Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
https://reyestr.court.gov.ua/Review/94999344
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 904/1360/19
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду: Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Васьковського О. В., Жукова С. В., Огородніка К. М., Пєскова В. Г., Погребняка В. Я., Ткаченко Н. Г.,
за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.
за участю представників:
ТзОВ "Вест Енергоінвест" - Курмаз О. В. (у режимі відеоконференції),
ліквідатора ТзОВ "Дніпротехінвест" Конового О. С. - Колісниченка Є. Ю. (у режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Енергоінвест"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.05.2020
у складі колегії суддів: Коваль Л. А. - головуючої, Мороза В. Ф., Паруснікова Ю. Б.
та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2019
у складі судді Примака С. А.
у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпротехінвест"
про банкрутство
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст і підстави наведених у заяві вимог
1. У провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа № 904/1360/19 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпротехінвест" (далі - ТзОВ "Дніпротехінвест", боржник) про банкрутство.
2. 07.2019 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" (далі - АТ "Банк Кредит Дніпро") від 01.07.2019 вх. № 547/9 з грошовими вимогами до ТзОВ "Дніпротехінвест", в якій заявник просив визнати та включити до реєстру вимог кредиторів його грошові вимоги до боржника в розмірі 63 094 624,07 грн як такі, що забезпечені заставою майна боржника, та 3 842,00 грн судового збору, сплаченого за подання цієї заяви до суду.
3. Заява АТ "Банк Кредит Дніпро" мотивована наявністю у боржника заборгованості в розмірі 63 094 624,07 грн, яка виникла через неналежне виконання Українсько-угорським закритим акціонерним товариством з іноземними інвестиціями "Веста-Дніпро" (позичальник), правонаступником якого на теперішній час є Публічне акціонерне товариство "Веста-Дніпро" (далі - ПАТ "Веста-Дніпро"), зобов`язань за укладеним з банком кредитним договором від 29.12.2009 № 291209-К, для забезпечення виконання зобов`язань за яким між АТ "Банк Кредит Дніпро" (заставодержатель) та ТзОВ "Дніпротехінвест" (заставодавець) укладено договір застави акцій від 29.12.2009 № 291209-З/1.
4. Нормативно-правовим обґрунтуванням поданої заяви АТ "Банк Кредит Дніпро" визначено приписи абзацу другого частини другої, частини восьмої статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), статей 610, 612, 629, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 1, 19, 20 Закону України "Про заставу".
Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
5. 29.12.2009 між АТ "Банк Кредит Дніпро" (банк) та Українсько-угорським закритим акціонерним товариством з іноземними інвестиціями "Веста-Дніпро", правонаступником якого на теперішній час є ПАТ "Веста-Дніпро", укладено кредитний договір № 291209-К (далі - Кредитний договір), зі змінами та доповненнями до нього.
6. Відповідно до пункту 1.1 Кредитного договору банк надав позичальнику кредитні кошти в загальній сумі 5 000 000,00 доларів США. Зазначене підтверджується відповідними меморіальними валютними ордерами, доданими до матеріалів справи, та не заперечується сторонами.
7. Пунктом 4.1 Кредитного договору (з урахуванням договору № 170511 про зміну Кредитного договору № 291209-К від 29.12.2009) визначено, що позичальник зобов`язується повернути одержаний кредит у строк до 20.02.2012, сплатити нараховані відсотки та комісії за цим договором зі своїх поточних рахунків шляхом перерахування банку грошових коштів на позичковий рахунок та рахунки нарахованих відсотків та комісій відповідно до встановлених строків.
8. Згідно з пунктом 1.6 Кредитного договору термін повернення кредиту - до 20.02.2012. З урахуванням погашення позичальником частини заборгованості сума кредитних коштів, що підлягає поверненню, становить 2 500 000,00 доларів США, які позичальник зобов`язується повернути в строк до 20.02.2012 (з урахуванням договору про зміну Кредитного договору № 291209-К від 29.12.2009).
9. Пунктом 1.3 Кредитного договору (з урахуванням договору № 170511 про зміну Кредитного договору № 291209-К від 29.12.2009) визначено, що процентна ставка за користування кредитами в доларах США становить на рівні 12 % річних.
10. Для забезпечення належного виконання зобов`язань позичальника за Кредитним договором банк приймає, зокрема, в заставу акції Публічного акціонерного товариства "Дніпро-Деу" в кількості 177 777 штук, що належать ТзОВ "Дніпротехінвест" згідно з Договором застави акцій № 291209-З/1 від 29.12.2009.
11. 29.12.2009 між АТ "Банк Кредит Дніпро" (заставодержатель) та ТзОВ "Дніпротехінвест" (заставодавець) укладено договір застави акцій № 291209-З/1 (далі - Договір застави) відповідно до пункту 1.1 якого за Кредитним договором № 291209-К від 29.12.2009 заставодержатель надав ПАТ "Веста-Дніпро" строковий кредит для поповнення обігових коштів у сумі 2 500 000,00 доларів США (з урахуванням змін, внесених договором № 170511 про зміну Договору застави акцій № 291209-З/1 від 29.12.2009).
12. З метою забезпечення повного і своєчасного виконання боржником своїх зобов`язань за кредитним договором заставодавець як майновий поручитель надав у повторну заставу заставодержателю цінні папери - прості іменні акції, що визначені та описані в пункті 1.3 Договору застави.
