Постанова Верховного Суду від 23 вересня 2021 рку у справі №904/4455/19

https://reyestr.court.gov.ua/Review/102010186

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2021 року

м. Київ

Справа № 904/4455/19

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Васьковського О. В., Жукова С. В., Огородніка К. М., Пєскова В. Г., Погребняка В. Я., Ткаченко Н. Г.

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.

представники учасників справи не з`явилися

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" - арбітражного керуючого Касаткіна Д. М.

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.04.2021

у складі колегії суддів: Паруснікова Ю. Б. (головуючого), Кузнецова В. О., Мороза В. Ф.

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Алекс КОМ ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл"

про стягнення 81 499,58 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Вступ

1. Позивач звернувся з позовом до товариства про стягнення заборгованості, який після відкриття провадження у справі про банкрутство відповідача ухвалою місцевого господарського суду передано для розгляду в межах справи про банкрутство.
2. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, вказавши на те, що вимоги позивача є конкурсними, а отже, мали бути заявлені у справі про банкрутство товариства за приписами частини чотирнадцятої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
3. Апеляційний суд рішення місцевого господарського суду скасував та передав матеріали справи позовного провадження до суду першої інстанції для подальшого розгляду в межах справи  про банкрутство товариства, дійшовши висновку, що відмова, по суті, у задоволенні позову через недотримання порядку заявлення грошових вимог до боржника, стосовно якого порушено провадження у справі про банкрутство, фактично позбавляє позивача можливості визнання його кредиторських вимог за відповідною заявою в межах справи про банкрутство.
4. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство, розглядаючи касаційну скаргу ліквідатора  товариства, має вирішити такі питання:

- який процесуальний порядок розгляду справи за позовом з грошовими вимогами до боржника після відкриття провадження у справі про банкрутство відповідача за цим позовом?

- чи необхідно позивачеві у справі позовного провадження після передачі її для розгляду господарському суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство відповідача, подавати письмову заяву з кредиторськими вимогами до боржника в порядку статті 45 КУзПБ?

- чи може неподання позивачем у такій справі заяви про визнання його вимог до боржника як конкурсного кредитора у справі про банкрутство, бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у справі, що розглядається в межах справи про банкрутство відповідача?

Короткий зміст і підстави наведених у заяві вимог та заперечень щодо цієї заяви

5. 30.09.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Алекс КОМ ЛТД" (далі - ТОВ ВКФ "Алекс КОМ ЛТД", позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" (далі - ТОВ "Український Рітейл", відповідач, боржник)  про стягнення заборгованості в сумі 81 499,58 грн, з яких сума основного боргу становить 74 395,79 грн, 3 % річних - 2 405,60 грн, інфляційні втрати - 4 698,19 грн.
6. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки від 18.11.2016 № НН 18/11/2016.
7. Нормативно-правовим обґрунтуванням позову ТОВ ВКФ "Алекс КОМ ЛТД" визначено приписи статей 11, 16, 509, 525, 530, 625, 692 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 162, 163, 164 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

8. 18.11.2016 між ТОВ "Український Рітейл" (далі - покупець) та ТОВ ВКФ "Алекс КОМ ЛТД" (далі - постачальник) укладено договір поставки № НН1811/2016 (далі - договір) з протоколом розбіжностей та додатковою угодою від 20.12.2017, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах цього договору (пункт 1.1 договору).
9. Найменування, асортимент і ціна товару, що поставляється, зазначаються у додатку 1 "Специфікація", що є невід`ємною частиною договору (пункт 1.2 договору).
10. Зобов`язання з поставки вважаються виконаними з моменту передачі товару та повного пакета належним чином оформлених товаросупровідних документів покупцю згідно з умовами цього договору та чинного законодавства України (пункт 2.6 договору).
11. Відповідно до пункту 6.5 договору вимоги щодо оплати товару зазначаються в додатку 6 до договору.
12. Відповідно до пункту 3 додатка 6 до договору оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 65 календарних днів з дня поставки товару.
13. На виконання умов договору позивачем у період з 02.07.2018 по 28.09.2018 поставлено боржнику товар.
14. Згідно з розрахунком позивача розмір заборгованості становить 74 395,79 грн.
15. Також позивачем нараховано 2 405,60 грн 3 % річних, 4 698,19 грн інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України.

Короткий зміст судових рішень першої інстанції

16. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2019 (суддя Ярошенко В. І.) прийнято до розгляду позовну заяву ТОВ ВКФ "Алекс КОМ ЛТД" до ТОВ "Український Рітейл" про стягнення заборгованості та відкрито провадження у справі № 904/4455/19.
17. 10.10.2019 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Примак С. А.) відкрито провадження у справі № 904/4387/19 про банкрутство ТОВ "Український Рітейл".
18. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Ярошенко В. І.) від 12.11.2019 передано матеріали справи № 904/4455/19 за позовом ТОВ ВКФ "Алекс КОМ ЛТД" до ТОВ "Український Рітейл" про стягнення заборгованості для розгляду спору в межах справи № 904/4387/19 про банкрутство ТОВ "Український Рітейл".
19. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2019 прийнято справу № 904/4455/19 до провадження суддею Примаком С. А., зупинено провадження у справі до затвердження реєстру вимог конкурсних кредиторів у справі № 904/4387/19 про банкрутство ТОВ "Український Рітейл".
20. 13.05.2020 за результатами розгляду вимог конкурсних кредиторів та проведення попереднього засідання постановлено ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області, якою завершено попереднє судове засідання у справі № 904/4387/19 про банкрутство ТОВ "Український Рітейл".
21. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2020 (суддя Примак С. А.), з урахуванням ухвали цього ж суду від 24.11.2020, поновлено провадження у справі № 904/4455/19 та ухвалено перейти до її розгляду за правилами загального позовного провадження.
22. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Примак С. А.) від 16.12.2020 у справі № 904/4455/19 у задоволенні позовних вимог ТОВ ВКФ "Алекс КОМ ЛТД" до ТОВ "Український Рітейл" про стягнення 74 395,79 грн заборгованості, 2 405,60 грн 3 % річних, 4 698,19 грн інфляційних втрат відмовлено.
23. Відмову в задоволенні позову місцевий господарський суд мотивував тим, що вимоги позивача у справі № 904/4455/19 за своєю правовою природою є конкурсними, тому після відкриття провадження у справі про банкрутство відповідача мають бути заявлені як кредиторські вимоги у справі № 904/4387/19 про банкрутство ТОВ "Український Рітейл" за приписами частини чотирнадцятої статті 39 КУзПБ.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

24. Центральний апеляційний господарський суд постановою від 13.04.2021 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2020 скасував та передав матеріали справи № 904/4455/19 до Господарського суду Дніпропетровської області для подальшого розгляду в межах справи № 904/4387/19 про банкрутство ТОВ "Український Рітейл".
25. Мотивуючи цю постанову, апеляційний суд вказав на те, що відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд послався на приписи статей 526, 530, 655, 692, 612 ЦК України, якими врегульовано виконання сторонами зобов`язань за договором поставки, але не зазначив у рішенні сторону, яка допустила невиконання взятих на себе зобов`язань, тобто не вирішив спору у справі, а тому відмова, по суті, у задоволенні позову є безпідставною та фактично позбавляє позивача подальшої можливості визнання кредиторських вимог в межах справи про банкрутство.
26. Скасовуючи рішення на підставі пункту 4 частини першої та частини другої статті 277 ГПК України, апеляційний суд вказав на порушення норм права і неповне з`ясування обставин справи судом першої інстанції і тому передав справу за позовом ТОВ ВКФ "Алекс КОМ ЛТД" до Господарського суду Дніпропетровської області для подальшого розгляду в порядку, визначеному ГПК України, з урахуванням вимог статті 7 КУзПБ у межах справи № 904/4387/19 про банкрутство ТОВ "Український Рітейл".

