Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
https://reyestr.court.gov.ua/Review/92527169
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 916/922/16
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду:
Банаська О. О. - головуючого, суддів: Білоуса В. В., Васьковського О. В., Жукова С. В., Погребняка В. Я., Ткаченко Н. Г.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.01.2020
у складі колегії суддів: Колоколова С. І. - головуючого, Разюк Г. П., Савицького Я. Ф.
та ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.12.2019
у складі судді Найфлейша В. Д.
у справі за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ"
про стягнення 193 151,29 грн
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст та підстави заяви про видачу дубліката виконавчого документа
1. У листопаді 2019 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України", заявник) звернулося до Господарського суду Одеської області із заявою від 23.11.2019 № 1415-1023-19 (вх. № 2-5796/16 від 27.11.2019) про видачу дубліката виконавчого документа, в якій заявник просить суд видати дублікат наказу Господарського суду Одеської області від 13.07.2016 у справі № 916/922/16 про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" (далі - АТ "Одеська ТЕЦ") на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 129 675,15 грн основної заборгованості, 4 195,32 грн - 3 % річних, 57 785,27 грн інфляційних втрат та 2 875,40 грн витрат зі сплати судового збору.
2. Заява АТ "НАК "Нафтогаз України" мотивована втратою наказу Господарського суду Одеської області від 13.01.2016 під час виконання рішення суду від 29.06.2016 у цій справі, відсутністю спливу строку пред`явлення наказу до виконання та непогашенням АТ "Одеська ТЕЦ" заборгованості за цим наказом суду.
3. Правовою підставою для видачі дубліката наказу в цій справі заявник зазначає норми статей 326, 327, 329, підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), статті 12 Закону України "Про виконавче провадження".
Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
4. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.06.2001 порушено провадження у справі № 17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 про банкрутство АТ "Одеська ТЕЦ".
5. 29.06.2016 Господарським судом Одеської області прийнято рішення у справі № 916/922/16 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу, яким позов АТ "НАК "Нафтогаз України" задоволено частково. Стягнуто з АТ "Одеська ТЕЦ" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 129 675,15 грн основної заборгованості, 4 195,32 грн - 3 % річних, 57 785,27 грн інфляційних втрат, 2 875,40 грн витрат зі сплати судового збору.
6. 13.07.2016 на виконання цього рішення Господарським судом Одеської області видано відповідний наказ.
7. 28.09.2016 стягувач пред`явив наказ Господарського суду Одеської області від 17.03.2016 у справі № 916/922/16 до примусового виконання у Суворовський відділ державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі - Суворовський ВДВС міста Одеса).
8. 04.10.2016 Суворовським ВДВС міста Одеси відкрито виконавче провадження ВП № 52489396 з виконання наказу Господарського суду Одеської області від 13.07.2016 у справі № 916/922/16.
9. Постановою Господарського суду Одеської області від 13.12.2016 у справі № 17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 АТ "Одеська ТЕЦ" визнано банкрутом.
10. 27.12.2016 старшим державним виконавцем Суворовського ВДВС міста Одеса Лисогор В. Г. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Одеської області від 13.07.2016 № 916/922/16 у зв`язку з визнанням боржника банкрутом на підставі пункту 7 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження".
11. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.03.2017 у справі № 17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 визнано кредиторські вимоги АТ "НАК "Нафтогаз України", до яких увійшла заборгованість, стягнута за рішенням Господарського суду Одеської області від 29.06.2016 у справі № 916/922/16.
12. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.01.2019 провадження у справі № 17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 про банкрутство АТ "Одеська ТЕЦ" припинено відповідно до вимог частини п`ятої статті 12 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна".
13. 29.05.2019 стягувач звернувся до Господарського суду Одеської області з заявою про направлення наказів про стягнення коштів з АТ "Одеська ТЕЦ" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України", зокрема у справі № 916/922/16.
14. Господарський суд Одеської області листом від 24.07.2019 повідомив стягувача, що у матеріалах справи № 17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 відсутні чотири накази, у тому числі наказ від 13.07.2016 у справі № 916/922/16.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
15. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.12.2019 у справі № 916/922/16 задоволено заяву АТ "НАК "Нафтогаз України" про видачу дубліката виконавчого документа в порядку підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України та видано дублікат наказу Господарського суду Одеської області від 13.07.2016 у справі № 916/922/16.
16. Місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви АТ "НАК "Нафтогаз України" про видачу дубліката виконавчого документа з огляду на встановлені обставини втрати наказу Господарського суду Одеської області від 13.07.2016 (наказ не надійшов від відділу ДВС до суду й не міститься у матеріалах справи) та звернення стягувача з відповідною заявою до суду в межах строку пред`явлення наказу до виконання.
17. Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 23.01.2020 ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.12.2019 у справі № 916/922/16 залишив без змін, погодившись із висновками місцевого господарського суду щодо наявності підстав для видачі дубліката наказу суду від 13.07.2016 у цій справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
18. 20.02.2020 АТ "Одеська ТЕЦ" звернулося через Південно-західний апеляційний господарський суд до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.12.2019 у справі № 916/922/16 з вимогою скасувати оскаржувані судові рішення повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви АТ "НАК "Нафтогаз України" про видачу дубліката наказу Господарського суду Одеської області від 13.07.2016 у справі № 916/922/16.
