ВЕРХОВНИЙ СУД

https://reyestr.court.gov.ua/Review/109897991

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 902/221/22

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду: Огородніка К.М. - головуючого, Банаська О.О., Білоуса В.В., Васьковського О.В., Жукова С.В., Пєскова В.Г., Погребняка В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.

за участю керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Слободяна В.М., кредитора ОСОБА_1 , заявника касаційної скарги ОСОБА_2 та його представника Захараша Є.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу ОСОБА_2

на постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 27.09.2022

та ухвалу Господарського суду Вінницької області від 26.07.2022 (в частині відмови у визнанні грошових вимог до боржника)

у справі № 902/221/22

за заявою ОСОБА_4

про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст обставин справи та заявлених вимог

Фізична особа ОСОБА_4 звернулася до Господарського суду Вінницької області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

Ухвалою суду від 26.04.2022 відкрито провадження у справі № 902/221/22 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_4 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника, призначено керуючим реструктуризацією у справі арбітражного керуючого Слободяна В.М.

27.04.2022 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи - ОСОБА_4

16.05.2022 до суду від ОСОБА_2 надійшла заява № 02-01/4440 від 12.05.2022 про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 5 000 000,00 грн, що виникли на підставі договору позики (безвідсоткової) від 30.12.2018 та відповідної розписки у підтвердження отримання боржником цієї позики.

25.07.2022 до суду від ОСОБА_2 надійшло клопотання № 02-01/4 від 25.07.2022 з аналогічними вимогами, які були наведені у заяві № 02-01/440 від 12.05.2022. Поряд з цим, з посиланням на статті 202, 207, 1047, 1049 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та судову практику Верховного Суду у своєму клопотанні ОСОБА_2 вказав, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Наявність оригіналу боргової розписки у позивача, без зазначення на ній про повернення оспорюваних сум, свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане.

Короткий зміст оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

За результатами попереднього засідання у цій справі Господарський суд Вінницької області ухвалою від 26.07.2022, серед іншого, відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_2 № 02-01/4440 від 12.05.2022 та клопотання №02-01/4 від 25.07.2022 про визнання грошових вимог до боржника в сумі 5 000 000,00 грн.

Постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 у справі № 902/221/22 апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Вінницької області від 26.07.2022 у зазначеній частині залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що вимога кредитора ОСОБА_2 має ознаки фіктивності, при чому заявник фактично не довів належними письмовими доказами свою вимогу. У цьому контексті судами першої та апеляційної інстанцій враховано, що надані на запит суду Головним управлінням державної податкової служби у Вінницькій області (далі - Управління ДПС) відомості про доходи ОСОБА_2 за період з 01.01.2012 по 30.04.2022 свідчать, що сума доходу, задекларованого фізичною особою ОСОБА_2 в податковій декларації про майновий стан і доходи, становить 788 489,00 грн; водночас, належних та достовірних доказів про наявність інших джерел доходів та фінансових можливостей ОСОБА_2 не надав.

Урахувавши правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20, суди зазначили про покладення на заявника кредиторських вимог підвищеного стандарту доказування у разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, задля унеможливлення загрози визнання судом фіктивної кредиторської заборгованості до боржника.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_2 (скаржник) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду Вінницької області від 26.07.2022 (в частині відмови у визнанні грошових вимог до боржника) та постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 27.09.2022, ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_2 № 02-01/4440 від 12.05.2022 про визнання грошових вимог до боржника в сумі 5 000 000,00 грн.

Підставами оскарження судових рішень стало, на думку скаржника, порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц, від 12.09.2019 у справі № 604/1038/16-ц, від 15.05.2019 у справі № 707/2606/16-ц, від 18.07.2018 у справі № 143/280/17, від 01.06.2022 у справі № 559/2587/19, від 06.04.2020 у справі № 464/5314/17, від 10.12.2018 у справі № 319/1669/16, від 08.07.2019 у справі № 524/4946/16, від 12.09.2019 у справі № 604/1038/16, головним змістом яких є те, що за своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів та підтверджує як факт укладення договору, так і факт отримання боржником грошових коштів; наявність оригіналу боргової розписки у кредитора свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане.

