Постанова Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 916/4644/15

https://reyestr.court.gov.ua/Review/100884643

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2021 року

м. Київ

Справа № 916/4644/15

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Васьковського О. В., Жукова С. В., Огородніка К. М., Пєскова В. Г., Погребняка В. Я.

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.,

за участю представників:

ТзОВ "ГРОСС": Уртаєва О. І. (в режимі відеоконференції),

ТзОВ "ФК "Девіант": Замковенка Р. М., Фельдман О. А. (в режимі відеоконференції),

ТзОВ "ПІВДЕНБУД": Прибатіна Д. В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРОСС"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.01.2021

у складі колегії суддів: Богатиря К. В. - головуючого, Бєляновського В. В.,  Принцевської Н. М.

у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Форінт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНБУД"

про банкрутство

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Вступ

1. Конкурсний кредитор у судовій процедурі розпорядження майном боржника звернувся до суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника в сумі 46 731 160,15 грн та включення їх до реєстру вимог кредиторів, які суд першої інстанції визнав частково в сумі 9 307 035,60 грн.

2. Апеляційний господарський суд не погодився з висновками суду першої інстанції щодо часткового визнання грошових вимог до боржника, з урахуванням чого ухвалу місцевого господарського суду скасував та прийняв нове рішення, яким відмовив у визнанні кредиторських вимог конкурсного кредитора на суму 46 731 160,15 грн з підстав пропуску ним позовної давності, щодо застосування якої іншими кредиторами, боржником та розпорядником майна боржника було подано відповідні заяви, яким суд першої інстанції не надав жодної правої оцінки.

3. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство, розглядаючи касаційну скаргу кредитора, має вирішити такі питання:

- чи підлягає застосуванню позовна давність у справі про банкрутство при розгляді заяв кредиторів з грошовими вимогами до боржника?

- хто може бути правомочним суб`єктом звернення із заявою про застосування позовної давності під час розгляду грошових вимог кредитора в процедурі розпорядження майном боржника?

Короткий зміст і підстави наведених у заяві вимог та заперечень щодо цієї заяви

4. Господарським судом Одеської області здійснюється провадження у справі № 916/4644/15 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Форінт" (далі - ТзОВ "ФК "Форінт") до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНБУД" (далі - ТзОВ "ПІВДЕНБУД", боржник) про банкрутство.

5. 02.2016 до Господарського суду Одеської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРОСС" (далі - ТзОВ "ГРОСС", скаржник) з грошовими вимогами до ТОВ "ПІВДЕНБУД", в якій заявник просить визнати та включити до реєстру вимог кредиторів його грошові вимоги до боржника в сумі 46 731 160,15 грн, з яких: 46 728 404,15 грн - четверта черга задоволення вимог кредиторів та 2 756,00 грн судового збору, сплаченого за подання цієї заяви до суду, - перша черга задоволення вимог кредиторів.

6. Заява ТзОВ "ГРОСС" мотивована наявністю у ТзОВ "ПІВДЕНБУД" заборгованості в сумі 46 731 160,15 грн, яка виникла через неналежне виконання боржником зобов`язань за укладеним між сторонами договором підряду від 21.01.2006 № 63, за яким заявником були виконані будівельно-монтажні роботи на суму 22 426 986,00 грн, які неоплачені боржником. Окрім того, з огляду на неналежне виконання боржником договірних зобов`язань щодо оплати виконаних робіт ТзОВ "ГРОСС" нарахувало та заявило про включення до реєстру вимог кредиторів боржника 3 % річних у сумі 95 972,17 грн за період з 02.07.2007 по 11.01.2016 та інфляційні втрати у сумі 24 205 445,98 грн за період з 02.07.2009 по 11.01.2016.

7. Щодо строків звернення із заявою з грошовими вимогами до боржника заявник зазначив, що він як конкурсний кредитор у 2013 році своєчасно звертався до суду з відповідною заявою до ТзОВ "ПІВДЕНБУД" в межах справи № 916/2543/13 про банкрутство боржника, порушеної Господарським судом Одеської області ухвалою від 09.10.2013. Така заява була призначена судом у справі № 916/2543/13 до розгляду, однак з огляду на припинення ухвалою від 04.12.2014 провадження у справі зазначена заява не була розглянута. Окрім того, ТзОВ "ПІВДЕНБУД" посилається на неодноразове його звернення до боржника з проханням здійснити звірку розрахунків між сторонами та надати інформацію щодо строків розрахунків за договором від 21.01.2006 № 63.

8. Нормативно-правовим обґрунтуванням поданої заяви ТзОВ "ГРОСС" визначено приписи статей 1, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (далі - Закон про банкрутство), статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

9. Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"), правонаступником якого є ТзОВ "ФК "Форінт", ТзОВ "ПІВДЕНБУД" (боржник), ТзОВ "ФК "Форінт", правонаступником прав та обов`язків якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Девіант" (далі - ТзОВ "ФК "Девіант") та розпорядник майна боржника - арбітражний керуючий Кирилін Михайло Володимирович (далі - розпорядник майна боржника Кирилін М. В.) щодо вимог заяви ТзОВ "ГРОСС" заперечують, з-поміж іншого, з підстав недоведення заявником розміру обґрунтованості заявлених кредиторських вимог, а саме виконання робіт на визначену ним суму та подання заяви з грошовими вимогами до боржника зі спливом позовної давності.

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

10. 11.01.2016 Господарський суд Одеської області постановив ухвалу, якою порушив провадження у справі про банкрутство ТзОВ "ПІВДЕНБУД"; визнав грошові вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі ООД ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ТзОВ "ПІВДEНБУД" у розмірі 2 785 344,00 грн; ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів; ввів процедуру розпорядження майном ТзОВ "ПІВДЕНБУД"; призначив розпорядником майна ТзОВ "ПІВДEНБУД" арбітражного керуючого Пояркова В. О.

11. 02.2016 до суду надійшла заява ТзОВ "ГРОСC" про визнання грошових вимог до ТзОВ "ПІВДEНБУД" в сумі 46 731 160,15 грн, яка є предметом цього судового розгляду.

12. Із досліджених матеріалів заяви ТзОВ "ГРОСC" суди попередніх інстанцій встановили таке.

13. 21.01.2006 між ТзОВ "ПІВДЕНБУД" (замовник) та ТзОВ "ГРОСС" (генпідрядник) укладено договір підряду № 63 (далі - договір від 21.01.2006 № 63), відповідно до умов пунктів 1.1 - 1.3 якого замовник доручає, а генпідрядник забезпечує виконання будівельно-монтажних робіт, згідно з проектною документацією та умовами договору за об`єктом. Назва об`єкта: "Будівництво 4 - секційного 7 - поверхового 144 - квартирного житлового будинку по вул. Заріпова, мкр Радужний в смт Затока Білгород-Дністровського району Одеської області".

14. Згідно з пунктом 6.7 договору від 21.01.2006 № 63 розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі підписаних актів виконаних робіт та актів звірки.

15. Умовами пункту 11.11 договору від 21.01.2006 № 63 сторонами погоджено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

16. Відповідно до акта-звірки приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 02.07.2009 № 1 генпідрядником були виконані такі роботи (надані послуги) за договором підряду від 21.01.2006 № 63: забезпечення виконання будівельно-монтажних робіт, згідно з проектною документацією та умовами договору за об`єктом (4 - секційний 7 - поверховий 144 - квартирний житловий будинок по вул. Заріпова 4, мкр Радужний, смт Затока Білгород-Дністровського району Одеської області). Загальна вартість робіт (послуг) в період з 21.01.2006 по 29.06.2009 становить 22 426 986,00 грн. Роботи (послуги) згідно з умовами договору виконані (надані) в повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають. Цей акт є підставою для проведення взаєморозрахунків між сторонами.

17. Разом з актом-звірки заявником були подані підписані сторонами акти приймання виконаних робіт форми № КБ-2в за період із червня 2006 року по березень 2008 року та підсумкові відомості ресурсів (витрати за прийнятими нормами) за той самий період.

