Постанова Верховного Суду від 20 травня 2021 року у справі № 910/24368/14

https://reyestr.court.gov.ua/Review/97806435

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/24368/14

Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Васьковського О. В., Жукова С. В., Огородніка К. М., Пєскова В. Г., Погребняка В. Я., Ткаченко Н. Г.

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.

за участю представників:

скаржника (уповноваженої особи учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" Галагана Ю. О.): Тучіна О. В.,

боржника, відповідача 2 (ТзОВ "Полірем"): Тучін М. М.,

відповідача 3 ( ОСОБА_1 ): ОСОБА_2 ,

кредитора (ТзОВ "Андіж Трейд"): Пекар А. О.,

учасника справи (АТ "Райффайзен Банк Аваль"): Кожуховська О. Л.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу уповноваженої особи учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" Галагана Юрія Олександровича

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2020

у складі колегії суддів: Копитової О. С. (головуючої), Кропивної Л. В., Поляк О. І.

та ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.11.2018

у складі судді Паська М. В.

у справі за позовною заявою уповноваженої особи учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" Галагана Юрія Олександровича

до

1. Першої української міжрегіональної товарної біржі
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем"
3. ОСОБА_1

за участю Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", Товариства з обмеженою відповідальністю "Сортвікс", арбітражного керуючого Беніцької В. І.

про визнання недійсними результатів аукціону, що відбувся 25.04.2016

у справі № 910/24368/14

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем Київ" (правонаступник Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдина торгова система-Київ") (нова назва - Товариство з обмеженою відповідальністю "Андіж-Трейд")

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем"

про банкрутство

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/24368/14 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" (далі - ТзОВ "Полірем", боржник), провадження у якій порушено ухвалою від 17.12.2014 та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Беніцьку В. І.
2. Постановою Господарського суду міста Києва від 25.05.2015, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2016, ТзОВ "Полірем" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Беніцьку В. І.
3. Постановою Вищого господарського суду України від 08.11.2016 задоволено касаційну скаргу уповноваженої особи засновників ТзОВ "Полірем" Галагана Юрія Олександровича (далі - уповноважена особа учасників ТзОВ "Полірем" Галаган Ю. О., скаржник), скасовано постанову Господарського суду міста Києва від 25.05.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2016; справу № 910/24368/14 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
4. Справа про банкрутство ТзОВ "Полірем" перебуває на стадії розпорядження майном боржника.

Короткий зміст і підстави наведених у заяві вимог

5. У грудні 2016 року уповноважена особа учасників ТзОВ "Полірем" Галаган Ю. О. звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника, що відбувся 25.04.2016 та укладених за його результатами договорів.
6. Обґрунтовуючи вимоги, позивач стверджував, що оспорюваний аукціон організовано і проведено з істотними порушеннями вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), зокрема: ціну майна боржника визначено на підставі недійсного висновку про його оцінку; порушено правила підготовки аукціону; оголошення про проведення аукціону не містили повної і достовірної інформації про майно ТзОВ "Полірем", його місцезнаходження та фотографічні зображення; розміщено неправдиву інформацію про час і місце проведення аукціону 25.04.2016; порушено правила щодо формування початкової вартості майна банкрута та правила допуску до участі в аукціоні; участь в аукціоні брали заінтересовані і взаємопов`язані особи; відеозапис і протокол оспорюваного аукціону мають суттєві суперечності та не відображають дійсних обставин продажу майна банкрута; ліквідатором не забезпечено продаж майна боржника за найвищою ціною.
7. Нормативно-правовим обґрунтуванням поданої заяви уповноваженою особою учасників ТзОВ "Полірем" Галаганом Ю. О. визначено приписи статей 41, 55 Конституції України; статей 8, 16, 100, 145, 191 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); статті 20, 147, 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України); пункту 5 частини першої статті 1, частин першої, п`ятої, восьмої статті 44, частини третьої статті 55, частини другої статті 57, статі 59, частини другої статті 60, частини першої статті 61, частин першої та другої статті 65, частини четвертої статті 69 Закону про банкрутство; частини восьмої статті 16 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні"; статті 17 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
8. На підтвердження своїх повноважень, а саме і права на оспорювання результатів аукціону з продажу майна банкрута, позивач посилався на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.03.2016, якою Галагана Ю. О. залучено у справу - учасником провадження, як уповноважену особу засновників (учасників, акціонерів) ТзОВ "Полірем", а також стверджував про належність учасникам боржника особистих немайнових і корпоративних прав, які підлягають захисту в судовому порядку, зокрема і шляхом визнання недійсними правочинів, що стосуються їх інтересів.

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

9. Постановою Господарського суду міста Києва від 25.05.2015 ТзОВ "Полірем" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Беніцьку В. І.
10. У ліквідаційній процедурі ліквідатором боржника Беніцькою В. І. було проведено інвентаризацію майна ТзОВ "Полірем" та включено до ліквідаційної маси належний банкруту на праві власності на дату відкриття ліквідаційної процедури і не обтяжений заставою об`єкт - автонавантажувач G20SC-2, рік випуску - 2004, державний реєстраційний № НОМЕР_1 .
11. Решта виявлених оборотних та необоротних активів ТзОВ "Полірем", що належать банкруту на праві власності, була обтяжена заставою/іпотекою кредитора ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та не увійшла до ліквідаційної маси.
12. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2015 було залучено учасником провадження у справі про банкрутство організатора аукціону - Першу українську міжрегіональну товарну біржу.
13. 22.01.2016 за згодою заставного кредитора ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" був призначений аукціон з продажу цілісного майнового комплексу підприємства банкрута - ТзОВ "Полірем" за початковою вартістю, визначеною як сукупність визнаних вимог кредиторів у сумі 15 067 524,62 грн, із встановленням терміну подання заяв про участь в аукціоні до 06.01.2016.
14. Оголошення про проведення аукціону було розміщено на вебсайті Міністерства юстиції України від 17.12.2015, номер публікації 26336, та на вебсайті Вищого господарського суду України від 17.12.2015, номер публікації 26336, однак аукціон не відбувся, у зв`язку з відсутністю зареєстрованих учасників станом на 06.01.2016 включно.
15. У зв`язку з цим був змінений спосіб продажу майна банкрута і надалі до продажу пропонувалося майно ТзОВ "Полірем" частинами, а саме: все заставне майно, яке було включено до лота № 1, та один об`єкт, який увійшов до ліквідаційної маси ТзОВ "Полірем" і був включений до лота № 2.
16. Оголошення про проведення аукціону було розміщено на вебсайті Міністерства юстиції України від 28.03.2016, номер публікації 29625, та на вебсайті Вищого господарського суду України 25.03.2016, номер публікації 29625.
17. Згідно з протоколом проведення аукціону з продажу майна ТзОВ "Полірем" № 16/13 від 25.04.2016 переможцем аукціону за лотом № 1 визначено ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) за найвищою ціною продажу об`єкта аукціону в сумі 1 708 978,38 грн без ПДВ та за лотом № 2 (автонавантажувач G20SC-2, рік випуску - 2004, державний реєстраційний № НОМЕР_1 ) - ОСОБА_1 за найвищою ціною продажу об`єкта аукціону в сумі 2 694,84 грн без ПДВ.
18. За актами приймання-передачі від 28.04.2016 до договорів купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні від 27.04.2016 № 1 та № 2 придбане майно передане переможцю аукціону ОСОБА_1 .

