flag Судова влада України
| Українська | English |
ВЕРХОВНИЙ СУД

Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

Постанова Верховного Суду від 18 лютого 2021 року у справі № Б-39/187-08

https://reyestr.court.gov.ua/Review/96040654

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2021 року

м. Київ

Справа №  Б-39/187-08

Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду:

Пєскова В.Г. - головуючий, суддів: Банаська О.О., Білоуса В.В., Васьковського О.В., Жукова С.В., Огородніка К.М., Погребняка В.Я., Ткаченко Н.Г.,  

за участю секретаря судового засідання - Хмельовського В.О.;

за участю ОСОБА_1 та її представника Котляра А.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Онищенка К.С. за вх. № 4912/2020

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2020

у складі колегії суддів: Черноти Л.Ф. (головуюча), Зубченко І.В., Радіонової О.О.

та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.12.2019

у складі колегії суддів: Усатого В.О. (головуючий), Міньковського С.В., Яризька  В.О.

за заявою ліквідатора (вх. № 40890 від 07.12.2019) про витребування майна з незаконного володіння

у справі за заявою Фізичної особи-підприємця Місюри Віктора Вікторовича

про визнання банкрутом.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій.

  1. 12.12.2008 ухвалою Господарського суду Харківської області порушено провадження у справі про банкрутство Фізичної особи-підприємця Місюри Віктора Вікторовича (далі - ФОП Місюра В.В.) в порядку статей 47-49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону від 30.06.1999 № 784-ХІV).
  2. 22.12.2008 постановою Господарського суду Харківської області ФОП Місюру В. В. визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Родзинського   А.А.
  3. 31.05.2011 ухвалою Господарського суду Харківської області звільнено арбітражного керуючого Родзинського А.А. від виконання обов`язків ліквідатора ФОП Місюри В.В., призначено ліквідатором ФОП Місюри В.В. арбітражного керуючого Телитченка А.О.
  4. 26.03.2012 ухвалою суду першої інстанції звільнено арбітражного керуючого Телитченка А.О. від виконання обов`язків ліквідатора ФОП Місюри В.В., призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Карелкіна І.О.
  5. 01.08.2012 ухвалою Господарського суду Харківської області усунуто арбітражного керуючого Карелкіна І.О. від виконання обов`язків ліквідатора ФОП Місюри В.В., призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Тищенко О.І.
  6. 18.05.2015 ухвалою суду першої інстанції задоволено заяву Тищенко О.І. про дострокове припинення її повноважень, звільнено арбітражного керуючого Тищенко О.І. від виконання обов`язків ліквідатора банкрута, призначено ліквідатором ФОП Місюри В.В. арбітражного керуючого Онищенка К.С.
  7. 20.03.2017 ухвалою Господарського суду Харківської області задоволено заяву ліквідатора про визнання недійсним аукціону з продажу майна банкрута, а саме: квартири АДРЕСА_1 , та визнання недійсним договору купівлі-продажу зазначеного майна від 24.06.2010, укладеного між арбітражним керуючим Родзинським А.А. (який на дату укладання договору виконував обов`язки ліквідатора ФОП Місюри В.В.) та Плаксіним Р.А., посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Мусієнко О.І. та зареєстрованого в реєстрі за № 2145; визнано недійсними результати аукціону з продажу майна банкрута, оформлені протоколом від 23.04.2010, а саме: квартири АДРЕСА_1 ; визнано недійсним договір купівлі-продажу від 24.06.2010 квартири АДРЕСА_1 , укладений між арбітражним керуючим Родзинським А.А. (який на дату укладання договору виконував обов`язки ліквідатора ФОП Місюри В.В.) та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Мусієнко О.І. та зареєстрований в реєстрі за № 2145; зобов`язано громадянина ОСОБА_2 повернути майно, що було предметом договору купівлі-продажу від 24.06.2010, укладеного між арбітражним керуючим Родзинським А.А. та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Мусієнко О.І. та зареєстрованого в реєстрі за №   2145, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , до ліквідаційної маси ФОП Місюри В.В., а ліквідатора - арбітражного керуючого Родзинського А.А. зобов`язано повернути грошові кошти громадянину ОСОБА_2 , що були сплачені останнім за придбання цього майна у розмірі 93 610 грн.
  8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, після реалізації колишнім ліквідатором спірного майна на аукціоні, воно ще декілька разів було відчужено на користь інших осіб, а саме: ОСОБА_4 відповідно до договору купівлі-продажу від 14.07.2010, у подальшому на користь ОСОБА_5 згідно з договором купівлі-продажу від 17.07.2010, потім на користь ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 03.07.2013, яка продала вже спірне майно ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 14.12.2015 (т. 29, а.с.10-12).
  9. Судами першої та апеляційної інстанцій  також встановлено, що відповідно до вказаного договору купівлі-продажу від 14.12.2015 нерухоме майно належало продавцю ОСОБА_6 на праві власності на підставі договору купівлі продажу квартири, посвідченого ПН ХМНО Сергієнко Н.В. від 03.07.2013 за реєстровим № 882; згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер: 5647292, сформованого державним реєстратором - приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, Сергієнко Н.В., право власності на вищезазначене нерухоме майно зареєстровано за продавцем ОСОБА_6 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.07.2013, номер запису про право власності: 1503151, реєстраційний номер ОНМ 95235163101.
  10. Для укладання договору купівлі-продажу була визначена оціночна вартість майна на підставі звіту про оцінку майна, виконаного 03.12.2015 ТОВ «Інформаційно-Консалтингова Фірма «РЕНОМЕ», яке мало відповідний сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 740/15, виданий Фондом Державного майна України від 17.09.2015, яка складала 353 841грн.

