ВЕРХОВНИЙ СУД

https://reyestr.court.gov.ua/Review/94062776

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 911/3070/15

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, суддів: Білоуса В. В., Васьковського О. В., Жукова С. В., Катеринчук Л. Й., Огородніка К. М., Пєскова В. Г., Погребняка В. Я., Ткаченко Н. Г.

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.

за участю представників:

КП "Вишнівськтеплоенерго": Ігнатенко О. О.,

Фонд державного майна України: Євич О. П.,

Міністерство юстиції України: Андреєва А. М.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2019

у складі колегії суддів: Остапенка О. М. - головуючого, Грека Б. М., Отрюха Б. В.

та ухвалу Господарського суду Київської області від 19.04.2019

у складі судді Щоткіна О. В.

у справі за заявою Комунального підприємства "Вишнівськтеплоенерго" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району

до Державної установи "Український дім фарфоро-фаянсової промисловості"

про банкрутство

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст та підстави заяви про закриття провадження у справі

1. У провадженні Господарського суду Київської області перебувала справа № 911/3070/15 за заявою Комунального підприємства "Вишнівськтеплоенерго" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району (далі - КП "Вишнівськтеплоенерго") до Державної установи "Український дім фарфоро-фаянсової промисловості" (далі - ДУ "Український дім фарфоро-фаянсової промисловості", боржник) про банкрутство.

2. 12.02.2019 до Господарського суду Київської області надійшла заява Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 12.02.2019 № 2431-05/46 про закриття провадження у справі.

3. В обґрунтування заяви Міністерство економічного розвитку і торгівлі України зазначає, що балансова вартість майна боржника за результатами здійсненої оцінки становить 24 608 760,00 грн, що свідчить про можливість застосування до боржника однієї з судових процедур, зокрема укладення мирової угоди. Проте конкурсний кредитор (КП "Вишнівськтеплоенерго"), зловживаючи своїми правами, ухиляється від обов`язку прийняти рішення стосовно подальшої судової процедури банкрутства щодо боржника.

4. Посилаючись на відсутність прийнятого комітетом кредиторів рішення щодо укладення з боржником мирової угоди, особливості майнового статусу боржника та неможливість подальшого здійснення провадження у справі про банкрутство ДУ "Український дім фарфоро-фаянсової промисловості", Міністерство економічного розвитку і торгівлі України просить суд провадження у цій справі закрити.

5. Правовою підставою для закриття провадження у цій справі заявник зазначає положення пункту 12 частини першої статті 83 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України від 12.12.2011 № 4212-VІ, чинній з 19.01.2013 (далі - Закон про банкрутство), та пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

6. Ухвалою Господарського суду Київської області 12.08.2015 порушено провадження у справі № 911/3070/15 про банкрутство ДУ "Український дім фарфоро-фаянсової промисловості"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; вирішено інші процедурні питання.

7. Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.11.2015 у справі № 911/3070/15 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, до якого включено вимоги КП "Вишнівськтеплоенерго", КП "Вишнівськводоканал" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району та ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області.

8. Постановою Господарського суду Київської області від 13.04.2016 у справі № 911/3070/15, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2016, ДУ "Український дім фарфоро-фаянсової промисловості" визнано банкрутом; відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру; ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича (далі - арбітражний керуючий Кучак Ю. Ф.).

9. Постановою Вищого господарського суду України від 18.10.2016 постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2016 та постанову Господарського суду Київської області від 13.04.2016 у справі № 911/3070/15 скасовано; справу № 911/3070/15 направлено на розгляд до Господарського суду Київської області на стадію розпорядження майном в іншому складі суду.

10. У справі неодноразово розглядалися звіти про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна боржника.

11. Провадження у справі на час розгляду заяви Міністерства економічного розвитку і торгівлі України зазначеної в пункті 2 цієї постанови, перебувало у процедурі розпорядження майном боржника.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

12. Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.04.2019 у справі № 911/3070/15 відмовлено в задоволенні заяви Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 12.02.2019 № 2431-05/46 про закриття провадження у справі; відкладено розгляд справи на 24.05.2019; зобов`язано розпорядника майна ДУ "Український дім фарфоро-фаянсової промисловості" - арбітражного керуючого Кучака Ю. Ф. скликати комітет кредиторів ДУ "Український дім фарфоро-фаянсової промисловості", а комітет кредиторів - розглянути та вирішити у встановленому Законом про банкрутство порядку питання щодо введення подальшої процедури банкрутства ДУ "Український дім фарфоро-фаянсової промисловості"; попереджено учасників справи про банкрутство про право господарського суду самостійно визнати боржника банкрутом у разі неприйняття рішення щодо подальшої процедури банкрутства.

13. Ухвала місцевого господарського суду мотивована відсутністю підстав для закриття провадження у справі, оскільки боржник у цій справі не віднесений до об`єктів, визначених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", та з матеріалів справи не вбачається безпідставність порушення провадження у справі про банкрутство ДУ "Український дім фарфоро-фаянсової промисловості".

14. Північний апеляційний господарський суд постановою від 27.06.2019 ухвалу Господарського суду Київської області від 19.04.2019 у справі № 911/3070/15 в частині відмови в задоволенні заяви Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про закриття провадження у справі залишив без змін.

15. Постанова апеляційного господарського суду мотивована прийняттям оскаржуваної ухвали судом першої інстанції відповідно до норм чинного законодавства, оскільки положеннями статті 27 Закону про банкрутство встановлено, що господарський суд може прийняти рішення про закриття провадження лише на підставі рішення загальних зборів кредиторів. Ураховуючи, що відповідного рішення зборів кредиторів боржника матеріали справи не містять, апеляційний господарський суд погодився з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності правових підстав для закриття провадження у справі.