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

19. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2018 відмовлено в задоволенні заяви уповноваженої особи учасників (засновників) ТзОВ "Полірем" Галагана Ю. О. про визнання недійсними результатів аукціону, що відбувся 25.04.2016 в межах справи про банкрутство ТзОВ "Полірем".
20. Ухвала суду першої інстанції мотивована недоведенням позивачем порушення правил проведення аукціону, а також відсутністю порушення прав чи інтересів уповноваженої особи учасників боржника внаслідок проведення оспорюваного аукціону, оскільки ця особа не є учасником аукціону з продажу майна банкрута.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

21. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2020 змінено мотивувальну частину ухвали Господарського суду міста Києва від 13.11.2018 у справі № 910/24368/14, а резолютивну частину цієї ухвали залишено без змін.
22. Апеляційний суд, мотивуючи таке рішення, зазначив, що у справі про банкрутство уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника представляє інтереси його засновників (учасників, акціонерів) лише з правом дорадчого голосу і Закон про банкрутство не визначає для такої особи будь-яких інших повноважень.
23. Отже, з огляду на процесуальний статус уповноваженої особи учасників ТзОВ "Полірем" Галагана Ю. О. у цій справі, апеляційний суд дійшов висновку, що права позивача оспорюваним аукціоном не порушені та він не належить до кола осіб, які можуть оспорювати результати аукціону з продажу майна боржника, згідно з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 5006/5/39б/2012.
24. Зважаючи на викладене, апеляційний суд залишив без змін ухвалу суду першої інстанції, виключивши з її мотивувальної частини висновки суду щодо оцінки підстав визнання недійсним аукціону по суті та зазначивши, що обставини підготовки і проведення аукціону не підлягали дослідженню під час розгляду вимог позивача, права якого оспорюваним аукціоном не порушені.

Надходження касаційної скарги та її рух у Верховному Суді

25. 03.08.2020 уповноважена особа учасників ТзОВ "Полірем" Галаган Ю. О. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.11.2018 у справі № 910/24368/14.
26. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/24368/14 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, суддів - Васьковського О. В., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2020.
27. Після усунення скаржником недоліків касаційної скарги ухвалою Верховного Суду від 05.11.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 910/24368/14  за касаційною скаргою уповноваженої особи учасників ТзОВ "Полірем" Галагана Ю. О. та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні.
28. До Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу: 18.11.2020 від арбітражного керуючого Беніцької В. І., 19.11.2020 від ТзОВ "Андіж Трейд"; 19.11.2020 від АТ "Райффайзен Банк Аваль", 23.11.2020 від ТзОВ "Полірем", а також 08.12.2020 надійшли письмові пояснення ОСОБА_1 .
29. У зв`язку з відпусткою та тимчасовою непрацездатністю суддів, які входили до складу колегії, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/24368/14 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, суддів - Білоуса В. В., Васьковського О. В., якою справу прийнято до свого провадження ухвалою від 24.12.2020 та призначено її до розгляду.
30. Ухвалою Верховного Суду від 14.01.2021 відкладено розгляд касаційної скарги уповноваженої особи учасників ТзОВ "Полірем" Галагана Ю. О. до 28.01.2021.
31. 28.01.2021 до Верховного Суду надійшло клопотання уповноваженої особи учасників ТзОВ "Полірем" Галагана Ю. О. від 28.01.2021 № 01-028/01/21 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яке мотивоване наявністю виключної правової проблеми правозастосування пункту 5 частини першої статті 1 та частини третьої статті 55 Закону про банкрутство при вирішенні питання щодо наявності правових підстав для оспорювання уповноваженою особою засновників (учасників, акціонерів) боржника результатів аукціону з продажу майна банкрута, у задоволенні якого судом касаційної інстанції відмовлено через його необґрунтованість, про що у судовому засіданні 28.01.2021 постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати.

Передача справи на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство

32. Ухвалою Верховного Суду від 28.01.2021 справу № 910/24368/14 за касаційною скаргою уповноваженої особи учасників ТзОВ "Полірем" Галагана Ю. О. передано на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
33. Підставою для передачі визначено необхідність вирішення питання щодо процесуального статусу уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) у справах про банкрутство, обсягу та моменту набуття нею процесуальних прав, у тому числі і щодо оспорювання результатів аукціону з відображенням застосування критеріїв "зацікавленість у продажу майна за найвищою ціною" та "заінтересованості позивача в оспорюваному аукціоні" тощо до оцінки зазначеного скаржником обґрунтування права уповноваженої особи учасників ТзОВ "Полірем" Галагана Ю. О. на оспорювання результатів аукціону з продажу майна банкрута - ТзОВ "Полірем", що може мати наслідком розширення кола осіб, управнених на оспорювання аукціону з продажу майна боржника у справі про банкрутство, та відступлення від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство від 02.10.2019 у справі № 5006/5/39б/2012.
34. Ухвалою Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.02.2021 прийнято до провадження справу № 910/24368/14 за касаційною скаргою уповноваженої особи учасників ТзОВ "Полірем" Галагана Ю. О. та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні.
35. 24.03.2021 листом № 160/0/26-21 суддя-доповідач у справі відповідно до частини сьомої статті 303 ГПК України звернувся до Науково-консультативної ради при Верховному Суді з проханням підготувати науковий висновок щодо правового статусу уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника у справі про банкрутство та критеріїв, які слід враховувати для визначення кола суб`єктів, що мають право на оспорювання результатів аукціону з продажу майна банкрута.
36. Фахівцями Науково-консультативної ради при Верховному Суді, зокрема доктором юридичних наук, професором ОСОБА_4 , доктором юридичних наук, професором ОСОБА_5 , доктором юридичних наук, професором ОСОБА_6 та кандидатом юридичних наук ОСОБА_7 , кандидатом юридичних наук ОСОБА_8 , кандидатом юридичних наук ОСОБА_9 надано наукові висновки щодо тлумачення та застосування норм права за наведеною проблематикою.
37. Ухвалою Верховного Суду від 22.04.2021 відкладено розгляд касаційної скарги уповноваженої особи учасників ТзОВ "Полірем" Галагана Ю. О. на 20.05.2021.
38. У судове засідання 20.05.2021 з`явилися представники скаржника, ТзОВ "Полірем", ТзОВ "Андіж Трейд", АТ "Райффайзен Банк Аваль", а також ОСОБА_1 , які надали пояснення у справі. Представники інших учасників справи у судове засідання не з`явилися.
39. Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України; (далі - ГПК України).
40. Участь представників сторін у судовому засіданні, призначеному на 20.05.2021, обов`язковою не визнавалася, про що доведено до відома учасників справи у резолютивній частині ухвали суду про відкладення розгляду.
41. З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності решти представників її учасників.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги, підстави касаційного оскарження судових рішень та узагальнені доводи скаржника

