flag Судова влада України
| Українська | English |
ВЕРХОВНИЙ СУД

Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

Постанова Верховного Суду від 14 травня 2020 року у справі № 903/69/18

https://reyestr.court.gov.ua/Review/89348440

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 903/69/18

Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду:

Пєскова В.Г. - головуючий, суддів: Банаська О.О., Білоуса В.В., Васьковського О.В., Жукова С.В., Катеринчук Л.Й., Огородніка К.М., Погребняка В.Я., Ткаченко  Н.Г.,  

за участю секретаря судового засідання - Хмельовського В.О.;

за участю представників:

ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ+» (далі - ТОВ «ІНВЕСТ+») арбітражного керуючого Рабана Микити Тарасовича - Пилипчук І.Ю.,

розглянув у режимі відеоконференції касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.10.2019

у складі колегії суддів: Демидюк О.О. (головуючий), Юрчук М.І., Савченко Г.І.

та на ухвалу Господарського суду Волинської області від 12.09.2019

у складі судді Войціховського В.А.

за заявою ліквідатора ТОВ «ІНВЕСТ+» арбітражного керуючого Рабана Микити Тарасовича

про визнання протиправним та скасування результатів електронних торгів щодо реалізації нежитлових приміщень будівлі «Е (1-2)» загальною площею 650,   60   кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомості № 13629546101, що знаходиться у АДРЕСА_1, оформлені протоколом електронних торгів від 26.07.2018 № 347227,

про визнання протиправним та скасування акта про реалізацію предмета іпотеки нежитлового приміщення будівлі «Е (1-2)» загальною площею 650,   60   кв.м по АДРЕСА_1 від 29 серпня 2018 року, виданого державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Батюк М.Я.,

про визнання протиправним та скасування свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, серія та номер 825, виданого 11.06.2019 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дерев`янко Л.М.,

про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Дерев`янко Л.М. «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 47305430 від 11.06.2019»

та про витребування у ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) нерухомого майна - нежитлових приміщень, будівлі «Е (1-2)» загальною площею 650,   60 кв.м по АДРЕСА_1 . Львові на користь ТОВ «ІНВЕСТ+»

у справі за заявою ОСОБА_3

про банкрутство ТОВ «ІНВЕСТ+».

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Провадження у справі здійснюється відповідно до положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону від 22.12.2011 № 4212-VІ, чинній з 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство).

Обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій.

