ВЕРХОВНИЙ СУД

https://reyestr.court.gov.ua/Review/105458809

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2022 року

м. Київ

Справа № 903/806/20

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Васьковського О. В., Жукова С. В., Картере В. І., Огородніка К. М., Пєскова В. Г., Погребняка В. Я., Ткаченко Н. Г.

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.

за участю представників:

Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк": Куценка О. В.

арбітражного керуючого Рабана М. Т. (особисто, в режимі відеоконференцзв`язку)

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2021

у складі колегії суддів: Саврія В. А. (головуючий), Дужича С. П., Коломис В. В.

та на постанову Господарського суду Волинської області від 30.03.2021

у складі судді Шума М. С.

у справі за заявою фізичної особи ОСОБА_1

про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Вступ

Боржник подав до господарського суду заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та проєкт плану реструктуризації його боргів у якому передбачив прощення більшої частини заборгованості перед єдиним кредитором та погашення залишку боргу щомісячно у розмірі меншому за прожитковий мінімум для працездатних осіб.
Збори кредиторів не схвалили план реструктуризації боргів боржника, пославшись на неповноту і недостовірність відомостей зазначених ним у декларації про майновий стан та економічну необґрунтованість плану, а також внесли пропозиції щодо усунення цих недоліків, які не були повною мірою враховані боржником.
Відтак, у зв`язку з ненаданням боржником належної інформації про його майновий стан збори кредиторів звернулися до господарського суду із клопотанням про закриття провадження у справі за пунктом 1 частини сьомої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства (далі також - КУзПБ), у задоволенні якого судом було відмовлено.
Після спливу 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність місцевий господарський суд, з яким погодилася апеляційна інстанція, ухвалив рішення про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ та частини першої статті 130 КУзПБ, вказавши на імперативність останньої норми та наявність підстав для її застосування, позаяк зборами кредиторів не було прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника.
Касант заперечує висновки судів попередніх інстанцій та правильність застосування ними статей 123, 126, 130 КУзПБ, тому Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство, розглядаючи касаційну скаргу кредитора, має вирішити такі питання:

1) які особливості правого регулювання інституту неплатоспроможності фізичних осіб?

2) яка роль арбітражного керуючого у справі про неплатоспроможність фізичної особи?

3) чи є обов`язком для суду при розгляді питання щодо переходу до наступної судової процедури у справі про неплатоспроможність з власної ініціативи надавати юридичну оцінку наявності підстав для закриття провадження у справі, зокрема які визначені в частині сьомій статті 123 КУзПБ?

4) чи є вичерпним перелік підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи наведений у частині сьомій статті 123 КУзПБ?

5) чи може недосягнення мети судової процедури реструктуризації боргів боржника, зокрема відсутність погодженого боржником та схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, бути самостійною підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ?

6) чи може бути процесуальним наслідком недобросовісної поведінки боржника у процедурі реструктуризації боргів закриття провадження у справі про неплатоспроможність за частиною одинадцятою статті 126 КУзПБ?

7) яке співвідношення частини одинадцятої статті 126 та частини першої статті 130 КУзПБ щодо прийняття судом рішення про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника або закриття провадження у справі про неплатоспроможність за відсутності схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника?

Короткий зміст і підстави заяви боржника

29.10.2020 до Господарського суду Волинської області надійшла заява фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність відповідно до статті 115 КУзПБ через неможливість виконати грошові зобов`язання перед кредитором.
До цієї заяви боржник додав, зокрема декларації про майновий стан за 2017-2019 роки у яких зазначив про відсутність у нього та членів сім`ї рухомого чи нерухомого майна, а також проєкт плану реструктуризації боргів, що передбачав розстрочення частини боргу перед єдиним кредитором - Акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк") у розмірі 152 442,00 грн зі сплатою цієї суми боржником протягом 10 років по 1 271,00 грн щомісячно, а також прощення (списання) залишку боргу у розмірі 1 180 812,88 грн.

Рух справи в суді першої інстанції

17.11.2020 Господарським судом Волинської області за наслідками розгляду в підготовчому засіданні заяви фізичної особи ОСОБА_1 : постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; керуючим реструктуризацією боргів боржника - ОСОБА_1 призначено арбітражного керуючого Рабана Микиту Тарасовича; призначено попереднє судове засідання на 05.01.2021.
05.01.2021 Господарським судом Волинської області задоволено заяву АТ КБ "ПриватБанк" про грошові вимоги до боржника; визнано вимоги АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 у розмірі 1 509 894,73 грн боргу та відсотків за користування кредитом; 4 204,00 грн судового збору за подачу відповідної заяви, вирішено інші процесуальні питання.
09.03.2021 керуючим реструктуризацією боргів боржника подано звіт по справі, в якому зазначено, що за результатами перевірки декларацій про майновий стан боржника не встановлено фактів приховування боржником доходів або ж майна за рахунок якого можливо погасити кредиторські вимоги у справі про неплатоспроможність та/або невідповідностей у відомостях, зазначених у деклараціях про майновий стан.
Крім того, у цьому звіті зазначено, що загальними зборами кредиторів (протокол від 29.01.2021 № 1) не було прийнято рішення щодо подальшої процедури через необхідність отримання додаткових документів для з`ясування майнового стану боржника та членів його сім`ї, які в подальшому були надані кредитору.
До звіту керуючого реструктуризацією долучено пояснення АТ КБ "Приватбанк" із зауваженнями стосовно формального підходу до складення плану реструктуризації боргів боржника та його невідповідності вимогам статті 124 КУзПБ.
Поряд з цим, 09.03.2021 АТ КБ "Приватбанк" подав до суду першої інстанції клопотання про закриття провадження у справі за пунктом 2 частини восьмої статті 123 КУзПБ, мотивоване тим, що зборами кредиторів на засіданні 29.01.2021 було розглянуто звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій боржника за три роки та відповідь боржника на пропозицію уточнити дані декларації про майновий стан, за змістом якої останній відмовився надати необхідні відомості про фінансовий стан членів його сім`ї.
09.03.2021 Господарським судом Волинської області постановлено ухвалу про відмову у задоволенні клопотання АТ КБ "Приватбанк" про закриття провадження у справі та відкладено засідання суду на 30.03.2021 для розгляду погодженого кредиторами плану реструктуризації боргів або прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.
На засіданні 16.03.2021 збори кредиторів не схвалили план реструктуризації боргів боржника та надали пропозиції щодо його змісту, зокрема наголосили на необхідності збільшення суми на щомісячне погашення вимог кредитора та вжиття боржником додаткових заходів до сплати боргу (проходження перекваліфікації або зміну місця роботи боржником).
29.03.2021 керуючий реструктуризацією подав до господарського суду письмові пояснення, в яких просив суд ухвалити постанову про визнання боржника ОСОБА_1 банкрутом у порядку статті 130 КУзПБ через те, що протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів (29.01.2021, 16.03.2021) не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про перехід до процедури погашення боргів боржника, а підстави для закриття провадження у справі відсутні.

