Постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі №904/5314/20

https://reyestr.court.gov.ua/Review/105034151

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2022 року

м. Київ

cправа № 904/5314/20

Верховний Суд у складі суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду: Ткаченко Н. Г.- головуючого (доповідач),  Банаська О. О., Білоуса В. В., Васьковського О. В., Жукова С. В., Картере В. І., Огородніка К. М., Пєскова В. Г., Погребняка В. Я.,

за участю секретаря судового засідання Громак В. О.

за участю представників: ТОВ "НФМ Агро" - адвоката Тютюнник В. А., АТ КБ "ПриватБанк" - адвокатів Андріїшиної Н. П., Куценка О. В., ПрАТ "СК "ІНГОССТРАХ" - адвоката Волової О.В.,ТОВ "Агрокомплект "- адвоката Демченка С.В., ТОВ "Дніпровський елеватор" - адвоката Павлової О.О., арбітражного керуючого - Чичви О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НФМ Агро"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2021 щодо ухвали Господарського суду Дніпропетровської області 22.12.2020 (про визнання додаткових конкурсних вимог) в частині в грошових вимог Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"  

у справі № 904/5314/20

за заявою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Товариство освіти ім.М.С.Грушевського"

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2020 відкрито провадження за заявою АТ КБ "ПриватБанк" у справі № 904/5314/20 про банкрутство ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" та серед іншого  визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора АТ КБ "ПриватБанк" у розмірі 18 679 814,88 грн.

До Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява АТ КБ "ПриватБанк" з додатковими конкурсними вимогами до боржника на загальну суму 867 579 338,92 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2020 (суддя Соловйова А. Є.) визнано додаткові конкурсні грошові вимоги АТ КБ "Приватбанк" до ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" в сумі: 133 180 000,00 грн - вимоги, забезпечені заставою майна боржника, вносяться до реєстру окремо; 4 204, 00 грн - витрати по сплаті судового збору (1 черга задоволення вимог кредиторів); 191 876 358,25 грн - заборгованість за кредитом, проценти, борг за оренду приміщення, інфляційні втрати, 3% річних, судовий збір у справах №904/388/18, №904/387/18 (4 черга задоволення вимог кредиторів), 702,89 грн - пеня (6 черга задоволення вимог кредиторів). Додаткові конкурсні грошові вимоги АТ КБ "Приватбанк" до ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" в сумі  542 522 277,78 грн - відхилено.

АТ КБ "ПриватБанк" оскаржило ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2020 у справі № 904/5314/20 в частині відхилення грошових вимог до боржника в сумі 530 961 023,55 грн (заборгованість за винагородою згідно з п. п. 4.7 кредитних договорів №DNHSLNI05182 від 26.02.2014, №DNHSLKI04342 від 18.10.2013 та №О030Г/с від 26.12.2011).

Предметом апеляційного перегляду була ухвала місцевого господарського суду в частині відхилення грошових вимог банку до боржника на загальну суму 530 961 023,55 грн - заборгованості по винагороді за кредитними договорами №DNHSLNI05182 від 26.02.2014, №DNHSLKI04342 від 18.10.2013 та №О030Г/С від 26.12.2011.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2021 (колегія суддів: Кузнецов В. О. - головуючий, Коваль Л. А., Чередко А. Є.) ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2020 у справі                              № 904/5314/20 змінено та викладено у наступній редакції:

"Визнати додаткові конкурсні грошові вимоги АТ КБ "ПриватБанк" до ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" в сумі:

-133 180 000,00 грн - вимоги, забезпечені заставою майна боржника - вносяться до реєстру окремо;

-4 204,00 грн (витрати по сплаті судового збору) - 1 черга задоволення вимог кредиторів;

-722 837 381,80 грн, з яких: 191 876 358,25 грн (заборгованість за кредитом, проценти, борг за оренду приміщення, інфляційні втрати, 3% річних, судовий збір у справах №904/388/18, №904/387/18); 33 043 230,97 грн (заборгованість по винагороді за кредитним договором №DNHSLNI05182 від 26.02.2014); 374 372 891,39 грн (заборгованість по винагороді за кредитним договором №DNHSLKI04342 від 18.10.2013); 123 544 901,19 грн (заборгованість за винагородою за кредитним договором №О030Г/С від 26.12.2011) - 4 черга задоволення вимог кредиторів; 702,89 грн (пеня) - 6 черга задоволення вимог кредиторів.

Додаткові конкурсні грошові вимоги АТ КБ "ПриватБанк" ТОВ "Товариство освіти ім.М.С. Грушевського" в сумі 11 561 254,23 грн - відхилити.".

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ТОВ "НФМ Агро" звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2021 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні апеляційної скарги АТ КБ "ПриватБанк" відмовити і залишити в силі ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2020 у відповідній частині.

ТОВ "НФМ Агро" у касаційній скарзі, як на підставу касаційного оскарження, посилається на п. п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

В обґрунтування вимог касаційної скарги, зазначено, що суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання щодо права банку нараховувати позичальнику винагороду за користування кредитом, безпідставно керувався правовим висновком, наведеним у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.03.2021 у справі №904/2073/19 без врахування того, що правовідносини, що склались у цій справі не є подібними, в той час як правові висновки, викладені Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 20.05.2021 у справі № 904/5748/18, судом були помилково проігноровані.