Заява про витребування майна.

  1. 07.12.2017 до Господарського суду Харківської області від ліквідатора надійшла заява (вх. № 40890 від 07.12.2017) про витребування майна банкрута, в якій ліквідатор просив заборонити ОСОБА_1 , яка на даний момент є власником чотирикімнатної квартири АДРЕСА_2 , відчужувати у будь-який спосіб зазначене нерухоме майно; витребувати вищезазначену квартиру з володіння ОСОБА_1 та передати її ліквідатору ФОП Місюри В.В. арбітражному керуючому Онищенку К.С.; скасувати державну реєстрацію права власності на спірне майно за ОСОБА_1 ; відновити реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за Місюрою В.В .
  2. Заява ліквідатора обґрунтована тим, що ухвалою суду від 20.03.2017 задоволено заяву ліквідатора, визнано недійсними результати аукціону з продажу майна банкрута, оформлені протоколом від 23.04.2010, а саме: квартири АДРЕСА_1 ; визнано недійсним договір купівлі-продажу від 24.06.2010 р. квартири АДРЕСА_1 , укладений між арбітражним керуючим Родзинським А.А. (який на дату укладання договору виконував обов`язки ліквідатора ФОП Місюри В.В.) та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Мусієнко О.І. та зареєстрований в реєстрі за №2145; зобов`язано громадянина ОСОБА_2 повернути майно, що було предметом договору купівлі-продажу від 24.06.2010, укладеного між арбітражним керуючим Родзинським А.А. та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Мусієнко О.І. та зареєстрованого в реєстрі за № 2145, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , до ліквідаційної маси ФОП Місюри В.В. , а ліквідатора - арбітражного керуючого Родзинського А.А. зобов`язано повернути грошові кошти громадянину ОСОБА_2 , що були сплачені останнім за придбання цього майна у розмірі 93 610 грн.
  3. Ліквідатор вважав, що майно банкрута вибуло з володіння боржника незаконно, поза його волею, відтак існують підстави витребувати спірне майно від неналежного набувача на підставі частини першої статті 388 Цивільного кодексу України з метою його включення до ліквідаційної маси та погашення грошових вимог заставного кредитора.
  4. 20.02.2018 постановою Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу особи, що не була залучена до участі у справі - ОСОБА_1 , задоволено, ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.03.2017 скасовано та прийнято нове рішення - у задоволенні заяви ліквідатора про визнання недійсним аукціону з продажу майна банкрута, а саме: квартири АДРЕСА_1 , та визнання недійсним договору купівлі-продажу зазначеного майна від 24.06.2010, укладеного між арбітражним керуючим Родзинським А.А. (який на дату укладання договору виконував обов`язки ліквідатора боржника) та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Мусієнко О.І. та зареєстрованого у реєстрі за № 2145, відмовлено.
  5. 11.09.2018 постановою Верхового Суду касаційну скаргу АТ «ОТП Банк» в особі регіонального відділення АТ «ОТП Банк» у м. Харкові задоволено; постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.02.2018 скасовано, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.03.2017  залишено в силі.
  6. 16.09.2019 представник ОСОБА_1 надав заяву про застосування строків давності, в якій зазначав, що ліквідатором пропущений трирічний строк для звернення із заявою про витребування майна, та просив суд застосувати строки позовної давності у справі про витребування майна, що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Розгляд справи судами.