42. У касаційній скарзі уповноважена особа учасників ТзОВ "Полірем" Галаган Ю. О. просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.11.2018, а справу № 910/24368/14 направити на новий розгляд.
43. Підставами касаційного оскарження скаржник визначив неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах та порушення норм процесуального права, зокрема неповне дослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, необґрунтоване відхилення клопотання позивача про витребування, дослідження та огляд доказів, установлення обставин справи, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
44. На обґрунтування цих доводів уповноважена особа учасників ТзОВ "Полірем" Галаган Ю. О. зазначив, зокрема, таке:

- помилково вважаючи, що права позивача оспорюваним аукціоном не порушено, суди попередніх інстанцій неправильно визначили процесуальний статус уповноваженої особи учасників боржника Галагана Ю. О. та неправомірно обмежили право позивача на судовий захист, що відбулося внаслідок неправильного тлумачення судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.08.2018 у справі № 904/404/15 та від 02.10.2019 у справі № 5006/5/39б/2012, а також неврахування раніше ухвалених у цій справі рішень, якими підтверджено статус уповноваженої особи учасників ТзОВ "Полірем" як учасника справи та його право на оскарження судових актів у цій справі;

- суди не надали мотивованої оцінки всім доводам позивача і наявним у матеріалах справи доказам стосовно порушення вимог Закону про банкрутство при підготовці і проведенні оспорюваного аукціону, яке завадило продажу майна банкрута за найвищою ціною та є достатньою підставою для визнання результатів оспорюваного аукціону недійсними згідно з висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 21.11.2020 у справі № 20/5007/1475-Б/12, від 22.08.2019 у справі № б8/065-12;

- апеляційний суд безпідставно відхилив заяву скаржника про відвід суддів, які входили до складу колегії, та помилково не застосував до спірних правовідносин положення Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

Боржник, відповідач 2 (ТзОВ "Полірем")

45. У відзиві на касаційну скаргу ТзОВ "Полірем" просить її задовольнити, стверджуючи про визнання позову уповноваженої особи учасників ТзОВ "Полірем" Галагана Ю. О. та згоду з доводами касаційної скарги стосовно неправомірного обмеження права позивача на доступ до суду, істотних порушень при підготовці і проведенні оспорюваного аукціону та неповноти судового розгляду, а також підтримує інші аргументи скаржника.

Арбітражний керуючий Беніцька В. І.

46. Арбітражний керуючий Беніцька В. І. просить залишити касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на правильність висновків судів попередніх інстанцій та дотримання вимог законодавства при підготовці і проведенні оспорюваного аукціону, а висновок про те, що позивач не входить до кола осіб, наділених правом на оспорювання результатів аукціону з продажу майна банкрута, вважає пропорційним обмеженням з огляду на пріоритет принципу юридичної визначеності у спірних правовідносинах.

Кредитори (ТзОВ "Андіж-Трейд", АТ "Райффайзен Банк Аваль")

47. У відзивах на касаційну скаргу ТзОВ "Андіж-Трейд" та АТ "Райффайзен Банк Аваль" просять залишити її без задоволення, стверджуючи про безпідставність доводів скаржника та правомірність висновків судів попередніх інстанцій про те, що інтересів позивача оспорюваним аукціоном не порушено, а також наводять додаткове обґрунтування дотримання вимог законодавства при проведенні оспорюваного аукціону.

Відповідач 3 ( ОСОБА_1 )

48. У своїх поясненнях ОСОБА_1 заперечує доводи касанта, стверджуючи, зокрема, що набуття позивачем статусу учасника справи про банкрутство не доводить порушення оспорюваним аукціоном його прав чи інтересів як уповноваженої особи учасників боржника та безпосередньо учасника ТзОВ "Полірем"; оспорюваний аукціон підготовлено і проведено з дотриманням вимог законодавства, а доводи скаржника про протилежне і посилання на правові висновки Верховного Суду не відповідають змісту спірних правовідносин.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

49. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
50. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
51. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
52. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного в постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Оцінка аргументів учасників справи й висновків суду першої та апеляційної інстанцій