Крім того, ТОВ "НФМ Агро" вказує на допущені апеляційним судом процесуальні порушення під час розгляду справи: розгляд справи неповноважним складом суду, не дослідження причин неявки в судове засідання представника боржника, необґрунтована відмова у задоволенні клопотання представника ТОВ "НФМ Агро" та ПрАТ "СК "ІНГОССТРАХ", зміна заявником апеляційної скарги предмету апеляційного оскарження після пропуску строку, визначеного ч. 1 ст. 266 ГПК України, не здійснення апеляційним судом перевірки наданого АТ КБ "ПриватБанк" розрахунку винагороди за користування кредитом.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.08.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "НФМ Агро" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2021 щодо ухвали Господарського суду Дніпропетровської області 22.12.2020 у справі № 904/5314/20 (про визнання додаткових конкурсних вимог) в частині в грошових вимог АТ КБ "Приватбанк".

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.10.2021 справу № 904/5314/20 з касаційною скаргою ТОВ "НФМ Агро" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2021 щодо ухвали Господарського суду Дніпропетровської області 22.12.2020 у справі № 904/5314/20 (про визнання додаткових конкурсних вимог) в частині в грошових вимог АТ КБ "Приватбанк" передано на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Підставою для передання справи № 904/5314/20 на розгляд палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначено необхідність уточнення питання щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, з огляду на можливе відступлення від правової позиції у подібних правовідносинах, що викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у складі (колегії суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду) від 21.07.2021 №910/14918/20, у якій касаційний суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій щодо відхилення грошових вимог банку до боржника в частині нарахованої винагороди за користування кредитом із огляду також і на те, що свобода договору передбачає абсолютну прозорість всіх його елементів, чого не вбачається з редакції формули винагороди, яка залежить від коефіцієнта зміни курсу гривні до долара США, не відповідає вимогам змінюваної процентної ставки, має значну кількість змінних величин, з яких не можливо визначити точну суму або відсоток, які мають бути надалі сплачені та фактичну кінцеву сукупну вартість кредиту, а також, не визначає максимальний розмір збільшення процентної ставки.

Ухвалою Верховного Суду у складі суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 04.11.2021 прийнято до розгляду справу № 904/5314/20 за касаційною скаргою ТОВ "НФМ Агро" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2021 щодо ухвали Господарського суду Дніпропетровської області 22.12.2020 (про визнання додаткових конкурсних вимог) в частині в грошових вимог АТ КБ "Приватбанк".

08.12.2021 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшло клопотання АТ КБ "Приватбанк" про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 5 ст. 302 ГПК України, обґрунтоване наявністю у цій справі виключної правової проблеми та необхідністю формування єдиної практики щодо застосування положень ст. ст. 204 та 627 ЦК України при розгляді справ про банкрутство.

Згідно із ч. 1 ст. 303 ГПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Передача касаційним судом справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, на підставі ч. 5 ст. 302 ГПК України , передбачає наявність виключної правової проблеми, яку містить ця справа, і вирішення такої проблеми необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Таким чином, подаючи клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, заявник мав обґрунтувати наявність виключної правової проблеми з урахуванням кількісного та якісного показників. Тобто правова проблема має бути наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності; існують обставини, з яких вбачається, що відсутня стала судова практика у відповідних питаннях, поставлені правові питання не визначені на нормативному рівні, відсутні процесуальні механізми вирішення такого питання тощо; як вирішення цієї проблеми вплине на забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

З огляду на те, що клопотання АТ КБ "Приватбанк" не містить належного обґрунтування існування  правової проблеми у цій справі саме у правозастосуванні відповідних норм права, не обґрунтована наявність виключної правової проблеми з урахуванням кількісного та якісного показників, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення такого клопотання.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н. Г., пояснення представників учасників справи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між АТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" (позичальник) були укладені кредитні договори від 26.02.2014 №DNHSLNI05182, від 18.10.2013 №DNHSLK104342 та від 26.12.2011 №О030Г/С.

Відповідно до п.п. А.1., А.2, 1.1., 2.1.2 кредитного договору від 26.02.2014 №DNHSLNI05182 (в редакції договорів про внесення змін від 01.07.2015 та від 30.09.2015) АТ КБ "Приватбанк" за наявності вільних грошових коштів зобов`язалось надати ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" кредит у вигляді невідновлюваної кредитної лінії з лімітом 57 270 488,50 грн на поповнення обігових коштів (реконструкцію будівлі експериментальної бази, розташованої за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Заводська, 9) та сплату судових витрат, передбачених п.п. 2.2.15, 2.3.13, 5.8 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту надання ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" розрахункових документів на використання кредиту, в обмін на зобов`язання ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни.

Згідно з п.п. 1.2., А.3. кредитного договору термін повернення кредиту - згідно з графіком зменшення поточного ліміту - 05.02.2034.

Відповідно до п.п. А.6., А.7., 4.1., 4.2. кредитного договору від 26.02.2014 №DNHSLNI05182 (в редакції договору про внесення змін від 01.07.2015) за користування кредитом ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" зобов`язалося сплачувати проценти у розмірі 12,00 % річних (ст. 1048 ЦК України), а у випадку порушення позичальником будь-якого з грошових зобов`язань - також у розмірі 12,00 % річних (ст. 625 ЦК України).