13. Предмет застави за цим договором забезпечує вимоги заставодержателя щодо повного та своєчасного виконання боржником кожного і всіх його зобов`язань за кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в кредитному договорі, з усіма змінами і доповненнями до нього (пункт 1.2 Договору застави).
14. Відповідно до пункту 1.4 Договору застави за взаємною згодою сторін загальна оціночна вартість предмета застави становить 3 144 875,13 грн.
15. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області 16.04.2019 відкрито провадження у справі № 904/1360/19 про банкрутство ТзОВ "Дніпротехінвест"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів з 16.04.2019; введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна призначено Конового Олександра Сергійовича.
16. 17.04.2019 на офіційному вебсайті Вищого господарського суду України в мережі "Інтернет" оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Дніпротехінвест", номер публікації 58909.
17. 01.07.2019 до суду надійшла заява АТ "Банк Кредит Дніпро" з грошовими вимогами до боржника у розмірі 63 094 624,07 грн та 3 842,00 грн судового збору, яка є предметом цього судового розгляду.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
18. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2019 затверджено реєстр вимог кредиторів у справі № 904/1360/19 про банкрутство ТзОВ "Дніпротехінвест" з вимогами кредиторів, зокрема АТ "Банк Кредит Дніпро" в розмірі 59 949 748,94 грн - четверта черга задоволення вимог кредиторів та 3 842,00 грн - перша черга задоволення вимог кредиторів без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів; окремо внесені вимоги кредиторів, забезпечені заставою АТ "Банк Кредит Дніпро" в розмірі 3 144 875,13 грн.
19. Ухвала місцевого господарського суду в частині грошових вимог АТ "Банк Кредит Дніпро" мотивована з посиланням на приписи абзацу третього частини другої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), з урахуванням якої суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги АТ "Банк Кредит Дніпро" в розмірі 3 842,00 грн підлягають включенню до першої черги задоволення вимог кредиторів, а вимоги у розмірі 59 949 748,94 грн підлягають включенню до четвертої черги задоволення вимог кредиторів без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів. Окремо підлягають включенню вимоги у розмірі 3 144 875,13 грн як такі, що забезпечені заставою.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
20. Центральний апеляційний господарський суд постановою від 18.05.2020 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2019 у справі № 904/1360/19 залишив без змін.
21. Апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції в частині розгляду грошових вимог АТ "Банк Кредит Дніпро", зазначивши, що оскільки вартість предмета застави, яка визначена у договорі застави, становить 3 144 875,13 грн, а вимоги АТ "Банк Кредит Дніпро" за Кредитним договором становлять 63 094 624,07 грн, то відповідно до приписів частини другої статті 45 КУзПБ банк повинен розглядатися як забезпечений кредитор лише в частині вартості предмета застави; залишок вимог вважається незабезпеченим.
Надходження касаційної скарги та її рух у Верховному Суді
22. 05.06.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Вест Енергоінвест" (далі - ТзОВ "Вест Енергоінвест") звернулося безпосередньо до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.05.2020 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/1360/19.
23. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/1360/19 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Банаська О. О. - головуючого, Катеринчук Л. Й., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2020.
24. Ухвалою Верховного Суду від 30.06.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 904/1360/19 за касаційною скаргою ТзОВ "Вест Енергоінвест" та призначено скаргу до розгляду в судовому засіданні.
25. 10.07.2020 на електронну адресу Верховного Суду від арбітражного керуючого Конового О. С. надійшов відзив на касаційну скаргу від 10.07.2020 № 02-01/05, в якому ліквідатор ТзОВ "Дніпротехінвест" підтримує касаційну скаргу ТзОВ "Вест Енергоінвест" та просить її задовольнити в повному обсязі.
26. 21.07.2020 до Верховного Суду від АТ "Банк Кредит Дніпро" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому банк просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ТзОВ "Вест Енергоінвест" у повному обсязі з мотивів, викладених у відзиві.
27. У зв`язку з відпусткою судді Катеринчук Л. Й. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/1360/19 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Васьковського О. В., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2020, яку новим складом суду ухвалою від 22.07.2020 прийнято до свого провадження.
28. Ухвалою Верховного Суду від 23.07.2020 відкладено розгляд касаційної скарги ТзОВ "Вест Енергоінвест" у справі № 904/1360/19 на 10.09.2020.
29. 07.09.2020 до Верховного Суду надійшло клопотання арбітражного керуючого Конового О. С. від 19.08.2020 № 02-01/09 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яке мотивоване наявністю виключної правової проблеми правозастосування абзацу третього частини другої статті 45 КУзПБ.
Передача справи на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство
30. Ухвалою Верховного Суду від 10.09.2020 справу № 904/1360/19 за касаційною скаргою ТзОВ "Вест Енергоінвест" передано на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Цією ж ухвалою залишено без задоволення клопотання ліквідатора ТзОВ "Дніпротехінвест" Конового О. С. від 19.08.2020 вих. № 02-01/09 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
31. Підставою для передачі зазначено необхідність відступу від висновку Верховного Суду щодо визначення розміру забезпечених вимог кредитора, викладеного в постанові від 17.06.2020 у справі № 905/2028/18, в якій суд зауважив, що вимоги кредитора є забезпеченими лише в частині вартості предмета застави, який визначений між кредитором та боржником у договорі застави, а залишок вимог вважається незабезпеченим.
