Постанова Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі № 908/1957/21(908/3544/21)

https://reyestr.court.gov.ua/Review/111121989

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 908/1957/21(908/3544/21)

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду: Картере В.І. - головуючого, Банаська О.О., Білоуса В.В., Васьковського О.В., Жукова С.В., Огородніка К.М., Пєскова В.Г., Погребняка В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

позивач - Король С.О.,

Державна податкова служба України - Бондарчук Д.В., Пінчук Б.В.,

Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області - Голіков О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової служби України в особі Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.08.2022 (колегія суддів у складі: Чередко А.Є. - головуючий, Коваль Л.А., Мороз В.Ф.)

та рішення Господарського суду Запорізької області від 25.01.2022 (суддя Юлдашев О.О.)

у справі №908/1957/21(908/3544/21)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль"

до Державної податкової служби України в особі Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області

про оскарження рішень та дій суб`єкта владних повноважень

в межах справи №908/1957/21

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Хід розгляду справи

1. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.07.2021 відкрито провадження у справі №908/1957/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" (далі - ТОВ "ТЕП "Вертикаль"); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника.

Стислий виклад вимог позовної заяви

2. У грудні 2021 року ТОВ "ТЕП "Вертикаль" в межах справи про банкрутство звернулось до Господарському суду Запорізької області з позовом до Державної податкової служби України (далі - ДПС України) в особі Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області) про оскарження рішень та дій суб`єкта владних повноважень щодо відмови у реєстрації податкової накладної за №1 від 07.10.2021, яка складена за фактом здійснення господарської операції з надання юридичних послуг.
3. Звертаючись з позовом, позивач зазначив, що ТОВ "ТЕП "Вертикаль" має КВЕД 69.10 (діяльність у сфері права), тобто він мав право укладати з Товариством з обмеженою відповідальністю "БГС РЕЙЛ" (далі - ТОВ "БГС РЕЙЛ") договір №Ю/7 від 01.04.2021 про надання юридичних послуг, а також позивач надав податковому органу всі необхідні документи для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