Скаржник зазначив, що суди безпідставно і невмотивовано застосували правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20, оскільки встановлені у ній обставини не є подібними до обставин цієї справи, що розглядається. Так, висновок у справі №910/4510/20 стосується наявності або відсутності правових підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, натомість у справі № 902/221/20 предметом розгляду є визнання грошових вимог кредитора.

Крім того, на думку скаржника, суди проігнорували презумпцію правомірності правочину, передбачену частиною першою статті 204 ЦК України, та правову позицію Великої Палати Верховного Суду з цього питання, закріплену у постанові від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

Кредитор у справі (згідно ухвали від 08.07.2022) ОСОБА_1 подав відзив, у якому просив суд залишити оскаржувані судові рішення без змін, вважаючи їх законними та обґрунтованими, а касаційну скаргу ОСОБА_2 - без задоволення. У цілому мотиви відзиву зводяться до того, що боржниця ОСОБА_4 є цілком платоспроможною, а її звернення до господарського суду і створення фіктивних документів з громадянином ОСОБА_2 є схемою від уникнення виконання чинного судового рішення про стягнення на користь ОСОБА_1 сплаченого ним авансу.

Крім того, ОСОБА_1 подано пояснення у зв`язку з наданням суду недостовірної інформації, оскільки у суді першої інстанції представник скаржника Захараш Е.О. зазначав, що передані в позику гроші зароблені ОСОБА_2 в результаті здійснення підприємницької діяльності, натомість сам ОСОБА_2 у судовому засіданні Верховного Суду 21.12.2022 заявив, що зазначені кошти він позичив у іншої особи, аби позичити боржниці.

Касаційне провадження

12.10.2022 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла вищезазначена касаційна скарга ОСОБА_2 .

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 902/221/22 визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Ткаченко Н.Г., Жуков С.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2022.

Ухвалою Верховного Суду від 26.10.2022 касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху; надано скаржнику строк для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 26.10.2022 до касаційного суду від скаржника надійшла уточнена касаційна скарга з відповідними додатками.

Ухвалою Верховного Суду від 16.11.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 26.07.2022 (в частині відмови у визнанні грошових вимог до боржника) та постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 у справі № 902/221/22; призначено справу до розгляду на 07.12.2022 о 11:15 год.

Ухвалою Верховного Суду від 07.12.2022 відкладено розгляд касаційної скарги на 21.12.2022 о 11:00 год., у зв`язку з ненадходженням до касаційного суду матеріалів справи № 902/221/22.

Ухвалою Верховного Суду від 21.12.2022 оголошено перерву у судовому засіданні у справі № 902/221/22 з розгляду касаційної скарги ОСОБА_2 до 18.01.2023 о 10:30 год.

У зв`язку із закінчення терміну повноважень судді Ткаченко Н.Г., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Картере В.І., Жуков С.В., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2023.

Ухвалою Верховного Суду від 18.01.2023 справу № 902/221/22 передано на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Підставою передачі справи на розгляд судової палати касаційного суду визначено необхідність формування сталої судової практики з розгляду справ про неплатоспроможність фізичних осіб, враховуючи необхідність уточнення правової позиції про застосування статті 204 ЦК України у поєднанні з положеннями КУзПБ при розгляді заяви з кредиторськими вимогами за борговою розпискою та визнання кредиторських вимог, а також можливість відступлення від відповідної правової позиції, викладеної у постанові від 25.05.2022 у справі №904/5314/20.

На підставі ухвали Верховного Суду від 18.01.2023, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 902/221/22 визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Васьковський О.В., Банасько О.О., Жуков С.В., Пєсков В.Г., Білоус В.В., Картере В.І., Погребняк В.Я., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2023.

