flag Судова влада України
| Українська | English |
ВЕРХОВНИЙ СУД

Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

Постанова Верховного Суду від 27 липня 2020 року у справі № 912/686/17

https://reyestr.court.gov.ua/Review/90696414

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 912/686/17

Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, суддів: Берднік І.С., Волковицької Н.О., Зуєва В.А., Краснова Є.В., Кушніра І.В., Мачульського Г.М., Міщенка І.С., Могила С.К., Случа О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Грін-Терра" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2019 (Подобєд І.М., Орєшкіна Е.В., Широбокова Л.П.) та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 20.12.2018 (Кабакова В.Г.) у справі № 912/686/17

за позовом Фермерського господарства "Рис-К" до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, треті особи: 1) Олександрійська районна державна адміністрація, 2) Недогарська сільська рада, 3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Грін-Терра", 4) ОСОБА_1, 5) ОСОБА_2, 6) ОСОБА_3, 7) ОСОБА_4, 8) ОСОБА_5, 9) ОСОБА_6, 10) ОСОБА_7, 11) ОСОБА_8, 12) ОСОБА_9, 13) ОСОБА_10, 14) ОСОБА_11, 15) ОСОБА_12, 16) ОСОБА_13 про визнання поновленим договору, визнання укладеною додаткової угоди

(відповідно до розпорядження в.о. заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду Воляновської Т. №29.3-02/1339 від 27.07.2020 та витягів з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 27.07.2020, у зв`язку з відпусткою суддів Багай Н.О., Дроботової Т.Б., Пількова К.М., Чумака Ю.Я., а також з виходом з відпустки судді Зуєва В.А., справа №912/686/17 передана на розгляд складу Касаційного господарського суду: Суховий В.Г. - доповідач, судді: Берднік І.С., Волковицька Н.О., Зуєв В.А., Краснов Є.В., Кушнір І.В., Мачульський Г.М., Міщенко І.С., Могил С.К., Случ О.В.)

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

  1. У березні 2017 року Фермерське господарство "Рис-К" (далі - Позивач) звернулося в Господарський суд Кіровоградської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (далі - Відповідач), у якому просило: 1)визнати поновленим договір оренди землі від 05.12.2006; 2) визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 05.12.2006 (у редакції додаткової угоди від 08.09.2011) щодо земельної ділянки площею 22,0352 га ріллі, у редакції, запропонованій Позивачем у прохальній частині позову.
  2. В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що строк дії договору оренди землі визначено до 31.10.2016 і Позивач 01.02.2017 направив Відповідачу лист про поновлення строку дії договору разом із проектом додаткової угоди на той самий строк і на тих самих умовах (5 років оренди). Відповідач листом від 14.02.2017 повідомив Позивача про відмову в поновленні строку дії договору, пославшись на свій попередній лист від 04.11.2016, яким було відмовлено Позивачу в поновленні строку дії договору на інших умовах (7 років оренди). Лист Відповідача від 14.02.2017 про заперечення щодо поновлення договору оренди на той самий строк та на тих самих умовах (5 років оренди) направлено Позивачу з пропуском передбаченого частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" місячного строку.

З огляду на фактичні обставини та підстави позову, Позивач зазначає, що спір між сторонами виник з підстав реалізації Позивачем права на укладення договору оренди землі на новий строк шляхом укладення додаткової угоди у зв`язку з поновленням договору оренди на той же строк і на тих самих умовах відповідно до частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Судові рішення у справі

  1. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 12.04.2017, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.06.2017, у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
  2. Постановою Вищого господарського суду України від 20.09.2017 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.04.2017 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Позивача задоволено.
  3. Постановою Верховного Суду від 22.02.2018 постанову Вищого господарського суду України від 20.09.2017, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.04.2017 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Кіровоградської області.

