Постанова Верховного Суду від 13 квітня 2023 року у справі № 910/21981/16

https://reyestr.court.gov.ua/Review/111035928

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2023 року

м. Київ

Cправа № 910/21981/16

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Васьковського О. В., Жукова С. В., Картере В. І., Огородніка К. М., Пєскова В. Г., Погребняка В. Я.

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.,

за участю представників:

Національного банку України: Звади Р. В.;

Публічного акціонерного товариства "Київський суднобудівний-судноремонтний завод": Місеври А. І.;

Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит": Кузьміка Д. В.;

арбітражний керуючий Шаматрін Є. М. (особисто)

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Національного банку України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2022

та на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2022

у складі колегії суддів: Доманської М. Л. (головуючої), Полякова Б. М., Пантелієнка В. О.

у справі за скаргою Публічного акціонерного товариства "Київський суднобудівний-судноремонтний завод"

на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савки Ліани Олегівни

у справі за позовом Національного банку України

до Публічного акціонерного товариства "Київський суднобудівний-судноремонтний завод"

за участю третіх осіб:

1. Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит";
2. Арбітражний керуючий Шаматрін Євгеній Миколайович;

про звернення стягнення на предмет іпотеки

Вступ

1. Товариство, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, оскаржило до суду дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження за наказом про звернення стягнення на предмет іпотеки та накладення арешту на майно цього Товариства у виконавчому провадженні, аргументуючи скаргу неможливістю звернення стягнення на майно боржника поза межами справи про його банкрутство.
2. Відповідно до вимог частини першої статті 340 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) цю скаргу розглянуто судом, який розглядав справу про звернення стягнення на предмет іпотеки як суд першої інстанції.
3. Суд першої інстанції у задоволенні скарги Товариства відмовив, дійшовши висновку про недоведення скаржником факту порушення державним виконавцем приписів законодавства при відкритті виконавчого провадження та накладенні арешту на майно боржника. При цьому суд першої інстанції залишив поза увагою клопотання стягувача про передачу скарги для розгляду в межах справи про банкрутство Товариства.
4. Суд апеляційної інстанції ухвалою відмовив у задоволенні клопотання стягувача про закриття провадження у справі у зв`язку з підсудністю скарги іншому суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство Товариства, зазначивши, що не вбачає правових підстав для її розгляду в межах справи про банкрутство, позаяк така скарга не є майновим спором у розумінні статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ). Апеляційний суд судове рішення першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення, яким скаргу Товариства задовольнив частково, визнавши незаконними дії і постанову державного виконавця щодо накладення арешту на майно боржника з огляду на відкриття справи про його банкрутство.
5. З урахуванням змісту оскаржуваних судових рішень та доводів касаційної скарги Верховний Суд у цій справі вирішив таке питання:

співвідношення приписів статей 20, 30, 339, 340 ГПК України та статті 7 КУзПБ стосовно особливостей реалізації правил підсудності при розгляді скарги на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого за результатом майнового спору, стороною якого є боржник, що був вирішений судом до відкриття провадження у справі про банкрутство.

6. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу частково, скасував ухвалу і постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд у межах справи про банкрутство Товариства.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст і підстави скарги на дії державного виконавця

7. 15.03.2021 до Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" (далі - ПАТ "Київський суднобудівний-судноремонтний завод") надійшла скарга на дії державного виконавця, в якій скаржник просив:

- визнати неправомірними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савки Л. О. (далі - державний виконавець ВПВР Департаменту ДВС МЮУ Савка Л. О.) щодо прийняття до примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 у справі № 910/21981/16 (про звернення стягнення на предмет застави та іпотеки), а також щодо накладення арешту на майно боржника у виконавчому провадженні № 64578636;

- визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС МЮУ Савки Л. О. про відкриття виконавчого провадження № 64578636 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 у справі № 910/21981/16 (про звернення стягнення на предмет застави та іпотеки);

- зобов`язати державного виконавця повернути стягувачу наказ Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 у справі № 910/21981/16 (про звернення стягнення на предмет застави та іпотеки) без виконання у зв`язку з відсутністю відповідної ухвали господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника (№ 910/23627/16);

- визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС МЮУ Савки Л. О. від 19.02.2021 про арешт майна боржника у виконавчому провадженні № 64578636 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 у справі № 910/21981/16 (про звернення стягнення на предмет застави та іпотеки); зобов`язати державного виконавця вжити заходів з вилучення записів про арешт майна боржника у виконавчому провадженні з відповідних державних реєстрів.

8. Відповідні дії державного виконавця з відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на майно божника скаржник вважав незаконними, оскільки ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2017 порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ "Київський суднобудівний-судноремонтний завод"; 21.10.2019 введено в дію КУзПБ; ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2020 у справі № 910/23627/16 про банкрутство за результатами попереднього засідання визнано вимоги кредиторів ПАТ "Київський суднобудівний-судноремонтний завод", зокрема НБУ з грошовими вимогами на суму 4 150 361 921,31 грн, з яких вимоги 3 200,00 грн - першої черги, 4 150 358 727,31 грн - вимоги, забезпечені заставою майна боржника; ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2020 у справі № 910/23627/16 відмовлено боржнику у вжитті заходів забезпечення шляхом заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо належного боржнику майна, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8, тобто в межах справи про банкрутство вимоги Національного банку України визнані як такі, що забезпечені цим же предметом застави.
9. За твердженням скаржника, з моменту відкриття стосовно ПАТ "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і норми КУзПБ застосовуються переважно щодо інших законодавчих актів. Будь-яке відчуження майна боржника, зокрема того, що перебуває в заставі, здійснюється з наглядом розпорядника майна та вирішується виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство. Так, посилаючись на положення статті 41 КУзПБ, якими врегульовано порядок та наслідки введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, скаржник зазначав, що звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника.

Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

10. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2017 у справі № 910/21981/16 позовні вимоги Національного банку України задоволено, в рахунок погашення заборгованості ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" перед Національним банком України у розмірі 4 248 332 192,91 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки (нежилі будівлі), що належить ПАТ "Київський суднобудівний-судноремонтний завод", за іпотечним договором від 12.11.2009 шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах із початковою вартістю 216 509 400,00 грн та на предмет застави, що також належить відповідачу за договором застави від 09.02.2010, шляхом продажу предметів застави на прилюдних торгах із початковою вартістю 70 776 400,00 грн.
11. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2017 відкрито провадження у справі № 910/23627/16 про банкрутство ПАТ "Київський суднобудівний-судноремонтний завод", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника.
12. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2017 у справі № 910/21981/16 змінено шляхом виключення з резолютивної частини рішення фраз такого змісту "шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах із початковою вартістю предмета іпотеки в сумі 216 509 400,00 грн" та "шляхом продажу предметів застави на прилюдних торгах із початковою вартістю предметів застави в сумі 70 776 400,00 грн", а також вартості предметів застави, що підлягають реалізації. Доповнено резолютивну частину рішення абзацом наступного змісту: "Встановити спосіб реалізації предметів іпотеки та застави шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", за ціною, визначеною при примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій".
13. 27.01.2021 Господарським судом міста Києва видано наказ на примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2017, яке змінено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 у справі № 910/21981/16.
14. 19.02.2021 постановою державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС МЮУ Савки Л. О. відкрито виконавче провадження № 64578636 з примусового виконання наказу від 27.01.2021, виданого у справі № 910/21981/16 про звернення стягнення на майно боржника.
15. Одночасно у виконавчому провадженні № 64578636 постановою державного виконавця від 19.02.2021 накладено арешт на майно боржника, що є предметом іпотеки та застави.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

16. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 у задоволенні скарги ПАТ "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" на дії державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС МЮУ Савки Л. О. у справі № 910/21981/16 відмовлено.
17. Суд першої інстанції дійшов висновку про недоведення скаржником факту порушення державним виконавцем приписів законодавства при відкритті виконавчого провадження за наказом Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 у справі № 910/21981/16 і при накладенні арешту на майно боржника.
18. Водночас судом першої інстанції залишено без процесуального вирішення подане Національним банком України 19.03.2021 клопотання про передачу матеріалів справи № 910/21981/16 в частині розгляду скарги ПАТ "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" на дії державного виконавця для розгляду в межах справи № 910/23627/16 про банкрутство цього товариства, яке надійшло до Господарського суду міста Києві, що розглядав скаргу, 19.03.2021.
19. Це клопотання було обґрунтоване наявністю відкритого ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2017 провадження у справі № 910/23627/16 про банкрутство ПАТ "Київський суднобудівний-судноремонтний завод", якою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника.
20. Зокрема, Національний банк України зазначав, що за умови наявності порушеної справи № 910/23627/16 про банкрутство боржника розгляд справи № 910/21981/16 повинен здійснюватися в межах справи про банкрутство відповідно до приписів частини третьої статті 7 КУзПБ, якими передбачено, що матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

АПЕЛЯЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

21. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ПАТ "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" оскаржило її в апеляційному порядку.
22. Під час апеляційного перегляду справи за апеляційною скаргою ПАТ "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" 15.11.2021 до Північного апеляційного господарського суду від Національного банку України надійшло клопотання про закриття провадження, мотивоване необхідністю розгляду справи № 910/21981/16 як майнового спору відповідно до статті 7 КУзПБ у межах справи № 910/23627/16 про банкрутство ПАТ "Київський суднобудівний-судноремонтний завод".
23. Обґрунтовуючи подане клопотання, заявник зазначав, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2017 відкрито провадження у справі № 910/23627/16 про банкрутство боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та введено процедуру розпорядження майном боржника.
24. На думку заявника, за умови наявності порушеної справи № 910/23627/16 про банкрутство боржника розгляд справи № 910/21981/16 мав здійснюватися в межах справи про банкрутство боржника, що узгоджується з принципом концентрації всіх спорів, стороною яких є боржник, у межах справи про банкрутство задля судового контролю за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
25. Тому всі спори у справі № 910/21981/16 стосовно звернення стягнення на предмет застави та іпотеки за своєю правовою природою є майновими та підлягають розгляду в межах провадження у справі № 910/23627/16 про банкрутство ПАТ "Київський суднобудівний-судноремонтний завод", у зв`язку з чим провадження у справі № 910/21981/16 підлягає закриттю.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

26. У судовому засіданні 06.07.2022 Північним апеляційним господарським судом постановлено ухвалу про відмову в задоволенні заяви Національного банку України про закриття провадження у справі № 910/21981/16.
27. Апеляційний суд дійшов висновку, що скарга ПАТ "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" на дії державного виконавця  ВПВР Департаменту ДВС МЮУ Савки Л. О. не є майновим спором у розумінні статті 7 КУзПБ, а отже, відповідно до норм ГПК України саме той суд, що розглянув справу як суд першої інстанції, розглядає скарги на дії чи бездіяльність державного виконавця під час виконання судового рішення, прийнятого у цій справі.
28. У цьому випадку розгляд спору між сторонами у справі № 910/21981/16 завершено винесенням судового рішення, на виконання якого виданий наказ, а розглядаючи скаргу на дії державного виконавця під час примусового виконання такого наказу, суд відповідно до розділу VI ГПК України здійснює повноваження щодо судового контролю за виконанням судового рішення у такій справі.
29. Тож суд апеляційної інстанції зауважив, що в цьому випадку не розглядається спір у справі, стороною в якій є боржник, а також судом не розглядається майновий спір з вимогами до боржника чи щодо його майна, оскільки предметом розгляду є скарга ПАТ "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" на дії державного виконавця, що підлягає розгляду відповідно до статті 340 ГПК України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