4. 01.04.2021 між ТОВ "БГС РЕЙЛ" як замовником та ТОВ "ТЕП "Вертикаль" як виконавцем був укладений договір №Ю/7 щодо консультування з претензійно-позовної роботи до АТ "Укрзалізниця", послуг з підготовки і складання заяв, вимог, скарг, претензій, розрахунків претензійних вимог, процесуальних та інших документів, необхідних для звернення до господарського суду під час судового розгляду та документів у виконавчому провадженні, супровід претензій, судового розгляду справ та виконання судових рішень.
5. Між ТОВ "БГС РЕЙЛ" та ТОВ "ТЕП "Вертикаль" 01.04.2021 була укладена додаткова угода №1 до договору №Ю/7 від 01.04.2021, у якій сторони визначили перелік послуг, які необхідні та будуть надаватись виконавцем.
6. 07.10.2021 між ТОВ "БГС РЕЙЛ" та ТОВ "ТЕП "Вертикаль" був підписаний акт №5 наданих послуг згідно з додатковою угодою №1 від 01.04.2021 до договору №Ю/7 від 01.04.2021 про надання юридичних послуг (з ПДВ) 63153,54 грн (ПДВ 20% - 10525,59 грн).
7. У підписаному сторонами додатку №1 до акта наданих послуг №5 від 07.10.2021 було розшифровано, які саме послуги надані виконавцем.
8. Після прийняття рішення Господарським судом міста Києва у справі №910/6392/21 за позовом ТОВ "БГС РЕЙЛ" до АТ "Укрзалізниця" та перегляду цього рішення в апеляційному порядку, на підставі виставленого позивачем рахунку, ТОВ "БГС РЕЙЛ" 07.10.2021 перерахувало ТОВ "ТЕП "Вертикаль" грошові кошти в сумі 63153,54 грн.
9. ТОВ "ТЕП "Вертикаль" має КВЕД 69.10 (діяльність у сфері права).
10. ТОВ "ТЕП "Вертикаль" відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) було складено податкову накладну за №1 від 07.10.2021 та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
11. 22.10.2021 через автоматизовану систему "Єдине вікно подання електронних документів" позивач отримав квитанцію (реєстраційний номер документа 9312409294) до податкової накладної №1 від 07.10.2021, в якій містилась інформація про зупинення реєстрації вказаної податкової накладної відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України. Видавник квитанції - Державна податкова служба України.
12. В квитанції було зазначено таке: "Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація ПН/РК від 07.10.2021 №1 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Платнику податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Пропонуємо надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Додатково повідомляємо: показник "D"=1.2948%, "P"=0".
13. Позивачем 25.10.2021 направлено до Головного Управління ДПС у м. Києві, ДПІ в Оболонському районі повідомлення №1 про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено (документ прийнято згідно з квитанцією №1 від 25.10.2021 (доставка документа до центрального рівня ДПС України) та №2 від 26.10.2021 (доставка документа до районного рівня 2654 Головного управління ДПС у м. Києві, ДПІ в Оболонському районі)).
14. Позивачем разом з повідомленням було надіслано:
15. Документ довільного характеру №1 від 25.10.2021 - договір (частина 1) номер документа Ю/7 дата документа 01.04.2021 (квитанція №1 від 25.10.2021 (доставка документа до центрального рівня ДПС України) та №2 від 26.10.2021 (доставка документа до районного рівня 2654 Головного управління ДПС у м. Києві, ДПІ в Оболонському районі)).
16. Документ довільного характеру №2 від 25.10.2021 - акт виконаних робіт з додатком номер документа 5 дата документа 07.10.2021 (квитанція №1 від 25.10.2021 (доставка документа до центрального рівня ДПС України) та №2 від 26.10.2021 (доставка документа до районного рівня 2654 Головного управління ДПС у м. Києві, ДПІ в Оболонському районі)).
17. Документ довільного характеру №3 - договір (частина 2) номер документа Ю/7 дата документа 01.04.2021 (квитанція №1 від 25.10.2021 (доставка документа до центрального рівня ДПС України) та №2 від 26.10.2021 (доставка документа до районного рівня 2654 Головного управління ДПС у м. Києві, ДПІ в Оболонському районі)).
18. Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Запорізькій області прийнято рішення від 28.10.2021 №3294505/40001366 про відмову у реєстрації податкової накладної/рахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних з урахуванням п. 200-1.3 ст. 200-1 ПК України.
19. Відповідно до рішення від 28.10.2021 №3294505/40001366 у зв`язку із ненаданням позивачем копій документів: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи) в тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (документи, які не надано, підкреслити), податковим органом прийнято рішення про відмову у реєстрації спірної податкової накладної.
20. Позивачем 31.10.2021 направлено скаргу на рішення від 28.10.2021 №3294505/40001366 про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, винесеного Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Запорізькій області (квитанція №1 від 31.10.2021 (доставка документа до центрального рівня ДПС України) та №2 від 31.10.2021 (доставка документа до районного рівня 830 Головного управління ДПС у Запорізькій області, Олександрівська ДПІ)). Разом із скаргою також направлялися в електронному вигляді документи на підтвердження реальності здійснення господарської операції.
21. Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Державної податкової служби України прийняте рішення від 03.11.2021 №50571/40001366/2 за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яким скаргу позивача відповідно до п. 56.23 ст. 56 ПК України залишено без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін.
22. Не погодившись із рішеннями про відмову у реєстрації спірної податкової накладної та рішенням за результатами розгляду скарги, позивач звернувся до господарського суду з позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 28.10.2021 №3294505/40001366 Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Запорізькій області та рішення Державної податкової служби за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 03.11.2021 №50571/40001366/2; зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, складену ТОВ "ТЕП "Вертикаль" податкову накладну за №1 від 07.10.2021 датою її первинного подання платником податків на реєстрацію.

Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

20. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.01.2022 позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 28.10.2021 №3294505/40001366 Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Запорізькій області та рішення Державної податкової служби за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 03.11.2021 №50571/40001366/2. Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, складену ТОВ "ТЕП "Вертикаль" податкову накладну за №1 від 07.10.2021 датою її первинного подання платником податків на реєстрацію.
21. Задовольняючи позов у повному обсязі, господарський суд першої інстанції зазначив, що позивачем були подані всі необхідні документи для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивач має КВЕД 69.10 (діяльність у сфері права), тобто мав право укладати з ТОВ "БГС РЕЙЛ" договір від 01.04.2021 №Ю/7. У зв`язку з цим господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що у Головного управління ДПС у Запорізькій області були відсутні підстави віднесення податкової накладної №1 від 07.10.2021 до п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку відповідно до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165.
22. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.08.2022 рішення Господарського суду Запорізької області від 25.01.2022 скасовано в частині задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової служби за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 03.11.2021 №50571/40001366/2. Ухвалено в цій частині нове рішення. У позовній вимозі про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової служби за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 03.11.2021 №50571/40001366/2 - відмовлено. В решті рішення Господарського суду Запорізької області від 25.01.2022 залишено без змін.
23. Господарський суд апеляційної інстанції погодився із судом першої інстанції про задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 28.10.2021 №3294505/40001366 та зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних спірну податкову накладну.
24. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.
25. Центральний апеляційний господарський суд зазначив, що відмова ДПС України у реєстрації оспорюваної податкової накладної позивача визнана протиправною, позовна вимога в частині зобов`язання відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, складену позивачем податкову накладну за №1 від 07.10.2021 була правомірно задоволена судом першої інстанції.
26. Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 03.11.2021 №50571/40001366/2. Центральний апеляційний господарський суд зазначив, що рішення органу ДПС від 03.11.2021 №50571/40001366/2 за результатами скарги позивача не є юридично значимим для позивача, оскільки жодних заходів його реалізації щодо позивача не передбачає, а лише залишає чинним (таким, що має обтяжувальну дію щодо позивача) винесене раніше рішення про відмову в реєстрації податкової накладної від 28.10.2021 №3294505/40001366.

Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

27. Державна податкова служба України в особі Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області (далі - скаржник) звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, з урахуванням доповнень до касаційної скарги, просить cкасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.08.2022, рішення Господарського суду Запорізької області від 25.01.2022 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
28. Підставами касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає п. 1 ч. 2 ст. 287, п. 4 ч. 2 ст. 287, п. 8 ч. 1 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
29. Так, скаржник вважає, що судами не враховано правовий висновок Верховного Суду щодо застосування положення ч. 2 ст. 4, ст. 44 та ч. 1 ст. 45 ГПК України, ч. 2, ч. 3 ст. 21-1 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 та п. 41.5 ст. 41 ПК України, п. 1, п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 №893 "Про деякі питання територіальних органів державної податкової служби", викладений у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №921/574/20.
30. Також скаржник зазначає, що ГУ ДПС у Запорізькій області не брало участі у розгляді справи №908/1957/21(908/3544/21), проте оскаржуваними рішеннями було вирішено питання про права, інтереси та обов`язки ГУ ДПС у Запорізькій області, що є підставою для скасування судових рішень відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 310 ГПК України.
31. На думку скаржника, господарські суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що позов заявлено до неналежного відповідача - ДПС України, не враховано правовий висновок Верховного Суду, відповідно до якого, "встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача", викладений у постановах від 12.12.2018 у справі №372/51/16-ц, від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі №308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі №127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справі №570/3439/16-ц, від 12.12.2018 у справі №371/51/16-ц, від 12.12.2018 у справі №554/10058/17.
32. Крім наведеного, скаржник зауважує на тому, що в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 по справі №0940/1240/18 в якій зазначено, що "дослідження тих первинних документів, які не були підставами для прийняття рішення про зупинення реєстрації податкової накладної та подальшої відмови у реєстрації податкової накладної, свідчить про порушення судами вимог принципу офіційного з`ясування обставин справи та безпідставне розширення предмету доказування".
33. Скаржник також вважає, що господарські суди обох інстанцій, під час встановлення підстав для прийняття рішення про відмову в реєстрації податкової накладної брали до уваги докази, які не надавались податковому органу для прийняття рішення і, відповідно, не перевірялися.
34. Скаржник зазначає про те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин сторін пункти 4, 5, 6, 7, 9, 11 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 №520 (далі - Порядок №520).