  1. 28.02.2018 ухвалою Господарського суду Волинської області (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 01.03.2018) було відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «ІНВЕСТ+», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введено процедуру розпорядження майном боржника.
  2. 28.03.2018 від забезпеченого кредитора ОСОБА_1 надійшла заява з вимогами до ТОВ «ІНВЕСТ+» (т. 1, а.с. 143-145).
  3. 26.11.2018 ухвалою Господарського суду Волинської області заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) з вимогами до боржника було задоволено; визнано у встановленому порядку доведені вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до ТОВ «ІНВЕСТ+» на загальну суму 13 812 737, 61 грн, які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів у наступній черговості: 3 524 грн - вимоги першої черги; 13 809 213, 61 грн, як такі, що забезпечені заставою майна боржника та підлягають позачерговому погашенню (т. 4, а.с. 117 - 119).
  4. 23.05.2019 ухвалою суду було затверджено реєстр вимог кредиторів, у відповідності до якого загальна сума грошових вимог до боржника становить 32 600 694, 09 грн, з яких: 18 791 480, 48 грн - конкурсні вимоги; 13 809 213, 61 грн - забезпечені вимоги.
  5. На момент постановлення ухвали господарським судом про затвердження реєстру грошових вимог до боржника від 23.05.2019 процесуальний статус ОСОБА_1 було додатково підтверджено та встановлено, як учасника справи про банкрутство ТОВ «ІНВЕСТ+», забезпеченого кредитора. Дана ухвала, як і ухвала від 26.11.2018, набрала законної сили, в апеляційному порядку не переглядалась (т. 6, а.с. 82 - 84).
  6. Окрім того, судами встановлено, що 26.10.2016 за заявою стягувача - ОСОБА_1 , відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області було відкрито виконавче провадження № 52752479 з примусового виконання виконавчого листа, виданого для примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 29.06.2016 у справі № 466/10218/15-ц, що змінено рішенням Апеляційного суду Львівської області від 26.09.2016, у справі № 466/10218/15-ц про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 23.10.2014, зареєстрованим у реєстрі під № 903, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «ІНВЕСТ+», посвідченим приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Шкльодою Я.А., а саме на нерухоме майно - нежитлові приміщення будівлі «Е (1-2)», загальною площею 650, 60 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомості № 13629546101, в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Альтер Топ» за договором грошової позики від 23.10.2014, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Альтер Топ», яка становить 13   809 213, 61 грн, з якої: 12 227 027 грн - сума неповернутої позики; 1 373 375, 83 грн - пеня; 208 810, 78 грн - 3 % річних, шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, з початковою вартістю для реалізації предмета іпотеки, яку визначено як погоджену сторонами в договорі іпотеки заставну вартість предмета іпотеки, а саме 11 200 000 грн.
  7. 01.12.2016 на веб-сайті ДП СЕТАМ було опубліковано оголошення про реалізацію у межах виконавчого провадження № 52752479 лоту № 186132 - предмета іпотеки: нежитлові приміщення будівлі «Е (1-2)», загальною площею 650, 60 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомості № 13629546101, що підтверджується роздруківкою з інформацією, отриманою за електронним посиланням https://setam.net.ua/auction/187713.
  8. 09.12.2016 ухвалою суду касаційної інстанції зупинено виконання рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 29.06.2016 та рішення Апеляційного суду Львівської області від 26.09.2016 у справі № 466/10218/15-ц про звернення стягнення на предмет іпотеки, належного ТОВ «ІНВЕСТ+», а саме: нежитлові приміщення «Е (1-2)» загальною площею 650, 60 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
  9. 23.05.2018 постановою Верховного Суду у справі № 466/10218/15-ц рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 29.06.2016 в незміненій частині та рішення Апеляційного суду Львівської області від  26.09.2016 залишено без змін. Поновлено виконання рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 29.06.2016 та рішення Апеляційного суду Львівської області від 26.09.2016.
  10. 26.07.2018 на веб-сайті ДП «СЕТАМ» розміщено протокол № 347727, у відповідності до якого електронні торги з реалізації предмета іпотеки (нежитлових приміщень будівлі «Е (1-2)» загальною площею 650, 60 кв.м) оголошено такими, що не відбулися, з підстав того, що від жодного учасника не надійшла цінова пропозиція.
  11. 30.07.2018 ОСОБА_1 звернувся до відділу примусового виконання судових рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області із заявою № 4898/021-5 про придбання предмета іпотеки за початковою ціною, шляхом заліку своїх вимог в рахунок ціни продажу.
  12. 29.08.2018 державним виконавцем Батюк М.В. відділу примусового виконання судових рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області було складено акт про реалізацію предмета іпотеки (нежитлових приміщень будівлі «Е (1-2)» загальною площею 650, 60 кв.м), який затверджено 29.08.2018 начальником відділу примусового виконання судових рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Онишкевич Р.І. Згідно даного акта в порядку статті 61 Закону України «Про виконавче провадження», статті 41 Закону України «Про іпотеку» було передано на реалізацію нежитлові приміщення будівлі «Е (1-2)» загальною площею 650, 60 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомості № 13629546101, з початковою вартістю для реалізації предмета іпотеки, яку визначено як погоджену сторонами в договорі іпотеки заставну вартість предмета іпотеки - 11 200 000 грн, шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження. Акт видано на підставі протоколу проведення електронних торгів Львівської філії ДП «СЕТАМ» від 26.07.2018 № 347727. Відповідно до вимог статей 47, 49 Закону України «Про іпотеку» майно передається стягувачу (іпотекодержателю) - ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , що проживає: АДРЕСА_5 , на підставі поданої заяви від 30.07.2018 № 4898/021-5 про придбання предмета іпотеки за початковою ціною, шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна, за ціною 11 200 000 грн.
  13. У подальшому, 11.06.2019 на підставі протоколу торгів від 26.07.2018 № 347727 та акта про реалізацію предмета іпотеки від 29.08.2019 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дерев`янко Лідією Миколаївною було видано ОСОБА_1 свідоцтво про придбавання нерухомого майна з прилюдних торгів серії та номер: 825.
  14. Того ж дня, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дерев`янко Лідією Миколаївною за номером запису про право власності: 31951586 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 47305430 від 11.06.2019 було зареєстровано право власності ОСОБА_1 на нерухоме майно - нежитлові приміщення будівлі «Е(1-2)», загальною площею 650, 60 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомості № 13629546101.