32. Ухвалою судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.09.2020 прийнято до провадження справу № 904/1360/19 за касаційною скаргою ТзОВ "Вест Енергоінвест" на оскаржувані судові рішення та призначено касаційну скаргу ТзОВ "Вест Енергоінвест" до розгляду в судовому засіданні.
33. 04.11.2020 на адресу Верховного Суду від АТ "Банк "Кредит Дніпро" надійшли пояснення до касаційної скарги б/н від 04.11.2020.
34. 05.01.2021 суддя-доповідач у справі на підставі частини сьомої статті 303 ГПК України направив на адресу Науково-консультативної ради при Верховному Суді лист від 05.01.2021 № 22.2-11/1 з проханням підготувати науковий висновок щодо застосування абзацу третього частини другої статті 45 КУзПБ в аспекті визначення розміру вимог забезпеченого кредитора у справах про банкрутство.
35. Фахівцям Науково-консультативної ради при Верховному Суді були поставлені такі запитання:
1. Чи є факт визначення вартості застави в договорі його сторонами безумовною підставою для визнання кредитора забезпеченим саме на таку вартість у розумінні абзацу третього частини другої статті 45 КУзПБ ?
2. Яке значення та вплив на визначення розміру вимог саме як забезпеченого кредитора у контексті застосування абзацу третього частини другої статті 45 КУзПБ має статус боржника у спірних правовідносинах: у першому випадку боржник є лише майновим поручителем; у другому випадку боржник є одночасно і боржником в основному зобов`язанні і майновим поручителем ?
36. 19.01.2021 на адресу Верховного Суду надійшов науковий висновок членів Науково-консультативної ради при Верховному Суді - доктора юридичних наук, професора Беляневич О. А. та кандидата юридичних наук Беляневича В. Е., в якому на поставлені запитання надано такі відповіді:
1. Факт визначення вартості предмета застави в договорі його сторонами є безумовною підставою для визнання кредитора забезпеченим саме на таку вартість у розумінні абзацу третього частини другої статті 45 КУзПБ. На решту вимог такий кредитор є незабезпеченим.
2. Якщо боржник є майновим поручителем, то кредитор вважається забезпеченим на вартість предмета забезпечення, визначену договором. Якщо вартість предмета забезпечення є меншою за розмір вимог забезпеченого кредитора, залишок вимог такого кредитора не є незабезпеченими в розумінні частини другої статті 45 КУзПБ. Якщо боржник є заставодавцем (іпотекодавцем), вимога в частині вартості предмета застави (іпотеки) вважається забезпеченою, інша частина вимоги має бути внесена до реєстру вимог кредиторів як незабезпечена.
37. Ухвалою Верховного Суду від 21.01.2021 відкладено розгляд касаційної скарги ТзОВ "Вест Енергоінвест" на 04.02.2021.
38. У судове засідання 04.02.2021 з`явилися представники ліквідатора ТзОВ "Дніпротехінвест" Конового О. С. та ТзОВ "Вест Енергоінвест", які надали пояснення у справі.
39. Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
40. Участь представників сторін в судовому засіданні, призначеному ухвалою від 21.01.2021 на 02.2021, обов`язковою не визнавалася, про що доведено до відома учасників справи у пункті 3 резолютивної частини ухвали суду.
41. З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності решти представників учасників справи.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги, підстави касаційного оскарження судових рішень та узагальнені доводи скаржника (ТзОВ "Вест Енергоінвест")
42. У касаційній скарзі ТзОВ "Вест Енергоінвест" просить оскаржувані судові рішення скасувати та внести до реєстру вимог кредиторів боржника вимоги АТ "Банк Кредит Дніпро" в сумі 63 094 624,07 грн повністю як вимоги, забезпечені заставою.
43. Підставами касаційного оскарження судових рішень місцевого та апеляційного господарських судів ТзОВ "Вест Енергоінвест" визначено неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 902/492/17, тобто приписи пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
44. В якості обґрунтувань доводів касаційної скарги ТзОВ "Вест Енергоінвест" зазначає, зокрема, таке:
- судами попередніх інстанцій не застосовано норми статті 19 Закону України "Про заставу" та безпідставно включено вимоги АТ "Банк Кредит Дніпро" в сумі 59 949 748,94 грн до четвертої черги задоволення вимог кредиторів ТзОВ "Дніпротехінвест", в той час як предмет застави забезпечує усі зобов`язання за Кредитним договором;
- включення 3 144 875,13 грн до реєстру вимог кредиторів боржника як окремо внесених вимог, забезпечених заставою, може призвести до порушення прав АТ "Банк Кредит Дніпро", якщо предмет застави буде реалізовано за ціною, яка перевищує 3 144 875,13 грн.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
Доводи арбітражного керуючого Конового О. С.
45. Арбітражний керуючий Коновий О. С. у поданому до суду відзиві на касаційну скаргу підтримує доводи касаційної скарги ТзОВ "Вест Енергоінвест" та просить суд її задовольнити, зазначаючи, що суди попередніх інстанцій помилково включили вимоги АТ "Банк Кредит Дніпро" в сумі 59 949 748,94 грн до четвертої черги задоволення вимог кредиторів боржника, оскільки предмет застави забезпечує усі зобов`язання за Кредитним договором, який укладено між АТ "Банк "Кредит Дніпро" та ПАТ "Веста-Дніпро".
