Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
https://reyestr.court.gov.ua/Review/93037838
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 904/920/19
Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду:
О. О. Мамалуй - головуючий, судді: О. М. Баранець, І.Д. Кондратова, О. А. Кролевець, Л. В. Стратієнко, В. І. Студенець, І.В. Ткач,
за участю секретаря судового засідання - В.В. Шпорт,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно - транспортна компанія"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2019р.
у складі колегії суддів: Т. А. Верхогляд- головуючий, Л. М. Білецька, Ю. Б. Парусніков
за позовом ОСОБА_1
до
про визнання недійсними рішення загальних зборів учасників товариства та іпотечних договорів
за участю представників:
від позивача: І.А. Костенко,
від відповідача-1: Г.В. Кулик,
від відповідача-2: не з`явилися,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом до ТОВ "Торгівельно-транспортна компанія" та ОСОБА_2 , в якому просив суд, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, визнати недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Торгівельно-транспортна компанія" щодо передачі в іпотеку нерухомого майна товариства та укладення іпотечного договору; визнати недійсним іпотечний договір, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ "Торгівельно-транспортна компанія", посвідчений 26.07.2017р. приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Хоміч О.М. за реєстровим №872; визнати недійсним іпотечний договір, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ "Торгівельно-транспортна компанія", посвідчений 25.07.2017р. приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Хоміч О.М. за реєстровим №865.
Позов обґрунтовано тим, що загальні збори учасників товариства, на яких приймалось рішення про укладення іпотечних договорів щодо нерухомого майна товариства, були скликані з грубим порушенням корпоративних прав позивача та проведені за відсутності кворуму, передбаченого Законом України «Про господарські товариства», а також установчими документами товариства.
Позивач вважає, що іпотечні договори були укладені з перевищенням повноважень, всупереч ч. 3 ст. 238 ЦК України, оскільки від імені товариства вони були підписані генеральним директором ОСОБА_2 , який діяв в своїх особистих інтересах, так як він одночасно є іпотекодержателем.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2019 р. у справі №904/920/19 в задоволені позову відмовлено та скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 01.03.2019 р. у справі №904/920/19 (матеріали справи №904/783/19 за заявою про забезпечення позову).
Рішення суд мотивовано тим, що в матеріалах справи відсутні докази прийняття загальними зборами ТОВ "Торгівельно-транспортна компанія" рішень щодо передачі в іпотеку майна за спірними іпотечними договорами, їх наявність позивачем не доведена, у зв`язку з чим вимога про визнання таких рішень недійсними є безпідставною.
Суд зазначив, що задоволення позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до вимог ст. 74 ГПК України обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсними іпотечних договорів, оскільки внаслідок укладення цих договорів не відбулося відчуження майна, на яке позивач посилався в обґрунтування порушення своїх корпоративних прав, а докази порушення інших корпоративних прав позивача внаслідок укладення зазначених договорів відсутні.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2019р. у справі №904/920/19 рішення місцевого господарського суду скасовано, позовні вимоги задоволено частково, визнано недійсним іпотечний договір, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ "Торгівельно-транспортна компанія", посвідчений 25.07.2017 р. приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Хоміч О.М. за реєстровим №865; визнано недійсним іпотечний договір, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ "Торгівельно-транспортна компанія", посвідчений 26.07.2017 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Хоміч О.М. за реєстровим №872; припинено іпотеку (скасувати запис), номер запису 29002182, зареєстровану на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу (індексний номер 44132019) від 20.11.2018 р., приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Хоміч О.М.; скасовано заборону відчуження, номер запису про обтяження 28998651, зареєстровану на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 44132019) від 20.11.2018 р. приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Хоміч О.М.; скасовано заборону відчуження, номер запису про обтяження 28998684, зареєстровану на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 44132019) від 20.11.2018 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Хоміч О.М. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Суд апеляційної інстанції виходив із того, що іпотечними договорами були порушені корпоративні права позивача.
Також суд вказав, що положення спірних іпотечних договорів сформульовані таким чином, що для переходу права власності до іпотекодержателя не потребується укладення додаткових договорів (купівлі-продажу, міни, дарування, тощо), право іпотекодержателя зареєструвати право власності на предмет іпотеки є безумовним, тобто не потребує згоди іпотекодавця - товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно - транспортна компанія». Та обставина, що в результаті укладення оспорюваних іпотечних договорів не відбулося одразу ж відчуження майна, не свідчить про відсутність порушення корпоративних прав позивача.
