Постанова Верховного Суду від 22 грудня 2022 року у справі №921/83/19

https://reyestr.court.gov.ua/Review/108553364

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 921/83/19

Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду (надалі - Судова Палата): Губенко Н. М. - головуючий, судді: Бакуліна С. В., Баранець О. М., Кібенко О. Р., Кондратова І. Д., Кролевець О. А., Стратієнко Л. В., Студенець В. І.,

за участю секретаря судового засідання - Охоти В. Б.,

представників учасників справи:

від позивача - Степанов В. В.

від відповідача - Гурин В. А.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Тернопільської області

у складі судді Гевка В. Л.

від 20 грудня 2019 року

та постанову Західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Орищин Г. В., Галушко Н. А., Желік М. Б.

від 03 червня 2021 року

за позовом ОСОБА_1

до Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш"

про визнання недійсними рішення спостережної ради від 20 лютого 2016 року

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У лютому 2019 року ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш" (надалі - ВАТ "Чортківський завод "Агромаш", відповідач) про визнання недійсними рішень спостережної ради Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш", оформлених протоколом від 20 лютого 2016 року, з моменту їх прийняття.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

- з 22 червня 2007 року відповідач не мав права керуватися своїм статутом, оскільки Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Цивільного кодексу України" від 27 квітня 2007 року № 997-V у тексті Закону України "Про господарські товариства" слова "рада акціонерного товариства (спостережна рада)" у всіх відмінках замінено відповідно словами "наглядова рада акціонерного товариства" у відповідному відмінку;

- такий орган як спостережна рада товариства усунений з 22 червня 2007 року (з дня набрання чинності у новій редакції статті 46 Закону України "Про господарські товариства") як обов`язковий орган акціонерного товариства;

- члени спостережної ради товариства припинили свої повноваження ще 23 січня 2006 року, зі спливом строку їх обрання;

- спостережна рада товариства не мала права приймати рішення про скликання загальних зборів акціонерів товариства, оскільки Законом України "Про акціонерні товариства" такі повноваження належать до виключної компетенції наглядової ради товариства;

- протокол, яким оформлено рішення спостережної ради товариства від 20 лютого 2016 року, не містить обґрунтування (мотивів) в чому полягав інтерес товариства скликати позачергові збори. Станом на момент прийняття спірних рішень спостережної ради деякі з її членів ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) не були акціонерами ВАТ "Чортківський завод "Агромаш", тому був відсутній кворум для засідання спостережної ради відповідно до положень статуту товариства та положення про спостережну раду.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій.

ОСОБА_1 є акціонером Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш" і володіє часткою у статутному капіталі ВАТ "Чортківський завод "Агромаш" у розмірі 7,7572 %, що підтверджується обмеженою випискою про стан рахунку в цінних паперах наданою депозитарною установою від 23 січня 2019 року.

08 лютого 2016 року спостережною радою Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш", на підставі звернення правління товариства, було прийнято низку рішень, у тому числі, про скликання в порядку частини п`ятої статті 47 Закону України "Про акціонерні товариства" позачергових загальних зборів акціонерів товариства на 10 березня 2016 року та про затвердження порядку денного зборів акціонерів, який складається з п`яти питань: 1) обрання лічильної комісії зборів; 2) обрання голови та секретаря зборів; 3) про регламент проведення зборів; 4) затвердження експертної оцінки майна цілісного майнового комплексу товариства; 5) про вчинення значного правочину.

20 лютого 2016 року відбулося засідання спостережної ради Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш", рішення якої оформлені протоколом засідання спостережної ради ВАТ "Чортківський завод "Агромаш" від 20 лютого 2016 року.

Згідно з вказаним протоколом засідання спостережної ради Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш" від 20 лютого 2016 року, спостережною радою товариства було прийнято низку рішень щодо проведення позачергових загальних зборів акціонерів, призначених на 10 березня 2016 року, а саме:

1) про винесення на затвердження позачергових загальних зборів акціонерів, призначених на 10 березня 2016 року, експертної оцінки майна цілісного майнового комплексу ВАТ "Чортківський завод "Агромаш", яка виконана ПП "Тернопільське експертно-консультаційне бюро" в сумі 8 868 828,11 грн без ПДВ, в т.ч. будівель 7 288 710,00 грн без ПДВ (питання порядку денного, що винесене на позачергові загальні збори акціонерів під № 4);

2) про затвердження проекту рішення по питанню порядку денного, що винесене на позачергові загальні збори акціонерів під № 5 "Про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50% вартості активів товариства";

3) про затвердження форми і тексту бюлетенів для голосування на позачергових загальних зборах акціонерів, призначених на 10 березня 2016 року.

Відповідно до змісту протоколу засідання спостережної ради Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш" від 20 лютого 2016 року на цьому засіданні спостережної ради були присутні: голова спостережної ради - ОСОБА_5 , члени спостережної ради: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6

10 березня 2016 року відбулися позачергові загальні збори акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш", на яких були прийняті наступні рішення:

1) обрано лічильну комісію у складі трьох осіб: голова комісії - ОСОБА_7 , члени комісії: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ;

2) обрано головою позачергових загальних зборів акціонерів ОСОБА_10 та секретарем позачергових загальних зборів акціонерів ОСОБА_11 ;

3) затверджено порядок (регламент) позачергових загальних зборів акціонерів товариства, відповідно до якого: виступаючим з основною доповіддю надано до 5 хвилин часу; особам, які беруть участь в обговоренні питань надано до 3 хвилин часу; вирішено розгляд кожного питання розпочинати з виступу цього питання, після чого голова оголошуватиме проект рішення, після чого проводити голосування; запитання до доповідачів ставити в письмові формі шляхом подання записок; голосування з питань порядку денного проводити з використанням бюлетенів для голосування;

4) затверджено експертну оцінку майна цілісного майнового комплексу Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш" у сумі 8 868 828,11 грн (без ПДВ), яка проводилась ПП "Тернопільське експертно-консультаційне бюро";

5) надано згоду на вчинення головою правління Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш" (або особою, яка виконує його обов`язки) від імені товариства значного правочину, ринкова вартість майна, що є його предметом, становить більше 50 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш", щодо відчуження (продажу) на користь ТОВ СЕ "Борднетце Україна" (ідентифікаційний код 34419383) 83/100 частки об`єкта нерухомого майна під найменуванням "комплекс", реєстраційний номер в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 847750961103, який знаходиться за адресою: Тернопільська область, м. Чортків, вул. Кн. Володимира Великого, 29, загальною площею 14 088,6 кв. м за ціною продажу 4 907 940,00 грн (не включаючи ПДВ).

Статут Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш", затверджений рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ "Чортківський завод "Агромаш" від 03 квітня 1998 року, оформленим протоколом № 1, зареєстрований розпорядженням Чортківської районної державної адміністрації від 08 квітня 1998 року (далі по тексту - Статут).

У розділі 9 Статуту визначена компетенція спостережної ради Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш".

Відповідно до пункту 9.1. Статуту спостережна рада є органом ВАТ, яка з метою захисту інтересів акціонерів здійснює контроль за правлінням ВАТ.

Згідно з пунктом 9.2. Статуту спостережна рада складається з 5 членів, що обираються з числа акціонерів громадян чи уповноважених представників акціонерів - юридичних осіб терміном на 2 роки.

Пунктом 9.3. Статуту передбачено, що персональний склад спостережної ради та зміни в ньому затверджуються загальними зборами акціонерів Відкритого акціонерного товариства. Спостережна рада: за рішенням загальних зборів акціонерів укладає контракт з головою правління ВАТ; погоджує проведення операцій розпорядження нерухомим майном ВАТ, балансова вартість якого перевищує суму, еквівалентну 5 000 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент операції; розглядає та затверджує звіти, які подають правління, ревізійна комісія за квартал та рік; аналізує дії правління щодо управління ВАТ, реалізації інвестиційної, технічної та цінової політики, додержання номенклатури товарів і послуг; виступає, у разі необхідності, ініціатором проведення позачергових ревізій та аудиторських перевірок фінансово-господарської діяльності Відкритого акціонерного товариства; подає вищому органу ВАТ пропозиції з питань діяльності ВАТ; здійснює інші дії щодо контролю за діяльністю ВАТ.

Відповідно до пункту 9.8. Статуту засідання спостережної ради проводяться не рідше 1 разу на квартал і вважаються правомочними, якщо на них присутні 2/3 її членів. Рішення спостережної ради приймаються більшістю голосів. У разі розподілу голосів порівну голос голови спостережної ради є вирішальним. Позачергове засідання спостережної ради скликається на вимогу голови спостережної ради, будь-якого з її членів, правління або ревізійної комісії ВАТ.

Згідно з пунктом 9.10. Статуту рішенням загальних зборів акціонерів до компетенції спостережної ради може бути передано частину повноважень загальних зборів. Спостережна рада в своїй роботі керується чинним законодавством України, Статутом ВАТ та положенням про неї.

Зміни до Статуту Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш" не вносились.

Загальними зборами акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш", оформленими протоколом № 1 від 03 квітня 1998 року, затверджено положення про спостережну раду Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш" (надалі - Положення).

Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. Положення спостережна рада Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш" є органом управління ВАТ, що здійснює контроль за діяльністю правління ВАТ. У своїй діяльності спостережна рада ВАТ керується чинним законодавством України, Статутом ВАТ, цим Положенням, іншими внутрішніми нормативними актами і рішеннями, прийнятими зборами акціонерів.

Згідно з пунктом 2.1. Положення спостережна рада ВАТ обирається загальними зборами акціонерів з числа акціонерів у кількості 5 осіб строком на 2 роки.

Пунктом 2.4. Положення передбачено, що одна й та сама особа може обиратися членом спостережної ради ВАТ не більше двох строків підряд.

Відповідно до пункту 2.5. Положення член спостережної ради ВАТ може бути відкликаний до закінчення строку повноважень спостережної ради ВАТ за наявності достатніх на це підстав. Рішення про дострокове відкликання члена спостережної ради ВАТ приймають загальні збори акціонерів.