18. Окрім того, до заяви про визнання кредиторських вимог ТзОВ "ГРОСC" додано розрахунок заборгованості, згідно з яким основне зобов`язання боржника становить 22 426 986,00 грн, 3 % річних за період з 02.07.2007 по 11.01.2016 - 95 972,17 грн, сума заборгованості від інфляції за період з 02.07.2009 по 11.01.2016 - 24 205 445,98 грн.

19. Також суди попередніх інстанцій встановили, що ТзОВ "ГРОСС" 05.12.2013 вже зверталося із заявою з грошовими вимогами до боржника у справі № 916/2543/13 про банкрутство ТзОВ "ПІВДЕНБУД". Зокрема, як встановив суд апеляційної інстанції:

- ухвалою від 15.10.2013 Господарський суд Одеської області порушив провадження у справі № 916/2543/13 про банкрутство ТзОВ "ПІВДEНБУД";

- 05.12.2013 до Господарського суду Одеської області у справі № 916/2543/13 надійшла заява ТзОВ "ГРОСC" про визнання кредиторських вимог до боржника на загальну суму 1 274 619,40 грн;

- 18.04.2014 Господарський суд Одеської області постановив ухвалу, якою відмовив у порушенні провадження у справі № 916/2543/13 про банкрутство ТзОВ "ПІВДEНБУД" та залишив без розгляду заяви конкурсних кредиторів до ТОВ "ПІВДEНБУД", які прийняті господарським судом, в тому числі заяву ТзОВ "ГРОСC" на суму 1 274 619,40 грн.

20. 08.2016 до Господарського суду Одеської області від ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" надійшла заява про застосування позовної давності до заявлених ТзОВ "ГРОСC" кредиторських вимог, обґрунтована зверненням ТзОВ "ГРОСC" з грошовими вимогами до боржника зі спливом позовної давності, оскільки відповідно до умов договору підряду від 21.01.2006 № 63, укладеного між ТзОВ "ПІВДEНБУД" та ТзОВ "ГРОСC", строк виконання робіт становить серпень 2012 року, а вимоги ТзОВ "ГРОСC" заявлені до боржника 16.02.2016, тоді як вони могли бути заявлені до серпня 2015 року.

21. 17.05.2017 Господарський суд Одеської області постановив ухвалу у справі № 916/4644/15, якою звільнив арбітражного керуючого Пояркова В. О. від виконання повноважень розпорядника майном ТзОВ "ПІВДEНБУД" та призначив розпорядником майна ТзОВ "ПІВДEНБУД" арбітражного керуючого Кириліна М. В.

22. Ухвалою від 02.06.2017 Господарський суд Одеської області припинив повноваження керівника ТзОВ "ПІВДEНБУД" Моцного В. В. та тимчасово поклав виконання обов`язків керівника ТзОВ "ПІВДEНБУД" на розпорядника майна арбітражного керуючого Кириліна М. В. до призначення в порядку, визначеному законодавством та установчими документами, нового керівника боржника та виконавчих органів управління боржника.

23. 09.2017 до Господарського суду Одеської області від правонаступника  ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" - ТзОВ "ФК "Форінт", правонаступником прав та обов`язків якого, в свою чергу, є ТзОВ "ФК "Девіант", надійшли заперечення на кредиторські вимоги у справі про банкрутство ТзОВ "ПІВДEНБУД", в яких окрім іншого кредитор просить застосувати до кредиторських вимог ТзОВ "ГРОСC" наслідки спливу позовної давності з огляду на те, що заявником заявлені грошові вимоги щодо заборгованості за виконані будівельні роботи станом на 02.07.2009 і саме з цього моменту у заявника виникло право на звернення з вимогою про стягнення заборгованості у разі невиконання боржником зобов`язання щодо їх оплати, а отже, позовна давність для цих вимог сплинула 02.07.2012.

24. 04.2019 від розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Кириліна М. В. до Господарського суду Одеської області надійшов уточнений відзив на заяву про визнання кредиторських вимог ТзОВ "ГРОСC", в якому заявлено клопотання про застосування до кредиторських вимог ТзОВ "ГРОСC" наслідків спливу позовної давності, оскільки відповідно до акту звірки приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 02.07.2009 № 1 загальна вартість робіт в період з 21.01.2006 по 29.06.2009 складає 22 426 986,00 грн, а отже, позовна давність починає спливати саме з 2009 року і на момент звернення із заявою про визнання кредиторських вимог є такою, що сплинула.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

25. 06.08.2019 Господарський суд Одеської області постановив ухвалу у справі № 916/4644/15, якою визнав вимоги ТзОВ "ГРОСС" до ТзОВ "ПІВДЕНБУД" в сумі 9 307 035,60 грн.

26. Ухвала суду першої інстанції мотивована з посиланням на приписи статті 23 Закону про банкрутство доведеністю заявлених ТзОВ "ГРОСС" грошових вимог в сумі 9 307 035,60 грн, тоді як щодо решти заявлених вимог суд зазначив, що в цій частині представник конкурсного кредитора в судовому засіданні відмовився від штрафних санкцій (3 % річних та інфляційних втрат), нарахованих на суму заборгованості до боржника.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

27. Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 19.01.2021 закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТзОВ "ПІВДEНБУД"; апеляційну скаргу ТзОВ "ФК "Форінт", правонаступником якого є ТзОВ "ФК "Девіант" задовольнив; ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.08.2019 у справі № 916/4644/15 про визнання кредиторських вимог ТзОВ "ГРОСC" скасував; прийняв у цій частині нове рішення, яким відмовив у визнанні кредиторських вимог ТзОВ "ГРОСC" до ТзОВ "ПІВДEНБУД" на суму 46 731 160,15 грн.

28. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, зверненням ТзОВ "ГРОСC" з кредиторськими вимогами до ТзОВ "ПІВДЕНБУД" зі спливом позовної давності, про що були зроблені відповідні заяви учасниками справи (ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (правонаступником якого є ТзОВ "ФК "Форінт"), ТзОВ "ФК "Форінт" (правонаступником якого є ТзОВ "ФК Девіант") та розпорядником майна боржника - арбітражним керуючим Кириліним М. В.), яким суд першої інстанції не надав жодної правової оцінки. Натомість ТзОВ "ГРОСС" не повідомляв суд про наявність інших поважних причин пропуску позовної давності, окрім звернення до суду із заявою про визнання кредиторських вимог у межах справи № 916/2543/13 про банкрутство ТзОВ "ПІВДEНБУД", в якій суд ухвалою від 18.04.2014 відмовив у порушенні провадження у справі та залишив заяви конкурсних кредиторів без розгляду.

Надходження касаційної скарги та її рух у Верховному Суді

29. 15.02.2021 ТзОВ "ГРОСС" звернулося безпосередньо до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 у справі № 916/4644/15.

30. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 916/4644/15 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Васьковського О. В., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 18.02.2021.

31. Ухвалою від 05.03.2021 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі № 916/4644/15 за касаційною скаргою ТзОВ "ГРОСС" та призначив її розгляд на 08.04.2021; надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

32. Протягом 22.03.2021 - 30.03.2021 на адресу Верховного Суду відТзОВ "ФК Девіант", розпорядника майна ТзОВ "ПІВДЕНБУД" - арбітражного керуючого Кириліна М. В. та ТзОВ "ПІВДЕНБУД" надійшли відзиви на касаційну скаргу ТзОВ "ГРОСС".

33. 07.04.2021 до Верховного Суду від ТзОВ "ГРОСС" надійшла відповідь на відзив розпорядника майна ТзОВ "ПІВДЕНБУД" - арбітражного керуючого Кириліна М. В.

34. Ухвалою від 08.04.2021 Верховний Суд відклав розгляд справи № 916/4644/15 до 22.04.2021.

35. 16.04.2021 на електронну адресу та 19.04.2021 на поштову адресу Верховного Суду від ТзОВ "ФК Девіант" надійшли додаткові письмові пояснення на касаційну скаргу.