  1. 11.12.2019 ухвалою Господарського суду Харківської області у справі № Б-39/187-08 відмовлено ліквідатору в задоволенні заяви про витребування майна (від 07.12.2017 вх. № 40890).
  2. 07.05.2020 постановою Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ліквідатора ФОП Місюри В.В. - арбітражного керуючого Онищенка К.С. на ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.12.2019 у справі № Б-39/187-08 залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.12.2019 у справі № Б-39/187-08 залишено без змін.
  3. Відмовляючи в задоволенні заяви ліквідатора, суди першої та апеляційної  інстанцій дійшли висновків, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем майна, яке на момент його придбання не було обтяжено будь-якими зобов`язаннями та право на це майно набуто на законних підставах у ОСОБА_6 , яка не була стороною договору купівлі-продажу від 24.06.2010, який у подальшому було визнано недійсним. Тобто, ОСОБА_6 також правомірно набула право власності на квартиру, якою розпорядилась у відповідності до положень законодавства.
  4. Суди вказали, що матеріальні витрати, понесені ОСОБА_1 при здійсненні поліпшень квартири в результаті проведених ремонтних робіт, підтверджуються належними доказами, а втручання у право власності ОСОБА_1 безумовно покладе на останню надмірний та індивідуальний тягар.
  5. Крім того, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд зазначив, що ліквідатором боржника не надано доказів неможливості отримання відшкодування вартості спірної квартири грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення недійсного правочину, укладеного між ліквідатором ФОП Місюри В.В. арбітражним керуючим Родзинським А.А. та ОСОБА_2 , за рахунок ОСОБА_2 , зважаючи на встановлену новим ліквідатором боржника Онищенко К.С. неможливість повернення цієї квартири в результаті її неодноразового перепродажу та зважаючи на добросовісну поведінку ОСОБА_1 та значні витрати понесені останньою, а також інші обставини цієї справи.
  6. Суди зауважили, що ліквідатор боржника не надав жодних доказів та не довів неможливості досягнення ним поставленої мети менш обтяжливим для власника квартири - ОСОБА_1 - засобом, а тому покладення на останню індивідуального та надмірного тягаря в результаті недобросовісних дій ліквідатора боржника Родзинського А.А., вказує про недотримання балансу інтересів у цій справі та призводить до порушення принципу пропорційності і як наслідок порушення права власності ОСОБА_1 , гарантованого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
  7. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку, що конкуруючий суспільний інтерес ліквідатора у поверненні майна до ліквідаційної маси не може вважатися співмірним із тими наслідками, яких зазнає життя ОСОБА_1 , її малолітньої доньки та батька похилого віку. Справедливий баланс у результаті здійсненого втручання дотриманий не буде, що призведе до порушення статті 8 Конвенції. У разі порушення прав банкрута та його кредиторів вчиненням продажу спірної квартири, поновлення такого порушеного права в даному випадку має відбуватись іншим шляхом, зокрема, покладенням відповідальності на особу, яка допустила відповідні порушення, а не покладенням надмірного тягаря відповідальності на іншу особу, яка є добросовісним набувачем квартири.
  8. Також суди зауважили, що в даному випадку спірне майно, яке належало на праві власності банкруту було відчужено ліквідатором банкрута під час проведення ліквідаційної процедури з банкрутства на виконання вимог постанови суду від 22.12.2008, тобто ліквідатору не потрібна була згода ФОП Місюри В.В. на продаж його майна (нерухомості), оскільки його воля на продаж майна була визначена постановою про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Крім того, добровільне звернення Місюри В.В. до суду з заявою про визнання його банкрутом свідчить про те, що Місюра В.В. чітко усвідомлював наслідки такого звернення до суду та ризик втрати належного йому майна, шляхом продажу його іншим особам для задоволення вимог кредиторів в межах справи про банкрутство. Таким чином, суди попередніх інстанцій визнали безпідставними твердження ліквідатора про те, що спірне майно вибуло з володіння боржника поза його волею.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ.

А.           Доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

  1. 12.06.2020 ліквідатором, арбітражним керуючим Онищенком К.С. через Східний апеляційний господарський суд подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2020 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.12.2019 у справі № Б-39/187-08, прийняти нове рішення про задоволення заяви ліквідатора ФОП Місюри В.В., арбітражного керуючого Онищенка К.С. про витребування майна (від 07.12.2017 вх. №  40890).
  2. Скаржник вважає, що висновок судів попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях про вибуття спірного майна з власності банкрута з його волі, та, відповідно, відмова у витребуванні спірного майна на користь банкрута на підставі статті 388 Цивільного кодексу України, не відповідає висновкам щодо застосування норми статті 388 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, викладеним у постановах Верховного Суду.
  3. Ліквідатор вказує, що Верховним Судом у постанові від 27.11.2018 у справі № 904/6495/13 викладено наступну правову позицію: у процедурі банкрутства майно боржника вибуває з володіння власника (органу управління боржником) в момент введення ліквідаційної процедури та з призначення ліквідатора до нього переходять права органу управління боржником. За висновком Суду, вибуття майна з володіння власника (банкрута) відбувається не за його волевиявленням, а в силу прямої вказівки спеціального закону. Обмежуючи таким чином права власника на володіння майном, законодавець одночасно зобов`язує ліквідатора діяти добросовісно, розсудливо, обґрунтовано, у межах та у спосіб що передбачені Конституцією та законодавством про банкрутство. Визнання в судовому порядку недійсним правочину з продажу майна боржника у ліквідаційній процедурі очевидно підтверджує вихід ліквідатора за межі принципів добросовісності та законності, передбачених Законом про банкрутство, та означає порушення ним тих повноважень розумного власника, якими наділив його законодавець в момент введення ліквідаційної процедури.
  4. Скаржник також посилається на постанову Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, за результатами касаційного розгляду справи № Б-19/207-09, в якій підтримано правову позицію Верховного Суду (постанова від 01.08.2018 по справі № 908/431/14, постанова від 21.06.2018 у справі №  927/939/17), яка полягає у тому, що здійснення ліквідатором, арбітражним керуючим права власності, зокрема розпорядження майном не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених Законом про банкрутство (проведення аукціону з порушенням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»), не є вираженням волі власника майна (банкрута), на вибуття такого майна з його володіння, що дає підстави повернення майна володільцю шляхом його витребування у відповідачів як добросовісних набувачів у порядку частини першої статті 388 ЦК України.
  5. Також скаржник посилається на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 17.12.2014 у справі № 6-140цс14, відповідно до якої, розглядаючи спори щодо витребування майна, суди повинні мати на увазі, що у позові про витребування майна може бути відмовлено лише з підстав, зазначених у статті 388 ЦК України, а під час розгляду спорів про витребування майна суди мають установити всі юридичні факти, визначені статтями 387 та 388 ЦК України, зокрема чи набуто майно з відповідних правових підстав, чи є підстави набуття майна законними, чи є набувач майна добросовісним набувачем тощо.
  6. Крім того, скаржник посилається на правову позицію викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617, постанові Верховного Суду від 01.08.2018 у справі №  908/431/14, від 21.06.2018 у справі № 927/939/17, від 23.04.2019 у справі № Б-19/207-09, відповідно до якої власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є його останнім набувачем, незалежно від того, скільки це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача, а також на пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 щодо ефективного способу захисту цивільного права.
  7. Скаржник також стверджує, що права добросовісного набувача у випадку витребування у нього набутого чужого майна підлягають захисту в порядку, встановленому статтею 661 Цивільного кодексу України та посилається на постанови Верховного Суду від 24.03.2020 у справі № 200/9962/17-ц, від 25.09.2018 у справі № 914/760/17.
  8. Окремо скаржник вказує про порушення судами попередніх інстанцій положень статті 80 Господарського процесуального кодексу України стосовно прийняття до уваги доказів, наданих ОСОБА_1 за день до судового засідання та не направлених ліквідатору.

