ВЕРХОВНИЙ СУД

https://reyestr.court.gov.ua/Review/111121922

УХВАЛА

24 травня 2023 року

м. Київ

Cправа № 910/18250/16

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду:

Пєсков В. Г. - головуючий,

судді: Банасько О. О., Білоус В. В., Васьковський О. В., Жуков С. В., Картере В. І., Огороднік К. М., Погребняк В. Я.

за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,

представники учасників справи в судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Гапоненко Роман і партнери"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023

у складі колегії суддів: Грека Б.М. (головуючий), Остапенка О.М., Гарник Л.Л.

у справі № 910/18250/16

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоздоббуд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа"

до Приватного акціонерного товариства "Індбуд"

про банкрутство,

На розгляд Суду постало питання стягнення з ТОВ "Аудиторська компанія "Гапоненко Роман і партнери" на користь арбітражного керуючого Корольова В. В. судових витрат на професійну правничу допомогу за перегляд в суді апеляційної інстанції ухвали місцевого господарського суду про відмову в задоволенні скарги на дії та бездіяльність ліквідатора в процедурі банкрутства юридичної особи.

ВСТАНОВИВ

Обставини справи

31.10.2016 ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі № 910/18250/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Індбуд" (далі - ПАТ "Індбуд").

19.04.2017 постановою Господарського суду міста Києва у справі № 910/18250/16 ПАТ "Індбуд" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Корольова В. В.

У березні 2021 року до Господарського суду міста Києва надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" (далі - ТОВ "Основа") на дії та бездіяльність ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого Корольова В. В.

12.01.2022 ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 910/18250/16, зокрема, відмовлено у задоволенні скарги ТОВ "Основа" на дії та бездіяльність ліквідатора ПАТ "Індбуд" - арбітражного керуючого Корольова В. В.

07.09.2022 постановою Північного апеляційного господарського суду у справі №910/18250/16 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Гапоненко Роман і партнери" (далі - ТОВ "АК "Гапоненко Роман і партнери", кредитор боржника) залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.01.2022 у справі № 910/18250/16 залишено без змін.

Короткий зміст заяви про винесення додаткового рішення

13.09.2022 арбітражний керуючий Корольов В. В. звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про винесення додаткового рішення у справі № 910/18250/16, у якій просив стягнути з ТОВ "АК "Гапоненко Роман і партнери" на свою користь судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 70 000 грн.

Заява обґрунтована тим, що 24.05.2021 між арбітражним керуючим Корольовим В. В. та адвокатом Іванченко А. В. укладено Договір про надання правничої допомоги (далі - Договір). За умовами цього Договору, адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову (правничу) допомогу у справі № 910/18250/16 за скаргою представника ТОВ "Основа" - адвоката Гапоненка Р. І. про визнання незаконними дій та бездіяльності ліквідатора ПрАТ "Індбуд" - арбітражного керуючого Корольова В. В., вчинені в процесі реалізації майна банкрута (дебіторської заборгованості ПрАТ "Індбуд" у розмірі 4 265 462,02 грн) у справі про банкрутство № 910/18250/16, що суперечить вимогам законодавства у сфері банкрутства (п.1.1.); за надання правової допомоги Клієнт зобов`язується виплатити Адвокату гонорар сума якого узгоджується за згодою сторін та підтверджується актами виконаних робіт (п.5.1.).

24.05.2021 між адвокатом Іванченко А. В. та арбітражним керуючим Корольовим В. В. укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання правничої допомоги № б/н від 24.05.2021, якою визначено порядок оплати юридичних послуг (гонорару) адвоката Іванченко А. В. у справі № 910/18250/16 за скаргою представника ТОВ "Основа" - адвоката Гапоненка Р. І. про визнання незаконними дій та бездіяльності ліквідатора ПрАТ "Індбуд" - арбітражного керуючого Корольова В. В., вчинені в процесі реалізації майна банкрута (дебіторської заборгованості ПрАТ "Індбуд" у розмірі 4 265 462,02 грн) у справі про банкрутство № 910/18250/16, що суперечить вимогам законодавства у сфері банкрутства.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди № 1 до договору про надання правничої допомоги № б/н від 24.05.2021 (далі - додаткова угода №1) адвокат зобов`язується здійснювати представництво та захист інтересів клієнта у суді першої інстанції (Господарський суд міста Києва), апеляційному (Північний апеляційний господарський суд) та Верховному Суді.