30. 06.07.2022 Північним апеляційним господарським судом винесено постанову, якою частково задоволено апеляційну скаргу ПАТ "Київський суднобудівний-судноремонтний завод", частково скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 щодо відмови у задоволенні скарги ПАТ "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" на дії державного виконавця  ВПВР Департаменту ДВС МЮУ Савки Л. О. У цій частині прийнято нове судове рішення, яким скаргу на дії державного виконавця від 12.03.2021 задоволено частково. Визнано неправомірними дії державного виконавця  ВПВР Департаменту ДВС МЮУ Савки Л. О. щодо накладення арешту на майно боржника у виконавчому провадженні № 64578636. Визнано неправомірною та скасовано постанову державного виконавця від 19.02.2021 про арешт майна боржника у виконавчому провадженні № 64578636 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 у справі № 910/21981/16 (про звернення стягнення на предмет застави та іпотеки). У решті ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 у справі № 910/21981/16 залишено без змін.
31. Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції щодо правомірності накладення арешту на майно боржника у виконавчому провадженні № 64578636 та винесення постанови від 19.02.2021 про арешт майна боржника у виконавчому провадженні № 64578636 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 у справі № 910/21981/16 (про звернення стягнення на предмет застави та іпотеки), зазначивши, що не можна вважати правомірними дії державного виконавця щодо арешту майна боржника, який перебуває у процедурі банкрутства, та винесення постанови від 19.02.2021 про арешт майна боржника у виконавчому провадженні № 64578636 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 у справі № 910/21981/16 (про звернення стягнення на предмет застави та іпотеки) на підставі лише положень Закону України "Про виконавче провадження", без урахування процедур і положень КУзПБ, норми якого мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, позаяк відповідно до абзацу четвертого частини чотирнадцятої статті 39 КУзПБ з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.
32. Водночас колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відмови у задоволенні скарги ПАТ "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" на дії державного виконавця в частині прийняття до примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 у справі № 910/21981/16 та відкриття виконавчого провадження № 64578636 з виконання зазначеного наказу, а також в частині відмови у зобов`язанні державного виконавця повернути стягувачу наказ Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 у справі № 910/21981/16 (про звернення стягнення на предмет застави та іпотеки) без виконання з огляду на приписи статті 26 Закону України "Про виконавче провадження".
33. Так, суд апеляційної інстанції зауважив, що державний виконавець, отримавши заяву про відкриття виконавчого провадження, відповідно до положень статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" правомірно прийняв до примусового виконання наказ Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 у справі № 910/21981/16 та постановою від 19.02.2021 відкрив виконавче провадження № 64578636. У цій справі апеляційний суд визнав дії державного виконавця правомірними, а скаргу ПАТ "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" - необґрунтованою.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

Рух касаційної скарги

34. 19.08.2022 Національний банк України звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою (вх. № 4081/2022) на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2022 та на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2022 у справі № 910/21981/16.
35. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/21981/16 визначено колегію суддів у складі: Банасько О. О. (головуючий), Картере В. І., Пєсков В. Г., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 23.08.2022.
36. Ухвалою Верховного Суду від 05.09.2022 касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк на усунення її недоліків шляхом надання суду доказів доплати судового збору.
37. Після усунення недоліків касаційної скарги ухвалою Верховного Суду від 19.09.2022 відкрито касаційне провадження за скаргою Національного банку України (вх. № 4081/2022) та об`єднано її в одне касаційне провадження з касаційною скаргою ПАТ "Київський суднобудівний-судноремонтний завод", призначено справу до розгляду та надано її учасникам строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
38. Ухвалою від 20.10.2022 Верховний Суд зупинив касаційне провадження до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/7310/20.
39. Ухвалою Верховного Суду від 12.01.2023 поновлено касаційне провадження у справі № 910/21981/16 за касаційними скаргами Національного банку України та ПАТ "Київський суднобудівний-судноремонтний завод", призначено їх до розгляду на 26.01.2023.

Передача справи на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство

40. 26.01.2023 Верховний Суд постановив ухвалу, якою:

- прийняв відмову ПАТ "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" від касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2022 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 у справі № 910/21981/16, закрив касаційне провадження за цією касаційною скаргою;

- передав справу № 910/21981/16 за касаційною скаргою Національного банку України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2022 та на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2022 на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

41. Підставою для передачі визначено необхідність відступу від висновків або конкретизацію (уточнення) висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27.04.2022 у справі № 27/104б та від 29.08.2022 у справі № 910/10877/17.
42. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/21981/16 визначено суддів Верховного Суду: Банасько О. О. (головуючий), Білоус В. В., Васьковський О. В., Жуков С. В., Картере В. І., Огороднік К. М., Пєсков В. Г., Погребняк В. Я., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2023.
43. Ухвалою від 23.02.2023 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду прийняв до провадження справу № 910/21981/16 за касаційною скаргою Національного банку України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2022, ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2022, призначив її до розгляду на 23.03.2022 та довів до учасників справи, що неявка їх представників у судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.
44. 27.02.2023 суддя-доповідач у справі на підставі частини сьомої статті 303 ГПК України надіслав до Науково-консультативної ради при Верховному Суді лист з проханням підготувати науковий висновок стосовно окремих аспектів тлумачення і застосування статей 304, 340 ГПК України, статті 7 КУзПБ у випадку оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VI "Судовий контроль за виконанням судових рішень" (статті 339 - 345 ГПК України) у зв`язку з виконанням судових рішень, стороною яких є боржник, ухвалених до відкриття провадження у справі про банкрутство.
45. У відповідь на цей запит до Верховного Суду надійшли наукові висновки членів Науково-консультативної ради при Верховному Суді Беляневича В. Е. та Беляневич О. А., Сібільова Д. М. та Ваолевської Л. А .
46. Ухвалою Верховного Суду від 23.03.2022 відкладено розгляд справи на 13.04.2023.
47. У судовому засіданні 13.04.2023 взяли участь представники всіх учасників справи.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

(Національний банк України)