16. Крім того, суд апеляційної інстанції відхилив посилання скаржника на затягування процедури банкрутства на стадії розпорядження майном, оскільки за наявності відповідних підстав суд не позбавлений права з власної ініціативи розпочати процедуру ліквідації або санації боржника відповідно до статті 27 Закону про банкрутство.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

17. 26.07.2019 Міністерство економічного розвитку і торгівлі України звернулося поштовим відправленням через Північний апеляційний господарський суд до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2019 та ухвалу Господарського суду Київської області від 19.04.2019 у справі № 911/3070/15 в частині відмови в задоволенні заяви про закриття провадження у справі з вимогою скасувати оскаржувані судові рішення в цій частині та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рух касаційної скарги

18. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 911/3070/15 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Банаська О. О. -головуючого, суддів - Катеринчук Л. Й., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 15.08.2019.

19. Ухвалою Верховного Суду від 23.08.2019 відкрито касаційне провадження у справі № 911/3070/15 за касаційною скаргою Міністерства економічного розвитку і торгівлі України; призначено розгляд касаційної скарги на 19.09.2019; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 10.09.2019.

20. 10.09.2019 на адресу Верховного Суду від КП "Вишнівськтеплоенерго" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому кредитор не погоджується з доводами касаційної скарги та просить суд у задоволенні скарги відмовити.

21. 18.09.2019 до Верховного Суду надійшло клопотання Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 17.09.2019 № 2431-05/369 про заміну учасника провадження у цій справі - Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

22. Відповідно до ухвали від 19.09.2019 Верховний Суд зупинив провадження у справі № 911/3070/15 за касаційною скаргою Міністерства економічного розвитку і торгівлі України до вирішення судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 10/110б.

23. Ухвалою Верховного Суду від 20.12.2019 поновлено касаційне провадження у справі № 911/3070/15; призначено розгляд касаційної скарги Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на 16.01.2020.

24. 10.01.2020 на адресу Верховного Суду від КП "Вишнівськтеплоенерго" надійшли пояснення у справі від 08.01.2020, в яких кредитор просить суд врахувати їх під час розгляду справи та відмовити у задоволенні касаційної скарги Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

25. У зв`язку з відпусткою судді Катеринчук Л. Й. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 911/3070/15 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, суддів - Білоуса В. В., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2020.

26. Ухвалою Верховного Суду від 14.01.2020 справу № 911/3070/15 новим складом колегії прийнято до провадження та призначено розгляд касаційної скарги Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на 16.01.2020.

27. 14.01.2020 до Верховного Суду від арбітражного керуючого Кучака Ю. Ф. надійшов відзив на касаційну скаргу від 11.01.2020 № 02-01/38-158, в якому розпорядник майна просить залишити касаційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України без задоволення, а ухвалу Господарського суду Київської області від 19.04.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2019 у справі № 911/3070/15 - без змін.

28. 15.01.2020 на адресу касаційного суду надійшло клопотання Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 10.01.2020 № 2431-05/17 про здійснення процесуального правонаступництва та заміну учасника провадження у справі - Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на Фонд державного майна України.

Передача справи на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство

29. Ухвалою Верховного Суду від 16.01.2020 справу № 911/3070/15 за касаційною скаргою Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2019 та ухвалу Господарського суду Київської області від 19.04.2019 передано на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

30. Підставою для передачі визначено існування в межах судової палати для розгляду справ про банкрутство різної судової практики щодо можливості окремого оскарження від рішення суду першої інстанції ухвали про відмову в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі.

31. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 911/3070/15 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Васьковського О. В., Жукова С. В., Катеринчук Л. Й., Огородніка К. М., Пєскова В. Г., Погребняка В. Я., Ткаченко Н. Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 21.01.2020.

32. Ухвалою від 03.02.2020 справу № 911/3070/15 прийнято до провадження судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та призначено судове засідання на 27.02.2020.

33. Ухвалою Верховного Суду від 27.02.2020 відкладено розгляд касаційної скарги Міністерства економічного розвитку і торгівлі України до 18.03.2020.

34. У зв`язку з відпусткою судді Пєскова В. Г. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 911/3070/15 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Васьковського О. В., Жукова С. В., Катеринчук Л. Й., Огородніка К. М., Погребняка В. Я., Ткаченко Н. Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 18.03.2020.

35. Ухвалою Верховного Суду від 18.03.2020 справу прийнято до провадження судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та відкладено її розгляд без визначення дати наступного судового засідання.

36. У зв`язку з виходом з відпустки судді Пєскова В. Г. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 911/3070/15 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Васьковського О. В., Жукова С. В., Катеринчук Л. Й., Огородніка К. М., Пєскова В. Г., Погребняка В. Я., Ткаченко Н. Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 22.05.2020.

37. Ухвалою від 25.05.2020 у справі № 911/3070/15 призначено розгляд касаційної скарги Міністерства економічного розвитку і торгівлі України у порядку письмового провадження та повідомлено учасників справи про можливість подати процесуальні документи (заяви, клопотання, скарги, відзиви тощо) на електронну адресу суду, поштою або іншими дистанційними засобами зв`язку.

38. 09.06.2020 на адресу Верховного Суду від Фонду державного майна України надійшли пояснення у справі від 05.06.2020 № 10-52-10928, в яких Фонд просить задовольнити касаційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та закрити провадження у справі № 910/3070/15 про банкрутство ДУ "Український дім фарфоро-фаянсової промисловості".

