ВЕРХОВНИЙ СУД

https://reyestr.court.gov.ua/Review/105069579

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 902/66/20

Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду:

Стратієнко Л.В. - головуючий, судді: Бакуліна С. В., Баранець О.М., Губенко Н.М., Кондратова І.Д., Кролевець О.А., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.;

за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача-1 - не з`явився,

відповідача-2 - Бігунець І.М.,

третьої особи-1 - не з`явився,

третьої особи-2 - Саад Ш.М., Стеценка Т.М.,

третьої особи-3 - не з`явився,

третьої особи-4 - не з`явився,

третьої особи-5 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 ,

на рішення Господарського суду Вінницької області

(суддя - Матвійчук В.В.)

від 20.04.2021

та постанову Північно - західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Маціщук А.В., судді - Олексюк Г.Є., Філіпова Т.Л.)

від 23.09.2021,

у справі за позовом ОСОБА_1 ,

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП РЕНТ",

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Династія В.В.",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів:

1) Приватного підприємства "Корпорація Максимум",

2) ОСОБА_2 ,

3) державного реєстратора Стрижавської селищної ради Луценка Євгенія Васильовича,

4) Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради,

5) приватного нотаріуса Скутельник Інни Анатоліївни,

про розірвання договору-купівлі продажу частки у статутному капіталі товариства, визнання недійсними рішень, оформлених протоколом загальних зборів та скасування реєстраційних дій

В С Т А Н О В И В:

у січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Вінницької області з позовом до ТОВ "ВІП РЕНТ" та ТОВ "Династія В.В.", в якому просила, з урахуванням уточнень позовних вимог:

- розірвати договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Династія В.В." від 02.11.2018 та додаткову угоду № 1 від 03.12.2018 до нього;

- визнати недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Династія В.В.", які оформлені протоколом №9 від 02.11.2018;

- скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи від 05.11.2018 №11741050003013921, інші зміни, зміна складу або інформації про засновників;

- скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи від 24.04.2019 №11741050004013921;

- скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи від 13.11.2019 №11741050005013921;

- скасувати державну реєстрацію внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, зміна керівника юридичної особи від 13.11.2019 №11741070006013921.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням ТОВ "ВІП РЕНТ" обов`язку щодо сплати позивачу повної вартості придбаної частки статутного капіталу ТОВ " Династія В.В. ", що тягне за собою розірвання такого договору у зв`язку з порушенням його істотних умов. За вказаних обставин, на думку позивача, відчужені права на частку в статутному капіталі ТОВ "Династія В.В." підлягають поверненню продавцю.

Спір у справі розглядався господарськими судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 20.04.2021, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2021, в задоволенні позову відмовлено.

Відповідно до висновків господарських судів, ОСОБА_1 неправильно обрано спосіб захисту відновлення порушеного права. Розірвання договору, який вже виконаний продавцем і покупцем (товар передано і частково оплачено), не відповідає суті порушення договору купівлі-продажу, що полягає в несплаті грошових коштів. Посилаючись на приписи ч. 3 ст. 692 ЦК України вказали, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами, оскільки, якщо порушення права продавця полягає в тому, що він не отримав грошових коштів від продавця, то способом захисту, який належним чином захистить саме це право, є позовна вимога про стягнення неотриманих коштів, а не розірвання договору.

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані рішення.

Підставами для скасування судових рішень позивач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій, а саме: ч. 5 ст. 17, ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», ст. 629 Цивільного кодексу України, які були застосовані судами без врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №916/667/18, від 23.01.2019 у справі №355/385/17, від 01.10.2019 у справі №909/1294/15, від 21.07.2020 у справі №904/562/19, від 17.03.2021 у справі №922/634/19, від 27.05.2021 у справі №911/4923/14.

Суди неправильно застосували ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, порушили ст. ст. 99, 310, 316 ГПК України, а висновок Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах відсутній.

Зазначає, що суди необґрунтовано відхилили клопотання ТОВ «Династія В.В.» про призначення у справі почеркознавчої та технічної експертизи, яка мала бути проведена з метою встановлення моменту укладення додаткової угоди № 1. За наявності вказівки Верховного Суду про необхідність призначення такої експертизи, суди протиправно з власної ініціативи не призначили експертизу при новому розгляді справи.