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

35. Відзиви на касаційну скаргу від учасників справи до Верховного Суду в установлений строк не надійшли.

Передача справи на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство

36. Ухвалою Верховного Суду від 23.01.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної податкової служби України в особі Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.08.2022 та рішення Господарського суду Запорізької області від 25.01.2022 у справі №908/1957/21(908/3544/21). Призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні на 16 лютого 2023 року.
37. 16.02.2023 Верховний Суд постановив ухвалу, якою справу №908/1957/21(908/3544/21) за касаційною скаргою Державної податкової служби України в особі Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.08.2022 та рішення Господарського суду Запорізької області від 25.01.2022 передав на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
38. Передаючи справу на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, Верховний Суд виходив з того, що відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, зокрема, справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України.
39. Частиною 2 ст. 7 Кодексу України з процедурних питань (далі - КУзПБ) передбачено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
40. Відповідно до ч. 3 ст. 7 КУзПБ матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
41. Однак, згідно з ч. 5 ст. 30 ГПК України спори, у яких відповідачем є Кабінет Міністрів України, міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, незалежно від наявності інших визначених цією статтею підстав для виключної підсудності такого спору іншому господарському суду.
42. Відповідно до Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227, Державна податкова служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
43. Верховний Суд зазначив, що однією з підстав оскарження судових рішень у справі, що переглядається, є неврахування, на думку скаржника, правового висновку Верховного Суду щодо застосування ч. 2 ст. 4, ст. 44 та ч. 1 ст. 45 ГПК України, ч. 2, ч. 3 ст. 21-1 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 та п. 41.5 ст. 41 ПК України, п. 1, п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 №893 "Про деякі питання територіальних органів державної податкової служби", викладеного у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №921/574/20.
44. Відповідно до правового висновку, що викладений у наведеній постанові Верховного Суду від 31.08.2002 №921/574/20, відокремлений підрозділ ДПС України є органом виконавчої влади й може бути стороною в судовому процесі.
45. Враховуючи, що вимоги у цій справі стосуються як Головного управління ДПС у Запорізькій області так і ДПС України, Верховний Суд вважав за необхідне конкретизувати (уточнити) зазначений висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №921/574/20, зокрема вирішити питання підсудності справ у яких відповідачами є як ДПС України так і її відокремлений підрозділ.
46. Ухвалою Верховного Суду від 20.03.2023 справу №908/1957/21(908/3544/21) за касаційною скаргою Державної податкової служби України в особі Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.08.2022 та рішення Господарського суду Запорізької області від 25.01.2022 прийнято до провадження судовою палатою для розгляду справ про банкрутство та призначено її до розгляду на 12.04.2023.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Щодо юрисдикції спору