48. У касаційній скарзі Національний банк України просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2022 стосовно пунктів 1-5 її резолютивної частини та щодо зазначених пунктів залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.03.2021, а якщо суд дійде висновку про переваги підстав для закриття провадження у справі, скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі.
49. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, касант стверджує про порушення судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваних постанови від 06.07.2022 та ухвали від 06.07.2022 норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та зазначає, зокрема, про:

- неправильне застосування частини другої статті 7 КУзПБ;

- порушення вимог статті 236 ГПК України щодо законності й обґрунтованості рішення та щодо неврахування висновків Верховного Суду про застосування норми права у подібних правовідносинах;

- порушення вимог статті 269 ГПК України щодо обов`язку суду апеляційної інстанції перевіряти законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

(ПАТ "Київський суднобудівний-судноремонтний завод")

50. У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" просить у її задоволенні відмовити, посилаючись на неподібність правовідносин у справі, що переглядається, та у справах, в яких викладено правові висновки Верховного Суду, зазначені скаржником, а також стверджує про неналежність предмета розгляду в цій справі до майнових спорів та про протиправність дій державного виконавця, який не врахував, що після відкриття провадження у справі про банкрутство звернення стягнення на майно боржника можливе лише в межах цієї справи та за правилами КУзПБ.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи й висновків суду апеляційної інстанції

51. Щодо наведеного у пункті 5 цієї постанови питання Верховний Суд, беручи до уваги приписи статті 300 ГПК України, зазначає таке.

Щодо юрисдикції господарських судів стосовно спорів, стороною яких є боржник у справі про банкрутство

52. Право на звернення до господарського суду в установленому ГПК України порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (частини перша, друга статті 4 ГПК України).
53. Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина перша статті 2 ГПК України).
54. Частиною другою статті 2 ГПК України визначено, що суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
55. Провадження у справах про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (див. постанову Верховного Суду від 16.06.2022 у справі № 905/813/20).
56. За приписами частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
57. Згідно із частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство (з 21.10.2019 введено в дію КУзПБ).
58. За правилами предметної юрисдикції господарських судів у пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
59. Справи, передбачені пунктом 8 частини першої статті 20 ГПК України, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника (частина тринадцята статті 30 цього Кодексу), тобто є справами виключної підсудності.
60. Таким чином, процесуальний закон встановив імперативне правило виключної підсудності справ про банкрутство та справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.
61. Верховний Суд неодноразово зауважував, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (див. висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/420/16, постановах Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20, від 23.09.2021 у справі № 904/4455/19).
62. Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, одним із завдань має задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможним боржником. При цьому обов`язковим завданням провадження у справі про банкрутство є справедливе задоволення усієї сукупності вимог кредиторів в порядку черговості встановленому законом. Тому провадження у справах про банкрутство об`єктивно формується на засадах конкуренції кредиторів.
63. Тобто призначення провадження у справі про банкрутство полягає у збалансуванні реалізації прав та законних інтересів учасників справи. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.
64. Раціональність механізму конкурсної процедури полягає саме в тому, що вона надає інструментарій для узгодження прав та інтересів усіх кредиторів, а також забезпечує взаємні права та інтереси сукупності кредиторів і боржника. При цьому інструментом гарантування прав кожного із сукупності кредиторів є принцип конкурсного імунітету, за яким кредитор не має права задовольнити свої вимоги до боржника інакше, як в межах відкритого провадження у справі про банкрутство. Кредитори можуть задовольнити свої вимоги за правилами конкретної конкурсної процедури (висновок, викладений у постановах судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 910/9535/18 та від 09.09.2021 у справі № 916/4644/15).
65. Дотримання цього принципу забезпечується, зокрема, концентрацією судових спорів, стороною яких є боржник, у межах справи про його банкрутство відповідно до пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України та кореспондуючими цій нормі правилами статті 7 КУзПБ.
66. Відповідно до частини першої, абзацу першого частини другої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
67. Частиною третьою статті 7 КУзПБ встановлено правило, за яким матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
68. Отже, законодавець вкотре підкреслив, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), постанови Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі № 910/1116/18, від 12.01.2021 у справі № 334/5073/19, від 23.09.2021 у справі № 904/4455/19).
69. У постановах від 15.05.2019 у справі № 289/2217/17, від 12.06.2019 у справі № 289/233/18, від 19.06.2019 у справах № 289/718/18 та № 289/2210/17 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог.
70. Таким чином, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію 21.10.2019 КУзПБ має здійснюватися господарським судом у межах справи про банкрутство, яку такий суд розглядає.
71. При цьому, вирішуючи питання про необхідність розгляду спору, стороною якого є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, суди мають виходити не лише з того, чи підлягають такі вимоги вартісній оцінці з урахуванням положень статті 163 ГПК України, а й надати оцінку змісту заявлених вимог та порушеного права або інтересу, на захист якого такий позов подано (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20)).
72. У розвиток наведених правових позицій у постанові від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20) Велика Палата Верховного Суду сформулювала такий правовий висновок: якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі статті 7 КУзПБ, а спір є майновим у розумінні положень цього Кодексу.
73. Відповідно до частини першої статті 62 КУзПБ усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.
74. Отже, КУзПБ розширив юрисдикційнсть господарському суду спорів, які виникають у відносинах неплатоспроможності боржника та раніше розглядалися судами інших юрисдикцій, визначивши критерій впливу спору на майнові активи боржника вирішальним при з`ясуванні питання щодо необхідності його розгляду в межах справи про банкрутство однієї із сторін.
75. Системний аналіз змісту приписів статті 7 КУзПБ у сукупності із зазначеними нормами ГПК України щодо предметної та територіальної юрисдикції (підсудності) свідчить, що принцип концентрації в межах справи про банкрутство всіх спорів, у яких стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна є універсальним і норми ГПК України чи КУзПБ не встановлюють винятків із цього правила.
76. Цей підхід є дієвим механізмом забезпечення реалізації принципу конкурсного імунітету, а також судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства, за яким усі рішення чи дії, що можуть вплинути на майнові активи боржника, мають бути підконтрольні суду, що здійснює провадження у справі про банкрутство.
77. Такі рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, що безпосередньо або опосередковано впливатимуть на майнові активи боржника, можуть відбуватися, зокрема, у виконавчих провадженнях, стороною яких є боржник, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.