Короткий зміст постанови суду першої інстанції

30.03.2021 Господарським судом Волинської області на підставі частини першої статті 130 КУзПБ прийнято постанову про визнання фізичної особи ОСОБА_1 банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника.
Постанова суду мотивована тим, що:

- стан боржника характеризується ознаками неплатоспроможності, його майнових активів недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

- станом на 30.03.2021 до суду не подано на затвердження план реструктуризації боргів боржника;

- єдиним кредитором фізичної особи ОСОБА_1 є АТ КБ "Приватбанк", який двічі не погодив на зборах план реструктуризації боргів боржника;

- стосовно майнового стану боржника, судом першої інстанції досліджувалися доводи банку щодо неповноти, внесених до декларацій, відомостей та у задоволенні клопотання АТ КБ "Приватбанк" від 09.03.2021 про закриття провадження у справі відмовлено ухвалою суду;

- відсутні підстави для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , що передбачені частиною сьомою статті 123 КУзПБ;

- суд першої інстанції також зазначив, що на цьому етапі розгляду справи не наділений повноваженнями зобов`язувати боржника пропонувати інші плани реструктуризації боргів, аніж ті, що запропоновані кредитору чи зобов`язувати боржника передбачати у плані реструктуризації ті чи інші заходи, спрямовані на погашення вимог кредиторів (перекваліфікація, інше працевлаштування тощо).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2021 постанову Господарського суду Волинської області від 30.03.2021 залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про визнання фізичної особи ОСОБА_1 банкрутом та введення процедури погашення боргів боржника відповідно до частини одинадцятої статті 126, частини першої статті 130 КУзПБ, з огляду на встановлені обставини та наявні в матеріалах справи докази.

Надходження касаційної скарги та її рух у Верховному Суді

08.06.2021 АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2021 та постанову Господарського суду Волинської області від 30.03.2021 у справі № 903/806/20.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 903/806/20 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Банаська О. О. (головуючий), Пєскова В. Г., Погребняка В. Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 10.06.2021.
Ухвалою від 16.06.2021 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі № 903/806/20 за касаційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк"
05.07.2021 та 12.07.2021 до Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу від боржника та арбітражного керуючого.
13.09.2021, 07.12.2021 та 24.01.2022 від АТ КБ "ПриватБанк" надійшли пояснення по суті справи.

Передача справи на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство

18.11.2021 Верховний Суд постановив ухвалу, якою передав справу № 903/806/20 на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Підставою для передачі визначено необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо ухвалення судом рішення про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника або закриття провадження у справі про неплатоспроможність за відсутності схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника відповідно до частини одинадцятої статті 126 та частини першої статті 130 КУзПБ.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 903/806/20 визначено суддів Верховного Суду у складі: Банаська О. О. (головуючий), Білоуса В. В., Васьковського О. В., Жукова С. В., Картере В. І., Огородніка К. М., Пєскова В. Г., Погребняка В. Я., Ткаченко Н. Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 23.11.2021.
Ухвалою від 24.11.2021 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду прийняв до провадження справу № 903/806/20 за касаційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" та призначив її до розгляду у відкритому судовому засіданні.
30.11.2021 суддя-доповідач у справі на підставі частини сьомої статті 303 ГПК України надіслав до Науково-консультативної ради при Верховному Суді лист з проханням підготувати науковий висновок стосовно співвідношення частини одинадцятої статті 126 та частини першої статті 130 КУзПБ в аспекті порушеного у цій справі питання щодо прийняття судом рішення про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника або закриття провадження у справі про неплатоспроможність за відсутності схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника.
У відповідь на цей запит до Верховного Суду надійшли наукові висновки членів Науково-консультативної ради при Верховному Суді ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
Ухвалою від 14.04.2022 Верховний Суд призначив розгляд справи на 26.05.2022, роз`яснив учасникам справи зміст статей 196, 197, 202 ГПК України та повідомив про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, в тому числі поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, та про можливість подати процесуальні документи на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі "Електронний суд", поштою, факсом або іншими дистанційними засобами зв`язку.
У судовому засіданні 26.05.2022 брали участь представник касанта та арбітражний керуючий.
Будь-яких заяв, клопотань від учасників справи щодо неможливості забезпечити участь у судовому засіданні представників чи реалізувати свої процесуальні права станом на час розгляду скарги до суду касаційної інстанції не надійшло.
Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
Участь представників сторін у судовому засіданні, призначеному на 26.05.20212 обов`язковою не визнавалася.
З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника боржника.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги, підстави касаційного оскарження та узагальнені доводи АТ КБ "Приватбанк"

Скаржник просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2021 та постанову Господарського суду Волинської області від 30.03.2021, а справу № 903/806/20 передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження касант визначив пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України та, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини одинадцятої статті 126 КУзПБ, яка визначає окрему підставу для закриття провадження у справі та зобов`язує суд здійснити судовий контроль за процедурою, в тому числі надати оцінку таким діям боржника:

- нерозкриття повної інформації у декларації про майновий стан боржника, щодо доходів та витрат боржника і членів його сім`ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати;

- бездіяльності та небажання боржника виконувати належним чином свої обов`язки у процедурі реструктуризації;

- бажання боржника якнайшвидше перейти у процедуру погашення боргів задля їх списання;

- неподання боржником на погодження кредиторам плану реструктуризації боргів, для його схвалення або відхилення кредиторами.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

У відзивах на касаційну скаргу боржник та арбітражний керуючий просять залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, стверджуючи про правильність висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання боржника банкрутом з огляду на відсутність у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів; несхвалення зборами кредиторів плану реструктуризації боргу та сплив 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи й висновків суду апеляційної інстанції

Об`єктом касаційного перегляду у цій справі є постанова Господарського суду Волинської області від 30.03.2021, залишена без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського від 12.05.2021, якою визнано фізичну особу ОСОБА_1 банкрутом і введено процедуру погашення боргів боржника.
Предметом судового розгляду є питання обгрунтованості рішення про визнання боржника банкрутом та перехід до наступної судової процедури у справі про неплатоспроможність фізичної особи - погашення боргів боржника.
Зважаючи на зміст предмета судового розгляду, доводів скаржника, заперечень інших учасників справи та висновків судів попередніх інстанцій, під час касаційного перегляду оскаржуваних постанов необхідним є з`ясування питання правильності застосування судами попередніх інстанцій приписів частини одинадцятої статті 126 та частини першої статті 130 КУзПБ.