Пунктом 3.1. Положення визначено, що до компетенції спостережної ради Відкритого акціонерного товариства належить: погодження проведення операцій розпорядження нерухомим майном ВАТ, балансова вартість якого перевищує суму, еквівалентну 5 000 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент операції; попередній розгляд річних звітів, балансів та висновків за ними ревізійної комісії ВАТ; затвердження звітів, які подають правління ВАТ і ревізійна комісія ВАТ, за квартал; аналіз дій правління ВАТ щодо управління ВАТ, реалізації інвестиційної, технічної та цінової політики, додержання номенклатури товарів і послуг; організація проведення позачергових ревізій та аудиторських перевірок фінансово-господарської діяльності ВАТ; подання загальним зборам акціонерів пропозицій з питань діяльності ВАТ; заслуховування інформаційних доповідей правління ВАТ про діяльність ВАТ; вирішення питань про внесення на розгляд загальних зборів акціонерів тих чи інших питань; розгляд висновків, матеріалів перевірок та службових розслідувань, що проводяться ревізійною комісією ВАТ; попередній розгляд усіх питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів акціонерів, підготовка цих питань до зборів; розгляд проектів рішень загальних зборів акціонерів; розгляд питань про притягнення до відповідальності посадових осіб ВАТ; здійснення інших дій щодо контролю за діяльністю правління ВАТ.

Відповідно до пункту 3.2. Положення рішенням загальних зборів акціонерів на спостережну раду ВАТ може бути покладено виконання окремих функцій, що належать до компетенції загальних зборів акціонерів.

Згідно з пунктом 4.11. Положення спостережна рада ВАТ є правочинною приймати рішення, якщо на засіданні присутні 4 члени ради.

23 січня 2004 року відбулись загальні збори акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш", які оформлені протоколом № 1 від 23 січня 2004 року, на яких, зокрема, було прийнято рішення (четверте питання порядку денного) затвердити спостережну раду Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш" в такому складі: ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Згідно з розміщеною відповідачем у загальнодоступній інформаційній базі даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (https://stockmarket.gov.ua) регулярною річною інформацією емітента цінних паперів - ВАТ "Чортківський завод "Агромаш" за період з 2012 року по 2018 рік, ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 станом на 20 лютого 2016 року не були акціонерами Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш".

Відповідно до регулярної річної інформації емітента цінних паперів - Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш" з 2012 рік по 2018 рік ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 володіли акціями відповідача станом на 31 грудня 2012 року та 31 грудня 2013 року, тобто, вказані особи у зазначений період були акціонерами товариства. Проте, станом на 31 грудня 2014 року та усі наступні роки, включно станом на 31 грудня 2018 року, зазначені особи не відображені у звітності, як такі, що володіли акціями Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш".

Члени спостережної ради Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш": ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 станом на 20 лютого 2016 року (день засідання спостережної ради ВАТ "Чортківський завод "Агромаш" і прийняття нею спірних у цій справі рішень) не мали статусу акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш".

Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 1532 від 11 листопада 2014 року, яке є у вільному доступі, зупинено обіг акцій Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш".

3. Короткий зміст оскаржуваних рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх ухвалення.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 20 грудня 2019 року у справі № 921/83/19, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 03 червня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що:

- терміни "спостережна рада" та "наглядова рада" позначають один і той самий орган, який здійснює контроль за діяльністю виконавчого органу акціонерного товариства та захист прав акціонерів товариства і те, що відповідач не привів положення свого статуту у відповідність до законодавства щодо зміни найменування цього органу управління, не свідчить про відсутність у відповідача зазначеного органу управління. Відповідні висновки, зокрема, викладені у постанові Верховного Суду у справі № 921/346/16-г/14;

- склад спостережної ради, визначений рішенням загальних зборів акціонерів від 23 січня 2004 року, був повноважним станом на 20 лютого 2016 року, тому спостережна рада Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш" приймаючи рішення, оформлені протоколом від 20 лютого 2016 року, діяла в межах повноважень, наданих Статутом, та відповідно до вимог чинного законодавства;

- особа, яка була обрана до складу наглядової ради ВАТ як акціонер, залишається повноважним членом наглядової ради і у випадку відчуження належних їй акцій, аж до моменту її переобрання загальними зборами акціонерів, якщо інше не визначено статутом ВАТ. Статут Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш" додаткових підстав для припинення повноважень членів спостережної ради не передбачає;

- для належного виконання покладених на спостережну раду функцій по захисту інтересів акціонерів, повноваження її членів припиняються не за збігом терміну, на який вони обирались, а їх переобранням у встановленому порядку уповноваженим органом акціонерного товариства - загальними зборами акціонерів;

- щодо посилань позивача на відсутність у рішенні спостережної ради мотивів наявності "інтересів товариства" для скликання зборів, то нормами статті 47 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено лише встановлення факту існування такого інтересу, однак на спостережну раду жодним чином не покладено обов`язку викладення таких мотивів у відповідному рішенні.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстави відкриття касаційного провадження

Позивачка - ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Тернопільської області від 20 грудня 2019 року та постанову Західного апеляційного господарського суду від 03 червня 2021 року у справі № 921/83/19, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити постанову про задоволення позову повністю.

Як на підставу касаційного оскарження зазначених судових рішень позивачка послалася на пункти 2, 3, 4 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначила про те, що:

1) необхідно відступити від висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, викладених у:

- пункті 5.2.5. постанови від 31 липня 2019 року у справі № 921/346/16-г/14;

- пункті 5.2.2. постанови Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 921/320/16-г/18;

- пунктах 10, 41 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 жовтня 2008 року;

- пункті 2.31. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 25 лютого 2016 року;

2) відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування:

- пункту 2 розділу III (Прикінцевих положень) у сукупності з підпунктом 27 пункту 6 розділу I Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів у зв`язку з прийняттям Цивільного кодексу України";

- частини першої статті 1 Закону України "Про акціонерні товариства";

- пункту 5 розділу XVII (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України "Про акціонерні товариства";

- пунктів 2, 4 розділу XVII (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України "Про акціонерні товариства";

- статей 35, 37, 40, 43, 47, 51, 52, 53, 55 Закону України "Про акціонерні товариства", зокрема частини п`ятої статті 47 цього Закону (у редакції, чинній станом на час скликання зборів спостережною радою);

- щодо необхідності зазначати спостережною радою мотивів інтересів товариства у випадку скликання нею зборів згідно з частиною п`ятою статті 47 Закону України "Про акціонерні товариства" у сукупності з нормами статті 55 цього Закону;

- щодо можливості застосування норм Закону України "Про господарські товариства" у правовідносинах, які відбувалися після вступу в дію Закону України "Про акціонерні товариства",

- щодо можливості виконання обов`язків членів спостережної ради, наглядової ради громадянами (фізичними особами), які не є акціонерами товариства, або уповноваженими особами акціонера;

3) суди попередніх інстанцій не дослідили наявні в матеріалах справи докази, що регламентується з пунктом 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

- суди попередніх інстанцій, вирішуючи цей спір, неправильно застосували положення статей 89, 167 Господарського кодексу України, статей 116, 160 Цивільного кодексу України, статей 1-49 Закону України "Про господарські товариства", статей 32, 33, 51, 52, 53, 55, 57, пунктів 1, 2, 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про акціонерні товариства", оскільки зазначені норми стосуються виключно діяльності наглядової ради і в жодному з цих законів не передбачено можливості поширення їх на діяльність такого органу як спостережна рада, і жоден з цих законів не ототожнює наглядову раду з спостережною радою;  

- суди попередніх інстанцій, вирішуючи цей спір, не застосували положень статті 38, частини третьої статті 43, статей 47, 52 Закону України "Про акціонерні товариства";

- на думку позивача спостережна рада відповідача не мала права скликати позачергові збори відповідача та не мала права затверджувати бюлетені для голосування і інші документи, що пов`язуються із скликанням та порядком (організацією) проведення цих зборів. Спостережна рада відповідача на цей час не була наділена такими повноваженнями (функціями) і її дії (повноваження) не можуть ототожнюватись з таким органом як наглядова рада, оскільки ці органи є різними, що обираються та діють за різними законами;

- оскільки відповідач не привів у відповідність до законодавства статут, члени наглядової ради відповідача не обиралися акціонерами відповідно до вимог Закону України "Про акціонерні товариства", на думку позивача, спостережна рада, повноваження якої закінчилися ще 24 січня 2006 року, не мала права скликати позачергові загальні збори та приймати інші рішення, пов`язані з їх проведенням;

- більшість (чотири із п`яти) членів спостережної ради на час прийняття спірних рішень не були акціонерами відповідача, хоча мали такими бути;

- з 20 червня 2007 року - дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Цивільного кодексу України" від 27 квітня 2007 року № 997-V відповідач не мав права керуватися своїм статутом в тій його частині, що стосувалася спостережної ради, оскільки вона вже суперечила Закону.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Відповідач подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволені касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

Відзив відповідача фактично обґрунтовано наведенням висновків судів першої та апеляційної інстанцій у даній справі.

У поясненнях, які надійшли до Верховного Суду 02 лютого 2022 року, відповідач зазначає таке: у справах № 921/346/16-г/14, № 921/320/16-г/18, на відміну від цієї справи № 921/83/19, предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог є іншими, ніж у цій справі, а встановлені фактичні обставини лише частково збігаються з відповідними аспектами цієї справи; висновки Верховного Суду, зроблені в ухвалі від 16 листопада 2011 року про передачу справи № 921/83/19 на розгляд Палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, встановлюють обмеження компетенції діючої спостережної ради товариства, створюють ситуацію, при якій неможливим є обрання посадових осіб відповідача, призведуть до порушення принципу "правової визначеності".

У поясненнях, які надійшли до Верховного Суду 06 липня 2022 року, позивач зазначає, що аргументи наведені відповідачем у поясненнях, поданих до Верховного Суду 02 лютого 2022 року, щодо неподібності правовідносин у справах № 921/346/16-г/14, №   921/320/16-г/18 і цієї справи № 921/83/19, суперечать аргументам самого відповідача, наведеним ним у відзиві на касаційну скаргу та в самих поясненнях.