Б.           Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу.

  1. 01.09.2020 до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому остання просить Суд касаційну скаргу ліквідатора ФОП Місюри В.В. арбітражного керуючого Онищенка К.С. на ухвалу господарського суду Харківської області від 11.12.2019 року у справі № Б-39/187-08 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2020 року по справі № Б-39/187-08 залишити без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, є законними та правильними по суті, на відміну від формальних і необґрунтованих міркувань ліквідатора, наведених в його касаційній скарзі, яка має бути залишена без задоволення.
  2. ОСОБА_1 вважає, що в межах цієї конкретної справи відсутні законні підстави для витребування спірного майна у неї як у добросовісного набувача в порядку статті 388 ЦК України, на яку посилається ліквідатор боржника Онищенко К.С .
  3. Висновок судів, що втручання у право власності ОСОБА_1 на квартиру покладе на останню індивідуальний та надмірний тягар за обставин цієї справи та буде становити порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції, ОСОБА_1 вважає цілком обґрунтованим і таким, що узгоджується з позицією Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, наведеною в постанові від 13.11.2019 по справі № 645/4220/16-ц, а також із практикою ЄСПЛ (рішення у справі «ALENTSEVA v. RUSSIA», № 31788/06, § 72 - 77, від 17 листопада 2016 року), в якій ЄСПЛ, за обставин дещо схожих з обставинами цієї конкретної справи, зазначив зокрема таке: «Заявниця була позбавлена права власності на квартиру без компенсації і вона не могла розраховувати на отримання іншого житла від держави. Органи державної влади не забезпечили належної експертизи щодо законності правочинів з нерухомим майном. Проте заявниця не повинна була передбачати наявність ризику того, що право власності на квартиру може бути припинено в зв`язку з бездіяльністю влади в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном».
  4. Окремо, ОСОБА_1 звертає увагу на тому, що позбавлення її власності на квартиру АДРЕСА_1 неминуче призведе до порушення її права на повагу до приватного та сімейного життя, її житла у розумінні статті 8 Конвенції, оскільки в межах цієї конкретної справи існують певні соціальні та біологічні аспекти, які свідчать про необхідність дотримання судом гарантій, передбачених статтею 8 Європейської конвенції з прав людини.
  5. ОСОБА_1 також вважає, що ліквідатор боржника Онищенко К.С. звернувся до суду з вимогою про витребування майна з пропущенням строку позовної давності, у зв`язку з чим, нею було подано відповідну заяву про застосування строку позовної давності під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ.