Щодо особливостей правового регулювання інституту неплатоспроможності фізичних осіб

Із введенням в дію 21.10.2019 Кодексу України з процедур банкрутства запроваджено новий інститут, який застосовується щодо врегулювання питання неплатоспроможності фізичної особи, фізичної особи-підприємця та не тотожний за метою і механізмом реалізації до інституту банкрутства юридичних осіб.
Як убачається з пояснювальної записки до проєкту Кодексу України з процедур банкрутства метою запровадження інституту неплатоспроможності фізичних осіб було визначено врегулювання відносин щодо відновлення платоспроможності боржників, які опинилися в скрутній фінансовій ситуації не з їх вини та потребують допомоги з боку держави.
Тому, призначенням цих норм законодавець визначив забезпечення допомоги чесним боржникам шляхом передусім реструктуризації їх боргів, а у разі неможливості у майбутньому погасити борги - заслужити їх списання.
У преамбулі КУзПБ закріплено, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
За цим підходом, на відміну від банкрутства юридичних осіб, у назві та за змістом положень Книги четвертої КУзПБ - "Відновлення платоспроможності фізичних осіб" законодавець закцентував на пріоритеті реабілітаційної процедури щодо боржника, який залежно від власної волі та обставин справи може отримати звільнення від боргів за результатами обох судових процедур у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.
Отже, застосовуючи ці норми, слід враховувати, що на відміну від банкрутства юридичних осіб, задоволення вимог кредиторів як основна мета провадження про неплатоспроможність фізичних осіб КУзПБ не встановлена.
За змістом статті 116 КУзПБ лише боржник наділений правом ініціювати справу про його неплатоспроможність.
Верховний Суд зауважує, що таким чином КУзПБ запроваджено "добровільне банкрутство" боржника фізичної особи, що не є обов`язком, а правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації його боргів, прощення (списання) вимог кредиторів та/або звільнення від боргів і відновлення його платоспроможності.
За змістом приписів Книги четвертої КУзПБ законодавцем презюмується, що фізична особа - боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання його зобов`язань, а у разі недосягнення згоди стосовно плану реструктуризації боргів, такий боржник припускає визнання його банкрутом і задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів від продажу його майна.
Частиною другою статті 6 КУзПБ визначено, що до боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури, як реструктуризація боргів боржника та погашення боргів боржника.
Згідно з частиною п`ятою статті 119 КУзПБ в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд серед іншого зазначає про введення процедури реструктуризації боргів боржника.
Реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника (стаття 1 КУзПБ).
Отже, ця судова процедура є першим, обов`язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об`єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.
Саме на цьому акцентував Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, вказавши, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 ЦК України).
Тому до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків.
Зокрема, задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов`язки:

- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов`язань перед кредиторами тощо;

- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім`ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 частини третьої статті 116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог;

- подати проєкт плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (частина четверта статті 116, частина сьома статті 126 КУзПБ);

- повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (стаття 125 КУЗПБ);

- погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (частина перша статі 128 КУзПБ).

Також, КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, зокрема передбачає:

- відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю чи визнано банкрутом протягом попередніх п`яти років (пункти 3, 4 частини четвертої статті 119 КУзПБ), а також заборону відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи-боржника протягом року з дня закриття такого провадження стосовно того ж боржника з підстав, передбачених частиною сьомою статті 123 КУзПБ;

- закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім`ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім`ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 частини сьомої статті 123 КУзПБ);

- відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність, якщо порушено порядок розроблення та погодження цього плану; умови реструктуризації боргів суперечать законодавству; боржник не погасив борги, що підлягають обов`язковій сплаті згідно з частиною третьою статті 125 КУзПБ або боржник вчиняє дії, спрямовані на перешкоджання проведенню стосовно нього процедур, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 2, 5, 6 частини восьмої статті 126 КУзПБ);

- дискрецію господарського суду у вирішенні питання щодо можливості подальшого руху справи про неплатоспроможність, якщо протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника мета цієї процедури не досягнута (частина одинадцята статті 126 КУзПБ).

Системне тлумачення цих приписів свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.