Згідно з п. А.8. кредитного договору від 26.02.2014 №DNHSLNI05182 (в редакції договору про внесення змін від 30.09.2015) датою сплати процентів є 05-е червня та 05-е грудня кожного поточного року, починаючи з 2016 року. У випадку несплати процентів у зазначений термін вони вважаються простроченими.

При цьому, в п. А.3. кредитного договору від 26.02.2014 №DNHSLNI05182 (в редакції договору про внесення змін від 01.07.2015) сторони визначили, що згідно з ст. ст. 212, 651 ЦК України у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов`язань, має право змінити умови договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою.

У зв`язку із наявністю у боржника заборгованості за процентами за кредитним договором від 26.02.2014 №DNHSLNI05182 АТ КБ "Приватбанк" скористалось своїм правом, передбаченим п. А.3. кредитного договору, й направило позичальнику листи від 11.04.2018 №Э.Upr 1/3-212463 та №Э.Upr 1/3-212462, якими повідомило позичальника про встановлення 25.04.2018 як терміну повернення кредиту.

Відповідно до п. 4.7. кредитного договору від 26.02.2014 №DNHSLNI05182 (в редакції договору про внесення змін від 25.07.2016) позичальник сплачує банку винагороду за користування кредитом у розмірі згідно з визначеною цим пунктом договору формули.

На виконання своїх зобов`язань за кредитним договором №DNHSLNI05182 від 26.02.2014 АТ КБ "Приватбанк" надало ТОВ "Товариство освіти ім.М.С.Грушевського" кредит у загальному розмірі 55 516 906,49 грн, однак, ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" взяті на себе зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за його користування не виконало належним чином.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що заборгованість за кредитним договором за період з 14.04.2014 по 19.10.2020 (дату, що передує даті відкриття провадження у справі про банкрутство) складає 108 269 533,02 грн: 47 246 381,58 грн - заборгованість за кредитом, 25 115 396,05 грн - заборгованість по процентам, 33 043 230,97 грн - заборгованість з винагороди за п. 4.7. кредитного договору, 2 864 524,42 грн - штраф за п. 5.8 кредитного договору (57 270 488,50 грн (встановлений п.А.2 кредитного договору кредитний ліміт)*5%= 2 863 524,43 грн).

У зв`язку із невиконанням ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" взятих на себе зобов`язань з оплати процентів за користування кредитом за кредитним договором №DNHSLNI05182 від 26.02.2014 АТ КБ "Приватбанк" звернулось за захистом своїх прав до суду.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2019 у справі №904/8227/17, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.10.2019, стягнуто з ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованість з процентів з 14.04.2014 по 03.08.2017 та штраф за п.5.8 кредитного договору: 15 575 377, 40 грн - заборгованість по процентам, 2 864 524, 42 грн - штраф (п. 5.8 кредитного договору), 239 913, 06 грн - витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2020 у справі №904/5314/20 (про відкриття провадження у справі про банкрутство) визнано грошові вимоги АТ КБ "Приватбанк" до ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" за кредитним договором №DNHSLNI05182 від 26.02.2014 на суму 18 679 814, 88 грн (15 575 377,40 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 239 913, 06 грн - витрати по сплаті судового збору по справі №904/8227/17, 2 864 524,42 грн - штраф (п. 5.8 кредитного договору).

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що додаткові конкурсні грошові вимоги, що заявлені АТ КБ "ПриватБанк" за кредитним договором №DNHSLNI05182 від 26.02.2014 складають 89 829 631,20 грн: 47 246 381,58 грн - заборгованість за кредитом, 9 540 018,65 грн - заборгованість по процентам (25 115 396,05 грн - 15 575 377,40 грн = 9 540 018,65 грн), 33 043 230,97 грн - заборгованість з винагороди (п. 4.7. кредитного договору).

Відповідно до п.п. А.1., А.2, 1.1., 2.1.2 кредитного договору від 18.10.2013 №DNHSLK104342 АТ КБ "Приватбанк" за наявності вільних грошових коштів зобов`язалось надати ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії з лімітом 133 180 000,00 грн на придбання цінних паперів ТОВ "ФК ГАМБИТ", не пізніше 5 днів з моменту надання ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" розрахункових документів на використання кредиту, в обмін на зобов`язання ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни.

Згідно з п.п. 1.2., А.3 кредитного договору від 18.10.2013 №DNHSLK104342 термін повернення кредиту - 17.10.2018.

Відповідно до п. п. А.6., А.7., 4.1., 4.2. договору за користування кредитом ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" зобов`язалось сплачувати проценти у розмірі 12,00% річних (ст. 1048 ЦК України), а у випадку порушення позичальником будь-якого з грошових зобов`язань - також у розмірі 12,00 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості (ст. 625 ЦК України).

Пунктом 4.7. кредитного договору від 18.10.2013 №DNHSLK104342 (в редакції договору про внесення змін від 25.07.2016) передбачено, що позичальник сплачує банку винагороду за користування кредитом у розмірі згідно з визначеною цим пунктом договору формулою.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, надавши боржнику кредит, АТ КБ "Приватбанк" належним чином виконав взяті на себе зобов`язання, однак позичальник взяті на себе зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за його користування, винагороди не виконало належним чином, і заборгованість за цим договором за період з 26.05.2018 по 19.10.2020 (дату, що передує даті відкриття провадження у справі про банкрутство) складає 595 750 523,72 грн: 133 180 000,00 грн - заборгованість за кредитом, 88 197 632,33 грн - заборгованість по процентам, 74 372 891,39 грн - заборгованість з винагороди (п. 4.7. договору).