47. Під час розгляду справи №908/1957/21(908/3544/21) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" до Державної податкової служби України в особі Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області про оскарження рішень та дій суб`єкта владних повноважень перед Верховним Судом постало питання щодо юрисдикції цього спору.
48. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
49. Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне зазначити таке.
50. Позовні вимоги заявлено після відкриття ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.07.2021 щодо позивача провадження у справі №905/2030/19 про банкрутство ТОВ "ТЕП "Вертикаль".
51. Банкрутством як різновидом процедур, що здійснюються в межах спеціалізації господарського судочинства, є судова процедура, яка регламентує правовідносини, що виникають внаслідок нездатності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів через процедури санації чи ліквідації, які визначені спеціальним КУзПБ, прийнятим відповідно до Закону України від 18.10.2018 №2597-VІІІ та введеним в дію з 21.10.2019.
52. Водночас, як неодноразово наголошував Верховний Суд, з моменту відкриття стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі і нормами КУзПБ, які мають пріоритет у правовідносинах за участю боржника, встановлені спеціальні правила розгляду вимог у спорах з майновими вимогами до боржника.
53. Провадження у справах про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (постанова Верховного Суду від 16.06.2022 у справі №905/813/20).
54. За правилами предметної юрисдикції господарських судів у п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
55. Справи, передбачені п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника (ч. 13 ст. 30 цього Кодексу), тобто є справами виключної підсудності.
56. Отже, процесуальний закон встановив імперативне правило виключної підсудності справ про банкрутство та справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.
57. Верховний Суд неодноразово зауважував, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №918/420/16, постановах Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі №911/2043/20, від 23.09.2021 у справі №904/4455/19).
58. Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, одним із завдань має задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможним боржником. При цьому обов`язковим завданням провадження у справі про банкрутство є справедливе задоволення усієї сукупності вимог кредиторів в порядку черговості встановленому законом. Тому провадження у справах про банкрутство об`єктивно формується на засадах конкуренції кредиторів.
59. Тобто призначення провадження у справі про банкрутство полягає у збалансуванні реалізації прав та законних інтересів учасників справи. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.
60. Раціональність механізму конкурсної процедури полягає саме в тому, що вона надає інструментарій для узгодження прав та інтересів усіх кредиторів, а також забезпечує взаємні права та інтереси сукупності кредиторів і боржника. При цьому інструментом гарантування прав кожного із сукупності кредиторів є принцип конкурсного імунітету, за яким кредитор не має права задовольнити свої вимоги до боржника інакше, як в межах відкритого провадження у справі про банкрутство. Кредитори можуть задовольнити свої вимоги за правилами конкретної конкурсної процедури (висновок, викладений у постановах судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №910/9535/18 та від 09.09.2021 у справі №916/4644/15).
61. Дотримання цього принципу забезпечується, зокрема, концентрацією судових спорів, стороною яких є боржник, у межах справи про його банкрутство відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України та кореспондуючими цій нормі правилами ст. 7 КУзПБ.
62. Відповідно до ч. 1, абзацу 1 ч. 2 ст. 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
63. Частиною 3 ст. 7 КУзПБ встановлено правило, за яким матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
64. Законодавець визначив, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі №918/335/17, від 15.06.2021 у справі №916/585/18(916/1051/20), постанови Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі №910/1116/18, від 12.01.2021 у справі №334/5073/19, від 23.09.2021 у справі №904/4455/19).
65. У постановах від 15.05.2019 у справі №289/2217/17, від 12.06.2019 у справі №289/233/18, від 19.06.2019 у справах №289/718/18 та №289/2210/17 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог.
66. Отже, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію 21.10.2019 КУзПБ має здійснюватися господарським судом у межах справи про банкрутство, яку такий суд розглядає.
67. У розвиток наведених правових позицій у постанові від 15.06.2021 у справі №916/585/18(916/1051/20) Велика Палата Верховного Суду сформулювала такий правовий висновок: якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі ст. 7 КУзПБ, а спір є майновим у розумінні положень цього Кодексу.
68. Відповідно до ч. 1 ст. 62 КУзПБ усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.
69. Отже, КУзПБ розширив юрисдикційність господарському суду спорів, які виникають у відносинах неплатоспроможності боржника та раніше розглядалися судами інших юрисдикцій, визначивши критерій впливу спору на майнові активи боржника вирішальним при з`ясуванні питання щодо необхідності його розгляду в межах справи про банкрутство однієї із сторін.
70. Системний аналіз змісту приписів ст. 7 КУзПБ у сукупності із зазначеними нормами ГПК України щодо предметної та територіальної юрисдикції (підсудності) свідчить, що принцип концентрації в межах справи про банкрутство всіх спорів, у яких стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна є універсальним і норми ГПК України чи КУзПБ не встановлюють винятків із цього правила.
71. Цей підхід є дієвим механізмом забезпечення реалізації принципу конкурсного імунітету, а також судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства, за яким усі рішення чи дії, що можуть вплинути на майнові активи боржника, мають бути підконтрольні суду, що здійснює провадження у справі про банкрутство.
72. Верховний Суд неодноразово зауважував, що КУзПБ у ст. 7 розширив підсудність господарському суду спорів, стороною яких є боржник, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, визначивши за змістом цієї норми критерій впливу на майнові активи боржника вирішальним при з`ясуванні питання щодо необхідності розгляду спору в межах справи про його банкрутство.
73. Крім того, абзацом 4 ч. 2 ст. 7 КУзПБ передбачено, що у разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи.
74. Телеологічне та лексичне тлумачення приписів п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України у взаємозв`язку зі ст. 7 КУзПБ свідчить, що у цих нормах законодавець, застосувавши категорії "справи у спорах з майновими вимогами", "майновий спір", "спір щодо майна" та залишивши перелік таких спорів відкритим, визначив передумови для реалізації судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, функції судового контролю щодо максимально широкого кола правовідносин за участю боржника та щодо його майна.
75. За приписами КУзПБ зміст судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства полягає у тому, що рішення чи дії боржника та третіх осіб, що можуть вплинути на майнові активи боржника, мають бути підконтрольні суду, що здійснює провадження у справі про банкрутство.
76. На переконання Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, за змістом п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України, ст. 7 КУзПБ у межах справи про банкрутство підлягають вирішенню питання судового контролю і у справах, якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, однак за умови, що вирішення такого спору вплине на майнові активи боржника, або на суб`єктний склад сторін та учасників у справі про банкрутство, їхні права, інтереси та (або) обов`язки.
77. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 28.10.2021 №3294505/40001366 Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Запорізькій області; зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, складену ТОВ "ТЕП "Вертикаль" податкову накладну №1 від 07.10.2021 датою її первинного подання платником податків на реєстрацію.
78. Згідно з визначеннями, наведеними у п. 14.1 ст. 14 ПК України:

- єдиний реєстр податкових накладних - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами (підпунктом 14.1.60);

- податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (підпункт 14.1.181).

79. З встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин, які не спростовані позивачем, слідує, що суть спірних правовідносин полягає в оскарженні позивачем як продавцем, який має законом визначений обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, дії контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок, тобто між позивачем та відповідачами (державними органами) існують публічно-правові відносини, пов`язані з реалізацією своїх владних повноважень у сфері адміністрування податків і зборів; спір виник через неналежне, на думку позивача, здійснення таких повноважень; вимоги направлені на спонукання державних органів здійснити свої повноваження щодо реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Заявлена у справі вимога за своєю суттю є вимогою зафіксувати у загальній системі адміністрування загальнообов`язкових податків обсяг податкових зобов`язань, на яку покупець, що сплатив послуги боржнику у даній справі, має право як платник податку на додану вартість зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду.
80. Тобто фактично у позивача виник спір з органом державної влади, пов`язаний з компетенцією податкового органу під час перевірки надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної.
81. Відносини, що виникають в процесі складення та реєстрації податкових накладних, регулюються зокрема, ст. 201 ПК України.
82. Отже, відносини між сторонами є такими, що виникли з податкового законодавства та фактично стосуються повноважень відповідачів щодо реалізації їх повноважень під час зупинення податкових накладних.
83. Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №925/556/21 платник ПДВ не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.
84. У зв`язку із цим Велика Палата Верховного Суду в п. 25 постанови від 05.06.2019 у справі №908/1568/18 звертала увагу на те, що обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Тому позовна вимога покупця про зобов`язання продавця здійснити таку реєстрацію не є способом захисту у господарських правовідносинах і не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції. Натомість належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних (постанова об`єднаної палати КГС ВС від 03.08.2018 у справі №917/877/17).
85. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі №925/556/21 дійшла висновку, що збільшення податкового кредиту є майновим інтересом покупця товарів/послуг, який з 1 січня 2015 року за загальним правилом реалізовується після виконання продавцем в публічно-правових відносинах з державою обов`язку скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну, адже із цим пов`язується виникнення у покупця права на віднесення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту. Водночас покупець не є стороною публічно-правових відносин між продавцем і контролюючим органом щодо реєстрації податкових накладних. До моменту виникнення права на включення суми ПДВ за операцію з придбання товарів/послуг до складу податкового кредиту взаємодія держави і покупця зводиться лише до можливості покупця подати на продавця скаргу, що в силу п. 201.10 ст. 201 ПК України зумовлює лише обов`язок контролюючого органу провести документальну перевірку продавця. Оскільки саме від продавця, який має визначений законом обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок), залежить реалізація покупцем означеного вище майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (продавець) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій. Якщо перешкодою для вчинення продавцем дій, необхідних для реєстрації податкової накладної у ЄРПН, було незаконне рішення, дія чи бездіяльність контролюючого органу, то держава може бути притягнута до відповідальності перед постачальником за спричинену цим шкоду, зокрема, в результаті притягнення продавця до відповідальності його контрагентом.
86. Відповідно до правової позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07.12.2022 у справі №500/2237/20, під час розгляду спорів щодо визнання протиправним та скасування рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, предметом розгляду в такій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.
87. Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 4 ст. 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