Ухвалою Верховного Суду від 24.01.2023 справу № 902/221/22 за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 26.07.2022 (в частині відмови у визнанні грошових вимог до боржника) та постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 прийнято до провадження судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду; розгляд касаційної скарги призначено на 15.02.2023 о 14:20 год.

У зв`язку з відпусткою судді Банаська О.О., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Білоус В.В., Васьковський О.В., Жуков С.В., Картере В.І., Пєсков В.Г., Погребняк В.Я., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2023.

У зв`язку з перебуванням судді Погребняка В.Я. на лікарняному, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Білоус В.В., Васьковський О.В., Жуков С.В., Картере В.І., Пєсков В.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2023.

Ухвалою Верховного Суду від 14.02.2023 справу № 902/221/22 прийнято до провадження (у новому складі судової палати).

У зв`язку з відпусткою судді Васьковського О.В., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Білоус В.В., Жуков С.В., Картере В.І., Пєсков В.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2023.

Ухвалами Верховного Суду від 15.02.2023 справу № 902/221/22 прийнято до провадження (у новому складі судової палати), перепризначено розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 у справі № 902/221/22 на 01.03.2023 о 14:20 год.

У зв`язку з виходом з відпустки суддів Банаська О.О., Васьковського О.В., виходом з лікарняного судді Погребняка В.Я. та відпусткою судді Картере В.І., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Білоус В.В., Банасько О.О., Васьковський О.В., Жуков С.В., Пєсков В.Г., Погребняк В.Я., що підтверджується витягами з протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2023.

Ухвалою Верховного Суду від 27.02.2023 справу № 902/221/22 прийнято до провадження (у новому складі судової палати).

Ухвалою Верховного Суду від 27.02.2023 клопотання арбітражного керуючого Слободяна В.М. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено та доручено Вінницькому апеляційному суду забезпечити проведення відеоконференції на 01.03.2023 о 14:20 год. у приміщенні суду, що знаходиться за адресою: 21050, м. Вінниця, вул. Соборна 6 (зал № ВКЗ).

Судове засідання 01.03.2023 відбулось за участю керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Слободяна В.М., кредитора ОСОБА_1 , заявника касаційної скарги ОСОБА_2 та його представника Захараша Є.О. Боржник явку повноважних представників не забезпечив, про час та дату судового засідання був повідомлений належним чином.

Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю боржника чи його представника.

Установлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

За змістом заяви № 02-01/4440 від 12.05.2022, доданих до неї доказів та наявних матеріалів справи суди встановили, що 30.12.2018 між ОСОБА_2 (Позикодавець) та ОСОБА_4 (Позичальник) було укладено договір позики (безвідсоткової), за умовами якого:

- Позикодавець в порядку і на умовах, визначених цим Договором надає Позичальнику безвідсоткову позику у сумі 5 000 000,00 грн, а останній зобов`язується повернути позику у визначений цим Договором строк (пункт 1.1);

- строк надання позики Позичальнику становить 3 роки з моменту реальної передачі всієї грошової суми (пункт 2.1);

- підтвердженням отримання позики Позичальником є розписка, видана Позикодавцю (пункт 3.3).

Розпискою від 30.12.2018 підтверджено отримання коштів у сумі 5 000 000,00 грн ОСОБА_4 від ОСОБА_2 .

Станом на дату звернення до суду позика боржником не повернута, що стало підставою для подання ОСОБА_2 заяви про визнання вимог до боржника в сумі 5 000 000,00 грн.

За розглядом цієї заяви суд першої інстанції ухвалою від 14.06.2022 визнав обов`язковою явку ОСОБА_2 особисто в судове засідання, призначене на 24.06.2022, та зобов`язав гр. ОСОБА_2 надати суду довідку про доходи та місце роботи за останні 10 років за підписом керівника та головного бухгалтера, засвідчену печаткою підприємства (оригінал).