53. Об`єктом касаційного перегляду у цій справі є ухвала Господарського суду міста Києва від 13.11.2018 про відмову в задоволенні заяви уповноваженої особи учасників ТзОВ "Полірем" Галагана Ю. О. про визнання недійсними результатів аукціону, що відбувся 25.04.2016 у межах справи про банкрутство ТзОВ "Полірем", та постанова Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2020, якою змінено мотивувальну частину ухвали першої інстанції із залишенням резолютивної частини про відмову в задоволенні заяви - без змін.
54. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що права позивача оспорюваним аукціоном не порушені та уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника не належить до кола осіб, які можуть оспорювати результати аукціону з продажу майна боржника, позаяк за висновком Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство в постанові від 02.10.2019 у справі № 5006/5/39б/2012 вимагати визнання недійсним результатів аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть боржник (зокрема арбітражний керуючий від імені боржника), кредитори, зареєстровані учасники аукціону, особи, які вважають себе власником майна, що виставляється на аукціон.
55. Отже, враховуючи предмет і підстави заявлених вимог, зміст спірних правовідносин, мотиви, з яких виходили суди попередніх інстанцій, відмовляючи у, задоволенні вимог позивача, та доводи касаційної скарги, необхідним є з`ясування питання статусу уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника у справі про банкрутство, зокрема наявності у цієї особи права на оспорювання результатів аукціону з продажу майна боржника у процедурах банкрутства.
56. Отже, судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду прийнято цю справу до свого провадження, позаяк з`ясування зазначеного питання може зумовити необхідність уточнення висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство від 02.10.2019 у справі № 5006/5/39б/2012 стосовно вичерпного переліку осіб, які можуть оспорювати аукціон з продажу майна боржника.
57. Вирішуючи зазначене питання, з метою забезпечення формування єдиної правозастосовної практики Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду враховує таке.
58. ГПК України є основним нормативним актом, який визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
59. Згідно зі статтею 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
60. З 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства, у пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень якого визначено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до його положень.
61. Проте із втратою чинності Законом про банкрутство відповідних змін до ГПК України стосовно спеціального законодавчого акта з питань банкрутства внесено не було.
62. Отже, як вже зазначав Верховний Суд, зокрема у постанові від 16.07.2020  № 910/4475/19, при застосуванні судом норм ГПК України, які містять посилання на Закон про банкрутство, що втратив чинність, з урахуванням частини третьої статті 3 ГПК України та пункту 3 Рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 № 4-зп, за відповідним посиланням з 21.10.2019 застосовуються саме норми КУзПБ.
63. У рішеннях від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012 Конституційний Суд України розтлумачив, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
64. Отже, враховуючи, що оспорюваний аукціон відбувся 25.04.2016, суди попередніх інстанцій правильно застосували до оцінки спірних правовідносин у цій справі положення Закону про банкрутство (у відповідній редакції), що відповідає принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, тлумачення якого Конституційний Суд України надав у зазначених вище рішеннях.
65. Відповідно до частини першої статті 2 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. Схожі положення містить частина перша статті 2 КУзПБ.
66. За приписами статті 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. При розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. У справах про оскарження рішення третейського суду та про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду учасниками справи є учасники третейського розгляду, а також особи, які не брали участі у третейському розгляді, якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та (або) обов`язки.
67. У справах про банкрутство склад учасників справи визначається Законом про банкрутство (частина п`ята статті 41 ГПК України).
68. Засновники (учасники, акціонери) боржника як власники корпоративних прав (частки у статутному капіталі (майні), акцій, права на вклад до статутного капіталу) з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство за загальним правилом не беруть у ній безпосередньої участі, проте не втрачають корпоративних прав та інтересів у цій справі, в тому рахунку через субсидіарну відповідальність, а також, зокрема стосовно відновлення платоспроможності боржника або отримання майна, що залишилося після задоволення вимог кредиторів та ліквідації банкрута.
69. Водночас, оцінюючи обрані засновниками (учасниками, акціонерами) боржника форми та способи захисту їх інтересів у справі про банкрутство судам слід виходити як зі змісту спеціальних норм Закону про банкрутство, так і принципу "неможливості ототожнення юридичної особи та її членів" та враховувати актуальні правові висновки щодо реалізації цієї домінанти, викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17, від 15.10.2019 у справі № 905/2559/17, від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16, постанові Верховного Суду від 17.02.2021 у справі № 910/13643/19.
70. Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 16 Закону про банкрутство з моменту відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство: корпоративні права засновників (учасників, акціонерів) боржника реалізуються з урахуванням обмежень, встановлених цим Законом; задоволення вимог засновника (учасника) боржника - юридичної особи про виділення частки в майні боржника у зв`язку з виходом із складу його учасників забороняється; рішення про реорганізацію або ліквідацію юридичної особи - боржника приймається в порядку, визначеному цим Законом. Подібні за характером обмеження передбачено у частині чотирнадцятій статті 39 КУзПБ.
71. Таким чином, корпоративні права засновників (учасників, акціонерів) боржника внаслідок відкриття провадження у справі про банкрутство не припиняються, а лише набувають окремих обмежень у реалізації, а їх інтереси у такій справі в силу приписів Закону про банкрутство (КУзПБ) представляє спеціальний суб`єкт - уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, питання щодо статусу якого детально досліджено нижче.

Щодо статусу уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника у справі про банкрутство