Надходження касаційної скарги та її рух у Верховному Суді

27. 23.04.2021 ліквідатор ТОВ "Український Рітейл" - арбітражний керуючий Касаткін Д. М. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.04.2021 у справі № 904/4455/19.
28. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/4455/19 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Васьковського О. В., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 26.05.2021.
29. Ухвалою від 10.06.2021 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі № 904/4455/19 за касаційною скаргою ліквідатора ТОВ "Український Рітейл" - арбітражного керуючого Касаткіна Д. М. на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.04.2021 та призначив її до розгляду на 08.07.2021.
30. 25.06.2021 до Верховного Суду від ТОВ ВКФ "Алекс КОМ ЛТД" надійшов відзив на касаційну скаргу.

Передача справи на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство

31. 08.07.2021 Верховний Суд постановив ухвалу, якою передав справу № 904/4455/19 на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
32. Підставою для передачі зазначено необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо порядку розгляду в межах справи про банкрутство майнових вимог до боржника, заявлених в позовному провадженні до відкриття провадження у справі про банкрутство, та співвідношення частини третьої статті 7 КУзПБ з абзацом другим частини чотирнадцятої статті 39 та частинами першою, третьою статті 45 КУзПБ.
33. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/4455/19 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Банаська О. О. (головуючий), Білоуса В. В., Васьковського О. В., Жукова С. В., Огородніка К. М., Пєскова В. Г., Погребняка В. Я., Ткаченко Н. Г., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 13.07.2021.
34. Ухвалою від 15.07.2021 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду прийняв до провадження справу № 904/4455/19 за касаційною скаргою ліквідатораТОВ "Український Рітейл" - арбітражного керуючого Касаткіна Д. М. та призначив її до розгляду в судовому засіданні на 29.07.2021.
35. 29.07.2021 до Верховного Суду від арбітражного керуючого Касаткіна Д. М. надійшла заява з проханням закрити провадження у справі № 904/4455/19 у зв`язку з ліквідацією ТОВ "Український Рітейл" згідно з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2021 у справі № 904/4387/19.
36. Ухвалою від 29.07.2021 Верховний Суд відклав розгляд справи до 09.09.2021.
37. 02.08.2021 суддя-доповідач у справі на підставі частини сьомої статті 303 ГПК України надіслав до Науково-консультативної ради при Верховному Суді лист з проханням підготувати науковий висновок щодо: впливу правової природи майнових вимог до боржника (конкурсні, забезпечені або поточні) на порядок розгляду справи з такими вимогами, що надійшла до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство; порядку розгляду справ щодо майнових спорів з вимогами до боржника, які надійшли до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство; критеріїв для розмежування порядку розгляду справ щодо майнових спорів з вимогами до боржника, які надійшли до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство; можливості ототожнення матеріалів справ щодо майнових спорів з вимогами до боржника, які надійшли до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, із заявами кредиторів з вимогами до боржника; необхідності позивачеві у майновому спорі з вимогами до боржника після його надходження до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, подавати окремо письмову заяву кредитора з вимогами до боржника; наслідків неподання заяви кредитора з вимогами до боржника після надходження майнового спору до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
38. У відповідь на цей запит 02.09.2021 до Верховного Суду надійшов науковий висновок членів Науково-консультативної ради при Верховному Суді.
39. Ухвалою від 09.09.2021 Верховний Суд відклав розгляд справи до 23.09.2021.
40. У судове засідання 23.09.2021 учасники справи явку своїх представників не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.
41. Будь-яких заяв, клопотань від учасників справи щодо неможливості забезпечити участь у судовому засіданні представників чи реалізувати свої процесуальні права станом на час розгляду скарги до суду касаційної інстанції не надійшло.
42. Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
43. Участь представників сторін у судовому засіданні, призначеному на 23.09.2021, обов`язковою не визнавалася.
44. З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності її учасників.

Щодо клопотання про закриття провадження у справі

45. 29.07.2021 до Верховного Суду надійшла заява арбітражного керуючого Касаткіна Д. М. про закриття провадження у справі № 904/4455/19 у зв`язку з ліквідацією ТОВ "Український Рітейл" згідно з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2021 у справі № 904/4387/19, якою, з поміж іншого, ліквідовано ТОВ "Український Рітейл" та закрито провадження у справі.
46. За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (запис від 27.07.2021 № 1002241170048092171), ТОВ "Український Рітейл" припинено як юридичну особу на підставі ухвали Господарський суду Дніпропетровської області від 20.07.2021 у справі № 904/4387/19 про ліквідацію товариства.
47. Отже, вирішуючи питання про наявність підстав для закриття провадження у справі у зв`язку з припиненням юридичної особи - відповідача, суд враховує таке.
48. Відповідно до частин першої, четвертої статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
49. Згідно із частиною першою статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.
50. Як зазначено в частині п`ятій названої статті, юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
51. За приписами пункту 6 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
52. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (частина третя статті 231 ГПК України).
53. У частині першій статті 313 ГПК України визначено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.
54. Якщо суд першої або апеляційної інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи - сторони в спірних правовідносинах, що не допускають правонаступництва, після ухвалення рішення не може бути підставою для застосування положення частини першої цієї статті (частина третя статті 313 ГПК України).
55. Отже, процесуальний закон диференціює наслідки касаційного провадження у разі смерті фізичної особи або оголошення її померлою чи припинення юридичної особи, які були однією із сторін у справі (якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва), залежно від висновків касаційного суду стосовно законності і обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, адже за відсутності підстав для їх скасування - фактично забороняє залишення позову без розгляду або закриття провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 ГПК України (близький за змістом висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 703/1181/16-ц, від 30.06.2020 у справі № 264/5957/17).
56. Вирішення касаційним судом питання закриття провадження у справі із зазначених підстав, зокрема через припинення юридичної особи, яка була однією із сторін у справі, за приписами ГПК України не пов`язано з наявністю/відсутністю відповідного клопотання інших учасників справи.
57. Враховуючи наведене, Верховний Суд зауважує, що порушене арбітражним керуючим Касаткіним Д. М. питання про закриття провадження у справі № 904/4455/19 у зв`язку з припиненням ТОВ "Український Рітейл" підлягає вирішенню за результатами касаційного розгляду на підставі висновків щодо законності та обґрунтованості рішень судів попередніх інстанцій у цій справі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги, підстави касаційного оскарження та узагальнені доводи ліквідатора ТОВ "Український Рітейл" арбітражного керуючого Касаткіна Д. М.