36. 22.04.2021 Верховний Суд оголосив перерву в судовому засіданні до 26.04.2021, а згодом - до 29.04.2021.

Передача справи на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство

37. 29.04.2021 Верховний Суд постановив ухвалу, якою передав справу № 916/4644/15 на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

38. Підставою для передачі зазначено необхідність формування єдиної правозастосовної практики щодо застосування відповідно до частини третьої статті 267 ЦК України позовної давності на підставі заяви сторони (кредитора) у справі про банкрутство.

39. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 916/4644/15 визначено суддів: Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Васьковського О. В., Жукова С. В., Огородніка К. М., Пєскова В. Г., Погребняка В. Я., Ткаченко Н. Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 05.05.2021.

40. Ухвалою від 20.05.2021 судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду прийняла до провадження справу № 916/4644/15 за касаційною ТзОВ "ГРОСС" та призначила її до розгляду в судовому засіданні на 02.06.2021.

41. 01.06.2021 до Верховного Суду від ТзОВ "ФК "Девіант" надійшли доповнення до відзиву на касаційну скаргу ТзОВ "ГРОСС".

42. Ухвалою від 02.06.2021 Верховний Суд відклав розгляд справи до 08.07.2021.

43. 07.06.2021 суддя-доповідач у справі на підставі частини сьомої статті 303 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) направив на адресу Науково-консультативної ради при Верховному Суді лист від 07.06.2021 з проханням підготувати науковий висновок щодо: застосування при розгляді заяв кредиторів з вимогами до боржника у справі про банкрутство норм господарського, цивільного законодавства, які регулюють позовну давність, зокрема глави 19 "Позовна давність" ЦК України; правової характеристики поняття "сторона у спорі", застосованого у частині третій статті 267 ЦК України, та його співвідношення із Законом про банкрутство та Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), зокрема із складом учасників справ про банкрутство; наділення правом на подання заяв про застосування позовної давності при розгляді заяв кредиторів з вимогами до боржника у справі про банкрутство розпорядника майна, кредиторів у розумінні приписів частини п`ятої, абзацу першого частини шостої статті 23 Закону про банкрутство та частини п`ятої, абзацу першого частини шостої статті 45 КУзПБ; застосування позовної давності за заявою кредитора (який є стороною у справі про банкрутство) та інших учасників справи, які не є стороною спору при розгляді заяв кредиторів з вимогами до боржника у справі про банкрутство; суб`єктного складу заявників позовної давності та процесуального механізму її застосування до вимог ініціюючого кредитора у попередньому засіданні за заявами інших учасників у справі; переривання перебігу позовної давності у разі подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство, у відкритті провадження в якій було відмовлено, а заяви конкурсних кредиторів залишено без розгляду.

44. У зв`язку з перебуванням суддів Білоуса В. В., Васьковського О. В., Ткаченко Н. Г. у відпустках автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено суддів: Банаська О. О. - головуючого, Жукова С. В., Огородніка К. М., Пєскова В. Г., Погребняка В. Я., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 06.07.2021.

45. Ухвалою від 06.07.2021 Верховний Суд прийняв справу № 916/4644/15 за касаційною скаргою ТзОВ "ГРОСС" до провадження та постановив здійснити розгляд скарги у раніше визначену судом дату - 08.07.2021.

46. Ухвалою від 08.07.2021 Верховний Суд відклав розгляд справи до 29.07.2021.

47. 26.07.2021 до Верховного Суду від ТзОВ "ПІВДЕНБУД" надійшли доповнення до відзиву на касаційну скаргу ТзОВ "ГРОСС".

48. У зв`язку з перебуванням суддів Жукова С. В., Огородніка К. М. у відпустках та запланованою відпусткою судді Погребняка В. Я., а також виходом з відпустки суддів Білоуса В. В., Васьковського О. В., Ткаченко Н. Г. для розгляду справи визначено суддів: Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Васьковського О. В., Пєскова В. Г., Ткаченко Н. Г., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 27.07.2021.

49. Ухвалою від 28.07.2021 Верховний Суд прийняв справу № 916/4644/15 за касаційною скаргою ТзОВ "ГРОСС" до провадження та постановив здійснити розгляд скарги у раніше визначену судом дату - 29.07.2021.

50. 29.07.2021 Верховний Суд постановив ухвалу, якою відклав розгляд справи до 09.09.2021.

51. У зв`язку з перебуванням суддів Білоуса В. В. та Ткаченко Н. Г. у відпустках, а також виходом з відпусток суддів Жукова С. В., Огородніка К. М., Погребняка В. Я. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено суддів: Банаська О. О. - головуючого, Васьковського О. В., Жукова С. В., Огородніка К. М., Пєскова В. Г., Погребняка В. Я., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 07.09.2021.

52. Ухвалою від 08.09.2021 Верховний Суд прийняв справу № 916/4644/15 за касаційною скаргою ТзОВ "ГРОСС" до провадження та постановив здійснити розгляд скарги у раніше визначену судом дату - 09.09.2021.

53. На запит судді-доповідача від 07.06.2021 до Верховного Суду в період з 05.07.2021 по 19.08.2021 надійшли наукові висновки членів Науково-консультативної ради при Верховному Суді.

54. У судове засідання 09.09.2021 з`явилися представники ТзОВ "ГРОСС", ТзОВ "ФК "Девіант" та ТзОВ "ПІВДЕНБУД", які надали пояснення у справі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги, підстави касаційного оскарження судового рішення та узагальнені доводи ТзОВ "ГРОСС"

55. У касаційній скарзі ТзОВ "ГРОСС" просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати частково, а саме в частині задоволення апеляційної скарги ТзОВ "ФК "Форінт", правонаступником якого є ТзОВ "ФК "Девіант", щодо відмови у визнанні кредиторських вимог ТзОВ "ГРОСС"; ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.08.2019 у справі № 916/4644/15 залишити в силі; в іншій частині постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 залишити в силі.

56. Підставами касаційного оскарження постанови апеляційного господарського суду визначено неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права без урахування висновків Верховного Суду щодо дослідження доказів у справі та застосування позовної давності, тобто приписи пунктів 1, 4 частини другої    статті 287 ГПК України.

57. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, ТзОВ "ГРОСС" зазначає, зокрема, таке:

- суд апеляційної інстанції дійшов передчасного та помилкового висновку щодо застосування до правовідносин у цій справі позовної давності;

- апеляційний господарський суд неповно з`ясував обставини справи та неналежно дослідив наявні у справі докази, в тому числі не врахував, що навіть у разі застосування позовної давності закінчення строку дії договору не припиняє зобов`язань, які виникли внаслідок його укладення та не були виконані на момент припинення договору, та не звільняє від виконання зобов`язань за договором щодо надання відповідних послуг;

- суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що після закінчення строку дії договору зобов`язання сторін вже не існують, незалежно від виконання цих зобов`язань. Закон не передбачає такої підстави для припинення зобов`язання, що залишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору;

- апеляційний господарський суд не надав оцінки наявним в матеріалах справи доказам, зокрема підписаним ТзОВ "ГРОСС" та ТзОВ "Південбуд" актам звірки, які свідчать про переривання позовної давності за заявленими ТзОВ "ГРОСС" кредиторськими вимогами до боржника.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

Доводи ТзОВ "ФК Девіант"

58. ТзОВ "ФК Девіант" у поданому до суду відзиві на касаційну скаргу не погоджується з доводами касаційної скарги ТзОВ "ГРОСС", просить суд відмовити у її задоволенні та залишити оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін, зазначаючи, зокрема, таке:

- скаржник помилково ототожнює поняття строк існування суб`єктивного права кредитора на отримання від боржника виконання зобов`язання та позовну давність;

- до зобов`язання, що виникло між ТзОВ "ГРОСС" та боржником, застосовується загальний перебіг позовної давності, а суд апеляційної інстанції обґрунтовано встановив, що позовна давність за основним зобов`язанням сплинула 03.07.2012;

- суд апеляційної інстанції обґрунтовано встановив, що подання ТзОВ "ГРОСС" раніше (05.12.2013) до суду заяви про визнання кредиторських вимог не може вважатися обставиною, що свідчить про переривання позовної давності. Залишення позову без розгляду не перериває позовної давності;

- акт звірки № 1 був досліджений при розгляді справи судом апеляційної інстанції, тому аргументи скаржника щодо ненадання судом йому жодної оцінки є безпідставними.