Щодо співвідношення приписів статей 339, 340 ГПК України та статті 7 КУзПБ при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, що пов`язані з виконанням судового рішення, ухваленого за результатом майнового спору, стороною якого є боржник

78. Виконання судових рішень є заключним етапом процедури захисту суб`єктивних прав та законних інтересів кредитора. При цьому у правовій доктрині переважає підхід до розуміння стадії виконання судових рішень саме як заключної стадії цивільного/господарського процесу. Такий підхід наразі втілений і в чинному законодавстві України (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").
79. За статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
80. Водночас не менш важливим у світлі розглядуваного питання є підхід до розуміння стадії виконання судових рішень, запроваджений практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). ЄСПЛ тлумачить вимогу виконання остаточних судових рішень принаймні у контексті декількох конвенційних прав, зокрема права на справедливий судовий розгляд (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція)), права на мирне володіння майном (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції), права на ефективний засіб правового захисту (стаття 13 Конвенції) та права на повагу до приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції (стаття 8 Конвенції). Основним у наведеному переліку є пункт 1 статті 6 Конвенції, що закріплює право на справедливий судовий розгляд справ, і саме тлумачення зазначеного права ЄСПЛ дало змогу сформулювати основні стандарти у сфері виконавчого провадження, що випливають з його практики. Така позиція, що ґрунтується на детальному аналізі практики ЄСПЛ, відображає належність виконавчого провадження до судових процедур і одночасно свідчить про його тісну пов`язаність з іншими інститутами, зокрема з інститутами матеріального права, на приписах якого ґрунтуються ті вимоги і процедури, які відбуваються в рамках виконавчого провадження. І саме з погляду такого розуміння слід тлумачити зв`язок виконавчого провадження з процедурами банкрутства.
81. У рішеннях ЄСПЛ неодноразово зверталася увага, що за змістом пункту 1 статті 6 Конвенції провадження з виконання судових рішень є самостійною, але невід`ємною частиною судового розгляду, невід`ємною стадією процесу правосуддя (див. рішення ЄСПЛ від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції", від 27.07.2004 у справі "Ромашов проти України", від 11.01.2005 у справі "Дубенко проти України тощо).
82. Конституційний Суд України в Рішенні від 15.05.2019 № 2-р(ІІ)/2019 наголосив, що забезпечення виконання державою судового рішення як невід`ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв`язку із внесенням Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, статтею 1291, частиною другою якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
83. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, яка охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
84. ЄСПЛ зазначає, що провадження в суді та виконавче провадження є відповідно першою та другою стадіями одного провадження. Виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатися як цілісний процес (див. рішення від 06.09.2007 у справі "Моргуненко проти України" та від 27.11.2008 у справі "Крутько проти України").
85. Отже, виконавче провадження є стадією судового процесу - логічно та функціонально відокремленою системою процесуальних дій, що вкладаються в алгоритм процесуальної діяльності суду та учасників справи і спрямовані на досягнення відповідної процесуальної мети.
86. Судовий контроль за виконанням судового рішення є щонайпершим елементом в юридичному механізмі забезпечення виконання судового рішення (див. Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18рп/2012).
87. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 Закону України "Про виконавче провадження").
88. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
89. Закон України "Про виконавче провадження" виокремлює порядок:

- виконання рішень немайнового характеру;

- виконання рішень шляхом звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.

90. Закон України "Про виконавче провадження" і КУзПБ містять прогалини і колізії в частині унормування дій виконавців у разі, якщо щодо боржника порушується процедура банкрутства. Це досить істотно ускладнює вирішення низки питань у процедурі банкрутства, створює суперечки (у тому числі судові) на практиці.
91. Так, у випадку відкриття провадження у справі про банкрутство стосовно особи, яка є боржником у виконавчому провадженні, постає питання співвідношення цих двох процедур задоволення вимог кредиторів, оскільки метою виконавчого провадження є виконання рішення про стягнення з боржника на користь окремого кредитора без урахування зобов`язань чи вимог інших кредиторів (стягувачів), а метою справи про банкрутство - справедливе (згідно із черговістю та пропорційно) задоволення усієї сукупності кредиторів, які звернулися у справі про банкрутство (неплатоспроможність) з вимогами до боржника.
92. Задля вирішення проблеми такої конкуренції у спеціальному законодавстві передбачено низку запобіжників, зокрема:

- виключну підсудність справ у майнових спорах, стороною яких є боржник, або щодо його майна, інших спорів з вимогами до боржника (пункт 8 частини першої статті 20, частина тринадцята статті 30 ГПК, частина друга статті 7 КУзПБ);

- зупинення вчинення виконавчих дій (пункт 4 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження");

- мораторій на задоволення вимог кредиторів (частина третя статті 41 КУзПБ);

- особливий порядок звернення стягнення на майно боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, та застосування обмежень щодо розпорядження таким майном (частина чотирнадцята статті 39, частина п`ята статті 41 КУзПБ).

