Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
https://reyestr.court.gov.ua/Review/88305133
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2020 року
м. Київ
Справа № 10/5026/995/2012
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду:
Васьковського О. В. - головуючого, суддів: Банаська О. О., Білоуса В. В., Жукова С. В., Катеринчук Л. Й., Огородніка К. М., Погребняка В. Я., Ткаченко Н. Г.
за участі помічника судді Гріщенко О. В. (за дорученням судді)
за касаційною скаргою фізичної особи -підприємця Килимистого Сергія Миколайовича
на постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий - Б. М. Грек, судді: С. І. Буравльов, А. А. Верховець) від 12.06.2019
за заявою Державного підприємства "Рубін"
до Товарної біржі "Універсальна" та до Килимистого Сергія Миколайовича
про визнання недійсним аукціону
у справі за заявою Управління Пенсійного фонду України в місті Умані та Уманському районі Черкаської області
до Державного підприємства "Рубін"
про визнання банкрутом.
Учасники справи:
представник кредитора - не з`явився,
представник боржника - не з`явився,
представник відповідача (фізичної особи -підприємця Килимистого С. М.) - не з`явився.
1.1 04.07.2012 Господарський суд Черкаської області ухвалив порушити провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Рубін" (далі - Боржник) за заявою Управління Пенсійного фонду України в місті Умані та Уманському районі Черкаської області в порядку норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону від 17.05.2012 № 4711-VI).
1.2 12.02.2015 Господарський суд Черкаської області постановив визнати Боржника банкрутом, відкрити процедуру ліквідації Боржника та призначити ліквідатором арбітражного керуючого Смілянця С. М.
1.3 20.12.2017 Боржник в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Смілянця С. М. подав позову заяву про визнання недійсним рішення аукціону від 28.05.2010, оформленого протоколом № 022/а про проведення аукціону на Товарній біржі "Універсальна" (далі - Аукціон), за лотом № 19/а, а саме щодо складської будівлі, літера Д2, площею 17,7 кв. м, розташованої за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Леніна, 57, (далі - Об`єкт); а також про поновлення строку для звернення із цією заявою.
1.4 Позовна заява мотивована незаконністю відчуження на користь фізичної особи Килимистого С. М. за результатами проведення оспорюваного аукціону належного Боржнику Об`єкта (який належить до об`єктів державної власності) з тих підстав, що відчуження проводилось у межах виконання плану досудової санації Боржника, затвердженого 11.11.2009 директором департаменту економічної та господарської діяльності Міністерства оборони України та тимчасово виконуючим обов`язки Міністра оборони України, однак не погодженого з Фондом державного майна України, що мав надати дозвіл на відчуження державного майна; а також з тих підстав, що проданий на спірних торгах Об`єкт не був включений до основних засобів, відчуження яких було передбачено планом досудової санації Боржника.
Клопотання про поновлення строку для звернення до суду мотивовано отриманням арбітражним керуючим Смілянцем С. М. як ліквідатором Боржника відомостей про спірні торги у 2017 році під час листування з Фондом державного майна України - після призначення його 12.02.2015 ліквідатором Боржника у цій справі.
1.5 05.03.2018 Килимистий С. М. подав заяву про застосування до спірних правовідносин (за вимогами ліквідатора Боржника про визнання недійсними результатів Аукціону) позовної давності та про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку зі спливом позовної давності.
2.1 05.03.2019 Господарський суд Черкаської області ухвалив відмовити у задоволенні заяви Боржника до Товарної біржі "Універсальна" та до Килимистого С. М. про визнання недійсним Аукціону.
2.2 Рішення суду мотивоване відсутністю визначених статтею 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) підстав для розгляду в межах цієї справи про банкрутство Боржника заяви ліквідатора про визнання недійсним Аукціону з огляду на те, що спірний аукціон відбувся за 2 роки та 2 місяці, що передували порушенню цієї справи про банкрутство, тобто поза межами строку, передбаченого статтею 20 Закону про банкрутство, норми якої встановлюють підстави для визнання недійсними правочинів, вчинених боржником після порушення справи про банкрутство або протягом року, що передував порушенню цієї справи.
3.1 12.06.2019 Північний апеляційний господарський суд постановив задовольнити апеляційну скаргу ліквідатора Боржника - арбітражного керуючого Смілянця С. М., скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 05.03.2019, задовольнити заяву ліквідатора Боржника - арбітражного керуючого Смілянця С. М.: визнати недійсними результати Аукціону.