88. Після подання касаційної скарги у справі, що переглядається, 13.04.2023 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі №320/12137/20, в якій вважала за необхідне відступити від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 21.09.2021 у справі №905/2030/19 щодо підсудності до юрисдикції господарського суду, який розглядає справу про банкрутство, справ з позовними вимогами в яких є оскарження рішення податкового органу, зокрема, з таких міркувань:
89. "Аналіз змісту наведених приписів КУзПБ у взаємозв`язку з нормами ст. 20 ГПК України дозволяє дійти висновку про те, що для віднесення справи до юрисдикції господарського суду, який розглядає справу про банкрутство, майнові вимоги мають бути безпосередньо пов`язані зі здійсненням провадження в такій справі, зокрема стосуватися визнання недійсними правочинів, учинених керуючим санацією (ліквідатором), визнання права власності на майно боржника, оскарження результатів аукціону з продажу майна боржника тощо.
90. До критеріїв визначення, чи підлягає розгляду у межах справи про банкрутство спір, стороною в якому є боржник, відносяться також такі умови, за яких вирішення спору: стосується питання щодо формування активів боржника (майно, майнові права); впливає на суб`єктний склад сторін та учасників у справі про банкрутство, їхні права, інтереси та (або) обов`язки.
91. Податкове правопорушення у зв`язку з простроченням податковим органом відшкодування платнику податку бюджетної заборгованості з ПДВ напряму не пов`язане зі справою про банкрутство. Фактично спірні правовідносини у справі, що розглядається, виникли у межах публічно-правового спору у сфері бюджетного відшкодування ПДВ, тобто заборгованості держави щодо відшкодування платнику переплати з ПДВ, переведеного в площину процедурного врегулювання, встановлену законодавством. Тому автоматичне віднесення до господарської юрисдикції таких спорів не узгоджується з принципом правової визначеності.
92. З огляду на викладене вимоги платника податку (в тому числі й після відкриття провадження у справі про банкрутство та визнання його банкрутом з відкриттям щодо нього ліквідаційної процедури) про стягнення з контролюючого органу на користь позивача пені на суму бюджетної заборгованості з ПДВ згідно з п. 200.23 ст. 200 ПК України, інфляційних втрат та річних процентів за характером і змістом відносин пов`язані саме з наявністю заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ, що унормовано приписами ПК України. Такі позовні вимоги стосуються насамперед перевірки законності дій суб`єкта владних повноважень, а при вирішенні спору про стягнення з бюджету пені, інфляційних втрат та річних процентів перед судом обов`язково постає питання щодо суми заборгованості з ПДВ, строк сплати такої заборгованості та тривалість прострочення. Наведене свідчить про публічно-правовий характер такого спору, а тому цей спір підлягає розгляду саме за правилами адміністративного судочинства".
93. Відповідно до ч. 4 ст. 300 ГПК України такі висновки мають враховуватися під час вирішенні спору.
94. Заявлені у даній справі вимоги по суті є публічно-правовим спором про зобов`язання відповідачів вчинити дії з реєстрації податкової накладної у ЄРПН. При цьому за наслідками вирішення даного спору не відбувається вплив ані на формування активів боржника (майно, майнові права), ані на суб`єктний склад сторін та учасників у справі про банкрутство, їхні права, інтереси та (або) обов`язки.
95. Отже цей спір належить до юрисдикції адміністративних судів і при цьому відсутні обставини, що зумовлюють розгляд даного спору в межах цієї справи про банкрутство у випадках передбачених ст. 7 КУзПБ.
96. У цьому зв`язку доводи скаржника про те, що позов заявлено до неналежного відповідача - ДПС України, тоді як необхідно було заявляти до відокремленого підрозділу ДПС України, не беруться судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду до уваги з огляду на те, що в будь-якому разі цей спір не є майновим, не впливає на майнові активи боржника та виник у сфері публічно-правових відносин, що виключає розгляд цієї справи в порядку господарського судочинства.
97. Враховуючи, що судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про непоширення на цей спір юрисдикції господарського суду, у зв`язку з цим відпала правова підстава для формування висновку щодо підсудності справ, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, у яких відповідачем є центральний орган виконавчої влади.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

