суми грошового зобов`язання, яке стало узгодженим, включається також і пеня, яка є заходом фінансової відповідальності.
Тож аналіз наведених вище приписів податкового законодавства, в тому числі положень підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 56.18 статті 56, пункту 57.3 статті 57 та інших положень ПК України, дає змогу дійти висновку про те, що грошове зобов`язання платника податків для цілей здійснення адміністрування податків та зборів може існувати як узгоджене зобов`язання, набувши статусу податкового боргу після настання моменту його сплати, що надає податковому органу можливість здійснення заходів щодо стягнення суми такого зобов`язання, а також як неузгоджене зобов`язання, коли грошове зобов`язання існує, але заходи щодо адміністрування податків та зборів податковими органами не вживаються.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду від ухвалою від 30.09.2020 на підставі частини п`ятої статті 302 ГПК України передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 904/1693/19 з метою вирішення виключної правової проблем, яка полягала у визначенні моменту виникнення грошових зобов`язань боржника у справі про банкрутство щодо сплати податкових платежів за неузгодженими податковими повідомленнями-рішеннями, а відтак і визначенні обсягу самостійного дослідження господарським судом у справі про банкрутство обставин виникнення кредиторських вимог податкового органу та щодо необхідності встановлення обов`язку суду у наданні оцінки первинним документам, поданим контролюючим органом на підтвердження його грошових вимог до боржника за податковими зобов`язаннями.
Мотивуючи необхідність передачі вказаної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, касаційний суд зазначав, що дотримання правової позиції щодо того, що моментом виникнення грошових зобов`язань боржника щодо сплати податкових платежів за неузгодженими податковими повідомленнями-рішеннями є завершення оскарження в адміністративних судах цих рішень з набранням сили відповідного судового рішення, несе ризик зловживання процесуальними правами учасника провадження у справі про банкрутство боржником задля затягування розгляду вимог податкового органу, що, в свою чергу, матиме вирішальний вплив на визначення статусу таких вимог, оскільки може призвести до перешкод у своєчасності визнання кредиторських вимог податкового органу, набуття ним статусу кредитора у справі про банкрутство і закінчення розгляду справи без участі податкового органу, погашення заборгованості перед бюджетом у зв`язку із ліквідацією боржника.
Велика Палата Верховного Суду визнала мотиви, на підставі яких постановлено ухвалу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.09.2020, обґрунтованими та прийняла справу № 904/1693/19 до розгляду.
За результатами розгляду справи № 904/1693/19 Великою Палатою Верховного Суду ухвалено постанову від 15.12.2020, у пунктах 6.24-6.25 висловила правову позицію про те, що "неузгодженість суми грошового зобов`язання не означає, що зобов`язання не існує або може не враховуватися при зверненні із заявою про визнання кредиторських вимог відповідно до приписів статті 23 Закону №2343-XII. Відповідно ж до частини першої статті 25 Закону №2343-XII у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження. Поряд з цим будь-яких спеціальних приписів щодо кредиторських вимог органу доходів та зборів із зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування Закон №2343-XII не містить".
Також у наведеній постанові від 15.12.2020 у справі № 904/1693/19 Великою Палатою Верховного Суду зроблено правовий висновок про те, що «з огляду на положення статей 23 - 25 Закону № 2343-XII, чинного на момент відкриття провадження у цій справі, податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов`язань по сплаті податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з документами, що ці зобов`язання підтверджують, а господарський суд зобов`язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов`язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу» (пункт 7.1 постанови).
Судова палата зазначає, що судове рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі № 904/1693/19 було прийнято щодо обставин, які виникли в період чинності положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який втратив чинність з 21.10.2019 з введенням в дію КУзПБ. Водночас, у статтях 45, 47 КУзПБ також наявні положення щодо виявлення кредиторів та осіб, які мають бажання взяти участь у санації боржника, та визначено порядок проведення попереднього засідання у справі про банкрутство.
При цьому, відповідні норми ПК України були чинним як під час дії Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», так і під час дії Кодексу України з процедур банкрутства.
Оцінюючи повноту і всебічність судового розгляду у даній справі, судова палата суду касаційної інстанції виходить з наведених норм КУзПБ у сукупності з положеннями процесуального закону та вважає за необхідне звернутися до усталених правових висновків Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов`язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство, за якими:
- заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);
- обов`язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 05.03.2019 у справі №910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16);
- під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови: від 26.02.2019 у справі №908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16);
- господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18);
- завданням господарського суду є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови: від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).
Ці висновки не втратили своєї актуальності з введенням в дію з 21.10.2019 КУзПБ (відповідно до пункту 4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" якого з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство), оскільки чинний Кодекс (статті 45-47) містить аналогічне у відповідній частині правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами із вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.
Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.12.2020 у справі №904/1693/19 зазначила про те, що податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов`язань по сплаті податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з документами, що ці зобов`язання підтверджують, а господарський суд зобов`язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов`язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу.