3.2 Рішення суду мотивоване існуванням визначених цивільним законодавством підстав для визнання за заявою ліквідатора Боржника недійсним у межах цієї справи про банкрутство рішення щодо результатів проведення Аукціону з продажу Об`єкту з огляду на відсутність погодження Фондом державного майна України стосовно внесення до плану санації Боржника Об`єкта як державного майна, запланованого для продажу, а також з огляду на недоведення відповідачами існування дозволу з боку Фонду державного майна України на відчуження Об`єкта. Визнаючи поважними причини пропуску позовної давності при зверненні арбітражного керуючого Смілянця С. М. з позовом у цій справі, суд виходив з того, що ліквідатор Боржника про порушення порядку відчуження майна Боржника в досудовій процедурі санації дізнався з моменту його призначення ліквідатором Боржника у цій справі.
4.1 У зв`язку зі значною кредиторською заборгованістю Боржника прийнято рішення про проведення досудової санації, якою передбачено продаж частини нерухомого майна підприємства.
12.11.2009 план санації Боржника затверджений тимчасово виконуючим обов`язки Міністра оборони України і погоджений з департаментом економічної та господарської діяльності Міністерства оборони України й кредиторами: ОДПІ у м. Умань, ПФУ в м. Умань, ПП "Комунальник", УКП "УТКЕ", ПП Борейко, ТОВ УЦО, КЕЧ, ВАТ "Черкасиобленерго".
У плані досудової санації відображено відомості про фінансово-господарський стан Боржника, а саме:
- за період з 01.01.2008 по 01.09.2009 загальна кредиторська заборгованість Боржника становила 4 533,0 тис. грн, з якої: 317,0 тис. грн - із заробітної плати, 247,0 тис. грн - зі сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України, 2 892,3 тис. грн - до державного та місцевого бюджетів;
- підприємство Боржника стабільно збиткове та перебуває на межі банкрутства;
- складено перелік майна, яке не використовується у виробничій діяльності та пропонується до реалізації для погашення кредиторської заборгованості, згідно з порядком відчуження об`єктів державної власності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 № 803;
- відповідно до пункту 3.9 плану досудової санації термін дії досудової санації становитиме 12 місяців з дня його затвердження, тобто до 12.11.2010.
4.2 28.05.2010 на відкритих торгах, які були проведені Товарною біржею "Універсальна" продано майно Боржника, а саме складську будівлю, літера Д2, площею 17,7 кв. м, що розташована за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Леніна, 57 .
Згідно з протоколом проведення аукціону від 28.05.2010 переможцем цих торгів став Килимистий С. М. , оскільки він запропонував найвищу ціну - 3 113 грн 88 коп. за лотом №19/а. Вартість майна при його продажу визначалася згідно зі Звітом про незалежну оцінку, який виконано станом на 01.02.2010, продаж відбувався за участю представника Боржника за довіреністю від 05.05.2010 Сидорука Миколи Івановича . Претензій та зауважень щодо проведення аукціону учасники не мали, про що свідчать їх підписи: ліцитатора Романченко Т.В. , покупця Килимистого С.М. , представника продавця Сидорука М.О.
4.3 Ліквідатор Боржника - арбітражний керуючий Смілянець С. М. під час виконання своїх повноважень встановив, що в результаті досудової санації Боржника шляхом продажу на аукціоні відчужено 21 об`єкт нерухомого майна, проте були реалізовані об`єкти нерухомості були відчужені об`єкти, які не зазначалися у плані досудової санації, у тому числі Об`єкт, придбаний Килимистим С.М . Це стало підставою для звернення ліквідатора до суду із заявою про визнання продажу майна незаконним.
4.4 З матеріалів справи не вбачається, а відповідачами не доведена наявність погодження Фонду державного майна України на внесення до проєкту санації Об`єкта, проданого на Аукціоні, та надання дозволу на його відчуження.
5.1 22.07.2019 фізична особа -підприємець Килимистий Сергій Миколайович подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2019 і залишити в силі ухвалу Господарського суду Черкаської області від 05.03.2019.