7. Підстави передачі справи на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду (Вронська Г. О., Кібенко О. Р., Кондратова І. Д.) ухвалою від 20 вересня 2021 року відкрив касаційне провадження у справі № 921/83/19 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Тернопільської області від 20 грудня 2019 року та постанову Західного апеляційного господарського суду від 03 червня 2021 року у справі № 921/83/19.

З огляду на перебування судді Кібенко О. Р. у відпустці 11 листопада 2021 року був проведений повторний автоматизований розподіл судової справи № 921/83/19 між суддями, за результатами якого для розгляду справи № 921/83/19 був визначений такий склад колегії суддів Верховного Суду: Вронська Г. О., Губенко Н. М., Кондратова І. Д. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 листопада 2021 року)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду (Вронська Г. О., Губенко Н. М., Кондратова І. Д.) ухвалою від 16 листопада 2021 року передав справу Господарського суду Тернопільської області № 921/83/19 разом із касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Тернопільської області від 20 грудня 2019 року та постанову Західного апеляційного господарського суду від 03 червня 2021 року на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Справа № 921/83/19 була передана на розгляд палати з підстави, передбаченої частиною першою статті 302 Господарського процесуального кодексу України, а саме: з огляду на необхідність відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31 липня 2019 року у справі № 921/346/16-г/14 та від 15 липня 2020 року у справі № 921/320/16-г/18 щодо застосування норм права, а саме: статті 46 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції чинній як станом на 23 січня 2004 року, так і станом на 20 лютого 2016 року - дату прийняття спірних у цій справі рішень спостережної ради), статті 160 Цивільного кодексу України, статей 47, 51, 52, 53, пункту 5 розділу 17 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про акціонерні товариства" про те, що склад спостережної ради Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш", визначений рішенням загальних зборів акціонерів від 23 січня 2004 року та який не переобирався, був повноважним станом на 08 та 20 лютого 2016 року та відповідно до Закону України "Про акціонерні товариства" міг виконувати функції наглядової ради щодо скликання позачергових зборів акціонерного товариства.

В обґрунтування підстав для відступу від цих висновків Верховного Суду колегія суддів Касаційного господарського суду зазначила про те, що члени спостережної ради відповідача, обрані рішенням загальних зборів акціонерів від 23 січня 2004 року, станом на 08 та 20 лютого 2016 року були повноважні приймати рішення лише з питань скликання загальних зборів акціонерного товариства для обрання членів наглядової ради у порядку Закону України "Про акціонерні товариства".

Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 09 грудня 2021 року прийняв до розгляду палатою справу № 921/83/19 за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш" про визнання недійсними рішення спостережної ради від 20 лютого 2016 року за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Тернопільської області від 20 грудня 2019 року та постанову Західного апеляційного господарського суду від 03 червня 2021 року.

Позиція Верховного Суду.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанцій.

Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду, здійснивши розгляд касаційної скарги, дослідивши наведені позивачкою у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень та доводи відповідача, наведені у відзиві на касаційну скаргу, перевіривши наявність підстав для відступу від висновків Верховного Суду щодо застосування статті 46 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції чинній як станом на 23 січня 2004 року, так і станом на 20 лютого 2016 року - дату прийняття спірних у цій справі рішень спостережної ради), статті 160 Цивільного кодексу України, статей 47, 51, 52, 53, пункту 5 розділу 17 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про акціонерні товариства", викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31 липня 2019 року у справі № 921/346/16-г/14 та від 15 липня 2020 року у справі № 921/320/16-г/18, вважає, що підстави для відступу від зазначених висновків Верховного Суду відсутні, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Предметом спору у цій справі є визнання недійсними рішень спостережної ради Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш", оформлених протоколом засідання спостережної ради Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш" від 20 лютого 2016 року.

Як на підставу недійсності зазначених спірних рішень спостережної ради позивачка послалася на те, що ці рішення суперечать вимогам законодавства, чинного станом на дату їх прийняття, та статуту Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш", а саме: прийняті за відсутності необхідного кворуму спостережної ради, членами спостережної ради відповідача, повноваження яких припинилися внаслідок спливу строку, на який вони були обрані, та внаслідок втрати частиною з них статусу акціонерів зазначеного акціонерного товариства, а також прийняті спостережною радою, яка є нелегітимним органом, тобто прийняті органом не передбаченим законом.

З огляду на зазначені предмет та підстави позову у цій справі спірними питаннями, що виникли у межах спірних правовідносин та підлягають вирішенню судом, є такі питання:

1. Чи можна вважати спостережну раду легітимним органом акціонерного товариства, тобто таким, що передбачений законом? Чи можна вважати спостережну раду та наглядову раду тотожними (однаковими) органами управління акціонерним товариством?
2. Чи припинилися повноваження членів спостережної ради Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш" станом на дату прийняття спостережною радою Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш" спірних рішень?
3. Чи припиняються повноваження члена спостереженої ради акціонерного товариства у разі, якщо він втратив статус акціонера цього товариства?

Надаючи оцінку висновкам судів попередніх інстанцій, що стосуються зазначених питань, Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду виходить з такого.

8.1. Щодо легітимності спостережної ради як органу управління акціонерним товариством.

Для вирішення цього питання слід звернутися до аналізу законодавства, чинного як до моменту прийняття спірних у цій справі рішень спостережної ради відповідача, так і після цього моменту.

01 жовтня 1991 року був введений в дію Закон України «Про господарські товариства».

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Закону України «Про господарські товариства» (у редакції, чинній з 22 січня 1998 року та яка була чинна станом на 03 квітня 1998 року - дату затвердження рішенням загальних зборів акціонерів відповідача статуту товариства, до 20 червня 2007 року) в акціонерному товаристві з числа акціонерів може створюватися рада акціонерного товариства (спостережна рада), яка представляє інтереси акціонерів у період між проведенням загальних зборів і в межах компетенції, визначеної статутом, контролює і регулює діяльність правління.

В акціонерному товаристві, яке налічує понад 50 акціонерів, створення ради акціонерного товариства (спостережної ради) обов`язкове.

За змістом пункту «г» частини першої статті 36 та пункту «в» частини п`ятої статті 41 Закону України «Про господарські товариства» (у редакції, чинній з 22 січня 1998 року та яка була чинна станом на 03 квітня 1998 року - дату затвердження рішенням загальних зборів акціонерів відповідача статуту товариства, до 20 червня 2007 року) обрання спостережної ради акціонерного товариства належало до повноважень установчих зборів акціонерного товариства, а обрання та відкликання членів спостережної ради акціонерного товариства належало до компетенції загальних зборів товариства.

01 січня 2004 року набрав чинності Цивільний кодекс України, відповідно до частини першої статті 160 якого в акціонерному товаристві може бути створена наглядова рада акціонерного товариства, яка здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу та захист прав акціонерів товариства. Випадки обов`язкового створення в акціонерному товаристві наглядової ради встановлюються законом.

Компетенція наглядової ради, визначена у статті 160 Цивільного кодексу України, не відрізняється від компетенції спостережної ради, визначеної Законом України «Про господарські товариства». Відмінним за цими законами є порядок формування: за Законом України «Про господарські товариства» спостережна рада створюється з числа акціонерів, тоді як стаття 160 Цивільного кодексу України такого обмеження не містить.

27 квітня 2007 року був прийнятий Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Цивільного кодексу України» № 997-V, що набрав чинності 20 червня 2007 року.

Зазначеним Законом України № 997-V були внесені зміни до Закону України «Про господарські товариства», зокрема була змінена і стаття 46 Закону України «Про господарські товариства». За змістом підпункту 27 пункту 6 розділу І Закону України № 997-V у тексті Закону України «Про господарські товариства» слова «рада товариства (спостережна рада)», «рада акціонерного товариства (спостережна рада)» у всіх відмінках були замінені словами «наглядова рада товариства», «наглядова рада акціонерного товариства» у відповідному відмінку.

Також відповідно до пункту 2 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України № 997-V юридичні особи, які створено до набрання чинності цим Законом, зобов`язані протягом року з дня набрання чинності цим законом привести свої статути у відповідність із цим Законом. До приведення статутів у відповідність із цим Законом юридичні особи керуються положеннями діючих статутів у частині, що не суперечить цьому Закону.

Крім того, 17 вересня 2008 року був прийнятий Закон України «Про акціонерні товариства», що набрав чинності 29 квітня 2009 року.

Відповідно до пункту 2 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства» через два роки з дня набрання чинності цим Законом втрачають чинність статті 1-49 Закону України "Про господарські товариства" у частині, що стосується акціонерних товариств.

Отже, стаття 46 Закону України «Про господарські товариства» втратила чинність 30 квітня 2011 року.

Відповідно до частин першої та другої статті 51 Закону України «Про акціонерні товариства» (у редакції, чинній у період з дати набрання чинності цим законом до 20 лютого 2016 року - дати прийняття спостережною радою відповідача спірних у цій справі рішень) наглядова рада акціонерного товариства є органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства, і в межах компетенції, визначеної статутом та цим Законом, контролює та регулює діяльність виконавчого органу.

В акціонерних товариствах з кількістю акціонерів - власників простих акцій 10 осіб і більше створення наглядової ради є обов`язковим. У товаристві з кількістю акціонерів - власників простих акцій 9 осіб і менше у разі відсутності наглядової ради її повноваження здійснюються загальними зборами.

У такому разі передбачені цим Законом повноваження наглядової ради з підготовки та проведення загальних зборів здійснюються виконавчим органом, якщо інше не встановлено статутом акціонерного товариства.

З 01 травня 2018 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення ведення бізнесу та залучення інвестицій емітентами цінних паперів» № 2210-VIII, яким, зокрема до статті 51 Закону України «Про акціонерні товариства» були внесені зміни.