19. Підставою касаційного оскарження судових рішень АТ "Одеська ТЕЦ" визначено неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме статті 12 Закону України "Про виконавче провадження", норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) та підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України. Тобто приписи абзацу другого частини другої статті 287 ГПК України.
Рух касаційної скарги
20. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 916/922/16 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, суддів - Катеринчук Л. Й., Васьковського О. В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 05.03.2020.
21. Ухвалою Верховного Суду від 16.03.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 916/922/16 за касаційною скаргою АТ "Одеська ТЕЦ"; призначено розгляд скарги у відкритому судовому засіданні на 09.04.2020; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 02.04.2020.
22. 01.04.2020 на адресу Верховного Суду від АТ "НАК "Нафтогаз України" надійшов відзив на касаційну скаргу від 27.03.2020 № 1415-2099-20, в якому стягувач просить залишити касаційну скаргу AT "Одеська ТЕЦ" без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
23. Ухвалою Верховного Суду від 01.04.2020 призначено розгляд касаційної скарги АТ "Одеська ТЕЦ" у порядку письмового провадження, повідомлено учасників справи про можливість подати процесуальні документи (заяви, клопотання, скарги, відзиви тощо) на електронну адресу суду, поштою або іншими дистанційними засобами зв`язку.
24. У зв`язку з відпусткою судді Катеринчук Л. Й. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 916/922/16 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, суддів Васьковського О. В., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 06.04.2020, яку ухвалою від 07.04.2020 новим складом суду прийнято до провадження.
Передача справи на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство
25. Ухвалою Верховного Суду від 06.05.2020 справу № 916/922/16 за касаційною скаргою AT "Одеська ТЕЦ" передано на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
26. Підставою передання справи слугувало існування в межах судової палати для розгляду справ про банкрутство різного підходу до визначення початку перебігу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання після закінчення виконавчого провадження у зв`язку з визнанням боржника банкрутом та подальшим припиненням провадження у справі про банкрутство цього боржника.
27. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 916/922/16 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, суддів: Білоуса В. В., Васьковського О. В., Жукова С. В., Катеринчук Л. Й., Огородніка К. М., Пєскова В. Г., Погребняка В. Я., Ткаченко Н. Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 19.05.2020.
28. Ухвалою від 21.05.2020 справу прийнято до провадження судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та призначено розгляд касаційної скарги AT "Одеська ТЕЦ" у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
29. 27.07.2020 суддя-доповідач у справі на підставі частини сьомої статті 303 ГПК України направив на адресу Науково-консультативної ради при Верховному Суді лист від 27.07.2020 № 22.2-11/822 з проханням підготувати науковий висновок щодо застосування частин першої, п`ятої статті 12, пункту 9 частини першої статті 37, пункту 8 частини першої статті 39, частини першої статті 40 Закону України від 02.06.2016 № № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII) у контексті визначення початку перебігу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання після закінчення виконавчого провадження у зв`язку з визнанням боржника банкрутом та подальшого припинення провадження у справі про банкрутство цього боржника, а також питання можливості повторного пред`явлення до виконання раніше повернутого виконавчого документа з підстав визнання боржника банкрутом.
30. Фахівцям Науково-консультативної ради при Верховному Суді були поставлені такі запитання:
1. З яким юридичним фактом пов`язаний початок відліку строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку з визнанням боржника банкрутом та подальшим припиненням (закриттям) провадження у справі про банкрутство цього боржника: 1) з датою закінчення виконавчого провадження? 2) з датою припинення (закриття) провадження у справі про банкрутство? 3) з датою пред`явлення виконавчого документа до виконання?
2. Чи може бути знову розпочате виконавче провадження, яке було закінчено у зв`язку з визнанням боржника банкрутом у разі закриття провадження у справі про банкрутство боржника за відсутності факту задоволення вимог стягувача та їх погашення (списання, прощення) відповідно до Закону про банкрутство?
3. З яким юридичним фактом пов`язується можливість застосування частини п`ятої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII: 1) з постановою про повернення виконавчого документа, прийнятої на підставі частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII? 2) з встановленням заборони на проведення виконавчих дій у справі про банкрутство у зв`язку з визнанням боржника банкрутом та відкриттям ліквідаційної процедури (стаття 38 Закону про банкрутство в редакції Закону № 2343-ХІІ)?