При цьому заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують кредиторські вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 914/1126/14, від 05.03.2019 у справі №910/3353/16, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16, від 02.06.2022 у справі №917/1384/20, від 09.06.2022 у справі № 922/313/20 (922/3069/21), від 23.03.2023 у справі № 910/3105/21).
Виходячи з наведеного, судова палата зауважує, що питання необхідного обсягу правового аналізу грошових вимог кредитора та достатності доказів на їх підтвердження має вирішуватися господарським судом з урахуванням сукупності обставин конкретної справи, зокрема правової природи зобов`язання, юридичних фактів з якими пов`язується його дійсність та обґрунтованість, позиції боржника та розпорядника його майна, наявності та обґрунтованості заперечень інших кредиторів.
Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Тому, судова палата наголошує, що у цій справі перевірці поданого кредитором розрахунку грошових вимог, мали передувати встановлення судами попередніх інстанцій правової природи і складових податкового боргу, підстав виникнення грошових зобов`язань боржника щодо сплати податкових платежів, встановлення розміру та, насамперед, моменту виникнення цих грошових вимог (зобов`язань).
Місцевий господарський суд, розглядаючи грошові вимоги контролюючого органу до боржника на суму нарахованих податку на прибуток, податку на додану вартість і штрафних санкцій за ППР від 18.08.2015, із застосуванням положень статті 59 КУзПБ вважав податкові зобов`язання кредитора такими, що виникли після визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. При цьому, не здійснив правового аналізу заявлених кредиторських вимог податкового органу, та, насамперед, моменту виникнення цих грошових вимог (зобов`язань).
Суд апеляційної інстанції встановив, що період виникнення заявленого ГУ ДПС у Дніпропетровській області податкового боргу є 2015 рік, ТОВ "Продекспорт-2009» визнано банкрутом постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2021. Отже кредиторські вимоги ДПІ не є такими, що додатково виникли у розумінні статті 59 КУзПБ з дня ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом. Зазначене свідчить про помилковість висновку суду першої інстанції щодо застосування положень статті 59 КУзПБ.
Встановивши, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області порушено строки звернення до суду з кредиторськими вимогами (заяву подано 21.10.2021), апеляційний суд, вірно зазначив, що наслідком пропуску встановленого Кодексом строку для подання кредиторських вимог не є підставою для відмови у задоволення заяви (частина четверта статті 45 КУзПБ).
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду (частина шоста статті 45 КУзПБ).
Разом з тим, розглянувши та визнавши грошові вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області до боржника в розмірі 144 914 079,00 грн (ІІІ черга) та 4 500грн (І черга), апеляційним господарським судом не було враховано сталу практику Верховного Суду з розгляду справ про банкрутство щодо наявності обов`язку господарського суду здійснити правовий аналіз заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру; наявності обов`язку господарського суду самостійно перевіряти кожну заявлену грошову вимогу на її відповідність чинному законодавству.
Судом апеляційної інстанції не було перевірено та досліджено ті обставини, на які посилався кредитор у своєму акті від 22.04.2015 про результати проведення документальної позапланової перевірки, за наслідками якої було складено вищезазначені податкові повідомлення-рішення.
Суд апеляційної інстанції не досліджував докази на підтвердження обставин, які контролюючий орган зазначав в акті перевірки. Незважаючи на заперечення Боржника щодо вищезазначених обставин, на які посилався Кредитор, суд не дослідив, якими ж саме доказами, підтверджуються ці обставини.
Поза увагою суду апеляційної інстанції залишилось та не було досліджено відповідність податкових повідомлень-рішень нормам чинного на дату їх складання законодавства, зважаючи на вимоги статей 78, 86 ПК (в редакції чинній на дату складання податкових повідомлень-рішень), як того вимагає стаття 45 КУзПБ з урахуванням висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми права, які були наведені у відповідних постановах у справах №916/3743/19, №922/3062/20, № 922/2632/20, № 904/3214/18, №904/1693/19.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, не врахувавши висновки Верховного Суду щодо обов`язкового дослідження підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру та відповідності чинному законодавству, обмежився лише вказівкою про наявність складених у 2015 році податкових повідомлень-рішень без дослідження їх правової природи та обґрунтованості зазначених в них вимог.
Крім цього, при визначенні черговості грошових вимог контролюючого органу, апеляційним судом не було встановлено складових податкового боргу та їх розміру, що свідчить про передчасність висновку апеляційного суду щодо віднесення усіх грошових вимог кредитора, нарахованих у відповідних податкових повідомленнях-рішеннях, до третьої черги. Хоча, як зазначив сам суд апеляційної інстанції та не заперечував кредитор, грошові вимоги складались як із нарахованих сум податку на додану вартість та податку на прибуток, так із сум штрафних санкцій за порушення вимог податкового законодавства.