Подання заяви до суду.

  1. 29.07.2019 ліквідатор ТОВ «ІНВЕСТ+» Рабан М.Т., який вважав, що в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів відбулось індивідуальне задоволення вимог забезпеченого кредитора у справі № 903/69/18 - ОСОБА_1 , подав до Господарського суду Волинської області заяву, в котрій просив суд визнати протиправним та скасувати результати електронних торгів щодо реалізації нежитлових приміщень будівлі «Е (1-2)» загальною площею 650, 60 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомості № 13629546101, що знаходиться у АДРЕСА_1 оформлені протоколом електронних торгів від 26.07.2018 № 347227; визнати протиправним та скасувати акт про реалізацію предмета іпотеки нежитлового приміщення будівлі «Е (1-2)» загальною площею 650, 60 кв.м по АДРЕСА_1 від 29.08.2018, виданий державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Батюк М.Я.; визнати протиправним та скасувати свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, серія та номер 825, видане 11.06.2019 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дерев`янко Л.М.; визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Дерев`янко Л.М. «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 47305430 від 11.06.2019» та витребувати у ОСОБА_1 нерухоме майно - нежитлові приміщення будівлі «Е (1-2)» загальною площею 650, 60 кв.м по АДРЕСА_1 . Львові на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ+».

Розгляд справи судами.

  1. 12.09.2019 ухвалою Господарського суду Волинської області, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.10.2019, заяву ліквідатора ТОВ «ІНВЕСТ+» арбітражного керуючого Рабана Микити Тарасовича задоволено. Визнано протиправними та скасовано: результати електронних торгів щодо реалізації нежитлових приміщень будівлі «Е (1-2)» загальною площею 650, 60 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомості № 13629546101, що знаходиться у АДРЕСА_1, оформлені протоколом електронних торгів від 26.07.2018 № 347227; акт про реалізацію предмета іпотеки нежитлового приміщення будівлі «Е (1-2)» загальною площею 650, 60 кв.м по АДРЕСА_1 від 29.08.2018, виданий державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Батюк М.Я.; свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, серія та номер 825, видане 11.06.2019 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дерев`янко Л.М.; рішення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Дерев`янко Л.М. «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 47305430 від 11.06.2019». Витребувано у ОСОБА_1 нерухоме майно: нежитлові приміщення будівлі «Е (1-2)» загальною площею 650, 60 кв.м по АДРЕСА_1 . Львові на користь ТОВ «ІНВЕСТ+».
  2. Судові рішення мотивовано тим, що введений судом мораторій на задоволення вимог кредиторів унеможливлює індивідуальне задоволення боржником вимог кредиторів після порушення справи про банкрутство та визначає спеціальні процедури, які забезпечують пропорційність задоволення вимог кредиторів однієї черги в ході такого провадження. При цьому спірні нежитлові приміщення на момент відкриття провадження у справі про банкрутство № 903/69/18 не перебували на стадії продажу через зупинення виконання рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 29.06.2016 у справі №466/10218/15-ц.

Крім того, було порушено строк оформлення результатів аукціону та положення частини першої статті 49 Закону України «Про іпотеку».

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А.           Доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

  1. 22.11.2019 до Верховного Суду представником ОСОБА_1 подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.10.2019 та ухвалу Господарського суду Волинської області від 12.09.2019 у справі № 903/69/18 і постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ «ІНВЕСТ+» арбітражного керуючого Рабана М.Т.
  2. Посилання зроблені на законність набуття ОСОБА_1 у власність спірного майна. Вказано про необґрунтованість мотивів суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, чим порушено право скаржника на доступ до правосуддя та принцип змагальності сторін. Крім того, стверджується про неправильне застосування статті 19 Закону про банкрутство та статей 47, 49 Закону України «Про іпотеку». Також зазначено про порушення частини четвертої статті 75 ГПК України через преюдиційність обставин, встановлених у цій справі (ухвала Господарського суду Волинської області від 29.11.2018, постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2019) та у справі № 466/5947/18, стосовно непоширення мораторію на задоволення вимог кредиторів на вимогу стягувача ( ОСОБА_1 ) у виконавчому провадженні № 52752479.    