Доводи розпорядника майна ТзОВ "ПІВДЕНБУД" Кириліна М. В.

59. Розпорядник майна боржника - арбітражний керуючий Кирилін М. В. у поданому до суду відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ТзОВ "ГРОСС" та залишити оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін, зазначаючи, зокрема, таке:

- ТзОВ "ГРОСС" не доведено виконання зазначених ним в заяві робіт, оскільки надані ним документи на підтвердження кредиторських вимог містять дефекти форми (відсутні дати, посилання на договір, підписи директора), не містять проектно-кошторисної документації та в цілому підтверджують виконання робіт генпідрядними організаціями;

- позовна давність за пред`явленими ТзОВ "ГРОСС" кредиторськими вимогами сплинула;

- договір підряду підписаний особою, яка фактично не була наділена повноваженнями на його підписання, та укладений без згоди загальних зборів й учасників товариства;

- доводи скаржника щодо переривання позовної давності є безпідставними, оскільки особа, яка підписала акт звірки на суму 22 426 986,00 грн (Ісламгалієв О. Г.), не мала повноважень на його підписання, а визначена у ньому сума перевищує в рази суму, визначену в акті звірки від 02.07.2009. До того ж Ісламгалієв О. Г. сам заявляв свої вимоги як кредитор у справі про банкрутство ТзОВ "ПІВДЕНБУД", що свідчить про особисту зацікавленість кредитора та його намагання здійснити вплив на процедуру банкрутства.

Доводи ТзОВ "ПІВДЕНБУД"

60. ТзОВ "ПІВДЕНБУД" у  відзиві на касаційну скаргу щодо доводів касаційної скарги ТзОВ "ГРОСС" заперечує, просить суд відмовити у її задоволенні та залишити оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін, зазначаючи, що апеляційний господарський суд в повному обсязі дослідив наявні в матеріалах справи докази, надав їм правову оцінку та правомірно застосував позовну давність при ухваленні оскаржуваної постанови у справі, а доводи скаржника не спростовують відповідних висновків суду та в цілому зводяться до неправильного тлумачення норм права і переоцінки доказів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи й висновків суду апеляційної інстанції

61. Предметом судового розгляду в цій справі є заява ТзОВ "ГРОСС" про визнання грошових вимог до боржника, яка обґрунтована наявністю у ТзОВ "ПІВДЕНБУД" заборгованості за виконані роботи згідно з договором підряду від 21.01.2006 № 63.

62. Зважаючи на зміст предмета судового розгляду, доводів скаржника, заперечень ТзОВ "ФК Девіант", розпорядника майна ТзОВ "ПІВДЕНБУД"   Кириліна М. В. і ТзОВ "ПІВДЕНБУД" та висновків судів попередніх інстанцій, під час касаційного перегляду оскаржуваного судового рішення, з-поміж іншого необхідним є вирішення ряду питань, зокрема:

а) щодо застосування позовної давності у справі про банкрутство при розгляді заяв кредиторів з грошовими вимогами до боржника;

б) щодо правомочних суб`єктів звернення із заявою про застосування позовної давності під час розгляду грошових вимог кредитора в процедурі розпорядження майном боржника.

63. Вирішуючи зазначені питання, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, беручи до уваги приписи статті 300 ГПК України, виходить з такого.

Щодо застосування позовної давності у справі про банкрутство при розгляді заяв кредиторів з грошовими вимогами до боржника

64. Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

65. За частиною першою статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

66. Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

67. Судовий захист є одним з найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.

68. Кредитор самостійно обирає спосіб захисту порушеного права. Звернення конкурсного кредитора із заявою з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство є одним із таких способів.

69. Водночас можливість судового захисту суб`єктивного права особи в разі його порушення, визнання або оспорювання, зокрема, обумовлена строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

70. Строки звернення до суду як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників правовідносин (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 № 4-рп/2012).

71. Відповідно до статті 7 Господарського кодексу України (далі - ГК України) відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

72. Частиною першою статті 223 ГК України визначено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

73. Загальні положення щодо позовної давності та порядку її обчислення, що підлягають застосуванню під час вирішення спорів між сторонами у зобов`язаннях, визначені у главі 19 ЦК України.

74. Позовна давність відповідно до статті 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

75. Отже, під позовною давністю слід розуміти строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду (див. висновок, викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № Б-19/207-09).

76. Позовна давність характеризується наявністю предмета, на який вона спрямовує свою дію. Ним є матеріально-правова вимога особи про захист права або інтересу.

77. Пред`явлення позову як форми захисту суб`єктивного права є одним з етапів здійснення матеріального права. Втім, хоча позовна форма захисту цивільних прав є основною формою їх захисту в суді і в ЦК України йдеться саме про позовну давність, проте встановлені законом строки застосовуються і до цивільно-правових вимог, які не оформляються у вигляді позову, зокрема у справах про банкрутство.

78. Підтвердженням такого висновку слугує тлумачення змісту статті 256 "Поняття позовної давності" ЦК України, яке свідчить, що позовна давність як правова категорія є наданим особі строком для реалізації звернення до суду за захистом права, яке порушується, оспорюється або не визнається.

79. Під захистом прав розуміється сукупність дозволених законом певних дій, прийомів, способів, що використовуються особою, право якої порушено або може бути порушено чи оспорюється, з метою відновлення порушеного (оспорюваного) права, припинення правопорушення чи запобігання вчиненню правопорушення та відшкодування спричиненої шкоди.

80. Суд звертає увагу, що Закон про банкрутство від 22.12.2011 № 4212-VI в редакції від 19.01.2013, положення якого втратили чинність з 21.10.2019, та чинний КУзПБ введений в дію з 21.10.2019, не встановлюють спеціальних норм, які регулюють застосування позовної давності у справах про банкрутство, в тому числі її застосування при розгляді кредиторських вимог до боржника. Таких норм не містить і ГК України.

81. Водночас частиною шостою статті 12 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство в порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

82. Провадження у справах про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

83. Згідно з преамбулою Закону про банкрутство цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів. Схожого змісту преамбула закріплена у КУзПБ.

84. Відповідно до частини першої статті 2 Закону про банкрутство в редакції від 19.01.2013 (чинній на час розгляду судом першої інстанції заяви  ТзОВ "ГРОСС" про визнання грошових вимог до боржника), яка діяла до 21.10.2019 провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законами України. Такі самі положення містить частина перша статті 2 КУзПБ.

85. ЦК України як основний акт цивільного законодавства не містить вичерпного переліку вимог, на які позовна давність не поширюється. Водночас оскільки позовна давність є інститутом цивільного права, вона може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 ГК України).

86. За змістом частини другої статті 9 ЦК України та частини першої статті 223 ГК України позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново-господарських зобов`язань, визначених статтею 175 ГК України (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 910/10116/18 та від 01.10.2019 у справі № 910/12604/18).

87. Тому у вирішенні питання застосування позовної давності у справі про банкрутство необхідно керуватися нормами ЦК України, глава 19 "Позовна давність" якого включена до книги першої "Загальні положення", а отже, її положення поширюються не лише на договірні, а й на інші цивільні правовідносини.

88. У справі, що розглядається, кредитор звернувся до суду за захистом своїх прав шляхом подання заяви з грошовими вимогами до боржника у справі про його банкрутство.

89. Тобто кредитор звернувся до суду в розумінні статті 16 ЦК України з вимогою про захист свого майнового права та інтересу.

90. За таких умов положення про позовну давність поширюються і на майнові вимоги кредиторів, заявлені до боржника у справі про його банкрутство.