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 вважає рішення Господарського суду Вінницької області та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін. Стверджує, що вказані рішення не суперечать висновкам Верховного Суду у справах №916/667/18, №355/385/17, №909/1294/15, №904/562/19, №922/634/19, №911/4923/14. Суди прийняли рішення з правильним застосуванням норм Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» та ЦК України.

Ухвалою Верховного Суду від 26.01.2022 справу № 902/66/20 передано на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Передаючи справу на розгляд палати, колегія суддів, серед іншого, зазначила, про необхідність вирішення питання щодо відступу від висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав і цінних паперів від 07.10.2021 у справі № 925/1382/19 щодо застосування норми статті 651 ЦК України у подібних правовідносинах, і що правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №916/667/18 про безальтернативність вимог про оплату товару та сплату процентів за користування чужими грошовими коштами як способу захисту порушеного права продавця, який не отримав/не повністю отримав оплату за частку, не підлягає застосуванню до правовідносин, які виникли на підставі договору купівлі-продажу частки у кредит.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевіривши наявність зазначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень (п. п. 1, 3 та 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, заперечення проти неї і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Як встановлено господарськими судами, відповідно до статуту ТОВ "Династія В.В." в редакції, затвердженій протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Династія В.В.» №8 від 25.10.2018, товариство мало статутний капітал у розмірі 11 000 000 грн. Внесок учасника товариства ОСОБА_1 становив 70% статутного капіталу товариства, внесок учасника товариства ПП "Корпорація Максимум" становив 30% статутного капіталу товариства (розділ 5.2 статуту).

02.11.2018 між ОСОБА_1 (продавець) та ТОВ "ВІП РЕНТ" (покупець) укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Династія В.В.", відповідно до п. 1.1 якого продавець передає у власність покупця частку у статутному капіталі ТОВ "Династія В.В." у розмірі 7 700 000 грн, що становить 70% статутного капіталу товариства, а покупець приймає цю частку та сплачує за неї грошову суму у розмірі та порядку визначеному договором.

Відповідно до розділу 4 договору купівлі-продажу сторони домовилися про ціну частки, яка становить 770 000 грн. При цьому покупець зобов`язаний оплатити вартість частки впродовж двох місяців з дня укладення договору.

Актом приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Династія В.В." від 02.11.2018 між ОСОБА_1 та ТОВ "ВІП РЕНТ" засвідчено факт передачі вказаної частки на виконання умов договору купівлі-продажу.

02.11.2018 відбулися загальні збори учасників ТОВ "Династія В.В.", результати яких були оформлені протоколом №9 і на яких були прийняті такі рішення:

- обрано головою загальних зборів товариства - ОСОБА_4 , а секретарем - ОСОБА_1 ;

- затверджено продаж ОСОБА_1 частки в статутному капіталі ТОВ "Династія В.В." та затвердження припинення участі в товаристві ОСОБА_1 у зв`язку з продажем нею своєї частки ТОВ "ВІП РЕНТ";

- затверджено новий склад учасників ТОВ "Династія В.В." з таким розподілом часток: ПП "Корпорація Максимум" - внесок 3 300 000 грн, частка - 30%; ТОВ "ВІП РЕНТ" - внесок 7 700 000 грн, частка - 70%;

- затверджено нову редакцію статуту ТОВ "Династія В.В.";

- уповноважено директора товариства чи довірених ним осіб здійснити усі необхідні дії для реєстрації внесення змін до відомостей про юридичну особу та змін до установчих документів ТОВ "Династія В.В.".

За наслідками прийняття вказаних рішень загальних зборів учасників ТОВ "Династія В.В." у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи від 05.11.2018 №11741050003013921.

03.12.2018 ОСОБА_1 та ТОВ "ВІП РЕНТ" укладено додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Династія В.В.".

Відповідно до умов вказаної додаткової угоди сторони дійшли згоди внести зміни в основний договір, виклавши п. 4.1 договору в такій редакції "4.1 Сторони домовились, що ціна частки становить 1 155 000 (один мільйон сто п`ятдесят п`ять тисяч) грн"; п. 4.2 договору - " 4.2 Покупець зобов`язаний оплатити вартість частки протягом трьох місяців з дня укладення даного договору"; п. 4.3 - "4.3 Покупець має право здійснювати оплату вартості частки частинами, але повний розрахунок повинен бути здійснений не пізніше строку, що вказаний у п. 4.2 цього договору".