58. Скаржник просить постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.04.2021 скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2020 у справі № 904/4455/19, яким відмовлено в задоволенні позову.
59. Підставами касаційного оскарження касант визначив пункт 3 частини другої, підпункт "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України та, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваної постанови, стверджує, що:

- суд апеляційної інстанції безпідставно скасував правильне по суті рішення, адже не врахував приписів частини чотирнадцятої статті 39 та частин першої, третьої статті 45 КУзПБ щодо необхідності дотримання кредитором єдиного можливого порядку заявлення грошових вимог до боржника, стосовно якого порушено провадження у справі про банкрутство;

- направляючи справу на новий розгляд за підсудністю, апеляційний суд вийшов за межі своїх повноважень, передбачених частиною першою статті 275 ГПК України, адже нормами ГПК України та КУзПБ не передбачено права апеляційного суду передавати справи загального позовного провадження до іншого (або того ж самого) суду для розгляду в межах справи про банкрутство. До того ж суд не дотримався приписів частини другої статті 279 ГПК України, адже апелянт не заявляв про непідсудність справи під час її розгляду судом першої інстанції.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

(ТОВ ВКФ "Алекс КОМ ЛТД")

60. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ ВКФ "Алекс КОМ ЛТД" просить відмовити у її задоволенні та залишити оскаржувану постанову без змін, а також вказує на помилковість доводів касаційної скарги, наголошуючи на тому, що спеціальною нормою КУзПБ (стаття 7) чітко врегульовано порядок розгляду вимог кредиторів, які звернулися з позовом до боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство відповідача, якою не передбачено жодних додаткових умов для продовження розгляду справи за таким позовом, зокрема подання заяв з кредиторськими вимогами до боржника в порядку статті 45 КУзПБ.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи й висновків суду апеляційної інстанції

61. Предметом судового розгляду є позовна заява ТОВ ВКФ "Алекс КОМ ЛТД" до ТОВ "Український Рітейл" про стягнення 74 395,79 грн простроченої заборгованості, 2 405,60 грн 3 % річних, 4 698,19 грн інфляційних втрат, яка подана до суду до відкриття провадження у справі про банкрутство відповідача, тобто ці вимоги за своєю природою є конкурсними в розумінні приписів статті 1 КУзПБ.
62. Зважаючи на зміст предмета судового розгляду, доводів скаржника, заперечень позивача та висновків судів попередніх інстанцій, під час касаційного перегляду оскаржуваної постанови необхідним є з`ясування співвідношення частини третьої статті 7 з абзацом другим частини чотирнадцятої статті 39 та частинами першою, третьою статті 45 КУзПБ у контексті вирішення питань, зазначених у пункті 4 цієї постанови.

Щодо особливостей розгляду справи за позовом з майновими (грошовими) вимогами до боржника після відкриття провадження у справі про банкрутство відповідача

63. За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.
64. Право на звернення до господарського суду в установленому ГПК України порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (частини перша, друга статті 4 ГПК України).
65. Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина перша статті 2 ГПК України).
66. Під захистом прав розуміється сукупність дозволених законом певних дій, прийомів, способів, що використовуються особою, право якої порушено або може бути порушено чи оспорюється, з метою відновлення порушеного (оспорюваного) права, припинення правопорушення чи запобігання вчиненню правопорушення та відшкодування спричиненої шкоди, тоді як форми захисту - це такий процесуальний порядок, який забезпечує реалізацію права на захист.
67. За змістом статті 12 ГПК України провадження у справах про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому ГПК України для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених спеціальним законом про банкрутство.
68. За правилами юрисдикції господарських судів у пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
69. Справи, передбачені пунктом 8 частини першої статті 20 ГПК України, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника (частина тринадцята статті 30 цього Кодексу), тобто є справами виключної підсудності.
70. Таким чином, процесуальний закон встановив імперативне правило виключної підсудності справ про банкрутство та справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, незалежно від моменту виникнення таких вимог, серед іншого справ за позовами з грошовими вимогами до боржника, позовне провадження у яких відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство відповідача.
71. З цими правилами кореспондуються приписи статті 7 КУзПБ, що визначає основні засади розгляду спорів, стороною в яких є боржник.
72. Відповідно до частини першої, абзацу першого частини другої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
73. Отже, стаття 7 КУзПБ у сукупності із зазначеними нормами ГПК щодо предметної та виключної підсудності втілюють принцип концентрації справ з метою підвищення ефективності господарського процесу.
74. Загалом, завдяки концентрації господарського процесу забезпечується його оперативність, яка відповідає динамічності господарського обороту та меті швидкого відновлення порушеного правового господарського порядку.
75. Визначені частиною другою статті 7 КУзПБ спори розглядаються та вирішуються судом у відокремленому позовному провадженні за правилами ГПК України. Судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій за результатами розгляду заяв, скарг, клопотань, поданих в межах основного провадження у справі про банкрутство, розглядаються судом без застосування усіх стадій судового розгляду, притаманних виключно розгляду справ позовного провадження. Такий підхід повністю відображає конструкції статей 7, 9 КУзПБ щодо порядку розгляду як основної справи про банкрутство, так і спорів, стороною в яких є боржник, які хоча і вирішуються в межах основної справи про банкрутство, проте є справами позовного провадження, відокремленими від основної справи про банкрутство (див. висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/97/20).
76. Таким чином законодавець вкотре підкреслив, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі № 910/1116/18, від 12.01.2021 у справі № 334/5073/19).
77. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що визначення юрисдикції усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц).
78. У розвиток цієї правової позиції у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20) звернуто увагу на те, що в разі коли наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі статті 7 КУзПБ, а спір є майновим у розумінні положень цього Кодексу.
79. Механізм реалізації приписів пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України частини першої, абзацу першого частини другої статті 7 КУзПБ законодавець конкретизував у частині третій цієї статті КУзПБ, установивши, що матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
80. Зі змісту наведених норм убачається, що законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута. Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який здійснює провадження у справі про банкрутство відповідача.
81. Таке урегулювання процедури розгляду спорів до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства.
82. Відповідно до статті 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо, зокрема, справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
83. У постанові від 09.04.2019 у справі № 910/6407/18 Верховний Суд зазначив, що при визначенні підсудності спору відповідному господарському суду з урахуванням критерію територіальної юрисдикції судам належить керуватися приписами статей 27- 30 ГПК України та враховувати законодавчо встановлену заборону спорів між судами щодо підсудності.
84. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана (частина сьома статті 31 ГПК України).
85. Наведені правила застосовні до випадків розгляду майнового спору судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, оскільки суддя відповідного суду, який розглядає справу про банкрутство одноособово, діє як суд (близький за змістом висновок викладено в постанові Верховного Суду від 19.03.2020 № 909/180/19).
86. Отже, імперативний припис частини третьої статті 7 КУзПБ про передачу справи, стороною якої є боржник, до суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника, підлягає реалізації в порядку статті 31 ГПК України невідкладно, після отримання судом, що розглядає справу позовного провадження, інформації про відкриття провадження у справі про банкрутство сторони у спорі.
87. В ухвалах про передачу/прийняття справи до провадження за підсудністю згідно з пунктом 8 частини першої статті 20, частиною тринадцятою статті 30 ГПК України, статтею 7 КУзПБ господарські суди мають повідомити сторони про порядок її розгляду в межах справи про банкрутство, а якщо предметом позову є майнові (грошові) вимоги до боржника - роз`яснити позивачу обов`язок (право) заявлення та порядок задоволення таких вимог у справі про банкрутство, а також наслідки пропуску строку, встановленого для їх подання за змістом статей 39, 45 КУзПБ.
88. Приймаючи справу за позовом з майновими (грошовими) вимогами до боржника, господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, з`ясовує питання щодо заявлення позивачем кредиторських вимог в порядку частини першої статті 45 КУзПБ та, якщо таке право ним не реалізоване, призначає справу позовного провадження до розгляду за правилами ГПК України в межах справи про банкрутство відповідача.