91. Ураховуючи наведене, у справі про банкрутство при розгляді кредиторських грошових вимог до боржника застосовуються загальні норми цивільного законодавства про позовну давність, визначені у главі 19 "Позовна давність" ЦК України.

92. Близького за змістом підходу щодо застосування позовної давності у справі про банкрутство дотримується Верховний Суд України у постанові від 13.01.2016 у справі № 922/5094/14, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 23.04.2019 у справі № Б-19/207-09, від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 05.03.2020 у справі № 14/325"б".

Щодо правомочних суб`єктів звернення із заявою про застосування позовної давності під час розгляду грошових вимог кредитора в процедурі розпорядження майном боржника

93. Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

94. Тлумачення частини третьої статті 267 ЦК України, положення якої сформульоване із застосуванням слова "лише" (синонім "тільки", "виключно"), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, свідчить, що із цього положення випливає безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі суд не застосовує позовної давності (див. висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 12.03.2017 у справі № 6-3063цс16).

95. Тобто цією нормою передбачено правило, згідно з яким суб`єктом звернення із заявою про застосування строків позовної давності є виключно сторона у спорі.

96. У справі, що розглядається, судовій палаті для розгляду справ про банкрутство належить вирішити питання, хто може бути суб`єктом звернення із заявою про застосування позовної давності під час розгляду грошових вимог конкурсного кредитора в процедурі розпорядження майном боржника.

97. Тому для визначення кола суб`єктів права на звернення із заявою про застосування позовної давності необхідним є встановлення, що в собі вміщує закріплене у частинах третій, четвертій статті 267 ЦК України поняття "сторона у спорі" в аспекті його застосування у справі про банкрутство із урахуванням правової природи інституту банкрутства, цілей та завдань провадження у справі про банкрутство.

98. У процесуальному праві сторонами у спорі визначаються суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів та на яких поширюється законна сила судового рішення. У визначенні поняття сторони важливе значення має поєднання трьох складових: 1) сторони - головні особи, що беруть участь у справі; 2) сторони перебувають у стані спору про матеріальні права й охоронювані законом інтереси; 3) спір про право й охоронюваний законом інтерес є предметом судового розгляду і вирішення.

99. Сторонами у господарському процесі є учасники спірного матеріального правовідношення. Такими учасниками у справах позовного провадження є позивач та відповідач (частина перша статті 45 ГПК України).

100. Натомість провадження у справах про банкрутство має суттєві відмінності від позовного провадження, в тому числі щодо кола учасників таких правовідносин. Провадження у справі про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, тривалістю судового провадження.

101. Передусім це зумовлено особливістю розгляду справ про банкрутство, що полягає у застосуванні специфічних способів захисту її учасників, особливостях процедури банкрутства в рамках якої здійснюється виконання зобов`язань майново-господарського характеру і сплати податків та інших обов`язкових платежів, стадій, інших елементів.

102. Тож норми глави 19 ЦК України про позовну давність повинні застосовуватися у відносинах банкрутства із урахуванням цих особливостей розгляду, цілей правового регулювання, порядку провадження у справах про банкрутство, правового статусу учасників тощо.

103. Однією з таких особливостей є розгляд судом вимог конкурсного кредитора до боржника у процедурі розпорядженням майном боржника, розгляд яких, в цьому разі - заяви ТзОВ "ГРОСС" (предмет судового розгляду), здійснено судом першої інстанції у період дії Закону банкрутство в редакції від 19.01.2013, умови, порядок звернення конкурсних кредиторів з грошовими вимогами до боржника, надання заперечень щодо цих вимог та їх розгляд судом в якому було врегульовано в статті 23 цього Закону.

104. Відповідно до абзацу першого частини першої статті 23 Закону про банкрутство конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство.

105. Розпорядник майна боржника не пізніше ніж на десятий день з дня, наступного після закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку, з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення в поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторами (частина п`ята статті 23 Закону про банкрутство).

106. Зазначені положення статті 23 Закону про банкрутство щодо порядку звернення конкурсних кредиторів з вимогами до боржника та обов`язку  розпорядника майна з надання письмових обґрунтувань, з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником, щодо визнання чи відхилення таких вимог кореспондуються з нормами частин першої та п`ятої статті 45 КУзПБ.

107. Водночас правове регулювання права кредитора на подання заперечень щодо визнання вимог інших кредиторів, визначене Законом про банкрутство та КУзПБ від 21.10.2019, має певні відмінності щодо реалізації такого права.

108. Зокрема, за умовами абзацу першого частини шостої статті 23 Закону про банкрутство кредитор, вимоги якого визнані боржником чи господарським судом, має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів, визнаних боржником та розпорядником майна. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів.

109. Натомість абзацом першим частини шостої статті 45 КУзПБ визначено, що кредитор має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів.

110. Тобто, на відміну від абзацу першого частини шостої статті 45 КУзПБ, введеного в дію з 21.10.2019, абзац перший частини шостої статті 23 Закону про банкрутство наділяв правом на подання заперечень щодо визнання вимог інших кредиторів лише кредитора, вимоги якого визнані боржником чи господарським судом.

111. За загальним правилом набуття статусу кредитора законодавець пов`язує з наявністю в особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому Законом порядку (правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13).

112. Лише після вчинення всіх передбачених Законом про банкрутство (стаття 23) чи КУзПБ (стаття 45) дій, прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове (частина шоста статті 23 Закону про банкрутство, частина шоста  статті 45 КУзПБ) визнання його вимог кредитор набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство та повну процесуальну дієздатність (здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді, стаття 44 ГПК України) (див. висновки, викладені у пункті 56.16 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19).

113. Тобто тільки за сукупністю, встановлених Законом про банкрутство (КУзПБ з 21.10.2019) дій (пред`явлення грошових вимог; доведення свого права вимоги перед судом; розгляд грошових вимог судом (перевірка наявності такого права у кредитора; правомірність його набуття; невтрата цього права у зв`язку з позовною давністю тощо; визнання їх судом) кредитор може набути правового статусу учасника у справі про банкрутство.

114. Водночас можливістю скористатися правом на подання заперечень щодо визнання вимог інших кредиторів (абзац перший частини шостої статті 23 Закону про банкрутство та абзац перший частини шостої статті 45 КУзПБ):

- Закон про банкрутство наділяє кредиторів, вимоги яких визнані боржником чи господарським судом;

- КУзПБ наділяє кредиторів (у розумінні абзацу десятого частини першої статті 1 КУзПБ, окрім тих хто ініціював провадження у справі про банкрутство), з моменту подання заяви, передбаченої абзацом першим частини першої статті 45 КУзПБ (див. пункти 56.19, 56.20 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19).

115. Не менш важливе значення у процедурі розгляду грошових вимог кредитора має розпорядник майна боржника, яким відповідно до норм Закону про банкрутство (КУзПБ з 21.10.2019) призначається арбітражний керуючий, що є суб`єктом незалежної професійної діяльності і водночас з моменту винесення ухвали (постанови) про призначення його арбітражним керуючим (розпорядником майна) до моменту припинення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства-боржника. Через арбітражного керуючого здійснюється зв`язок між сторонами, господарським судом та іншими учасниками у справі про банкрутство. Як учасник провадження у справі про банкрутство арбітражний керуючий набуває такого статусу лише після прийняття судом відповідного процесуального документа (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 904/5978/14, від 16.04.2019 у справі № 902/357/18, від 12.06.2019 у справі № 902/839/16).

116. Аналіз норм статті 23 Закону про банкрутство (статті 45 КУзПБ з 21.10.2019) свідчить, що розгляд кредиторських вимог у справі про банкрутство за своєю суттю є процесом, в якому беруть участь визначене Законом (КУзПБ) коло суб`єктів, зокрема заявник (конкурсний кредитор), інші кредитори, розпорядник майна та боржник, наділених певним обсягом прав та обов`язків, які кожен з них має право реалізувати під час такого розгляду.