  1. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №  Б-39/187-08 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Пєсков В. Г., суддя - Катеринчук Л. Й., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.07.2020.
  2. 13.07.2020 ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу ліквідатора, арбітражного керуючого Онищенка К.С. на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2020 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.12.2019 у справі № Б-39/187-08 залишено без руху, з наданням скаржнику строку для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали, а саме - сплатити судовий збір в розмірі 8  408  грн.
  3. 31.07.2020 від ліквідатора ФОП Місюри В.В., арбітражного керуючого Онищенка К.С. до Касаційного господарського Суду у складі Верховного Суду надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2020 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.12.2019 у справі № Б-39/187-08, надано Суду квитанцію від 28.07.2020 № 47660 про сплату судового збору в сумі 2 102 грн та докази надсилання касаційної скарги іншим учасникам даної справи.
  4. У зв`язку з відпусткою судді Погребняка В.Я. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № Б-39/187-08 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Пєсков В.Г., суддя - Васьковський О.В., суддя - Катеринчук Л.Й., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 04.08.2020.
  5. 14.08.2020 від ліквідатора ФОП Місюри В.В., арбітражного керуючого Онищенка К.С. до Касаційного господарського Суду у складі Верховного Суду додатково надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2020 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.12.2019 у справі №  Б-39/187-08, надано Суду доказ про сплату судового збору в сумі 6  306  грн.
  6. 17.08.2020 ухвалою Верховного Суду (колегія суддів у складі: Пєскова В.Г. (головуючого), Васьковського О.В., Катеринчук Л.Й.) відкрито касаційне провадження у справі № Б-39/187-08 за касаційною скаргою ліквідатора ФОП Місюри В.В., арбітражного керуючого Онищенка К.С. за вх. №  4912/2020 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2020 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.12.2019 та призначено її розгляд на 10.09.2020 об 11:30.
  7. У зв`язку з відпусткою судді Васьковського О.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № Б-39/187-08 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Пєсков В.Г., суддя - Банасько О.О., суддя - Катеринчук Л.Й., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 07.09.2020.
  8. 08.09.2020 ухвалою Верховного Суду (колегія суддів у складі: Пєскова В.Г. (головуючого), Банасько О.О., Катеринчук Л.Й.) прийнято справу № Б-39/187-08 за касаційною скаргою ліквідатора ФОП Місюри В.В., арбітражного керуючого Онищенка К.С. за вх. № 4912/2020 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2020 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.12.2019 до провадження та призначено її розгляд на 10.09.2020.
  9. 10.09.2020 ухвалою Верховного Суду справу № Б-39/187-08 разом з касаційною скаргою ліквідатора ФОП Місюри В.В., арбітражного керуючого Онищенка К.С. за вх. № 4912/2020 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2020 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.12.2019 передано на розгляд палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
  10. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №  Б-39/187-08 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Пєсков  В.Г., судді: Банасько О.О, Васьковський О.В., Катеринчук Л.Й., Огороднік К.М., Погребняк В.Я., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 21.09.2020.
  11. 21.09.2020 ухвалою Верховного Суду справу № Б-39/187-08 разом з касаційною скаргою ліквідатора ФОП Місюри В.В., арбітражного керуючого Онищенка К.С. за вх. № 4912/2020 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2020 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.12.2019 прийнято до розгляду судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та призначено її до розгляду на 01.10.2020 об 11:15.
  12. 01.10.2020 ухвалою Верховного Суду було зупинено касаційне провадження за касаційною скаргою ліквідатора ФОП Місюри В.В., арбітражного керуючого Онищенка К.С. за вх. № 4912/2020 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2020 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.12.2019 у справі № Б-39/187-08 до надходження до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наукового висновку фахівців Науково-консультативної ради при Верховному Суді щодо порушених у справі № Б-39/187-08 правових питань.
  13. Станом на 20.01.2021 на вказаний запит до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшли оригінали наукових висновків фахівців Науково-консультативної ради при Верховному Суді щодо порушених у справі №  Б-39/187-08 правових питань.
  14. Зокрема, надійшли наукові висновки від:

          доктора юридичних наук, професора ОСОБА_8. та кандидата юридичних наук ОСОБА_9.,

          доктора юридичних наук, старшого дослідника, члена-кореспондента НАПрН України ОСОБА_9 ,

          проректора ПВНЗ «Харківський інститут кадрів управління», кандидата юридичних наук ОСОБА_7.  

  1. У зв`язку з обранням судді Катеринчук Л.Й. суддею Великої Палати Верховного Суду, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № Б-39/187-08 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Пєсков В.Г., судді: Банасько О.О., Білоус В.В., Васьковський О.В., Жуков С.В., Погребняк В.Я., Огороднік К.М., Ткаченко Н.Г., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 21.01.2021.
  2. 21.01.2021 ухвалою Верховного Суду прийнято зазначеним вище складом судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду справу № Б-39/187-08 за касаційною скаргою ліквідатора ФОП Місюри В.В., арбітражного керуючого Онищенка К.С. за вх. № 4912/2020 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2020 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.12.2019 до провадження; поновлено касаційне провадження у цій справі і призначено цю касаційну скаргу до розгляду на 18.02.2021.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

А.             Щодо суті касаційної скарги.

  1. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
  2. Заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні Холодну К.В. та її представника, здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, надавши оцінку науковим висновкам, судова палата дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
  3. Як зазначено вище, предметом касаційного розгляду у цій справі є питання витребування майна боржником (статті 387, 388 ЦК України) у процедурах банкрутства.
  4. У цій справі ліквідатором ФОП Місюри В.В., арбітражним керуючим Онищенком К.С. подано заяву з вимогою, серед іншого, витребувати у Холодної К.В. квартиру АДРЕСА_1 , та повернути її банкруту.
  5. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні заяви ліквідатора про витребування майна.
  6. Одним із питань, яке стало підставою для передачі цієї справи на розгляд палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, стало визначення критерію «пропорційності» втручання в право власності у разі віндикації майна боржником від набувача цього майна.
  7. Із цього приводу судова палата зазначає таке.
  8. Статтею 41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
  9. Аналогічне положення закріплено у статті 321 ЦК України.
  10. Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
  11. Слід зазначити, що у спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою, яка вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору є особи, які претендують на спірне майно. Тому для правильного вирішення спору суду слід з`ясувати та перевірити передусім правові підстави, відповідно до яких виникло та існує речове право на майно у позивача; факт наявності майна у незаконному володінні відповідача; факт відсутності у відповідача правових підстав для володіння майном; факт добросовісного (недобросовісного) володіння чужим майном.
  12. При цьому незаконним володільцем може бути і добросовісний, і недобросовісний набувач.
  13. Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.
  14. Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права.
  15. Слід зазначити, що від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках, а саме відповідно до статті 388 ЦК України.
  16. Судами першої та апеляційної інстанцій у цій справі встановлено, що ОСОБА_1 вжила усіх розумних заходів, виявила обережність та обачність для з`ясування всіх правомочностей продавця на відчуження майна, що свідчить про законність та добросовісність набуття права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2 .
  17. Судова палата погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на обставини набуття ОСОБА_1 вказаної квартири.
  18. Як зазначено вище, у добросовісного набувача майно може бути витребувано лише в передбачених законом випадках, а саме відповідно до статті 388 ЦК України, зокрема, у разі вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
  19. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що майно вибувало з володіння ФОП Місюри В.В. за його волею.
  20. Із цього приводу суди зазначили, що спірне майно, яке належало на праві власності банкруту було відчужено ліквідатором банкрута (арбітражним керуючим) під час проведення ліквідаційної процедури з банкрутства на виконання вимог постанови суду від 22.12.2008. Тобто, після визнання боржника банкрутом, ліквідатору не потрібна була згода ФОП Місюри В.В. на продаж його майна (нерухомості), оскільки його воля на продаж майна була визначена постановою про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Крім того, судом першої інстанції обґрунтовано враховано добровільне звернення Місюри В.В. до суду з заявою про визнання його банкрутом, що свідчить про те, що Місюра В.В. чітко усвідомлював наслідки такого звернення до суду та ризик втрати належного йому майна, шляхом продажу його іншим особам для задоволення вимог кредиторів в межах справи про банкрутство. Таким чином, твердження ліквідатора про те, що спірне майно вибуло з володіння боржника поза його волею є безпідставними.
  21. Судова палата не погоджується з такими висновками, оскільки добровільне звернення Місюри В.В. до суду з заявою про визнання його банкрутом не свідчить про те, що майно банкрута вибуває з його володіння за його волею.
  22. При цьому судова палата підтримує зроблені раніше нею висновки у постанові від 23.04.2019 у справі № Б-19/207-09 щодо того, що:

          - після введення процедури ліквідації, до арбітражного керуючого (ліквідатора)  переходить правомочність власника та керівника боржника;

          - вибуття майна з володіння власника (банкрута) відбувається не за його волевиявленням, а в силу прямої вказівки спеціального закону, та, обмежуючи таким чином права власника на володіння майном, законодавець одночасно зобов`язує ліквідатора діяти добросовісно, розсудливо, обґрунтовано, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством про банкрутство;

          - здійснення ліквідатором - арбітражним керуючим права власності, зокрема розпорядження майном не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених Законом про банкрутство (проведення аукціону з порушенням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»), не є вираженням волі власника майна (банкрута), на вибуття такого майна з його володіння, що дає підстави повернення майна володільцю, шляхом його витребування у відповідачів як добросовісних набувачів, в порядку частини першої статті 388 ЦК України.

  1. Як встановлено у цій справі, судами визнано недійсними результати аукціону з продажу спірного майна банкрута, оформлені протоколом від 23.04.2010, а також визнано недійсним договір купівлі-продажу від 24.06.2010 спірної квартири, укладений між арбітражним керуючим Родзинським А.А. (який на дату укладання договору виконував обов`язки ліквідатора боржника) та ОСОБА_2 .

          При цьому, з`ясовано, що при проведенні аукціону з продажу спірного майна банкрута ліквідатором порушено положення частини другої статті 30 Закону про банкрутство та статті 15 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», оскільки оголошення про проведення аукціону з продажу спірної квартири, яке було опубліковано в газеті «Еженедельная рекламно-інформационная газета Місто+», є неналежним оповіщенням про порядок продажу майна банкрута та не могло призвести до виявлення належної кількості потенційних покупців.

          Тобто, ліквідатором банкрута, арбітражним керуючим Родзинським   А.А. не здійснено заходів щодо залучення як можна більшої кількості зацікавлених осіб для виявлення потенційного покупця майна банкрута, який би запропонував найкращі умови його придбання, що призвело до порушення інтересів кредиторів.

  1. Відтак, у цій справі проведення аукціону з порушенням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом») не може свідчити про вираження волі власника майна (банкрута) на вибуття такого майна з його володіння.
  2. Слід зазначити, що помилковий висновок судів попередніх інстанцій про вибуття спірного майна з володіння банкрута за його волею не вплинув на правильність прийнятого рішення.
  3. Однією з підстав для відмови у позові судами було визначено те, що стан квартири, яка була придбана ОСОБА_1 у 2015 році до часу розгляду справи судом першої інстанції, зазнав суттєвих змін у результаті здійснених поліпшень (проведення ремонтних робіт у квартирі), що підтверджується звітом про оціночну вартість квартири АДРЕСА_1 станом на 16.11.2018, згідно якого ринкова вартість квартири становить 1 511   700 грн, що у порівнянні з вартістю, визначеною у звіті про її оцінку від 03.12.2015 (пункт 3 договору купівлі-продажу від 14.12.2015) свідчить про її збільшення на 1 157 859 грн. Матеріальні витрати, понесені ОСОБА_1 при здійсненні поліпшень квартири в результаті проведених ремонтних робіт, підтверджуються належними доказами. Втручання у право власності ОСОБА_1 безумовно покладе на останню надмірний та індивідуальний тягар.
  4. У касаційній скарзі вказано, що мало місце, на думку ліквідатора, порушення судами попередніх інстанцій положень статті 80 ГПК України стосовно прийняття до уваги доказів про зроблені поліпшення квартири, наданих ОСОБА_1 за день до судового засідання.
  5. Судова палата відхиляє такий довід, оскільки у поясненнях (фактично відзиві на позов ліквідатора), поданих ОСОБА_1 21.01.2019, вона стверджувала про суттєві поліпшення (ремонт), зроблені у спірному помешканні. На підтвердження цього нею було надано звіт про оціночну вартість квартири станом на 16.11.2018, згідно якого ринкова вартість квартири становить 1 511 700 грн, що у порівнянні з вартістю, визначеною у звіті про її оцінку від 03.12.2015 (пункт 3 договору купівлі-продажу від 14.12.2015) свідчить про її збільшення на 1 157 859 грн (т. 29, а.с. 3-44).