Відповідно до виписки з банківського рахунку ТОВ "ВІП РЕНТ" за період з 02.01.2018 по 21.01.2020 судами встановлено перерахування у грудні 2018 року 770 000 грн в рахунок оплати частки в статутному капіталі ТОВ "Династія В.В.".

На підставі договорів купівлі-продажу від 23.04.2019 ТОВ "ВІП РЕНТ" відчужило покупцю ПП "Корпорація Максимум" 10% статутного капіталу ТОВ "Династія В.В." (що становить 1 100 000 грн) та покупцю ОСОБА_2 20 % статутного капіталу ТОВ "Династія В.В." (що становить 2 200 000 грн).

Рішеннями загальних зборів учасників ТОВ "Династія В.В." від 23.04.2019, які оформлені протоколом № 10, було затверджено продаж частини частки ТОВ "ВІП РЕНТ" в статутному капіталі ТОВ "Династія В.В." новим учасникам, затверджено вступ нових учасників, їх склад з новим розподілом часток, а також нову редакцію статуту.

11.11.2019 загальними зборами учасників ТОВ "Династія В.В." прийнято рішення про призначення на посаду директора ТОВ "Династія В.В." ОСОБА_2 .

За наслідками вказаних рішень зборів здійснено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи від 24.04.2019 №11741050004013921, від 13.11.2019 №11741050005013921, інші зміни, а також державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи від 13.11.2019 №11741050006013921, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, зміна керівника юридичної особи.

Посилаючись на невиконання відповідачем ТОВ "ВІП РЕНТ" обов`язку щодо сплати позивачу вартості фактично переданої частки статутного капіталу товариства, позивач просив розірвати договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Династія В.В." від 02.11.2018 через порушення його істотних умов.

Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За вимогами ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08.09.2020 у справі №916/667/18, глава 54 ЦК України містить спеціальне регулювання відносин щодо купівлі-продажу, зокрема і щодо способів захисту прав продавця, порушених покупцем.

Згідно з ч. 4 ст. 692 ЦК України якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Таким чином, лише у випадку, коли покупець відмовився і прийняти, і оплатити товар, продавець може за своїм вибором або вимагати виконання договору з боку покупця, або відмовитися від договору. Друга можливість надана продавцю, виходячи з того, що якщо покупець не виконав жодного свого обов`язку, не сплатив ціни товару та відмовився його прийняти (наприклад, надіслав продавцю заяву про відмову прийняти товар, безпідставно не прийняв запропоноване продавцем виконання зобов`язання з його боку, безпідставно повернув надісланий товар тощо), то така поведінка свідчить про втрату інтересу покупця до виконання договору. Продавець, відповідно, також може втратити інтерес до договору, при цьому він володіє товаром і має можливість розпорядитися ним, зокрема продати його іншій особі, аби отримати покупну ціну. Тобто продавець теж вправі відмовитися від договору купівлі-продажу, тобто розірвати його шляхом вчинення одностороннього правочину чи вимагати виконання договору з боку покупця за умови, якщо покупець втратив інтерес до договору, не прийнявши та не оплативши товар.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Наведений припис не передбачає можливості продавця за своїм вибором вдатися до іншого способу захисту, зокрема не передбачає можливості розірвання договору в судовому порядку. Якщо порушення права продавця полягає в тому, що він не отримав грошових коштів від продавця, то способу захисту, який належним чином захистить саме це право, відповідає позовна вимога про стягнення неотриманих коштів.

Натомість такий спосіб захисту як розірвання договору, що вже частково виконаний з боку продавця, який передав товар, і покупця, який прийняв товар і частково оплатив, не відповідає суті порушення договору, що полягає в несплаті грошових коштів. Така несплата (повна або часткова) може бути наслідком не навмисного порушення договору з боку покупця (який бажає збагатитися за рахунок затримки оплати), а добросовісної помилки покупця, наприклад, через існування розбіжностей між сторонами щодо суми, належної до сплати, щодо взаємних розрахунків між сторонами.

Крім того, такий спосіб захисту, як розірвання договору, може бути використаний продавцем не з метою відновлення його права на одержання грошових коштів, а з метою невиправданого збагачення, якщо, наприклад, ринкова ціна на продане майно збільшилася, в тому числі завдяки його поліпшенню покупцем. Такі несправедливі наслідки можуть настати через невідповідність зазначеного способу захисту суті порушення права.