Відповідно до частин першої та другої статті 51 Закону України «Про акціонерні товариства» (у редакції, чинній з 01 травня 2018 року по теперішній час) наглядова рада акціонерного товариства є колегіальним органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства і в межах компетенції, визначеної статутом та цим Законом, здійснює управління акціонерним товариством, а також контролює та регулює діяльність виконавчого органу.

У публічних акціонерних товариствах та банках створення наглядової ради є обов`язковим.

У приватних акціонерних товариствах з кількістю акціонерів 10 і більше осіб створення наглядової ради є обов`язковим.

У разі якщо в приватному акціонерному товаристві кількість акціонерів становить 10 і більше осіб і всі акціонери є афілійованими один до одного, створення наглядової ради є необов`язковим.

У приватному акціонерному товаристві у разі відсутності наглядової ради її повноваження здійснюються загальними зборами.

У такому разі передбачені цим Законом повноваження наглядової ради з підготовки та проведення загальних зборів здійснюються виконавчим органом, якщо інше не встановлено статутом акціонерного товариства.

Пунктом 5 розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про акціонерні товариства" було передбачено, що статути та внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із нормами цього Закону не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом (примітка: тобто до 29 квітня 2011 року включно).

Аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що законодавство, чинне у період з 03 квітня 1998 року - дати затвердження рішенням загальних зборів відповідача статуту товариства до теперішнього часу передбачало обов`язкове створення в акціонерних товариствах (з кількістю акціонерів понад 50, а з 29 квітня 2009 року - в акціонерних товариствах з кількістю акціонерів - власників простих акцій 10 осіб і більше, а з 01 травня 2018 року - у всіх публічних акціонерних товариствах, а також у приватних акціонерних товариствах з кількістю акціонерів 10 і більше осіб) органу з представництва інтересів та захисту прав акціонерів, з контролю та регулювання діяльності виконавчого органу. Отже, створення в акціонерному товаристві такого постійно діючого представницького органу було та є обов`язковим в силу вимог закону. Таким органом до 20 червня 2007 року (до дати набрання чинності Законом України № 997-V, яким були внесені зміни до Закону України «Про господарські товариства») була спостережна рада, а з 20 червня 2007 року і по теперішній час - наглядова рада.

При цьому, за своїм змістом зміни, що були внесені до Закону України «Про господарські товариства» згідно з підпунктом 27 пункту 6 розділу І Закону України № 997-V, не передбачали створення в акціонерному товаристві такого нового органу як «наглядова рада», не передбачали зміни функцій такого органу, а стосувалися виключно зміни назви такого вже створеного органу акціонерного товариства як «спостережна рада» на «наглядову раду», його компетенція та сутнісна природа ні в чому не змінилися. Отже, жодної функціональної різниці між «спостережною радою» та «наглядовою радою» акціонерного товариства не існує - в усіх випадках йдеться про суто термінологічні розбіжності, які поступово уніфікуються в міру розвитку та удосконалення корпоративного законодавства України.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про те, що за своїми основними функціональними завданнями, визначеними законодавством, чинним у період з 01 жовтня 1991 року до теперішнього часу, «спостережна рада» та «наглядова рада» є одним і тим же органом, який здійснює контроль за діяльністю виконавчого органу товариства та захист прав акціонерів.

Відмінність у назві такого органу не свідчить про те, що спостережна рада є іншим, ніж наглядова рада органом акціонерного товариства та виконує інші функціональні завдання.

Аналогічний висновок Верховного Суду про тотожність зазначених органів акціонерного товариства викладений і у постановах Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 921/346/16-г/14 та від 15 липня 2020 року у справі № 921/320/16-г/18. Верховний Суд у зазначених постановах дійшов висновку про те, що з аналізу дефініцій, що містяться у Цивільному кодексі України, Законі України "Про акціонерні товариства", Законі України "Про господарські товариства" (в редакціях до 27 квітня 2007 року та після цієї дати), терміни "спостережна рада" та "наглядова рада" позначають один і той же орган, який здійснює контроль за діяльністю виконавчого органу та захист прав акціонерів товариства.

Той факт, що Закон України «Про акціонерні товариства» передбачав інший спосіб обрання членів наглядової ради, ніж той, що був визначений законодавством, чинним до моменту набрання чинності Законом України «Про акціонерні товариства», не свідчить про те, що наглядова рада, передбачена зазначеним законом, є новим органом акціонерного товариства, оскільки компетенція (функціональне призначення) як спостережної ради, так і наглядової ради є тотожною (однаковою).

Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постанові від 15 липня 2020 року у справі № 921/320/16-г/18). Верховний Суд погоджується з таким висновком та не вбачає підстав для відступу від нього.

Положення Закону України «Про акціонерні товариства» не передбачають створення в акціонерному товаристві, створеному до набрання чинності цим законом, такого нового органу, як «наглядова рада», а стосуються лише необхідності приведення статутів таких акціонерних товариств у відповідність до норм цього закону. Крім того, станом на дату набрання чинності цим законом такий орган акціонерного товариства як наглядова рада з такою ж компетенцією та назвою вже був передбачений попереднім законодавством.

Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Отже, за загальним правилом закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Аналогічне тлумачення принципу дії законів та інших нормативно-правових актів у часі міститься у пункті 2 рішення Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 09 лютого 1999 року та у пункті 4 рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2001 від 05 квітня 2001 року.

За змістом статті 5 Цивільного кодексу України ключовими складовими зворотної дії акта цивільного законодавства є таке:

- за загальним правилом акти цивільного законодавства зворотної дії не мають;

- зворотна дія має бути передбачена у самому акті (перехідних чи прикінцевих положеннях);

- зворотна дія нормативно-правового акта допускається за умови відповідності конституційному принципу пом`якшення чи скасування відповідальності особи.

Відповідно до пунктів 1, 2 та абзацу 1 пункту 4 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства» (у редакції, чинній з дати набрання чинності цим законом до 02 березня 2011 року) цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, крім другого речення частини другої статті 20, яке набирає чинності через два роки з дня опублікування цього Закону.

Через два роки з дня набрання чинності цим Законом втрачають чинність статті 1 - 49 Закону України "Про господарські товариства".

До приведення у відповідність із цим Законом закони України, інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до пунктів 1, 2 та абзацу 1 пункту 4 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства» (у редакції, чинній з 02 березня 2011 року по теперішній час) цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, крім другого речення частини другої статті 20, яке набирає чинності через тридцять місяців з дня опублікування цього Закону.

До приведення у відповідність із цим Законом закони України, інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить цьому Закону, крім статей 1 - 49 Закону України "Про господарські товариства" у частині, що стосується акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом.

За змістом пункту 4 частини другої статті 10 Закону України «Про акціонерні товариства», редакція якої не змінювалася з моменту набрання чинності цим законом, питання утворення органів товариства вирішуються на установчих зборах акціонерного товариства.

З огляду на викладене, керуючись правилами дії цивільного законодавства в часі, змістом пункту 4 частини другої статті 10, розділом XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства», Верховний Суд зазначає про те, що Закон України «Про акціонерні товариства» не передбачає утворення наглядової ради як нового органу в акціонерних товариствах, створених до набрання чинності цим Законом. Норми цього Закону передбачають лише утворення наглядової ради, як нового органу саме при заснуванні нового акціонерного товариства на установчих зборах такого акціонерного товариства. Акціонерні товариства, в яких вже утворений та існує орган, з такими ж функціями як у наглядової ради, такий орган повторно не створюється. Такі вже створені акціонерні товариства протягом двох років з дати набрання чинності цим законом мають привести свої статути та внутрішні положення у відповідність до норм цього закону, зокрема і в частині, що стосується наглядової ради товариства.

При цьому, Закон України "Про акціонерні товариства" не передбачає припинення (ліквідацію, реорганізацію) в акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим законом, такого створеного у товаристві відповідно до вимог попереднього законодавства органу як "спостережна рада" чи "наглядова рада" з одночасним створенням у відповідності до Закону України "Про акціонерні товариства" нового органу "наглядова рада".

Як встановили суди попередніх інстанцій, у Відкритому акціонерному товаристві "Чортківський завод "Агромаш" була створена спостережна рада, що підтверджується статутом Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш", затвердженим рішенням загальних зборів товариства, оформленим протоколом № 1 від 03 квітня 1998 року, (далі по тексту - Статут) та іншим внутрішнім нормативним актом цього товариства, - Положенням про спостережну раду Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш", затвердженим загальними зборами акціонерів 03 квітня 1998 року, протокол № 1, (далі по тексту - Положення про спостережну раду).

Відповідно до пункту 9.1. статуту та пункту 1.1. Положення про спостережну раду Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш" спостережна рада є органом управління Відкритого акціонерного товариства, яка з метою захисту інтересів акціонерів здійснює контроль за діяльністю правління Відкритого акціонерного товариства.

Отже, у Відкритому акціонерному товаристві "Чортківський завод "Агромаш" був створений орган для здійснення захисту інтересів акціонерів та контролю за діяльністю правління акціонерного товариства.

Та обставина, що відповідач не привів положення свого статуту у відповідність до законодавства щодо зміни найменування цього органу управління (зі «спостережної ради» на «наглядову раду») не свідчить про відсутність у відповідача такого органу управління (який здійснює захист інтересів акціонерів та контроль за діяльністю правління акціонерного товариства).

Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постановах від 31 липня 2019 року у справі № 921/346/16-г/14 та від 15 липня 2020 року у справі № 921/320/16-г/18, з яким Верховний Суд погоджується та не вбачає підстав для відступу від цього висновку.

При цьому, ні Закон України № 997-V, ні Закон України «Про акціонерні товариства» не передбачають наслідків не приведення статуту та внутрішніх документів акціонерного товариства у відповідність до їх положень.

Товариство не може існувати без своїх органів, оскільки кожне з них об`єднує осіб для досягнення певного інтересу, а тому й виникає потреба узгодження дій цих суб`єктів (внутрішні відносини), тобто в існуванні органів і участі товариства у відносинах з третіми особами (зовнішні відносини) як єдиного суб`єкта. З огляду на поняття корпоративного управління, як комплексу заходів щодо організації і налагодження діяльності органів товариства, в них беруть участь, насамперед, його учасники - як безпосередньо, так і через створювані ним органи. Створення та існування органів корпорації передбачається законодавством, вони мають свою компетенцію і здійснюють відповідну діяльність, вступають у відповідні відносини як між собою, так і з акціонерами.