Згідно з Актом про надання правових (правничих) послуг від 08.09.2022, адвокат Іванченко А.В. виконала та надала наступні послуги:

- складання (підготовка) відзиву на апеляційну скаргу представника ТОВ "АК "Гапоненко Роман і партнери" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.01.2022 у справі №910/18250/16 - (12 год.) - 36 000 грн;

- складання (підготовка) відзиву на заяву про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником від 01.08.2022 - (8 год.) 24 000 грн;

- участь у судовому засіданні (25.08.2022, 07.09.2022) - (2 год) 6 000 грн;

- ознайомлення з матеріалами (документами) заяви - (2 год) 4 000 грн.

26.09.2022 до Північного апеляційного господарського суду від ТОВ "АК "Гапоненко Роман і партнери" надійшли заперечення на заяву від 12.09.2022 про винесення додаткового рішення, в яких кредитор просив відмовити в задоволенні заяви арбітражного керуючого повністю.

28.09.2022 додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/18250/16 заяву ліквідатора ПАТ "Індбуд" - арбітражного керуючого Корольова В.В. про винесення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "АК "Гапоненко Роман і партнери" на користь арбітражного керуючого Корольова В. В. судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 грн. В іншій частині заяви - відмовлено.

30.11.2022 постановою Верховного Суду у справі № 910/18250/16 додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2022 скасовано. Справу №910/18250/16 у скасованій частині направлено на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Верховний Суд вказав, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції не надав жодної оцінки та не прийняв відповідне рішення в частині, що стосуються вимог арбітражного керуючого Корольова В. В. щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу за участь адвоката Іванченко А.В. у судових засіданнях Північного апеляційного господарського суду (25.08.2022, 07.09.2022) у сумі 6 000 грн.

Також Верховний Суд вказав, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу, з огляду на критерій розумності та співрозмірності у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, є завищеним, тому до стягнення підлягають витрати на правничу правову допомогу розмірі 12 000 грн. Однак, дійшовши вказаного висновку, апеляційний суд не звернув уваги, що за змістом ч. 5 ст. 126 ГПК України суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Суд касаційної інстанції, крім того, зауважив, що судом апеляційної інстанції не було встановлено, чи містять заперечення ТОВ "АК "Гапоненко Роман і партнери" аргументи щодо зменшення розміру витрат арбітражного керуючого Корольова В. В. на професійну правничу допомогу адвоката.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

23.01.2023 постановою Північного апеляційного господарського суду у справі №910/18250/16 заяву ліквідатора ПАТ "Індбуд" - арбітражного керуючого Корольова В. В. задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "АК "Гапоненко Роман і партнери" на користь арбітражного керуючого Корольова В. В. судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 42 000 грн. В іншій частині заяви відмовлено.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що витрати, пов`язані із наданням професійної правничої допомоги у суді апеляційної інстанції, підлягають задоволенню в загальному розмірі 42 000 грн (36 000 грн за складання відзиву + 6 000 грн за участь у двох судових засіданнях).

При цьому, судом встановлено, що адвокатом заява про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником від 01.08.2022 та послуги в частині ознайомлення з матеріалами справи не надавались, а тому в частині витрат на суму 24 000 грн та 4 000 грн, відповідно, відмовлено.

За висновком суду послуги зі складання (підготовки) відзиву на апеляційну скаргу представника ТОВ "АК "Гапоненко Роман і партнери" - Гапоненка Р.І. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.01.2022 у справі № 910/18250/16 (12 год.) на суму 36 000 грн відповідають умовам п. 3 додаткової угоди №1 щодо суті послуги та критеріїв її вартості та судом враховано, зокрема, що обсяг наданих послуг відносно їх ціни не є очевидно неспівмірним, ураховуючи складність справи (правовідносини з продажу майнових активів банкрута на аукціоні) та її значення для банкрута.

Судом встановлено, що ТОВ "АК "Гапоненко Роман і партнери" не просить зменшити витрати на оплату правничої допомоги, а доводить відсутність підстав для задоволення відповідної заяви арбітражного керуючого з огляду на те, зокрема, що у договорі, додатковій угоді №1 та у акті про надання правових (правничих) послуг зазначено, що правова (правнича) допомога, що надавалася "в період з 15.06.2022 по 07.09.2022 у справі № 910/18250/16 за скаргою представника ТОВ "Основа" не стосується справи за апеляційною скаргою ТОВ "АК "Гапоненко Роман і партнери".