Щодо ролі арбітражного керуючого у справі про неплатоспроможність фізичної особи

Задля ефективної реалізації боржником цього права КУзПБ передбачає участь арбітражного керуючого у справі про неплатоспроможність фізичної особи, залежно від судової процедури - як керуючого реструктуризацією боргів або керуючого реалізацією майна боржника.
Поряд із загальним правовим статусом арбітражного керуючого закріпленим у статті 12 КУзПБ, деякі його аспекти у справах про неплатоспроможність фізичних осіб конкретизовано статтею 114 КУзПБ, а особливості механізму реалізації - у інших нормах Книги четвертої цього Кодексу.
За частиною першою статті 114 КУзПБ арбітражний керуючий у справі про неплатоспроможність фізичної особи користується всіма правами арбітражного керуючого відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати інформацію і документи, що містять конфіденційну інформацію та/або банківську таємницю; здійснювати огляд майна боржника.
Арбітражний керуючий у справі про неплатоспроможність фізичної особи зобов`язаний організувати виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації), визначити його вартість (пункт 1 частини другої статті 114 КУзПБ).
Керуючий реструктуризацією не пізніше ніж за 10 днів до дня попереднього засідання зобов`язаний направити суду, кредиторам та боржнику звіт про результати перевірки декларації боржника (частина третя статті 122 КУзПБ).
На результатах таких заходів, за приписами частини сьомої статті 123 та частини першої статті 124 КУзПБ, ґрунтуватиметься план реструктуризації боргів боржника, а у разі виявлення керуючим реструктуризацією та неусунення боржником неповноти/недостовірності інформації у декларації про його майновий стан - рішення про закриття провадження у справі.
Тому, керуючий реструктуризацією зобов`язаний у найкоротший строк перевірити майновий стан боржника, серед іншого виконати вказівки суду чи зборів кредиторів щодо додаткової перевірки конкретних фактів приховування боржником майна чи відомостей його декларації, а також забезпечити збирання та аналіз інформації, витребуваної судом відповідно до пунктів 9 - 11 частини п`ятої статті 119 КУзПБ при відкритті провадження у справі.
Верховний Суд зауважує, що своєчасне та належне виконання керуючим реструктуризацією завдань з перевірки майнового стану боржника є запорукою адекватної оцінки стану неплатоспроможності боржника та його можливостей погасити борг, відтак сприятиме досягненню компромісу при узгодженні сторонами плану реструктуризації боргів.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 КУзПБ арбітражний керуючий у справі про неплатоспроможність фізичної особи зобов`язаний брати участь у розробленні плану реструктуризації боргів боржника, забезпечити його розгляд зборами кредиторів та подання на затвердження господарському суду.
За приписами частин першої, другої статті 126 КУзПБ керуючий реструктуризацією протягом трьох днів з дня схвалення зборами кредиторів погодженого з боржником плану реструктуризації боргів подає до господарського заяву про його затвердження та сам план.
Тож, задля досягнення мети судової процедури реструктуризації боргів боржника керуючий реструктуризацією має забезпечити конструктивну взаємодію сторін щодо опрацювання плану реструктуризації боргів, сприяти у реалізації ними своїх прав та спонукати до виконання обов`язків у строки, встановлені законом чи судом.
Виходячи з наведеного, Верховний Суд наголошує на ключовій ролі арбітражного керуючого на цьому етапі справи про неплатоспроможність фізичної особи, адже саме йому належить подати суду на затвердження план реструктуризації боргів боржника, тому керуючий реструктуризацією зобов`язаний забезпечити розроблення такого плану відповідно до вимог статті 124 КУзПБ та з урахуванням економічно обґрунтованих пропозицій сторін, а також у встановлені строки подати його на схвалення зборам кредиторів та для затвердження - суду.

Щодо закриття провадження у справі про неплатоспроможність в межах судової процедури реструктуризації боргів боржника

Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною шостою статті 12 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
За частиною першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених Книгою четвертою КУЗБ "Відновлення платоспроможності фізичної особи" (стаття 113 КУзПБ).
За такого правового регулювання у справі про неплатоспроможність фізичної особи застосовні загальні підстави закриття провадження у справі про банкрутство, передбачені частиною першою статті 90 КУзПБ з урахуванням особливостей, встановлених спеціальними нормами цього Кодексу, отже тією мірою, якою ці підстави можуть стосуватися боржника - фізичної особи.
Системне тлумачення положень частини першої статті 90 КУзПБ у взаємозв`язку зі статтею 113 КУзПБ свідчить, що наведена норма та визначені нею підстави закриття провадження у справі про банкрутство (за винятком, визначених пунктами 1, 2, 5, які стосуються виключно юридичних осіб) є загальними приписами стосовно підстав закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи за Книгою четвертою цього Кодексу, адже застосовуються як до банкрутства юридичних осіб, так і фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців.
Тож, за змістом частини першої статті 90 КУзПБ термін "справа про банкрутство" слід тлумачити широко, як універсальне поняття, адже банкрутство боржника є одним з етапів провадження про неплатоспроможність фізичної особи, а підстави закриття провадження, які стосуються лише юридичних осіб, законодавець виділив у цій нормі відповідним уточненням щодо особи боржника або властивих лише банкрутству юридичних осіб судових процедур.
Окрім того, з урахуванням положень статей 3, 12 ГПК України, 2 КУзПБ та відсилочного припису пункту 9 частини першої статті 90 КУзПБ у справі про неплатоспроможність фізичної особи можуть бути застосовані підстави закриття провадження у справі за статтею 231 ГПК України в тих межах, що стосуються фізичної особи та особливостей банкрутства.
Щодо спеціальних підстав закриття провадження у справі, які можуть бути застосовані лише у справі про неплатоспроможність фізичної особи, то аналіз приписів Книги четвертої КУзПБ свідчить, що така процесуальна можливість передбачена на всіх стадіях судової процедури реструктуризації боргів боржника, за різних підстав та з неоднаковим ступенем імперативності відповідних норм.
Так, частиною сьомою статті 123 КУзПБ визначено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо:

1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи і витрати боржника та членів його сім`ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів і витрат боржника та членів його сім`ї;

2) майно членів сім`ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім`ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами;

3) судовим рішенням, що набрало законної сили та не було скасоване, боржник був притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю.

Верховний Суд звертає увагу на те, що конструкція цієї норми побудована як безумовний захід відповідальності боржника за дії на шкоду кредиторам, тому не передбачає альтернативного вирішення та необхідності з`ясування мотивів боржника - фізичної особи, за встановлення відповідних фактів господарським судом.
До того ж, розширене коло ініціаторів застосування частини сьомої статті 123 КУзПБ та відсутність процесуальних обмежень щодо її реалізації на всіх стадіях справи про неплатоспроможність фізичної особи забезпечують невідворотність такого наслідку очевидно недобросовісних дій боржника.
Враховуючи призначення цієї норми та можливість застосування її судом з власної ініціативи, Верховний Суд наголошує на тому, що господарський суд не може залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за частиною сьомою статті 123 КУзПБ, тому з власної ініціативи, зокрема, вирішуючи питання про перехід до судової процедури погашення боргів, зобов`язаний перевірити такі обставини справи та надати їм юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні.
У абзаці п`ятому частини сьомої статті 123 КУзПБ визначено, що господарський суд протягом одного року з дня закриття провадження у справі про неплатоспроможність з підстав, визначених цією частиною, не може відкрити провадження у новій справі про неплатоспроможність щодо того самого боржника.
Таким чином, зібравши певний перелік підстав для закриття провадження у справі в окремій нормі (частина сьома статті 123 КУзПБ), законодавець акцентував насамперед на спеціальних наслідках її реалізації - неможливості протягом року повторно скористатися такою процедурою для очевидно недобросовісного боржника.
Тому, перелік підстав для закриття провадження у справі за частиною сьомою статті 123 КУзПБ слід тлумачити як вичерпний лише в аспекті застосування передбачених цією ж нормою обмежувальних наслідків такого закриття.
До того ж, у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ передбачає право зборів кредиторів (кредитора у частині другій статті 128) звернутися до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність якщо:

- збори кредиторів прийняли рішення про відмову у схваленні плану реструктуризації боргів боржника (пункт 2 частини восьмої статті 123 КУзПБ);

- господарський суд відмовив у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника (частина десята статті 126 КУзПБ);

- боржником порушено план реструктуризації боргів (частина друга статті 128 КУзПБ).