Доводи кредитора (АТ "Банк Кредит Дніпро")
46. У відзиві на касаційну скаргу АТ "Банк Кредит Дніпро" не погоджується з доводами касаційної скарги ТзОВ "Вест Енергоінвест" та просить суд відмовити у її задоволенні в повному обсязі, зазначаючи, що відповідно до приписів КУзПБ вартість предмета застави, в тому числі і розмір вимог заставного кредитора, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника, визначаються у розмірі вартості предмета застави, який погоджений між кредитором та боржником у договорі застави.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
47. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
48. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
49. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
50. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного в постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Оцінка аргументів учасників справи й висновків суду першої та апеляційної інстанцій
51. Предметом судового розгляду у цій справі є заява кредитора АТ "Банк Кредит Дніпро" про визнання грошових вимог до боржника, яка обґрунтована тим, що боржник є майновим поручителем позичальника банку за зобов`язанням за Кредитним договором відповідно до Договору застави майнових прав.
52. Суди попередніх інстанцій, розглядаючи заявлені грошові вимоги АТ "Банк Кредит Дніпро", дійшли висновку з посиланням на приписи частини другої статті 45 КУзПБ, що заявник повинен розглядатися як забезпечений кредитор лише в частині вартості предмета застави, тоді як скаржник вважає цей висновок помилковим та зазначає, що предмет застави забезпечує усі зобов`язання боржника за Кредитним договором.
53. Справу передано на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з огляду на необхідність відступу від висновку Верховного Суду щодо визначення розміру забезпечених вимог кредитора, викладеного в постанові від 17.06.2020 у справі № 905/2028/18.
54. Заслухавши доповідь головуючого судді Банаська О. О., пояснення представників кредитора ТзОВ "Вест Енергоінвест" та ліквідатора ТзОВ "Дніпротехінвест" Конового О. С., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, відзивів на касаційну скаргу та підстави для відступу від висновку Верховного Суду щодо питання визначення розміру вимог забезпеченого кредитора, викладеного у постанові від 17.06.2020 у справі № 905/2028/18, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла таких висновків.
Щодо визначення розміру вимог забезпеченого кредитора з урахуванням статусу боржника у спірних правовідносинах (майновий поручитель, який не є боржником в основному зобов`язанні)
55. За частиною першою статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
56. Частиною шостою статті 12 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
57. За змістом статті 1 КУзПБ забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника.
58. Згідно зі статтею 572 та частиною першою статті 576 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.
59. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 ЦК України).
60. Відповідно до статті 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
61. Предметом застави можуть бути майно та майнові права, а також майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення (частини перша, друга статті 4 Закону України "Про заставу").
62. За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
63. Частиною першою статті 583 ЦК України визначено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). Відповідні положення наведено також у частині другій статті 11 Закону України "Про заставу", за якою заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель), та статті 1 Закону України "Про іпотеку", якою передбачено, що іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель.
64. Чинний ЦК України та Закон України "Про заставу" не містять визначення поняття майнового поручителя. Зміст такого поняття розкриває стаття 1 Закону України "Про іпотеку", згідно з якою майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи - боржника.
65. Відповідно до статті 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов`язанням.
66. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов`язання (частина третя статті 3 Закону України "Про заставу"). Право застави припиняється, зокрема, у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою (пункт 1 частини першої статті 593 ЦК України).
67. Згідно із частиною першою статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
68. Аналогічні положення також передбачено частинами п`ятою, шостою статті 3 Закону України "Про іпотеку", в яких зазначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною, зокрема, до припинення основного зобов`язання. У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до договору іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.
69. За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави (частина друга статті 589 ЦК України, стаття 19 Закону України "Про заставу").
70. Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов`язання чи умов іпотечного договору.
71. У разі реалізації предмета застави (іпотеки) у зв`язку зі зверненням на нього стягнення заставодаводержателем (іпотекодержателем) відповідне забезпечувальне зобов`язання припиняється (абзац п`ятий статті 28 Закону України "Про заставу", абзац третій частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку").
72. Отже, за наведеними вище положеннями законодавства заставодержатель (іпотекодержатель) має право задовольнити всі свої забезпечені заставою вимоги до боржника за рахунок майнового поручителя у розмірі вартості фактичної реалізації предмета майнової поруки, що здійснюється в порядку, передбаченому законодавством (якщо інше не передбачено договором або законом). Виражений у грошовій формі розмір зобов`язання майнового поручителя визначається виходячи із дійсних на відповідний момент зобов`язань боржника (позичальника), які існують за основним зобов`язанням (кредитним договором), з урахуванням обсягу забезпечення за умовами забезпечувального договору. Оцінка предмета забезпечення (майна) сторонами на момент укладення договору не впливає на обсяг забезпечених вимог у разі звернення стягнення на предмет забезпечення.
73. Закон про банкрутство (в редакції чинній, на момент звернення з заявою, що є предметом судового розгляду у цій справі) не містив іншого порядку та способу визначення забезпечених вимог, ніж наведені вище положення законодавства та не пов`язував визначення вимог, забезпечених заставою (іпотекою) майна боржника, для включення їх до реєстру вимог із договірною вартістю предметів забезпечення. Натомість правове значення в цьому випадку мав розмір підтверджених документально зобов`язань боржника за основним зобов`язанням та вартість фактичної реалізації предмета забезпечення, яка на стадії затвердження реєстру вимог кредиторів за результатами попереднього засідання ще невідома.