Відповідно до п. А.5 договору №DNHSLKI04342 від 18.10.2013 зобов`язання позичальника забезпечуються: договором застави (майнових прав на цінні папери) №DNHSLKI04342/DZ від 18.10.2013.

Предметом договору застави №DNHSLKI04342/DZ від 18.10.2013 є надання заставодавцем (ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського") в заставу майнових прав за договором №491-ДД купівлі-продажу пайових цінних паперів від 15.10.2013, укладеному між заставодавцем та ТОВ "ФК ГАМБИТ" на отримання акцій ПАТ "НАФТОВА КОМПАНІЯ" ОЙЛ СІТІ" у кількості 221 983 штуки на загальну суму 121 278 933,42 грн та акцій ПАТ "ФІНАНСГРУП-ЕКНЕ" у кількості 101 131 штука на загальну суму 11 901 066,58 грн у компанії ТОВ "ФК ГАМБИТ", а після отримання заставодавцем цінних паперів - вони стають предметом застави (опис зазначений в п. 6 цього договору), в забезпечення виконання зобов`язань заставодавця перед заставодержателем (АТ КБ "Приватбанк"), в силу чого заставодержатель має вищий пріоритет (переважне право) у випадку невиконання заставодавцем зобов`язань, забезпечених заставою, та (або) невиконання заставодавцем зобов`язань за цим договором, одержати задоволення за рахунок предмету застави переважно перед іншими кредиторами заставодавця.

Відповідно до п. 2 договору застави №DNHSLKI04342/DZ від 18.10.2013 за цим договором заставою забезпечується виконання зобов`язань заставодавцем, що випливають з договору №DNHSLKI04342 від 18.10.2013, з: повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом у розмірі 12 % річних; сплати процентів у випадку порушення заставодавцем будь-якого грошового зобов`язання у розмірі 12 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості по кредиту; сплати пені; штрафу; сплати винагороди за користування кредитом, розмір якої розраховується згідно з формулою, наведеної у п. 4.7. кредитного договору тощо.

Відповідно до п. 8 договору застави сторони визначили, що загальна вартість предмету застави складає суму 133 180 000,00 грн.

Обтяження предмету застави зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Суди попередніх інстанцій встановили, що грошові вимоги, заявлені АТ КБ "Приватбанк" за договором №DNHSLKI04342 від 18.10.2013 в загальному розмірі 595 750 523, 72 грн є: 133 180 000,00 грн - заборгованість за кредитом - вимоги, забезпечені заставою майна боржника, 88 197 632,33 грн - заборгованість за процентами, 374 372 891,39 грн - заборгованість з винагороди (п. 4.7. договору).

Відповідно до п.п. А.1., А.2, 1.1., 2.1.2 кредитного договору від 26.12.2011 №О030Г/С (в редакції договору про внесення змін №2 від 24.11.2014) АТ КБ "Приватбанк" за наявності вільних грошових коштів зобов`язалось надати ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" кредит у вигляді невідновлюваної кредитної лінії з лімітом 48 276 832, 24 грн на поповнення обігових коштів, не пізніше 5 днів з моменту надання ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" розрахункових документів на використання кредиту, в обмін на зобов`язання ТОВ "Товариство освіти ім. М.С.Грушевського" щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни.

Згідно з п.п. 1.2., А.3. кредитного договору від 26.12.2011 №О030Г/С (в редакції договору про внесення змін № 2 від 24.11.2014) термін повернення кредиту - згідно з графіком зменшення поточного ліміту - 05.10.2018.

Відповідно до п. п. А.6., А.7., 4.1., 4.2. кредитного договору від 26.12.2011 №О030Г/С (в редакції договору про внесення змін № 2 від 24.11.2014) за користування кредитом ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" зобов`язалося сплачувати проценти у розмірі 12,00 % річних (ст. 1048 ЦК України), а у випадку порушення позичальником будь-якого з грошових зобов`язань - також у розмірі 12,00 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості (ст. 625 ЦК України).

У пункті А.8. договору встановлено, що датою сплати процентів є 05.10.2018.

Відповідно до п. 4.7. договору (в редакції договору про внесення змін від 25.07.2016) позичальник сплачує банку винагороду за користування кредитом у розмірі згідно з визначеною цим пунктом договору формули.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що АТ КБ "Приватбанк" належним чином виконало взяті на себе зобов`язання, однак, ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" взяті на себе зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за його користування, винагороди не виконало належним чином, і заборгованість за цим Кредитним договором за період 26.04.2018 по 19.10.2020 (дату, що передує даті відкриття провадження у справі про банкрутство), яка заявлена АТ КБ "Приватбанк", складає 170 429 056,18 грн: 24 343 041,64 грн - заборгованість за кредитом, 22 541 113,35 грн - заборгованість по процентам, 123 544 901,19 грн - заборгованість з винагороди (п. 4.7. договору).

Вимоги АТ КБ "Приватбанк" до ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" за кредитним договором від 26.12.2011 №О030Г/С не забезпечені заставою майна боржника.