93. Так, згідно з пунктом 4 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" за загальним правилом виконавець зобов`язаний зупинити вчинення виконавчих дій у разі відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом.
94. За змістом частин першої, другої статті 41 КУзПБ мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій.
95. Приписами частини третьої цієї статті передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється, зокрема, стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах.
96. Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення (абзац перший частини п`ятої статті 41 КУзПБ).
97. Тож на час здійснення провадження у справі про банкрутство примусове виконання певної категорії рішень державним/приватним виконавцем не зупиняється та може здійснюватися, зокрема, шляхом звернення стягнення на кошти/інше майно боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, а отже, відповідні виконавчі дії впливатимуть на обсяг, склад чи ліквідність майнових активів боржника.
98. У виконавчому провадженні звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову (стаття 48 Закону України "Про виконавче провадження").
99. Водночас, як неодноразово наголошував Верховний Суд, з моменту відкриття стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі і нормами КУзПБ, які мають пріоритет у правовідносинах за участю боржника, встановлені спеціальні правила звернення стягнення на його майно.
100. Зокрема, за приписами частини чотирнадцятої статті 39 КУзПБ з моменту відкриття провадження у справі арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.
101. Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (частина п`ята статті 41 КУзПБ).
102. За такого правового регулювання правомірними можна вважати ті дії щодо звернення стягнення на майно боржника, які будуть здійснені в межах провадження у справі про банкрутство (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18(914/608/20), Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 905/1923/15, Верховного Суду від 10.06.2022 у справі № 918/984/21, від 26.01.23 у справі № 910/21981/16).
103. Тож у разі оскарження вчинених державним/приватним виконавцем виконавчих дій, спрямованих на звернення стягнення на кошти чи інше майно боржника, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, постає питання про застосування статей 339, 340 ГПК України та статей 7, 41 КУзПБ при визначенні суду, уповноваженого на судовий контроль за такими діями стосовно боржника.
104. За положеннями статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
105. Така скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (стаття 340 ГПК України).
106. Як наголошувалося раніше, з введенням в дію 21.10.2019 КУзПБ справи у спорах, наслідком вирішення яких може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника у справі про банкрутство, а також спори з вимогами до боржника, за правилами статті 7 цього Кодексу підлягають розгляду виключно у межах справи про його банкрутство.
107. Сутність судового контролю за виконанням судових рішень полягає у розгляді та вирішенні судом скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
108. Підставою для здійснення такого контролю є звернення сторони виконавчого провадження, яка вважає, що відповідним рішенням (дією, бездіяльністю) порушено її права, оскільки на дату такого звернення добровільно не виконані її вимоги виконавцем/посадовою особою ДВС або приватним виконавцем.
109. Тож питання, що є предметом розгляду суду під час судового контролю за виконанням судових рішень, має усі характерні ознаки спору, оскільки постає як стан невизначеності у правах та обов`язках її учасників, що має бути усунутий судовим рішенням. Та обставина, що спір цей є суто процесуальним, особливого значення в розглядуваному контексті не має. Адже за змістом частини першої статті 7 КУзПБ саме господарський суд, що здійснює провадження у справі про банкрутство, розглядає спори, стороною яких є боржник, причому частина друга цієї статті конкретизує, що до таких спорів, зокрема, належать спори щодо інших вимог до боржника, тобто спори, які тим чи іншим чином стосуються інших вимог до боржника.
110. Тому в разі оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, які стосуються виконання судового рішення, ухваленого у спорі за участю боржника в межах справи про банкрутство відповідно до приписів статті 7 КУзПБ, очевидно, що така скарга (заява, позов) підлягає розгляду судом, який розглянув справу в майновому спорі чи іншому спорі з вимогами до боржника як суд першої інстанції (стаття 340 ГПК України), тобто судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, навіть за умови, що відповідачем є суб`єкт владних повноважень згідно з абзацом четвертим частини другої цієї норми.
111. Водночас Верховний Суд наголошує, що, вирішуючи питання, пов`язані з оскарженням рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо примусового виконання (звернення стягнення на кошти та інше майно) за рішеннями у спорах (правовідносинах), стороною яких є боржник у справі про банкрутство, які були вирішені поза межами справи про банкрутство до введення в дію КУзПБ або з інших причин, господарським судам слід урахувати у системному взаємозв`язку статті 339, 340 ГПК України та статтю 7 КУзПБ, керуючись пріоритетом приписів спеціального закону - КУзПБ, а також закріпленими у цьому законі принципами концентрації всіх спорів, стороною яких є боржник, у межах справи про банкрутство та судового контролю у відносинах банкрутства (неплатоспроможності).
112. Здійснюючи системне тлумачення приписів статті 7 КУзПБ, підпункту 8  частини першої статті 20 ГПК України, а також статті 339 ГПК України, слід виходити з того, що процедура банкрутства - це спеціальна правова процедура, норми КУзПБ є спеціальними і під час їх зіставлення з нормами загальними вони повинні мати процесуальний пріоритет.
113. Верховний Суд неодноразово зауважував, що КУзПБ у статті 7 розширив підсудність господарському суду спорів, стороною яких є боржник, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, визначивши за змістом цієї норми критерій впливу на майнові активи боржника вирішальним при з`ясуванні питання щодо необхідності розгляду спору в межах справи про його банкрутство.
114. Телеологічне та лексичне тлумачення приписів пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України у взаємозв`язку зі статтею 7 КУзПБ свідчить, що у цих нормах законодавець, застосувавши категорії "справи у спорах з майновими вимогами", "майновий спір", "спір щодо майна" та залишивши перелік таких спорів відкритим, визначив передумови для реалізації судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, функції судового контролю щодо максимально широкого кола правовідносин за участю боржника та щодо його майна.
115. За приписами КУзПБ зміст судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства полягає у тому, що рішення чи дії боржника та третіх осіб, що можуть вплинути на майнові активи боржника, мають бути підконтрольні суду, що здійснює провадження у справі про банкрутство.
116. Отже, на переконання Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, за такого формулювання пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України, статті 7 КУзПБ у межах справи про банкрутство підлягають вирішенню питання судового контролю у виконавчих провадженнях за рішеннями стосовно боржника, виконання яких можливе шляхом звернення стягнення на кошти чи інше його майно, незалежно від процесуальної форми звернення (скарга, заява, позов) заінтересованої особи щодо здійснення такого контролю.
117. Тож Верховний Суд вважає, що повноваження господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, щодо здійснення відповідного судового контролю поширюються і на правовідносини з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) у виконавчому провадженні, що передбачає звернення стягнення на майно боржника або може вплинути іншим чином на майнові активи боржника, і такий контроль має здійснюватися з моменту відкриття виконавчого провадження та до його завершення чи закриття провадження у справі про банкрутство боржника.
118. Контроль суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, за виконанням судових рішень може здійснюватися, зокрема, шляхом розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, за результатами розгляду якої у разі встановлення обґрунтованості скарги суд ухвалою визнає оскаржувані рішення, дії або бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
119. Натомість розгляд скарги на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та ухвалення відповідного рішення поза провадженням у справі про банкрутство може мати наслідком суперечність між судовим рішенням за скаргою та метою процедур банкрутства (неплатоспроможності) за приписами спеціального закону - КУзПБ, що має пріоритет з часу відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. Таке судове рішення не відповідатиме критерію виконуваності та принципу правової визначеності, адже виконавець чи орган державної виконавчої служби може опинитися у стані невизначеності через колізії у правовому регулюванні примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) і процедури банкрутства (неплатоспроможності) боржника.