Апеляційний суд також дійшов висновку, що при укладенні зазначених іпотечних договорів генеральний директор товариства ОСОБА_2 діяв всупереч інтересам товариства та іншого учасника - ОСОБА_1 , оскільки в забезпечення зобов`язань по поверненню позики в сумі 2 600 000,00 грн. передав в іпотеку майно товариства на загальну суму 52 576 559,00 грн., що в 20 разів перевищує суму позики. Укладення спірних договорів свідчить про порушення корпоративних прав позивача щодо управління справами товариства, розподілу прибутку товариства (з одержанням своєї частки) від господарської діяльності товариства та погіршення майнового стану підприємства, що впливає на права позивача як учасника, з часткою у статутному капіталі товариства в розмірі 50%.
Суд вказав, що іпотечні договори були укладені з перевищенням повноважень представника.
Також апеляційний суд зазначив про наявність підстав для задоволення вимог позивача припинити іпотеку (скасувати запис на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень), скасувати заборону відчуження майна, зареєстровану на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, як похідних.
ТОВ "Торгівельно - транспортна компанія", не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.
Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції, всупереч ст. ст. 14, 269 ГПК України, при постановленні оскаржуваного рішення вийшов за межі заявлених позивачем вимог, та вимог апеляційної скарги, оскільки самостійно вирішив питання про припинення іпотеки та скасування заборони відчуження за відсутності відповідних позовних вимог.
Також скаржник зазначає, що судами обох інстанцій не було встановлено факту перевищення вартості предмета іпотеки за обома оскаржуваними угодами над вартістю 50 відсотків майна відповідача-1.
У скарзі вказується, що генеральний директор товариства ОСОБА_2 уклав оспорювані правочини іпотеки без перевищення наданих йому повноважень у повній відповідності до приписів статуту товариства (п. п. 10.2.7 та 10.3.3) та ст. ст. 92, 97, 145, 238 ЦК України та Закону України «Про господарські товариства». Спірні іпотечні договори були підписані ОСОБА_2 не як представником, а як виконавчим органом управління товариства - генеральним директором, який діяв на підставі статуту і мав повноваження на їх підписання, у зв`язку з чим положення ч. 3 ст. 238 ЦК України застосуванню не підлягають.
Скаржник вважає, що для укладення спірних договорів іпотеки від 25 та 26 липня 2017 р. будь які рішення ані дирекції, ані загальних зборів товариства не потрібні.
Щодо вартості заставленого майна скаржник звертає увагу на умови ст. 37 Закону України «Про іпотеку», за якою у разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 % вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
Вказуючи на відсутність порушень корпоративних прав позивача при укладенні спірних договорів скаржник посилається на позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №916/2084/17 та зазначає, що підписання виконавчим органом договору з іншою особою без передбаченої статутом згоди вищого органу цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства у його відносинах з іншою особою - стороною договору, а не корпоративних прав його учасників.
ОСОБА_2 у відзиві на касаційну скаргу підтримує вимоги скарги та вказує на відсутність порушень укладенням оспорюваних іпотечних договорів корпоративних прав позивача, що є самостійною підставою для відмови у позові.
ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Позивач зазначає, що відповідач-2 як генеральний директор товариства, який одночасно є учасником товариства та стороною спірних договорів іпотеки, не мав повноважень одноосібно приймати рішення про укладення зазначених договорів.
Позивач також вважає безпідставним посилання товариства на правову позицію, наведену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №916/2084/17, в якій предметом спору було підписання виконавчим органом товариства без передбаченої статутом згоди вищого органу цього товариства договору з іншою особою. Водночас позивач наголошує, що стороною спірних договорів у цій справі був один із учасників Товариства, який в результаті їх укладення отримав можливість одноосібного заволодіння нерухомим майном Товариства.
В додаткових поясненнях позивач зазначає, що укладаючи договори іпотеки відповідачі мали на меті лише «виведення» об`єкту нерухомості з власності відповідача-1 на користь відповідача-2.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, сформованого 11.03.2019 за №1005100619, 25.11.2003 здійснено державну реєстрацію юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія", учасниками якого є: ОСОБА_2 , розмір внеску до статутного фонду - 100000,00 грн (50%); ОСОБА_1 , розмір внеску до статутного фонду - 100000,00 грн (50%).