Короткий зміст оскарженого рішення, ухваленого судом першої інстанції

  1. За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 20.12.2018 позов задоволено повністю. Визнано поновленим договір оренди землі від 05.12.2006 в редакції додаткової угоди від 08.09.2011. Визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки площею 22,0352 га ріллі, кадастровий номер 3520385200:02:000:9019, в редакції Позивача.
  2. Рішення суду мотивовано тим, що, враховуючи передбачену частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" автоматичну пролонгацію договору за наявності встановлених цією нормою юридичних фактів, а саме вчинення сторонами юридично значущих дій - користування орендарем землею протягом місяця після закінчення строку дії договору та відсутністю заперечень орендодавця, господарський суд дійшов висновку, що оскільки Позивач після 31.10.2016 (закінчення строку дії договору) продовжував користуватися земельною ділянкою і Відповідач заперечення щодо поновлення договору оренди (лист від 14.02.2017) направив з пропуском місячного строку, передбаченого частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", тому Відповідачем порушено право Позивача на поновлення договору та на укладення відповідної додаткової угоди і таке право підлягає захисту шляхом визнання додаткової угоди укладеною.

Водночас, як встановив суд під час розгляду справи, Позивачем на підставі постанови Вищого господарського суду України від 20.09.2017 у цій справі, зареєстровано за собою право оренди на земельну ділянку площею 22,0352 га із кадастровим номером 3520385200:02:000:9019, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 1000209178 від 12.10.2017.

На час розгляду справи у Вищому господарському суді України (постанова від 20.09.2017) державна реєстрація земельної ділянки не була скасована, що підтверджується витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку станом на 22.09.2017 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Державна реєстрація земельної ділянки із кадастровим номером 3520385200:02:000:9019 скасована 28.09.2017 шляхом поділу на 12 окремих ділянок. Водночас, як зазначає суд першої інстанції, доказів надання Позивачем згоди на поділ земельної ділянки матеріали справи не містять. Право власності на вказані 12 земельних ділянок оформлено Третіми особами - громадянами пізніше - у 2018 році.

Також судом встановлено, що на час виникнення спірних правовідносин між сторонами (закінчення строку дії договору), а також на час ухвалення рішення суду першої інстанції (12.04.2017) та постанови Вищого господарського суду України від (20.09.2017) зміни меж земельної ділянки 3520385200:02:000:9019 або її цільового призначення не відбулося.

Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції

  1. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2019 рішення Господарського суду Кіровоградської області від 20.12.2018 залишено без змін з тих же підстав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги Третьої особи-3

  1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Грін-Терра" (далі - Третя особа-3) подало касаційну скаргу на рішення та постанову судів попередніх інстанцій, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Аргументи учасників справи

Доводи Третьої особи-3, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

  1. Судами попередніх інстанцій невірно застосовано частину 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", статті 73, 79, 86, 236, 237 ГПК України.
  2. Суди не врахували лист Відповідача від 04.11.2016, в якому міститься заперечення проти поновлення договору оренди землі.
  3. Позивачем невірно обрано спосіб захисту права, оскільки Позивач мав оскаржувати в апеляційному порядку рішення Господарського суду Кіровоградської області в іншій справі №912/4396/16, яким було відмовлено у задоволенні позовних вимог, заявлених на підставі частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Позиція Позивача у відзиві на касаційну скаргу

  1. Лист Відповідача від 04.11.2016, на який Відповідач посилається в своєму листі від 14.02.2017, як на заперечення щодо поновлення договору оренди землі, не є запереченням щодо поновлення договору на той самий строк та на тих самих умовах відповідно до частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".
  2. Права скаржника на момент закінчення строку дії договору оренди землі не були порушені, оскільки на той час скаржник не мав інтересів та прав на спірну земельну ділянку, а Відповідач, наразі, правом на касаційне оскарження рішень судів попередніх інстанцій не скористався, що свідчить про згоду Відповідача із судовими рішеннями.

Позиція Третьої особи-15 у відзиві на касаційну скаргу

  1. Третьою особою-15 ( ОСОБА_12 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 (поштовий штемпель на конверті) до Верховного Суду подано відзив на касаційну скаргу. Однак, враховуючи встановлений ухвалою Верховного Суду від 31.05.2019 строк для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу, до 20.06.2019, але не більше 10 днів з дня вручення цієї ухвали, а згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ухвалу суду Третій особі-15 вручено 13.06.2019, тому, зважаючи на норми статей 118, 295 ГПК України, зазначений відзив підлягає залишенню без розгляду.

Позиція інших учасників справи у відзиві на касаційну скаргу

  1. Відповідач та Треті особи-1, 2, 4-14, 16 відзив на касаційну скаргу не надали, що у відповідності до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у даній справі у касаційному порядку.