6.1 Апеляційний суд зробив безпідставний висновок, що Об`єкт не був включений в план досудової санації Боржника, оскільки суд, встановлюючи ці обставини всупереч нормам ГПК України послався на докази, що не були належним чином засвідчені та оформлені, а саме на надані ліквідатором Боржника копії плану санації та інші документи щодо досудової санації Боржника, які були виготовлені не з оригіналу, та не засвідчені належним чином, через що ці докази викликають сумніви щодо відповідності їх оригіналам. У зв`язку із цим ліквідатор не довів факт остаточності та незмінності змісту в наданих копіях документів.
6.2 Апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права, що діяли на час проведення оспорюваного Аукціону, оскільки норми законодавства не вимагали погодження плану досудової санації Боржника та відчуження його майна з Фондом державного майна України, лише з Кабінетом Міністрів України та з Державним концерном "Укроборонпром", оскільки підприємство Боржника на той час не мало стратегічного значення для економіки і безпеки держави, не перебувало в управлінні Фонду державного майна України та щодо Боржника не було прийнято рішення про приватизацію.
6.3 Апеляційний суд безпідставно застосував до спірних правовідносин та до плану досудової санації Боржника правила і норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо погодження плану санації боржника у межах порушеної справи про банкрутство.
6.4 Суд всупереч нормам цивільного законодавства помилково визначив початок перебігу позовної давності у спірних правовідносин з моменту призначення ліквідатора Боржника у цій справі, а не з моменту вчинення Боржником - юридичною особою оспорюваного правочину.
7.1 Аргументи у відзиві на касаційну скаргу аналогічні мотивам, викладеним в оскаржуваному судовому рішенні.
8.1. Ухвалою Верховного Суду від 31.07.2019 відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою фізичної особи -підприємця Килимистого Сергія Миколайовича на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2019.
8.2. Ухвалою Верховного Суду від 17.09.2019 справу з касаційною скаргою фізичної особи -підприємця Килимистого Сергія Миколайовича передано на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі частини першої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) через необхідність відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, з огляду на таке.
8.3. У постановах від 26.04.2018 у справі № 38/5005/5752/2012 та від 22.08.2018 у справі № 04/01/5026/1089/2011 (пункт 29) Верховний Суд у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалені за результатами розгляду в межах справи про банкрутство спорів про визнання недійсними правочинів з продажу майна боржника, дійшов висновку, посилаючись на норми пункту 2 частини першої статті 263 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин позовної давності, оскільки під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів - з моменту порушення справи про банкрутство, перебіг строку позовної давності зупиняється.
9.1. 30.09.2019 Суд ухвалив прийняти справу № 10/5026/995/2012 за касаційною скаргою фізичної особи -підприємця Килимистого Сергія Миколайовича до розгляду судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
9.2. 24.10.2019 Суд ухвалив зупинити провадження у справі № 10/5026/995/2012 Господарського суду Черкаської області за касаційною скаргою фізичної особи -підприємця Килимистого Сергія Миколайовича на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2019 до розгляду Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду справи № 10/5026/995/2012 Господарського суду Черкаської області за касаційною скаргою ОСОБА_6 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2019.
9.3. 11.02.2020 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду постановив касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2019 та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 05.03.2019 у справі № 10/5026/995/2012 скасувати, а справу № 10/5026/995/2012 у скасованій частині направити до Господарського суду Черкаської області на новий розгляд.
9.4. 05.03.2020 Суд ухвалив прийняти справу №10/5026/995/2012 за касаційною скаргою фізичної особи -підприємця Килимистого Сергія Миколайовича на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2019 до провадження та призначити її розгляд на 17.03.2020 о 15 год. 30 хв.
Щодо підстав для визнання недійсним правочину, вчиненого боржником
10.1. За змістом положень статті 203, частини першої статті 215 ЦК України (щодо необхідності додержання загальних вимог для чинності правочину та щодо загальних підстав недійсності правочину) та частини четвертої статті 656 ЦК України (щодо застосування загальних положень про купівлю-продаж до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах)), заперечення результатів проведення аукціону з відчуження майна боржника є запереченням правочину з відчуження цього майна, а порядок та передумови для заявлення цих вимог у справі про банкрутство визначені нормами Закону про банкрутство.