31. 10.09.2020 на адресу Верховного Суду надійшов науковий висновок членів Науково-консультативної ради при Верховному Суді - кандидата юридичних наук Беляневича В. Е. та доктора юридичних наук, професора Беляневич О. А., в якому на поставлені запитання надано такі відповіді:
1. Початок відліку строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку з визнанням боржника банкрутом та подальшим припиненням (закриттям) провадження у справі про банкрутство цього боржника пов`язаний з таким юридичним фактом: датою припинення (закриття) провадження у справі про банкрутство;
2. Виконавче провадження, яке було закінчено у зв`язку з визнанням боржника банкрутом у разі закриття провадження у справі про банкрутство боржника за відсутності факту задоволення вимог стягувача та їх погашення (списання, прощення) відповідно до Закону про банкрутство, могло бути розпочате знову, якщо провадження у справі про банкрутство закрито в період з 19.01.2013 до 05.10.2016;
3. Можливість застосування частини п`ятої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII пов`язується з постановою про повернення виконавчого документа на підставі частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII і не пов`язується із встановленням заборони на проведення виконавчих дій у справі про банкрутство у зв`язку з визнанням боржника банкрутом та відкриттям ліквідаційної процедури (стаття 38 Закону про банкрутство в редакції Закону № 2343-XII).
32. У зв`язку з відпусткою суддів Катеринчук Л. Й., Пєскова В. Г. та Огородніка К. М. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 916/922/16 визначено суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, суддів: Білоуса В. В., Васьковського О. В., Жукова С. В., Погребняка В. Я., Ткаченко Н. Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 27.10.2020, яку ухвалою суду від 28.10.2020 прийнято до провадження.
Щодо реалізації учасниками справи процесуальних прав
33. Згідно з пунктами 1, 2 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
34. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом (частини перша, друга статті 13 ГПК України).
35. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, керує ходом судового процесу; роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 3, 4 частини п`ятої статті 13 ГПК України).
36. За змістом пунктів 2, 3 частини першої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
37. Відповідно до частини першої статті 295 ГПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
38. Отже, учасник справи, який не є касатором, має право, керуючись принципами рівності учасників процесу перед законом і судом та змагальності сторін, реалізувати своє процесуальне право на подання письмового відзиву на касаційну скаргу іншого учасника справи (висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 43/122).
39. Таке право реалізується учасником справи протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі.
40. Ухвалою Верховного Суду від 16.03.2020 поновлено АТ "Одеська ТЕЦ" пропущений строк на подання касаційної скарги; відкрито касаційне провадження у справі № 916/922/16 за касаційною скаргою АТ "Одеська ТЕЦ" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.12.2019; призначено розгляд касаційної скарги на 09.04.2020; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 02.04.2020.
41. Ця ухвала, як і інші судові рішення касаційного суду у справі № 916/922/16, надіслана на адресу учасників справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення та оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
42. Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
43. У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
44. На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитися з подіями процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).
45. На момент розгляду цієї касаційної скарги АТ "НАК "Нафтогаз України" надав письмовий відзив щодо поданої касаційної скарги. Будь-яких інших заяв, клопотань тощо від учасників справи щодо неможливості реалізації ними своїх процесуальних прав, висловлення власної позиції, надання пояснень щодо касаційної скарги до суду не надходило.
46. Ураховуючи викладене, суд констатує, що учасники справи мали достатньо часу для реалізації ними процесуальних прав, передбачених ГПК України, зокрема права на висловлення (викладення шляхом надіслання на поштову/електронну адреси суду) своєї позиції щодо касаційної скарги АТ "Одеська ТЕЦ".
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Доводи АТ "Одеська ТЕЦ"
47. В обґрунтування доводів касаційної скарги АТ "Одеська ТЕЦ" посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального (статті 12 Закону України "Про виконавче провадження") та неправильне застосування норм процесуального права (підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України), зазначаючи, зокрема, таке:
- АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до суду із заявою про видачу дубліката наказу, виконавче провадження з виконання якого було закінчено, що не передбачено законом;
- суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що строк пред`явлення наказу Господарського суду Одеської області від 13.07.2016 у справі № 916/922/16 сплив 05.10.2019, тоді як АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого документа лише 27.11.2019;
- трирічний строк пред`явлення наказу до виконання не переривався, а отже суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що цей строк не сплинув. АТ "НАК "Нафтогаз України" не зверталося до суду із заявою про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання;
- судами не встановлено факту втрати виконавчого документа. Заявником не надало жодних доказів відсутності наказу Господарського суду Одеської області від 13.07.2016 у справі № 916/922/16 в матеріалах виконавчого провадження;
- судами не враховано висновків Верховного Суду щодо строку в межах якого можна звернутися із заявою про видачу дубліката наказу, що викладені у постановах у справах № 2-3756/09, від 916/215/15-г, № 5023/1702/12.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
Доводи АТ "НАК "Нафтогаз України"
48. У відзиві на касаційну скаргу АТ "НАК "Нафтогаз України" заперечує щодо доводів касаційної скарги АТ "Одеська ТЕЦ" та просить суд оскаржувані судові рішення залишити без змін, зазначаючи, зокрема, таке:
- виконавчий документ стягувачем було пред`явлено для примусового виконання 18.08.2016, тому його строк пред`явлення до виконання перервався відповідно до статті 12 Закону України "Про виконавче провадження";
- ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.10.2019 провадження у справі № 17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 припинено відповідно до вимог частини п`ятої статті 12 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна". У зв`язку з цим строк пред`явлення виконавчого документа до виконання встановлюється з 15.01.2019 згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" та наказ може бути пред`явлений до виконання протягом трьох років відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження";
- оскільки виконавче провадження з виконання наказу від 13.07.2016 закінчено на підставі пункту 7 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" наказ було надіслано до суду, який прийняв постанову про визнання боржника банкрутом, тоді як наказ в матеріалах справи відсутній, а тому наявні достатні підстави вважати його втраченим.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
49. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон від 15.01.2020 № 460-XI), яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження судових рішень.
50. Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 15.01.2020 № 460-XI установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
51. Оскільки АТ "Одеська ТЕЦ" з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.12.2019 у справі № 916/922/16 звернулося до Верховного Суду 20.02.2020, тобто після набрання чинності Закону від 15.01.2020 № 460-XI, розгляд такої скарги судом здійснюється із застосуванням положень ГПК України у редакції чинній від 08.02.2020.
52. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
53. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
54. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
55. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
56. Об`єктом касаційного перегляду в цій справі є ухвала Господарського суду Одеської області від 04.12.2019 у справі № 916/922/16 про задоволення заяви АТ "НАК "Нафтогаз України" про видачу дубліката виконавчого документа та постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.01.2020, якою залишено зазначену ухвалу без змін.
57. Правовою підставою для подання заяви АТ "НАК "Нафтогаз України" визначено, зокрема, положення статей 326, 327, 329, підпункт 19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України, статті 12 Закону України "Про виконавче провадження".
58. З огляду на існування в межах судової палати для розгляду справ про банкрутство різних інтерпретаційних підходів у застосуванні норм права щодо визначення початку перебігу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у цій справі постало питання формування єдиної правової позиції щодо застосування норм Закону України "Про виконавче провадження" стосовно визначення початку перебігу цього строку в разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку з визнанням боржника банкрутом та в подальшому припиненням провадження у справі про банкрутство цього боржника.
59. У рішенні ЄСПЛ у справі "Лейла Шахін проти Туреччини" від 10.11.2005 зазначається, що згідно з практикою закон є чинним положенням, яке застосовується з урахуванням тлумачення, яке дають йому компетентні суди.
60. Згідно з частиною першою статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
61. Вирішуючи зазначене питання, з метою забезпечення формування єдиної правозастосовної практики Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду враховує таке.
Щодо умов видачі дубліката наказу у справі
62. Відповідно до статті 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.
63. Згідно зі статтею 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
64. Схожі положення містила стаття 115 ГПК України в редакції до 15.12.2017, чинній на момент ухвалення судового рішення у цій справі та видачі на його виконання наказу суду.
65. Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ суду є виконавчим документом (частини перша, друга статті 327 ГПК України). Аналогічні положення були передбачені статтею 116 ГПК України в редакції до 15.12.2017, чинній на момент набрання законної сили судовим рішенням у цій справі та видачі на його виконання наказу суду.
66. Згідно з частиною третьою статті 3 ГПК України (у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних рішень та розгляду справи судом касаційної інстанції) судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
67. Порядок вирішення питання щодо видачі дубліката виконавчого документа (наказу суду) до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів визначено підпунктом 19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.
68. Відповідно до підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.
69. Дублікат виконавчого документа - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Від оригіналу зазначений документ відрізняється лише спеціальною позначкою "Дублікат".
70. Аналіз змісту підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України свідчить, що основними критеріями для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа є: втрата виконавчого документа (загублення, викрадення, знищення, істотне пошкодження, що унеможливлює його виконання, тощо) та звернення до суду із заявою до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
71. Суд зауважує, що ГПК України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.
72. Водночас обов`язковою умовою для видачі дубліката наказу є звернення до суду з такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду (аналогічний висновок щодо умов видачі дубліката виконавчого документа викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 24/234, від 10.09.2018 у справі № 5011-58/9614-2012, від 21.01.2019 у справі № 916/215/15-г, від 23.05.2019 у справі № 5023/1702/12, від 11.11.2019 у справі № 5/229-04, від 01.04.2020 у справі № 916/924/16, від 18.06.2020 у справі № 24/262, від 03.08.2020 у справі № 904/9718/13, від 17.09.2020 у справі № 19/093-12 тощо).
73. Отже умовою для видачі дубліката наказу суду є подання відповідної заяви до суду відповідно до підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.
74. Ураховуючи викладене, під час вирішення питання про можливість видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення особи до суду з такою заявою обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини дотримання заявником строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
75. Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви (висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19)).
Щодо строку пред`явлення виконавчого документа до виконання
76. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 22 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час пред`явлення наказу суду до примусового виконання та відкриття виконавчого провадження з виконання цього виконавчого документа, далі - Закон України "Про виконавче провадження" № 606-XIV) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.
77. У пункті 1 частини другої цієї статті зазначено, що строк для виконання судових рішень встановлюється з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.
78. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті (пункт 1 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV).
79. Отже, виконавчий документ (наказ суду), виданий 13.07.2016 у справі № 916/922/16, підлягав пред`явленню стягувачем до примусового виконання протягом року з дня набрання рішенням законної сили.