23.06.2022 до суду надійшов лист, у якому ОСОБА_2 повідомив, що він є фізичною особою-підприємцем, який здійснює свою господарську діяльність у суворій відповідності до діючого законодавства. Довідка про доходи, та місце роботи за останні 10 років підпадає під поняття комерційної таємниці, передбаченої статтями 420, 505, 506 ЦК України. Комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб (в даному випадку для сумнівного потенційного кредитора ОСОБА_1 ). На підставі викладеного та з огляду на недопустимість розголошення джерела своїх доходів всім учасникам справи про банкрутство, ОСОБА_2 вказав, що не має законних підстав на розголошення своєї комерційної таємниці.

У судові засідання 14.06.2022, 08.07.2022 ОСОБА_2 особисто не з`явився, незважаючи на вимоги ухвал Господарського суду Вінницької області від 14.06.2022 та 29.06.2022 у цій справі.

У подальшому, місцевий господарський суд ухвалою від 08.07.2022 частково задовольнив клопотання ОСОБА_1 від 27.06.2022 про витребування доказів та зобов`язав Управління ДПС в 10-денний термін з дня винесення ухвали суду надати відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків щодо ОСОБА_2 та засвідчені копії відповідних звітів Фізичної особи - підприємця Черчика В.М. за період з 01.01.2012 по 30.04.2022.

22.07.2022 до суду від Управління ДПС надійшли відомості про доходи ОСОБА_2 , за результатом дослідження яких судами встановлено, що за період з 01.01.2012 по 30.04.2022 сума доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, становить 788 489,00 грн.

Також суди з`ясували, що кредитор ОСОБА_2 не надав належних та достовірних доказів про наявність у нього інших джерел доходів та фінансових можливостей і фактично не довів належними письмовими доказами свою вимогу.

Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, перевіривши наведені в касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, матеріали справи, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги з таких підстав.

Об`єктом касаційного оскарження у цій справі є ухвала попереднього засідання місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні заяви про визнання грошових вимог ОСОБА_2 до боржника та прийнята за результатом її апеляційного перегляду постанова суду апеляційної інстанції.

Відтак предметом судового розгляду є питання правомірності відмови у задоволенні заяви конкурсного кредитора-фізичної особи про визнання грошових вимог до боржника у справі про неплатоспроможність останнього.

За частиною першою статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законами України.

Провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених Книгою четвертою КУзПБ "Відновлення платоспроможності фізичної особи" (стаття 113 КУзПБ).

За змістом статті 1 КУзПБ грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України; кредитором, серед іншого, є юридична або фізична особа, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Відповідно до частини першої статті 122 КУзПБ подання кредиторами грошових вимог до боржника - фізичної особи та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство юридичних осіб та порядок розгляду судом відповідних заяв регламентовані, зокрема, статтями 45, 46, 47 КУзПБ.

Конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (абзац 1 частини першої статті 45 КУзПБ).

Кредитор має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів (частина шоста статті 45 КУзПБ).

Приписами частини першої статті 46 КУзПБ передбачено, що господарський суд не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

Отже, під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, у тому числі у справі про неплатоспроможність фізичної особи, суд в силу наведених вище норм має з`ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).

Поряд з цим, у питанні порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов`язків суду на цій стадії судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду враховує усталені правові висновки Верховного Суду, що полягають у такому:

- заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);

- у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);

- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);

- покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18);

- розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).

- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18);

- сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина перша статті 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку (постанова від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20).

Така судова практика є сталою як при застосуванні статей 23-25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (що втратив чинність), так і при застосуванні статей 45-47 КУзПБ (введеного в дію з 21.10.2019), що містять подібне правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.

Разом з тим, правова проблема у цій справі № 902/221/22, що зумовила необхідність її передачі на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, полягає у питанні застосування визначеної статтею 204 ЦК України презумпції правомірності правочину у поєднанні з вищенаведеними положеннями КУзПБ, що регулюють порядок розгляду заяв кредиторів з їх грошовими вимогами до боржника.

