Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
https://reyestr.court.gov.ua/Review/100956763
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 904/5082/19
Верховний Суд у складі Судової Палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду:
Погребняк В.Я. - головуючий, судді: Банасько О.О., Білоус В.В., Васьковський О.В., Жуков С.В., Картере В.І., Огороднік К.М., Ткаченко Н.Г.,
за участю секретаря судового засідання Сотник А.С.
учасники справи:
позивач - Комунальне підприємство "Кривбасводоканал",
представник позивача - не з`явився
відповідач - Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль",
представник відповідача - адвокат Шестаков Д.М. (ордер КС№820564 від 07.10.2021)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль",
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області
від 13.02.2020
у складі судді: Кеся Н.Б.,
та постанову Центрального апеляційного господарського суду
від 09.06.2020
у складі колегії суддів: Кузнецова В.О. (головуючий), Мороза В.Ф., Чередка А.Є.,
у справі за позовом
Комунального підприємства "Кривбасводоканал"
до Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль"
про стягнення 866 370,50 грн.
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
стягнув з АТ "Криворізька теплоцентраль" на користь КП "Кривбасводоканал" 3% річних на суму 41 016,67 грн., втрати від інфляції на суму 238 286,89 грн., нараховані за порушення виконання грошових зобов`язань з оплати боргу згідно з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2005 у справі № 39/29, а також судовий збір на суму 4 189,55 грн.;
в решті позову відмовив (том 1, а. с. 130 - 135).
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2020 залишив без змін (том 1, а. с. 173 - 176).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
поновив АТ "Криворізька теплоцентраль" строк на касаційне оскарження;
прийняв касаційну скаргу АТ "Криворізька теплоцентраль" у справі №904/5082/19 Господарського суду Дніпропетровської області до провадження, ухвалив здійснити перегляд рішення Господарського суд Дніпропетровської області від 13.02.2020 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 09.06.2020 в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи;
надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 28.12.2020;
витребував матеріали справи № 904/5082/19 за позовом КП "Кривбасводоканал" до АТ "Криворізька теплоцентраль" про стягнення 866 370,50 грн.
Передача справи на розгляд Судової Палати для розгляду справ про банкрутство
відклав розгляд касаційної скарги АТ "Криворізька теплоцентраль" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду 09.06.2020 у справі № 904/5082/19;
розгляд касаційної скарги АТ "Криворізька теплоцентраль" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду 09.06.2020 призначив на 21.10.2021 о 15:30.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи позивача
- Закон України "Про приватизацію державного і комунального майна" не встановлює ніяких заборон чи обмежень щодо нарахування неустойки, фінансових санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань боржником;
- провадження у справі № 904/128/17 про банкрутство AT "Криворізька теплоцентраль" відкрито 23.03.2017, а всі вимоги, які виникли до 23.03.2017 вважаються конкурсними. Разом з тим 30.10.2018 закрито провадження у справі № 904/128/17 про банкрутство AT "Криворізька теплоцентраль", а вимоги, які виникли з 23.03.2017 по 30.10.2018, вважаються поточними;
- до кредиторських вимог КП "Кривбасводоканал" було включено заборгованість ПАТ "Криворізька теплоцентраль" згідно виданого 19.04.2005 наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 39/29 на суму 3 716 497,99 грн., яка визнана судом у складі конкурсних кредиторських вимог та сплачена відповідачем (07.05.2018 платіжне доручення № 20 на суму 191 474,50 грн.; 31.05.2018 платіжне доручення № 4 на суму 3 326 993,96 грн.; 19.11.2018 платіжне доручення №2133 на суму 198 029,53 грн.);
- у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем обов`язку щодо оплати боргу перед позивачем, за порушення виконання грошових зобов`язань позивачем нараховано відповідачу 3% річних та втрати від інфляції, які розглядались судами першої та апеляційної інстанції у справі № 904/5082/19.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
40.1. Статтею 5 ЦК визначена дія актів цивільного законодавства у часі, відповідно до якої: акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
40.2. Крім того, згідно з частиною першою статті 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
40.3. У рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), Конституційний Суд України дійшов висновку, що загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Крім того, висновки щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово були викладені у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, відповідно до яких закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
40.4. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце і що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.