          Водночас, 25.07.2019 ухвалою Господарського суду Харківської області було зобов`язано ОСОБА_1 надати правове обґрунтування своїх доводів, викладених у відзиві на заяву. Судом не було встановлено терміну на подачу такого обґрунтування (т. 29, а.с. 219).

          10.12.2019, до початку розгляду позову по суті, ОСОБА_1 подала до суду обґрунтування своїх доводів, викладених у відзиві на заяву, як того вимагав суд, та долучила копію договору (побутового) підряду на ремонт квартири від 10.01.2017 № 12 із кошторисом до нього, а також фотографічні знімки квартири (т. 31, а.с. 105-154).

          Ці докази були досліджені судом та визнані належними, що за описаних вище обставин відповідає нормам процесуального законодавства.      

  1. Крім того, судова палата акцентує увагу на тому, що проведення ремонтних робіт у спірній квартирі жодним чином не впливає на можливість/неможливість витребування майна з чужого незаконного володіння та такі обставини зумовлюють здійснення розрахунків при витребуванні майна, що врегульовано частиною четвертою статті 390 ЦК України, згідно з якою добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди; якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.  
  2. Судова палата також частково погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що покладення на добросовісного набувача майна індивідуального та надмірного тягаря в результаті недобросовісних дій ліквідатора боржника Родзинського А.А., вказує про недотримання балансу інтересів у цій справі та призводить до порушення принципу пропорційності і як наслідок порушення права власності ОСОБА_1 , гарантованого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, судами зазначено, що конкуруючий суспільний інтерес ліквідатора у поверненні майна до ліквідаційної маси не може вважатися співмірним із тими наслідками, яких зазнає життя ОСОБА_1 , її малолітньої доньки та батька похилого віку. Справедливий баланс у результаті здійсненого втручання дотриманий не буде, що призведе до порушення статті 8 Конвенції. У разі порушення прав банкрута та його кредиторів вчиненням продажу спірної квартири, поновлення такого порушеного права в даному випадку має відбуватись іншим шляхом, зокрема, покладенням відповідальності на особу, яка допустила відповідні порушення, а не покладенням надмірного тягаря відповідальності на іншу особу, яка є добросовісним набувачем цієї квартири.
  3. Судова палата відзначає, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях вказував, що розпорядження про повернення майна заявниці державі було втручанням в її право на мирне користування цим майном (справи «Гладишева проти Росії», «Бєлова проти Росії»), тобто застосовував положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у разі втручання держави в право власності фізичної чи юридичної особи, а не у випадку спору між сторонами у рамках приватного права. Водночас, у справі «Котов проти Росії» (рішення Великої палати ЄСПЛ від 03.04.2012) Високий суд зазначив, що також визнає, що за певних обставин стаття 1 Протоколу № 1 може вимагати «прийняття заходів, необхідних для захисту права власності ... навіть у випадку з судовими позовами між фізичними особами чи компаніями». Окрім того, у рішенні ЄСПЛ у справі «Совтрансавто Холдинг» проти України» (пункт 96) викладено аналогічний висновок та акцентовано увагу на те, що це означає для держави обов`язок розробити таку судову процедуру, яка би була забезпечена усіма необхідними процесуальними гарантіями та дозволяла би національним судам ефективно та справедливо розглядати будь-який спір, що виникає між приватними особами.
  4. У зв`язку з вищенаведеним судова палата зазначає, що у «горизонтальних» відносинах - відносинах між боржником та набувачем майна - положення Конвенції застосовуються лише у тій межі, що не суперечить суті правозахисних відносин, а не в усіх випадках витребування майна у набувача в процедурах банкрутства. Верховний Суд зауважує, що з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України Конвенція є частиною національного законодавства, відтак принципи, проголошені у Конвенції, підлягають застосуванню національними судами.
  5. У статті 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
  6. Стаття 47 Основного Закону встановлює право кожного на житло.
  7. У Законі України «Про охорону дитинства» унормовано:

          - що всі діти на території України, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров`я та народження дітей і їх батьків (чи осіб, які їх замінюють) або будь-яких інших обставин, мають рівні права і свободи, визначені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 3);

          - кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків (стаття 11);

          - держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку (стаття 18).    