Суд дійшов висновку, що з огляду на предмет договору та додаткової угоди № 1, правова допомога здійснювалася, зокрема, у суді апеляційної інстанції у справі № 910/18250/16, і зазначення додаткової інформації лише деталізує суть справи, та не спростовує конкретного предмету та обсягу наданих послуг, а, відтак, не свідчить про те, що відповідні послуги не стосуються справи № 910/18250/16.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

03.02.2023 ТОВ "АК "Гапоненко Роман і партнери" подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 у справі № 910/18250/16 та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю арбітражному керуючому Корольову В. В. у задоволенні заяви від 12.09.2022 про винесення додаткового рішення.

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ТОВ "АК "Гапоненко Роман і партнери" стверджує, що судом апеляційної інстанції не виконано вимоги Верховного Суду у постанові від 30.11.2022 у справі №910/18250/16; порушено та не дотримано норми ст.ст. 45, 126, 129, 236 ГПК України; у порушення ст. 13 ГПК України взято до уваги лише зазначене Корольовим В. В. (згідно змісту оскаржуваної постанови), не надано жодної оцінки обставинам, щодо яких заперечував ТОВ "АК "Гапоненко Роман і партнери"; встановлено обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів поданих представником Корольова В. В., а саме: Договору про надання правничої допомоги № б/н від 24.05.20221 Додаткової угоди №1 від 24.05.2021 до вказаного Договору, Акту про надання правових (правничих) послуг від 08.09.2022.

При цьому, скаржник вказує, що Договором про надання правничої допомоги від 24.05.2021 визначено, що "Адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу у справі №910/18250/16 за скаргою представника ТОВ "Основа".

За доводом скаржника, заявлені адвокатом Іванченко А. В. витрати на правову допомогу за розгляд апеляційної скарги ТОВ "АК "Гапоненко Роман і партнери" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.01.2022 у справі № 910/18250/16 не підлягають задоволенню, оскільки не передбачені ані у Договорі про надання правничої допомоги від 24.05.2021, ані у Додатковій угоді до Договору, ані у Акті про надання правових (правничих) послуг від 08.09.2022.

Скаржник стверджує, що судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови залишено поза увагою:

- доводи ТОВ "АК "Гапоненко Роман і партнери" про те, що апеляційна скарга подана до суду не ТОВ "Основа", а ТОВ "АК "Гапоненко Роман і партнери",

- щодо витрат у сумі 6 000 грн за участь адвоката Іванченко А. В. у судових засіданнях, то такі не надавалися, а Корольов В. В. виступав в суді самостійно,

- послуга зі складання (підготовки) відзиву на апеляційну скаргу на суму 36 000 грн не передбачена Договором і не відповідає ч. 4 ст. 126 ГПК України.

Стверджує, що судом апеляційної інстанції не враховано правові висновки Верховного Суду від 22.11.2019 у справі №902/347/18 щодо встановлення розміру витрат на підставі поданих сторонами доказів.

На думку скаржника, постанова апеляційного господарського суду від 23.01.2023 у справі № 910/18250/16 є такою, що прийнята без дослідження усіх фактичних обставин справи та з порушенням і неправильним застосуванням ст.ст. 45, 126, 129, 236 ГПК України, що у свою чергу призвело до задоволення витрат на правову допомогу на користь особи, яка не є стороною у даній справі № 910/18250/16. На думку скаржника, аналіз ст. 129 ГПК України дає підстави для висновку, що судові витрати, за відсутності прямої вказівки в процесуальному законі щодо покладення таких витрат на іншу особу, можуть бути покладені за результатами вирішення спору лише на сторони такого спору (позивача та відповідача).

Скаржник доводить, що спір виник внаслідок неправильних дій арбітражного керуючого Корольова В. В., що підтверджено позицією Верховного Суду у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2021 у справі № 910/18250/16. Арбітражний керуючий Корольов В. В. - не є стороною у даній справі - тому заявлені до стягнення витрати на правову допомогу у заяві від 12.09.2022 про винесення додаткового рішення - не підлягають задоволенню.

10.03.2023 ТОВ "АК "Гапоненко Роман і партнери" подано клопотання про долучення до матеріалів справи постанови Верховного Суду від 26.01.2023 у справі № 910/11424/15 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Амадеус Ко" про заміну сторони її правонаступником у справі № 910/11424/15 за позовом Приватного акціонерного товариства "Індбуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амадеус Ко" про стягнення 4 192 382,02 грн, в якій, зокрема, вказано, що позивач (стягувач) є ПАТ "Індбуд", а не арбітражний керуючий Корольов В. В., а тому заявлені у справі № 910/18250/16 витрати не підлягають задоволенню.

Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

23.03.2023 (направлено в електронній формі) до Верховного Суду від арбітражного керуючого Корольова В. В. надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому наведено прохання відмовити в задоволенні касаційної скарги ТОВ "АК "Гапоненко Роман і партнери" на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 по справі №910/18250/16, а також стягнути з ТОВ "АК "Гапоненко Роман і партнери" на користь арбітражного керуючого Корольова Вадима В`ячеславовича судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 000 грн.

Арбітражний керуючий доводить, що апеляційним судом було винесено рішення з урахуванням висновків, зроблених Верховним Судом від 30.11.2022 у справі №910/18250/16 та встановлено, що ТОВ "АК "Гапоненко Роман і партнери" не було подано до суду клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомоги, як того вимагає ч. 5 ст. 126 ГПК України.

Доводи ТОВ "АК "Гапоненко Роман і партнери" у розрізі того, що адвокат Іванченко А. В. не надавала правничої допомоги арбітражному керуючому при розгляді скарги ТОВ "АК "Гапоненко Роман і партнери", на думку арбітражного керуючого Корольова В. В., є необґрунтованими. Також на думку арбітражного керуючого Корольова В. В., судом апеляційної інстанції було правильно встановлено суб`єктний склад цих правовідносин. Сторонами спору, у даному випадку, є ліквідатор боржника та ТОВ "Основа" і ТОВ "АК "Гапоненко Роман і партнери", якими оскаржувалися дії ліквідатора.

Щодо твердження, що, нібито, спір виник внаслідок неправильних дій арбітражного керуючого Корольова В. В., зазначено про їх необґрунтованість, що підтверджується тим, що судом винесено ухвалу якою відмовлено в задоволенні скарги ТОВ "Основа" на дії та бездіяльність ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Корольова В.В.

Щодо заявлених арбітражним керуючим витрат на правничу допомогу в суді касаційної інстанції зазначено, що 23.03.2023 між арбітражним керуючим Корольовим Вадимом В`ячеславовичем, ліквідатором ПАТ "Індбуд" та адвокатом Іванченко А. В. було укладено складено Акт б/н про надання правових (правничих) послуг, згідно якого адвокат виконав наступні послуги зі складення (підготовка) відзиву на касаційну скаргу ТОВ "АК "Гапоненко Роман і партнери" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 у справі №910/18250/16, у кількості 6 сторінок на суму 18 000 грн.

28.03.2023 від представника ліквідатора до Суду засобами поштового зв`язку надійшов аналогічний відзив.

01.05.2023 та 03.05.2023 від арбітражного керуючого Корольова В. В. та його представника адвоката Іванченко А. В. надійшли аналогічні за змістом заяви, в яких наведено прохання прийняти відмову ліквідатора ПАТ "Індбуд" арбітражного керуючого Корольова В. В. від вимоги про стягнення з ТОВ "АК "Гапоненко Роман і партнери" на користь арбітражного керуючого Корольова В. В. судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 000 грн, заявлені ним у відзиві на касаційну скаргу. В іншій частині арбітражний керуючий Корольов В. В. підтримує відзив.

Передача справи на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство

17.02.2023 ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі № 910/18250/16 за касаційною скаргою ТОВ "АК "Гапоненко Роман і партнери" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023; розгляд касаційної скарги призначено на 30.03.2023.

30.03.2023 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги ТОВ "АК "Гапоненко Роман і партнери" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 у справі № 910/18250/16 до 04.05.2023.

04.05.2023 ухвалою Верховного Суду справу № 910/18250/16 за касаційною скаргою ТОВ "АК "Гапоненко Роман і партнери" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 передано на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з мотивів вирішення питання можливості касаційного перегляду додаткового судового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, прийнятого внаслідок прийняття первісного судового рішення про розгляд скарги на дії арбітражного керуючого, постановленої у справі про банкрутство, можливість оскарження якого в касаційному порядку не передбачена.

12.05.2023 ухвалою Верховного Суду прийнято до розгляду судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 910/18250/16 для розгляду касаційної скарги ТОВ "АК "Гапоненко Роман і партнери" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023. Розгляд справи призначено на 24.05.2023.

Позиція Верховного Суду

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно із ч. 1, абз. 2 ч. 2 статті 126 зазначеного Кодексу витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд, серед іншого, вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Разом з тим, відповідно до статті 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Пунктом 3 частини першої статті 244 ГПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, ГПК України надає право суду прийняти додаткове рішення для усунення неповноти вирішених питань про розподіл судових витрат у випадку подання заявником доказів на підтвердження заявлених витрат після ухвалення первісного рішення суду, як то передбачено частиною восьмою статті 129 та статті 221 ГПК України.