80. Норми інституту процесуальних строків, що містяться у ГПК України, не передбачають, що процесуальний строк може перериватися. Утім, такі норми передбачені законодавством про виконавче провадження.
81. Згідно з пунктом 1 частини першої, частиною другою статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
82. Відповідно до частини другої статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
83. У справі, що розглядається, виконавчий документ пред`явлено стягувачем до примусового виконання до Суворовського ВДВС міста Одеси 09.2016. Зважаючи на це відповідно до статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV строк пред`явлення цього виконавчого документа до виконання перервався.
84. Водночас 10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIІI, яким збільшено строк пред`явлення виконавчих документів до виконання до трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили (частини перша, друга статті 12 цього Закону).
85. У пункті 5 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII визначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
86. Отже, законодавець збільшив до трьох років після набрання рішенням законної сили строк пред`явлення до виконання як наказів суду, виданих після набрання чинності 05.10.2016 Законом України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII, так і наказів суду, які були видані на виконання судових рішень до 05.10.2016 та строк пред`явлення яких до виконання не сплинув станом на 05.10.2016 (аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.12.2018 у справі № 910/11424/15, від 20.05.2019 у справі № 904/10285/15, від 30.07.2019 у справі № 922/3137/15, від 26.12.2019 у справі № 10/339/10).
87. Оскільки у цій справі на момент набрання чинності Законом України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII строк пред`явлення наказу Господарського суду Одеської області від 13.07.2016 не сплинув та був встановлений до 28.09.2017 (з огляду на переривання строку у зв`язку з пред`явленням наказу до виконання 28.09.2016), з урахуванням положень пункту 5 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" та частини першої статті 12 цього Закону на цей наказ поширюється вимога про збільшення строку для його пред`явлення до виконання до трьох років.
Щодо початку відліку строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у разі закінчення виконавчого провадження в зв`язку з визнанням боржника банкрутом та подальшим припиненням (закриттям) провадження у справі про банкрутство цього боржника
88. З наявних матеріалів справи вбачається, що відкрите 04.10.2016 виконавче провадження ВП № 52480396 з виконання наказу Господарського суду Одеської області від 13.07.2016 у справі № 916/922/16 було закінчено 27.12.2016 на підставі пункту 7 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV у зв`язку з визнанням АТ "Одеська ТЕЦ" банкрутом згідно з постановою Господарського суду Одеської області від 13.12.2016 у справі № 17-2-1-7-5-6- 5-21-2-32-39-18/01-5010 хоча виконавчі дії з виконання зазначеного наказу суду мали бути вчиненні відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIІI, який набрав чинності 05.10.2016.
89. Помилка органу ДВС у цьому разі полягає у тому, що ним не враховано відповідні зміни в законодавстві відповідно до яких після набрання чинності Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIІI виконавчі дії мали вчинятися відповідно до положень цього Закону. Втім така помилка за своїм наслідком жодним чином не вплинула на права учасників виконавчого провадження зважаючи на тотожне правове регулювання питання закінчення виконавчого провадження у разі визнання боржника банкрутом у пункті 8 частини першої статті 39 Законі України "Про виконавче провадження" № 1404-VIІI (в редакції станом на 27.12.2016, час винесення постанови відділу ДВС) та в пункті 7 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV якою вмотивовано постанову ДВС від 27.12.2016.
90. Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
91. Згідно з частиною першою статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII (у редакції, чинній на час закінчення виконавчого провадження з виконання наказу суду у цій справі та звернення стягувача з заявою про видачу дубліката цього наказу) строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.
92. Частиною четвертою статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII передбачено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
93. Суть переривання строку полягає у тому, що при настанні зазначених обставин (юридичних фактів) перебіг строку починається спочатку, а час, який минув до перерви, до нового строку не зараховується. Про це було безпосередньо зазначено у частині другій статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV, яка є попередньою редакцією Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII, тоді як в чинній редакції Закону питання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання урегульовано статтею 12, але в ній ця норма відсутня.
94. Норми щодо переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебувають у системному зв`язку із застосуванням норм, що регулюють завершення виконавчого провадження шляхом повернення виконавчого документа стягувачу.
95. Частина перша статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII (у редакції, чинній на час звернення стягувача із заявою про видачу дубліката наказу та розгляду цієї заяви судом) містить вичерпний перелік обставин, які є підставою для повернення виконавчого документа. Так, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: 1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; 4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа; 5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника); 6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі; 7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку; 8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася; 9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення; 10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
96. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону (частина п`ята статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII).
97. Поряд з поверненням виконавчого документа стягувачеві виконавче провадження завершується відповідно до статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII закінченням виконавчого провадження.
98. У частині першій статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII міститься вичерпний перелік підстав - обставин закінчення виконавчого провадження, які свідчать про: а) виконання рішення згідно з виконавчим документом; б) неможливість виконання рішення.