74. З урахуванням викладеного забезпеченими зобов`язаннями в розумінні статті 1 Закону про банкрутство (в редакції чинній, на момент звернення з заявою, що є предметом судового розгляду у цій справі) та, відповідно, вимогами забезпеченого кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, визначалися всі вимоги кредитора, які існують за основним зобов`язанням (кредитним договором) і є дійсними на момент визнання вимог та можуть бути задоволені за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення відповідно до умов забезпечувального договору та чинного законодавства.
75. Подібні за змістом висновки щодо застосування статей 1, 23 Закону про банкрутство, статей 572, 575, 583, 584, 589 ЦК України, статей 11, 12, 28 Закону України "Про заставу", статті 1, 3, 7, 11, 17, 39 Закону України "Про іпотеку", викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 902/492/17, які суд враховує під час розгляд цієї справи.
76. Водночас у справі, що розглядається, суду касаційної інстанції належить вирішити питання про застосування абзацу третього частини другої статті 45 КУзПБ щодо визначення розміру вимог забезпеченого кредитора з урахуванням статусу боржника у спірних правовідносинах (майновий поручитель, який не є боржником у основному зобов`язанні).
77. Із наявних матеріалів справи вбачається, що заяву АТ "Банк Кредит Дніпро", яка є предметом цього судового розгляду, подано до суду 01.07.2019, тобто у період дії Закону банкрутство в редакції від 19.01.2013, в якому умови звернення забезпеченого кредитора із заявами з грошовими вимогами до боржника було урегульовано в абзаці другому частини третьої статті 23 цього Закону, тоді як на час розгляду цих вимог таке звернення визначалося нормами абзаців другого, третього частини другої статті 45 КУзПБ, із введенням в дію якого з 21.10.2019 Закон про банкрутство втратив чинність.
78. Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 23 Закону про банкрутство в редакції від 19.01.2013, яка діяла до 21.10.2019, було передбачено, що забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.
79. Натомість абзацами другим, третім частини другої статті 45 КУзПБ визначено, що забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.
80. Порівняльний аналіз змісту цих норм свідчить, що, на відміну від абзацу другого частини третьої статті 23 Закону про банкрутство, норми абзацу третього частини другої статті 45 КУзПБ передбачають також право забезпеченого кредитора частково відмовитися від забезпечення зобов`язання.
81. Отже, абзацом третім частини другої статті 45 КУзПБ передбачено декілька можливих правових моделей поведінки забезпеченого кредитора, які застосовуються залежно від змісту заставних відносин кредитора і боржника (майнового поручителя): 1) забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника в частині вимог, що є незабезпеченими; 2) забезпечені кредитори можуть повністю відмовитися від забезпечення; 3) забезпечені кредитори можуть частково відмовитися від забезпечення.
82. Утім, наведене правове регулювання не забезпечує єдиного правозастосування щодо визначення розміру вимог забезпечених кредиторів до боржника (майнового поручителя, який не є боржником в основному зобов`язанні) та не сприяє правовій визначеності під час вирішення цього питання.
83. Суд зауважує, що принцип правової визначеності є невід`ємною, органічною складовою принципу верховенства права. Він гарантує забезпечення легкості з`ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності. Правова визначеність вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість ситуацій правовідносин, що виникають.
84. Принцип правової визначеності має широке застосування у практиці ЄСПЛ. Зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 18.12.2018 у справі "Новік проти України" судом зазначено, що "надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога "якості закону" в розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля".
85. Очевидно, що відсутність чіткого регулювання визнання розміру вимог забезпечених кредиторів сприяє виникненню на практиці випадків формування різних підходів до визнання розміру вимог забезпечених кредиторів. Зокрема:
I підхід - вимоги кредитора, якщо інше не обумовлено договором, визнаються забезпеченими лише в розмірі вартості предмета застави (іпотеки), визначеної між кредитором та боржником (майновим поручителем, який не є боржником в основному зобов`язанні) у договорі застави (іпотеки), що згодом на практиці має наслідком виникнення випадків повторного звернення кредитора до суду із заявою про визнання його вимог забезпеченими у разі продажу предмету застави (іпотеки) за ціною, вищою за ту, що погоджена в договорі застави (див. mutatis mutandis постанову Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 921/184/16-г/10);
II підхід - вимоги кредитора, якщо інше не обумовлено договором, визнаються забезпеченими лише в розмірі вартості предмета застави (іпотеки), погодженої між кредитором та боржником (майновим поручителем, який не є боржником в основному зобов`язанні) у договорі застави (іпотеки), а в іншій частині вимоги є незабезпеченими та погашаються у черговості, визначеній КУзПБ. У такому разі кредитор одночасно буде і забезпеченим, і конкурсним та матиме не тільки право на участь у зборах кредиторів з правом вирішального голосу, але й на отримання задоволення решти незабезпечених вимог за рахунок іншого майна боржника, яке не є предметом забезпечення (ця справа);
III підхід - вимоги кредитора, якщо інше не передбачено договором, визнаються забезпеченими у розмірі всієї суми заявлених вимог до боржника (майнового поручителя, який не є боржником в основну зобов`язанні).
86. Тож у цій справі перед судом касаційної інстанції постало питання про формування єдиного підходу до визначення розміру вимог забезпечених кредиторів до боржника (майнового поручителя, який не є боржником в основному зобов`язанні).