Відповідно до частини п`ятої статті 244 ГПК України додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Із аналізу змісту статті 244 ГПК України убачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта (ухвали, рішення, постанови), є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й судове рішення; додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати (постанови Верховного Суду від 31.05.2021 у справі № 911/132/14, 18.01.2023 у справі № 908/174/20, постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.02.2022 у справі № 918/450/20).

Таке рішення є невід`ємною частиною основного рішення у справі та не може змінювати його суті або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені судом під час розгляду справи (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 910/19565/17, від 15.11.2019 у справі № 910/15814/18, від 23.01.2020 у справі № 910/20089/17, від 17.06.2020 у справі № 904/12170/16, від 23.02.2023 у справі № 3/60"б" (906/1/21)).

Тобто процесуальний інститут додаткового рішення є засобом усунення невизначеності висновків суду щодо заявлених вимог та неповноти основного судового рішення, внаслідок яких суд не вирішив заявлені вимоги у справі чи не розв`язав окремі процесуальні питання, що стояли перед судом.

У випадку скасування первісного судового рішення, ухваленого за результатом вирішення спору по суті, це є самостійною підставою для скасування додаткового судового рішення до нього (постанови Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 922/2665/17, від 15.02.2023 у справі № 911/1770/21, 23.06.2022 у справі № 904/6341/20).

У цій справі № 910/18250/16, судом апеляційної інстанції встановлено, що у березні 2021 року до Господарського суду міста Києва надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" (далі - ТОВ "Основа") на дії та бездіяльність ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого Корольова В. В.

07.09.2022 постановою Північного апеляційного господарського суду у справі №910/18250/16 апеляційну скаргу ТОВ "АК "Гапоненко Роман і партнери", кредитор боржника залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.01.2022 у справі № 910/18250/16 залишено без змін.

Арбітражний керуючий Корольов В. В. звернувся з заявою про винесення додаткового рішення у справі № 910/18250/16, у якій просив стягнути з ТОВ "АК "Гапоненко Роман і партнери" на свою користь судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 70 000 грн.

За результатом нового апеляційного розгляду, постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 у справі №910/18250/16 заяву ліквідатора ПАТ "Індбуд" - арбітражного керуючого Корольова В. В. задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "АК "Гапоненко Роман і партнери" на користь арбітражного керуючого Корольова В. В. судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 42 000 грн. В іншій частині заяви відмовлено.

Зазначена додаткова постанова Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 у справі № 910/18250/16 наразі є предметом касаційного оскарження за касаційною скаргою ТОВ "АК "Гапоненко Роман і партнери".

На розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду постало питання щодо можливості касаційного перегляду додаткового судового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, прийнятого внаслідок прийняття первісного судового рішення про розгляд скарги на дії арбітражного керуючого, постановленої справі про банкрутство.

Розв`язуючи поставлене питання, Суд враховує наступне.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (п. 4 ч. 1 ст. 287 ГПК України).

21.04.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства 2597-VIII, а введено його в дію з 21.10.2019.

Пунктом 4 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Частиною першою статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі № 918/335/17 вказала, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи.

Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо.

Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване Кодексом України з процедур банкрутства, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у Господарському процесуальному кодексі України.

Порядок оскарження судових рішень у процедурах банкрутства врегульовано статтею 9 Кодексу України з процедур банкрутства (щодо першої групи судових рішень), а для спорів, які вирішуються в межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (друга група судових рішень) - статтями 255, 287 ГПК України. Така правова позиція неодноразово висловлювалась у судових рішеннях Верховного Суду, зокрема у постановах від 05.04.2021 у справі № 4/5007/33-Б/11, від 18.05.2021 у справі № 924/549/19, від 26.05.2022 у справі № 01/5026/333/2011, від 19.10.2022 у справі № 33/29 (914/399/21), постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду 20.05.2021 у справі № 922/3369/19.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною третьою статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, в редакції на момент прийняття судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови та подання касаційної скарги, передбачено, що у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Наведений в частині третій статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення (тобто відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами (висновок судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 20.05.2021 у справі № 922/3369/19).