Щодо суті касаційної скарги

120. Предметом розгляду в цій справі є скарга боржника на дії державного виконавця у виконавчому провадженні № 64578636 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 у справі № 910/21981/16 про звернення стягнення на предмет застави та іпотеки, що належить ПАТ "Київський суднобудівний-судноремонтний завод".
121. Під час розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій розглянули цю скаргу по суті вимог відповідно до статті 340 ГПК України, заливши поза увагою заперечення стягувача (Національний банк України) про необхідність розгляду справи № 910/21981/16 згідно зі статтею 7 КУзПБ в межах справи № 910/23627/16 про банкрутство ПАТ "Київський суднобудівний-судноремонтний завод".
122. Верховний Суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
123. Як було встановлено у справі, ПАТ "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" оскаржило дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження № 64578636 та накладення арешту на майно на виконання наказу, виданого за рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2017 у справі № 910/21981/16 (із змінами за результатами апеляційного перегляду) про звернення стягнення на предмет застави та іпотеки, що належить скаржнику.
124. Відповідно абзацу восьмого частини першої статті 20 ГПК та частини другої статті 7 КУзПБ спір про звернення стягнення на майно боржника є майновим та підлягає розгляду господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника, в межах цієї справи.
125. Усупереч цим приписам спір про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави, що належить ПАТ "Київський суднобудівний-судноремонтний завод", було вирішено (рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2017, постанова Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 у справі № 910/21981/16) не в межах справи № 910/23627/16 про банкрутство ПАТ "Київський суднобудівний-судноремонтний завод", що була відкрита ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2017.
126. Водночас, як зазначив Верховний Суд, вирішуючи питання, пов`язані з оскарженням рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо примусового виконання (звернення стягнення на кошти та інше майно) за рішеннями у спорах (правовідносинах), стороною яких є боржник у справі про банкрутство, які були вирішені поза межами справи про банкрутство до введення в дію КУзПБ або з інших причин, господарським судам слід урахувати у системному взаємозв`язку статті 339, 340 ГПК України та статтю 7 КУзПБ, керуючись пріоритетом приписів спеціального закону - КУзПБ, а також закріпленими у цьому законі принципами концентрації всіх спорів, стороною яких є боржник, у межах справи про банкрутство та судового контролю у відносинах банкрутства (неплатоспроможності).
127. До того ж підлягає врахуванню, що КУзПБ розширив підсудність господарському суду спорів, стороною яких є боржник, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, визначивши за змістом статті 7 Кодексу критерій впливу на майнові активи боржника вирішальним при з`ясуванні питання щодо необхідності розгляду справи у спорі в межах справи про його банкрутство.
128. Такий підхід до правозастосування, на переконання Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, приводить до висновку про те, що за змістом пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України, статті 7 КУзПБ у межах справи про банкрутство підлягають вирішенню всі питання судового контролю у виконавчих провадженнях за рішеннями стосовно боржника у майнових спорах (правовідносинах), виконання яких є можливим шляхом звернення стягнення на кошти чи інше його майно, незалежно від процесуальної форми звернення (скарга, заява, позов) заінтересованої особи щодо здійснення такого контролю.
129. Характер заявлених у скарзі ПАТ "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" вимог свідчить про те, що вона подана на захист майнових активів боржника у процедурі примусового виконання судового рішення у спорі про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави, що відповідно до частини другої статті 7 КУзПБ належить за підсудністю господарському суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство цього товариства.
130. Результати розгляду скарги ПАТ "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" на дії виконавця щодо примусового виконання рішення у майновому спорі можуть вплинути на обсяг майнових активів боржника, а отже, призвести до порушення принципу конкурсу кредиторів у справі про банкрутство (неплатоспроможність).
131. Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції вважає, що незалежно від причин, за яких майновий спір про звернення стягнення на майно ПАТ "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" було вирішено судом поза межами справи про його банкрутство, в подальшому розгляд питань, пов`язаних з виконанням судового рішення, ухваленого за результатами розгляду такого майнового спору, має відбуватися за правилами ГПК України з обов`язковим урахуванням положень статті 7 КУзПБ.
132. Тож скарга боржника підлягала розгляду господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника - ПАТ "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" згідно з правилами юрисдикції (підсудності), передбаченої пунктом 8 частини першої статті 20, частиною тринадцятою статті 30 ГПК України та статтею 7 КУзПБ.
133. Проте місцевий та апеляційний господарські суди наведеного не урахували та розглянули справу з порушенням територіальної (виключної) підсудності, необґрунтовано залишивши поза увагою заперечення Національного банку України у поданих першій та апеляційній інстанціям клопотаннях щодо необхідності розгляду скарги боржника в межах справи про банкрутство ПАТ "Київський суднобудівний-судноремонтний завод".
134. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 310 ГПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо, зокрема, судове рішення ухвалено з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції.
135. Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції погоджується з доводами касаційної скарги про недотримання судами попередніх інстанцій при розгляді справи № 910/21981/16 правила територіальної (виключної) підсудності, що є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваних судових рішень апеляційної інстанції та ухвали місцевого господарського суду по суті скарги, з направленням справи на новий розгляд в межах справи про банкрутство ПАТ "Київський суднобудівний-судноремонтний завод".
136. Наведене є самостійною та достатньою підставою для скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2022, ухвали Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2022 та ухвали Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 у справі № 910/21981/16, а тому з урахуванням мотивів такого скасування суд касаційної інстанції не вбачає підстав для надання оцінки іншим доводам касанта.