Враховуючи наведене вище, Верховний Суд вважає, що спірні у цій справі рішення спостережної ради Відкритого акціонерного товариства «Чортківський завод «Агромаш», оформлені протоколом від 20 лютого 2016 року, були прийняті легітимним органом, тобто органом, функціональним завданням якого є захист прав акціонерів товариства та контроль за діяльністю виконавчого органу акціонерного товариства.

8.2. Щодо доводів скаржника про необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 31 липня 2019 року у справі № 921/346/16-г/14 та від 15 липня 2020 року у справі № 921/320/16-г/18.

У касаційній скарзі позивачка посилається на необхідність відступлення від зазначених вище висновків Верховного Суду, в обґрунтування чого посилається на те, що:

- у суддів Верховного Суду існують різні думки щодо цих висновків, а саме: існує окрема думка судді при ухваленні постанови Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 921/320/16-г/18;

- обставини легітимності такого органу акціонерного товариства, як спостережна рада, обставини діяльності цього органу та прийняття ним рішень детально не досліджувалися у межах справи № 921/346/16-г/14, а є предметом детального дослідження саме у межах цієї справи.

Однак, Верховний Суд вважає, що ці доводи є необґрунтованими, недостатніми та не свідчать про існування необхідності відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 921/346/16-г/14 та від 15 липня 2020 року у справі № 921/320/16-г/18.

У своїх доводах, наведених в обґрунтування необхідності відступлення від зазначених висновків Верховного Суду, скаржниця не вказує, в чому полягає помилковість цих висновків Верховного Суду, їх невідповідність нормам законодавства. Доводи скаржниці щодо необхідності відступу від зазначених висновків Верховного Суду не ґрунтуються на аналізі законодавства, що стосується спостережної / наглядової ради акціонерного товариства, а зводяться лише до існування окремої думки судді щодо зазначених висновків Верховного Суду та на те, що обставини легітимності та діяльності такого органу акціонерного товариства як спостережна рада, детально досліджуються саме у межах цієї справи, а не у межах справи № 921/346/16-г/14. Тобто, посилаючись на те, що спостережна та наглядова ради є різними органами управління акціонерного товариства, скаржниця не зазначає з посиланням на відповідне законодавства, чому ці органи, на її думку, є різними органами, чим це підтверджується та чому висновки Верховного Суду є помилковими.

Верховний Суд зазначає про те, що окрема думка судді не має статусу судового рішення, а саме лише посилання скаржниці в обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 2 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, на наявність такої (окремої думки судді) є недостатнім обґрунтуванням необхідності відступу від висновку Верховного Суду.

Фактично наведені позивачкою у касаційній скарзі доводи в обґрунтування необхідності відступлення від висновків Верховного Суду зводяться до незгоди з рішеннями Верховного Суду, прийнятими у справах № 921/346/16-г/14 та № 921/320/16-г/18, направлені на перегляд остаточних судових рішень, ухвалених в інших господарських справах.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно з частиною першою статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права.

За змістом пункту 1 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України верховенство права є одним з основних засад (принципів) господарського судочинства.

Як зазначив Конституційний Суд України в абзаці 3 пункту 4 мотивувальної частини рішення від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 та в абзаці 1 підпункту 2.1. пункту 2 мотивувальної частини рішення від 31 березня 2015 року № 1-рп/2015, складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Юридична визначеність дає можливість учасникам суспільних відносин завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх легітимних очікуваннях (legitimate expectations), зокрема у тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право буде реалізоване (рішення Конституційного Суду України від 05 червня 2019 року № 3-р(І)/2019).

Отже, правова визначеність гарантує, що однакові відносини, які склались в один і той же проміжок часу, не будуть врегульовані у різний спосіб.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц зазначила про те, що правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов`язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2004 року у справі «Світлана Науменко проти України» (Svetlana Naumenko v. Ukraine), заява № 41984/98, §53).

Наразі саме на суди покладено значний обсяг відповідальності за дотримання принципу правової визначеності.

Крім того, в основі принципу юридичної визначеності, як одного з істотних елементів принципу верховенства права, лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.

Отже, забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

Принцип правової визначеності серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (пункт 61 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Брумареску проти Румунії" від 28 жовтня 1999 року (заява №28342/95).

Поняття "перегляд" охоплює не лише перегляд рішення суду нижчої інстанції судом вищої інстанції в межах однієї справи чи перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Європейський суд з прав людини у рішенні від 25 листопада 2021 року у справі "ЦЕНТР "УКРАСА" проти України" (заява № 2836/10) констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та дійшов висновку, що судові рішення у провадженні № 15/140 фактично нівелювали результати провадження № 12/254, що призвело до порушення принципу юридичної визначеності.

З огляду на викладене Верховний Суд вважає безпідставними зазначені доводи позивачки, викладені у касаційній скарзі, а неведену нею підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 2 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необґрунтованою, оскільки такі доводи зводяться до незгоди з рішеннями Верховного Суду, прийнятими у справах № 921/346/16-г/14 та № 921/320/16-г/18, ставлять під сумнів остаточні судові рішення у зазначених справах, що набрали законної сили, направлені на перегляд остаточних судових рішень, ухвалених в інших господарських справах, правовідносини в яких є пов`язаними з правовідносинами у цій справі.

Крім того, посилання позивачки у касаційній скарзі на постанову пленуму Вищого господарського суду України, є безпідставними, оскільки згідно з нормами чинного Господарського процесуального кодексу України висновки Вищого господарського суду України не є джерелом правозастосовчої практики та не є обов`язковими для врахування при застосуванні судами норм права.

8.3. Щодо припинення повноважень членів спостережної ради Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш".

Як встановили суди попередніх інстанцій відповідно до пунктів 9.2., 9.3. статуту Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш" та пункту 2.1. Положення про спостережну раду, затверджених рішенням загальних зборів відповідача від 03 квітня 1998 року, спостережна рада Відкритого акціонерного товариства складається з п`яти членів, що обираються з числа акціонерів громадян чи уповноважених представників акціонерів - юридичних осіб терміном на 2 (два) роки. Персональний склад спостережної ради та зміни в ньому затверджуються загальними зборами акціонерів Відкритого акціонерного товариства.

23 січня 2004 року на загальних зборах акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш" за результатом розгляду четвертого питання порядку денного було прийняте рішення, оформлене протоколом № 1 від 23 січня 2004 року, про обрання членів спостережної ради товариства та затвердження спостережної ради у такому складі: ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

За змістом протоколу зазначені особи були обрані саме з числа акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш".

Положення, що регулювали питання створення та діяльності спостережної ради акціонерного товариства станом на 23 січня 2004 року - дату обрання на загальних зборах акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш" членів спостережної ради містилися у статті 46 Закону України «Про господарські товариства», відповідно до якої (у редакції, чинній у період з 23 січня 2004 року - дати обрання загальними зборами відповідача членів спостережної ради до 20 червня 2007 року - дати внесення змін до цієї статті згідно із Законом України № 997-V) в акціонерному товаристві з числа акціонерів може створюватися рада акціонерного товариства (спостережна рада), яка представляє інтереси акціонерів у період між проведенням загальних зборів і в межах компетенції, визначеної статутом, контролює і регулює діяльність правління.

У роботі ради акціонерного товариства (спостережній раді) з правом дорадчого голосу беруть участь представники профспілкового органу або іншого уповноваженого трудовим колективом органу, який підписав колективний договір від імені трудового колективу.

В акціонерному товаристві, яке налічує понад 50 акціонерів, створення ради акціонерного товариства (спостережної ради) обов`язкове.

Статутом акціонерного товариства або за рішенням загальних зборів акціонерів на раду акціонерного товариства (спостережну раду) може бути покладено виконання окремих функцій, що належать до компетенції загальних зборів.

Питання, віднесені статутом акціонерного товариства до виключної компетенції ради акціонерного товариства (спостережної ради), не можуть бути передані на вирішення виконавчих органів товариства.

Члени ради акціонерного товариства (спостережної ради) не можуть бути членами виконавчого органу та ревізійної комісії.

З 20 червня 2007 року набула чинності редакція статті 46 Закону України «Про господарські товариства», за якою у цій статті слова «рада товариства (спостережна рада)», «рада акціонерного товариства (спостережна рада)» у всіх відмінках були замінені словами «наглядова рада товариства», «наглядова рада акціонерного товариства» у відповідному відмінку. В іншій частині зазначена стаття не була змінена.

Закон України «Про господарські товариства» (у зазначених редакціях) не містив норм щодо моменту набуття повноважень члена спостережної / наглядової ради акціонерного товариства. Разом з тим, Верховний Суд враховує, що рішення загальних зборів акціонерного товариства є правовим актом індивідуальної дії, а тому, якщо інше не встановлено статутом, таке рішення набуває чинності з моменту його прийняття. Отже, особи, обрані членами спостережної / наглядової ради акціонерного товариства, набували повноважень члена спостережної / наглядової ради з моменту прийняття рішення загальних зборів акціонерів акціонерного товариства про їх обрання.

Аналіз законодавства, чинного у період з 23 січня 2004 року - дати обрання членів спостережної ради відповідача до 29 квітня 2009 року - дати набрання чинності Законом України «Про акціонерні товариства", свідчить про те, що в ньому були відсутні норми щодо строку повноважень членів спостережної ради, а також не були чітко урегульовані питання, що стосуються порядку обрання членів наглядової ради, терміну повноважень членів спостережної ради, моменту та порядку їх припинення. Законом України «Про господарські товариства» не передбачалося автоматичного припинення повноважень членів спостережної / наглядової ради акціонерного товариства у зв`язку зі спливом встановленого статутом акціонерного товариства строку таких повноважень.