Така ж інформація відображена в статуті ТОВ "Торгівельно - транспортна компанія", затвердженого протоколом загальних зборів учасників №04-12 від 25.04.2012 р.
Керівником товариства з 13.01.2012 є ОСОБА_2 .
25 липня 2017 р. між ОСОБА_2 , від імені якого діяла ОСОБА_3 , як іпотекодержателем та ТОВ "Торгівельно - транспортна компанія" в особі генерального директора ОСОБА_2, як іпотекодавцем було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Хоміч О.М. за реєстровим №865.
За умовами пункту 2.1 вказаного іпотечного договору іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно, яким є об`єкт нерухомого майна - будівлі та споруди, розташовані за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, сільська рада Чумаківська.
26 липня 2017 р. між ОСОБА_2 , від імені якого діяла ОСОБА_3 , як іпотекодержателем та ТОВ "Торгівельно - транспортна компанія" в особі генерального директора ОСОБА_2, як іпотекодавцем було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Хоміч О.М. за реєстровим №872.
Відповідно до пункту 2.1 цього іпотечного договору іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно, яким є об`єкт нерухомого майна - будівлі та споруди, розташовані за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, сільська рада Чумаківська.
Передані в іпотеку за іпотечним договором від 25.07.2017 та іпотечним договором від 26.07.2017 будівлі та споруди оцінені сторонами, у 31626650,00 грн. і 20949909,00 грн. відповідно. Зазначені об`єкти належать товариству на праві власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого 13.11.2007 Дніпропетровською районною державною адміністрацією.
Згідно з пунктами 1.2 іпотечних договорів, іпотекою за цими договорами забезпечується виконання іпотекодавцем зобов`язань перед іпотекодержателем, що виникають з договору позики, укладеного 25.07.2017 між іпотекодержателем та іпотекодавцем, а також договорів про внесення змін (доповнень) до нього, додатків до нього, що є невід`ємними його частинами, якщо такі будуть укладені між сторонами в подальшому, в тому числі щодо строку виконання зобов`язань, суми позики, а також інших обов`язкових платежів щодо: вчасного та в повному обсязі виконання зобов`язань з оплати суми, зазначеної в договорі позики, 2600000,00 грн на умовах, визначених договором позики.
Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За положеннями ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Апеляційний господарський суд задовольняючи частково позовні вимоги та визнаючи недійсними спірні іпотечні договори, укладені між ТОВ "Торгівельно - транспортна компанія" та ОСОБА_2 , виходив зокрема із того, що іпотечні договори були укладені з перевищенням повноважень представника, і їх укладення порушує корпоративні права позивача як учасника ТОВ "Торгівельно - транспортна компанія" з часткою у статутному капіталі в розмірі 50%.
ТОВ "Торгівельно - транспортна компанія" у касаційній скарзі зазначає про відсутність порушень корпоративних прав позивача при укладенні спірних іпотечних договорів, оскільки підписання виконавчим органом договору з іншою особою без передбаченої статутом згоди вищого органу цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства у його відносинах з іншою особою - стороною договору, а не корпоративних прав його учасників.
Верховний Суд з такими доводами скаржника погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до ст. ст. 509, 510 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів. Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.
Згідно зі статтями 92, 97 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, зокрема брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).
З наведених норм права вбачається, що за договором, укладеним товариством, права та обов`язки набуває таке товариство як сторона договору. При цьому, правовий стан (сукупність прав та обов`язків) безпосередньо учасників цього товариства жодним чином не змінюється.
Повноваження діяти від імені юридичної особи є можливістю створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов`язки юридичної особи (стаття 239 ЦК України). Таке повноваження не належить до корпоративних прав учасника юридичної особи.
Згода загальних зборів товариства на укладення договору є згодою органу управління товариства, який діє від імені товариства.
Підписання виконавчим органом товариства договору з іншою особою без передбаченої статутом згоди вищого органу цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства у його відносинах з іншою особою - стороною договору, а не корпоративних прав його учасника.