Щодо порядку задоволення майнових (грошових) конкурсних вимог до боржника у справі позовного провадження, що розглядається в межах справи про банкрутство відповідача

89. Верховний Суд неодноразово зауважував, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (див. висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/420/16, постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043).
90. Основною метою конкурсного процесу та процедури банкрутства є справедливе, пропорційне та згідно з черговістю задоволення вимог кредиторів, саме тому правове регулювання набуття особами з майновими (грошовими) вимогами до боржника статусу кредиторів у справі про банкрутство, порядок і строки реалізації ними права на судовий захист їх майнових інтересів у справі про банкрутство є визначальними для досягнення зазначеної мети.
91. Ураховуючи приписи статті 300 ГПК України, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду вважає необхідним зауважити, що подальші висновки щодо правозастосування викладаються судом касаційної інстанції на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин цієї справи (провадження у справі за позовом з грошовими вимогами до боржника відкрито до відкриття стосовно відповідача провадження у справі про банкрутство, позивач заяви про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство не подав) та відповідних прав чи інтересів її учасників.
92. В абзаці другому частини чотирнадцятої статті 39 КУзПБ законодавець імперативно визначив, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство пред`явлення конкурсними і забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах цього провадження.
93. За змістом статті 1 КУзПБ конкурсними є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
94. Конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (абзац перший частини першої статті 45 КУзПБ).
95. Ухвала господарського суду про визнання вимог конкурсних кредиторів за результатами розгляду їх заяв з грошовими вимогами до боржника є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів (абзаци четвертий, п`ятий частини шостої статті 45 КУзПБ).
96. За загальним правилом, набуття статусу кредитора законодавець пов`язує з наявністю в особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13).
97. Лише після вчинення всіх передбачених Законом про банкрутство (стаття 23) чи КУзПБ (стаття 45) дій, прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове (частина шоста статті 23 Закону про банкрутство, частина шоста статті 45 КУзПБ) визнання його вимог кредитор набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство та повну процесуальну дієздатність (здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді, стаття 44 ГПК України) (див. висновки, викладені у пункті 56.16 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19).
98. Тлумачення статей 39, 45 - 48, 64 КУзПБ дає підстави для висновку, що особа з майновими (грошовими) вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, може реалізувати своє право на задоволення таких вимог виключно через набуття статусу кредитора з підстав і в порядку, передбачених КУзПБ, з урахуванням особливостей і черговості задоволення таких вимог згідно з реєстром вимог кредиторів та обмежень виконання боржником зобов`язань перед кредиторами, встановлених спеціальним законом.
99. Натомість позовній формі захисту інтересів кредитора у справі з майновими (грошовими) вимогами до боржника в межах справи про банкрутство властива процесуальна автономія та інше правове регулювання, адже за змістом статті 7 КУзПБ вони розглядаються господарським судом за правилами ГПК України та за результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. Склад учасників розгляду спору визначається ГПК України.
100. При цьому рух справи про банкрутство, зокрема на стадії визнання судом вимог конкурсних кредиторів, не залежить від вирішення позовного провадження за майновими (грошовими) вимогами тих самих осіб у порядку статті 7 КУзПБ.
101. Завдяки такій процесуальній автономії позовного провадження підвищується оперативність та ефективність провадження у справі про банкрутство, оскільки вона надає можливість запобігти уповільненню основних судових процедур банкрутства.
102. Водночас у разі задоволення майнових (грошових) вимог до боржника у позовному провадженні, що розглядалося в межах справи про банкрутство, позивач не набуває за замовчуванням статусу конкурсного кредитора, позаяк, як зазначалося раніше, законодавець визначив єдиний процесуальний порядок набуття такого статусу та задоволення кредиторських вимог до боржника - безпосередньо у справі про банкрутство за заявою кредитора в порядку реалізації спеціальних норм статей 39, 45 КУзПБ.
103. Процесуальні дії та судові рішення під час розгляду справи позовного провадження в порядку статті 7 КУзПБ не замінюють процесуальних дій і рішень щодо заявлення і визнання вимог кредиторів безпосередньо у справі про банкрутство.
104. Саме тому позивач у справі за позовом з майновими (грошовими) вимогами до боржника задля задоволення таких вимог, незалежно від стану (стадії) розгляду його позову в порядку статті 7 КУзПБ, повинен подати письмову заяву з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, в порядку, визначеному статтею 45 КУзПБ, тобто за власною волею трансформувати позовну вимогу у вимогу конкурсного кредитора до боржника в розумінні статей 1, 45 КУзПБ.
105. Оскільки майнові вимоги кредиторів у розумінні статті 1 КУзПБ не тотожні позовним майновим вимогам (предмет позову) до боржника, які підлягають розгляду в порядку статті 7 КУзПБ, суд не може на власний розсуд трансформувати позовні вимоги у вимоги до кредиторів, що подаються відповідно до статті 45 КУзПБ.
106. Ця позиція підтверджується порівняльним аналізом регулювання процесуальних норм щодо розгляду позовних матеріалів у межах справи про банкрутство в порядку статті 7 КУзПБ та заяв кредиторів з вимогами до боржника в порядку статті 45 КУзПБ, що виявляє суттєві розбіжності, окрім предмета судового розгляду, також у змісті звернення до суду, правилах розгляду, виді судового рішення та суб`єктному складі.
107. Якщо таку заяву подано позивачем до завершення розгляду позовних вимог, то господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, має зупинити провадження у справі за позовом з майновими (грошовими) вимогами до боржника на підставі пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України до набрання законної сили ухвалою суду за результатами розгляду конкурсних вимог такого позивача.
108. За відсутності такого звернення та прийняття його до розгляду суд не має підстав для зупинення позовного провадження.
109. Після постановлення господарським судом ухвали за результатами розгляду цих вимог позовне провадження у справі з майновими (грошовими) вимогами до боржника, що розглядається в межах справи про банкрутство, підлягає закриттю повністю або в частині заявлених кредитором вимог на підставі пункту 2 частини першої статті 175, пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України у випадку тотожності суб`єктного складу, предмета і підстав позову.
110. Водночас Верховний Суд акцентує увагу на тому, що після введення в дію 21.10.2019 КУзПБ неподання кредитором заяви про визнання грошових вимог до боржника у справі про банкрутство не може бути підставою для відмови у задоволенні його позову до боржника.
111. Так, з дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 440 із наступними змінами); Постанову Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про банкрутство" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 441).
112. Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
113. Частиною першою статті 2 КУзПБ, який введено в дію з 21.10.2019, визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
114. Згідно із частиною третьою статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
115. Отже, втратили свою актуальність та не підлягають врахуванню, в тому числі у справах, відкритих до введення в дію КУзПБ, раніше сформовані правові висновки щодо застосування статей 17, 23 Закону про банкрутство (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI, що набрав чинності 19.01.2013), якими встановлювався преклюзивний тридцятиденний строк для заявлення конкурсних вимог до боржника, перебіг якого починався від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, а також передбачався обов`язок суду відмовити у задоволенні позову, що ґрунтується на грошових зобов`язаннях боржника, які виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, в разі коли позивач у зазначений строк не подав заяви про визнання його грошових вимог у справі про банкрутство.
116. Натомість таких наслідків нормами КУзПБ не передбачено, а реалізація прав кредитора на заявлення вимог, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, 30-денним преклюзивним строком не обмежена.
117. Тож, зважаючи на притаманну позовному провадженню автономію в межах справи про банкрутство, незаявлення позивачем грошових вимог до боржника у справі про банкрутство не може вважатися відмовою від таких вимог у позовному провадженні або бути підставою для відмови у задоволенні позову з майновими (грошовими) вимогами до боржника, що розглядається в межах справи про банкрутство відповідача в порядку статті 7 КУзПБ.
118. У разі незаявлення вимог до боржника у справі про банкрутство справа за позовом з майновими (грошовими) вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, відповідно до приписів статті 7 КУзПБ має бути розглянута господарським судом, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство відповідача, по суті спору за правилами ГПК України у позовному провадженні в межах справи про банкрутство.
119. Рішення про задоволення вимог позивача у такій справі, що набрало законної сили в порядку ГПК України, само по собі не є підставою для набуття статусу конкурсного кредитора та внесення відповідних відомостей до реєстру вимог кредиторів, а отже, і задоволення таких вимог у процедурах банкрутства, адже не є результатом визначеного законодавцем процесуального порядку визнання і задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство - ухвалою суду за результатами розгляду заяви кредитора про визнання грошових вимог до боржника в порядку реалізації норм спеціального закону - статей 39, 45 КУзПБ.
120. Як уже зазначалося раніше, КУзПБ не встановлює преклюзивного строку для заявлення кредиторами вимог, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, зокрема і після розгляду таких вимог у позовному провадженні в межах справи про банкрутство відповідача, проте за загальними принципами господарського судочинства кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
121. Отже, Верховний Суд наголошує, що зволікання кредитора із заявленням конкурсних вимог до боржника у визначений частиною першою статті 45 КУзПБ тридцятиденний строк, зокрема через розгляд аналогічних вимог у позовному провадженні, в силу приписів частини четвертої цієї статті звужує обсяг правомочностей таких кредиторів та може вплинути на повноту задоволення їх вимог, адже такі кредитори не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів, а їх вступ у справу після розрахунків з іншими кредиторами не змінює здійсненого розподілу раніше сплачених коштів.
122. До того ж незалежно від моменту подання позову до боржника, за висновком Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19, конкурсні кредитори (в розумінні абзацу десятого частини першої статті 1 КУзПБ, окрім тих, хто ініціював провадження у справі про банкрутство), саме з моменту подання заяви про визнання їх вимог в порядку частини першої статті 45 КУзПБ можуть скористатися правами, передбаченими абзацом першим частини шостої названої статті, та правом оскарження судових рішень у справі про банкрутство як особи, які не брали участі у справі (частина перша статті 254 ГПК України), якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки.
123. Лише з набуттям особою статусу конкурсного кредитора на підставі ухвали господарського суду про визнання його грошових вимог до боржника відповідно до частини шостої статті 45 КУзПБ така особа наділяється повним обсягом процесуальної дієздатності як учасник (сторона) справи про банкрутство, у тому числі щодо оскарження судових рішень у такій справі.