10.2. Законодавець у частині четвертій статті 10 та в статті 20 Закону про банкрутство, якими, зокрема, визначені правила для визнання недійсними правочинів боржника, встановив відмінності щодо суб`єктного складу осіб, що можуть звертатися з цими вимогами, а також розмежував підстави і передумови для вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого боржником, а тому угода боржника у справі про банкрутство може бути визнана недійсною не лише за спеціальних підстав для визнання недійсною угоди боржника у справі про банкрутство, передбачених статтею 20 Закону про банкрутство, а й за загальних підстав недійсності правочину, визначених цивільним законодавством України.
Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в пункті 23 постанови від 15.05.2018 у справі № Б-39/64-10 та в пункті 10.4 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012.
10.3. З огляду на встановлені апеляційним судом обставини заперечення Боржником в особі ліквідатора правочину з відчуження Об`єкта за результатами проведення Аукціону за загальних підстав недійсності правочину (однак не з підстав, передбачених частиною першою статті 20 Закону про банкрутство) Суд погоджується з висновками апеляційного суду про незаконність рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог Боржника в особі ліквідатора у спірних правовідносинах з підстав недотримання ліквідатором при зверненні з вимогами у цій справі передбаченого статтею 20 Закону про банкрутство строку звернення з вимогами про визнання недійсним правочину з відчуження Об`єкта за результатами проведеного Аукціону.
Щодо наслідків відчуження державного майна без згоди Фонду державного майна України
10.4. Порядок та умови відчуження об`єктів нерухомого майна державної форми власності були визначені чинними на дату відчуження Об`єкта за результатами проведення Аукціону нормами, зокрема Господарського кодексу України в редакції, чинній станом на 28.05.2010 (далі - ГК України) та Закону України "Про управління об`єктами державної власності" в редакції, чинній станом на 28.05.2010.
Норми частини п`ятої статті 75 ГК України встановлювали загальне правило щодо порядку відчуження нерухомого майна (основних фондів), що належить державному підприємству: відчуження нерухомого майна, а також повітряних і морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту здійснюється за умови додаткового погодження в установленому порядку з Фондом державного майна України.
Розмежовуючи повноваження суб`єктів управління об`єктами державної власності, визначених в статті 4 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" (зокрема, Кабінету Міністрів України та Фонду державного майна України), Суд зазначає, що:
- Кабінет Міністрів України: визначає органи виконавчої влади, які здійснюють функції з управління об`єктами державної власності, встановлює порядок передачі об`єктів державної власності суб`єктам управління, визначеним цим Законом, і визначає порядок відчуження та списання об`єктів державної власності (пункти 1, 2, підпункт "и" пункту 18 частини другої статті 5);
- Фонд державного майна України: щодо державних підприємств, установ і організації - забезпечує розроблення умов реструктуризації та санації підприємств, що перебувають у його управлінні, та їх погодження щодо господарських організацій, у статутних фондах яких корпоративні права держави перевищують 50 відсотків, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (підпункт "е" пункту 1 частини першої статті 7); щодо нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного державного майна - дає дозвіл (погодження) на відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством (підпункт "и" пункту 2 частини першої статті 7).
Згідно з пунктом 6 Порядку відчуження об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 № 803 (в редакції, чинній на час відчуження Об`єкта, далі - Порядок), яким визначені механізм та способи відчуження об`єктів державної власності, відчуження майна здійснюється безпосередньо суб`єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, лише після надання на це згоди або дозволу відповідного суб`єкта управління майном, який є представником власника і виконує його функції у межах, визначених законодавчими актами.
Рішення про надання згоди на відчуження нерухомого майна, а також повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту приймається суб`єктами управління лише за погодженням з Фондом державного майна.
З огляду на викладене Суд дійшов висновку, що чинне на момент відчуження Об`єкта законодавство вимагало безумовної згоди (дозволу) Фонду державного майна на відчуження об`єктів нерухомого майна державного підприємства.
Суд звертається до правової позиції, викладеної в пункті 10.6 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012 з посиланням на правову позицію в постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 914/2002/13 та в постанові Верховного Суду від 22.12.2018 у справі № 910/4715/16.
10.5 Окрім викладеного, з урахуванням встановлених судами обставин відчуження Об`єкта у межах реалізації плану досудової санації, що була застосована до Боржника (пункти 4.1, 4.2), однак не оцінюючи проведення досудової процедури санації стосовно Боржника відповідно до плану досудової санації, окремі положення цього плану, які не заперечувалися, не були предметом оскарження та судового розгляду у цьому спорі, Суд вважає за необхідне зазначити про таке.
Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону про банкрутство (в редакції, чинній на час проведення стосовно Боржника досудової санації - до набрання з 19.01.2013 змін і доповнень в цей Закон) досудова санація державних підприємств провадиться відповідно до законодавства.
У пункті 9 Порядку проведення досудової санації державних підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2000 № 515, поряд з вимогою про необхідність затвердження плану досудової санації державного підприємства уповноваженим органом цього підприємства міститься вимога про погодження в установленому законом порядку з Фондом державного майна заходів, пов`язаних з відчуженням основних засобів, передачею структурних підрозділів підприємств та нерухомого майна в оренду.
10.6 У зв`язку із викладеним та враховуючи встановлені апеляційним судом обставини відсутності згоди (дозволу) Фонду державного майна України (або листа зі згодою на продаж Об`єкта, або погодження плану досудової санації Боржника) на відчуження Об`єкта, у тому числі за правочином, вчиненим за результатами проведення Аукціону (пункт 4.4), Суд погоджується з висновками апеляційного суду про порушене у спірних правовідносинах право Боржника - державного підприємства на Об`єкт як нерухоме майно державного підприємства через відчуження Об`єкта за результатами проведення Аукціону на користь приватної особи - Килимистого С. М. всупереч передбаченому законом порядку - без згоди (дозволу) Фонду державного майна України.
10.7 Дійшовши наведеного висновку та висновку в пункті 10.4 цієї постанови, Суд відхиляє протилежні аргументи скаржника (пункти 6.1, 6.2, 6.3), зокрема аргументи скаржника (пункт 6.1) щодо безпідставності/незаконності висновку апеляційного суду про включення Об`єкта до плану досудової санації Боржника з посиланням на відсутність належним чином засвідчених копій, зроблених з оригіналу остаточної редакції плану досудової санації Боржника тощо, оскільки скаржник, наводячи ці аргументи, всупереч закріпленому в статті 13 ГПК України принципу змагальної в судовому процесі, який передбачає обов`язок згідно зі статтею 74 ГПК України довести засобами доказування (стаття 73 ГПК України) обставини, на які вона посилається як на підставу власних вимог і заперечень, між тим не послався на докази, що спростовують висновки апеляційного суду, зокрема на докази існування іншої редакції плану досудової санації Боржника з інформацією про внесення в план санації Об`єкту як предмету продажу у процедурі досудової санації Боржника.
Крім цього Суд відхиляє аргументи скаржника (пункт 6.2) про неправильне застосування апеляційним судом до спірних правовідносин норм матеріального права через неврахування апеляційним судом Положення про порядок погодження планів санації та мирових угод, затвердженого наказом Фондом державного майна України від 06.06.2007 № 895, оскільки відповідно до пункту 2.1 цього Положення воно було затверджено з метою вдосконалення порядку погодження планів санації та мирових угод в процедурах банкрутства державних підприємств, функції з управління майном яких у зв`язку з прийняттям рішення про приватизацію належать Фонду державного майна України, та господарських організацій, у статутних фондах яких корпоративні права держави перевищують 25 відсотків, а тому приписи Положення не застосовуються до правовідносин, учасниками яких є державні підприємства, до яких була застосована досудова процедура санації
Щодо позовної давності у справі про банкрутство
10.8 Поряд з висновком про порушене право Боржника на Об`єкт та обґрунтованість вимог у цій частині, наведеним у пункті 10.6 цієї постанови, Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції, задовольняючи вимоги Боржника в особі ліквідатора, в оскаржуваній постанові також дійшов висновку про пропуск ліквідатором Боржника позовної давності у спірних правовідносинах, однак за наявності поважних причин пропуску цього строку - про існування підстав для захисту порушеного права.
Проте Суд не погоджується з висновками апеляційного суду в цій частині, зважаючи на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, у зв`язку із цим, не обмежуючись доводами та вимогами касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України), Суд зазначає про таке.
10.9 Щодо перебігу позовної давності у справі про банкрутство
За змістом статті 256 ЦК України (поняття позовної давності) позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.
Застосування позовної давності (в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ)) забезпечує в національній системі права виконання принципу верховенства права, складовою частиною якого є правова визначеність.
До спірних відносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (статті 256, 257 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Суд зазначає, що і в разі пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою початок перебігу позовної давності визначається з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення арбітражного керуючого (ліквідатора) до суду із заявою про захист інтересів Боржника.