ПОЗИЦІЯ  ВЕРХОВНОГО  СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

  1. За змістом частини 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" встановлено прядок поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1- 5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

  1. Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування положень частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Частиною 6 статті 33 зазначеного Закону врегульовано поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця з дня закінчення строку договору заперечення орендодавця проти поновлення договору (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору).

18.1. При цьому, необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно із цією частиною статті 33 Закону саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі.

18.2. Відсутність такого заперечення, як уже зазначалося, може мати прояв у "мовчазній згоді".

18.3. У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто, орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов`язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди, а орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто, договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

  1. Наведений висновок про застосування норм статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону від 17.02.2011) сформульовано Верховним Судом у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 10.09.2018 у справі №920/739/17.
  2. Водночас, наявність правових підстав для укладення додаткової угоди, в тому числі обставин, за яких договір вважається поновленим в силу вимог частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", має довести позивач. За наявності таких обставин у сторін договору оренди виникає не лише право на укладення додаткової угоди, але і обов`язок згідно з частиною 8 статті 33 цього Закону. Тобто, право на укладення додаткової угоди, яке підлягає судовому захисту, виникає за доведеності (наявності) обставин, за яких договір оренди вважається поновленим на новий (той самий) строк.
  3. Таким чином, в разі наявності обставин, за яких договір оренди вважається поновленим відповідно до частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", оформленням такого факту, як поновлення договору оренди землі, є, відповідно до вимог частини 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі", укладення в обов`язковому порядку у місячний строк додаткової угоди до цього договору.

З вимогою про визнання такої додаткової угоди укладеною може звернутися як орендар, так і орендодавець.

  1. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що між Олександрійською районною державною адміністрацією Кіровоградської області (Орендодавець) та Позивачем (Орендар) 05.12.2006 укладено договір оренди, за умовами якого Орендодавець надав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Недогарської сільської ради, кадастровий номер 3520385200:02:000:9019, загальною площею 22,03 га, в тому числі ріллі - 22,03 га.

Сторонами визначено, що орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 2,1 відсотка нормативної грошової оцінки землі, що становить 4713,81 грн за рік (пункт 8 договору).

Згідно з пунктом 7 договору, договір укладено на 5 років. Після закінчення строку договору Орендарю надано право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Договір зареєстрований у Олександрійському районному відділі КРФ ДП "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19.12.2006 за №48.

  1. 08.09.2011 сторонами підписано зміни до укладеного договору оренди щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки, орендної плати та строку дії договору.

Відповідно до пункту 7 вказаних змін, договір укладено на 5 років з моменту реєстрації змін до договору оренди. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

У пункті 8 змін до договору сторони погодили, що орендна плата вноситься Орендарем у формі та розмірі: у грошовій формі в розмірі 4 відсотків нормативної грошової оцінки землі, що становить 11262,94 грн за рік.

Зміни до договору зареєстровано в Управлінні Держкомзему у Олександрійському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 31.10.2011 за №352030004000966.

  1. Позивач 16.09.2016 через Центр надання адміністративних послуг Олександрійської районної державної адміністрації звернувся до Відповідача з листом - повідомленням про продовження договору оренди землі строком на 7 років. До зазначеного листа - повідомлення було додано копію договору оренди зі змінами.

24.1. Листом від 04.11.2016 Відповідач повідомив Позивача про прийняте рішення стосовно заперечення щодо поновлення договору оренди земельної ділянки, посилаючись на подання заяви з пропуском встановленого строку, що є порушенням частини 2 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

24.2. Дані обставини були предметом дослідження у іншій справі №912/4396/16 (рішення від 22.12.2016, набрало законної сили 07.01.2017), в якій, за результатами розгляду позову, поданого на підставі частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", в позові відмовлено в зв`язку з непогодженням істотних умов договору та припиненням переважного права.

  1. Позивач листом від 01.02.2017 повідомив Відповідача про поновлення строку дії договору, додавши до листа проект підписаної додаткової угоди на той самий строк і на тих самих умовах.

25.1. Відповідач листом від 14.02.2017 повідомив Позивача, що вже листом від 04.11.2016 було відмовлено у поновленні договору оренди землі.