Щодо розгляду справи позовного провадження з майновими (грошовими) вимогами поточного кредитора до боржника

124. Як уже зазначалося, у статті 7 КУзПБ закріплено універсальне правило розгляду в межах справи про банкрутство всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, незалежно від моменту виникнення таких спорів (майнових вимог до боржника), що втілює галузевий принцип концентрації у межах справи про банкрутство всіх спорів, наслідком яких може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника.
125. Таким чином, природа майнових вимог до боржника (конкурсні, забезпечені або поточні) не змінює встановленого ГПК України та КУзПБ порядку розгляду справи з такими вимогами, що надійшла до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
126. В абзаці третьому частини чотирнадцятої статті 39 КУзПБ законодавець імперативно визначив, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство пред`явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися у випадку та порядку, передбачених цим Кодексом.
127. За змістом статті 1 КУзПБ поточними є кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
128. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються в межах справи про банкрутство шляхом їх розгляду в позовному провадженні господарським судом (абзац третій частини восьмої статті 45 КУзПБ).
129. Отже, всі справи за позовами кредиторів з поточними вимогами до боржника мають бути сконцентровані (передані за підсудністю для розгляду) в межах справи про банкрутство відповідача та розглянуті відповідно до приписів статті 7 КУзПБ господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, по суті спору за правилами ГПК України у позовному провадженні в межах справи про банкрутство.
130. До визнання боржника банкрутом вимоги позивача у такій справі можуть бути задоволені добровільно боржником або в примусовому порядку за рішенням суду, що набрало законної сили, адже за змістом частини п`ятої статті 41 КУзПБ на вимоги поточних кредиторів не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів.
131. Відповідно до частини четвертої статті 60 КУзПБ у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом.
132. Заяви з вимогами поточних кредиторів розглядаються господарським судом у порядку черговості їх надходження. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд своєю ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.
133. Вимоги поточних кредиторів погашаються в порядку черговості, визначеної статтею 64 цього Кодексу. Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають.
134. З аналізу цих норм вбачається, що законодавцем розмежовано процедури розгляду поточних кредиторських вимог, що здійснюються (1) у разі спору між кредитором і боржником до визнання останнього банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури - із застосуванням процесуальних правил ГПК України для позовного провадження та (2) після визнання банкрутом - визнання/відхилення судом грошових вимог поточних кредиторів у порядку КУзПБ.
135. При цьому задоволення вимог поточних кредиторів у ліквідаційній процедурі спеціальний закон безальтернативно пов`язав із дотриманням процедури заявлення кредиторами цих вимог та визнання їх судом відповідно до статті 60 КУзПБ.
136. Тому судове рішення про задоволення поточних вимог кредитора у справі позовного провадження, що набрало законної сили в порядку ГПК України, само по собі не є підставою для набуття стягувачем за цим рішенням правомочностей поточного кредитора в ліквідаційній процедурі боржника та внесення відповідних відомостей до реєстру вимог кредиторів і, як наслідок, для задоволення таких вимог у ліквідаційній процедурі, адже не є результатом визначеного законодавцем процесуального порядку визнання і задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство - ухвалою суду за результатами розгляду заяви кредитора про визнання грошових вимог до боржника в порядку реалізації норм спеціального закону - статей 39, 60 КУзПБ.
137. Саме тому позивач у справі за позовом з поточними майновими (грошовими) вимогами до боржника, незалежно від стану (стадії) розгляду його позову, або стягувач за судовим рішенням у такій справі для задоволення поточних вимог після визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури повинен подати письмову заяву з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, в порядку, визначеному статтею 60 КУзПБ, тобто за власною волею трансформувати позовну вимогу у вимогу поточного кредитора до боржника, що може бути задоволена в ліквідаційній процедурі.