39. 27.07.2020 суддя-доповідач у справі на підставі частини сьомої статті 303 ГПК України направив на адресу Науково-консультативної ради при Верховному Суді лист від 27.07.2020 № 22.2-11/821 з проханням підготувати науковий висновок щодо застосування норм частини першої, другої статті 8 Закону про банкрутство та статті 255 ГПК України у контексті можливості окремого оскарження від рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку ухвали про відмову в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі про банкрутство.

40. Фахівцям Науково-консультативної ради при Верховному Суді були поставлені такі запитання:

1. Чи поширюються приписи частини першої статті 255 ГПК України щодо вичерпного переліку ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду на ухвали суду першої інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність), за винятком тих, які постановлені у справах розглянутих в межах провадження у справі про банкрутство за правилами позовного провадження?

2. Які саме конкретно судові рішення (ухвали, постанови) у справі про банкрутство має на увазі законодавець, окремо від яких можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність)?

3. Які саме конкретно ухвали у справі про банкрутство можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у справах про банкрутство (неплатоспроможність) з огляду на приписи частини другої статті 8 Закону про банкрутство та пункту 17 частини першої статті 255 ГПК України?

4. Як співвідносяться між собою норми частин першої та другої статті 8 Закону про банкрутство щодо визначення переліку ухвал, постановлених у справі про банкрутство, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду?

5. Чи може бути оскаржена окремо від рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку ухвала про відмову в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність)?

6. Яке значення та вплив на прийняття судом апеляційної інстанції рішення щодо можливості перегляду в апеляційному порядку ухвали про відмову в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) має підстава поданого клопотання про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність):

- у першому випадку є універсальною для будь-якої форми судового процесу (наприклад, юридичну особу, яка є боржником, припинено в установленому законом порядку);

- у другому випадку підстава є спеціальною, тобто такою, що характерна тільки для справи про банкрутство (наприклад, затверджений звіт керуючого санацією або щодо боржника, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, прийнято рішення про приватизацію тощо)?

41. 27.08.2020 до Верховного Суду надійшло клопотання Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 20.08.2020 № 2431-05/678 про здійснення процесуального правонаступництва та заміну учасника провадження у справі - Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на Фонд державного майна України.

42. 08.09.2020 на адресу Верховного Суду надійшов науковий висновок членів Науково-консультативної ради при Верховному Суді - кандидата юридичних наук Беляневича В. Е. та доктора юридичних наук, професора Беляневич О. А., в якому на поставлені запитання надано такі відповіді:

1. Приписи частини першої статті 255 ГПК України щодо вичерпного переліку ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, поширюються на ухвали суду першої інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність).

2. Під судовими рішеннями (ухвалами, постановами) у справі про банкрутство, окремо від яких можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції, мається на увазі будь-яке судове рішення, яке оскаржується окремо, і наступне після судового рішення, яке окремо не оскаржується.

3. В апеляційному порядку у справах про банкрутство (неплатоспроможність) з огляду на приписи частини другої статті 8 Закону про банкрутство та пункту 17 частини першої статті 255 ГПК України можуть бути оскаржені: а) усі ухвали місцевого господарського суду, крім випадків, передбачених ГПК та Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) (частина друга статті 9 КУзПБ, частина друга статті 8 Закону про банкрутство); б) ухвали, включені до переліку частини першої статті 255 ГПК України, які суд виносить, здійснюючи процесуальні дії та вирішуючи інші процесуальні питання, за правилами та на підставі норм ГПК України.

4. Норми частин першої та другої статті 8 Закону про банкрутство мають різний предмет регулювання: а) частина перша містить загальне положення про те, в якому порядку відбувається оскарження судових актів у справі про банкрутство, тобто в інстанційному порядку, та відсилає до норм ГПК; б) частина друга містить перелік судових рішень, які може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Щодо визначення переліку ухвал, постановлених у справі про банкрутство, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду, то у частині першій йдеться про ухвали, прийняті за наслідком розгляду звернень до суду, поряд з цим у частині другій йдеться про всі прийняті судом ухвали. Предмет регулювання частини другої є ширшим, ніж частини першої, оскільки вислів "усі ухвали" включає в себе також і ухвали, які суд виносить в силу закону без ініціації учасника справи. Такий підхід більшою мірою відповідатиме конституційній засаді пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України щодо забезпечення апеляційного оскарження.

Ці норми мають застосовуватися у системному зв`язку, а саме: усі ухвали суду першої інстанції у справі про банкрутство підлягають оскарженню в інстанційному порядку, встановленому ГПК України.

5. Ухвала про відмову в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) не може бути оскаржена окремо від рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

6. Підстава поданого клопотання про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) не має значення та впливу на прийняття судом апеляційної інстанції рішення щодо можливості перегляду в апеляційному порядку ухвали про відмову в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).

43. Ухвалю Верховного Суду від 06.10.2020 призначено розгляд касаційної скарги Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України в судовому засіданні на 13.10.2020.

Розгляд клопотань

44. Розглянувши клопотання Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 17.09.2019 № 2431-05/369 про заміну учасника провадження у цій справі, яке надійшло до суду касаційної інстанції 18.09.2019, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.

45. Згідно з частиною першою статті 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

46. Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2019 № 829 ''Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади'' Міністерство економічного розвитку і торгівлі перейменовано на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

47. Поряд з цим зі змісту клопотання заявника вбачається, що його реквізити як юридичної особи та ідентифікаційний код не змінилися.

48. Отже, аналіз викладеного свідчить, що відбулася зміна найменування юридичної особи, яка не тягне за собою правонаступництва, оскільки не має наслідком появу нового учасника процесуальних відносин.

49. За наведеного суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства як такого, що заявлено безпідставно.