В основу конструкції частини першої статті 261 ЦК України покладено принцип єдності (одинності) суб`єкта, чиї права порушено, тобто носія права, а не іншої особи, у тому числі якій за законом надано повноваження із захисту цього права (у справах про банкрутство цією особою є арбітражний керуючий).
А тому Суд дійшов висновку, що у разі пред`явлення позову у межах справи про банкрутство як особою, право якої порушене (боржником), так і в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою (арбітражним керуючим) перебіг позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила; оскільки в протилежному випадку має місце безпідставне наділення арбітражного керуючого як особи, що у справі про банкрутство діє від імені боржника, особливим статусом з наданням тим самим боржнику як носію права у спорі не передбаченої нормами закону переваги перед іншими учасниками цього спору у захисті своїх прав та інтересів, зокрема, обмежує протилежну сторону спору у захисті своїх прав та інтересів щодо предмета спору, і, відповідно, ставить її у нерівне становище перед суб`єктом звернення - боржником/арбітражним керуючим.
Дійшовши цього висновку та враховуючи, що ні Закон про банкрутство (положення якого втратили чинність), ні чинний Кодекс України з процедур банкрутства не встановлюють спеціальних норм про позовну давність (у тому числі щодо звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсними правочинів, укладених боржником), при визначенні початку перебігу позовної давності у спорі за вимогами боржника/арбітражного керуючого не допускається врахування як обставин (дати) порушення провадження у справі про банкрутство, так і дати призначення (заміни кандидатури) арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Отже, до цих правовідносин застосовуються загальні норми позовної давності.
Суд звертається до правової позиції Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012 з посиланням на правову позицію в постанові Верховного Суду України від 13.01.2016 у справі № 922/5094/14, з урахуванням висновку про узгодженість цієї позиції з позицією законодавця щодо розмежування в частині четвертій статті 10 та в статті 20 Закону про банкрутство передумов та підстав для вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого боржником (пункти 10.4, 10.15 постанови від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012).
10.10 У спірних правовідносинах суб`єктом прав є саме Боржник, а не арбітражний керуючий (ліквідатор), а тому, визначаючи початок перебігу позовної давності у цій справі, слід враховувати, коли про порушене право дізнався або міг дізнатись Боржник в особі уповноваженого органу.
Тому визначення початку перебігу строку позовної давності з дня, коли саме арбітражний керуючий у справі про банкрутство дізнався про оспорюваний правочин, не відповідає наведеним правилам застосування норми матеріального права.
10.11 Відповідно до частини п`ятої статті 261 ЦК України потрібно розрізняти початок перебігу позовної давності залежно від виду позовних вимог.
Статтею 92 ЦК України визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.
Отже, для юридичної особи як сторони правочину (договору тощо) днем початку перебігу позовної давності слід вважати день вчинення правочину, оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права за цим правочином.
Суд звертається до правових позицій Верховного Суду, викладених у постанові від 14.03.2018 у справі № 464/5089/15, у пункті 6.25 постанови від 04.04.2019 у справі № 910/15456/17, в постановах від 28.05.2019 у справі 5015/118/11 та від 22.10.2019 у справі № 910/15453/17.
10.12 Щодо зупинення позовної давності на період дії мораторію
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 263 ЦК України перебіг позовної давності зупиняється у разі відстрочення виконання зобов`язання (мораторій) на підставах, встановлених законом.
Особливості перебігу позовної давності у спорах щодо вимог кредиторів визначені в частині третій статті 19 Закону про банкрутство, відповідно до якої протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію.
Водночас, враховуючи зміст, закладений законодавцем в категорію мораторію на задоволення вимог кредиторів згідно зі статтею 19 Закону про банкрутство, а також з урахуванням висновків в пунктах 10.9- 10.11 цієї постанови, Суд дійшов висновку, що норма частини третьої статті 19 Закону про банкрутство не поширює свою дію на будь-які інші спори, стороною яких є боржник, що розглядаються у справах про банкрутство, та не застосовується при вирішенні цих спорів як передбачена законом відповідно до пункту 2 частини першої статті 263 ЦК України (загального правила щодо зупинення позовної давності) підстава для зупинення перебігу позовної давності у спірних правовідносинах.