Б.           Доводи, викладені у відзивах на касаційну скаргу.

  1. 26.12.2019 до Верховного Суду від відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому орган державної виконавчої служби погоджується з касаційною скаргою ОСОБА_1 , однак наводить, у тому числі мотиви, які відсутні у касаційній скарзі ОСОБА_1
  2. 14.01.2020 до Верховного Суду від ліквідатора ТОВ «ІНВЕСТ+» арбітражного керуючого Рабана М.Т. надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому, з посиланням на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, наведено прохання залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.  

В.          Процесуальні аспекти здійснення касаційного провадження.

  1. Ухвалою Верховного Суду від 02.12.2019  відкрито касаційне провадження у справі №   903/69/18 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.10.2019 та на ухвалу Господарського суду Волинської області від 12.09.2019. Зупинено дію ухвали Господарського суду Волинської області від 12.09.2019 у цій справі. Здійснено інші процесуальні дії.
  2. Ухвалою Верховного Суду від 30.01.2020 справу № 903/69/18 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.10.2019 та на ухвалу Господарського суду Волинської області від 12.09.2019 передано на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для необхідності вирішення питання відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 922/1787/18.  
  3. Ухвалою Верховного Суду від 05.02.2020 судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду прийнято до свого розгляду справу № 903/69/18 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.10.2019 та на ухвалу Господарського суду Волинської області від 12.09.2019.
  4. Ухвалою Верховного Суду від 13.02.2020 зупинено касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.10.2019 та на ухвалу Господарського суду Волинської області від 12.09.2019 у справі № 903/69/18 до надходження до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наукового висновку фахівців Науково-консультативної ради при Верховному Суді у справі № 903/69/18.
  5. 18.02.2020 суддя-доповідач у справі направив на адресу вченого секретаря Науково-консультативної ради при Верховному Суді лист з проханням підготувати науковий висновок з таких питань: 1. Чи включає в себе зміст поняття «стадія продажу майна» (частина третя статті 19 Закону про банкрутство) процедуру придбання предмета іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна (частина перша статті 49 Закону України «Про іпотеку»)?; 2. Чи відповідно розповсюджується чи ні дія мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство на подібні правовідносини?  
  6. 20.03.2020, 26.03.2020, 30.03.2020, 02.04.2020 на адресу Верховного Суду від фахівців Науково-консультативної ради при Верховному Суді надійшли наукові висновки з поставлених питань.    
  7. Ухвалою Верховного Суду від 07.04.2020 поновлено касаційне провадження у справі № 903/69/18 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.10.2019 та на ухвалу Господарського суду Волинської області від 12.09.2019 та повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 відбудеться 30.04.2020.
  8. Ухвалою Верховного Суду від 14.04.2020 задоволено заяву ліквідатора ТОВ «ІНВЕСТ+» арбітражного керуючого Рабана М.Т. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи

і висновків судів першої й апеляційної інстанцій.

А.             Щодо суті касаційної скарги.

  1. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
  2. Заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників, здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, надавши оцінку науковим висновкам, судова палата дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
  3. В оскаржених судових рішеннях суди дійшли висновку, що введений судом мораторій на задоволення вимог кредиторів унеможливлює індивідуальне задоволення боржником вимог кредиторів після порушення справи про банкрутство та визначає спеціальні процедури, які забезпечують пропорційність задоволення вимог кредиторів однієї черги в ході такого провадження. При цьому спірні нежитлові приміщення на момент відкриття провадження у справі про банкрутство № 903/69/18 не перебували на стадії продажу через зупинення виконання рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 29.06.2016 у справі №466/10218/15-ц.