  1. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Позивач після 31.10.2016 (закінчення строку дії договору) продовжував користуватися земельною ділянкою і Відповідач заперечення щодо поновлення договору оренди (лист від 14.02.2017) направив з пропуском місячного строку, передбаченого частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі"; лист від 04.11.2016 не є запереченням Відповідача щодо поновлення договору на той же строк і на тих же умовах в розумінні положень частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", тому Відповідачем порушено право Позивача на укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на той самий строк, на тих самих умовах і таке право підлягає захисту шляхом визнання додаткової угоди укладеною. Також судами враховано, що вимог про повернення земельної ділянки після закінчення строку дії договору Відповідачем висловлено не було та не було направлено акт прийому-передачі земельної ділянки.
  2. Відповідно до частини 9 статті 791 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Згідно з частинами 1, 2 статті 791 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок.

Частиною 10 статті 791 ЗК України передбачено, що державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера відповідно до частини 4 статті 791 ЗК України.

  1. Як встановили суди попередніх інстанцій, Позивачем під час розгляду справи, на підставі постанови Вищого господарського суду України від 20.09.2017 у цій справі зареєстровано за собою право оренди на земельну ділянку площею 22,0352 га із кадастровим номером 3520385200:02:000:9019 на новий строк, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №1000209178 від 12.10.2017.
  2. Водночас, судами зазначено, що Відповідач листом №27-11-0.2-10837/2-17 від 06.12.2017 повідомив Позивача про те, що державна реєстрація земельної ділянки із кадастровим номером 3520385200:02:000:9019 скасована 28.09.2017 шляхом поділу на 12 окремих ділянок.
  3. Суди вказали, що доказів надання Позивачем згоди на поділ земельної ділянки матеріали справи не містять. При цьому, 22.03.2018 скасовано право оренди земельної ділянки (кадастровий номер 3520385200:02:000:9019) на підставі постанови Верховного Суду від 22.02.2018 про скасування постанови Вищого господарського суду України від 20.09.2017, про що міститься відповідний запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Право власності на вказані вище 12 земельних ділянок передано Відповідачем Третім особам - громадянам пізніше - у 2018 році, тобто, під час нового розгляду даної справи.
  4. Таким чином, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3520385200:02:000:9019, яка є предметом договору оренди землі від 05.12.2006, під час розгляду даної справи поділена на 12 інших земельних ділянок, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 3520385200:02:000:9019 скасована 28.09.2017 і на вказані 12 земельних ділянок Третіми особами - громадянами у 2018 році оформлено право власності та присвоєно інші кадастрові номери. Крім того, в подальшому, вказані 12 земельних ділянок передані в орендне користування Третій особі-3 (скаржнику).
  5. Тобто, земельна ділянка, про поновлення договору оренди землі якої подано позов у цій справі, була поділена в її межах на 12 інших земельних ділянок і ці дії були здійснені Відповідачем після звернення Позивача до суду з даним позовом та вже під час розгляду справи в судах до прийняття остаточного рішення у цьому спорі.
  6. Відповідно до пункту 12 статті 186 ЗК України у разі поділу, об`єднання власником земельної ділянки, що перебуває у користуванні, технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок погоджується із землекористувачем.
  7. Суди попередніх інстанцій не встановили, що Відповідачем дотримано вимоги пункту 12 статті 186 ЗК України під час поділу земельної ділянки, яка перебувала в орендному користуванні у Позивача за договором від 05.12.2006.
  8. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку, що Позивач на момент звернення до суду з даним позовом мав статус землекористувача земельної ділянки з кадастровим номером 3520385200:02:000:9019 відповідно до договору від 05.12.2006 з урахуванням обставин, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", за яких цей договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах. Проте, внаслідок неправомірних дій Відповідача фактично сформовано 12 нових земельних ділянок та присвоєно цим ділянкам нові кадастрові номери шляхом поділу існуючої земельної ділянки з кадастровим номером 3520385200:02:000:9019, яка перебувала в орендному користуванні Позивача, без його згоди, що суперечить приписам статті 186 ЗК України. До того ж, як встановили попередні судові інстанції, доказів надання згоди Позивачем на поділ земельної ділянки матеріали справи не містять.
  9. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
  10. Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
  11. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі №914/1128/16.
  12. Вирішуючи спір по суті, господарський суд має встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, для захисту якого звернувся позивач, тобто, встановити чи є особа, за позовом якої порушено провадження у справі, належним позивачем. При цьому, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність такого права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії) від зобов`язаних осіб. Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення прав і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