72. Відповідно до статті 1 Закону про банкрутство уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) є учасником у справі про банкрутство поряд із сторонами справи, забезпеченими кредиторами, арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором), власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) боржника, державним органом з питань банкрутства, Фондом державного майна України, представником органу місцевого самоврядування, представником працівників боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, іншими особами, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.
73. Так само КУзПБ включає уповноважену особу засновників (учасників, акціонерів) боржника до складу учасників справи про банкрутство.
74. Справи про банкрутство характеризуються особливим складом учасників, кожен з яких, вступаючи в провадження у такій справі, на різних процедурах, наділяється специфічним обсягом прав і обов`язків, зумовленим характером відносин неспроможності/банкрутства та спрямованістю інтересів (юридичною заінтересованістю) учасника у такому провадженні.
75. З огляду на те, що правове регулювання статусу учасників у справі про банкрутство регламентовано як нормами ГПК України, так і спеціальним законом - Законом про банкрутство та (КУзПБ - з 21.10.2019), зміст правосуб`єктності та особливості процесуального статусу конкретного учасника справи розкриваються шляхом системного тлумачення норм цих законодавчих актів з урахуванням особливостей певної стадії процедури банкрутства.
76. В абзаці п`ятнадцятому частини першої статті 1 Закону про банкрутство визначено, що уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника - це особа, уповноважена загальними зборами учасників (акціонерів), що володіють більш як половиною статутного капіталу боржника, представляти їхні інтереси під час провадження у справі про банкрутство з правом дорадчого голосу.
77. Дещо ширше визначення цього суб`єкта законодавець надав у абзаці двадцять третьому частини першої статті 1 КУзПБ, відмовившись від конкретизації умов повноважності загальних зборів боржника, проте як і Закон про банкрутство, чинний Кодекс повною мірою не розкриває процесуального статусу уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника.
78. Тож з`ясування поставлених у цій справі питань потребує тлумачення норм спеціального закону, яким є Закон про банкрутство (КУзПБ з 21.10.2019) у взаємозв`язку з положеннями ГПК України, нормами цивільного, господарського в тому числі корпоративного, права.
79. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення від 06.12.2007 у справі "Воловік проти України").
80. Функція роз`яснення та тлумачення положень національного закону належить насамперед національним судам (рішення ЄСПЛ від 28.09.1999 у справі "Озтюрк проти Туреччини").
81. Одним із завдань Верховного Суду є тлумачення чинного законодавства, усунення недоліків законодавчої техніки та нормативних прогалин.
82. Тлумачачи закон під час його застосування до конкретних правовідносин, суд повинен керуватися як завданням судочинства, так і загальними засадами цивільного законодавства, зокрема засадами справедливості, добросовісності та розумності.
83. Суд враховує, що процедура банкрутства за своєю суттю є конкурсним процесом, основною метою якого є пропорційне і справедливе задоволення вимог всієї сукупності кредиторів неплатоспроможного боржника з дотриманням балансу інтересів боржника, кредиторів та інших учасників справи про банкрутство.
84. У цьому процесі можливість ефективного захисту інтересів власників частки у статутному капіталі боржника пов`язана із своєчасним, у правомірний спосіб визначенням представника їх спільних інтересів у справі про банкрутство - уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника.
85. Право на уповноваження такої особи може бути реалізовано вищим органом управління боржника на будь-якій стадії справи про банкрутство, позаяк така правомочність за змістом є спеціальною, виникає саме у зв`язку з відкриттям провадження у справі про банкрутство, безпосередньо не пов`язана з управлінням боржником чи розпорядженням його майном, а отже не зазнає змін через обмеження (зупинення/припинення) корпоративних прав та повноважень органів управління боржника, що застосовуються у такій справі поетапно відповідно до приписів частин п`ятої, восьмої статті 22, частини четвертої статті 28, частини першої статті 38 Закону про банкрутство та частин п`ятої, сьомої статті 44, частини четвертої статті 50, частини першої статті 59 КУзПБ.
86. Закон про банкрутство та КУзПБ не регламентує відбору такого представника за суб`єктною ознакою або зв`язками з боржником, тому, за загальними нормами про представництво, усяка наділена повною правосуб`єктністю особа може бути уповноважена рішенням вищого органу управління боржника на представництво інтересів засновників (учасників, акціонерів) у справі про банкрутство.
87. Відповідно до приписів статті 1312 Конституції України, статей 16, 58 ГПК України процесуальне представництво уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) у справі про банкрутство може здійснюватися адвокатом.
88. За загальним правилом порядок прийняття рішень вищим органом управління боржника з будь-яких питань, в тому числі з обрання уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів), визначається нормами корпоративного права та статутними документами.
89. Утім, за Законом про банкрутство повноважність загальних зборів спеціально обумовлювалася участю у них учасників (акціонерів), що володіють більш як половиною статутного капіталу боржника (абзац п`ятнадцятий статті 1).
90. Стосовно застосування цієї норми Верховний Суд сформував висновок, викладений, зокрема у постановах від 05.06.2019 у справі № 904/2820/15, від 24.09.2020 у справі № 909/548/16, від 26.03.2021 у справі № 910/23627/16 за яким набуття статусу уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника відбувається за певних умов: (1) підтвердження рішенням загальних зборів повноважень цієї особи, як уповноваженої на представництво інтересів учасників (засновників, акціонерів) боржника; (2) у випадку володіння такою особою за загальним правилом більше як половиною статутного капіталу товариства.
91. Тлумачення цих положень статті 1 Закону про банкрутство в аспекті здійснення учасником (акціонером), який володіє більш як половиною статутного капіталу боржника, представництва інтересів власників корпоративних прав за Законом, без підтвердження повноважень відповідним рішенням загальних зборів товариства викладено в постановах Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 926/767-б/15 та від 06.11.2019 у справі № 922/4054/15, від 20.02.2020 у справі № 910/25520/13.
92. Утім, такі правові позиції частково втратили свою актуальність з введенням в дію з 21.10.2019 КУзПБ, позаяк наведене у статті 1 цього Кодексу подібне визначення уповноваженої особи, як і інші його норми, не вказують на умови повноважності загальних зборів боржника для прийняття рішення про уповноваження такої особи.
93. Схоже за змістом визначення уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника  закріплено в абзаці двадцять третьому частини першої статті 1 КУзПБ відповідно до якого уповноваженою особою засновників (учасників, акціонерів) боржника є особа, уповноважена вищим органом управління боржника представляти інтереси засновників під час провадження у справі про банкрутство з правом дорадчого голосу.
94. Норма статті 1 Закону про банкрутство (КУзПБ з 21.10.2019) в частині порядку уповноваження особи на представництво інтересів засновників (учасників, акціонерів) має бланкетний характер, адже відсилає до спеціальних норм, що регламентують прийняття рішень органами управління підприємницьких товариств.
95. Відповідно до частини першої статті 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" вищим органом товариства є загальні збори учасників.
96. За змістом статті 34 цього Закону рішення про уповноваження особи на представництво інтересів учасників (засновників) товариства у справі про банкрутство приймається більшістю голосів усіх учасників товариства, які мають право голосу з відповідних питань, якщо статутом товариства не встановлена більша кількість голосів для прийняття такого рішення.
97. На загальних зборах учасників товариства, що проводяться відповідно до частини третьої цієї статті, ведеться протокол, у якому фіксуються перебіг загальних зборів учасників та прийняті рішення. Протокол підписує голова загальних зборів учасників або інша уповноважена зборами особа. Кожен учасник товариства, який взяв участь у загальних зборах учасників, може підписати протокол (частина четверта статті 33 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").
98. Статтею 37 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визначено, що у товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника.
99. За змістом статей 41, 42 Закону України "Про акціонерні товариства" рішення загальних зборів акціонерного товариства з питання, винесеного на голосування, приймається простою більшістю голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах та є власниками голосуючих з цього питання акцій, крім випадків, встановлених цим Законом. Статутом приватного товариства може встановлюватися більша кількість голосів акціонерів, необхідних для прийняття рішень з питань порядку денного, крім визначених цим Законом виключень: Загальні збори акціонерного товариства мають кворум за умови реєстрації для участі у них акціонерів, які сукупно є власниками більш як 50 відсотків голосуючих акцій.