Системний аналіз цих норм приводить до висновку, що за наведених вище підстав (окрім частини сьомої статті 123 КУзПБ) господарський суд може вирішити питання щодо доцільності подальшого руху справи лише за клопотанням зборів кредиторів (кредитора), яким на певній стадії судової процедури реструктуризації боргів боржника надано виключне право ініціювати за власним вибором перехід до наступної судової процедури неплатоспроможності фізичної особи або закриття провадження у справі.
Слід зазначити, що визначені у пункті 2 частини восьмої статті 123, частині десятій статті 126 та частині другій статті 128 КУзПБ підстави для звернення зборів кредиторів (кредитора) із клопотанням про закриття провадження у справі можуть бути зумовлені саме неконструктивною позицією останніх при погодженні плану реструктуризації боргів, порушеннями при схваленні зборами кредиторів плану реструктуризації боргів, іншими обставинами, які не залежать від волі боржника, що має врахувати господарський суд при вирішенні питання про задоволення чи відмову у задоволенні такого клопотання зборів кредиторів (кредитора) крізь призму мети провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.
Таким чином само по собі клопотання зборів кредиторів про закриття провадження/перехід до наступної судової процедури, за відсутності передбачених спеціальним законом підстав та обставин, не може бути достатньою та безумовною підставою для задоволення господарським судом такого клопотання.
Відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ, якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
За змістом цієї норми:

- чітко визначений строк з якого вона може бути застосована судом - після спливу трьох місяців у процедурі реструктуризації боргів боржника;

- обов`язковою умовою її реалізації є неподання до господарського суду протягом визначеного строку погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника;

- коло ініціаторів її застосування не конкретизовано;

- господарський суд набуває право на альтернативне вирішення подальшого руху справи: ухвалити рішення про перехід до наступної судової процедури чи про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.

Порівняльний аналіз положень частини одинадцятої статті 126 КУзПБ з частиною сьомою статті 123КУзПБ свідчить, що хоча ці норми частково кореспондуються між собою, проте не є тотожними за ступенем імперативності, колом ініціаторів та передумовами їх застосування.
Такі відмінності дають підстави для висновку, що неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів може бути самостійною підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.
Водночас, слід враховувати, що сам по собі факт недосягнення мети судової процедури реструктуризації боргів не є обов`язковою підставою для припинення реабілітації боржника у справі про відновлення платоспроможності фізичної особи, адже за змістом частини одинадцятої статті 126 КУзПБ у такому випадку закриття провадження у справі про неплатоспроможність є лише одним з варіантів вирішення господарським судом питання щодо подальшого руху такої справи, поряд з визнанням боржника банкрутом та переходом до процедури погашення його боргів.
За загальним правилом закриття провадження у справі є формою завершення судового розгляду без прийняття рішення по суті справи через виявлення після відкриття провадження таких обставин, з якими закон пов`язує неможливість її судового розгляду.
Окрім виконання плану реструктуризації боргів боржника, у інших випадках за Книгою четвертою КУзПБ закриття провадження у справі під час судової процедури реструктуризації боргів не може вважатися очікуваним процесуальним рішенням для боржника з огляду на "добровільність банкрутства" фізичної особи та основну мету цього провадження - соціальну реабілітацію добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
Водночас очевидним є те, що неподання до господарського суду протягом трьох місяців з введення процедури реструктуризації боргів погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника може бути зумовлене як недобросовісною поведінкою боржника, так і неналежною реалізацією кредиторами власних правомочностей.
За таких обставин однією з процесуальних гарантій захисту інтересів сторін та ухвалення справедливого рішення за частиною одинадцятою статті 126 КУЗПБ є закріплена у цій нормі дискреція господарського суду - можливість обрати з двох варіантів рішення (про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність) такий, що є найбільш оптимальним у правових і фактичних умовах вирішення конкретної справи, з урахуванням принципів добросовісної поведінки боржника, неналежної реалізації кредиторами власних правомочностей та судового контролю у відносинах неплатоспроможності, а також відповідно до основної мети провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.
Щодо застосування частини одинадцятої статті 126 КУзПБ Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 сформував висновок, за яким у випадку неподання до господарського суду протягом трьох місяців погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, суд, через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у діях/бездіяльності боржника, при цьому враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.
У розвиток цієї правової позиції Верховний Суд наголошує, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 КУзПБ. Тому, обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.
Такими обставинами можуть бути, серед іншого ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім`ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з`ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.

Щодо співвідношення частини одинадцятої статті 126 та частини першої статті 130 КУзПБ

Верховний Суд акцентує, що за приписами КУзПБ судова процедура реструктуризації боргів боржника має строковий характер та вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
В ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд зазначає, зокрема, строк підготовки та подання до господарського суду плану реструктуризації боргів боржника, який не може перевищувати трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду (пункт 8 частини п`ятої статті 119 КУзПБ).
Попереднє засідання суду проводиться не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (частина друга статті 122 КУзПБ).
Згідно з частиною четвертою статті 122 КУзПБ в ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються: 1) обов`язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення такої ухвали; 2) дата засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.
Отже, на відміну від статті 44 КУзПБ, у справі про неплатоспроможність фізичної особи КУзПБ не встановлює граничного строку здійснення судової процедури реструктуризації боргів боржника, проте у наведених вище приписах визначає максимальні строки щодо кожної стадії цієї судової процедури, крім виконання плану реструктуризації боргів, що має індивідуальні особливості для кожного боржника.
Зазначене у сукупності дає підстави для висновку, що строк судової процедури реструктуризації боргів боржника від дня її введення та до затвердження судом погодженого кредиторами плану реструктуризації боргів або прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження, зокрема у разі неподання чи незатвердження такого плану, не повинен перевищувати 120 днів.