Виконання судового рішення про стягнення з покупця майна, одержаного ним за договором, розірваним судом, може бути складнішим, ніж виконання судового рішення про стягнення коштів. Зокрема, майно може бути вже відчуженим добросовісній третій особі, щодо якої рішення суду про повернення майна від покупця не матиме значення і від якої це майно не можна буде витребувати в іншому судовому процесі. Натомість застосування способу захисту, встановленого частиною третьою статті 692 ЦК України, призводить до повного поновлення порушеного права продавця.

У спірних правовідносинах судами встановлено, що покупець ТОВ "ВІП РЕНТ" отримав товар - частку у статутному капіталі ТОВ "Династія В.В." та здійснив оплату в сумі 770 000 грн.

Тобто покупець не відмовився від одержання товару (частки у статутному капіталі), одержав її, вчинив необхідні дії для державної реєстрації відповідних змін в установчих документах юридичної особи ТОВ "Династія В.В.", сплатив продавцю ОСОБА_1 в обумовлений договором строк 770 000 грн.

Отже такий обраний продавцем спосіб захисту як розірвання договору, що вже виконаний з боку продавця, який передав товар, і покупця, який прийняв товар і здійснив відповідну оплату, не відповідає суті порушення договору купівлі-продажу, що полягає в несплаті повної вартості придбаного товару.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами, оскільки якщо порушення права продавця полягає в тому, що він не отримав грошових коштів від продавця, то способу захисту, який належним чином захистить саме це право, відповідає позовна вимога про стягнення неотриманих коштів, а не розірвання договору.

Розірвання договору саме по собі не має наслідком ані повернення позивачу майна, яке було передано на виконання розірваного договору без зустрічного задоволення, ані виникнення в позивача права власності на це майно, а є підставою для виникнення обов`язку відповідача повернути це майно (висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 916/667/18).

За змістом ст. ст. 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Аналогічні положення містяться і у ч. 2 ст. 20 ГК України.

Реалізація права на захист цивільних прав здійснюється за допомогою способів захисту.

Під способом захисту цивільного права чи інтересу розуміють визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (аналогічний висновок, викладений у п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, у п. 67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.07.2021 у справі № 903/1030/19). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (подібний висновок, викладений п. 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування (висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17).

Враховуючи наведені норми законодавства та беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що обраний позивачем спосіб захисту не направлений на відновлення порушеного права і позовна вимога про розірвання договору не підлягає задоволенню оскільки є неналежним способом захисту.

Позовні вимоги про скасування рішень загальних зборів учасників ТОВ "Династія В.В.", оформлених протоколом № 9 від 02.11.2018 та скасування державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ "Династія В.В." (інші зміни, зміна складу або інформації про засновників) є похідними від вимоги про розірвання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Династія В.В." від 02.11.2018 та додаткової угоди № 1 від 03.12.2018 до нього, оскільки такі дії вчинені на підставі договору купівлі-продажу частки, а тому також задоволенню не підлягали.

Вимоги позивача про скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи від 24.04.2019 № 11741050004013921, від 13.11.2019 № 11741050005013921 та від 13.11.2019 № 11741070006013921, які вчинялись на підставі протоколів №10 від 23.04.2019 та №11 від 11.11.2019 та у відповідності до договорів купівлі-продажу від 23.04.2019 про відчуження на користь ПП "Корпорація Максимум" 10% статутного капіталу ТОВ «Династія В.В.» та на користь ОСОБА_2 20% статутного капіталу ТОВ «Династія В.В.» також є безпідставними, з огляду на недоведеність протиправності придбання ТОВ "ВІП РЕНТ" у ОСОБА_1 частки у статутному капіталі ТОВ «Династія В.В.».

Аргументи скаржника про необхідність передачі справи № 902/66/20 в Господарський суд Київської області для вирішення спору у межах справи № 911/698/21 про банкрутство ТОВ «Династія В.В.» Верховним Судом відхиляються з огляду на таке.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.03.2021 відкрито провадження у справі № 911/698/21 за заявою ТОВ «БМУ-6» про банкрутство ТОВ «Династія В.В.».