Отже, підписання генеральним директором ТОВ "Торгівельно - транспортна компанія" ОСОБА_2 оспорюваних договорів без передбаченої статутом згоди загальних зборів цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства, а не корпоративних прав позивача як учасника товариства, оскільки генеральний директор діяв саме від імені товариства, а не його учасників.
Вказана позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17, від 15.10.2019 у справі № 905/2559/17, від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18
Щодо способів захисту порушених прав Велика Палата Верховного Суду також зазначала у постанові від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16, зокрема, що належним способом захисту права учасника юридичної особи може бути також подання ним позову в інтересах юридичної особи до її посадової особи про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, на підставі п. 12 ч. 1 ст. 20, ст. 54 ГПК України. Якщо учасник товариства не може звернутися з позовом до посадової особи від імені товариства, бо розмір його частки є недостатнім для цього з огляду на вимоги частини першої статті 54 ГПК України, то такий учасник вправі вийти з товариства і вимагати виплати йому вартості частки, а також подати позов до самого товариства та/або його учасників, якщо він вважає, що рішенням загальних зборів учасників товариства щодо відчуження майна йому було завдано збитків.
Суд констатує, що інтереси товариства можуть не збігатися з інтересами окремих його учасників, а інтереси учасників товариства також не завжди збігаються. Тому, вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суди мають враховувати баланс інтересів усіх учасників та самого товариства, уникати зайвого втручання в питання діяльності товариства, які вирішуються виключно зборами учасників товариства.
Таким чином, висновки апеляційного господарського суду про порушення корпоративних прав позивача як учасника ТОВ "Торгівельно - транспортна компанія" укладеними товариством з ОСОБА_2 іпотечними договорами, є помилковими та безпідставними, а оскаржувана постанова прийнята судом апеляційної інстанції без врахування наведених вище норм права.
Відсутність порушення спірними договорами прав та інтересів позивача є самостійною підставою для відмови у позові, тому Верховний Суд зазначає про відсутність підстав надавати оцінку дійсності спірних договорів.
Крім того, Суд погоджується з доводами скаржника про порушення апеляційним господарським судом ст. ст. 14, 269 ГПК України.
Згідно зі ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в рішенні місцевого господарського суду, позивачем було подано уточнену позовну заяву, відповідно до якої останній просив суд визнати недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ "Торгівельно-транспортна компанія", та визнати недійсними іпотечні договори. Вказану уточнену позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Суд першої інстанції розглядав спір саме в межах цих позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Таким чином, апеляційний господарський суд, приймаючи рішення про припинення іпотеки та скасування заборон відчуження, вийшов за межі позовних вимог та за межі розгляду справи судом апеляційної інстанції, чим порушив наведені вище норми процесуального законодавства.
Крім того, апеляційний господарський суд погодився з судом першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги в частині визнання недійсним рішення загальних зборів товариства про відчуження майна, оскільки відсутні докази прийняття такого рішення загальними зборами учасників товариства, проте безпідставно скасував повністю рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2019.
З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що оскаржувана постанова апеляційної інстанції у даній справі підлягає скасуванню як така, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Місцевий господарський суд, відмовляючи в задоволенні позову в частині визнання недійсними іпотечних договорів, вказав на відсутність доказів порушення корпоративних прав позивача внаслідок укладення зазначених договорів.
Верховний Суд погоджується з такими висновками господарського суду першої інстанції, але з мотивів, викладених в даній постанові, а тому рішення господарського суду першої інстанції підлягає залишенню в силі.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
Відповідно до ст. 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
На підставі вищевикладеного, Верховний Суд, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм права знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, у зв`язку зі скасуванням постанови суду апеляційної інстанції та залишенням у силі рішення місцевого господарського суду, Верховний Суд здійснює розподіл судових витраті і покладає витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги на позивача.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно - транспортна компанія" задовольнити.
Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2019р. у справі №904/920/19 скасувати.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2019 р. у справі №904/920/19 залишити в силі.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно - транспортна компанія" 11 526 грн. судового збору за подання касаційної скарги.
Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. О. Мамалуй
Суддя О. М. Баранець
Суддя І. Д. Кондратова
Суддя О. А. Кролевець
Суддя Л. В. Стратієнко
Суддя В. І. Студенець
Суддя І. В. Ткач
_03_03.png)