117. Таке поєднання учасників у справі про банкрутство, які беруть участь у розгляді заяви кредитора, та відносини між наведеними суб`єктами досить часто характеризуються наявністю діаметрально протилежних інтересів цих суб`єктів стосовно ліквідаційної маси, напрямів її використання тощо.

118. Тому визначення обсягу прав учасників, що беруть участь у розгляді заяви кредитора, має важливе значення для реалізації завдань процедури банкрутства, яка здійснюється за умови забезпечення дієвих заходів, що попереджають зловживання та гарантують рівномірне й розмірне задоволення вимог усіх кредиторів неспроможного боржника.

119. Суд звертає увагу, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника. На відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, провадження у справі про банкрутство має за мету задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника, а у разі можливості такого задоволення - відновлення платоспроможності боржника. При цьому обов`язковим завданням провадження у справі про банкрутство є справедливе задоволення усієї сукупності кредиторів.

120. Досягнення цієї мети є можливим у разі гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.

121. Визначальну роль у забезпеченні наведених гарантій відіграє особливий статус кредитора у процедурі банкрутства, за яким кредитор не має права задовольнити свої вимоги до боржника інакше, як в межах відкритого провадження у справі про банкрутство (принцип конкурсного імунітету кредиторів). Кредитори можуть задовольнити свої вимоги за правилами конкретної судової процедури.

122. Зміст такого принципу полягає в обмеженні дій недобросовісних кредиторів, спрямованих на використання цивільно-правових засобів з метою отримання задоволення за своїми вимогами, що може зашкодити майновим інтересам інших кредиторів, а також боржника, який зі свого боку своїми діями може завдати шкоди інтересам кредиторів через формування кредиторської заборгованості із заінтересованим кредитором (так званий "дружній кредитор"), приховування майна тощо.

123. Реалізація цих обмежень є можливою за умови надання учасникам, які беруть участь у розгляді заяви кредитора, а ними за змістом статті 23 Закону про банкрутство (статті 45 КУзПБ з 21.10.2019), зокрема є заявник (кредитор), боржник, інші визнані судом кредитори та розпорядник майна, ефективного інструменту реалізації наявних прав на заперечення щодо визнання вимог заяви кредитора.

124. Вочевидь, що в такому процесі інститут позовної давності, який, з одного боку, дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин, а з іншого - забезпечує визначеність, передбачуваність та стабільність цивільних правовідносин, є дієвим інструментом захисту прав та інтересів кредиторів проти несумлінних дій його боржника та інших кредиторів і навпаки.

125. Закон про банкрутство (КУзПБ з 21.10.2019) не встановлює, якого змісту можуть бути ці заперечення, та не обмежує суб`єктів, наділених на подання таких заперечень у їх виборі, в тому числі викладення в них заяви про застосування позовної давності, вимог щодо форми якої чинне законодавство не передбачає, тоді як право на їх подання спрямоване на унеможливлення переважного задоволення вимог одних кредиторів на шкоду іншим та дотримання балансу прав і інтересів кожного з учасників такого розгляду.

126. Тож очевидно, що в цьому разі слід застосовувати розширювальне тлумачення поняття "сторона спору", яке закріплено у частинах третій, четвертій статті 267 ЦК України, включаючи до кола таких суб`єктів учасників, які беруть участь у розгляді кредиторських вимог, - інших кредиторів, розпорядника майна та боржника.

127. За таких умов буде враховано як природу та суть інституту позовної давності, так і особливості та цілі провадження у справі про банкрутство, а також забезпечено урахування та захист прав й інтересів кожного з учасників такого розгляду.

128. Наразі в судовій практиці відсутній стало сформований підхід щодо кола суб`єктів, наділених правом на звернення до суду із заявою про застосування позовної давності під час розгляду грошових вимог конкурсного кредитора в процедурі розпорядження майном боржника.

129. Наявна недостатня чіткість у визначенні кола суб`єктів, наділених правом на звернення до суду із заявою про застосування позовної давності, створює неоднозначність у тлумаченні та застосуванні норм права - частин п`ятої, шостої статті 23 Закону про банкрутство (частин п`ятої, шостої статті 45 КУзПБ з 21.10.2019).

130. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово зауважував, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення у справах "Кантоні проти Франції" від 11.11.1996, "Вєренцов проти України" від 11.04.2013).

131. У рішенні ЄСПЛ від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначено, що відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу "якості закону". У разі коли законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

132. Поняття "якість закону" означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права.

133. Суд зауважує, що принцип правової визначеності є невід`ємною, органічною складовою принципу верховенства права. Він гарантує забезпечення легкості з`ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності. Правова визначеність вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість ситуацій правовідносин, що виникають.

134. ЄСПЛ зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення від 06.12.2007 у справі "Воловік проти України").

135. Функція роз`яснення та тлумачення положень національного закону належить насамперед національним судам (рішення ЄСПЛ від 28.09.1999 у справі "Озтюрк проти Туреччини").

136. Одним із завдань Верховного Суду є тлумачення чинного законодавства, усунення недоліків законодавчої техніки та нормативних прогалин.

137. Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду з метою єдності та сталості судової практики щодо застосування позовної давності під час розгляду грошових вимог кредитора в процедурі розпорядження майном боржника дійшов висновку, що для цілей застосування частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України під час розгляду таких вимог стороною, яка може зробити заяву про застосування позовної давності, слід розуміти інших кредиторів, боржника та розпорядника майна боржника.

138. Такий підхід враховує правову природу інституту банкрутства, забезпечує ефективне правове регулювання правовідносин банкрутства, зокрема розгляду кредиторських вимог в процедурі розпорядження майном боржника, оскільки забезпечує та надає можливість урахування прав й інтересів учасників такого розгляду. До того ж мінімізує вчинення недобросовісним боржником дій, спрямованих на завдання шкоди інтересам кредиторів через формування кредиторської заборгованості із заінтересованим кредитором (так званим "дружнім кредитором").

139. З огляду на зазначене суд погоджується з висновками апеляційного господарського суду щодо наявності у ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (правонаступником прав та обов`язків якого є ТзОВ "ФК "Форінт"), ТзОВ "ФК "Форінт" (правонаступником прав та обов`язків якого є ТзОВ "ФК "Девіант") та розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Кириліна М. В. права на звернення до суду із заявою (клопотанням) про застосовування позовної давності у справі про банкрутство кредитора в процедурі розпорядження майном боржника.

Щодо врахування судами сформованих у цій справі висновків про застосування норм права

140. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду відповідно до приписів частини другої статті 315, частини першої статті 316 ГПК України, частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" звертає увагу на необхідність надалі враховувати судами під час розгляду справ сформованих у цій постанові висновків щодо застосування позовної давності у справі про банкрутство під час розгляду заяв кредиторів з грошовими вимогами до боржника та визначення правомочних суб`єктів звернення із заявою про застосування позовної давності під час розгляду грошових вимог кредитора в процедурі розпорядження майном боржника. Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 щодо питання застосування судами при розгляді справ останньої правової позиції Верховного Суду.

Щодо суті касаційної скарги та застосування позовної давності у справі

141. Зміст доводів касаційної скарги ТзОВ "ГРОСС" зводиться до незгоди скаржника з висновками суду апеляційної інстанції щодо застосування до заявлених ним кредиторських вимог позовної давності та відмови з урахуванням цього в задоволенні таких вимог.

142. За своєю суттю доводи касаційної скарги ТзОВ "ГРОСС" фактично ґрунтуються на аргументах, зокрема:

1) відсутності підстав для застосування позовної давності, оскільки закінчення строку дії договору не припиняє зобов`язань, які виникли внаслідок його укладення та не були виконані на момент припинення договору;

2) ненадання судом апеляційної інстанції належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, що свідчать про переривання позовної давності за заявленими ТзОВ "ГРОСС" кредиторськими вимогами до боржника.

143. У наданні оцінки відповідним доводам скаржника суд враховує, що перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 904/3405/19).