99. Порівняльний аналіз підстав зазначених процесуальних дій (повернення виконавчого документа та закінчення виконавчого провадження) свідчить, що, на відміну від підстав закінчення виконання, підстави повернення виконавчого документа не мають остаточного і незворотного характеру, в зв`язку з чим закон допускає повторне пред`явлення виконавчого документу до виконання, як це передбачено у частині п`ятій статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII. До того ж у наведеній нормі міститься посилання на статтю 12 зазначеного Закону, і це визначає системний зв`язок зі строками пред`явлення виконавчих документів до виконання, включаючи і правило щодо переривання строків.
100. Відповідно до абзацу другого частини першої статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
101. Крім того, у випадку закінчення виконавчого провадження виконавчий документ повертається до суду, який його видав, а у випадку повернення - повертається стягувачу.
102. У частині п`ятій статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII урегульовано початок відліку строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у разі його повернення. Зокрема, що строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється:
- у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення - з дня його повернення;
- у разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (пункт 9 частини першої статті 37 цього Закону).
103. Диспозиція частини п`ятої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII містить вказівку на деякі підстави повернення виконавчого документа, які є умовами застосування цієї норми. Тому її застосування безпосередньо пов`язане з частиною першою статті 37 цього Закону.
104. Водночас чинна редакція Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII жодним чином не пов`язує повернення виконавчого документа стягувачу та закінчення виконавчого провадження з процедурами банкрутства боржника. Вплив процедур банкрутства на виконавче провадження виявляється у таких процесуальних діях:
1) виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо боржника визнано банкрутом (пункт 3 частини четвертої статті 4 цього Закону);
2) виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) (пункт 4 частини першої статті 34 цього Закону);
3) виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі затвердження плану санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо стягувач включений до плану санації (пункт 8 частини першої статті 34 цього Закону).
105. Отже можливість застосування частини п`ятої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII пов`язується із постановою про повернення виконавчого документа на підставі частини першої статті 37 цього Закону і не пов`язується із встановленням заборони на проведення виконавчих дій у справі про банкрутство у зв`язку з визнанням боржника банкрутом та відкриттям ліквідаційної процедури (стаття 38 Закону про банкрутство в редакції Закону № 2343-XII).
106. Проте до введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства (21.10.2019) визнання боржника банкрутом було підставою для закінчення виконавчого провадження (пункт 8 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII, який виключено на підставі КУзПБ).
107. У цій справі постанову про закінчення виконавчого провадження від 27.12.2016 з виконання наказу Господарського суду Одеської області від 13.07.2016 № 916/922/16 винесено на підставі пункту 7 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV у зв`язку з визнанням боржника банкрутом.
108. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV, пункту 8 частини першої статті 39 Законі України "Про виконавче провадження" № 1404-VIІI (в редакції станом на 27.12.2016, час винесення постанови відділу ДВС) виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання боржника банкрутом.
109. Частиною четвертою статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV (у редакції, чинній на час пред`явлення наказу суду до примусового виконання та відкриття виконавчого провадження з виконання цього виконавчого документа) було передбачено право повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання: у разі закінчення виконавчого провадження внаслідок офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури виконавчі документи можуть бути повторно пред`явлені до виконання у визначені статтею 22 цього Закону строки, якщо у зв`язку із припиненням провадження у справі про банкрутство вимоги, підтверджені такими документами, не були задоволені повністю або частково та не вважаються погашеними (списаними, прощеними) відповідно до Закону про банкрутство. Крім того, разом зі статтею 22 цього Закону застосовувалася стаття 23, яка визначала механізм переривання строку давності пред`явлення виконавчого документа до виконання, а також у частині третій визначала момент, з якого строк пред`явлення документа до виконання після його переривання починається знову.
110. Положення частини третьої статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV за своєю суттю є аналогом положення, встановленого частиною п`ятою статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII.
111. Водночас у статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV та у статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII відсутня норма щодо моменту початку перебігу строку після його переривання у випадку закінчення виконавчого провадження та подальшого закриття (припинення) провадження у справі про банкрутство боржника, яка б відповідала диспозиції норми частини четвертої статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV.
112. Норми статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV та статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII регламентують повернення виконавчого документа стягувачу, що відповідає статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV чи статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII.
113. Тож з метою застосування частини четвертої статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV слід виходити із смислового тлумачення механізму повторного пред`явлення виконавчого документа після закінчення виконавчого провадження.
114. Для реалізації права стягувача на повторне пред`явлення виконавчого документа у правовідносинах, що регулюються частиною четвертою статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV, необхідно існування таких процесуальних рішень (юридичних фактів): а) закінчення виконавчого провадження у зв`язку з визнанням боржника банкрутом; б) повернення до суду виконавчого документа у зв`язку із закінченням виконавчого провадження; б) закриття (припинення) провадження у справі про банкрутство.
115. Отже, саме внаслідок закриття (припинення) провадження у справі про банкрутство виявляється умова реалізації права стягувача на повторне пред`явлення, а саме вимоги, підтверджені такими документами, не були задоволені повністю або частково та не вважаються погашеними (списаними, прощеними) відповідно до Закону про банкрутство.