Зазначене відповідає загальновизнаному положенню про дію процесуальних норм у часі, згідно з яким незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій (частина третя статті 3 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому, як визначено у рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України", право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг на рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 925/308/18 (провадження № 12-10гс20) зазначено, що здійснюючи тлумачення положень Конвенції ЄСПЛ у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28.05.1985 у справі "Ашингдейн проти Великої Британії" (Ashingdane v. the. UnitedKingdom). Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання в її права (рішення від 04.12.1995 у справі "Белле проти Франції" (Bellet v. France).

Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу (постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі № 17/32, 21.05.2021 у справі № 905/1623/20, постанова Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 20.05.2021 у справі 922/3369/19).

У Рішенні Конституційного Суду України від 21.07.2021 № 5-р(ІІ)/2021 (справа № 3-173/2018(1186/18, 77/19) Конституційний Суд України зауважив, що "Із набранням чинності Законом № 1401 до основних засад судочинства віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України). Тобто за чинним конституційним правопорядком апеляційний перегляд має здійснюватися щодо кожної справи, яку оскаржено в апеляційному порядку, а в частині касаційного оскарження рішення суду обсяг права на таке оскарження змінено з права касаційного оскарження всіх рішень, крім випадків, встановлених законом, на право касаційного оскарження судового рішення лише у визначених законом випадках. Обґрунтування саме такого підходу в частині касаційного оскарження судового рішення міститься в Пояснювальній записці до проєкту Закону України про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) (реєстр. № 3524), ухваленого як Закон № 1401, де зазначено, що "встановлення законом виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, дасть змогу побудувати ефективну судову систему, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення".

Конституційний Суд України у вказаному Рішенні також дійшов висновку, що з урахуванням міжнародних актів (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року), які є частиною національного законодавства, а отже, обов`язковими до виконання, та практики їх застосування заснування касаційних судів та встановлення в національному праві права на касаційне оскарження рішення суду не визнаються обов`язковими. Вирішення цих питань належить до сфери внутрішнього регулювання кожної держави, яка має право це унормувати на власний розсуд, керуючись доктриною "простору обдумування" [a tag6 of appreciation]."

Таким чином, вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

У цій справі первісним судовим рішенням була ухвала (залишена без змін постановою апеляційного господарського суду), прийнята за результатом розгляду скарги на дії арбітражного керуючого (перша група судових рішень за висновком Великої Палати Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 918/335/17), можливість оскарження якої, у касаційному порядку не передбачена частиною третьою статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції про розподіл судових витрат на правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції - є похідним судовим актом та невід`ємною частиною первісного судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, Суд доходить висновку, що, у такому випадку, можливість касаційного оскарження додаткового судового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, ухваленого внаслідок прийняття первісного судового рішення, яким розглянуто скаргу на дії арбітражного керуючого, постановленої у межах справи про банкрутство, не передбачена ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, а отже є таким судовим рішенням, що не підлягає касаційному оскарженню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України.

Колегія суддів також зауважує на правову позицію об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20 з приводу можливості відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою на додаткову постанову до судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (додаткову постанову суду апеляційної інстанції щодо розподілу судових витрат у малозначній справі).

При цьому, Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що для оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, скаржникові необхідно довести та обґрунтувати наявність передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстав.

Отже, можливість оскарження судових рішень та похідних від них додаткових рішень у справах позовного провадження обмежена касаційними фільтрами, визначеними пунктом 2 частини 3 ст. 287 ГПК України, відповідно до якої не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

При цьому судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду наразі не відступає від висновку об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20, оскільки наведені в ній висновки стосуються судових рішень, ухвалених у справах позовного провадження (у малозначних справах), відмінних від специфічних судових рішень, притаманних саме процедурам банкрутства (першої групи за висновком Великої Палати Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 918/335/17), можливість касаційного оскарження яких передбачена статтею 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Отже, можливість касаційного оскарження додаткової постанови про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, ухваленої внаслідок прийняття постанови за результатом апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції, якою розглянуто скаргу на дії арбітражного керуючого, постановленої у межах справи про банкрутство, не передбачена частиною третьою статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Верховний Суд зазначає, що положення статей 287 та 296 ГПК України не передбачають закриття касаційного провадження з вище наведених підстав, однак, у цьому випадку, суд касаційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики ЄСПЛ.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "АК "Гапоненко Роман і партнери" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 у справі № 910/18250/16.

На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, 287, 296, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Гапоненко Роман і партнери" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 у справі № 910/18250/16.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді О. Банасько

В. Білоус

О. Васьковський

С. Жуков

В. Картере

К. Огороднік

В. Погребняк

Ухвала Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі №910/18250/16