40.5. Конституційний Суд України зазначив, що в Конституції України стаття 58 міститься у розділі II "Права, свободи та обов`язки людини і громадянина", в якому закріплені конституційні права, свободи і обов`язки насамперед людини і громадянина та їх гарантії. Про це свідчить як назва цього розділу, так і системний аналіз змісту його статей та частини другої статті 3 Конституції України.
40.6. При цьому, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.
40.7. Разом з тим, Конституційний Суд України дійшов висновку, що конституційний принцип про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб, проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
40.8. Тобто, за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Разом з тим господарське законодавство не забороняє застосування нових положень зі зворотною силою у виключних випадках, коли зворотна дія цих актів передбачена в його нормах та якщо темпоральний прояв не суперечить принципу, закріпленому у статті 58 Конституції України щодо застосування до події, факту того закону (нормативно-правового акта), під час дії якого вони настали або мали місце.
40.9. Верховний Суд звертає увагу, що у рішенні від 03.10.1997 № 4-зп Конституційний Суд України також надав роз`яснення порядку набрання чинності Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами. Зокрема, зазначено, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori - "наступний закон скасовує попередній".
40.10. Таким чином, єдиний орган конституційної юрисдикції фактично передбачив порядок подолання правових колізій шляхом застосування принципу, відповідно до якого новий закон скасовує положення закону, прийнятого раніше, якщо обидва ці закони регулюють аналогічні види правовідносин та містять суперечливі між собою положення. Важливим є те, що Конституційний Суд України використав поняття "прийняття акта", а не набрання ним чинності, оскільки бувають випадки суттєвого розходження в часі цих двох юридичних фактів стосовно однопредметних актів.
40.11. Отже, залежно від порядку набрання чинності нормативно-правовим актом, може бути застосовано декілька способів його дії у часі. Зокрема, як зазначено у пункті 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99, перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема: негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
Перша форма застосовується у разі, якщо нормативно-правовий акт прийнято на момент виникнення правовідносин та він залишається чинним на час, коли правовідношення припинило своє існування. У випадку, якщо у новоприйнятому нормативно-правовому акті визначено особливий порядок набрання ним чинності, у тому числі визначено перехідний період, під час якого залишаються чинними окремі норми скасованого ним нормативно-правового акта, застосовується ультраактивна форма. Третя форма дії є актуальною у разі прийняття нормативно-правових актів, які пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
40.12. Для визначення дії нормативно-правового акта у часі та, відповідно, для з`ясування того, чи поширюється його юридична сила на конкретні правовідносини, необхідно встановити:
1) момент набуття чинності нормативно-правового акта;
2) наявність або відсутність у новоприйнятому нормативно-правовому акті порядку та строків набрання ним чинності в цілому та/або окремих його положень, а також особливості застосування нормативно-правового акта у певний період часу (може, як правило, визначатися у прикінцевих та перехідних положеннях відповідного акта);
3) момент виникнення та закінчення правовідносин, на регулювання яких спрямована дія акта;
4) чи був чинним на момент виникнення та закінчення правовідносин нормативно-правовий акт;
5) чи містить нормативно-правовий акт положення, які скасовують або пом`якшують відповідальність особи.
41.1. З матеріалів справи вбачається, що КП "Кривбасводоканал" звернулось з позовом до АТ "Криворізька теплоцентраль" у листопаді 2019 року, тобто після введення у дію положень Кодексу України з процедур банкрутства.
41.2. У зазначеному позові КП "Кривбасводоканал" просило суд стягнути з відповідача 3% річних на суму 166 195,27 грн., втрати від інфляції на суму 700 175,23 грн., а також судовий збір на суму 12 995,56 грн. за період з 01.11.2016 до 22.03.2017, тобто за період, в який діяв Закон про банкрутство.
41.3. Отже, з урахуванням висновків у мотивувальній частині цієї постанови, обґрунтованим є висновок про те, що до правовідносин, які виникли з 01.11.2016 до 22.03.2017 слід застосовувати норми матеріального права, які діяли у зазначений позивачем період нарахувань 3% річних та інфляційних втрат.
41.4. АТ "Криворізька теплоцентраль" у касаційній скарзі вказало про наявність різних інтерпретаційних підходів у застосуванні положень пункту 4-3 частини четвертої розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про банкрутство, з урахуванням змін, внесених Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна".