Разом з цим, Закон України «Про господарські товариства» (у редакції, чинній у період з 23 січня 2004 року - дати обрання членів спостережної ради відповідача до 29 квітня 2009 року - дати набрання чинності Законом України «Про акціонерні товариства") передбачав, що до компетенції загальних зборів належало обрання та відкликання членів спостережної ради, а з 20 червня 2007 року (після внесення змін згідно із Законом України № 997-V) - членів наглядової ради (пункт «в» частини п`ятої та частина шоста статті 41 Закону України «Про господарські товариства»).

Виходячи з положень пункту «в» частини п`ятої, частини шостої статті 41 Закону України «Про господарські товариства», слід зазначити, що повноваження раніше обраних членів спостережної (наглядової) ради згідно з положеннями цього закону припинялися лише у разі їх відкликання та / або переобрання нових членів цього органу за рішенням загальних зборів акціонерів товариства. Отже, повноваження членів спостережної ради не припинялися за збігом терміну, на який вони обиралися, про що правильно зазначили суди попередніх інстанцій.

Однак, як встановили суди попередніх інстанцій, загальні збори Відкритого акціонерного товариства «Чортківський завод «Агромаш», до виключної компетенції яких згідно із Законом України «Про господарські товариства» належало обрання та відкликання членів спостережної (наглядової) ради, у період з 23 січня 2004 року - дати обрання членів спостережної ради відповідача до 29 квітня 2009 року - дати набрання чинності Законом України «Про акціонерні товариства" не приймали рішень про відкликання обраних 23 січня 2004 року членів спостережної ради відповідача та / або про переобрання нових членів цього органу.

Крім того, Закон України «Про господарські товариства» не передбачав автоматичного припинення повноважень членів спостережної / наглядової ради акціонерного товариства у зв`язку зі спливом встановленого статутом акціонерного товариства строку таких повноважень, з огляду на що, слід вважати, що ці повноваження продовжуються і після спливу встановленого статутом акціонерного товариства строку, на який вони були обрані. Повноваження членів спостережної ради дійсні до їх припинення загальними зборами акціонерів.

Здійснивши аналіз Закону України «Про акціонерні товариства», чинного у період з 29 квітня 2008 року - з дати набрання чинності цим законом до 20 лютого 2016 року - дату прийняття спірних у цій справі рішень, Верховний Суд виходить з такого.

Станом на 20 лютого 2016 року вже набрав чинності та діяв Закон України «Про акціонерні товариства».

За змістом частин першої та другої статті 32 Закону України «Про акціонерні товариства» (у редакції, чинній станом на 20 лютого 2016 року - дату прийняття спірних у цій справі рішень) загальні збори є вищим органом акціонерного товариства. Акціонерне товариство зобов`язане щороку скликати загальні збори (річні загальні збори), які проводяться не пізніше 30 квітня наступного за звітним року. Усі інші загальні збори, крім річних, вважаються позачерговими.

Не рідше ніж раз на три роки до порядку денного річних загальних зборів приватного акціонерного товариства також обов`язково вносяться питання, передбачені пунктами 17 і 18 частини другої статті 33 цього Закону (абзац 5 частини другої статті 32 Закону).

Відповідно до пунктів 17, 18 частини другої статті 33 Закону України «Про акціонерні товариства» до виключної компетенції загальних зборів належить:

- обрання членів наглядової ради, затвердження умов цивільно-правових договорів, трудових договорів (контрактів), що укладатимуться з ними, встановлення розміру їх винагороди, обрання особи, яка уповноважується на підписання договорів (контрактів) з членами наглядової ради (пункт 17 частини другої статті 33 цього закону);

- прийняття рішення про припинення повноважень членів наглядової ради, за винятком випадків, встановлених цим Законом (пункт 18 частини другої статті 33 цього закону.

Отже, згідно із Законом України «Про акціонерні товариства» (у редакції, чинній станом на 20 лютого 2016 року) вирішення питань, що стосуються припинення повноважень та / або обрання членів наглядової ради, належить до виключної компетенції загальних зборів акціонерів. Тобто рішення про припинення повноважень та / або обрання членів наглядової ради приймається виключно загальними зборами акціонерів на річних зборах і не рідше раз на три роки.

При цьому, на відміну від попереднього законодавства у Законі України «Про акціонерні товариства» (у редакції, чинній станом на 20 лютого 2016 року - дату прийняття спірних у цій справі рішень), зокрема у статті 53 цього Закону, був визначений порядок обрання членів наглядової ради.

За змістом статті 53 Закону України «Про акціонерні товариства» члени наглядової ради акціонерного товариства обираються з числа фізичних осіб, які мають повну цивільну дієздатність, та/або з числа юридичних осіб - акціонерів.

Повноваження члена наглядової ради дійсні з моменту його обрання загальними зборами товариства. Повноваження представника акціонера - члена наглядової ради дійсні з моменту видачі йому довіреності акціонером - членом наглядової ради та отримання товариством письмового повідомлення про призначення представника.

Обрання членів наглядової ради публічного акціонерного товариства здійснюється виключно шляхом кумулятивного голосування.

Обрання членів наглядової ради приватного акціонерного товариства здійснюється за принципом представництва у складі наглядової ради представників акціонерів або шляхом кумулятивного голосування. Конкретний спосіб обрання членів наглядової ради приватного акціонерного товариства визначається його статутом.

Акціонер має право в будь-який час відкликати свого представника, що представляє його інтереси у складі наглядової ради приватного акціонерного товариства, письмово повідомивши про це товариство. З дня направлення такого повідомлення повноваження представника акціонера в наглядовій раді товариства припиняються.

Одна й та сама особа може обиратися до складу наглядової ради неодноразово.

Член наглядової ради не може бути одночасно членом виконавчого органу та/або членом ревізійної комісії (ревізором) цього товариства.

Кількісний склад наглядової ради встановлюється загальними зборами.

Також Законом України «Про акціонерні товариства», зокрема у статті 57 цього закону, були урегульовані питання дострокового припинення повноважень членів наглядової ради.

Відповідно до статті 57 Закону України «Про акціонерні товариства» загальні збори акціонерного товариства можуть прийняти рішення про дострокове припинення повноважень членів наглядової ради та одночасне обрання нових членів.

Без рішення загальних зборів повноваження члена наглядової ради припиняються:

1) за його бажанням за умови письмового повідомлення про це товариства за два тижні;

2) в разі неможливості виконання обов`язків члена наглядової ради за станом здоров`я;

3) в разі набрання законної сили вироком чи рішенням суду, яким його засуджено до покарання, що виключає можливість виконання обов`язків члена наглядової ради;

4) в разі смерті, визнання його недієздатним, обмежено дієздатним, безвісно відсутнім, померлим;

5) у разі отримання акціонерним товариством письмового повідомлення про заміну члена наглядової ради, який є представником акціонера.

Статутом товариства можуть бути передбачені додаткові підстави для припинення повноважень члена наглядової ради.

Отже, Закон України «Про акціонерні товариства» (у редакції, чинній станом на 20 лютого 2016 року - дату прийняття спірних у цій справі рішень) не містив норм, які б визначали строк повноважень членів наглядової ради.

Норми цього закону, які визначали строк повноважень членів наглядової ради, набрали чинності після 20 лютого 2016 року, тобто після прийняття наглядовою радою відповідача спірних у цій справі рішень.

Так, з 01 травня 2016 року набула чинності нова редакція частини першої статті 53 Закон України «Про акціонерні товариства», відповідно до якої члени наглядової ради публічного акціонерного товариства обираються акціонерами під час проведення загальних зборів товариства на строк до наступних річних зборів товариства.

Якщо річні збори публічного акціонерного товариства не були проведені у строк, встановлений статтею 32 цього Закону, або не були прийняті рішення, передбачені пунктами 17 та 18 частини другої статті 33 цього Закону, повноваження членів наглядової ради припиняються, крім повноважень з підготовки, скликання і проведення річних зборів товариства.

Норма Закону України «Про акціонерні товариства» щодо трирічного строку повноважень членів наглядової ради, закріплена у частині першій статті 53 цього закону, набула чинності з 01 травня 2018 року.  

Аналіз Закону України «Про акціонерні товариства» (у редакції, чинній станом на 20 лютого 2016 року - дату прийняття спірних у цій справі рішень) також свідчить про те, що цей закон, як і попереднє законодавство, не передбачав автоматичного припинення повноважень членів наглядової ради після спливу терміну, на який такі були обрані.

За змістом норм Закону України «Про акціонерні товариства» у зазначеній редакції повноваження членів наглядової ради припиняються у разі:

- прийняття загальними зборами відповідного рішення про припинення повноважень та / або про обрання нових членів наглядової ради, що узгоджується з положеннями частин першої та другої статті 32 та пунктами 17, 18 статті 33 Закону України «Про акціонерні товариства»;

- у разі відкликання акціонером свого представника у наглядовій раді приватного акціонерного товариства з дня направлення повідомлення товариству про таке відкликання відповідно до абзацу 4 частини четвертої статті 53 цього Закону;

- наявності підстав для дострокового припинення повноваження членів наглядової ради без рішення загальних зборів, передбачених статтею 57 Закону України «Про акціонерні товариства»;

- виникнення додаткових підстав для дострокового припинення повноважень члена наглядової ради, передбачених статутом товариства (абзац 7 частини першої статті 57 Закону України «Про акціонерні товариства» (у редакції, чинній станом на дату прийняття спірних у цій справі рішень спостережної ради відповідача).

Однак, як встановили суди попередніх інстанцій, загальні збори акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Чортківський завод «Агромаш» як вищий орган управління товариства, до виключної компетенції якого згідно із Законом України «Про акціонерні товариства» належить обрання та припинення повноважень членів наглядової ради, не приймали рішень ні про припинення повноважень, ні про переобрання членів спостережної (наглядової) ради відповідача, обраних 23 січня 2004 року, ні про відкликання та заміну осіб, обраних 23 січня 2004 року членами спостережної ради. Позивачка не надала суду доказів про те, що спостережна рада відповідача обиралася (переобиралася) в іншому складі, ніж той, що був затверджений рішенням загальних зборів від 23 січня 2004 року. Також в матеріалах справи відсутні докази дострокового припинення повноважень цих членів з підстав, передбачених статтею 57 Закону України «Про акціонерні товариства», а у статуті відповідача не передбачені додаткові підстави для припинення повноважень члена наглядової ради без рішення загальних зборів.