Ухвала місцевого господарського суду в частині відхилених грошових вимог до боржника в сумі 530 961 023,55 грн мотивована тим, що винагорода за користування кредитом за формулою, яка міститься в кредитних договорах та залежить від коефіцієнта зміни курсу гривні до долара США, не відповідає вимогам змінюваної процентної ставки. Крім того, зазначена в договорах формула має значну кількість змінних величин, з яких не можливо визначити точну суму або відсоток, які мають бути в подальшому сплачені та фактичну кінцеву сукупну вартість кредиту. Формула нарахування винагороди, також, не визначає максимальний розмір збільшення процентної ставки, що не відповідає ч. 6 ст. 1056-1 ЦК України. У даному випадку, формула, по якій нарахована винагорода, передбачає її розрахунок з урахуванням і процентів, і різниці між сплаченими і несплаченими коштами. До того ж, сума винагороди за користування кредитом значна та договором не визначено, за які саме послуги банку встановлена винагорода, оскільки кредитним договором передбачено, що саме за користування кредитом боржник вже сплачує річні відсотки.

Постанова Центрального апеляційного господарського суду обґрунтована тим, що кредитні договори №DNHSLNI05182 від 26.02.2014, №DNHSLKI04342 від 18.10.2013 та №О030Г/С від 26.12.2011 та додаткові угоди до цих договорів є чинними і недійсними у встановленому законом порядку не визнавалися, в тому числі і ті положення кредитних договорів, за якими позичальник сплачує банку винагороду за користування кредитом за встановленою формулою (п.4.7 кредитних договорів) апеляційний суд висновку про безпідставність відхилення судом першої інстанції грошових вимог АТ КБ "ПриватБанк" за кредитними договорами від 26.02.2014 № DNHSLNI05182, від 18.10.2013 № DNHSLKI04342 та від 26.12.2011 №О030Г/С на загальну суму 530 961 023,55 грн.

При цьому у своїй постанові суд апеляційної інстанції послався на правову позицію об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 19.03.2021 у справі № 904/2073/19.

Верховний Суд у складі суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду погоджується з вказаними висновками апеляційного суду, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 1 КУзПБ грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України; кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (абз. 1 ч. 1 ст. 45 КУзПБ).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, зокрема є, договори та інші правочини.

В ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За своєю правовою природою кредитний договір є окремим видом цивільно-правових договорів, який визначає взаємні зобов`язання і відповідальність між комерційним банком і клієнтом з метою одержання останнім кредиту. Кредитний договір є консенсуальним, оплатним та двостороннім. Предметом кредитного договору є грошові кошти (кредит) в будь-якій валюті. Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди по всім істотним умовам договору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між АТ КБ "ПриватБанк" як позикодавцем та ТОВ "Товариство освіти ім. М.С. Грушевського" як позичальником були укладені три кредитні договори - від 26.02.2014 №DNHSLNI05182, від 18.10.2013 №DNHSLK104342 та від 26.12.2011 №О030Г/С, в пунктах 4.7 яких сторони узгодили, що позичальник сплачує банку винагороду за користування кредитом у розмірі згідно з визначеними цими пунктами формули.

Згодом між сторонами були підписані додаткові угоди від 25.07.2016 до вказаних кредитних договорів, якими, зокрема, сторони змінили формулу розрахунку винагороди, передбаченої в пунктах 4.7 цих договорів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що боржник заперечень щодо викладених у п. 4.7 вказаних кредитних договорів умов оплати за встановленою формулою ні під час укладення договорі, ні під час підписання додаткових угод від 25.07.2016, якими змінювалася формула розрахунку винагороди, не висловлював, питання про зміну умов договору не порушував.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що спірні кредитні договори та додаткові угоди до цих договорів є чинними і недійсними у встановленому законом порядку не визнавалися

Таким чином, сторони (банк та позичальник) погодили умови договору щодо сплати винагороди та встановили відповідні зобов`язання з урахуванням загальних принципів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Разом з тим, незгода позичальника з умовою договору про нарахування та сплату винагороди, на стадії виконання, за відсутності зауважень щодо змісту та умов договору під час його укладення та підписання додаткових угод до договору, не є підставою для визначення умов договору такими, що не підлягають виконанню під час вирішення спору про стягнення заборгованості за цим договором, в тому числі і під час розгляду заяв про грошові вимоги до боржника, оскільки суперечать принципам цивільного законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.03.2021 у справі №904/2073/19.

Касаційний господарський суду у складі Верховного Суду в постанові від 20.05.2021 у справі № 904/5748/18, вирішуючи питання щодо правової природи винагороди за користування кредитом за погодженою позичальником та банком (АТ КБ "ПриватБанк") у договорі формулою, дійшов висновку, що винагорода банку за надані послуги має компенсаційний характер і її призначення полягає у тому, щоб покрити витрати банку, понесені ним у зв`язку з наданням кредиту. Це є безперечно дохід банку від проведення своєї банківської діяльності і поняття винагороди банку відсутнє у договірному законодавстві, внаслідок чого правова природа такої винагороди залежить від індивідуальної правової регламентації кожного банку.

Водночас як у справі № 904/2073/19, так і справі № 904/5748/18 Верховний Суд дійшов аналогічних висновків про те, що передбачену кредитним договором винагороду за користування кредитом не можна ототожнювати із змінюваною процентною ставкою, що визначена ст. 1056-1 ЦК України.

Центральний апеляційний господарський суд не погоджуючись із судом першої інстанції щодо відхилення грошових вимог АТ КБ "ПриватБанк" до боржника в частині нарахованої винагороди за користування кредитом, обґрунтовано виходив із помилкового ототожнення останнім винагороди за користування кредитом та змінюваною процентною ставкою згідно із ст. 1056-1 ЦК України.