50. Також судом розглянуто клопотання Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 10.01.2020 № 2431-05/17 та від 20.08.2020 № 2431-05/678 про здійснення процесуального правонаступництва та заміну учасника провадження, які надійшли до суду касаційної інстанції 15.01.2020 та 27.08.2020 відповідно.

51. Зазначені клопотання Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України мотивовані переходом функцій з управління майном боржника від Мінекономіки до Фонду державного майна України, на підтвердження чого долучено відповідні накази Мінекономіки від 10.12.2019 № 629 та Фонду державного майна України від 19.08.2020 № 1390.

52. Відповідно до частини сьомої статті 96 Закону про банкрутство (в редакції, чинній на момент порушення провадження у справі по банкрутство боржника) у разі якщо боржник є державним підприємством або підприємством, у статутному капіталі якого частка державної власності перевищує 50 відсотків, господарський суд залучає до участі у справі про банкрутство представників органу, уповноваженого управляти державним майном, з повідомленням про порушення провадження у справі про банкрутство такого підприємства.

53. Аналогічні за містом положення передбачено частиною сьомою статті 96 КУзПБ (чинного на момент розгляду справи в касаційному порядку) згідно з якою у разі якщо боржник є державним підприємством або підприємством, у статутному капіталі якого частка державної власності перевищує 50 відсотків, господарський суд залучає до участі у справі про банкрутство представників органу, уповноваженого управляти державним майном, з повідомленням про відкриття провадження у справі про банкрутство такого підприємства.

54. Наявні матеріали справи свідчать, що ухвалою Господарського суду Київської області від 12.08.2015 залучено до участі у справі № 911/3070/15 про банкрутство боржника Міністерство економічного розвитку і торгівлі України у зв`язку з віднесенням боржника до сфери управління цього міністерства.

55. Водночас відповідно до пункту 1 наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 10.12.2019 № 629 "Про передачу функцій з управління майном державної установи "Український дім фарфорово-фаянсової промисловості" передано функції з управління майном ДУ "Український дім фарфоро-фаянсової промисловості" (код ЄДРПОУ 05468498) Фонду державного майна України (пункт 1 цього наказу).

56. Наказом Фонду державного майна України від 19.08.2020 № 1390 "Про прийняття до сфери управління Фонду державного майна України єдиного майнового комплексу державної установи "Український дім фарфорово-фаянсової промисловості" (код за ЄДРПОУ 05468498) прийнято із сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до сфери управління Фонду державного майна України єдиний майновий комплекс ДУ "Український дім фарфорово-фаянсової промисловості", крім майна, що не підлягає приватизації (пункт 1 цього наказу).

57. Відповідно до пункту 2 Порядку передачі (повернення) функцій з управління майном державних підприємств, функцій з управління пакетами акцій (частками) у зв`язку з прийняттям рішення про приватизацію або про припинення приватизації об`єкта приватизації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 389 (далі - Порядок), об`єктами, функції з управління якими передаються (повертаються) згідно з цим Порядком, є, зокрема, єдині майнові комплекси державних підприємств, їх структурних підрозділів (далі - підприємства).

58. Пунктами 3, 4 Порядку передбачено, що підставою для передачі (повернення) об`єктів, зазначених у пункті 2 цього Порядку, є прийняття державними органами приватизації рішення про приватизацію або про припинення приватизації об`єкта приватизації. Передача об`єктів, зазначених у пункті 2 цього Порядку, здійснюється за рішеннями уповноважених органів управління та державних органів приватизації або в інший спосіб, передбачений пунктами 10 та 14 цього Порядку.

59. Відповідно до пункту 8 Порядку у разі коли вартість активів підприємства, функції з управління яким передаються, згідно з даними фінансової звітності на останню звітну дату, в тому числі з даними проміжної фінансової звітності, не перевищує 50 млн гривень, комісія з питань передачі майна підприємства не утворюється, інвентаризація майна підприємства, функції з управління яким передаються, уповноваженим органом управління не проводиться. Передача майна підприємства, зазначеного в абзаці першому цього пункту, здійснюється у місячний строк з дня прийняття державним органом приватизації рішення про приватизацію шляхом складення уповноваженим органом управління майном підприємства переліку майна такого підприємства на підставі даних інвентаризації майна, проведеної не пізніше ніж за три місяці до прийняття державним органом приватизації рішення про приватизацію підприємства (в разі їх наявності), а у разі не проведення такої інвентаризації - на підставі даних Єдиного реєстру об`єктів державної власності та іншої інформації, наявної в розпорядженні уповноваженого органу управління.

60. Зі змісту долученого наказу Фонду державного майна України від 19.08.2020 № 1390 вбачається, що при його видачі було враховано, зокрема, Порядок, наказ Фонду державного майна України від 03.12.2019 № 1274 "Про прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу державної установи "Український дім фарфорово-фаянсової промисловості", наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 10.12.2019 № 629 "Про передачу функцій з управління майном державної установи "Український дім фарфорово-фаянсової промисловості", Перелік майна ДУ "Український дім фарфоро-фаянсової промисловості" (код ЄДРПОУ 05468498) на дату прийняття рішення про передачу функцій з управління майном цієї установи у зв`язку з прийняттям рішення про її приватизацію та перелік майна ДУ "Український дім фарфоро-фаянсової промисловості" (код ЄДРПОУ 05468498), що не підлягає приватизації та передачі Фонду державного майна України, затверджені Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

61. Отже, наведені обставини підтверджують, що Фонд державного майна України набув статусу органу управління майном ДУ "Український дім фарфоро-фаянсової промисловості".