87. ЄСПЛ зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення від 06.12.2007 у справі "Воловік проти України").
88. Функція роз`яснення та тлумачення положень національного закону належить насамперед національним судам (рішення ЄСПЛ від 28.09.1999 у справі "Озтюрк проти Туреччини").
89. Одним із завдань Верховного Суду є тлумачення чинного законодавства, усунення недоліків законодавчої техніки та нормативних прогалин.
90. Тлумачачи закон під час його застосування до конкретних правовідносин, суд повинен керуватися як завданням судочинства, так і загальними засадами цивільного законодавства, зокрема засадами справедливості, добросовісності та розумності.
91. Суд враховує, що процедура банкрутства за своєю суттю є конкурсним процесом, основною метою якого, зокрема, є рівномірне і справедливе задоволення вимог всієї сукупності кредиторів неплатоспроможного боржника.
92. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.
93. Унаслідок конкуренції прав кредиторів за умови недостатності майна боржника виникає необхідність спеціального правового регулювання.
94. Тому в конкурсному процесі важливим є визначення статусу кредиторів у справі про банкрутство, оскільки від того, якими правами та обов`язками вони наділені і як ефективно їх використовують, залежить досягнення основної мети конкурсного провадження - задоволення/погашення вимог кредиторів.
95. Статус кредиторів у справі про банкрутство визначають характер їх вимог до боржника, забезпеченість вимог, час виникнення зобов`язання, характер інтересу, що захищається, інші критерії.
96. Правове визначення терміна "забезпечені кредитори" розкрито в статті 1 КУзПБ, якою до них віднесено кредиторів, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника.
97. Системний аналіз норм статті 572 ЦК України, статті 1 Закону України "Про заставу", статті 1 Закону України "Про іпотеку" свідчить, що законодавець при конструюванні відповідних правових норм так чи інакше текстуально використовує поняття "переважність права заставодавця (іпотекодавця) перед іншими кредиторами на задоволення своїх вимог за рахунок заставного (іпотечного) майна".
98. Отже, сутність застави (іпотеки) полягає не лише в тому, щоб забезпечити основне зобов`язання в повному обсязі, а в тому, що правом застави (іпотеки) є право на чужу річ, яке належить кредитору в забезпечення його права вимоги за зобов`язанням і яке виявляється в можливості переважного (порівняно з іншими кредиторами) задоволення із цінності цієї речі.
99. Таке переважне право також закріплено в частині шостій статті 64 КУзПБ, якою встановлено, що погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом, позачергово.
100. Відкриття провадження у справі про банкрутство щодо боржника не змінює суті заставного (іпотечного) зобов`язання, зазнає змін лише процедура задоволення вимог кредитора, які забезпечені заставою (іпотекою), з урахуванням чого норми КУзПБ щодо забезпечених кредиторів слід застосовувати з огляду на відповідні суміжні норми законодавства про заставу (іпотеку).
101. Тому визначення забезпеченого зобов`язання та, відповідно, вимог забезпеченого кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, має здійснюватися з урахуванням положень законодавства, яке регулює забезпечення зобов`язань, зокрема статей 572, 575, 589 ЦК України, Законів України "Про заставу", "Про іпотеку" (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 902/492/17).
102. У справі, що розглядається, вимоги, забезпечені заставою, заявлено АТ "Банк Кредит Дніпро" до боржника, який є майновим поручителем за зобов`язаннями позичальника за Кредитним договором, укладеним із заявником.
103. За змістом положень статті 589 ЦК України, статей 7, 11 Закону України "Про іпотеку", статті 19 Закону України "Про заставу" заставодаводежатель, а у іпотечних правовідносинах - іпотекодержатель (якщо інше не передбачено договором або законом) має право задовольнити всі свої забезпечені заставою чи іпотекою вимоги до боржника (майнового поручителя, який не є боржником в основному зобов`язанні), визначені на момент фактичного задоволення, за рахунок майнового поручителя у розмірі фактичної реалізації предмета застави, що здійснюється в порядку, передбаченому законодавством. Цей висновок узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 15.05.2018 у справі № 902/492/17.
104. Частиною першою статті 12 Закону України "Про заставу", якою врегульовано зміст договору застави, однією з істотних умов такого договору визначено опис предмета застави. Аналогічно до істотних умов договору іпотеки віднесено опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані (пункт 3 частини першої статті 18 Закону України "Про іпотеку").
105. Таким чином, вартість предмета застави не є істотною умовою відповідного договору та її відсутність не робить такий договір недійсним.
106. Відсутність у законі імперативної вимоги щодо оцінки предмета застави (іпотеки) як істотної умови договору пов`язана з тим, що майно (нерухомість), за загальним правилом, має свою вартість та певну цінність, яка не завжди відповідає дійсній вартості цього предмета як на час визначення розміру вимог, так і на момент реалізації майна задля задоволення вимог забезпеченого кредитора. Така оцінка є лише припущенням щодо реальної вартості майна, оскільки відповідна оцінка із часом може змінитися: або зростати або зменшуватися під впливом конкретних причин (коливання ринкових цін на нерухомість, знецінення майна, втрата ним своїх споживчих або ексклюзивних якостей тощо).