Підхід, за якого можливе застосування пункту 4-3 частини четвертої розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про банкрутство, з урахуванням змін, внесених Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна" до набрання чинності Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна" викладений у постановах Верховного Суду від 24.09.2019 у справі № 904/2103/19 та від 25.06.2020 у справі № 904/4700/19.
Протилежну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 904/5083/19.
41.5. Вирішуючи зазначене питання, з метою забезпечення формування єдиної правозастосовної практики Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду враховує таке.
41.5.1. Відповідно до положень пункту 4-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону про банкрутство, яким доповнено Розділ X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про банкрутство згідно із Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна", провадження у справах про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, підлягає припиненню, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника.
41.5.2. Після припинення провадження у справі про банкрутство забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, зупиняється перебіг позовної давності, не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
41.5.3. Зазначені дії не поширюються на задоволення вимог поточних кредиторів, на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, на відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.
41.6. Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку про те, що положення пункту 4-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону про банкрутство є нормою права, застосування якої повинно здійснюватися з урахуванням положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", оскільки саме положення зазначеного Закону, як норми матеріального права, регулюють правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим, а стаття 12 зазначеного Закону частково містить аналогічні положення пункту 4-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону про банкрутство, а також доповнює та розширює перелік заборон, які застосовуються до боржника з дня прийняття рішення про його приватизацію (приватизацію державного або комунального підприємства).
42.1. Положеннями частини першої статті 2 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" визначено мету та принципи приватизації, відповідно до яких основною метою приватизації є прискорення економічного зростання, залучення іноземних і внутрішніх інвестицій, зменшення частки державної або комунальної власності у структурі економіки України шляхом продажу об`єктів приватизації ефективному приватному власнику.
42.2. Приватизація здійснюється на основі принципів: законності; відкритості та прозорості; рівності та змагальності; державного регулювання та контролю; продажу об`єктів приватизації з урахуванням особливостей таких об`єктів; захисту економічної конкуренції; створення сприятливих умов для залучення інвестицій; повного, своєчасного та достовірного інформування про об`єкти приватизації та порядок їх приватизації; забезпечення конкурентних умов приватизації.
42.3. Отже, вбачається обґрунтованим висновок про те, що метою Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" як закону в цілому, так і окремих його положень, є суттєве удосконалення, спрощення і скорочення процедур приватизації для досягнення високих темпів приватизації, прозорості та відкритості приватизаційного процесу, залучення широкого кола інвесторів до придбання державної власності. Для цього законодавцем передбачено окремі процедури та засоби, які прямо спрямовані на досягнення визначеної законом мети.
42.4. Як убачається зі змісту пояснювальної записки до проекту Закону України "Про приватизацію державного майна" (в подальшому назва Закону, зареєстрованого за № 7066 від 04.09.2017, номер акта № 2269-VIII від 18.01.2018 змінена, а зазначений Закон прийнято Верховною Радою України у другому читанні та в цілому під назвою Закон України "Про приватизацію державного і комунального майна"), під час підготовки та прийняття зазначеного Закону, законодавцем враховано, що соціально - економічна ситуація в Україні вимагає кардинального прискорення проведення реформування економіки, управління державною власністю.
42.5. Законодавцем враховано те, що понад 90% державних активів введено в експлуатацію 50- 150 років тому, затримка з приватизацією цих об`єктів призводить до їх подальшого руйнування, зниження інвестиційної привабливості. Відсутність джерел потрібних для модернізації виробництва інвестицій впливає на конкурентоспроможність державних підприємств, неефективне управління доводить їх до банкрутства.
42.6. Тобто, законодавцем положення Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" спрямовано на вирішення проблемних питань, які перешкоджають прискоренню процесів приватизації, спрощення процедури приватизації об`єктів державної власності та скорочення термінів її проведення, можливість визначення ціни об`єктів приватизації платоспроможним попитом, посилення захисту прав інвесторів.
42.7. Відповідно до частини першої Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
42.8. Водночас, частиною другою Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону встановлено, що приватизація (продаж) об`єктів, щодо яких рішення про приватизацію було прийнято до набрання чинності цим Законом, здійснюється та завершується відповідно до вимог цього Закону, крім об`єктів, за якими:
дата проведення аукціону, конкурсу, викупу, продажу пакетів акцій (часток, паїв) господарських товариств, зазначена в опублікованому інформаційному повідомленні про продаж державного або комунального майна, припадає на день після набрання чинності цим Законом;
після завершення процедури продажу відбувається оформлення договору купівлі-продажу;
на момент прийняття рішення про їх приватизацію належали до об`єктів групи Г згідно з класифікацією об`єктів приватизації, встановленою Законом України "Про приватизацію державного майна", та щодо яких є дійсною оцінка, або Кабінетом Міністрів України визначено радника для надання послуг з підготовки до приватизації та продажу об`єктів приватизації за результатами проведення конкурсу.