62. У пункті 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 264/5957/17 (провадження № 14-37цс20) зроблено висновок, що суд будь-якої інстанції незалежно від стадії судового процесу зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує. Не є перешкодами для з`ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами.

63. Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення клопотань Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та заміну учасника провадження у справі - Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на Фонд державного майна України.

Щодо реалізації учасниками справи процесуальних прав

64. Згідно з пунктами 1, 2 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

65. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом (частини перша, друга статті 13 ГПК України).

66. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, керує ходом судового процесу; роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 3, 4 частини п`ятої статті 13 ГПК України).

67. За змістом пунктів 2, 3 частини першої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

68. Відповідно до частини першої статті 295 ГПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

69. Отже, учасник справи, який не є касатором, має право керуючись принципами рівності учасників процесу перед законом і судом та змагальності сторін, реалізувати своє процесуальне право на подання письмового відзиву на касаційну скаргу іншого учасника справи (висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 43/122).

70. Таке право реалізується учасником справи протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі.

71. Ухвалою Верховного Суду від 23.08.2019 відкрито касаційне провадження у справі № 911/3070/15 за касаційною скаргою Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України; призначено касаційну скаргу до розгляду; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 10.09.2019, тобто значно раніше дати запровадження постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 карантину на усій території України, якою є 12.03.2020. Тому положення пункту 4 розділу X ГПК України щодо продовження процесуального строку, зокрема, на подання відзиву на період дії карантину застосуванню під час розгляду цієї касаційної скарги не підлягають.

72. Ця ухвала, як і інші судові рішення касаційного суду у справі № 911/3070/15, надіслана на адресу учасників справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення та оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

73. Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

74. У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

75. На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитися з подіями процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

76. Станом на момент розгляду цієї касаційної скарги КП "Вишнівськтеплоенерго" та арбітражний керуючий Кучак Ю. А. надали письмові відзиви щодо поданої касаційної скарги.

77. Будь-яких заяв, клопотань тощо від учасників справи щодо неможливості реалізації ними своїх процесуальних прав на подання відзиву, висловлення власної позиції, надання пояснень щодо касаційної скарги до суду не надходило.

78. Ураховуючи викладене, суд констатує, що учасники справи мали достатньо часу для реалізації ними процесуальних прав, передбачених ГПК України, зокрема права на висловлення (викладення шляхом надіслання на поштову/електронну адреси суду) своєї позиції щодо поданої касаційної скарги Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

79. У судове засідання 13.10.2020 з`явилися представники КП "Вишнівськтеплоенерго", Фонду державного майна України та Міністерства юстиції України, які надали пояснення у справі. Інші учасники справи не з`явилися.

80. Із наявних матеріалів справи вбачається, що учасники справи, які не забезпечили своєї явки в судове засідання 13.10.2020, не повідомляли про їх намір взяти участь у судовому засіданні, не зазначили причин, які безпосередньо перешкоджають їх участі в судовому засіданні безпосередньо або через представників.

81. Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

82. Участь представників сторін в судовому засіданні, призначеному ухвалою суду від 06.10.2020 на 13.10.2020 обов`язковою не визнавалась.

83. З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності решти представників учасників справи.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Доводи Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України

84. В обґрунтування доводів касаційної скарги Міністерство економічного розвитку і торгівлі України посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зазначаючи, зокрема, таке:

- судом не досліджено наявні у справі докази. Процедура розпорядження майном у справі триває майже чотири роки, однак будь-яких дієвих заходів керівником, комітетом кредиторів, арбітражним керуючим не було вжито;

- конкурсний кредитор КП "Вишнівськтеплоенерго" зловживає процесуальними правами та ухиляється від прийняття рішення щодо подальшої процедури у справі відносно боржника;

- безпідставне затягування процедури на стадії розпорядження майном порушує права кредиторів та боржника і завдає додаткових витрат у справі;

- судами попередніх інстанцій не надано оцінки аргументам Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, викладеним у заяві про закриття провадження у справі.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

Доводи КП "Вишнівськтеплоенерго"

85. У відзиві на касаційну скаргу КП "Вишнівськтеплоенерго" заперечує щодо доводів касаційної скарги Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, вважає її безпідставною та необґрунтованою, зазначаючи, зокрема, таке:

- доводи касаційної скарги скаржника повторюються з доводами, наведеним ним у поданих до суду заявах по суті справи. Суди попередніх інстанцій дійшли одностайного висновку про те, що за змістом положення статті 27 Закону про банкрутство суд може прийняти рішення про закриття провадження у справі лише на підставі рішення загальних зборів кредиторів, якого матеріали справи не містять;

- постанова суду апеляційної інстанції від 21.01.2019 у справі № Б-19/30-06, на яку посилається скаржник, не є доказом у справі та не може братися судами до уваги, оскільки суди мають лише враховувати висновки Верховного Суду. До того ж у справі № Б-19/30-06 боржником було підприємство, яке є об`єктом державної власності та не підлягає приватизації;

- ДУ "Український дім фарфоро-фаянсової промисловості" не є боржником щодо якого наявне рішення про приватизацію.

Доводи арбітражного керуючого Кучака Ю. А.

86. У відзиві на касаційну скаргу арбітражний керуючий Кучак Ю. А. заперечує щодо доводів касаційної скарги Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, вважає її безпідставною, зазначаючи, що судами попередніх інстанцій проаналізовано судову практику, наведену скаржником, та зауважено, що згадана практика стосується боржників, на яких поширюються приписи частини четвертої статті 96 Закону про банкрутство. Крім того, він наголошує, що господарський суд може прийняти рішення про закриття провадження у справі лише на підставі рішення зборів кредиторів боржника, яке у цій справі відсутнє.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

87. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон від 15.01.2020 № 460-XI), яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження судових рішень.

88. Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 15.01.2020 № 460-XI установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

89. Оскільки Міністерство економічного розвитку і торгівлі України з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2019 та ухвалу Господарського суду Київської області від 19.04.2019 у справі № 911/3070/15 звернулося до Верховного Суду 26.07.2019, тобто до набрання чинності Закону від 15.01.2020 № 460-XI, розгляд такої скарги судом здійснюється із застосуванням положень ГПК України у редакції, чинній до 08.02.2020.

90. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

91. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

92. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

93. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

94. Об`єктом касаційного перегляду у цій справі є ухвала Господарського суду Київської області від 19.04.2019 в частині відмови в задоволенні заяви Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 12.02.2019 року про закриття провадження у справі про банкрутство та постанова Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2019, якою зазначену ухвалу суду залишено без змін.

95. З огляду на існування в межах судової палати для розгляду справ про банкрутство різних інтерпретаційних підходів у застосуванні норм права, які регулюють порядок оскарження судових рішень у цій справі постало питання формування єдиного підходу щодо застосування норм частин першої, другої статті 8 Закону про банкрутство та статті 255 ГПК України стосовно можливості окремого оскарження від рішення суду першої інстанції в апеляційному та касаційному порядках ухвали про відмову в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі про банкрутство.

96. Вирішуючи зазначене питання, з метою забезпечення формування єдиної правозастосовної практики Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду враховує таке.

Щодо можливості оскарження в апеляційному та касаційному порядках окремо від рішення суду першої інстанції ухвали про відмову в задоволенні заяви (клопотання) про закриття провадження у справі про банкрутство

97. Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

98. Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

99. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

100. За змістом пунктів 8, 9 частини третьої статті 2 ГПК України одним із принципів господарського судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.

101. Відповідно до частини першої статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

102. Реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в провадженні у справі про банкрутство - норм ГПК України та Закону про банкрутство до 21.10.2019 (КУзПБ з 21.10.2019).

103. Згідно з частинами першою, другою статті 254 цього Кодексу учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

104. Перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у статті 255 ГПК України, пунктом 13 частини першої якої передбачено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі.

105. Крім того згідно із пунктом 17 частини першої статті 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

106. Пунктом 2 частини першої статті 287 ГПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

107. Відповідно до частини шостої статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

108. Отже у справах про банкрутство оскарження судових рішень відбувається з урахуванням особливостей, передбачених Законом про банкрутство (до 21.10.2019), КУзПБ (з 21.10.2019).

109. У Законі про банкрутство оскарження судових рішень у процедурі банкрутства унормовано у статі 8 Закону про банкрутство (в редакції чинній на момент ухвалення оскаржуваних судових рішень), частиною першою якої передбачено, що ухвали господарського суду, винесені у справі про банкрутство за наслідками розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

110. Відповідно до частини другої статті 8 Закону про банкрутство (в редакції чинній на момент ухвалення оскаржуваних судових рішень) в апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та цим Законом.

111. У касаційному порядку можуть бути оскаржені постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду таких судових рішень: ухвали про порушення справи про банкрутство, ухвали про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про звільнення (усунення, припинення повноважень) арбітражного керуючого, ухвали про перехід до наступної судової процедури, ухвали про затвердження плану санації, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (частина третя статті 8 Закону про банкрутство).

112. Закриття провадження у справі про банкрутство регламентовано статтею 83 розділу VI Закону про банкрутство частиною третьої якої визначено, що про закриття провадження у справі про банкрутство виноситься ухвала.

113. Водночас аналіз змісту частини другої статті 8 Закону про банкрутство свідчить, що цією нормою віднесено до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство, крім випадків, передбачених ГПК України та цим Законом, тоді як пунктом 13 частини першої статті 255 ГПК України частини до переліку ухвалу, що підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду визначено ухвалу про закриття провадження у справі.

114. Аналогічно до судових рішень, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку частиною третьою статті 8 Закону про банкрутство віднесено ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство.

115. Ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви (клопотання) про закриття провадження у справі про банкрутство у такому переліку відсутня.

116. У той же час відсутність буквального визначення цього права в статті 255 ГПК України та статті 8 Закону про банкрутство (як і в діючій редакції статті 9 КУзПБ) не слід ототожнювати з відсутністю можливості оскарження такої ухвали в апеляційному та в касаційному порядках.

117. Суд зауважує, що право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою права особи на судовий захист.

118. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).

119. Провадження у справі про банкрутство на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має за мету задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.

120. Особливістю розгляду справ про банкрутство є те, що законодавством про банкрутство передбачено прийняття судових рішень, які іменуються ухвалами та постановами, однак за своєю правовою природою вони мають ознаки судового рішення, яким вирішується спір у певних правовідносинах процедури банкрутства.

121. Такими судовими рішеннями є зокрема (ухвали, постанови) про розгляд спірних вимог кредиторів, про введення та затвердження плану санації, про відсторонення керівника боржника, про введення ліквідаційної процедури.

122. Одним з таких судових рішень (ухвал) є ухвала про закриття провадження у справі про банкрутство, прийнята відповідно до статті 83 Закону про банкрутство (статті 90 КУзПБ), оскільки за наслідком її прийняття ведення подальшої господарської діяльності боржника припиняється, за винятком відновлення його платоспроможності, та скасовується мораторій на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство, вимоги кредиторів до боржника, які виникли до моменту порушення банкрутства та поточні вимоги вважаються врегульованими.