Враховуючи ці встановлені судами попередніх інстанцій обставини та норми Закону України «Про акціонерні товариства», чинні станом на 20 лютого 2016 року - дату прийняття спостережною радою відповідача спірних рішень, Верховний Суд вважає, що станом на 20 лютого 2016 року повноваження усіх членів спостережної ради, обраних згідно з рішенням загальних зборів відповідача від 23 січня 2004 року, були дійсні.

Крім того, Верховний Суд зазначає про те, що за змістом пункту 3 частини другої статті 52 Закону України «Про акціонерні товариства» (у редакції, чинній станом на дату прийняття спостережною радою відповідача спірних у цій справі рішень) прийняття рішення про проведення чергових або позачергових загальних зборів відповідно до статуту товариства та у випадках, встановлених цим Законом, належить до виключної компетенції наглядової ради.

При цьому пункт 3 частини другої статті 52 цього закону не містить положень, які б конкретизували, з яких питань члени наглядової ради можуть скликати загальні збори.

Аналіз положень Закону України «Про акціонерні товариства» загалом, та положень пункту 3 частини другої статті 52 і частини восьмої статті 53 цього закону зокрема, свідчить про те, що члени наглядової ради можуть приймати рішення про скликання чергових або позачергових загальних зборів акціонерів незалежно від того, які питання виносяться на вирішення загальних зборів.

З огляду на викладене Верховний Суд доходить висновку про те, що склад спостережної ради відповідача, обраний та затверджений рішенням загальних зборів акціонерів відповідача від 23 січня 2004 року, повноваження якого не припинялися ні достроково, ні за рішенням загальних зборів акціонерів відповідача, який не переобирався та члени якого не замінювалися, був повноваженим станом на 20 лютого 2016 року для прийняття рішення з підготовки, скликання і проведення загальних зборів акціонерів товариства, прийняття якого належить до виключної компетенції спостережної (наглядової) ради і не може вирішуватися іншими органами товариства, про що правильно зазначили суди попередніх інстанцій.

Аналогічний висновок Верховного Суду щодо повноважень спостережної ради Відкритого акціонерного товариства «Чортківський завод «Агромаш» станом на 08 лютого 2016 року викладений у постановах від 31 липня 2019 року у справі № 921/346/16-г/14 та від 15 липня 2020 року у справі № 921/320/16-г/18, від якого Верховний Суд не вбачає підстав відступати у межах цієї справи № 921/83/19, що переглядається, зокрема і з підстав, наведених у підпункті 8.2. пункту 8 цієї постанови.

Відповідно до частини восьмої статті 53 Закону України «Про акціонерні товариства» (у редакції, чинній станом на 20 лютого 2016 року) якщо кількість членів наглядової ради становить менше половини її кількісного складу, товариство протягом трьох місяців має скликати позачергові загальні збори для обрання решти членів наглядової ради, а в разі обрання членів наглядової ради шляхом кумулятивного голосування - для обрання всього складу наглядової ради.

Аналіз положень цієї норми свідчить про те, що ця норма стосується випадку, коли кількість дійсних членів наглядової ради є меншою половини її кількісного складу, визначеного законом чи статутом. Однак у спірних правовідносинах такі обставини відсутні, оскільки станом на дату прийняття спірних у цій справі рішень повноваження усіх членів спостережної ради відповідача були дійсні, у прийнятті спірних рішень взяли участь усі члени спостережної ради відповідача і на зборах спостережної ради відповідача, на яких були прийняті спірні рішення, був досягнутий необхідний кворум.

Крім того, положення, закріплені у частині восьмій статті 53 Закону України «Про акціонерні товариства», не покладають обов`язок скликання позачергових загальних зборів для обрання решти членів наглядової ради, а в разі обрання членів наглядової ради шляхом кумулятивного голосування - для обрання всього складу наглядової ради на наглядову раду. За змістом цієї норми такий обов`язок покладений на товариство, що є логічним, оскільки у випадку, передбаченому цієї нормою, відсутній необхідний кворум наглядової ради.

8.4. Щодо питання втрати членами спостережної ради Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш" статусу акціонерів цього товариства.

Відповідно до частини першої статті 46 Закону України «Про господарські товариства» (у редакції, чинній станом на 23 січня 2004 року - дату обрання загальними зборами акціонерів відповідача рішення про обрання членів спостережної ради) в акціонерному товаристві з числа акціонерів може створюватися рада акціонерного товариства (спостережна рада), яка представляє інтереси акціонерів у період між проведенням загальних зборів і в межах компетенції, визначеної статутом, контролює і регулює діяльність правління.

Згідно з пунктами 9.2., 9.3. статуту відповідача спостережна рада складається з 5 членів, що обираються з числа акціонерів громадян чи уповноважених представників акціонерів - юридичних осіб терміном на 2 роки. Персональний склад спостережної ради та зміни в ньому затверджуються загальними зборами акціонерів Відкритого акціонерного товариства.

Отже, станом на 23 січня 2004 року Законом України «Про господарські товариства» та статутом відповідача була визначена вимога до членів спостережної ради, яка полягала в тому, що член спостережної ради має бути обраний з числа акціонерів товариства, тобто має бути акціонером товариства, в якому створюється спостережна рада.

Суди попередніх інстанцій встановили, що усі особи, які були обрані членами спостережної ради відповідача згідно з рішенням загальних зборів акціонерів відповідача від 23 січня 2004 року, - ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , станом на 23 січня 2004 року були акціонерами Відкритого акціонерного товариства «Чортківський завод «Агромаш». З огляду на викладене обрання зазначених осіб, які були акціонерами відповідача, членами спостережної ради Відкритого акціонерного товариства «Чортківський завод «Агромаш» повністю узгоджувалося з вимогами законодавства, чинного станом на дату їх обрання, та з положеннями статуту відповідача.

Разом з цим суди попередніх інстанцій на підставі доводів сторін у справі, наявних у матеріалах справи доказів, зокрема регулярної річної інформації емітента цінних паперів ВАТ «Чортківський завод «Агромаш» з 2012 рік по 2018 рік, розміщеної у загальнодоступній інформаційній базі даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (https://stockmarket.gov.ua), відомостей із ресурсів НКЦПФР, довідки Депозитарної установи Акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» №   Г.12.0.0.1/2-3203 від 07 жовтня 2019 року, встановили, що такі четверо членів спостережної ради, як ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з 31 грудня 2018 року та станом на 20 лютого 2016 року - дату прийняття спостережною радою відповідача спірних у цій справі рішень не були акціонерами Відкритого акціонерного товариства «Чортківський завод «Агромаш», що відповідачем не заперечується.

Станом на 20 лютого 2016 року - дату прийняття спостережною радою відповідача спірних у цій справі рішень вже діяв Закон України «Про акціонерні товариства»

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 53 Закону України "Про акціонерні товариства" (у редакції, чинній станом на 20 лютого 2016 року) члени наглядової ради акціонерного товариства обираються з числа фізичних осіб, які мають повну цивільну дієздатність, та/або з числа юридичних осіб - акціонерів.

Повноваження члена наглядової ради дійсні з моменту його обрання загальними зборами товариства.

Одна й та сама особа може обиратися до складу наглядової ради неодноразово.

Член наглядової ради не може бути одночасно членом виконавчого органу та/або членом ревізійної комісії (ревізором) цього товариства.

Проаналізувавши законодавство, чинне у період з 23 січня 2004 року - дати прийняття загальними зборами акціонерів відповідача рішення про обрання членів спостережної ради до 20 лютого 2016 року - дати прийняття спірних у цій справі рішень спостережної ради відповідача, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що чинне у зазначений період законодавство (ні Закон України «Про господарські товариства», ні Закон України «Про акціонерні товариства»), та статут відповідача не містили норм та вимог щодо обов`язкового припинення членства у спостережній (наглядовій) раді акціонерного товариства у разі відчуження акціонером - членом наглядової ради, акціонером, представник якого є членом наглядової ради, або акціонером, який входить до складу групи акціонерів, представник якої є членом наглядової ради, належних таким акціонерам акцій.

Отже, втрата членом спостережної (наглядової) ради статусу акціонера товариства не є підставою для припинення повноважень члена спостережної (наглядової) ради .

Як уже зазначалось по тексту цієї постанови, з правового аналізу Закону України "Про господарські товариства", Закону України "Про акціонерні товариства", вбачається, що повноваження члена наглядової ради припиняються у таких випадках:

- прийняття загальними зборами відповідного рішення про припинення повноважень та / або про обрання нових членів наглядової ради;

- відкликання акціонером свого представника у наглядовій раді приватного акціонерного товариства з дня направлення повідомлення товариству про таке відкликання;

- дострокового припинення повноваження членів наглядової ради без рішення загальних зборів з підстав, передбачених статтею 57 Закону України «Про акціонерні товариства»;

- виникнення додаткових підстав для дострокового припинення повноважень члена наглядової ради, передбачених статутом товариства.

Як встановили суди попередніх інстанцій та було зазначено вище по тексту цієї постанови, загальні збори акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Чортківський завод «Агромаш» як вищий орган управління товариства, не приймали рішень про припинення повноважень та / або переобрання членів спостережної (наглядової) ради, обраних 23 січня 2004 року. У матеріалах справи відсутні докази відкликання та заміни осіб, обраних 23 січня 2004 року членами спостережної ради, та докази дострокового припинення повноважень цих членів з підстав, передбачених статтею 57 Закону України «Про акціонерні товариства», а у статуті відповідача не передбачені додаткові підстави для припинення повноважень члена наглядової ради без рішення загальних зборів.