Так, в обґрунтування грошових вимог до боржника фізична особа-кредитор у своїй заяві посилалася на чинний договір безвідсоткової позики та наявність відповідної розписки у підтвердження його укладення та отримання боржником цієї позики.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц, що повністю відповідає усталеній правовій позиції, відображеній, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 18.03.2013 у справі № 6-63цс13, а також у перелічених скаржником у касаційній скарзі постановах Верховного Суду у справах №№ 604/1038/16-ц, 707/2606/16-ц, 143/280/17, 559/2587/19, 464/5314/17, 319/1669/16, 524/4946/16, 604/1038/16.

Судова палата під час розгляду цієї справи враховує, що згідно наведеної усталеної правової позиції боргова розписка підтверджує не лише факт укладення договору позики та погодження його умов між кредитором та боржником, а також вона засвідчує й безпосередньо факт отримання боржником від кредитора грошових коштів у певному розмірі або речей.

Втім, такий правовий висновок є застосовним у позовному провадженні, коли між кредитором та боржником за борговою розпискою існує відповідний спір, з метою вирішення якого сторона звертається із позовом до суду.

Натомість, у справах про неплатоспроможність існує певна відмінність у розгляді та визнанні господарським судом грошових вимог кредиторів до боржника, що виникли на підставі боргової розписки, від вирішення спору у позовному провадженні про стягнення заборгованості за борговою розпискою.

Зазначена відмінність, серед іншого, полягає у тому, що визнання господарським судом вимог певного кредитора породжує відповідні правові наслідки, що впливають на права інших кредиторів цього боржника у процедурі неплатоспроможності. При цьому, у вказаній категорії справ існує ризик обопільної недобросовісної поведінки певного кредитора та боржника щодо створення фіктивної (неіснуючої, штучної) заборгованості останнього за борговою розпискою задля збільшення кількості голосів цього кредитора на зборах кредиторів та можливості впливу на саму процедуру неплатоспроможності фізичної особи, зокрема й у питанні формування та реалізації ліквідаційної маси боржника, що, у кінцевому результаті, впливатиме на обсяг задоволених вимог.

Беручи до уваги зазначені мотиви, судова палата дійшла висновку, що задля унеможливлення загрози визнання господарським судом фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, на кредитора-фізичну особу, як заявника грошових вимог на підставі боргової розписки, покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування у разі виникнення вмотивованих сумнівів сторін у справі про неплатоспроможність фізичної особи щодо обґрунтованості вимог такого кредитора.

За таких обставин, господарському суду під час розгляду заяви кредитора з відповідними грошовими вимогами до боржника варто керуватися не лише засадами, серед інших, належності (стаття 76 ГПК України) та допустимості (стаття 77 ГПК України) доказів, а й враховувати достатність (повноту та всебічність) поданих доказів як взаємозв`язок їх сукупності, що дозволяє суду зробити достовірний висновок про існування заборгованості за борговою розпискою.

Тож, у разі вмотивованих сумнівів інших кредиторів щодо реальності (дійсності) такої заборгованості, обґрунтування грошових вимог до боржника самим лише договором позики та/або борговою розпискою у справі про неплатоспроможність фізичної особи може бути недостатнім.

Необхідним, у такому випадку, може бути також документальне підтвердження джерел походження коштів, наданих фізичною особою-кредитором у позику фізичній особі-боржнику, подання інших додаткових доказів наявності між кредитором (позикодавцем) та боржником (позичальником) зобов`язальних правовідносин за відповідним договором позики.

У разі ж ненадання зазначеним кредитором сукупності необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог, зокрема щодо підтвердження реальності грошового зобов`язання, господарський суд відмовляє у визнанні таких вимог у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

При цьому, визначена приписами статті 204 ЦК України презумпція правомірності укладеного між сторонами правочину не спростовує відповідного обов`язку заявника-кредитора, вимоги якого підтверджені борговою розпискою, надати сукупність усіх необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог, зокрема й зазначені вище докази джерел походження наданих у позику коштів.