Крім того, було порушено строк оформлення результатів аукціону та положення частини першої статті 49 Закону України «Про іпотеку», оскільки всупереч зазначеній нормі залишення ОСОБА_4 за собою предмету іпотеки (29.08.2018) відбулося поза межами встановленого даною нормою десятиденного терміну з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися (26.07.2018)

  1. Судова палата погоджується з такими висновками судів попередніх  інстанцій з огляду на таке.
  2. Питання, на які необхідно дати відповідь під час розгляду цієї касаційної скарги, є такими: чи поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство на правовідносини, що склалися у цій справі; чи зміст поняття «стадія продажу майна» (частина третя статті 19 Закону про банкрутство) включає в себе процедуру придбання предмета іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна (частина перша статті 49 Закону України «Про іпотеку»)?
  3. При цьому слід зазначити, що у постанові від 31.07.2019 у справі №   922/1787/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, переглянувши у касаційному порядку ухвалу суду першої інстанції від 27.11.2018 та постанову апеляційного суду від 26.03.2019, дійшов висновку, що «стадія продажу майна розпочинається із моменту оприлюднення інформації про продаж (внесення в систему інформаційного повідомлення про електронні торги), та включає в себе власне електронні торги (в т.ч. повторні, треті), а у разі нереалізації майна на третіх електронних торгах та виявлення стягувачем бажання залишити його за собою, також і процедуру передачі майна стягувачу в рахунок погашення боргу. Враховуючи положення статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вказані процедури з майном боржника, якщо останнє перебувало на стадії продажу в момент порушення справи про банкрутство» - п. 25 постанови.  
  4. Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від зазначеного вище висновку з огляду на таке.
  5. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
  6. Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
  7. При цьому ЄСПЛ зауважував, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (пункт 45 рішення від 06.12.2007 у справі «Воловік проти України», заява № 15123/03).
  8. Судова палата зазначає, що Верховний Суд неодноразово висловлював позицію щодо концентрації всіх спорів у межах справи про банкрутство. Так, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.

Такого змісту висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/420/16, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 908/4057/14, від 11.07.2018 у справі № 922/3040/17, від 29.11.2019 у справах № 908/130/15-г і № 923/1194/17, від 05.02.2020 у справі № 921/557/15-г/10 та в низці інших постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах про банкрутство.

  1. Поряд з іншими принципами правового регулювання відносин неплатоспроможності суттєве значення має принцип судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства, який розпочинається з призначення розпорядника майна чи ліквідатора банкрута (висновки щодо змісту цього принципу наведено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 5/530-03, від 09.04.2019 у справі № Б8/180-10).

Цей принцип полягає, серед іншого, у судовому контролі за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об`єктів конкурсної маси та інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів, а також за збереженням балансу інтересів сторін у тому числі під час продажу майна банкрута з метою реалізації за найвищу ціну та відповідно до встановленої Законом про банкрутство процедури.

  1. Судова палата констатує, що згідно з частиною першою статті 19 Закону про банкрутство мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
  2. Відповідно до частини другої статті 19 Закону про банкрутство мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження (проваджень) у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів, за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.
  3. Тобто, з огляду на мету та цілі Закону про банкрутство завданням мораторію на задоволення вимог кредиторів є забезпечення збереження майнових активів боржника з метою подальшого задоволення вимог кредиторів на засадах конкурсу, який би забезпечував максимально можливу ціну предмета продажу на ринку.
  4. У частині третій статті 19 Закону про банкрутство законодавець визначив низку заборон під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зокрема,  протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства. Однак, встановлені і винятки щодо дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, одним з яких є перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж.
  5. Відповідаючи на питання, чи зміст поняття «стадія продажу майна» (частина третя статті 19 Закону про банкрутство) включає в себе процедуру придбання забезпеченим кредитором у справі про банкрутство предмета іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна (частина перша статті 49 Закону України «Про іпотеку»), судова палата виходить з такого.
  6. У статті 41 Закону України «Про іпотеку» унормовано, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.  
  7. При цьому продаж майна боржника відповідно до Закону України «Про іпотеку» відбувається за загальним правилом у конкурентний спосіб (прилюдні торги, електронні торги) з метою укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки з покупцем, який запропонує найвищу ціну.