100. Таке рішення оформлюється протоколом загальних зборів акціонерного товариства, підписаним головою та секретарем загальних зборів, підшитим та скріпленим підписом голови виконавчого органу товариства (у разі колегіального виконавчого органу) або одноособового виконавчого органу (стаття 46 Закону України "Про акціонерні товариства").
101. Відповідно до частини другої статті 49 зазначеного Закону повноваження загальних зборів товариства, передбачені статтею 33 цього Закону та внутрішніми документами товариства, здійснюються акціонером одноосібно. Рішення акціонера з питань, що належать до компетенції загальних зборів, оформлюється ним письмово (у формі рішення). Таке рішення акціонера має статус протоколу загальних зборів акціонерного товариства.
102. Системний аналіз цих норм дає підстави для висновку, що статті 1 Закону про банкрутство (стаття 1 КУзПБ з 21.10.2019) пов`язує уповноваження особи на представництво інтересів засновників (учасників, акціонерів) боржника саме з рішенням його вищого органу управління, що має визначену нормами корпоративного законодавства форму, зміст та процедуру прийняття.
103. Таке рішення вищого органу управління боржника, прийняте в регламентованому законом та статутом порядку і оформлене протоколом, є доказом уповноваження особи на представництво інтересів засновників (учасників, акціонерів) боржника перед третіми особами у справі про банкрутство.
104. Суд зауважує, що не існує жодних обмежень у виборі вищим органом управління боржника уповноваженої особи (учасників, акціонерів) боржника ані за суб`єктною ознакою (тільки учасник товариства тощо), ані за процедурою, на якій перебуває справа про банкрутство (розпорядження, санація, ліквідація). При цьому, враховуючи відсутність жодних відповідних обмежень, правомірним є проведення загальних зборів учасників з метою визначення уповноваженої особи учасників під час ліквідаційної процедури.
105. За наявності у боржника одного учасника (акціонера) він може самостійно здійснювати представництво своїх інтересів у справі про банкрутство або відповідно до приписів статті 37 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", статті 49 Закону України "Про акціонерні товариства" своїм письмовим рішенням уповноважити іншу особу представляти його інтереси в розумінні абзацу п`ятнадцятого частини першої статті 1 Закону про банкрутство (абзацу двадцять третього статті 1 КУзПБ).
106. Ураховуючи правовий зміст інституту представництва та положення параграфу 2 глави 4 ГПК України, у документі (протоколі, рішенні), яким оформлено рішення вищого органу управління боржника, має бути ідентифіковано особу, уповноважену на представництво інтересів засновників (учасників, акціонерів); зазначено реквізити справи про банкрутство, у якій надано такі повноваження, та застереження щодо обмеження повноважень за умови їх встановлення таким рішенням.
107. Припинення (втрата) повноважень уповноваженою особою засновників (учасників, акціонерів) боржника відбувається у тих самих формах, що і його набуття: за рішенням вищого органу управління боржника або в разі втрати юридичної сили рішенням про уповноваження цієї особи внаслідок визнання його недійсним (скасування) - за рішенням суду.
108. Хоча Закон про банкрутство (як і на цей час КУзПБ), не регламентує особливостей вступу уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) у справу, в частині першій статті 25 цього Закону (частині першій статті 47 КУзПБ) законодавець зазначає стосовно інших учасників провадження у справі про банкрутство про визнання їх такими відповідно до цього Кодексу, отже, передбачає певну процесуальну фіксацію статусу учасника справи про банкрутство та моменту його набуття.
109. Зі змісту господарських процесуальних правовідносин в цілому і у справах про банкрутство зокрема видається правильним, що за загальним правилом набуття процесуального статусу заінтересованими суб`єктами схвалюється судом за наслідками перевірки підстав його набуття.
110. З таким підходом погодився Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство в постанові від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19, наголосивши, що було б доцільно формалізувати статус наведених учасників у справі про банкрутство шляхом прийняття господарським судом відповідного судового рішення (ухвали) задля впорядкування процесу здійснення провадження у справі.
111. У розвиток цієї позиції Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство акцентує, що вступ у справу про банкрутство уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника має відбуватися шляхом подання заяв із процесуальних питань відповідно до статей 169, 170 ГПК України.
112. При цьому уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника має підтвердити підстави представництва доказами в порядку статей 74-79 ГПК України, надавши, зокрема, відповідне рішення, оформлене протоколом вищого органу управління боржника.
113. Обсяг процесуальних прав уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника у справі про банкрутство, визначений Законом про банкрутство (КУзПБ від 21.10.2019), залежить від змісту рішення вищого органу управління боржника.
114. Рішення вищого органу управління боржника, яке, зокрема, може мати форму протоколу загальних зборів учасників товариства боржника, є єдиним можливим доказом підтвердження повноважень уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника. Тому суд, здійснюючи легітимацію відповідного учасника у справі про банкрутство, зобов`язаний надати оцінку відповідному рішенню вищого органу управління боржника щодо його належності (з`ясувати склад учасників  та розмір їх часток на момент прийняття відповідного рішення, здійснити перевірку наявності необхідного кворуму під час  прийняття відповідного рішення тощо).
115. Розглядаючи заяву такої особи про вступ у справу, господарський суд перевіряє повноваження представника (уповноваженої особи) засновників (учасників, акціонерів) боржника на участь у справі оформлені протоколом загальних зборів, не вирішуючи питання щодо дійсності/недійсності рішення органу управління товариством в цілому або у відповідній частині.
116. Отже, набуття уповноваженою особою засновників (учасників, акціонерів) статусу учасника справи про банкрутство має ґрунтуватися на ухвалі суду про залучення такої особи до участі у справі, постановленій в порядку статті 234 ГПК України.
117. Саме з набранням законної сили такою ухвалою уповноважена особа, окрім належних їй спеціальних прав - брати участь з правом дорадчого голосу у зборах кредиторів та роботі комітету кредиторів боржника, наділяється процесуальними правомочностями учасника справи за статтею 42 ГПК України.
118. Таким чином, можливість реалізації повного обсягу процесуальної дієздатності уповноваженою особою засновників (учасників, акціонерів) боржника пов`язана з фактом набуття такою особою статусу учасника справи про банкрутство шляхом постановлення судом ухвали про її залучення до участі у справі за результатами розгляду відповідної заяви такої особи.
119. Суд касаційної інстанції наголошує, що при вирішенні питання про поновлення строків на оскарження судових рішень, ухвалених до вступу у справу уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника, судам слід враховувати, що сам по собі факт набуття цією особою статусу учасника справи після спливу строків оскарження не є поважною причиною їх пропуску за відсутності доказів об`єктивної неможливості засновниками (учасниками, акціонерами) раніше реалізувати право на захист своїх спільних інтересів у справі про банкрутство.
120. Ураховуючи наведене уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника має право на оскарження судових рішень, постановлених у справі про банкрутство та у справах, які розглядалися в межах справи про банкрутство, незалежно від того, чи постановлені відповідні судові рішення до чи після призначення такої особи уповноваженою особою, однак за наявності доведення відповідного правового зв`язку між оскаржуваними судовими рішеннями та порушенням інтересів такої особи.
121. За таких умов для реалізації відповідного права суд зобов`язаний (якщо йому відомо) повідомити  уповноважену особу засновників (учасників, акціонерів) боржника про судові засідання у справі про банкрутство, а також про судові засідання у справах, які розглядаються у межах справах про банкрутство, в тому числі і аукціону. Такий обов`язок існує лише щодо уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника, яка належним чином легітимована, тобто виникає з моменту постановлення ухвали суду про визнання такої уповноваженої особи учасником справи про банкрутство.
122. У разі уповноваження особи на представництво інтересів засновників (учасників, акціонерів) боржника після прийняття оскаржуваних цією особою судових рішень остання, як виняток, набуває статусу учасника справи про банкрутство шляхом його схвалення (легітимізації) за наслідком участі цієї особи в судовому засіданні в суді відповідної інстанції.