Щодо розгляду справи позовного провадження з майновими вимогами забезпеченого кредитора після відкриття провадження у справі про банкрутство відповідача

138. Верховний Суд наголошує на тому, що природа майнових вимог до боржника не змінює встановленого статтями 20, 30, 31 ГПК України та статтею 7 КУзПБ обов`язку передачі справ за позовом з такими вимогами за підсудністю господарському суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство відповідача, та імперативно визначеного порядку їх розгляду - по суті спору за правилами ГПК України у позовному провадженні в межах справи про банкрутство, а отже, такі правила поширюється і на відповідні позовні вимоги забезпечених кредиторів до боржника.
139. За змістом статті 1 КУзПБ забезпеченими є кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника.
140. В абзаці третьому частини чотирнадцятої статті 39 КУзПБ законодавець беззастережно визначив, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство пред`явлення забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі.
141. Приписами статті 45 КУзПБ стосовно забезпечених кредиторів передбачено, що такі кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.
142. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах 30-денного строку, визначеного частиною першою статті 45 КУзПБ, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.
143. Розпорядник майна зобов`язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром (частина восьма статті 45 КУзПБ).
144. Аналіз зазначених приписів приводить до висновку, що законодавець не встановив обов`язку забезпеченого кредитора подати заяву про визнання його грошових вимог, забезпечених заставою майна боржника, для їх задоволення у справі про банкрутство, проте передбачив для забезпеченого кредитора можливість подати таку заяву стосовно забезпечених вимог, а також право на заявлення грошових вимог, які незабезпечені заставою або за відмови від забезпечення, що у цих двох випадках мають бути заявлені кредитором та розглянуті судом за загальними правилами для конкурсних або поточних вимог до боржника.
145. Тому сам факт подання або неподання забезпеченим кредитором заяви про визнання грошових вимог не може вважатися відмовою позивача від розгляду таких вимог у позовному провадженні або бути підставою для відмови у задоволенні позову з майновими (грошовими) вимогами заставного кредитора до боржника, що за загальним правилом має бути розглянутий в межах справи про банкрутство відповідача в порядку статті 7 КУзПБ.
146. Водночас у разі подання такої заяви забезпеченим кредитором саме ухвала про визнання його грошових вимог, забезпечених заставою майна боржника, є підставою для внесення остаточних відомостей щодо розміру цих вимог та предмета забезпечення до реєстру вимог кредиторів боржника, адже за змістом абзаців четвертого, п`ятого частини шостої статті 45 КУзПБ спеціальний закон, за загальним правилом, пов`язує внесення відомостей до реєстру вимог кредиторів саме з ухвалою про визнання (повністю або частково) вимог кредиторів за результатами розгляду їх заяв.
147. Така ухвала за результатами розгляду вимог кредитора, забезпечених заставою майна боржника, може бути підставою для закриття позовного провадження у справі з майновими (грошовими) вимогами до боржника, повністю або в частині заявлених забезпеченим кредитором позовних вимог на підставі пункту 2 частини першої статті 175, пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України у випадку тотожності суб`єктного складу, предмета і підстав позову.

Щодо суті касаційної скарги

148. Зміст доводів касаційної скарги ліквідатора ТОВ "Український Рітейл" - арбітражного керуючого Касаткіна Д. М. зводиться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для скасування рішення місцевого господарського суду, яким відмовлено в задоволенні позову та передано справу для подальшого розгляду в межах справи № 904/4387/19 про банкрутство ТОВ "Український Рітейл".
149. Ці доводи обґрунтовані твердженням про правомірність відмови у задоволенні позову з грошовими вимогами до боржника у разі незаявлення кредитором таких вимог у справі про банкрутство в порядку абзацу другого частини чотирнадцятої статті 39, частин першої, третьої статті 45 КУзПБ та запереченням повноважень апеляційного суду для направлення справи позовного провадження для розгляду в межах справи про банкрутство замість того, щоб переглянути рішення суду першої інстанції по суті.
150. У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, зокрема, що:

- ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2019 (суддя Ярошенко В. І.) відкрито провадження у справі № 904/4455/19 за позовом ТОВ ВКФ "Алекс КОМ ЛТД" до ТОВ "Український Рітейл" про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 81 499,58 грн;

- 10.10.2019 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Примак С. А.) відкрито провадження у справі № 904/4387/19 про банкрутство ТОВ "Український Рітейл";

- ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Ярошенко В. І.) від 12.11.2019 матеріали справи № 904/4455/19 за позовом ТОВ ВКФ "Алекс КОМ ЛТД" до ТОВ "Український Рітейл" про стягнення заборгованості за договором передано для розгляду спору по суті в межах справи № 904/4387/19 про банкрутство ТОВ "Український Рітейл".