При проведенні прилюдних торгів визначається найкраща цінова пропозиція одного із зареєстрованих учасників, акцепт якої фіксується у протоколі.

У такому разі прилюдні торги як конкурентний спосіб укладення договору вважаються завершеними із моменту визначення переможця, який запропонував найвищу ціну за предмет іпотеки.

  1. Водночас, статтею 49 Закону України «Про іпотеку» встановлено спеціальну правову конструкцію задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора у разі оголошення торгів такими, що не відбулися. Так, протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна.  
  2. Випадки, коли прилюдні торги визнаються (оголошуються) такими, що не відбулися, перелічено у Законі України «Про іпотеку». А саме, якщо жоден учасник не зареєструвався або у разі якщо предмет іпотеки не був проданий (частина четверта статті 45 Закону); якщо переможець прилюдних торгів відмовився від підписання протоколу, наступний учасник, що запропонував найвищу ціну, але не нижчу за початкову ціну продажу, оголошується переможцем прилюдних торгів, а за його відсутності або відмови прилюдні торги оголошуються такими, що не відбулися (частина восьма статті 45 Закону); якщо покупець не внесе всієї належної до сплати суми в десятиденний строк, гарантійний внесок йому не повертається, а наступний учасник, що запропонував найвищу ціну, не нижчу за початкову ціну продажу, оголошується переможцем прилюдних торгів, однак за його відсутності або відмови прилюдні торги оголошуються такими, що не відбулися (частина третя статті 46 Закону).    
  3. Проаналізувавши наведені вище норми права, судова палата дійшла висновку, що правовим наслідком реалізації іпотекодержателем цього права є не продаж йому предмета іпотеки, а припинення забезпеченого іпотекою зобов`язання шляхом заліку вимог в рахунок ціни майна. Таким чином, у такій ситуації, тобто при придбанні у порядку статті 49 Закону України «Про іпотеку» предмета іпотеки іпотекодержателем, який є забезпеченим кредитором у справі про банкрутство, жодного прояву засад конкуренції, характерної для продажу майна в розумінні положень Закону про банкрутство, немає.  

У подальшому законодавець змінив правову конструкцію частини першої статті 49 Закону України «Про іпотеку» і в редакції Закону від 03.07.2018 № 2478-VIII (введено в дію з 04.02.2019) зазначив, що протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право залишити за собою предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У цьому випадку залишення за собою предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому статтею 47 цього Закону, а нотаріус на підставі такого акта видає свідоцтво про залишення за собою майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися.

Це ще раз підкреслює обґрунтованість висновку, що за встановлених судами обставин у цій справі не мало місця продажу майна - предмета іпотеки у розумінні статті 19 Закону про банкрутство.  

  1. З урахуванням викладеного судова палата дійшла наступних висновків:
  2. Зміст поняття «стадія продажу майна» (частина третя статті 19 Закону про банкрутство) не включає в себе процедуру придбання предмета іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна (частина перша статті 49 Закону України «Про іпотеку»).
  3. Тому за встановлених судами обставин у цій справі дія мораторію на задоволення вимог кредиторів поширюється на спірні правовідносини.
  4. Аналогічний підхід до цих правових питань відображено у наукових висновках докторами юридичних наук, професорами ОСОБА_5 , ОСОБА_6, ОСОБА_7
  5. Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про задоволення заяви ліквідатора ТОВ «ІНВЕСТ+» арбітражного керуючого Рабана М.Т. про визнання протиправним та скасування результатів електронних торгів щодо реалізації нежитлових приміщень будівлі «Е (1-2)» загальною площею 650, 60 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомості № 13629546101, що знаходиться у АДРЕСА_1, оформлених протоколом електронних торгів від 26.07.2018 № 347227; про визнання протиправним та скасування акта про реалізацію предмета іпотеки нежитлового приміщення будівлі «Е (1-2)» загальною площею 650,   60 кв.м по АДРЕСА_1 від 29 серпня 2018 року, виданого державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Батюк М.Я.; про визнання протиправним та скасування свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, серія та номер 825, виданого 11.06.2019 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дерев`янко Л.М.; про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Дерев`янко Л.М. «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 47305430 від 11.06.2019» та про витребування у ОСОБА_1 нерухомого майна - нежитлових приміщень, будівлі «Е (1-2)» загальною площею 650, 60 кв.м по АДРЕСА_1 Львові на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ+».
  6. З огляду на викладене судовою палатою відхиляються доводи касаційної скарги про неправильне застосування статті 19 Закону про банкрутство та статей 47, 49 Закону України «Про іпотеку».
  7. Також необґрунтованими визнаються твердження скаржника про порушення права ОСОБА_1 на доступ до правосуддя та принципу змагальності сторін через відмову у задоволенні клопотання адвоката Богуцького О.Ю. про відкладення розгляду справи.