Суд звертається до правової позиції Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладеної в пункті 17 постанови від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012.
10.13 Щодо поважних причин пропуску позовної давності
За змістом норм в частинах третій, четвертій та п`ятій статті 267 ЦК України, якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму Цивільного кодексу України).
Суд звертається до правової позиції, що послідовно викладалась Верховним Судом, зокрема, в постановах від 15.05.2018 у справі № 922/2058/17, від 13.11.2018 у справі № 924/127/17, від 15.01.2019 у справі № 910/2972/18, від 10.04.2019 у справі № 6/8-09, від 13.08.2019 у справі № 910/11614/18, від 22.08.2019 у справі № 910/15453/17, від 03.09.2019 у справі № 920/903/17, від 19.11.2019 у справі № 910/16827/17.
10.14 Водночас позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але, враховуючи право позивача згідно за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин. Це також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести відсутність об`єктивних перешкод для своєчасного звернення позивача з вимогою про захист порушеного права.
Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в пункті 23.6 постанови від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (провадження № 14-456цс18) та в пунктах 61, 62 постанови від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19).
10.15 Підсумовуючи викладене, з огляду на необхідність відповідно до положень статті 13 ЦК України оцінювати судом добросовісність поведінки як позивача (заявника), так і відповідача протягом всього періоду з моменту виникнення права на захист порушеного права і до моменту звернення з позовом, враховуючи обов`язок суду при вирішенні питання про поважність причин пропуску позовної давності при зверненні за захистом порушеного права у спорі, стороною якого є боржник, що вирішується у справі про банкрутство, виходити з їх об`єктивного, а не суб`єктивного характеру, (тобто з обставин, які підтверджують ці причини та вказують на існування об`єктивної перешкоди для боржника своєчасно звернутися за захистом порушеного права), а також зважаючи на висновки в пунктах 10.9-10.11 цієї постанови, Суд дійшов висновку, що у спорі у справі про банкрутство обставини порушення провадження у справі про банкрутство та призначення арбітражного керуючого самі по собі (за відсутності інших обставин) не можуть розглядатись судами як виключення, що вказують на їх винятковий характер, свідчити про об`єктивність перешкоди для заявника звернутись за захистом порушеного права у межах позовної давності, а відповідно і бути поважною причиною (причинами) пропуску цього строку.
Суд звертається до правової позиції Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012.
10.16 Проте місцевий суд, відмовляючи ліквідатору Боржника у задоволенні вимог без застосування до спірних правовідносин позовної давності, а апеляційний суд, ухвалюючи про поважність причин пропуску позовної давності у спірних правовідносинах, наведеного не врахували, допустивши порушення норм матеріального права та процесуальні порушення, які полягають у не дослідженні зібраних у справі доказів:
- заяви ліквідатора Боржника - арбітражного керуючого Смілянця С. М. про визнання недійсним рішення Аукціону з вимогою про поновлення пропущеного строку для звернення до суду,
- клопотання про поновлення строку звернення до суду з вимогою визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду за захистом прав та законних інтересів та визначених в ньому обставин,
- а також не взяли до уваги факт участі арбітражного керуючого Смілянця С. М. у цій справі з 2014 року як керуючого санацією Боржника (ухвала від 09.09.2014).
Це унеможливило встановлення з урахуванням вимог чинного на час виникнення спірних відносин законодавства фактичних обставин справи, які мають значення для вирішення питання про існування у Боржника в особі ліквідатора права на судовий захист у спірних правовідносинах, а саме: щодо наявності поважних (у розумінні наведених норм закону та відповідно до викладених в цій постанові висновків) причин пропуску ним позовної давності у спірних правовідносинах.
Дійшовши цих висновків Суд частково погоджується з аргументами скаржника (пункт 6.4).
10.17 Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
10.18 Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Ураховуючи викладене, визначені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції та положення пунктів 2 частини першої статті 308, пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова апеляційного суду і скасована нею ухвала суду першої інстанції - скасуванню, з направленням справи в частині вимог Боржника в особі ліквідатора про визнання недійсним рішення Аукціону до суду першої інстанції на новий розгляд.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
П О С Т А Н О В И В :
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Васьковський
Судді О. О. Банасько
В. В. Білоус
С. В. Жуков
Л. Й. Катеринчук
К. М. Огороднік
В. Я. Погребняк
Н. Г. Ткаченко
_03_03.png)