151. Відмову в задоволенні цього позову місцевий господарський суд мотивував тим, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Український Рітейл" спеціальні норми КУзПБ мають пріоритет у застосуванні щодо інших законодавчих актів України, а тому позовні вимоги позивача, які є конкурсними, мають бути заявлені у справі № 904/4387/19 про банкрутство ТОВ "Український Рітейл" за приписами частини чотирнадцятої статті 39 КУзПБ, що виключає розгляд позову ТОВ ВКФ "Алекс КОМ ЛТД" в межах справи про банкрутство відповідача.
152. Проте, як правильно зазначив апеляційний суд, таке мотивування суперечить приписам частини третьої статті 7 КУзПБ, якою передбачено, що матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
153. Отже, суд першої інстанції помилково залишив поза увагою, що законодавець у частинах другій, третій статті 7 КУзПБ імперативно визначив як обов`язок передачі таких справ позовного провадження до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство відповідача, так і порядок їх розгляду - по суті за правилами ГПК України у позовному провадженні в межах справи про банкрутство.
154. Тому посилання місцевого господарського суду на необхідність дотримання позивачем порядку заявлення кредиторських вимог до боржника відповідно до абзацу другого частини чотирнадцятої статті 39 та частин першої, третьої статті 45 КУзПБ як на підставу для відмови у задоволенні позову, справу за яким відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство відповідача, суперечить як принципу процесуальної автономії позовного провадження у межах справи про банкрутство, так і приписам статей 236 - 238 ГПК України, що є безумовною підставою для скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2020 у справі № 904/4455/19.
155. До того ж, на відміну від статті 14 Закону про банкрутство (у редакції, чинній до 19.01.2013) та статей 17, 23 цього Закону (в редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI, що набрав чинності 19.01.2013), якими встановлювався преклюзивний тридцятиденний строк для заявлення конкурсних вимог до боржника, перебіг якого починався від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, КУзПБ не встановлює правила погашення конкурсних вимог у разі незаявлення їх протягом такого строку, а тому його пропуск не виключає реалізації конкурсними кредиторами відповідного права в порядку статті 45 цього Кодексу.
156. Отже, врахована судом першої інстанції правова позиція, що ґрунтується на преклюзивному значенні 30-денного строку для заявлення вимог конкурсними кредиторами, втратила свою актуальність та з введенням в дію 21.10.2019 КУзПБ не може застосовуватися судами при розгляді грошових вимог до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, та пред`явлені як у справі позовного провадження до відкриття провадження у справі про банкрутство відповідача, так і в порядку заявлення кредитором конкурсних вимог до боржника у справі про банкрутство.
157. Тому після прийняття справи № 904/4455/19 до розгляду господарський суд, у провадженні якого перебувала справа про банкрутство ТОВ "Український Рітейл", замість того, щоб відмовити у задоволенні позову з формальних підстав, встановивши факт незвернення позивача із заявою про визнання кредиторських вимог до боржника, мав розглянути і вирішити спір по суті позовних вимог у позовному провадженні за правилами ГПК України в межах справи про банкрутство відповідача.
158. Правильно вказавши на такі порушення, апеляційний суд дійшов передчасних висновків про передачу матеріалів справи № 904/4455/19 для подальшого розгляду в межах справи № 904/4387/19 про банкрутство ТОВ "Український Рітейл" відповідно до вимог статті 7 КУзПБ, адже не врахував факту передачі цієї справи позовного провадження відповідному господарському суду раніше за ухвалою суду першої інстанції від 12.11.2019 у справі № 904/4455/19 з урахуванням закріпленого у частині сьомій статті 31 ГПК України обов`язку суду прийняти до провадження справу, передану з іншого суду для розгляду за правилами територіальної юрисдикції (підсудності).
159. Критично оцінюючи такі висновки апеляційного суду, Верховний Суд зауважує, що не можна скасовувати прийняте по суті рішення з мотивів порушення порядку розгляду позовних вимог (в окремому позовному провадженні чи в межах справи про банкрутство), зосередившись лише на аналізі суб`єктного складу учасників у контексті порушення щодо них провадження у справі про банкрутство без урахування предмета заявленого позову, змісту спірних правовідносин та фактичних обставин справи. У такому разі відповідне рішення матиме ознаки видимої легітимності (дотримання ознак "форми") та не забезпечуватиме гарантування передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) права на доступ до суду і захист порушених прав (близький за змістом висновок викладено в постановах Верховного Суду від 19.12.2019 у справі № 926/358/19, від 23.02.2021 у справі № 913/567/19 (913/506/19).
160. За обставин цієї справи суперечності правозастосування щодо порядку розгляду спорів у межах справи про банкрутство, які зумовлені нечіткістю правового регулювання та несталістю судової практики, не повинні мати наслідком порушення принципу правової визначеності у випадку забезпечення справедливого розгляду справи.
161. Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
162. Суд апеляційної інстанції покликаний не лише перевіряти та оцінювати правильність встановлення судом першої інстанції обставин справи, точність та відповідність застосування ним норм матеріального і процесуального закону, але може і самостійно усунути недоліки та встановити обставини, що підлягають з`ясуванню при ухваленні судового рішення.
163. Як випливає із встановлених у цій справі обставин, позов ТОВ ВКФ "Алекс КОМ ЛТД" було подано ще до відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Український Рітейл" та пізніше справу за цим позовом передано для розгляду в позовному провадженні в межах справи про банкрутство відповідача, а в апеляційній скарзі позивач просив скасувати рішення суду першої інстанції, серед іншого, з огляду на його необґрунтованість, відсутність мотивації та висновків по суті спірних правовідносин за договором поставки, якими мала б бути обґрунтована відмова у задоволенні позовних вимог.
164. Проте, дійшовши висновку про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, апеляційний суд недоліків у повноті і всебічності судового розгляду не усунув, а отже, не виконав обов`язків суду під час апеляційного перегляду справи.
165. Окрім того, суд апеляційної інстанції, мотивуючи висновок за результатами апеляційного перегляду справи, не надав йому належного правового обґрунтування, адже послався на статтю 277 ГПК України, яка не передбачає направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, а встановлює підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, тобто вирішення справи за результатами апеляційного перегляду, чого у цьому випадку не забезпечено апеляційним судом.
166. За змістом частин першої, другої, п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
167. У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання, чи існували обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
168. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.
169. Суд зауважує, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень і важливим аспектом права на справедливий суд.
170. Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної інстанцій. Проте, зважаючи на прецедентну практику ЄСПЛ, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
171. Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").
172. Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" та у справі "Руїз Матеос проти Іспанії").
173. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та скасоване нею рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2020 у справі № 904/4455/19 наведеним вимогам не відповідають, позаяк ухвалені з порушенням норм процесуального права та помилковим застосуванням статей 7, 39, 45 КУзПБ, що призвело до неправильного вирішення справи, тому ці судові рішення першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню за результатами касаційного перегляду.
174. У зв`язку з наведеним касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" - арбітражного керуючого Касаткіна Д. М. належить задовольнити частково.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

175. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
176. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
177. Така норма підлягає застосуванню в разі, якщо відповідно до приписів статті 300 ГПК України у Верховного Суду відсутні процесуальні можливості з`ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає ухваленню рішення по суті спору, тому судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції.
178. Водночас, як уже зазначалося раніше, у справі, що переглядається, наявні відомості про припинення відповідача - ТОВ "Український Рітейл" за результатами ліквідаційної процедури згідно з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2021 у справі про банкрутство № 904/4387/19.
179. За змістом пункту 6 частини першої статті 231 ГПК України припинення юридичної особи - сторони у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, є підставою для закриття провадження у справі господарським судом.
180. У частині першій статті 313 ГПК України визначено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.
181. Якщо суд першої або апеляційної інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи - сторони в спірних правовідносинах, що не допускають правонаступництва, після ухвалення рішення не може бути підставою для застосування положення частини першої цієї статті (частина третя статті 313 ГПК України).
182. З урахуванням зазначених підстав для скасування ухвалених судами попередніх інстанцій судових рішень у цій справі Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду позбавлений можливості застосувати частину третю статті 313 ГПК України, тому на підставі частини першої цієї статті дійшов висновку про задоволення клопотання арбітражного керуючого Касаткіна Д. М. та закриття провадження у справі № 904/4455/19, позаяк припинено юридичну особу - ТОВ "Український Рітейл", яке є відповідачем у цій справі та не має правонаступників.