116. Тлумачення норм частини третьої статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV та частини п`ятої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII свідчить, що строк повторного пред`явлення виконавчого документа починається знову з моменту формального повернення виконавчого документа, якщо підстави повернення пов`язані суто з обставинами та результатами виконання рішення. Поряд з цим повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - це результат об`єктивно існуючих обставин зовнішнього характеру, за які учасники виконавчого провадження не відповідають. Тому в цьому випадку строк повторного пред`явлення починається з моменту усунення цієї заборони, зовнішньої обставини.
117. У випадку закінчення виконавчого провадження з підстави визнання боржника банкрутом такою зовнішньою об`єктивною обставиною, яка забороняє проведення виконавчих дій щодо боржника, слугує офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Тому строк повторного пред`явлення має розпочинатися з моменту скасування відповідної заборони, тобто з моменту закриття (припинення) провадження у справі про банкрутство боржника.
118. Варто зауважити, на підтвердження позиції суду щодо початку відліку строку пред`явлення виконавчого документа до виконання з моменту закриття (припинення) провадження у справі про банкрутство боржника, також свідчить науковий висновок членів Науково-консультативної ради при Верховному Суді, підготовлений на підставі запиту суду від 30.07.2020 № 409/0/26, який судом враховується під час розгляду цієї справи.
119. У рішенні ЄСПЛ у справі "Воловік проти України" від 06.12.2007 зазначено, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо.
120. Ураховуючи викладене, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду з метою єдності та гармонізації судової практики щодо застосування норм частини третьої статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV та частини п`ятої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII, які регулюють порядок пред`явлення виконавчого документа до виконання, дійшов висновку, що початок відліку строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку з визнанням боржника банкрутом та подальшим припиненням (закриттям) провадження у справі про банкрутство цього боржника пов`язаний з юридичним фактом - датою закриття (припинення) провадження у справі про банкрутство.
121. Із встановлених судами обставин справи вбачається, що 15.01.2019 Господарським судом Одеської області постановлено ухвалу про припинення провадження у справі № 17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 про банкрутство АТ "Одеська ТЕЦ" відповідно до вимог частини п`ятої статті 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна".
122. Таким чином, перебіг трирічного строку пред`явлення наказу Господарського суду Одеської області від 13.07.2016 у справі № 916/922/16 до примусового виконання розпочався з наступного дня після закриття (припинення) провадження у справі про банкрутство, а саме з 15.01.2019, та спливає відповідно приписів статті 12 частини п`ятої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII (у редакції, чинній на час розгляду заяви) 01.2022.
123. За наведеного висновок судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для видачі дубліката наказу в цій справі є правомірним і таким, що узгоджується з нормами чинного законодавства та відповідає встановленим обставинам справи, які свідчать про звернення заявника із заявою про вибачу дубліката виконавчого документа у справі в межах строку його пред`явлення до виконання.
Щодо можливості розпочати знову виконавче провадження, яке було закінчено у зв`язку з визнанням боржника банкрутом у разі закриття провадження у справі про банкрутство цього боржника за відсутності факту задоволення вимог стягувача та їх погашення (списання, прощення) відповідно до Закону про банкрутство
124. Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду й ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
125. Саме такий принцип застосовує ЄСПЛ у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь-якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.
126. ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень (рішення у справах "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997, "Ясіун`єне проти Литви" від 06.03.2003, "Руйану проти Румунії" від 17.06.2003, "Півень проти України" від 29.06.2004).
127. Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу (рішення ЄСПЛ у справі "Агрокомплекс проти України" від 25.07.2013).
128. Як уже зазначалося, 05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIІI, який змінив аналогічний Закон в редакції від 21.04.1999 № 606-XIV.
129. Однак, на відміну від чинної редакції Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIІI, попередня редакція цього Закону містила норми щодо закінчення виконавчого провадження, які пов`язували виконавче провадження з перебігом процедури банкрутства боржника. Зокрема, згідно з пунктом 7 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV виконавче провадження підлягало закінченню у разі визнання боржника банкрутом.
130. У зв`язку з цією нормою діяла і могла бути застосована норма частини четвертої статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV, яка передбачала право повторного пред`явлення до виконання вимоги у разі закінчення виконавчого провадження внаслідок офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, якщо у зв`язку з припиненням провадження у справі про банкрутство вимоги, підтверджені такими документами, не були задоволені повністю або частково та не вважаються погашеними відповідно до Закону про банкрутство.
131. Цією нормою Закон України "Про виконавче провадження" № 606-XIV було доповнено згідно із Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 02.10.2012 № 5405-VI, який набрав чинності 19.01.2013.
132. Натомість в Законі України "Про виконавче провадження" № 1404-VIІI норма, яка аналогічно надає право на повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання, відсутня.
133. Аналіз викладеного свідчить, що процесуальне право щодо повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання було законодавчо закріплено в період з 19.01.2013 до 05.10.2016. Після цієї дати таке звернення не ґрунтується на Законі.
