ВЕРХОВНИЙ СУД

https://reyestr.court.gov.ua/Review/86039084

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/7827/17

Верховний Суд у складі суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду: Ткаченко Н.Г.- головуючого, Банаська О.О., Білоуса В.В., Васьковського О.В., Жукова С.В., Катеринчук Л.Й., Огородніка К.М., Пєскова В.Г.,

за участю секретаря судового засідання- Громак В.О.

за участю представників : ТОВ "Укіо Банк Лізинг" - адвоката Василюка І.М., адвоката Кабенок Ю.В., ліквідатора банкрута арбітражного керуючого -Ніколаєвої І.В., третьої особи ОСОБА_1 - адвоката Попова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укіо Банк Лізинг"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2019

у справі № 910/7827/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укіо Банк Лізинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каменяр"

треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрос-Нафта"

про спростування майнових дій боржника

в межах справи № 910/7827/17

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укіо Банк Лізинг"

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.06.2017 порушено провадження у справі № 910/7827/17 про банкрутство ТОВ "Укіо Банк Лізинг".

Постановою Господарського суду м. Києва від 19.06.2017 у справі № 910/7827/17 визнано боржника - ТОВ "Укіо Банк Лізинг" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора банкрута.

У квітні 2018, в межах справи про банкрутство ТОВ "Укіо Банк Лізинг", ліквідатор банкрута - Ніколаєва І.В. звернулась до Господарського суду м. Києва із заявою до ТОВ "Каменяр" про спростування майнових дій боржника, що полягають у знятті з обліку у зв`язку з передачею у власність відповідача техніки, а саме: навантажувача фронтального JCB 456 ZX, заводський номер НОМЕР_1 та екскаватора гусеничного JCB JS 330 ME, заводський номер НОМЕР_2, на підставі ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Заява ліквідатора мотивована тим, що під час здійснення ліквідаційної процедури ліквідатором банкрута- ТОВ "Укіо Банк Лізинг" встановлено, що ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 07.07.2015 у справі №752/9780/14-ц затверджено мирову угоду укладену між ТОВ "Укіо Банк Лізинг" та ТОВ "Каменяр", ОСОБА_1 та ТОВ "Агрос-Нафта". Предметом даного врегулювання є виконання зобов`язань, що випливають з укладеного між ТОВ "Укіо Банк Лізинг" та ТОВ "Каменяр" 04.10.2012 договору фінансового лізингу №KL 121007, а також договорів поруки, укладених 04.10.2012 з третіми особами. При цьому, зазначеною ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва встановлено суму грошових зобов`язань перед позивачем на відповідний період, а також передбачено, що підставами переходу права власності на майно (предмет фінансового лізингу) є здійснення всіх платежів. Однак, у встановлений в ухвалі суду строк грошові зобов`язання перед позивачем не виконано, право власності на предмет лізингу до відповідача не перейшло, а відтак засновником боржника було безпідставно прийнято рішення про зняття з обліку з передачею відповідачу права власності двох одиниць техніки: навантажувача фронтального JCB 456 ZX, заводський номер НОМЕР_1 та екскаватора гусеничного JCB JS 330 ME, заводський номер НОМЕР_2 .

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.11.2018 у справі №910/7827/17 (суддя Чеберяк П.П.) заяву задоволено та спростовано майнові дії ТОВ "Укіо Банк Лізинг", що полягають у знятті з обліку у зв`язку з передачею у власність ТОВ "Каменяр" техніки, а саме : - навантажувача фронтального JCB 456 ZX, заводський номер НОМЕР_1 та екскаватора гусеничного JCB JS 330 ME, заводський номер НОМЕР_2.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 у справі № 910/7827/17 (судді : Верховець А.А., Доманська М.Л., Пантелієнко В.О.) ухвалу Господарського суду м. Києва від 19.11.2018 скасовано. Прийнято нове рішення про відмову у задоволенні заяви.

У касаційній скарзі ТОВ "Укіо Банк Лізинг" просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 у справі № 910/7827/17 скасувати, залишивши в силі ухвалу Господарського суду м. Києва від 19.11.2018.

Не погоджуючись з оскаржуваною постановою суду апеляційної інстанції, скаржник посилається на неврахуванням апеляційним судом положень ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Також у своїй касаційній скарзі боржник зазначає, що на його думку, апеляційний господарський суд відмовляючи у задоволенні заяви ліквідатора банкрута щодо спростування майнових дій боржника, дійшов помилкового висновку про формальний характер майнових дій боржника - ТОВ "Укіо Банк Лізинг" , що полягають у знятті з обліку зазначеної техніки у зв`язку з передачею у власність.

У відзиві ОСОБА_1 просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, як таку, що прийнята з урахуванням всіх обставин справи та вимог закону.

Протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 06.06.2019, що підтверджується витягом із протоколу, для розгляду вказаної касаційної скарги визначено колегію суддів у складі : Ткаченко Н.Г. - головуючого (доповідача), Жуков С.В., Білоус. В.В.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.07.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Укіо Банк Лізинг" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 у справі № 910/7827/17 та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14.08.2019 на 09:45 год.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 09.08.2019 від ОСОБА_1 надійшло клопотання про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Укіо Банк Лізинг" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 у справі № 910/7827/17, з мотивів викладених у клопотанні.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 справу № 910/7827/17 за касаційною скаргою ТОВ "Укіо Банк Лізинг" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 у справі № 910/7827/17, разом із клопотанням ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Укіо Банк Лізинг" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2019, передано на розгляд Палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, з метою формування єдиної правозастосовчої судової практики щодо застосування ч. 3 ст. 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з підстав викладених в ухвалі.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/7827/17 визначено суддів Палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у складі: Ткаченко Н.Г. (головуючий), судді - Білоус В.В., Васьковський О.В., Жуков С.В., Катеринчук Л.Й., Огороднік К.М. Пєсков В.Г., Погребняк В.Я., Банасько О.О., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2019.