123. Відтак, як прийняття ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство, так прийняття ухвали про відмову у закритті провадження у справі про банкрутство має ознаки вирішення спору про право (право на врегулювання заборгованості боржника в межах банкрутного провадження чи поза його межами) та стосується прав усіх учасників провадження у справі про банкрутство, припиняє або продовжує дію мораторію у справі про банкрутство.

124. Отже, судові рішення (ухвали у справі про банкрутство) про закриття (відмову в закритті) провадження за своїм правовим наповненням є значно ширшими та не можуть ототожнюватися з ухвалами про закриття (відмову у закритті) позовного провадження, які оскаржуються згідно зі статтею 255 ГПК України.

125. Ці рішення повинні переглядатися як в апеляційному, так і в касаційному порядку, аналогічно до ухвал у процедурі банкрутства, якими вводиться мораторій (ухвала підготовчого судового засідання) чи приймається рішення про правильність задоволення в ліквідаційній (санаційній) процедурі вимог кредиторів (ухвала за наслідком розгляду звіту керуючого санацією з відновленням платоспроможності боржника, ухвала про затвердження ліквідаційного балансу), про оскарження яких прямо зазначено у Законі про банкрутство.

126. Тож ухвала, яка виноситься за результатами розгляду клопотання (заяви) про закриття провадження у справі про банкрутство має значення для кредиторів та боржника як у разі задоволення клопотання про закриття провадження у справі про банкрутство так і у випадку відмови у задоволення такого клопотання (заяви).

127. Тому оскарження судового рішення ухваленого за результатом розгляду заяви (клопотання) про закриття провадження у справі про банкрутство в апеляційному та касаційному порядках є важливим інструментом захисту прав та інтересів кредиторів та боржника.

128. Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (перше речення абзацу десятого пункту 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

129. Обсяг права на апеляційний перегляд справи, що визначається законом, має гарантувати особі ефективну реалізацію права на судовий захист задля досягнення цілей правосуддя, забезпечуючи захист інших конституційних прав і свобод такої особи (абзац вісімнадцятий підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019 № 4-р/2019).

130. Конституційний принцип забезпечення права на судовий захист перебуває у нерозривному зв`язку з основними засадами судочинства щодо забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

131. Відповідно до частин першої другої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

132. У частині другій зазначеної статті вказано, що суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

133. Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

134. ЄСПЛ, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

135. Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

136. У низці рішень ЄСПЛ, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.

137. Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

138. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має застосовуватися на практиці і бути ефективним (рішення у справі "Белле проти Франції" від 04.12.1995). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права (рішення ЄСПЛ у справі "Нун`єш Діаш проти Португалії" від 10.04.2003).

139. ЄСПЛ у своїй практиці також зазначає, що "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення ЄСПЛ у справі "Зубац проти Хорватії" від 05.04.2018).

140. Стаття 255 ГПК України не містить прямої заборони на оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви (клопотання) про закриття провадження у справі про банкрутство, тоді як частиною другою статті 8 Закону про банкрутство не визначено конкретного переліку ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку. Аналогічно не містять заборони щодо оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання (заяви) про закриття провадження у справі про банкрутство приписи пункту 2 частини першої статті 287 ГПК України, частини третьої статті 8 Закону про банкрутство (частини третьої статті 9 КУЗПБ).

141. За наведеного можливість апеляційного та касаційного перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання (заяви) про закриття провадження у справі про банкрутство в такому самому порядку, як і ухвал про закриття провадження у справі про банкрутство, узгоджується зі справедливістю як складовою принципу верховенства права, в тому числі права доступу до правосуддя та визначеними в частині третій статті 129 Конституції України основними засадами судочинства.

142. Такий підхід до розуміння норм щодо права апеляційного та касаційного перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання (заяви) про закриття провадження у справі про банкрутство забезпечує гарантування дотримання прав учасників справи про банкрутство та судовий контроль за законністю дій боржника, кредиторів боржника, арбітражного керуючого, інших учасників справи в межах процедури банкрутства. До того ж апеляційний та касаційний перегляд відповідних ухвал виступає забезпеченням та гарантією від помилок суддів попередніх інстанцій при розгляді заяв про закриття провадження у справі про банкрутство, а також забезпечує недопущення незаконного й невиправданого тривалого провадження у справі про банкрутство та збалансування права на оскарження ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство і ухвали про відмову в закритті провадження у справі про банкрутство.

143. Тож відсутність словосполучення "ухвали про відмову у задоволенні клопотання (заяви) про закриття провадження у справі про банкрутство" в переліку судових рішень, які можуть переглядатися апеляційному та касаційному порядках, з огляду на наявність "ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство", та системне застосування приписів Закону про банкрутство (Кодексу України з процедур банкрутства з 21.10.2019), не виключає можливості апеляційного та касаційного перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання (заяви) про закриття провадження у справі про банкрутство (див. mutatis mutandis схожий підхід Верховного Суду під час тлумачення норм Закону про банкрутство (КУзПБ) в ході вирішення питання можливості перегляду ухвали про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство в касаційному порядку, застосований у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 922/1265/19).

144. Ураховуючи викладене, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду дійшов висновку про те, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання (заяви) про закриття провадження у справі про банкрутство та, відповідно, подати касаційну скаргу на таку ухвалу після її перегляду в апеляційному порядку згідно з пунктом 2 частини першої статті 287 ГПК України.

Щодо суті заявлених вимог

145. Предметом судового розгляду у цій справі є заява Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про закриття провадження у справі про банкрутство мотивована, з поміж іншого, зловживанням конкурсним кредитором своїми права у справі, зокрема, ухиленням КП "Вишнівськтеплоенерго" від обов`язку прийняти рішення стосовно подальшої судової процедури банкрутства щодо боржника.