Так, згідно з частиною першою статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зокрема, у пункті 1 частини третьої статті 202 ГПК України унормовано, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи. А за умови ненаданння адвокатом ОСОБА_2 жодних доказів, які унеможливлюють вирішення спору в даному судовому засіданні, та доказів на підтвердження неможливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов вірних висновків про відсутність підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги на іншу дату.  

  1. Судова палата вважає безпідставними доводи касаційної скарги про порушення частини четвертої статті 75 ГПК України через преюдиційність, на думку скаржника, обставин, встановлених у цій справі (ухвала Господарського суду Волинської області від 29.11.2018, постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2019) та у справі № 466/5947/18, стосовно непоширення мораторію на задоволення вимог кредиторів на вимогу стягувача ( ОСОБА_1 ) у виконавчому провадженні № 52752479.

У перелічених вище справах питання поширення/непоширення мораторію на задоволення вимог кредиторів на вимогу стягувача ( ОСОБА_1 ) у виконавчому провадженні № 52752479 є не встановленням обставин справи, а застосуванням правових норм, про що і описано в пунктах 34-52 цієї постанови.

При цьому частиною сьомою статті 75 ГПК України визначено, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду. Це є підтвердженням правильності дій судів першої та апеляційної інстанцій стосовно застосування і тлумачення положень законодавства, які регулюють спірні правовідносини.

Б.           Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

  1. У зв`язку з викладеним Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій. Тому касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

В.          Висновки про правильне застосування норм права.

  1. Правовий аналіз положень частини третьої статті 19 Закону про банкрутство та статті 49 Закону України «Про іпотеку» свідчить, що зміст поняття «стадія продажу майна» (частина третя статті 19 Закону про банкрутство) не включає в себе процедуру придбання предмета іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна (частина перша статті 49 Закону України «Про іпотеку»), оскільки правовим наслідком реалізації іпотекодержателем цього права, визначеного статтею 49 Закону України «Про іпотеку», є не продаж йому предмета іпотеки, а припинення забезпеченого іпотекою зобов`язання шляхом заліку вимог в рахунок ціни майна. Таким чином, у такій ситуації, тобто при придбанні у порядку статті 49 Закону України «Про іпотеку» предмета іпотеки іпотекодержателем, який є забезпеченим кредитором у справі про банкрутство, жодного прояву засад конкуренції, характерної для продажу майна в розумінні положень Закону про банкрутство, немає.  

Відтак, за встановлених судами обставин у цій справі дія мораторію на задоволення вимог кредиторів поширюється на спірні правовідносини, а дії осіб щодо здійснення переходу права власності на спірне майно до стягувача є такими, що суперечать вимогам законодавства.  

Г.           Розподіл судових витрат

  1. У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 315, 317 ГПК України Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду

П О С Т А Н О В И В :

  1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
  2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.10.2019 та ухвалу Господарського суду Волинської області від 12.09.2019 у справі № 903/69/18 залишити без змін.
  3. Поновити дію ухвали Господарського суду Волинської області від 12.09.2019 у справі № 903/69/18.
  4. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                      В. Г. Пєсков

Судді                                                                                 О. О. Банасько

                                                                                          В. В. Білоус

                                                                                          О. В. Васьковський

                                                                                          С. В. Жуков

                                                                                          Л. Й. Катеринчук

                                                                                          К. М. Огороднік

                                                                                          В. Я. Погребняк

                                                                                          Н. Г. Ткаченко