144. У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що 21.01.2006 між ТзОВ "ПІВДЕНБУД" (замовник) та ТзОВ "ГРОСС" (генпідрядник) було укладено договір підряду № 63, згідно з яким генпідрядником були виконанні будівельно-монтажні роботи, прийняті замовником.

145. Зокрема, як встановив суд апеляційної інстанції відповідно до акта-звірки приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 02.07.2009 № 1, генпідрядником у період з 21.01.2006 по 29.06.2009 були виконані роботи (надані послуги) згідно з договором підряду від 21.01.2006 № 63, загальна вартість яких становить 22 426 986,00 грн. Роботи (послуги) згідно з умовами договору виконані (надані) в повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають. Цей акт є підставою для проведення взаєморозрахунків між сторонами.

146. Також суд апеляційної інстанції врахував, що ТзОВ "ПІВДEНБУД" підписало акти приймання виконаних робіт форми № КБ-2в за період із червня 2006 по березень 2008 року, підсумкові відомості ресурсів (витрати за прийнятими нормами) за той самий період та акт-звірки приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 02.07.2009 № 1 без будь-яких зауважень та застережень.

147. Згідно з доданим до заяви про визнання кредиторських вимог ТзОВ "ГРОСC" розрахунком заборгованості основне зобов`язання боржника становить 22 426 986,00 грн, 3 % річних за період з 02.07.2007 по 11.01.2016 - 95 972,17 грн, сума заборгованості від інфляції за період з 02.07.2009 по 11.01.2016 - 24 205 445,98 грн.

148. З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що замовник прийняв роботи у повному обсязі та погодився із зазначеною в розрахунках ціною в повному обсязі, а отже, фактично визнав правомірним висновок суду першої інстанції щодо обґрунтованості заявлених ТзОВ "ГРОСС" грошових вимог, мотивованих неналежним виконанням боржником умов договору підряду від  21.01.2006 № 63 в частині оплати виконаних робіт.

149. Оскільки правомірність та обґрунтованість заявлених вимог не є предметом доводів касаційної скарги ТзОВ "ГРОСС", суд касаційної інстанції  відповідно до приписів статті 300 ГПК України не надає оцінки наявності підстав для задоволення таких вимог під час перегляду справи в касаційному порядку.

150. Натомість доводи ТзОВ "ГРОСС" ґрунтуються на відсутності підстав для застосування позовної давності до заявлених ним кредиторських вимог.

151. Із встановлених обставин справи вбачається, що відповідно 08.2016, 06.09.2017 та 02.04.2019 до Господарського суду Одеської області від ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (правонаступником прав та обов`язків якого є ТзОВ "ФК "Форінт"), ТзОВ "ФК "Форінт" (правонаступником прав та обов`язків якого є ТзОВ "ФК "Девіант") та розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Кириліна М. В. надійшли заяви про застосування до заявлених ТзОВ "ГРОСС" кредиторських вимог позовної давності.

152. Однак, як встановив суд апеляційної інстанції, місцевий господарський суд не надав жодної правової оцінки наведеним заявам кредиторів та розпорядника майна боржника Кириліна М. В.

153. Апеляційний господарський суд встановив, що акт-звірки приймання виконаних робіт (наданих послуг) було підписано 02.07.2009 № 1, з урахуванням чого визначив початком перебігу позовної давності 07.2009, яка за основним зобов`язанням в сумі 22 426 986,00 грн та і як наслідок за зобов`язаннями у вигляді 3 % річних, інфляційних втрат сплинула 03.07.2012.

154. За наведеного суд апеляційної інстанції визнав заявлені ТзОВ "ГРОСС"  кредиторські вимоги такими, що подані зі спливом позовної давності про застосування якої було подано відповідні заяви, оцінку яким суд першої інстанції не надав, чим порушив норми процесуального права щодо оцінки доказів у справі.

155. Водночас апеляційний господарський суд визнав необґрунтованим посилання ТзОВ "ГРОСС" як на підставу переривання позовної давності на його раніше звернення до суду з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство № 916/2543/13, в якій згодом було відмовлено в порушенні провадження, оскільки таке звернення згідно із частиною першою статті 265 ЦК України не є підставою для переривання позовної давності.

156. Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, зокрема статті 86 ГПК України, яке зумовлене залишенням судом без жодної правової оцінки наявних в матеріалах справи заяв про застосування позовної давності. Окрім того, суд апеляційної інстанції обґрунтовано звернув увагу на  порушення судом першої інстанції норм частини першої статті 191 ГПК України, який прийняв відмову ТзОВ "ГРОСС" від заявлених 3 % річних та інфляційних втрат за відсутності на це відповідної письмової заяви.

157. Утім, суд вважає передчасним висновок апеляційного господарського суду, як і суду першої інстанції, який взагалі залишив поза увагою заяви про застосування позовної давності, щодо відсутності переривання, зупинення позовної давності та неповідомлення ТзОВ "ГРОСС" інших поважних причин пропуску ним позовної давності за заявленими кредиторськими вимогами у справі.

158. Відповідно до частин першої, другої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

159. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя статті 264 ЦК України).

160. Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 663/2070/15-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17).

161. Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків (див. частину першу статті 11 ЦК України). В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звірки розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

162. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій (див. постанову Верховного Суду України від 27.04.2016 у справі №  3-269гс16).

163. Згідно зі статтею 263 ЦК України перебіг позовної давності зупиняється: 1) якщо пред`явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних, умов подія (непереборна сила); 2) у разі відстрочення виконання зобов`язання (мораторій) на підставах, встановлених законом; 3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини; 4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан. У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

164. Відповідно до статті 265 ЦК України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності. Якщо суд залишив без розгляду позов, пред`явлений у кримінальному провадженні, час від дня пред`явлення позову до набрання законної сили судовим рішенням, яким позов було залишено без розгляду, не зараховується до позовної давності. Якщо частина строку, що залишилася, є меншою ніж шість місяців, вона подовжується до шести місяців.

165. Зупинення перебігу позовної давності має тимчасовий характер, коли до її строку не зараховується час існування визначених законодавством обставин, за наявності яких цей строк не спливає. Натомість переривання позовної давності означає анулювання строку, який сплив до моменту вчинення боржником передбачених законодавством дій щодо визнання боргу або іншого обов`язку (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19).

166. Згідно зі статтею 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке право повинно бути забезпечене справедливими судовими процедурами. Такі самі засади закріплено в частині третій статті 2 ГПК України.

167. Правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин (стаття 7 ГПК України).

168. Суд враховує, що одним з елементів права на суд (окрім права на доступ) є принцип процесуальної рівноправності сторін, або так званий принцип "рівної зброї" ("equality of arms"), згідно з яким кожній стороні має бути надано розумну можливість подати обґрунтування своєї позиції за умов, які б не ставили цю сторону у становище істотно невигідне порівняно з опонентом.

169. Наведений принцип вимагає насамперед рівності сторін спору в їхніх процесуальних можливостях щодо подання доказів і пояснень у судовому провадженні (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands" та від 23.10.1996 у справі "Ankerl v. Switzerland").

170. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії").

171. Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

172. ЄСПЛ наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

173. Застосування позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; від 20.09.2011 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

174. Водночас ЄСПЛ у свої рішеннях неодноразово звертав увагу, що механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

175. Гнучкість механізму застосування позовної давності означає можливість для суду врахувати різноманітні особливості конкретної справи при визначенні початку, перебігу та закінчення позовної давності.

176. Однак місцевий господарський суд взагалі проігнорував заявлену позовну давність у справі, а суд апеляційної інстанції наведеного не врахував та зробив висновок щодо необґрунтованості переривання виключно через призму оцінки обставини звернення ТзОВ "ГРОСС" із заявою про визнання кредиторських вимог в межах справи про банкрутство № 916/2543/13, зазначивши про ненаведення заявником інших причин пропуску позовної давності.