Разом з тим, ухвала Господарського суду Київської області від 30.03.2021 була оскаржена в апеляційному порядку, не набрала законної сили і відповідно до постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2021 ухвалу Господарського суду Київської області від 30.03.2021 у справі № 911/698/21 було скасовано.

Постановою Верховного Суду від 29.07.2021 касаційну скаргу ТОВ «Династія В.В.» задоволено, постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2021 скасовано, а справу № 911/698/21 направлено на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

На час прийняття оскаржуваних у справі рішень Господарського суду Вінницької області від 20.04.2021 та Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2021 ухвала Господарського суду Київської області від 30.03.2021 про відкриття провадження у справі № 911/698/21 про банкрутство ТОВ «Династія В.В.» не набрала законної сили, а тому підстави для передачі справи за підсудністю для розгляду в межах справи про банкрутство № 911/698/21 були відсутні.

За твердженням скаржника судами попередніх інстанцій не було враховано висновків щодо застосування ч. 5 ст. 17, ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», ст. 629 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №916/667/18, від 23.01.2019 у справі №355/385/17, від 01.10.2019 у справі №909/1294/15, від 21.07.2020 у справі №904/562/19, від 17.03.2021 у справі №922/634/19, від 27.05.2021 у справі №911/4923/14.

Верховний Суд, проаналізувавши вказані постанови, висновки, яких, на думку скаржника, не було враховано судами при ухваленні оскаржуваних рішень, встановив, що застосування судами попередніх інстанцій норм права в оскаржуваних рішеннях не суперечить висновкам суду касаційної інстанції, а скаржник довільно тлумачить зміст рішення Господарського суду Вінницької області від 20.04.2021 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2021 в питаннях розірвання договору.

Зі змісту рішення Господарського суду Вінницької області та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду навпаки вбачається, що вони прийняті з врахуванням висновків суду касаційної інстанції, зокрема Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08.09.2020 у справі № 916/667/18.

Доводи скаржника про порушення судами ст. ст. 99, 310, 316 ГПК України, оскільки суди протиправно з власної ініціативи не призначили експертизу при новому розгляді справи також підлягають відхиленню, тому що постанова Верховного Суду від 12.11.2020 не містить прямої вказівки судам попередніх інстанцій про необхідність призначення почеркознавчої експертизи, при новому розгляді справи клопотання про проведення почеркознавчої та технічної експертизи з метою встановлення моменту укладення додаткової угоди №1 сторони не заявляли. З огляду на обрання позивачем неналежного способу захисту, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові, наявних у справі матеріалів було достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення відповідно до вимог ст. 236 ГПК України.

Підставою передачі цієї справи на розгляд Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав і цінних паперів

в ухвалі Верховного Суду від 26.01.2022 визначено необхідність вирішення питання щодо відступу від висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав і цінних паперів від 07.10.2021 у справі № 925/1382/19 щодо застосування статті 651 ЦК України.

У постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав і цінних паперів від 07.10.2021 у справі № 925/1382/19 Суд у п. п. 88 та 89 постанови від 07.10.2021 зробив висновки, що якщо договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства передбачає відстрочення або розстрочення платежу, то такий договір є договором купівлі-продажу товару (частки) в кредит і до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статей 651 та 694 ЦК України. Право вимагати повернення товару, проданого у кредит та неоплаченого покупцем, прямо передбачене законом (ч. 4 ст. 694 ЦК України), тому продавець частки у статутному капіталі товариства, яка була продана з відстроченням платежу та не була оплачена покупцем, має право вимагати її повернення. З урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" у такому випадку позивач має заявляти позовну вимогу про розірвання договору купівлі-продажу, повернення частки та визначення розміру статутного капіталу і часток учасників/витребування частки, а не про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства та скасування реєстраційної дії.

Предметом спору у справі № 925/1382/19 були вимоги про розірвання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства; визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства щодо зміни складу учасників товариства; скасування реєстраційної дії державного реєстратора. Позов продавця частки був обґрунтований несплатою покупцем на його користь всієї суми вартості придбаної частки на момент звернення продавця до суду, і такі обставини були підтверджені господарськими судами в ході судового розгляду.

Проте, у цій справі № 902/66/20 заявлено вимоги про розірвання договору-купівлі продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Династія В.В." з підстав істотного порушення покупцем (ТОВ "ВІП РЕНТ") його умов щодо оплати на користь продавця ( ОСОБА_1 ) частини вартості проданої частки. Встановлено обставини часткової оплати покупцем вартості частки, продавцем оплачено 770 000,00 грн, а договором купівлі-продажу частки, з врахуванням додаткової годи про збільшення ціни, було передбачено 1 155 000,00 грн.