Колегія суддів звертає увагу, що комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
На недопущенні формального підходу до розгляду грошових вимог кредитора до боржника у справах про банкрутство та необхідності ретельно досліджувати підстави виникнення грошових вимог неодноразово наголошував Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду (постанови від 29.03.2021 у справі № 916/3743/19, від 02.06.2022 у справі № 922/3062/20, від 15.07.2021 у справі № 922/2632/20, від 12.07.2022 у справі № 904/3214/18).
За наведеного вище суд касаційної інстанції вважає, що місцевий та апеляційний господарські суди належним чином не здійснили правовий аналіз грошових вимог контролюючого органу до боржника, не надали повної, всебічної і мотивованої правової оцінки як заявленому контролюючим органом податковому боргу і документам на його підтвердження, так і запереченням боржника проти визнання такого боргу в повному обсязі з посиланням на його відсутність на дату визнання ТОВ «Продекспорт-2009» банкрутом за відомостями інформаційно-облікових систем самого ГУ ДПС у Дніпропетровській області.
Отже, висновки судів попередніх інстанцій не відповідають зазначеним правовим позиціям Верховного Суду щодо обсягів правового аналізу кредиторських вимог, який мав бути здійснений судами у цій справі.
Доводи боржника, які в цілому ґрунтуються на твердженнях щодо відсутності у боржника перед ГУ ДПС у Дніпропетровській обставі заявлених грошових вимог, не спростовують висновків суду касаційної інстанції щодо передчасного їх відхилення судом першої інстанції, так і їх визнання судом апеляційної інстанції. Тому за відсутності встановлення та з`ясування судами наведених вище обставин при наявності у них відповідних процесуальних повноважень, зазначені аргументи боржника не можуть слугувати підставою для висновку про недоведення кредитором наявних в нього грошових вимог до боржника.
Зважаючи на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, які встановлені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд позбавлений можливості перевірити проведений ГУ ДПС у Дніпропетровській області розрахунок заявлених кредиторських вимог та дослідити підстави його нарахування та заперечення боржника проти цих вимог під час касаційного провадження у даній справі (аналогічної позиції щодо неможливості перевірки судом касаційної інстанції заявлених вимог дотримується Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 та від 04.12.2019 у справі №917/1739/17).
Зазначене вище згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України є підставою для скасування судового рішення судом касаційної інстанції та направлення справи на новий розгляд.
Водночас вимогою касаційної скарги визначено скасування постанови апеляційного господарського суду та залишення в силі ухвали суду першої інстанції.
З огляду на визначені доводи скаржника та вимоги касаційної скарги судова палата не вбачає підстав для залишення в силі ухвали суду першої інстанції, висновки якого щодо застосування норми частини першої статті 59 КУзПБ при визначенні статусу вимог кредитора за податковими повідомленнями-рішеннями від 18.08.2015 та від 19.05.2015 у цій справі є помилковими, оскільки норми статті 1 та статті 45 КУзПБ пов`язують статус конкурсних грошових вимог виключно з моментом виникнення відповідного зобов`язання боржника.
При цьому, судова палата не погоджується із аргументами скаржника щодо недотримання судом апеляційної інстанції вимог статті 44, частини четвертої статті 60 КУзПБ, які полягають у тому, що відповідно до цих норм закону не допускається заявлення кредитором конкурсних вимог у ліквідаційній процедурі і що такі вимоги можуть бути заявлені тільки у процедурі розпорядження майном.
Норми КУзПБ не містять заборони кредитору заявляти конкурсні вимоги до боржника у ліквідаційній процедурі.
Для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів. Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, то сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають (частина четверта статті 45 КУзПБ).
Висновки щодо застосування норм права
З огляду на положення статей 45 - 47 Кодексу України з процедур банкрутства, податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов`язань по сплаті податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з документами, що ці зобов`язання підтверджують, а господарський суд зобов`язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов`язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу.
Висновки за результатами касаційного провадження
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Згідно із пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).
За таких обставин відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, а тому перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених ним обставин та в межах доводів касаційних скарг, судова палата дійшла висновку про наявність підстав для скасування ухвали та постанови в частині кредиторських вимог ГУ ДПС у Дніпропетровській області з направленням справи на новий розгляд в цій частині до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи, суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, зокрема, надати оцінку заявленим вимогам ГУ ДПС у Дніпропетровській області та доказам наданим в підтвердження таких вимог, з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказі,в визначених ГПК України.
В залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством розглянути заяву ГУ ДПС у Дніпропетровській області про визнання грошових вимог до боржника з належним обґрунтуванням мотивів та підстав результатів такого розгляду.
Щодо судових витрат
Оскільки за результатами касаційного перегляду оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи для нового розгляду до суду першої інстанції, розподіл судових витрат відповідно до статті 129 ГПК України Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Огороднік К. М.
Судді Банасько О. О.
Білоус В. В.
Васьковський О. В.
Жуков С. В.
Картере В. І.
Пєсков В. Г.
Погребняк В. Я.
_03_03.png)