107. Водночас, аналіз норм КУзПБ свідчить, що в процедурі розпорядження майном на стадії формування реєстру кредиторів не передбачено будь-якої оцінки майна для визначення його вартості. Відповідно до частини восьмої статті 45 КУзБП розпорядник майна зобов`язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром. Лише у процедурі ліквідації до повноважень ліквідатора належить: визначення початкової вартості майна банкрута (частина перша статті 61 КУзБП); визначення початкової вартості продажу майна банкрута (частина перша статті 63 КУзБП); визначення початкової ціни як однієї з умов продажу за погодженням з комітетом кредиторів та забезпеченим кредитором (щодо майна, яке є предметом забезпечення) (частини перша, друга статті 75 КУзБП).
108. Із урахуванням наведеного погоджена сторонами вартість предмета застави (іпотеки) у договорі застави (іпотеки) не може обмежувати розмір зобов`язань боржника (майнового поручителя, який не є боржником в основному зобов`язанні), забезпечених заставою (іпотекою), позаяк з огляду на викладене вище сума задоволення вимог заставодержателя (іпотекодержателя) пов`язується саме з вартістю фактичної реалізації предмета застави (майнової поруки), якщо інше не встановлено договором застави (іпотеки).
109. У справі про банкрутство кінцева вартість заставного (іпотечного) майна для цілей проведення розрахунків із забезпеченим кредитором формується в момент його реалізації за наслідком якої з дотриманням вимог КУзПБ застава (іпотека) припиняється, а вимоги забезпеченого кредитора вважаються погашеними.
110. Звідси помилковим є І підхід щодо визначення забезпеченими вимог кредитора, виключно в розмірі вартості предмета застави, визначеної між кредитором та боржником (майновим поручителем, який не є боржником в основному зобов`язанні) у договорі застави, оскільки він має наслідком порушення прав та інтересів такого кредитора у разі продажу заставного (іпотечного) майна за ціною, вищою за ту, що погоджена сторонами в договорі застави (іпотеки), та не відповідає суті заставного зобов`язання, яке передбачає використання коштів від реалізації майна заставного майна на задоволення вимог забезпеченого кредитора, які це майно забезпечує.
111. Не є правильним і ІІ підхід щодо визначення таких вимог в розмірі вартості предмета застави, визначеної між кредитором та боржником (майновим поручителем, який не є боржником в основному зобов`язанні) у договорі застави, а в іншій частині вимоги є незабезпеченими, адже відповідний підхід може мати наслідком порушення прав та інтересів інших кредиторів, оскільки кредитор у цьому разі отримує можливість задовольнити заявлені ним грошові вимоги не лише за рахунок заставного майна боржника (майнового поручителя, який не є боржником основному зобов`язанні), а й за рахунок іншого майна. До того ж такий у цьому випадку кредитор буде і забезпеченим, і конкурсним та додатково матиме право на участь у зборах кредиторів з правом вирішального голосу.
112. Окрім того, наведені підходи не узгоджуються з метою та принципами конкурсного процесу, до яких віднесено, зокрема, заборону на індивідуальне задоволення вимог кредиторів; задоволення вимог кредиторів в порядку черговості; задоволення вимог кожної черги після повного задоволення вимог кредиторів попередньої черги; задоволення вимог кредиторів у разі недостатності коштів боржника для задоволення вимог кредиторів, однієї черги пропорційно сумам їх вимог. Дотримання цього порядку спрямоване на унеможливлення переважного задоволення вимог одних кредиторів на шкоду іншим.
113. Тож очевидно, що за наявності недостатньо чіткого формулювання абзацу третього частини другої статті 45 КУзПБ для того, аби суб`єкт відповідного припису міг передбачити наслідки його застосування під час визначення вимог забезпечених кредиторів до боржника (майнового поручителя, який не боржником в основному зобов`язанні), неможливо забезпечити розумну передбачуваність судових рішень, ухвалених за результатом розгляду вимог забезпечених кредиторів.
114. ЄСПЛ неодноразово зауважував, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення у справах "Кантоні проти Франції" від 11.11.1996, "Вєренцов проти України" від 11.04.2013).
115. У рішенні ЄСПЛ від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначено, що відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу "якості закону". У разі коли законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.
116. Ураховуючи викладене, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду з метою єдності та сталості судової практики щодо визначення розміру забезпечених вимог кредиторів дійшов висновку, що вимоги забезпеченого кредитора, якщо інше не обумовлено договором застави (іпотеки) та немає заяви такого кредитора про повну чи часткову відмову від забезпечення, до майнового поручителя, який не є боржником в основному зобов`язанні, є забезпеченими в цілому незалежно від облікової оцінки заставного (іпотечного) майна визначеної сторонами в договорі застави (іпотеки).
117. Такий підхід враховує положення абзацу третього частини другої статті 45 КУзПБ, та мінімізує виникнення проблемних ситуацій, про які зазначалося у цій постанові. Забезпечений кредитор при такому підході самостійно визначає модель поведінки щодо своєї участі у справі про банкрутство: або його вимоги є повністю забезпеченими (з урахуванням умов відповідного договору застави (іпотеки)), однак при цьому він бере участь у засіданні зборів кредиторів та комітеті кредиторів лише з правом дорадчого голосу, або він вчиняє активні процесуальні дії щодо повної чи часткової відмови від забезпечення і таким чином набуватиме право вирішального голосу на зборах кредиторів.