134. Тобто виконавче провадження, яке було закінчено у зв`язку з визнанням боржника банкрутом у разі закриття провадження у справі про банкрутство боржника за відсутності факту задоволення вимог стягувача та їх погашення (списання, прощення) відповідно до Закону про банкрутство могло бути розпочате знову, якщо провадження у справі про банкрутство закрито в період з 19.01.2013 до 05.10.2016.
135. Отже, у праві щодо врегулювання зазначених відносин після 05.10.2016 наявна прогалина, що зумовлює виникнення ситуації, за якої особа, на користь якої ухвалено рішення суду, не матиме фактичної можливості домогтися виконання судового рішення.
136. Утім, наведене суперечить статті 1291 Конституції України та практиці ЄСПЛ, яку відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права.
137. Частиною першою статті 3 ГПК України передбачено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
138. У світлі наведеного суд звертає увагу на рішення ЄСПЛ у справі "Фуклев проти України" від 07.06.2005 в якій зазначено, що держава має позитивний обов`язок створити систему виконання рішень, яка б була ефективна як в теорії, так і на практиці і гарантувала виконання рішення без неналежних затримок.
139. Відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні (рішення ЄСПЛ у справі "Антонюк проти України" від 11.12.2008).
140. У справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15.10.2009 ЄСПЛ зазначив, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням пункту першого статті 1 Першого протоколу.
141. Невиконання державою винесеного на користь підприємства-заявника рішення становить порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі "Силенок і Техносервіс-плюс проти України" від 09.12.2010).
142. У рішення від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" ЄСПЛ зазначив, що "право на суд" було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 Конвенції тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
143. Отже, основною ідеєю (аксіомою) права на судовий захист (права на суд) є не лише прийняття судом рішення про захист прав та інтересів особи, а й виконання зазначеного судового рішення, яке в країні, що поважає верховенство права, не може залишатися невиконаним та є складовою (невід`ємною) частиною судового розгляду, оскільки без цієї стадії сам факт прийняття будь-якого рішення суду втрачає сенс і саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи. При цьому на державу в особі її органів влади, покладається забезпечення реалізації зазначеного права.
144. Враховуючи наявність прогалини в правовому регулюванні виконання рішення суду у випадку закінчення виконавчого провадження з підстав визнання боржника банкрутом у разі закриття провадження у справі про банкрутство цього боржника за відсутності факту задоволення вимог стягувача та їх погашення (списання, прощення) відповідно до Закону про банкрутство, така прогалина підлягає усуненню.
145. ЄСПЛ неодноразово зауважував, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення у справах "Кантоні проти Франції" від 11.11.1996, "Вєренцов проти України" від 11.04.2013).
146. Принцип правової визначеності, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
147. Поняття "якість закону" означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права.
148. Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують, оскільки завжди існуватиме потреба в з`ясуванні неоднозначних моментів та адаптації до обставин, які змінюються.
149. Відповідно до пункту 6 частини другої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
150. Ураховуючи викладене, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду дійшов висновку, що в разі закриття провадження у справі про банкрутство боржника за відсутності факту задоволення вимог стягувача та їх погашення (списання, прощення) відповідно до Закону про банкрутство в редакції від 19.01.2013 виконавче провадження, яке було закінчено у зв`язку з визнанням боржника банкрутом та відкриттям ліквідаційної процедури може бути розпочате знову.
151. Такий підхід до розуміння норм права є обґрунтованим, справедливим, відповідає завданням господарського судочинства та узгоджується з статтею 1291 Конституції України, статтею 6 Конвенції і практикою ЄСПЛ, якою гарантовано особі на користь якої винесено судове рішення, його виконання.
Щодо суті касаційної скарги
152. Доводи АТ "Одеська ТЕЦ", наведені в скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції як підстави для скасування оскаржуваних рішень суду першої та апеляційної інстанцій.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
153. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
154. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
155. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду вважає, що оскаржувані судові рішення місцевого та апеляційного господарського суду прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.
Щодо судових витрат
156. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної АТ "Одеська ТЕЦ" і залишенням без змін постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 та ухвали Господарського суду Одеської області від 04.12.2019 у справі № 916/922/16 витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.
Висновки щодо застосування норм права
157. Умовою видачі дубліката наказу суду є подання відповідної заяви до суду відповідно до підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.
158. Під час вирішення питання про можливість видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення особи до суду з такою заявою обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини дотримання заявником строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
159. Початок відліку строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку з визнанням боржника банкрутом та подальшим припиненням (закриттям) провадження у справі про банкрутство цього боржника пов`язаний з юридичним фактом - датою закриття (припинення) провадження у справі про банкрутство.
160. У разі закриття провадження у справі про банкрутство цього боржника за відсутності факту задоволення вимог стягувача та їх погашення (списання, прощення) відповідно до Закону про банкрутство в редакції від 19.01.2013 виконавче провадження, яке було закінчено у зв`язку з визнанням боржника банкрутом та відкриттям ліквідаційної процедури, може бути розпочате знову.
На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду
ПОСТАНОВИВ:
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. О. Банасько
Судді В. В. Білоус
О. В. Васьковський
С. В. Жуков
В. Я. Погребняк
Н. Г. Ткаченко
_03_03.png)