Тобто, не досліджуючи дійсність відповідного правочину, що виходить за межі предмета розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника, господарський суд у справі про неплатоспроможність фізичної особи, вирішуючи питання про належне документальне підтвердження кредиторських вимог за борговою розпискою, може надати правову оцінку реальності (дійсності) таких зобов`язань на підставі інших доказів, що підтверджують/спростовують фінансову спроможність цього кредитора щодо надання відповідної позики.

Ураховуючи вищезазначені мотиви та зважаючи на відмінність обставин, судова палата зазначає про відсутність правових підстав для відступу від правової позиції Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 25.05.2022 у справі № 904/5314/20, оскільки у зазначеній справі грошові вимоги до боржника у вигляді нарахованої винагороди за користування кредитом виникли на підставі укладених з банком кредитних договорів та, на відміну від обставин цієї справи, факт отримання позики (кредиту) не заперечувався ні боржником, ані іншими кредиторами.

Щодо суті касаційної скарги

У цій справі зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин вбачається, що після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_4 до господарського суду від ОСОБА_2 надійшла заява про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 5 000 000,00 грн.

Зазначені грошові вимоги ОСОБА_2 обґрунтовані невиконанням боржником зобов`язань за договором позики, на підтвердження укладення якого та отримання боржником самої позики надано відповідну розписку.

Разом з тим, дійсність таких вимог заперечувалась ОСОБА_1 - іншим кредитором у справі про неплатоспроможність фізичної особи, вимоги якого частково підтверджені судовим рішенням та визнані господарським судом.

Як зазначалось вище, судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- ОСОБА_2 всупереч вимог ухвал суду особисту явку у судові засідання не забезпечив та відмовився надати суду довідку про доходи та місце роботи за останні 10 років, мотивуючи це тим, що він є фізичною особою-підприємцем, а зазначена довідка підпадає під визначене ЦК України поняття комерційної таємниці;

- ухвалою суду першої інстанції від 08.07.2022 частково задоволено клопотання кредитора ОСОБА_1 про витребування доказів та зобов`язано Управління ДПС у визначений судом строк надати відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків щодо ОСОБА_2 та засвідчені копії відповідних звітів Фізичної особи - підприємця Черчика В.М. за період з 01.01.2012 по 30.04.2022;

- згідно наданих на вимогу суду Управлінням ДПС відомостей про доходи ОСОБА_2 за період з 01.01.2012 по 30.04.2022 сума доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, становить 788 489,00 грн;

- належних та достовірних доказів про наявність у ОСОБА_2 інших джерел доходів та фінансових можливостей останнім до суду не подано.

На переконання судової палати, наведені вище обставини справи доводять той факт, що, всупереч обов`язку доказування кредитором обґрунтованості своїх грошових вимог до боржника сукупністю необхідних та достатніх доказів, ОСОБА_2 не надав господарському суду належне документальне підтвердження своїх кредиторських вимог, зокрема джерел походження коштів, наданих ним як фізичною особою-кредитором у позику іншій фізичній особі-боржнику у розмірі 5 000 000,00 грн (у той час, коли сума доходу цього кредитора за період близько десяти останніх років згідно відомостей податкової декларації становила 788 489,00 грн).

З огляду на ненадання заявником-кредитором сукупності належних і достатніх документальних доказів на обґрунтування своїх грошових вимог до боржника, судова палата погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій про відмову у визнанні таких вимог.

Дійшовши вказаного висновку, суд зазначає про помилковість доводів скаржника щодо невірного застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень статей 202, 207, 1046, 1047 ЦК України.

Аргументи заявника касаційної скарги про неврахування судами положень статті 204 ЦК України щодо правомірності правочину при вирішенні питання щодо обґрунтованості заявлених у справі про неплатоспроможність грошових вимог фізичної особи ОСОБА_2 до фізичної особи-боржника ОСОБА_4 , що виникли на підставі підтвердженого борговою розпискою договору безвідсоткової позики, спростовуються наведеними вище мотивами судової палати щодо порядку належного та достатнього документального підтвердження грошових вимог кредитора до боржника за відповідних конкретних та виняткових обставин справи.