З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що особа, яка була обрана до складу спостережної (наглядової) ради акціонерного товариства, як акціонер, залишається повноважним членом наглядової ради і у випадку відчуження належних їй акцій, аж до моменту настання зазначених вище обставин: прийняття загальними зборами рішення про відкликання та / або про припинення повноважень членів спостережної (наглядової) ради та / або про обрання нових членів спостережної (наглядової) ради, відкликання акціонером свого представника у цьому органі, дострокового припинення повноваження членів наглядової ради з підстав, передбачених статтею 57 Закону України «Про акціонерні товариства», або виникнення додаткових підстав для припинення повноважень, передбачених статутом товариства. Однак, суди попередніх інстанцій у цій справі встановили, що такі обставини, наслідком яких було б припинення повноважень членів спостережної ради відповідача, обраних 23 січня 2004 року, у спірних правовідносинах були відсутні.

У касаційній скарзі позивачка зазначила про відсутність висновку Верховного Суду щодо необхідності зазначати спостережною радою у своєму рішенні мотивів інтересів товариства у випадку скликання нею зборів згідно з частиною п`ятою статті 47 Закону України "Про акціонерні товариства" у сукупності з нормами статті 55 цього Закону.

Відповідно до частини п`ятої статті 47 Закону України «Про акціонерні товариства» (у редакції, чинній станом на 20 лютого 2016 року - дату прийняття спостережною радою відповідача спірних у цій справі рішень) якщо цього вимагають інтереси акціонерного товариства, наглядова рада має право прийняти рішення про скликання позачергових загальних зборів з письмовим повідомленням акціонерів про проведення позачергових загальних зборів та порядок денний відповідно до цього Закону не пізніше ніж за 15 днів до дати їх проведення з позбавленням акціонерів права вносити пропозиції до порядку денного.

Отже, зазначена норма стосується рішення наглядової ради акціонерного товариства про скликання позачергових загальних зборів.

Однак, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, питання про скликання загальних зборів акціонерів на 10 березня 2016 року, не порушувалися у спірному рішенні спостережної ради від 20 лютого 2016 року. Спірне рішення спостережної ради відповідача стосувалося лише формування проєктів рішень, що виносилися на загальні збори акціонерів 10 березня 2016 року з двох питань порядку денного (питання № 4 та № 5) та затвердження бюлетенів для голосування на загальних зборах.

З огляду на викладене судова палата не надає оцінку зазначеним доводам скаржниці, що стосуються підстав та порядку скликання загальних зборів акціонерів від 10 березня 2016 року та з цих підстав вважає безпідставними та не бере до уваги доводи позивачки про неправильне застосування судами при ухваленні оскаржуваних рішень положень частини п`ятої статті 47 Закону України "Про акціонерні товариства" у сукупності з нормами статті 55 цього Закону.

8.5. Щодо порушених прав / інтересів позивачки спірними рішеннями спостережної ради відповідача.

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин першої, другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України в чинній редакції право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Порушенням є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права (пункт 5.6. постанови Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі №   910/18962/20).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та / або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушеного права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Особа, яка звертається до суду з позовом, реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право та / або охоронюваний законом інтерес порушені особою, до якої пред`явлений позов, тобто вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та / або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту, а також зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права / інтересу. У свою чергу, суд має перевірити ці доводи позивача, на яких ґрунтуються заявлені вимоги.

Звертаючись з позовом за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який відповідає змісту права, що порушене й буде здатний таке право поновити; обраний спосіб захисту має бути передбачений положеннями статті 15 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, або ж визначений іншим законом чи укладеним між сторонами договором. Законодавчі обмеження матеріально правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та / або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 924/831/17, від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18.

У справі, що розглядається, до господарського суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Чортківський завод «Агромаш» про визнання недійсними рішень спостережної ради Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш", оформлених протоколом засідання спостережної ради Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш" від 20 лютого 2016 року.

За змістом статті 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи, якими є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною другою статті 51 Закону України "Про акціонерні товариства" у приватних акціонерних товариствах з кількістю акціонерів 10 і більше осіб обов`язково створюється наглядова рада.

Наглядова рада акціонерного товариства є колегіальним органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства і в межах компетенції, визначеної статутом та цим Законом, здійснює управління акціонерним товариством, а також контролює та регулює діяльність виконавчого органу (частина перша статті 51 Закону України "Про акціонерні товариства").

Відповідно до частини першої статті 52 Закону України «Про акціонерні товариства» (у редакції, чинній станом на 08 лютого 2016 року - дату прийняття спостережною радою відповідача спірних рішень)до компетенції наглядової ради належить вирішення питань, передбачених цим Законом, статутом, а також переданих на вирішення наглядової ради загальними зборами.

У частині другій цієї статті визначений перелік питань, вирішення яких належить до виключної компетенції наглядової ради.

За змістом статті 55 Закону України "Про акціонерні товариства" рішення наглядової ради за результатом розгляду зазначених питань приймаються на засіданнях наглядової ради, які відповідно до статті 55 Закону України "Про акціонерні товариства" проводяться в міру необхідності з періодичністю, визначеною статутом, але не рідше одного разу на квартал.

Засідання наглядової ради є правомочним, якщо в ньому бере участь більше половини її складу. Рішення наглядової ради приймається простою більшістю голосів членів наглядової ради, які беруть участь у засіданні та мають право голосу, якщо для прийняття рішення статутом акціонерного товариства не встановлюється більша кількість голосів. Протокол засідання наглядової ради оформлюється протягом п`яти днів після проведення засідання.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону України "Про акціонерні товариства" у разі, якщо рішення загальних зборів або порядок прийняття такого рішення порушують вимоги цього Закону, інших актів законодавства, статуту чи положення про загальні збори акціонерного товариства, акціонер, права та охоронювані законом інтереси якого порушені таким рішенням, може оскаржити це рішення до суду протягом трьох місяців з дати його прийняття.

Суд має право з урахуванням усіх обставин справи залишити в силі оскаржуване рішення, якщо допущені порушення не порушують законні права акціонера, який оскаржує рішення.

Отже, право акціонера акціонерного товариства оскаржити рішення загальних зборів такого акціонерного товариства передбачене законом. Разом з цим, як свідчить практика Верховного Суду, що є усталеною, рішення наглядової ради акціонерного товариства також можуть бути оскаржені в судовому порядку акціонером акціонерного товариства шляхом пред`явлення позову про визнання його недійсним, якщо таке рішення не відповідає вимогам законодавства та порушує права та / або законні інтереси учасника (акціонера) товариства - заявника такого позову (позивача). Відповідачем за таким позовом є саме акціонерне товариство.

Учасники товариства (акціонери), а також інші особи, права та законні інтереси яких порушені рішенням наглядової ради чи виконавчого органу товариства, вправі оскаржити до суду відповідні рішення як акти, оскільки наглядова рада та виконавчий орган товариства є його органами управління, що приймають обов`язкові для виконання рішення. Це відповідає також нормі статті 55 Конституції України.

Аналогічні висновки Верховного Суду містяться у постановах від 04 червня 2018 року у справі № 910/19433/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 912/127/18, від 16 квітня 2019 року у справі № 912/1469/18, від 09 липня 2019 року у справі № 912/2479/18, від 15 січня 2020 року у справі № 924/645/18, від 15 червня 2022 року у справі № 910/6685/21, від 06 жовтня 2022 року у справі № 922/2013/21 та в інших.

Разом з цим Верховний Суд зазначає про те, що виходячи з положень, закріплених у статтях 15, 16 Цивільного кодексу України, у частині першій статті 50 Закону України "Про акціонерні товариства" та статті 4 Господарського процесуального кодексу України, акціонер акціонерного товариства, який звертається до суду з таким позовом (про визнання недійсним рішень наглядової ради, загальних зборів акціонерів) має обґрунтувати, яке його право та / або охоронюваний законом інтерес порушене спірними рішеннями органів управління акціонерного товариства та зазначити, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення його порушеного права / інтересу. Натомість господарський суд при вирішенні такого корпоративного спору повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясувати питання щодо наявності чи відсутності факту їх порушення або оспорювання спірними рішеннями.

Однак, суди попередніх інстанцій не встановили факт порушення прав та законних інтересів позивачки спірними рішеннями спостережної ради відповідача, з огляду на що правильно та обґрунтовано відмовили у задоволенні позову у цій справі.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

З огляду на викладене, Верховний Суд зазначає, що доводи позивачки у касаційній скарзі про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, з огляду на що наведені нею підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачені пунктами 2, 3 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є необґрунтованими.

Іншою підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі позивачка визначила пункт 4 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

В обґрунтування цієї підстави касаційного оскарження судових рішень позивачка у касаційній скарзі послалася на не дослідження судами попередніх інстанцій наявних в матеріалах справи доказів, що регламентується з пунктом 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, З частини другої статті 287 цього Кодексу.

Верховний Суд зазначає, що умовою застосування пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. Проте, як уже зазначалося вище, у цій справі заявлені скаржницею підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачені пунктами 2 та 3 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є необґрунтованими. З огляду на необґрунтованість зазначених позивачем у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 2 та 3 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд не бере до уваги посилання скаржника і на пункт 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, а також на доводи, що стосуються порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та не дослідження судами зібраних у справі доказів.

Крім того, Верховний Суд зазначає про те, що доводи скаржниці, наведені в обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зводяться до встановлення обставин справи, оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, що з огляду на визначені в статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не є компетенцією суду касаційної інстанції.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене Верховний Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішення Господарського суду Тернопільської області від 20 грудня 2019 року та постанови Західного апеляційного господарського суду від 03 червня 2021 року у справі № 921/83/19.

10. Судові витрати.

Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 20 грудня 2019 року та постанову Західного апеляційного господарського суду від 03 червня 2021 року у справі № 921/83/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                          Н. Губенко

Судді                                                                                                     С. Бакуліна

                                                                                                              О. Баранець

                                                                                                              О. Кібенко

                                                                                                              І. Кондратова

                                                                                                              О. Кролевець

                                                                                                              Л. Стратієнко

                                                                                                              В. Студенець