98. Пунктом 5 ч. 1 ст. 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.
99. За вимогами п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
100. За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 313 ГПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
101. Враховуючи, що судами першої й апеляційної інстанцій помилково розглянуто спір за правилами господарської юрисдикції, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову та рішення судів попередніх інстанцій - скасувати, а провадження у справі закрити.

Щодо наслідків закриття провадження у справі

102. Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
103. Крім того, за змістом ч. 4 ст. 313 ГПК України у разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 цього Кодексу суд за заявою позивача постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків закриття провадження щодо кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, чи передачі справи частково на новий розгляд або для продовження розгляду. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.
104. Отже, позивачеві роз`яснюється його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи.

Судові витрати

105. Відповідно до приписів п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Такого клопотання у справі не заявлено.

Висновки щодо застосування норм права

106. За змістом п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України, ст. 7 КУзПБ у межах справи про банкрутство підлягають вирішенню питання судового контролю і у справах, якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, однак за умови, що вирішення такого спору вплине на майнові активи боржника, або на суб`єктний склад сторін та учасників у справі про банкрутство, їхні права, інтереси та (або) обов`язки.
107. Визначений позивачем предмет заявленого позову такий як протиправність дій податкового органу щодо прийняття рішення про зупинення та відмову у реєстрації податкової накладної та зобов`язання податкового органу здійснити дії щодо такої реєстрації, свідчить про те, що даний спір з відносин публічно-правового характеру результат вирішення якого не впливає на розмір або склад ліквідаційної маси боржника, або на суб`єктний склад сторін та учасників у справі про банкрутство, їхні права, інтереси та (або) обов`язки, а отже цей спір належить до юрисдикції адміністративних судів.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 313, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової служби України в особі Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області задовольнити частково.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.08.2022 та рішення Господарського суду Запорізької області від 25.01.2022 у справі №908/1957/21(908/3544/21) скасувати.
3. Провадження у справі №908/1957/21(908/3544/21) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" до Державної податкової служби України в особі Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області про оскарження рішень та дій суб`єкта владних повноважень - закрити.
4. Роз`яснити позивачу, що в разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України суд за його заявою вправі постановити в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя                                                             В. Картере

Судді                                                                                  О. Банасько

                                                                                           В. Білоус

                                                                                           О. Васьковський

                                                                                           С. Жуков

                                                                                           К. Огороднік

                                                                                           В. Пєсков

                                                                                           В. Погребняк