Щодо судових витрат скаржника зі сплати судового збору

137. Згідно із частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
138. Оскільки у цьому випадку справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Висновки щодо застосування норм права

Щодо юрисдикції господарських судів стосовно спорів, стороною яких є боржник у справі про банкрутство

139. З введенням в дію 21.10.2019 КУзПБ справи у спорах, наслідком вирішення яких може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника у справі про банкрутство, а також спори з вимогами до боржника за правилами статті 7 цього Кодексу підлягають розгляду виключно у межах справи про його банкрутство.
140. Системний аналіз змісту приписів статті 7 КУзПБ у сукупності із статтями 20, 30 ГПК України щодо предметної та територіальної юрисдикції (підсудності) свідчить, що принцип концентрації в межах справи про банкрутство всіх спорів, у яких стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна є універсальним і норми ГПК України чи КУзПБ не встановлюють винятків із цього правила, що забезпечує дієвість механізму забезпечення реалізації принципу конкурсного імунітету, а також судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства, за яким усі рішення чи дії, що можуть вплинути на майнові активи боржника, мають бути підконтрольні суду, що здійснює провадження у справі про банкрутство.

Щодо співвідношення приписів статей 339, 340 ГПК України та статті 7 КУзПБ при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, що пов`язані з виконанням судового рішення, ухваленого за результатом майнового спору, стороною якого є боржник

141. У разі оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, які стосуються виконання судового рішення, ухваленого у спорі за участю боржника в межах справи про банкрутство відповідно до приписів  статті 7 КУзПБ, очевидно, що така скарга (заява, позов) підлягає розгляду судом, який розглянув справу в майновому спорі чи іншому спорі з вимогами до боржника як суд першої інстанції (стаття 340 ГПК України), тобто судом у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, навіть за умови, що відповідачем є суб`єкт владних повноважень згідно з абзацом четвертим частини другої цієї норми.
142. Вирішуючи питання, пов`язані з оскарженням рішення, дії або бездіяльності

державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо примусового виконання (звернення стягнення на кошти та інше майно) за рішеннями у спорах (правовідносинах), стороною яких є боржник у справі про банкрутство, які були вирішені поза межами справи про банкрутство до введення в дію КУзПБ або з інших причин, господарським судам слід урахувати у системному взаємозв`язку статті 339,  340 ГПК України та статтю 7 КУзПБ, керуючись пріоритетом приписів спеціального закону - КУзПБ, а також закріпленими у цьому законі принципами концентрації всіх спорів, стороною яких є боржник, у межах справи про банкрутство та судового контролю у відносинах банкрутства (неплатоспроможності).

143. Здійснюючи системне тлумачення приписів статті 7 КУзПБ, підпункту 8 частини першої статті 20 ГПК України, а також статті 339 ГПК України слід виходити із того, що процедура банкрутства - це спеціальна правова процедура, норми КУзПБ є спеціальними, і під час їх співставлення із нормами загальними вони повинні мати процесуальний пріоритет.
144. КУзПБ розширив юрисдикційність господарському суду спорів, стороною яких є боржник, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, визначивши за змістом статті 7 Кодексу критерій впливу на майнові активи боржника вирішальним при з`ясуванні питання щодо необхідності розгляду спору в межах справи про його банкрутство.
145. Телеологічне та лексичне тлумачення приписів пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України у взаємозв`язку зі статтею 7 КУзПБ свідчить, що у цих нормах законодавець, застосувавши категорії "справи у спорах з майновими вимогами", "майновий спір", "спір щодо майна" та залишивши перелік таких спорів відкритим, визначив передумови для реалізації судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, функції судового контролю щодо максимально широкого кола правовідносин за участю боржника та щодо його майна.
146. За приписами КУзПБ зміст судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства полягає у тому, що рішення чи дії боржника та третіх осіб, що можуть вплинути на майнові активи боржника, мають бути підконтрольні суду, що здійснює провадження у справі про банкрутство.
147. Системне тлумачення пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України, статті 7 КУзПБ приводить до висновку, що у межах справи про банкрутство підлягають вирішенню питання судового контролю у виконавчих провадженнях за рішеннями стосовно боржника, виконання яких є можливим шляхом звернення стягнення на кошти чи інше його майно, незалежно від процесуальної форми звернення (скарга, заява, позов) заінтересованої особи щодо здійснення такого контролю.
148. Повноваження господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, щодо здійснення відповідного судового контролю поширюються і на правовідносини з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) у виконавчому провадженні, що передбачає звернення стягнення на майно боржника або може вплинути іншим чином на майнові активи боржника, і такий контроль має здійснюватися з моменту відкриття виконавчого провадження та до його завершення чи закриття провадження у справі про банкрутство боржника.

На підставі наведеного та керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Національного банку України задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2022, ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2022 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 у справі № 910/21981/16 скасувати повністю.
3. Справу № 910/21981/16 в частині розгляду скарги Публічного акціонерного товариства "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" від 12.03.2021 на дії та рішення державного виконавця направити на новий розгляд в межах справи № 910/23627/16 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Київський суднобудівний-судноремонтний завод".

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                      О. О. Банасько

Судді                                                                                 В. В. Білоус

                                                                                          О. В. Васьковський

                                                                                          С. В. Жуков

                                                                                          В. І. Картере

                                                                                          К. М. Огороднік

                                                                                          В. Г. Пєсков

                                                                                          В. Я. Погребняк