118. За наведеного Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій щодо визнання забезпеченими вимог кредитора АТ "Банк Кредит Дніпро" в розмірі вартості предмета застави (3 144 875,13 грн), визначеної між кредитором та боржником (майновим поручителем, який не є боржником в основному зобов`язанні) в Договорі застави, а решти вимог в сумі 59 949 748,94 грн як незабезпечених із включенням їх до четвертої черги задоволення вимог кредиторів.
Щодо суті заявлених вимог
119. Предметом заяви АТ "Банк Кредит Дніпро" про визнання грошових вимог до боржника є вимоги в сумі 63 094 624,07 грн, до складу яких, з урахуванням долученого до заяви розрахунку, входить прострочена заборгованість та прострочені відсотки за кредитом.
120. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду звертає увагу, що визначаючи розмір заборгованості боржника, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений кредитором розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов`язком суду (подібний висновок щодо обов`язку суду під час перевірки розрахунку заявлених позовних вимог викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17).
121. Господарські суди, вирішуючи питання про визнання заявлених забезпечених кредиторських вимог та включення їх окремо до реєстру, повинні застосовувати статтю 19 Закону України "Про заставу" та статтю 7 Закону України "Про іпотеку" і встановити на підставі належних та допустимих доказів, які саме вимоги кредитора, зазначені в його заяві, забезпечені заставою майна, та розмір цих вимог незалежно від вартості цього майна за договором (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 902/492/17).
122. Надаючи оцінку розміру заявлених забезпечених кредиторських вимог судам належало врахувати висновки щодо нарахування процентів за кредитом, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, в яких зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
123. Однак, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки розрахунку заявленої АТ "Банк Кредит Дніпро" суми грошових вимог, складових цієї суми (періоду та розміру заявлених вимог).
124. Водночас, зважаючи на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, які встановлені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд позбавлений можливості дослідити проведений АТ "Банк Кредит Дніпро" розрахунок заявлених кредиторських вимог та встановити його обґрунтованість, чого не зробили й суди попередніх інстанцій (аналогічної позиції щодо неможливості перевірки судом касаційної інстанції розрахунку заявлених вимог дотримується Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 та від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17).
Щодо відступу від висновку Верховного Суду
125. Відповідно до частини першої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.
126. У постанові Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 905/2028/16, від висновків у якій мав намір відступити Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, предметом судового розгляду були грошові вимоги кредитора до боржника, обґрунтовані наявністю у нього заборгованості за кредитним договором, для забезпечення зобов`язань за яким між цими ж сторонами було укладено договір застави.
127. Натомість у справі, яка розглядається, предметом судового розгляду є заява кредитора про визнання грошових вимог до боржника, обґрунтована тим, що він є майновим поручителем позичальника банку за зобов`язанням за Кредитним договором відповідно до договору застави майнових прав.
128. Отже, правовідносини у цих справах не є подібними (у справі № 905/2028/16 грошові вимоги забезпеченого кредитора були заявлені до особи, яка є одночасно боржником за основним зобов`язанням та майновим поручителем, тоді як у справі, що розглядається - такі вимоги були заявлені до боржника майнового поручителя, який не є боржником за основним зобов`язанням).
129. За наведеного суд не вбачає підстав для відступу від висновку Верховного Суду щодо визначення розміру забезпечених вимог кредитора, викладеного в постанові від 17.06.2020 у справі № 905/2028/18.
Щодо суті касаційної скарги
130. Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанцій дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги ТзОВ "Вест Енергоінвест".
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
131. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
132. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
133. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).
134. За таких обставин відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, тому постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
135. Під час нового розгляду справи, суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин справи, прав і обов`язків сторін, зокрема надати оцінку змісту заяви АТ "Банк Кредит Дніпро" з урахування сукупності долучених до неї доказів на підтвердження кредиторських вимог, в тому числі перевірити наданий кредитором розрахунок складових суми заявлених вимог та визначити розмір, природу цих вимог (забезпечені/незабезпечені).
Щодо судових витрат
136. Частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
137. Оскільки в цьому випадку справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.
Висновки щодо застосування норм права
138. Відповідно до частини другої статті 315 ГПК України у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.
139. На підставі викладеного Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду висловлює такий висновок про застосування норм права.
140. Тлумачення абзацу третього частини другої статті 45 КУзПБ у взаємозв`язку з положеннями статей 572, 575, 589 ЦК України, статей 7, 11, 17, 18 Закону України "Про іпотеку" та статей 12, 19, 28 Закону України "Про заставу" свідчить, що вимоги забезпеченого кредитора, якщо інше не обумовлено договором застави (іпотеки) та немає заяви такого кредитора про повну чи часткову відмову від забезпечення, до майнового поручителя, який не є боржником в основному зобов`язанні, є забезпеченими в цілому незалежно від облікової оцінки заставного (іпотечного) майна визначеної сторонами в договорі застави (іпотеки).
141. Кінцева вартість заставного (іпотечного) майна для цілей проведення розрахунків із забезпеченим кредитором формується в момент його реалізації.
142. Застава (іпотека) припиняється, а вимоги забезпеченого кредитора вважаються погашеними у разі реалізації предмета застави (іпотеки) з дотриманням вимог КУзПБ.
На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду
ПОСТАНОВИВ:
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. О. Банасько
Судді В. В. Білоус
О. В. Васьковський
С. В. Жуков
К. М. Огороднік
В. Г. Пєсков
В. Я. Погребняк
Н. Г. Ткаченко
_03_03.png)