  1. Законом України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» передбачено, що громадяни похилого віку нарівні з іншими громадянами мають право на житло (стаття 26).
  2. Відтак, за встановлених судами обставин саме у цій справі (проживання у спірному помешканні разом з ОСОБА_1 її малолітньої доньки та батька похилого віку, відсутності доказів наявності іншого житла у ОСОБА_1 та членів її родини) суди дійшли цілком обґрунтованого висновку, що у разі витребування від ОСОБА_1 спірної квартири будуть порушені права ОСОБА_1 , її малолітньої доньки та батька похилого віку, гарантовані Конституцією та законами України, а конкуруючий суспільний інтерес ліквідатора у поверненні майна до ліквідаційної маси не може вважатися співмірним із тими негативними наслідками, яких зазнає життя ОСОБА_1 , її малолітньої доньки та батька похилого віку.
  3. Слід погодитися і з висновками судів, що у разі порушення прав банкрута та його кредиторів вчиненням продажу спірної квартири, поновлення такого порушеного права в цьому випадку (за встановлених судами обставин) може відбуватись іншим шляхом, зокрема, покладенням відповідальності на особу, яка допустила відповідні порушення, а не покладенням надмірного тягаря відповідальності на іншу особу, яка є добросовісним набувачем квартири.
  4. Посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 17.12.2014 у справі № 6-140цс14, відхиляється судовою палатою, оскільки встановлені судами обставини в цій справі та у справі № 6-140цс14 є різними, а правовідносини не є подібними. Крім того, у справі № 6-140цс14 Верховний Суд України положення Першого протоколу до Конвенції та статті 8 Конвенції у справі № 6-140цс14 не застосовував.
  5. Судова палата також відзначає про помилковість доводів скаржника, наведених у пункті 30 цієї постанови, оскільки у цій справі судами розглядався позов про витребування майна від добросовісного набувача, як і в перелічених скаржником справах, однак за встановлених обставин та оцінених доказів суди відмовили у задоволенні цього позову.

Б.           Висновки щодо застосування норми права.

  1. У добросовісного набувача майно може бути витребувано лише в передбачених законом випадках, а саме відповідно до пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України, зокрема, у разі вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
  2. Предметом позову у цій справі було витребування у добросовісної набувачки квартири, в якій вона проживала разом з малолітньою донькою та батьком похилого віку.
  3. Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
  4. У спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою, яка вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору є особи, які претендують на спірне майно. Тому для правильного вирішення спору суду слід з`ясувати та перевірити передусім правові підстави, відповідно до яких виникло та існує речове право на майно у позивача; факт наявності майна у незаконному володінні відповідача; факт відсутності у відповідача правових підстав для володіння майном; факт добросовісного (недобросовісного) володіння чужим майном.
  5. При цьому незаконним володільцем може бути і добросовісний, і недобросовісний набувач.
  6. Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.
  7. Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права.
  8. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках, а саме відповідно до статті 388 ЦК України.
  9. Судами першої та апеляційної інстанцій у цій справі встановлено, що ОСОБА_1 вжила усіх розумних заходів, виявила обережність та обачність для з`ясування всіх правомочностей продавця на відчуження майна, що свідчить про законність та добросовісність набуття права власності ОСОБА_1 на спірну квартиру.
  10. Судова палата підтримує зроблені раніше нею висновки у постанові від 23.04.2019 у справі № Б-19/207-09 щодо того, що:

          - після введення процедури ліквідації, до арбітражного керуючого (ліквідатора) переходить правомочність власника та керівника боржника;

         - вибуття майна з володіння власника (банкрута) відбувається не за його волевиявленням, а в силу прямої вказівки спеціального закону, та, обмежуючи таким чином права власника на володіння майном, законодавець одночасно зобов`язує ліквідатора діяти добросовісно, розсудливо, обґрунтовано, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством про банкрутство;

          - здійснення ліквідатором права власності, зокрема розпорядження майном не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених Законом про банкрутство (проведення аукціону з порушенням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»), не є вираженням волі власника майна (банкрута), на вибуття такого майна з його володіння, що дає підстави повернення майна володільцю, шляхом його витребування у відповідачів як добросовісних набувачів, в порядку частини першої статті 388 ЦК України.

  1. Однак, положення Конституції та законів України встановлюють право кожного на житло та певні гарантії окремим категоріям осіб щодо житла.
  2. За встановлених судами обставин (проживання у спірному помешканні разом з добросовісною набувачкою її малолітньої доньки та батька похилого віку, відсутності доказів наявності іншого житла у ОСОБА_1 та членів її родини) суди дійшли цілком обґрунтованого висновку, що у разі витребування від такої набувачки спірної квартири будуть порушені її права, а також її малолітньої доньки та батька похилого віку, гарантовані Конституцією та законами України, а конкуруючий суспільний інтерес ліквідатора у поверненні майна до ліквідаційної маси не може вважатися співмірним із тими негативними наслідками, яких зазнає життя набувачки майна та членів її родини.

В.           Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

  1. У зв`язку з викладеним Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду дійшов висновків, що касаційну скаргу ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Онищенка   К.С. слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Г.           Розподіл судових витрат.

  1. У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 315, 317 ГПК України Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду

          

П О С Т А Н О В И В :

  1. Касаційну скаргу ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Онищенка  К.С. за вх. № 4912/2020 залишити без задоволення.
  2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2020 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.12.2019 у справі №  Б-39/187-08 залишити без змін.
  3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                               В. Пєсков

Судді                                                                                          О. Банасько

                                                                                                   В. Білоус

                                                                                                   О. Васьковський

                                                                                                   С. Жуков

                                                                                                   К. Огороднік

                                                                                                   В. Погребняк

                                                                                                   Н. Ткаченко