Висновки щодо застосування норм права

183. Відповідно до частини другої статті 315 ГПК України у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.
184. На підставі викладеного Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду висловлює такий висновок про застосування норм права.

Щодо особливостей розгляду справи за позовом з майновими (грошовими) вимогами до боржника після відкриття провадження у справі про банкрутство відповідача

185. За змістом пункту 8 частини першої статті 20, частини тринадцятої статті 30 ГПК України, з якими кореспондуються приписи статті 7 КУзПБ, процесуальний закон визначає правило виключної підсудності справ про банкрутство та справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, незалежно від моменту виникнення таких вимог, серед іншого справ за позовами з майновими (грошовими) вимогами до боржника, позовне провадження у яких відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство відповідача, стосовно яких у частині третій статті 7 КУзПБ встановлено імперативну вимогу їх передачі до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, для розгляду по суті спору в межах цієї справи.

Щодо порядку задоволення майнових (грошових) конкурсних вимог до боржника у справі позовного провадження, що розглядається в межах справи про банкрутство відповідача

186. Приймаючи таку справу за позовом з майновими (грошовими) вимогами до боржника, господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, з`ясовує питання щодо заявлення позивачем кредиторських вимог відповідно до частини першої статті 45 КУзПБ та, якщо таку заяву подано позивачем до завершення розгляду позовних вимог, господарський суд має зупинити провадження у справі за позовом з майновими (грошовими) вимогами до боржника на підставі пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України до набрання законної сили ухвалою суду за результатами розгляду конкурсних вимог такого позивача в порядку КУзПБ.
187. Після постановлення господарським судом ухвали за результатами розгляду таких вимог позовне провадження у справі з майновими (грошовими) вимогами до боржника, що розглядається в межах справи про банкрутство, підлягає закриттю повністю або в частині на підставі пункту 2 частини першої статті 175, пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України у випадку тотожності суб`єктного складу, предмета і підстав позову.
188. Неподання позивачем заяви про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство в порядку, передбаченому КУзПБ, не може вважатися відмовою від таких вимог у позовному провадженні або бути підставою для відмови у задоволенні позову з майновими (грошовими) вимогами до боржника, що розглядається в межах справи про банкрутство відповідача в порядку статті 7 КУзПБ.
189. У разі незаявлення вимог до боржника у справі про банкрутство справа за позовом з майновими (грошовими) вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, відповідно до приписів статті 7 КУзПБ має бути розглянута господарським судом, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство відповідача, по суті спору за правилами ГПК України у позовному провадженні в межах справи про банкрутство.
190. КУзПБ не встановлює преклюзивного строку для заявлення кредиторами вимог, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, однак зволікання кредитора із заявленням конкурсних вимог до боржника у визначений частиною першою статті 45 КУзПБ тридцятиденний строк, зокрема через розгляд аналогічних вимог у позовному провадженні, в силу приписів частини четвертої цієї статті звужує обсяг правомочностей такого кредитора, зокрема на заперечення вимог інших кредиторів чи оскарження судових рішень у справі про банкрутство, а також може вплинути на повноту задоволення вимог, адже такі кредитори не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів, а їх вступ у справу після розрахунків з іншими кредиторами не змінює здійсненого розподілу раніше сплачених коштів.

Щодо розгляду справи позовного провадження з майновими (грошовими) вимогами поточного кредитора до боржника

191. Системний аналіз положень статей 39, 45, 60, 64 КУзПБ дає підстави для висновку, що судове рішення про задоволення поточних вимог кредитора у справі позовного провадження, що набрало законної сили в порядку ГПК України, саме по собі не є підставою для набуття стягувачем за цим рішенням правомочностей поточного кредитора в ліквідаційній процедурі боржника та внесення відповідних відомостей до реєстру вимог кредиторів, а тому, і для задоволення таких вимог у ліквідаційній процедурі, адже не є результатом визначеного законодавцем процесуального порядку визнання і задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство - ухвалою суду за результатами розгляду заяви кредитора про визнання грошових вимог до боржника в порядку реалізації норм спеціального закону - статей 39, 60 КУзПБ.
192. Саме тому позивач у справі за позовом з поточними майновими (грошовими) вимогами до боржника, незалежно від стану (стадії) розгляду його позову, або стягувач за судовим рішенням у такій справі для задоволення поточних вимог після визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури повинен подати письмову заяву з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, в порядку, визначеному статтею 60 КУзПБ, тобто за власною волею трансформувати позовну вимогу у вимогу поточного кредитора до боржника, що може бути задоволена в ліквідаційній процедурі.

Щодо розгляду справи позовного провадження з майновими вимогами забезпеченого кредитора після відкриття провадження у справі про банкрутство відповідача

193. Природа майнових вимог до боржника не змінює встановленого статтями 20, 30, 31 ГПК України та статтею 7 КУзПБ обов`язку передачі справ за позовом з такими вимогами за підсудністю господарському суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство відповідача, та імперативно визначеного порядку їх розгляду - по суті спору за правилами ГПК України у позовному провадженні в межах справи про банкрутство, а отже, такі правила поширюється і на відповідні позовні вимоги забезпечених кредиторів до боржника.
194. Законодавець не встановив обов`язку забезпеченого кредитора подати заяву про визнання грошових вимог, забезпечених заставою майна боржника, задля їх задоволення у справі про банкрутство, проте передбачив для забезпеченого кредитора можливість подати таку заяву стосовно забезпечених вимог, а також право на заявлення грошових вимог до боржника, які незабезпечені заставою або за відмови від забезпечення, що у цих двох випадках мають бути заявлені кредитором та розглянуті судом за загальними правилами для конкурсних або поточних вимог до боржника.
195. Тому сам факт подання або неподання забезпеченим кредитором заяви про визнання його грошових вимог до боржника не може вважатися відмовою позивача від розгляду таких вимог у позовному провадженні чи бути підставою для відмови у задоволенні позову з майновими (грошовими) вимогами заставного кредитора до боржника, що за загальним правилом має бути розглянутий в межах справи про банкрутство відповідача в порядку статті 7 КУзПБ.

На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 310, 313, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального  кодексу України, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" арбітражного керуючого Касаткіна Д. М. задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.04.2021 у справі № 904/4455/19 скасувати повністю.
3. Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Алекс КОМ ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" про стягнення 81 499 грн 58 коп. закрити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                О. О. Банасько

Судді                                                                                           В. В. Білоус

                                                                                                    О. В. Васьковський

                                                                                                    С. В. Жуков

                                                                                                    К. М. Огороднік

                                                                                                    В. Г. Пєсков

                                                                                                    В. Я. Погребняк

                                                                                                    Н. Г. Ткаченко