  1. Отже, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулася до суду, відповідно до вимог законодавства.
  2. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто, таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.
  3. Статтею 27 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.
  4. Як зазначає Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №908/299/18, частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. З цього випливає обов`язок орендодавця передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на новий строк. Відповідно до частини 8 статті 33 названого Закону таке передання здійснюється шляхом укладення сторонами додаткової угоди до договору оренди землі. Зазначена додаткова угода відповідно до пункту 1 частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. З наведеного вбачається, що якщо орендодавець відмовляється чи ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість укладення якої передбачена частиною 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі", то належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту.
  5. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи щодо того, що Відповідач в порядку частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" не направляв у визначений цим Законом строк (заперечення проти поновлення договору оренди землі має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі) повідомлень про заперечення у поновленні договору оренди землі і, за висновками судів, дії Позивача щодо укладення додаткової угоди на тих самих умовах, у цьому випадку, спрямовані виключно на оформлення тих правовідносин, які склалися між сторонами внаслідок поновлення договору з наведених вище підстав, на що, зокрема, вказує предмет заявленого в межах зазначеної справи позову, а також враховуючи, що у даній справі позов пред`являвся до здійснення Відповідачем поділу земельної ділянки і в інших фізичних осіб виникло речове право щодо створених 12 земельних ділянок вже в процесі розгляду справи, більш того, після ухвалення Вищим господарським судом України постанови у справі, якою було задоволено позовні вимоги Позивача, і такі дії Відповідача щодо поділу земельної ділянки під час вирішення в суді спору щодо спірної земельної ділянки, свідчать про недобросовісність поведінки Відповідача, а тому Суд вважає, що порушене право Позивача підлягає захисту саме в заявлений Позивачем спосіб - визнання укладеною додаткової угоди.
  6. Наведене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 26.05.2020 у справі №908/299/18.
  7. Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема, внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб. Такої правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц (пункт 56) та від 01.10.2019 у справі №922/2723/17 (пункт 7.36).
  8. Доводи скаржника, зазначені в пункті 10 постанови, суд касаційної інстанції вважає необґрунтованими з підстав, наведених у даній постанові.
  9. Посилання Третьої особи-3, вказане в пункті 11 постанови, Судом відхиляються з огляду на те, що судами попередніх інстанцій дано належну оцінку зібраним у справі доказам, в тому числі й листу Відповідача від 04.11.2016. Водночас, з огляду на приписи статті 300 ГПК України, не можуть бути предметом розгляду та перевірки в суді касаційної інстанції доводи, пов`язані з встановленням обставин справи та оцінкою доказів.
  10. Щодо твердження скаржника, наведеного в пункті 12 постанови, Суд зазначає, що правовою підставою заявленого позову в межах справи №912/4396/16, як вірно встановили суди попередніх інстанцій, Позивачем обрано частини 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", тоді, як у даній справі позов пред`явлено з підстав частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі". Крім того, оскарження в апеляційному порядку судового рішення, зокрема, у справі №912/4396/16, є правом, а не обов`язком Позивача.
  11. Отже, доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування оскаржених в касаційному порядку судових рішень, оскільки ці доводи спростовуються встановленими судами обставинами, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального права та зводяться до переоцінки встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин.
  12. Крім того, зважаючи на наведене, а також враховуючи предмет і підстави позову, встановлені судами попередніх інстанцій конкретні обставини даної справи, які формують зміст спірних правовідносин, а також правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі №922/2723/17 (пункт 7.36), Суд, у даному випадку, не знаходить підстав для відступлення від висновку в частині, що договір оренди землі вважається поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, викладеного у раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у справі №920/739/17.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

  1. З огляду на викладене вище, касаційна скарга Третьої особи-3 задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін.

Щодо розподілу судових витрат

  1. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України (в редакції до 08.02.2020), суд

ПОСТАНОВИВ:

  1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Грін-Терра" залишити без задоволення.
  2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2019 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 20.12.2018 у справі №912/686/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                В. Г. Суховий

Судді:                                                                                          І. С. Берднік

                                                                                                    Н. О. Волковицька

                                                                                                    В. А. Зуєв

                                                                                                    Є. В. Краснов

                                                                                                    І. В. Кушнір

                                                                                                    Г. М. Мачульський

                                                                                                    І. С. Міщенко

                                                                                                    С. К. Могил

                                                                                                    О. В. Случ