За встановлених обставин та норм чинного законодавства, оскільки умови кредитних договорів, за якими позичальник зобов`язався сплатити банку винагороду за користування кредитом за встановленою формулою є чинними, суд апеляційної інстанції, дослідивши деталізовані розрахунки винагороди відповідно до п. 4.7 кредитних договорів (в редакції додаткових угод від 25.07.2016) та за відсутності сумнів щодо їх правильності, дійшов обґрунтованих висновків про наявність підстав для визнання грошових вимог банку до боржника на загальну суму 530 961 023,55 грн (винагорода за користування кредитом) згідно із договорами №DNHSLNI05182 від 26.02.2014, №DNHSLKI04342 від 18.10.2013 та №О030Г/С від 26.12.2011.

Ухвалюючи оскаржувану постанову, апеляційний суд правомірно керувався правовим висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 19.03.2021 у справі № 904/2073/19, якою рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2019 та постанова Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2020 в частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» до ТОВ «Сентоза ЛТД» про стягнення заборгованості за винагородою за користування кредитом скасована   та прийнято в цій частині нове рішення про задоволення позову АТ КБ «Приватбанк» до ТОВ «Сентоза ЛТД» про стягнення заборгованості за винагородою за користування кредитом.

При цьому, безпідставними є посилання заявника касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції правового висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.05.2021 у справі № 904/5748/18, оскільки у вказаній справі в межах справи про банкрутство позичальника, предметом спору була вимога про визнання недійсними положень кредитного договору в частині сплати винагороди за користування кредитом.

У справі, яка розглядається, судом апеляційної інстанції встановлено, що спірні кредитні договори та додаткові угоди до цих договорів, в тому числі і в частині сплати винагороди за користування кредитом, є чинними і недійсними у встановленому законом порядку не визнавалися.

ЦК України імперативно не визнає оспорюваний правочин недійсним, а лише допускає можливість визнання його таким у судовому порядку. Оспорюваний правочин може бути визнаний судом недійсним за вимогою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи (за доведеності порушеного права такої особи), якщо під час вирішення відповідного спору буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину.

Відтак, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду вбачає підстави для відступу від правового висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2021у справі №910/14918/20, у якій касаційний суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій щодо відхилення грошових вимог банку до боржника в частині нарахованої винагороди за користування кредитом із огляду також і на те, що свобода договору передбачає абсолютну прозорість всіх його елементів, чого не вбачається з редакції формули винагороди, яка залежить від коефіцієнта зміни курсу гривні до долара США, не відповідає вимогам змінюваної процентної ставки, має значну кількість змінних величин, з яких не можливо визначити точну суму або відсоток, які мають бути в подальшому сплачені та фактичну кінцеву сукупну вартість кредиту, а також, не визначає максимальний розмір збільшення процентної ставки.

Крім того, заявник касаційної скарги стверджував про наявність визначеної в п. 1 ч. 1 ст. 310 ГПК України для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, відповідно до якого судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду.

Так, у касаційній скарзі зазначено, що у справі № 904/5314/20 за апеляційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2020 було проведено два повторних автоматизованих розподіли судової справи, внаслідок яких було двічі змінено склад суду (суддя-доповідач Кузнецов В. О. спочатку вибув зі складу колегії, а потім його було повернуто), що, на думку ТОВ "НФМ Агро", є порушенням Положення про автоматизовану систему документообігу суду, що затверджене рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30.

Як вбачається із матеріалів справи, 08.02.2021 до Центрального апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2020 за результатами попереднього засідання у справі № 904/5314/20, яка відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2021 передана на розгляд колегії суддів у складі: Кузнецов В. О. - головуючий, Коваль Л. А., Чередко А. Є.

Цього ж дня до Центрального апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2020 (щодо розгляду грошових вимог АТ КБ "ПриватБанк") у справі №904/5314/20, яка відповідно до протоколу до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.02.2021 передана на розгляд колегії суддів у складі: Кузнецов В. О. - головуючий, Коваль Л. А., Чередко А. Є.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.02.2021 апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2020 (щодо розгляду грошових вимог АТ КБ "ПриватБанк") залишено без руху та встановлено АТ КБ "ПриватБанк" строк на усунення виявлених недоліків.

23.02.2021 до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява АТ КБ "ПриватБанк" про усунення недоліків апеляційної скарги.

В ч. 3 ст. 262 ГПК України визначено, що питання про відкриття апеляційного провадження у справі вирішується не пізніше п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або заяви про усунення недоліків, поданої у порядку, передбаченому статтею цього Кодексу.

У зв`язку із перебуванням судді-доповідача Кузнецова В. О. на лікарняному, на підставі відповідного розпорядження керівника апарату Центрального апеляційного господарського суду, 25.02.2021 здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 904/5314/20, за результатами якого справу № 904/5314/20 за апеляційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2020 (щодо розгляду грошових вимог АТ КБ "ПриватБанк") передано на розгляд колегії суддів у складі: Верхогляд Т. А.- головуючий (суддя-доповідач), Коваль Л. А., Чередко А. Є.

При цьому у примітці до протоколу від 25.02.2021 вказано мету проведення перерозподілу: "для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження тощо".