Посилання в касаційній скарзі на правові висновки у вищезазначених постановах Верховного Суду у справах №№ 464/3790/16-ц, 604/1038/16-ц, 2-383/2010, 707/2606/16-ц, 143/280/17, 559/2587/19, 464/5314/17, 319/1669/16, 524/4946/16, 604/1038/16, ухвалених за результатами розгляду спорів у позовному провадженні, судом відхиляються, оскільки правовідносини не є релевантними цій справі. У розрізі цього питання судова палата повторно зазначає, що розгляд заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у процедурі банкрутства/неплатоспроможності істотно відрізняється від розгляду спору про стягнення заборгованості у позовному провадженні.

Не вбачає суд касаційної інстанції і порушень приписів процесуального закону у частині доводів про безпідставне застосування судами викладеного у постанові від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20 правового висновку Верховного Суду про застосування у справі про банкрутство принципу підвищеного стандарту доказування щодо заяви кредитора. Так, у зазначеній постанові у вирішенні питання наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство предметом дослідження також було питання обґрунтованості та визнання грошових вимог ініціюючого кредитора. Крім того, наведена правова позиція Верховного Суду є сталою у застосуванні положень законодавства про банкрутство щодо порядку розгляду грошових вимог кредитора до боржника не лише під час звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, підтвердженням чому є постанови, зокрема, від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18, від 08.04.2021 у справі № 904/4262/17, від 28.02.2023 у справі № 926/701-б/22.

З урахуванням вищезазначеного у сукупності, аргументи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами норм права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, як і аргументи про неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, судова палата відхиляє з підстав їх необґрунтованості.

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій у питанні розгляду грошових вимог ОСОБА_2 ґрунтуються на встановлених обставинах і оцінених доказах та повністю узгоджуються з приписами чинного законодавства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржувані судові рішення, судовою палатою не встановлено порушення та невірного застосування норм права, на які посилався скаржник.

Ураховуючи наведене та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції в порядку статті 300 ГПК України, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_2 та необхідність залишення оскаржуваних судових рішень (у відповідній частині) у цій справі без змін.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, судові витрати у вигляді судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Висновки про застосування норм права

Задля унеможливлення загрози визнання господарським судом фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, на кредитора-фізичну особу, як заявника грошових вимог на підставі боргової розписки, покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування у разі виникнення вмотивованих сумнівів сторін у справі про неплатоспроможність фізичної особи щодо обґрунтованості вимог такого кредитора.

Під час розгляду заяви кредитора з відповідними грошовими вимогами до боржника господарському суду варто враховувати достатність (повноту та всебічність) поданих доказів як взаємозв`язок їх сукупності, що дозволяє суду зробити достовірний висновок про існування заборгованості за борговою розпискою.

У разі вмотивованих сумнівів інших кредиторів щодо реальності (дійсності) такої заборгованості, обґрунтування грошових вимог до боржника самим лише договором позики та/або борговою розпискою у справі про неплатоспроможність фізичної особи може бути недостатнім.

Таким чином, не досліджуючи дійсність відповідного правочину, що виходить за межі предмета розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника, господарський суд у справі про неплатоспроможність фізичної особи, вирішуючи питання про належне документальне підтвердження кредиторських вимог за борговою розпискою, може надати правову оцінку реальності (дійсності) таких зобов`язань на підставі інших доказів, що підтверджують/спростовують фінансову спроможність цього кредитора щодо надання відповідної позики.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 та ухвалу Господарського суду Вінницької області від 26.07.2022 (в частині відмови у визнанні грошових вимог ОСОБА_2 до боржника) у справі № 902/221/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя К. М. Огороднік

Судді О. О. Банасько

В. В. Білоус

О. В. Васьковський

С. В. Жуков

В. Г. Пєсков

В. Я. Погребняк

Постанова Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 902/221/22