114. Таке тлумачення кореспондується з приписами частини першої статті 130 КУзПБ про перехід до процедури погашення боргів боржника у разі, якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не схвалено плану реструктуризації боргів боржника, що розуміється як додатковий стимул для дієвої реалізації кредиторами своїх правомочностей та засіб захисту інтересів добросовісного боржника від зволікання кредиторів.

Відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Логічне та філологічне тлумачення цієї норми у взаємозв`язку з пунктом 2 частини четвертої статті 122 КУзПБ приводить до висновку, що за їх приписами на господарський суд покладено обов`язок розглянути та вирішити питання щодо подальшого руху справи після спливу тримісячного строку з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника, зокрема у разі неподання на затвердження плану реструктуризації боргів боржника, а словосполучення "має право прийняти рішення" вказує на дискрецію господарського суду при вирішенні цього питання в межах диспозиції частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.
Отже, до встановленого строку визнання боржника банкрутом за частиною першою статті 130 КУзПБ господарський суд у судовому засіданні, призначеному згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 122 КУзПБ зобов`язаний з`ясувати причини неподання на затвердження плану реструктуризації боргів і позиції сторін та за результатами ухвалити рішення про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника, або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.
Таким чином, хоча КУзПБ докладно не регламентує закінчення процедури реструктуризації боргів боржника, проте за приписами пункту 8 частини п`ятої статті 119, частини одинадцятої статті 126 цього Кодексу визначено строк, три місяці з дня введення процедури реструктуризації боргів, протягом якого, але не пізніше строків установлених законом і судом, сторони мають здійснити свої права та обов`язки задля узгодження плану реструктуризації боргів боржника, у разі якщо господарський суд раніше не дійде висновку про наявність підстав для переходу до наступної судової процедури або закриття провадження у справі, зокрема відповідно до частини сьомої, пункту 2 частини восьмої статті 123 КУзПБ.
До спливу цього строку керуючий реструктуризацією зобов`язаний виконати в повному обсязі покладені на нього завдання, зокрема щодо перевірки майнового стану боржника та забезпечення розгляду зборами кредиторів плану реструктуризації боргів, а господарський суд повинен забезпечити дотримання процесуальних строків та гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін у судовій процедурі реструктуризації боргів боржника.
Верховний Суд наголошує на такому визначенні спеціальним законом строків у судовій процедурі реструктуризації боргів, адже презюмується, що добросовісний боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, здатен без зволікань надати вичерпну інформацію щодо свого майнового стану та можливостей погасити борги, а динамічність цієї процедури попереджує ризик додаткових витрат боржника через вичерпання авансування винагороди арбітражного керуючого та відповідає принципу процесуальної економії господарського судочинства.
За змістом частини першої статті 130 КУзПБ господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у двох випадках, якщо:

- протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника;

- зборами кредиторів прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника.

Ця норма хоча і регламентує початок судової процедури погашення боргів боржника, проте не визначає всіх випадків її введення та усієї сукупності підстав, що належить з`ясувати суду для переходу до наступної судової процедури у справі.
За змістом абзацу другого частини другої статті 6, частини перша статті 130 КУзПБ процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність фізичної особи одночасно з визнанням банкрутом боржника, тобто у разі встановлення ознак неплатоспроможності боржника.
Таким чином, визнаючи боржника - фізичну особу банкрутом, господарський суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, шляхом з`ясування та зіставлення активів і пасивів боржника.
Тому неплатоспроможність боржника є обов`язковою підставою для визнання боржника банкрутом та переходу до судової процедури погашення боргів, зокрема в порядку частини першої статті 130 КУзПБ, а відсутність ознак неплатоспроможності боржника матиме наслідком закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 90 КУзПБ.
Отже, приписи частини першої статті 130 КУзПБ не повинні застосовуватися суто формально та зводитися до підрахунку строків чи встановлення відсутності/наявності рішення зборів кредиторів про схвалення плану реструктуризації боргів боржника без встановлення господарським судом обставин справи, перевірки дотримання процесуальних гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін, а також з`ясування підстав для закриття провадження у справі, зокрема за частиною сьомою статті 123, частиною одинадцятою статті 126 КУзПБ.
Враховуючи, що у частині одинадцятій статті 126 КУЗПБ конкретизовано лише момент з якого вона підлягає застосуванню господарським судом, реалізація цієї норми можлива після спливу трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника та до звершення цієї судової процедури, зокрема безпосередньо перед вирішенням господарським судом питання про визнання боржника банкрутом та перехід до судової процедури погашення боргів в порядку частини першої статті 130 КУзПБ.
Враховуючи наведене, Верховний Суд зауважує, що приписи частини одинадцятої статті 126 та частини першої статті 130 КУзПБ у їх системному зв`язку є послідовністю процесуальних засобів, де дискреція господарського суду у вирішенні питання про перехід до наступної судової процедури чи закриття провадження у справі за частиною одинадцятою статті 126 КУзПБ є основним процесуальним інструментом, що застосовується крізь призму судового контролю та відповідно до мети провадження про неплатоспроможність фізичної особи, а частина перша статті 130 КУзПБ формалізує початок судової процедури погашення боргів боржника та є спеціальною процесуальною гарантією для добросовісного боржника у разі зволікання зборів кредиторів із прийняттям рішення щодо плану реструктуризації його боргів.

Щодо суті касаційної скарги

У справі, що переглядається, АТ КБ "ПриватБанк" оскаржує постанову Господарського суду Волинської області від 30.03.2021, залишену без змін за результатами апеляційного перегляду, якою фізичну особу ОСОБА_1 визнано банкрутом і введено процедуру погашення боргів боржника.
Касант не погоджується із застосуванням при ухваленні оскаржуваних рішень частини першої статті 130 КУзПБ та стверджує, що суд першої інстанції всупереч приписів частини одинадцятої статті 126 КУзПБ не надав оцінки обставинам, що свідчать про несправедливість і необґрунтованість запропонованих боржником умов реструктуризації заборгованості та його незацікавленість у реструктуризації боргу, тому суди дійшли помилкових висновків про наявність підстав для переходу до судової процедури погашення боргів.
Надаючи оцінку доводам касанта щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій наведених вище приписів, Верховний Суд, виходить з вимог статті 300 ГПК України щодо здійснення касаційного перегляду в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
Зокрема, при ухваленні оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій було встановлено що:

- провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 відкрито 17.11.2020;

- станом на день ухвалення (30.03.2021) судом першої інстанції постанови про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів до суду не подано на затвердження план реструктуризації боргів боржника;

- єдиним кредитором фізичної особи ОСОБА_1 є АТ КБ "ПриватБанк", яке не погодило на зборах кредиторів (29.01.2021, 16.03.2021) план реструктуризації боргів боржника.