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.03.2021 у справі № 904/5314/20 (колегія суддів: Верхогляд Т. А. - головуючий, Коваль Л. А., Чередко А. Є.) поновлено АТ КБ "ПриватБанк" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2020; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" на ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2020 у справі №904/5314/20.

Розпорядженням керівника апарату суду від 26.03.2021 у зв`язку з усуненням обставин, що зумовили здійснення повторного автоматизованого розподілу, а саме, вихід на роботу судді-доповідача Кузнецова В. О., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Вищевказане розпорядження керівника апарату апеляційного суду обґрунтоване з посиланням на п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, що затверджене рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 (зі змінами) та п. 2.6.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, що оформлене протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 08.10.2018 № 2 (зі змінами).

Згідно з п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, що затверджене рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 винятково у разі, коли суддя (судді) у передбачених законом випадках не може (не можуть) продовжувати розгляд справи, невирішені судові справи передаються для повторного автоматизованого розподілу за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду (особи, яка виконує його обов`язки), що додається до матеріалів справи.

Відповідно до п. 2.6.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді у разі відсутності раніше визначеного в судовій справі судді-доповідача (тимчасова непрацездатність, відрядження, відпустка, тощо) справи разом з апеляційними скаргами, заявами, клопотаннями, передбаченими п. 2.6.1 цих Засад, а також заявами про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку ст. 197 ГПК України, для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у разі надходження заяви про усунення недоліків згідно зі ст. 262 ГПК та для вирішення питання про поновлення апеляційного провадження згідно зі ст. 230 ГПК, тощо, які надійшли в період його відсутності, підлягають повторному автоматизованому розподілу для вчинення процесуальних дій, якщо не проведення такого розподілу призведе до порушення процесуального строку. Після усунення обставин, що зумовили здійснення повторного автоматизованого розподілу, справи разом з апеляційними скаргами, заявами, клопотаннями, тощо, підлягають автоматизованому розподілу шляхом передачі раніше визначеній колегії суддів на підставі розпорядження керівника апарату суду.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.03.2021 справу № 904/5314/20 за апеляційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2020 (щодо розгляду грошових вимог АТ КБ "ПриватБанк") передано на розгляд колегії суддів у складі: Кузнецов В. О. - головуючий (суддя-доповідач), Коваль Л. А., Чередко А. Є.

Підставами передачі зазначено п. 2.6.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 08.10.2018 № 2 зі змінами.

З наведеного вбачається, що справа за апеляційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" на ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2020 у справі №904/5314/20 була передана на підставі повторного автоматизованого розподілу колегії суддів: Верхогляд Т. А. - головуючий, Коваль Л. А., Чередка А. Є. виключно для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження у зв`язку із надходженням заяви АТ КБ "ПриватБанк" про усунення недоліків апеляційної скарги та, враховуючи тимчасову непрацездатність головуючого судді Кузнецова В. О.

Згодом після усунення обставин, що зумовили здійснення повторного автоматизованого розподілу, справа №904/5314/20 була передана на розгляд раніше визначеній колегії суддів.

Враховуючи наведене, доводи касаційної скарги справу про вирішення справи у суді апеляційної інстанції неповноважним складом суду є необґрунтованими.

У касаційній скарзі ТОВ "НФМ Агро" зазначає, що суд апеляційної інстанції прийняв заяву АТ КБ "ПриватБанк" про зміну предмету апеляційного оскарження шляхом подання письмових пояснень після пропуску строку на уточнення апеляційної скарги, що безумовно не відповідає положенням ч. 1 ст. 266 ГПК України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.

Як вбачається із змісту апеляційної скарги, АТ КБ "ПриватБанк" оскаржило ухвалу місцевого господарського суду в частині відхилених грошових вимог щодо заборгованості з винагороди за кредитними договорами №DNHSLNI05182 від 26.02.2014, №DNHSLKI04342 від 18.10.2013 та №О030Г/С від 26.12.2011 на загальну суму 530 961 023,55 грн.

Водночас у прохальній частині апеляційної скарги АТ КБ "ПриватБанк" просив: "скасувати ухвалу місцевого господарського суду в частині відхилених грошових вимог АТ КБ "ПриватБанк" до боржника в розмірі 530 961 023,55 грн (заборгованості за винагородою згідно з п. п. 4.7 кредитних договорів від 26.02.2014 №DNHSLNI05182, від 18.10.2013 №DNHSLKI04342 та від 26.12.2011 №О030Г/С) і ухвалити в оскаржуваній частині нове рішення, яким визнати грошові вимоги АТ КБ "ПриватБанк" із заборгованості за винагородою згідно з п. п. 4.7 кредитних договорів від 23.03.2011 №2К109Г та від 28.01.2014 № 2К123Г в розмірі 101 818 110,96 грн".

Згодом, у прохальній частині у письмових поясненнях банк просив визнати грошові вимоги  АТ КБ "ПриватБанк" із заборгованості за винагородою згідно з п. п. 4.7 кредитних договорів від 26.02.2014 №DNHSLNI05182, від 18.10.2013 №DNHSLKI04342 та від 26.12.2011 №О030Г/С в розмірі 530 961 023,55 грн.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.05.2021 у справі №904/5314/20 АТ КБ "ПриватБанк" запропоновано уточнити оскаржуваний розмір грошових вимог. Ухвала суду апеляційної інстанції була мотивована невідповідністю описової та прохальної частин апеляційної скарги АТ КБ "ПриватБанк".