146. Правовою підставою заяви закриття провадження у справі про банкрутство визначено, зокрема, положення пункту 12 частини першої статті 83 Закону про банкрутство та пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України.

147. Відповідно до статті 169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

148. Згідно із пунктами 4, 5 частини першої статті 170 ГПК України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити, зокрема, зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; підстави заяви (клопотання, заперечення).

149. Зміст заяви (клопотання) складають обставини, якими заявник обґрунтовує вимоги заяви (клопотання).

150. У справі, що розглядається такий зміст заяви Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України ґрунтувався на аргументах заявника щодо тривалого розгляду справи, безпідставного затягування процедури банкрутства, відсутності прийняття комітетом кредиторів рішення щодо укладення з боржником мирової угоди тощо.

151. У світлі наведеного суд звертає увагу на висновки Верховного Суду, сформовані під час розгляду справ про банкрутство з таких питань:

- щодо закриття провадження у справі про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію (постанова Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 12.11.2019 у справі № 10/110б);

- щодо закриття провадження у справі про банкрутство з огляду на тривалість процедури розпорядження майном боржника та відсутність ефективних наслідків діяльності кредиторів та арбітражного керуючого тощо (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 910/3704/13, від 05.12.2019 у справі № 922/1200/18, від 23.04.2019 у справі № Б-19/30-06);

- щодо закриття провадження у справі про банкрутство боржника, якого не виключено з переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, процедур санації чи ліквідації (частина четверта статті 96 Закону про банкрутство) з огляду на неукладення упродовж тривалого часу мирової угоди в процедурі розпорядження майном у цій справі та відсутність у зв`язку з наведеним успішного завершення процедури банкрутства боржника (постанова Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 10.12.2019 у справі № 906/1290/15, від 12.12.2019 у справі № 923/382/14).

152. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду вважає необхідним також звернути увагу на позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, сформовану в постанові від 20.06.2019 у справі № 910/3406/18. У пункті 39 цієї постанови зазначено, що відповідно частини другої статті 11 ГПК України, визначено обов`язок господарського суду здійснювати розгляд справ відповідно до законів України, а приписами частини п`ятої статті 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та пункту 4-3 розділу X Закону про банкрутство Прикінцеві та перехідні положення встановлено імперативну вимогу щодо закриття провадження у справі про банкрутство, порушеного за заявою ініціюючого кредитора до боржника, яким є державне підприємство, щодо якого прийнято рішення про приватизацію, незалежно від того, яка судова процедура банкрутства застосовується до боржника і на яких стадіях розгляду перебуває ця справа про банкрутство.

153. Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.

154. Частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

155. Однак наведеного суди попередніх інстанцій не врахували, викладені в заяві про закриття провадження у справі аргументи заявника не дослідили.

156. Частиною першою статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

157. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

158. Разом з тим, без дослідження і з`ясування наведених вище обставин ухвалені у справі рішення не можна вважати правомірними та обґрунтованими.

159. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

160. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії").

161. Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

162. Не з`ясувавши відповідних обставин та не дослідивши пов`язані з ними докази, суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, а саме статей 13, 86, 269 частини п`ятої статті 236 ГПК України, щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного розгляду заяви Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про закриття провадження у справі про банкрутство ДУ "Український дім фарфоро-фаянсової промисловості".

Щодо суті касаційної скарги

163. Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанцій дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

164. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

165. Згідно з пунктами 1, 2 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

166. З огляду на викладене касаційна скарга Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України підлягає частковому задоволенню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

167. Під час нового розгляду справи суду належить урахувати викладене вище та надати правову оцінку заяві про закриття провадження у справі, взявши до уваги висновки, зроблені у цій постанові.

Щодо судових витрат

168. У зв`язку із скасуванням постанови суду апеляційної інстанції і направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції питання розподілу витрат зі сплати судового збору за подання і розгляд касаційної скарги Верховним Судом відповідно до статті 129 ГПК України не здійснюється.

Висновки щодо застосування норм права

169. Відповідно до частини другої статті 315 ГПК України у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.

170. На підставі викладеного, частини другої статті 315 ГПК України Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду висловлює такий висновок про застосування норми права.

171. Відсутність словосполучення "ухвали про відмову у задоволенні клопотання (заяви) про закриття провадження у справі про банкрутство" в переліку судових рішень, які можуть переглядатися апеляційному та касаційному порядках, з огляду на наявність "ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство", та системне застосування приписів Закону про банкрутство (Кодексу України з процедур банкрутства з 21.10.2019), не виключає можливості апеляційного та касаційного перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання (заяви) про закриття провадження у справі про банкрутство. Тож учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання (заяви) про закриття провадження у справі про банкрутство та, відповідно, подати касаційну скаргу на таку ухвалу після її перегляду в апеляційному порядку згідно з пунктом 2 частини першої статті 287 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 52, 286, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 10.01.2020 № 2431-05/17 та від 20.08.2020 № 2431-05/678 про заміну учасника провадження задовольнити.

2. Здійснити заміну учасника провадження у справі - Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на Фонд державного майна України.

3. Касаційну скаргу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України задовольнити частково.

4. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2019 та ухвалу Господарського суду Київської області від 19.04.2019 у справі № 911/3070/15 у частині відмови в задоволенні заяви Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про закриття провадження у справі скасувати.

5. Справу № 911/3070/15 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді В. В. Білоус

О. В. Васьковський

С. В. Жуков

Л. Й. Катеринчук

К. М. Огороднік

В. Г. Пєсков

В. Я. Погребняк

Н. Г. Ткаченко

Постанова Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 911/3070/15