Щодо права уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника на оспорювання аукціону з продажу майна боржника у справі про банкрутство

123. За змістом статей 38, 41, 44, 45 Закону про банкрутство продаж майнових активів боржника є основним і підсумковим етапом у ліквідаційній процедурі, позаяк забезпечує досягнення її основної мети - якнайповнішого задоволення вимог кредиторів банкрута.
124. Згідно із частиною першою статті 49 Закону про банкрутство продаж майна боржника в провадженні у справі про банкрутство здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, шляхом проведення торгів у формі аукціону, за винятком майна, продаж якого відповідно до законодавства України здійснюється шляхом проведення закритих торгів.
125. Суд касаційної інстанції акцентує, що метою аукціону як способу реалізації є передусім відчуження майна банкрута за максимальною ціною, яку визначає ринок за умови прозорості та вільної конкуренції.
126. На підтвердження зазначеного свідчать безпосередньо приписи частини першої статті 44 Закону про банкрутство про те, що вибір способів продажу активів здійснюється ліквідатором саме з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною.
127. Таким чином, правова природа процедури реалізації включеного до ліквідаційної маси майна боржника на торгах у формі аукціону полягає в продажу майна банкрута на умовах конкуренції між учасниками торгів для отримання максимальної ціни, а також забезпеченні переходу права власності на майно боржника до покупця - переможця торгів (аукціону), невід`ємною і завершальною стадією якого є оформлення результатів такого продажу договором купівлі-продажу, що укладається власником майна чи замовником аукціону з переможцем торгів.
128. Отже, особливості процесу, передбачені законодавством щодо проведення аукціону, полягають у регламентованих Законом про банкрутство діях його учасників, спрямованих на досягнення певного результату, тобто є обставиною, з настанням якої закон пов`язує виникнення, зміну або припинення цивільних правовідносин, а тому сукупність таких дій з продажу майна банкрута є правочином.
129. Правова природа продажу майна з торгів (аукціону) дає підстави для визнання (за наявності підстав) результатів таких торгів (аукціону) недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, у тому числі й на підставі норм цивільного законодавства (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.10.2019 у справі № 5006/5/39б/2012, постановах Верховного Суду України від 29.06.2016 у справі № 6-370цс16, від 14.12.2016 у справі № 3-1406гс16, від 26.01.2021 у справі № 911/408/17, від 28.01.2021 у справі № 922/987/16, від 27.04.2021 у справі № 5023/5836/12).
130. У частині восьмій статті 44 Закону про банкрутство передбачено, що спори, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціону, в тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, розглядаються в межах провадження у справі про банкрутство.
131. Результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними. Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу (частина третя статті 55 Закону про банкрутство).
132. Щодо реалізації зазначених положень у правовідносинах з оспорювання правочину з продажу майна боржника у справі про банкрутство, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 02.10.2019 у справі № 5006/5/39б/2012 дійшов висновку про те, що вимагати визнання недійсними результатів аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть боржник (зокрема арбітражний керуючий від імені боржника) кредитори, зареєстровані учасники аукціону, особи, які вважають себе власником майна, що виставляється на аукціон. Інші особи, які бажали взяти участь в аукціоні, з такими вимогами звертатися не можуть.
133. У наведеній постанові Верховний Суд визначаючи коло суб`єктів, які мають право на оскарження аукціону та договору, укладеного за його результатами, в порядку частини третьої статті 55 Закону про банкрутство, застосував змішаний критерій, встановивши суб`єктів, управнених на оскарження аукціону як за їх статусом (зареєстровані учасники аукціону, особа, яка вважає себе власником виставленого на продаж майна), так і за ознакою "зацікавленість у продажу майна за найвищою ціною" для оцінки за критерієм юридичної заінтересованості обґрунтування порушеного права (інтересу) особи, яка оспорює аукціон.
134. Тобто у цій постанові критерієм визначення кола суб`єктів, які мають право на оскарження аукціону, проведеного в межах справи про банкрутство та укладеного за його результатами договору визначено фактично поєднання двох критеріїв, які дозволяють з`ясувати наявність в особи такого права, а саме: 1) статус особи, яка оскаржує аукціон; 2) зацікавленість цієї особи у продажі майна за найвищою ціною.
135. У справі, що розглядається суду належить вирішити питання наявності в уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника права на оспорювання аукціону з продажу майна боржника у справі про банкрутство, з урахуванням чого суд зважає на таке.
136. Згідно з частинами першою, сьомою статті 45 Закону про банкрутство (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення) кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею. При цьому в п`яту чергу задовольняються, зокрема вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства. У разі якщо господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи-банкрута, майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається власникові або уповноваженому ним органу, а майно державних підприємств - органу приватизації для прийняття рішень щодо подальшого розпорядження таким майном.
137. Подібне за змістом правове регулювання містить пункту 5 частини першої статті 64 та частини п`ятої статті 65 КУзПБ, яким визначено, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому в п`яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства, а якщо майна банкрута вистачило для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі, він вважається таким, що не має боргів і може продовжувати свою підприємницьку діяльність.
138. До того ж, попри певні обмеження корпоративних прав (відповідно до частин п`ятої, восьмої статті 22, частини четвертої статті 28, частини першої статті 38 Закону про банкрутство та частин п`ятої, сьомої статті 44, частини четвертої статті 50, частини першої статті 60 КУзПБ), у засновників (учасників, акціонерів) боржника на усіх етапах провадження зберігаються щонайменше майнові інтереси стосовно боржника, в тому числі специфічного характеру, що виникають саме у зв`язку з банкрутством боржника.
139. Частиною п`ятою статті 41 Закону про банкрутство передбачено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.
140. Такі ж самі приписи містить частина друга статті 61 КУзПБ, який вступив в дію з 21.10.2019, положення якої щодо субсидіарної відповідальності є аналогічні змісту частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16).
141. Ці спеціальні положення кореспондуються з приписами частини першої статті 619 ЦК України, 215 ГК України та у сукупності регламентують порядок покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його засновників (учасників, акціонерів), що втілено в актуальній правовій позиції щодо можливості подання ліквідатором заяви про покладення субсидіарної відповідальності не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів ліквідаційної маси та розрахунків з кредиторами на підставі вчинення такої реалізації у ліквідаційній процедурі, яка викладена Верховним Судом у постановах від 10.06.2020 у справі № 911/3513/16, від 17.06.2020 у справі № 923/590/18, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16).
142. Тлумачення зазначених норм свідчить, що за загальним правилом уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника є заінтересованою в аукціоні з продажу майна боржника у справі про банкрутство, адже порушення встановленого порядку його підготовки чи проведення може перешкодити продажу майна банкрута за найвищою ціною, що матиме наслідком недостатність отриманих коштів для покриття всіх вимог кредиторів, отже, унеможливить відновлення підприємницької діяльності боржника або отримання власниками корпоративних прав залишку активів після його ліквідації.
143. До того ж, за частиною п`ятою статті 41 Закону про банкрутство (частиною другою статті 61 КУзПБ з 21.10.2019) на засновників (учасників, акціонерів) боржника у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями, а розмір таких вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою абзац перший частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство (абзац перший частини другої статті 61 КУзПБ з 21.10.2019).
144. Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду дійшов висновку, що уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника як зацікавлена особа у продажі майна боржника за найвищою ціною наділена правом вимагати визнання недійсним результатів аукціону, проведеного в межах справи про банкрутство з порушенням вимог закону, а тому суд уточнює  наведений у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 5006/5/39б/2012 перелік осіб які можуть оспорювати результати аукціону з продажу майна банкрута шляхом включення до кола таких суб`єктів уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника.