У цій справі № 902/66/20 господарськими судами також встановлено, що покупець (ТОВ "ВІП РЕНТ") здійснив подальше відчуження частини придбаної частки у ОСОБА_1 третім особами, а саме 23.04.2019 ТОВ "ВІП РЕНТ" продало ПП "Корпорація Максимум" 10% статутного капіталу ТОВ "Династія В.В.", ОСОБА_2 - 20 % статутного капіталу товариства.

У справі № 925/1382/19, яка переглядалась Верховним Судом у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав і цінних паперів, обставин подальшого перепродажу частки у товаристві третім особам встановлено не було.

Обґрунтовуючи підстави позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що їй не було сплачено 385 000,00 грн, оскільки після укладення основного договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Династія В.В." від 02.11.2018 ОСОБА_1 та ТОВ "ВІП РЕНТ" підписано додаткову угоду №1 від 03.12.2018 до його, відповідно до якої вартість частки збільшилась з 770 000,00 грн до 1155000,00 грн. Заперечуючи проти позову, ТОВ "Династія В.В." вказувала на злочинну змову ОСОБА_1 та ТОВ "ВІП РЕНТ" щодо укладення додаткової угоди №1 саме 03.12.2018, з метою створення штучних підстав розірвання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Династія В.В." від 02.11.2018.

У справі № 925/1382/19 подібні обґрунтування позову та заперечення проти нього, обставини зміни вартості частки також були відсутні, відповідно предметом дослідження судів у справі № 925/1382/19 та у цій справі № 902/66/20 були різні обставини, які мають суттєве значення для вирішення спору та застосування норм права.

Враховуючи викладене, Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав і цінних паперів не вбачає підстав для відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав і цінних паперів від 07.10.2021 у справі № 925/1382/19, оскільки зазначене судове рішення прийняте за інших фактичних обставин.

Разом з цим, оскільки при розгляді цієї справи постало питання обрання способу захисту цивільного права продавця у випадку несплати (неповної оплати) покупцем вартості придбаної частки в статутному капіталі господарського товариства, яка в подальшому частково була відчужена третім особам, застосування ст. ст. 651, 692, 694 ЦК України при вирішенні такого спору, наявності у продавця частки права вимагати розірвання договору купівлі-продажу частки і повернення проданої частки, Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду вважає за необхідне викласти висновок щодо застосування норм права у цих правовідносинах з врахуванням постанови Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав і цінних паперів від 07.10.2021 у справі № 925/1382/19 та постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 916/667/18.

У цій справі продавець передав, а покупець отримав товар (частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю), проте покупець здійснив тільки часткову її оплату, не виконав частину своїх грошових зобов`язань.

Порушення права продавця полягає в тому, що він не отримав частину грошових коштів від продавця.

Вимоги ОСОБА_1 про розірвання договору, визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства щодо зміни складу учасників, скасування реєстраційних дій по суті спрямовані на повернення позивачці у власність частки у статутному капіталі ТОВ "Династія В.В.", відновлення у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про ОСОБА_1 як учасника ТОВ "Династія В.В.".

Такий спосіб захисту як розірвання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, що вже виконаний з боку продавця, який передав товар (частку), і частково виконаний з боку покупця, який прийняв товар (частку), здійснив її часткову оплату (основну частину) і в подальшому відчужив її третім особам, не направлений на відновлення порушеного майнового права продавця, оскільки повернення товару відповідно до правил ч. 4 ст. 694 ЦК України є неможливим у зв`язку з відсутністю товару (частки) у власності покупця та, відповідно, є неналежним способом захисту.

Способу захисту, який належним чином захистить право продавця на отримання коштів, відповідає позовна вимога про стягнення недоотриманих коштів.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що місцевий та апеляційний суди ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення, з урахуванням висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а тому підстав для їх скасування немає.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 20.04.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2021 у справі № 902/66/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді С. Бакуліна

О. Баранець

Н. Губенко

І. Кондратова

О. Кролевець

В. Студенець

Постанова Верховного Суду від 06 червня 2022 року у справі №902/66/20