42.9. Системний аналіз положень статті 12, частин першої, другої Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", пункту 4-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону про банкрутство дає підстави для висновку про те, що пунктом 4-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону про банкрутство, який діяв у визначений позивачем період, встановлено винятки щодо можливості нарахування інфляційних та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України щодо окремих суб`єктів господарювання - державних підприємства та/або господарських товариств, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію та припинено провадження у справі про банкрутство внаслідок прийняття рішення компетентного органу про приватизацію
42.10. Законодавцем фактично введено на час приватизації такі заборони та обмеження, які існували в час дії мораторію у процедурі банкрутства цього боржника.
Відсутність у Кодексі України з процедур банкрутства, введеному в дію з 21.10.2019, положень щодо заборони нарахування інфляційних втрат та 3 % річних по зобов`язаннях такого суб`єкта господарювання не виключає правильності застосування приписів положень пункту 4-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону про банкрутство, яка є наслідком припинення провадження у справі з підстав приватизації боржника та була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.
Щодо суті спору
50.1. Доводи скаржника, викладені у пунктах 18 -20 описової частини цієї постанови, про те, що передбачене пунктом 4-3 Розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про банкрутство, у випадку припинення щодо боржника провадження у справі про банкрутство у зв`язку з його приватизацією, діє як спеціальна заборона, що виключає можливість застосування до такої особи загальних положень частини другої статті 625 ЦК України є обґрунтованими, а доводи КП "Кривбасводоканал" спростовуються висновками Верховного Суду, викладеними у пунктах 42.1. - 44 мотивувальної частини цієї постанови.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Судові витрати
54.1. Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини другої статті Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви КП "Кривбасводоканал"), за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивачем визначено ціну позову в розмірі 866 370,50 грн.
Отже, до сплати за подання позовної заяви підлягав судовий збір в розмірі 12 995,55 грн. (1,5%*866 370,50 грн).
54.2. Відповідно до підпункту 4 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду підлягала сплаті ставка судового збору у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Тобто, за подання апеляційної скарги АТ "Криворізька теплоцентраль", з урахуванням оскарження рішення місцевого суду в цілому, повинна була сплатити судовій збір у розмірі 19 493,33 грн.
54.3. Відповідно до підпункт 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання касаційної скарги на рішення суду підлягав сплаті судовий збір у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Отже, за подання касаційної скарги на рішення місцевого суду скаржник повинен був сплатити судовий збір на суму 25 991,10 грн. Разом з тим, Верховний Суд звертає увагу, що у касаційній скарзі скаржник просив скасувати постанову апеляційного суду повністю, а рішення першої інстанції скасувати лише в частині стягнення 3% річних (41 016,67 грн.), інфляційних втрат (238 286,89 грн.) та у відповідній частині стягнення судового збору.
Відтак, з урахуванням положень частин четвертої, п`ятої статті 129 ГПК України, за розгляд касаційної скарги на рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції скаржник повинен був сплатити 8 379,11 грн. ((41 016,67 грн. + 238 286,89 грн.)*1,5%*200%).
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що скаржником за подання апеляційної скарги було сплачено судовий збір в розмірі 19 493,34 грн. (платіжне доручення № 605 від 05.03.2020, том 1 а. с. 141), а за подання касаційної скарги на рішення місцевого суду та постанови апеляційного суду скаржником було сплачено 25 991,12 грн. (платіжне доручення № 2483 від 27.07.2020, том 2 а. с. 11).
Зважаючи на задоволення касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги покладаються на позивача.
Висновки про правильне застосування норм права
На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 286, 300, 301, 308, 311, 315, 326 ГПК України, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду,-
ПОСТАНОВИВ:
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Я. Погребняк
Судді О. О. Банасько
В. В. Білоус
О. В. Васьковський
С. В. Жуков
В. І. Картере
К. М. Огороднік
Н. Г. Ткаченко