Щодо вимог і доводів касаційної скарги

145. Предметом розгляду у цій справі є позовна заява уповноваженої особи учасників ТзОВ "Полірем" Галагана Ю. О. про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна цього товариства, що відбувся 25.04.2016, та укладених за його результатами договорів.
146. Мотивуючі ці вимоги, позивач доводив істотні порушення вимог Закону про банкрутство під час підготовки і проведення оспорюваного аукціону, обґрунтував порушення прав та майнових інтересів учасників ТзОВ "Полірем" цим правочином і на підтвердження статусу учасника справи послався на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.03.2016, якою Галагана Ю. О. залучено до участі у справі як уповноважену особу засновників (учасників, акціонерів) ТзОВ "Полірем".
147. Водночас суди попередніх інстанцій наведеного вище не врахували, обмежившись у своїх висновках щодо відмови у задоволені заяви про визнання недійсними результатів аукціону посиланням на відсутність порушень законодавства при проведені аукціону (суд першої інстанції) та застосувавши лише "суб`єктний критерій" визначення права учасника на оскарження аукціону (суд апеляційної інстанції), залишивши поза увагою "критерій зацікавленості в такої особи у продажі майна за найвищою ціною" у співставленні зі статусом уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів), з якими суд касаційної інстанції погодитися не може.
148. Слід наголосити, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
149. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
150. У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
151. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.
152. Суд зауважує, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень і важливим аспектом права на справедливий суд.
153. Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної інстанцій. Проте зважаючи на прецедентну практику ЄСПЛ, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
154. Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").
155. Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" та у справі "Руїз Матеос проти Іспанії").
156. Ураховуючи наведене, Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги про неповноту судового розгляду та неправильне визначення судами попередніх інстанцій процесуального статусу уповноваженої особи учасників ТзОВ "Полірем" як учасника у справі про банкрутство, що є достатньою підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
157. Згідно зі статтею 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
158. Однак, оскаржувані судові рішення цим критеріям повною мірою не відповідають, а отже підлягають скасуванню за результатами касаційного перегляду з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Щодо суті касаційної скарги

159. Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанцій дійшов висновку про повне задоволення касаційної скарги уповноваженої особи учасників ТзОВ "Полірем" Галагана Ю. О.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

160. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
161. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
162. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).
163. За таких обставин відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, тому постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
164. Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин справи, прав і обов`язків сторін, зокрема з`ясувати та надати всебічну і повну оцінку всім доводам заявника з урахуванням наведеного вище у цій постанові, в тому числі надавши оцінку спірним правовідносинам пов`язаним із оскарженням аукціону із застосуванням "змішаного критерію" визначення кола суб`єктів, які мають право на оскарження аукціону.

Щодо судових витрат

165. Частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
166. Оскільки в цьому випадку справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Висновки щодо застосування норм права

167. Набуття уповноваженою особою засновників (учасників, акціонерів) статусу учасника справи про банкрутство має ґрунтуватися на ухвалі суду про залучення такої особи до участі у справі, постановленій в порядку статті 234 ГПК України з набранням законної сили якою уповноважена особа, окрім належних їй спеціальних прав - брати участь з правом дорадчого голосу у зборах кредиторів та роботі комітету кредиторів боржника, наділяється процесуальними правомочностями учасника справи за статтею 42 ГПК України.
168. Уповноваження особи на представництво інтересів засновників (учасників, акціонерів) боржника стаття 1 Закону про банкрутство (стаття 1 КУзПБ) пов`язує з рішенням його вищого органу управління, що має визначену нормами корпоративного законодавства форму, зміст та процедуру прийняття. Таке рішення, прийняте в регламентованому законом та статутом порядку і оформлене протоколом, є доказом уповноваження особи на представництво інтересів засновників (учасників, акціонерів) боржника перед третіми особами у справі про банкрутство.
169. Право на уповноваження такої особи може бути реалізовано вищим органом управління боржника на будь-якій стадії справи про банкрутство, позаяк така правомочність за змістом є спеціальною, виникає саме у зв`язку з відкриттям провадження у справі про банкрутство, безпосередньо не пов`язана з управлінням боржником чи розпорядженням його майном, а отже не зазнає змін через обмеження (зупинення/припинення) корпоративних прав та повноважень органів управління боржника, що застосовуються у такій справі поетапно відповідно до приписів частин п`ятої, восьмої статті 22, частини четвертої статті 28, частини першої статті 38 Закону про банкрутство та частин п`ятої, сьомої статті 44, частини четвертої статті 50, частини першої статті 59 КУзПБ.
170. Обсяг процесуальних прав уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника у справі про банкрутство визначений Законом про банкрутство (КУзПБ від 21.10.2019) залежить від змісту рішення вищого органу управління боржника, яке, зокрема, може мати форму протоколу загальних зборів учасників товариства боржника, є єдиним можливим доказом підтвердження повноважень уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника. Суд, здійснюючи легітимацію такого учасника у справі про банкрутство, зобов`язаний надати оцінку відповідному рішенню вищого органу управління боржника щодо його належності (з`ясувати склад учасників та розмір їх часток на момент прийняття відповідного рішення, здійснити перевірку наявності необхідного кворуму під час прийняття відповідного рішення тощо).
171. Припинення (втрата) повноважень уповноваженою особою засновників (учасників, акціонерів) боржника відбувається у тих самих формах, що і його набуття: за рішенням вищого органу управління боржника або в разі втрати юридичної сили рішенням про уповноваження цієї особи внаслідок визнання його недійсним (скасування) - за рішенням суду.
172. Уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника має право на оскарження судових рішень, постановлених у справі про банкрутство та у справах, які розглядалися в межах справи про банкрутство, незалежно від того, чи постановлені відповідні судові рішення до чи після призначення такої особи уповноваженою особою, однак за наявності доведення відповідного правового зв`язку між оскаржуваними судовими рішеннями та порушенням інтересів такої особи. Для реалізації відповідного права суд зобов`язаний повідомити  уповноважену особу засновників (учасників, акціонерів) боржника про судові засідання у справі про банкрутство, а також про судові засідання у справах, які розглядаються у межах справах про банкрутство. Такий обов`язок існує лише щодо уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника, яка належним чином легітимована, тобто виникає з моменту постановлення ухвали суду про визнання такої уповноваженої особи учасником справи про банкрутство.
173. Уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника як зацікавлена особа у продажі майна боржника за найвищою ціною наділена правом вимагати визнання недійсним результатів аукціону, проведеного в межах справи про банкрутство з порушенням вимог закону.

На підставі наведеного та керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу уповноваженої особи учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" Галагана Юрія Олександровича задовольнити повністю.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.11.2018 у справі № 910/24368/14 скасувати повністю.
3. Справу № 910/24368/14 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько Судді    В. В. Білоус  О. В. Васьковський  С. В. Жуков  К. М. Огороднік  В. Г. Пєсков  В. Я. Погребняк  Н. Г. Ткаченко