До того ж, враховано, що заперечення АТ КБ "ПриватБанк" стосовно неповноти внесених до декларацій боржника відомостей були предметом перевірки, за результатами якої ухвалою місцевого господарського суду від 09.03.2021 відмовлено у задоволенні клопотання банку про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини сьомої статті 123 КУзПБ.
Враховуючи наведені обставини, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів з огляду на таке.
Концепція інституту неплатоспроможності фізичних осіб та аналіз положень КУзПБ, що регламентують судову процедуру реструктуризації боргів боржника, дають підстави для висновку, що запорукою досягнення мети цієї процедури є компроміс між кредиторами і боржником щодо зміни способу та порядку виконання його грошових зобов`язань з урахуванням майнового стану та об`єктивних можливостей боржника.
Верховний Суд зауважує, що боржник не може бути примушений до врахування пропозицій кредиторів чи погодження плану реструктуризації боргів у запропонованій ними редакції.
До того ж, на цій стадії інтереси кредиторів можуть полягати як у реструктуризації боргів, так і у найскорішому переході до їх погашення за наявності у боржника майна.
Тому, за недосягнення згоди з боржником збори кредиторів наділені процесуальними засобами впливу на рух справи задля припинення судової процедури відновлення платоспроможності щодо недобросовісного боржника чи переходу до погашення боргів відповідно до своїх інтересів у справі, зокрема можуть:

- за результатами розгляду плану реструктуризації боргів боржника відмовити у його схваленні та звернутися до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів боржника або з клопотанням про закриття провадження у справі про неплатоспроможність (пункт другий частини восьмої статті 123 КУзПБ);

- звернутися до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі постановлення господарським судом ухвали про відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника (пункт другий частини восьмої статті 123 КУзПБ).

Також збори кредиторів не позбавлені права заявити клопотання про перехід до процедури погашення боргів чи закриття провадження у справі в порядку частини одинадцятої статті 126 КУзПБ з обґрунтуванням відповідних підстав.
Водночас, спеціальні норми КУзПБ не обмежують кредиторів боржника - фізичної особи у виборі позиції у справі, проте за їх пасивної участі в провадженні, зволіканні з реалізацією правомочностей чи невчиненні ними необхідних процесуальних дій, ризики такої бездіяльності покладаються саме на кредиторів та не повинні зашкодити законним інтересам боржника.
Так, за приписами частини першої статті 130 КУзПБ якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника.
Як установлено судами попередніх інстанцій проєкт плану реструктуризації боргів боржника та власне план подавалися на розгляд кредитора, проте на засіданнях (29.01.2021, 16.03.2021) зборами кредиторів рішення щодо схвалення плану реструктуризації боргів боржника чи про відмову у схваленні цього плану та звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом або з клопотанням про закриття провадження у справі про неплатоспроможність не приймалося.
Таким чином, судова процедура реструктуризації боргів ОСОБА_1 на момент прийняття судом першої інстанції оскаржуваної постанови фактично знаходилася на стадії погодження сторонами умов плану реструктуризації боргів боржника, оскільки збори кредиторів у встановлені строки та у спосіб, передбачений частинами другою, восьмою статті 123 КУзПБ, остаточної оцінки цьому плану не надали.
Водночас збори кредиторів з клопотанням про закриття провадження у справі в порядку пункту 2 частини восьмої статті 123 КУзПБ до господарського суду не зверталися.
До того ж, кредитором не оскаржувалася ухвала суду першої інстанції від 09.03.2021 про відмову у задоволенні клопотання АТ КБ "Приватбанк" про закриття провадження у справі через неповноту відомостей у декларації про майновий стан боржника.
Отже, саме через зволікання з реалізацією власних правомочностей за результатами розгляду плану реструктуризації боргів боржника збори кредиторів рішення щодо його схвалення/відмови у схваленні не прийняли, що за встановлених у цій справі обставин, зокрема неплатоспроможності боржника, відповідно до статті 130 КУзПБ є підставою для визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника.
Доводів, які б спростовували ці обставини касантом не наведено, як і не доведено об`єктивної неможливості реалізувати свої права та захистити інтереси на стадії погодження плану реструктуризації боргів у спосіб передбачений пунктом 2 частини восьмої статті 123 КУзПБ.
Ураховуючи зазначене, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання фізичної особи ОСОБА_1 банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника відповідно до частини першої статті 130 КУзПБ.
Зазначеним спростовуються доводи касанта щодо передчасності та необґрунтованості відповідних висновків судів попередніх інстанцій.
Аргументи скаржника стосовно ненадання судами попередніх інстанцій належної оцінки окремим фактам і доказам, що можуть свідчити про неповноту інформації про майновий стан боржника та неналежне виконання ним своїх обов`язків, за своєю суттю зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що знаходиться поза межею повноважень суду касаційної інстанції.
Верховний Суд звертає увагу, що суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), згодом підтриманий Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).
Решта доводів скаржника, наведені як підстава скасування оскаржуваних рішень, не впливають на правильність висновків судів попередніх інстанцій та законність і обґрунтованість ухвалених ними рішень у справі стосовно визнання боржника банкрутом та переходу до судової процедури погашення боргів боржника.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду вважає, що підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень місцевого та апеляційного господарських судів немає.

Щодо судових витрат скаржника зі сплати судового збору

Зважаючи на висновок Верховного Суду про залишення касаційної скарги без задоволення, судові витрати АТ КБ "ПриватБанк", понесені у зв`язку з касаційним переглядом справи, покладаються на скаржника згідно з положеннями статті 129 ГПК України.

Висновки щодо застосування норм права

Відповідно до частини другої статті 315 ГПК України у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.
На підставі викладеного, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду висловлює такий висновок про застосування норм права.