На виконання зазначеної ухвали суду, АТ КБ "ПриватБанк" було подано заяву, в якій банк зазначив про допущену технічну помилку у прохальній частині апеляційної скарги щодо оскаржуваного розміру грошових вимог.

Відтак, АТ КБ "ПриватБанк" фактично було приведено у відповідність прохальну частину апеляційної скарги її змісту, що не може вважатись доповненням чи зміною апеляційної скарги в розумінні ч. 1 ст. 266 ГПК України.

У касаційній скарзі також зазначено, що судом було проігноровані клопотання про відкладення розгляду справи представника заявника касаційної скарги та ПрАТ "СК "ІНГОССТРАХ" адвоката Тютюнник В. А., мотивовані її участю в судових засіданнях у інших справах у той самий час.

Відповідно до ч. ч. 11 - 13 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

Як вбачається із матеріалів справи, розглядаючи клопотання ТОВ "НФМ Агро" та ПрАТ "СК "ІНГОССТРАХ" про відкладення розгляду справи, суд апеляційної інстанції із посиланням на вимоги ст. 270 ГПК України, зазначив, що відкладення розгляду справи є правом суду та здійснюється ним на власний розсуд, з урахуванням конкретних обставин у справі та у разі визнання причин неявки сторін поважними. Разом з тим, вказуючи, що чинне процесуальне законодавство не визначає пріоритетності одних судових процесів перед іншими, тому викладені у клопотанні причини неявки представника ТОВ "НФМ Агро" та ПрАТ "СК "ІНГОССТРАХ" у судове засідання суд апеляційної інстанції визнав неповажними, у зв`язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про залишення клопотання ТОВ "НФМ Агро" та ПрАТ "СК "ІНГОССТРАХ" без задоволення.

В обґрунтування вимог касаційної скарги ТОВ "НФМ Агро" зазначало також, що суд апеляційної інстанції, розпочинаючи розгляд апеляційної скарги по суті АТ КБ "ПриватБанк", не дослідив причини неявки представника боржника, хоча саме боржник є найбільш заінтересований в результаті такого розгляду, про його належне повідомлення про дату судового засідання судом у оскаржуваній постанові не зазначено, що може свідчити, на думку заявника касаційної скарги, про відсутність доказів належним чином повідомлення боржника про розгляд такої справи. При цьому, ТОВ "НФМ Агро" посилається на те, що у оскаржуваній постанові суд зазначив про відсутність контррозрахунку боржника та його заперечень, втім перевірку належності повідомлення боржника не здійснив.

В ст. 14 ГПК України закріплений принцип диспозитивності господарського судочинства, за змістом якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Разом з тим, зазначені аргументи ґрунтуються на припущеннях та не відповідають закріпленому в ст. 14 ГПК України принципу диспозитивності, оскільки ТОВ "НФМ Агро" у цьому випадку обґрунтовує вимоги своєї касаційної скарги порушенням, на його думку, процесуальних прав іншого учасника справи - ТОВ "Товариство освіти ім. М.С.Грушевського", яке до того ж наділене процесуальною дієздатністю та вправі самостійно захищати свої права у випадку їх порушення.

На думку заявника касаційної скарги суд апеляційної інстанції, не перевіряючи можливість розрахунку за математичною формулою, визнав розрахунок апелянта правильним, всупереч правил математики та логіки та не надав жодної правової оцінки аргументам інших учасників щодо неможливості  здійснення розрахунку спірної заборгованості.

Однак Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду відхиляє зазначені доводи ТОВ "НФМ Агро" як такі, що ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, надавши оцінку доводам скаржника, з огляду на приписи ст. 300 ГПК України щодо перегляду у касаційному порядку судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду відхиляє доводи ТОВ "НФМ Агро" як такі, що не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду та не спростовують висновків, викладених в оскаржуваному судовому рішенні.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації"), яку згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Наведені  ТОВ "НФМ Агро" у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду та залишення в силі ухвали суду першої інстанції, оскільки вони спростовуються правильно встановленими апеляційним судом у справі обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а касаційний суд не встановив фундаментальних порушень, допущених апеляційним судом при розгляді даної справи та прийнятті оскаржуваного судового рішення.

Відтак, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду дійшов висновку, що постанова Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2021 щодо ухвали Господарського суду Дніпропетровської області 22.12.2020 (про визнання додаткових конкурсних вимог) в частині в грошових вимог АТ КБ "Приватбанк" у справі № 904/5314/20  прийнята у відповідності до фактичних обставин, вимог матеріального та процесуального права і підстав для її зміни або скасування не вбачається.

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається, судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про передачу справи № 904/5314/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду - залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НФМ Агро" - залишити без задоволення.

Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2021 щодо ухвали Господарського суду Дніпропетровської області 22.12.2020 (про визнання додаткових конкурсних вимог) в частині в грошових вимог Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" у справі № 904/5314/20 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя                                                                       Ткаченко Н. Г.

Судді                                                                                            Банасько О. О.                                                                                                             

                                                                                                    Білоус В. В.

                                                                                                    Васьковський О. В.

                                                                                                    Жуков С. В.

                                                                                                    Картере В. І.

                                                                                                    Огороднік К. М.

                                                                                                    Пєсков В. Г.

                                                                                                    Погребняк В. Я.