177. Водночас суди попередніх інстанцій не звернули уваги та залишили без жодної правової оцінки наведені ТзОВ "ГРОСС" в заяві про визнання кредиторських вимог обставини щодо неодноразового звернення заявника до боржника з проханням здійснити звірку розрахунків між сторонами та надати  інформацію щодо строків розрахунків за договором від 21.01.2006 № 63, які обґрунтовано, зокрема посиланням на листи від 04.03.2015 вих. № 04/03-02, від 19.03.2015 вих. 19/03-02 (а.с. 173- 175, том 6) тощо.  

178. Також суди попередніх інстанцій не надали жодної оцінки долученим ТзОВ "ГРОСС" до матеріалів справи листам щодо виконання зобов`язань за договором від 21.01.2006 № 63, які адресувалися заявником ТзОВ "ПІВДЕНБУД", зокрема листам від 18.06.2009 вих. № 18/06-02, від 24.05.2012 вих. № 24/05-02, від 20.06.2012 вих. № 20/06-01, листу ТзОВ "ПІДЕНБУД" від 12.02.2010 № 23-ІІ, адресованому ТзОВ "ГРОСС" (а.с. 21- 25, 34- 36, 39, том 28), акту звірки приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 02.07.2009 № 1 з додатком (а.с. 170- 172, том 6).

179. Крім того, суд звертає увагу, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності.

180. Відповідно до частини п`ятої статті 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

181. Поважними причинами пропуску позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим. Якщо суд дійде висновку про те, що позовна давність пропущена з поважної причини, то у своєму рішенні він наводить відповідні мотиви на підтвердження цих висновків.

182. Саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин. Це також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (див. висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 та від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17).

183. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини (див. висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (провадження № 14-456цс18)).

184. Закон не передбачає переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права у випадку подання позову з пропуском позовної давності. Тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає справу по суті заявлених вимог з урахуванням всіх обставин справи на підставі здійсненої оцінки поданих доказів.

185. Тож при вирішенні питання про захист порушеного права у разі пропуску позовної давності суд: а) у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які обґрунтовують поважність причин пропущення позовної давності; б) вирішує зазначене питання у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини; в) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставини справи в їх сукупності, керуючись законом (аналогічної позиції дотримується Касаційний господарський суду у складі Верховного Суду у постановах від 11.08.2020 в справі № 910/13193/19, від 17.06.2021 у справі № 17-14-01/1494 (925/460/20)).

186. Для з`ясування наведених вище питань наявності поважності причин пропуску позовної давності, а отже, правильного розгляду заявлених ТзОВ "ГРОСС" кредиторських вимог судам в межах наданих їм повноважень, передбачених статтями 86, 269 ГПК України, належало дослідити зміст доказів, наданих сторонами на підтвердження своїх аргументів щодо вимог заяви та заперечень на неї, і на підставі цього встановити наявність (відсутність) підстав для задоволення відповідної заяви.

187. Суд звертає увагу, що до висновку про поважність причин пропуску позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. Поважними причинами у разі пропуску позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим (аналогічні висновки викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19).

188. Утім, суд апеляційної інстанції здійснив оцінку звернення ТзОВ "ГРОСС" із заявою про визнання кредиторських вимог в межах справи про банкрутство № 916/2543/13, а місцевий господарський суд взагалі залишив наведене поза увагою виключно в контексті обставин переривання позовної давності та не надав оцінки такому зверненню на предмет підтвердження ним обставин поважності пропуску позовної давності. Дійсно, як свідчить тлумачення змісту статей 263- 265 ЦК України звернення до суду з позовом та залишення його без розгляду не перериває та не зупиняє перебігу позовної давності. Водночас перебування справи у провадженні судових органів, вчинення в ній передбачених законом дій, на думку добросовісного розсудливого спостерігача, виключає необхідність вчинення процесуальних дій, спрямованих на припинення цього процесу, а саме подання інших позовів, заяв про закриття провадження у справі тощо (див. висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19, згодом підтриманий Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19).

189. Крім того, висновки судів попередніх інстанцій зроблені без урахування та оцінки відзиву ТзОВ "ПІВДЕНБУД" від 12.07.2017 на заяву ТзОВ "ГРОСС" за підписом Майорової Н. М., в якому боржником, зокрема, було заявлено про застосування позовної давності до заявлених ТзОВ "ГРОСС" кредиторських вимог до боржника (а.с. 5- 9, том 28).

190. До того ж суди не перевірили наявності у Майорової Н. М. повноважень на підписання відповідного відзиву, яка одночасно представляла інтереси як ТзОВ "ГРОСС", так і кредитора ОСОБА_1 Зокрема, згідно з довіреністю від 12.07.2017 № 1 Майорова Н. М. представляла інтереси ТзОВ "ГРОСС", а згідно з довіреністю від 04.07.2017 вона представляла інтереси ОСОБА_1 (а.с. 107- 108, том 30).

191. Частиною першою статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

192. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

193. Водночас без дослідження і з`ясування наведених обставин ухвалені у справі рішення не можна вважати правомірними та обґрунтованими.

194. З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що прийняті судами попередніх інстанцій оскаржувані судові рішення у справі є ухваленими з порушенням норм процесуального права, а саме статей 13, 86, 236, 269 ГПК України, щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для вирішення питання, зокрема, про застосування позовної давності у справі та наявність/відсутність підстав переривання, зупинення перебігу позовної давності та визнання поважними причин пропуску ТзОВ "ГРОСС" позовної давності за заявленими ним кредиторськими вимогами до боржника.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

195. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

196. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

197. За таких обставин відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, тому постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

198. Під час нового розгляду справи, суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, надати оцінку:

1) сукупності наявних в матеріалах справи доказів щодо встановлення факту переривання, зупинення перебігу позовної давності за заявленими ТзОВ "ГРОСС" кредиторськими вимогами до боржника;

2) сукупності наявних в матеріалах справи доказів на предмет підтвердження ними поважності пропуску ТзОВ "ГРОСС" позовної давності за заявленими кредиторськими вимогами до боржника;

3) відзиву ТзОВ "ПІВДЕНБУД" від 12.07.2017 за підписом Майорової Н. М., в якому викладено заяву про застосування позовної давності, в тому числі перевірити наявність у Майорової Н. М. повноважень на підписання відповідного відзиву.

Щодо судових витрат

199. Частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України передбачено, що в разі коли суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

200. Оскільки в цьому випадку справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Висновки щодо застосування норм права

201. Відповідно до частини другої статті 315 ГПК України у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.

202. На підставі викладеного Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду висловлює такий висновок про застосування норм права.

203. У справі про банкрутство при розгляді кредиторських грошових вимог до боржника застосовуються загальні норми цивільного законодавства про позовну давність, визначені у главі 19 "Позовна давність" ЦК України.

204. Тлумачення частин п`ятої, шостої статті 23 Закону про банкрутство (частин п`ятої, шостої статті 45 КУзПБ з 21.10.2019) у взаємозв`язку зі статтею 256, частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України свідчить, що стороною, яка може зробити заяву про застосування позовної давності під час розгляду грошових вимог кредитора в процедурі розпорядження майном боржника, слід розуміти інших кредиторів, боржника та розпорядника майна боржника.

205. Кредитор наділений правом звернутися до суду із заявою про застосування позовної давності під час розгляду грошових вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном боржника:

1) у разі розгляду заявлених вимог кредиторів до боржника в період дії Закону про банкрутство від 19.01.2013 - з моменту визнання його вимог боржником чи господарським судом;

2) у разі розгляду заявлених вимог кредиторів до боржника в період дії КУзПБ - з моменту подання ним заяви про визнання грошових вимог до боржника.

На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРОСС" задовольнити частково.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду  від 19.01.2021 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.08.2019 у справі № 916/4644/15 скасувати.
3. Справу № 916/4644/15 направити на новий розгляд до Господарського суду Одеської області в частині розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРОСС" про визнання кредиторських вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНБУД".

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                О. О. Банасько

Судді                                                                                           О. В. Васьковський

                                                                                                    С. В. Жуков

                                                                                                    К. М. Огороднік

                                                                                                    В. Г. Пєсков

                                                                                                    В. Я. Погребняк