Щодо особливостей правового регулювання інституту неплатоспроможності фізичних осіб

У судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, тому до боржника - фізичної особи за приписами Книги четвертої КУзПБ установлено спеціальні вимоги до його добросовісності, інше б суперечило засадам цивільного законодавства, зокрема таким, як добросовісність у здійсненні відповідного права та недопустимість зловживання правом (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 13 ЦК України).
За змістом приписів статей 116, 119, 123, 125, 126, 128 КУзПБ щодо вимог до боржника та процесуальних наслідків їх невиконання, законодавець означив принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.

Щодо ролі арбітражного керуючого у справі про неплатоспроможність фізичної особи

У судовій процедурі реструктуризації боргів боржника роль арбітражного керуючого є ключовою, адже за частиною першою статті 126 КУзПБ саме йому належить подати суду на затвердження план реструктуризації боргів боржника, відтак керуючий реструктуризацією зобов`язаний забезпечити розроблення такого плану відповідно до вимог статті 124 КУзПБ та з урахуванням економічно обґрунтованих пропозицій сторін, а також у встановлені строки подати його на схвалення зборам кредиторів та для затвердження - суду.

Системне тлумачення положень статей 90, 123, 126, 128, 129 КУзПБ у взаємозв`язку зі статтями 2, 113 КУзПБ приводить до висновку, що закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи під час судової процедури реструктуризації боргів боржника можливе:

- зі спеціальних підстав, визначених частиною сьомою статті 123 КУзПБ, частиною одинадцятою статті 126 КУзПБ;

- із загальних підстав, визначених пунктами 1 - 8 частини першої статті 90 КУзПБ (тією мірою, якою ці підстави можуть стосуватися боржника - фізичної особи);

- в інших випадках, передбачених законом (пункт 9 частини першої статті 90 КУзПБ), зокрема визначених пунктами 1 - 7 частини першої статті 231 ГПК України в тих межах, що стосуються судової процедури неплатоспроможності фізичної особи.

Враховуючи, що основним призначенням частини сьомої статті 123 КУзПБ є припинення реабілітації очевидно недобросовісного боржника та можливість її застосування з власної ініціативи суду, господарський суд не може залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за цією нормою, тому з власної ініціативи, зокрема розглядаючи інформацію керуючого реструктуризацією про результати перевірки майнового стану боржника або вирішуючи питання про перехід до судової процедури погашення боргів, зобов`язаний перевірити такі обставини та надати їм юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні.
Виокремивши певний перелік підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи у частині сьомій статті 123 КУзПБ, законодавець у абзаці п`ятому цієї норми акцентує на спеціальних наслідках її реалізації - неможливості протягом року повторно скористатися судовою процедурою неплатоспроможності для очевидно недобросовісного боржника. Тому, перелік підстав для закриття провадження у справі за частиною сьомою статті 123 КУзПБ слід тлумачити як вичерпний лише в аспекті застосування передбачених цією ж нормою обмежувальних наслідків такого закриття.
Само по собі клопотання зборів кредиторів про закриття провадження/перехід до наступної судової процедури, за відсутності передбачених спеціальним законом підстав та обставин, не може бути достатньою та безумовною підставою для задоволення господарським судом такого клопотання.
Порівняльний аналіз положень частини одинадцятої статті 126 КУзПБ з іншими нормами, що регламентують закриття провадження на стадії реструктуризації боргів свідчить про те, що хоча ці норми частково кореспондуються між собою, проте не є тотожними за ступенем імперативності, колом ініціаторів та передумовами їх застосування. Такі відмінності дають підстави для висновку, що неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів може бути самостійною підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.
Сам по собі факт недосягнення мети судової процедури реструктуризації боргів не є обов`язковою підставою для припинення реабілітації боржника у справі про відновлення платоспроможності фізичної особи, адже за змістом частини одинадцятої статті 126 КУзПБ у такому випадку закриття провадження у справі є лише одним з варіантів вирішення господарським судом питання щодо подальшого руху справи.
Добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав з якими КУзПБ пов`язує можливість альтернативного вирішення господарським судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи. Тому, обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом при ухваленні рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.
Логічне та філологічне тлумачення частини одинадцятої статті 126 КУЗПБ у взаємозв`язку з пунктом 2 частини четвертої статті 122 КУзПБ приводить до висновку, що за їх приписами на господарський суд покладено обов`язок розглянути та вирішити питання щодо подальшого руху справи після спливу тримісячного строку з дня введення процедури розпорядження майном, зокрема у разі неподання на затвердження плану реструктуризації боргів боржника, а словосполучення "має право прийняти рішення" вказує на дискрецію господарського суду при вирішенні цього питання в межах диспозиції частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.
У разі неподання до господарського суду протягом трьох місяців погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, суд, після спливу цього строку повинен у судовому засіданні з`ясувати позиції сторін та крізь призму судового контролю оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини недосягнення мети судової процедури реструктуризації боргів.
Враховуючи, що у частині одинадцятій статті 126 КУЗПБ конкретизовано лише момент з якого вона підлягає застосуванню господарським судом, реалізація цієї норми можлива після спливу трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника та до звершення цієї судової процедури, зокрема безпосередньо перед вирішенням господарським судом питання про визнання боржника банкрутом та перехід до судової процедури погашення боргів в порядку частини першої статті 130 КУзПБ.
Приписи частини першої статті 130 КУзПБ не повинні застосовуватися суто формально та зводитися до підрахунку строків чи встановлення відсутності/наявності рішення зборів кредиторів про схвалення плану реструктуризації боргів боржника без встановлення господарським судом обставин справи, перевірки дотримання процесуальних гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін, а також з`ясування підстав для закриття провадження у справі, зокрема за частиною сьомою статті 123, частиною одинадцятою статті 126 КУзПБ.
За змістом абзацу другого частини другої статті 6, частини перша статті 130 КУзПБ процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність фізичної особи одночасно з визнанням банкрутом боржника, тобто у разі встановлення ознак неплатоспроможності боржника, яка є обов`язковою підставою для визнання боржника банкрутом та переходу до судової процедури погашення боргів, зокрема в порядку частини першої статті 130 КУзПБ, а відсутність ознак неплатоспроможності боржника матиме наслідком закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 90 КУзПБ.

На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 310, 313, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення.
Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2021 та постанову Господарського суду Волинської області від 30.03.2021 у справі № 903/806/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді В. В. Білоус

О. В. Васьковський

С. В. Жуков

В. І. Картере

К. М. Огороднік

В. Г. Пєсков

В. Я. Погребняк

Н. Г. Ткаченко

Постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі №903/806/20