У зв`язку з відпусткою судді Погребняка В. Я., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/7827/17 визначено суддів Палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у складі: Ткаченко Н.Г. (головуючий), судді - Банасько О.О., Білоус В.В., Васьковський О.В., Жуков С.В., Катеринчук Л.Й., Огороднік К.М., Пєсков В.Г., що підтверджується витягами з протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2019.

Ухвалою Верховного Суду у складі суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.08.2019 розгляд справи № 910/7827/17 призначено на 30.10.2019 на 15 : 00 год.

Заслухавши пояснення представника третьої особи ОСОБА_1 , який просив задовольнити клопотання про закриття касаційного провадження, представників боржника та ліквідатора банкрута, які заперечували проти задоволення цього клопотання та перевіривши доводи, викладені у клопотанні про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Укіо Банк Лізинг" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 у зв`язку з тим, що предметом касаційного оскарження є постанова апеляційного суду від 12.02.2019 у даній справі, прийнята за результатами перегляду в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції від 19.11.2018 про спростування майнових дій боржника, не підлягає касаційному оскарженню у відповідності ч. 3 ст. 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Верховний Суд у складі суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, дійшов висновку, що клопотання про закриття касаційного провадження у справі не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

У статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою. Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.

Обов`язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.

У ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11.09.1997, закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

За ч. 3 ст. 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у касаційному порядку можуть бути оскаржені постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду таких судових рішень : ухвали про порушення справи про банкрутство, ухвали про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про звільнення (усунення, припинення повноважень) арбітражного керуючого, ухвали про перехід до наступної судової процедури, ухвали про затвердження плану санації, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Разом з тим, оскільки період часу з моменту виникнення грошового зобов`язання у боржника, у тому числі при загрозі неплатоспроможності, або при надмірній заборгованості, до дня порушення справи про його банкрутство є підозрілим періодом, а правочини (договори, майнові дії) боржника, що вчинені у цей період часу є сумнівними, частиною 1 ст. 20 Закону про банкрутство, встановлено правову презумпцію сумнівності правочинів та майнових дій боржника, що вчинені ним протягом вказаного у Законі строку, тому будь-який правочин боржника щодо відчуження ним свого майна може бути визнаний недійсним на підставі наведеної норми, а майнові дії спростовані із застосуванням наслідків передбачених цією нормою.

Відповідно до ст.55 Конституції України , права і свободи людини і громадянина захищаються судом .

У рішенні від 11.12.2007 №11-рп/2007 Конституційний Суд України зазначив , що перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Відтак, враховуючи вище наведене , з урахуванням вимог ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якою врегульовано питання щодо визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника, колегія суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що судові рішення щодо спростування майнових дій боржника підлягають касаційному оскарженню.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників боржника, третьої особи та ліквідатора банкрута, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, доводи відзиву на касаційну скаргу, колегія суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховний Суд дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, 07.06.2017 ухвалою Господарського суду м. Києва порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Укіо Банк Лізинг", а постановою суду першої інстанції від 19.06.2017 у даній справі боржника - ТОВ "Укіо Банк Лізинг" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Заявою від 23.04.2018 ліквідатор банкрута - Ніколаєва І.В. звернулась до суду першої інстанції до ТОВ "Каменяр", треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : ОСОБА_1 , ТОВ "Агрос-Нафта", в якій просила спростувати майнові дії боржника - ТОВ "Укіо Банк Лізинг", що полягають у знятті з обліку у зв`язку з передачею у власність відповідача техніки, а саме: навантажувача фронтального JCB 456 ZX, заводський номер НОМЕР_1 та екскаватора гусеничного JCB JS 330 ME, заводський номер НОМЕР_2, на підставі статті 20 Закону про банкрутство, посилаючись на наступне.

Під час ліквідаційної процедури ліквідатором банкрута- ТОВ "Укіо Банк Лізинг" було встановлено, що ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 07.07.2015 у справі №752/9780/14-ц затверджено мирову угоду укладену між ТОВ "Укіо Банк Лізинг" та ТОВ "Каменяр", ОСОБА_1 та ТОВ "Агрос-Нафта".

Предметом даного врегулювання є виконання зобов`язань, що випливають з укладеного між ТОВ "Укіо Банк Лізинг" та ТОВ "Каменяр" 04.10.2012 договору фінансового лізингу №KL 121007, а також договорів поруки, укладених 04.10.2012 з третіми особами.

Так, на виконання умов договору фінансового лізингу №KL 121007, укладеного між ТОВ "Укіо Банк Лізинг" та ТОВ "Каменяр", ТОВ "Укіо Банк Лізинг" передало у фінансовий лізинг ТОВ "Каменяр" майно, а саме: мобільну щокову дробарку TEREX PEGSON ХА 400 на гусеничному ходу; конусну дробарку TEREX PEGSON Maxtrak 1000 на гусеничному ходу; грохот POWERSCREEN CHIEFTAIN 2100 3D на гусеничному ходу; навантажувач фронтальний JCB 456 ZX; гусеничний екскаватор.

Так, зазначеною вище ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва визначено суму грошових зобов`язань перед ТОВ "Укіо Банк Лізинг" у встановлений період, при цьому передбачено, що підставами переходу права власності на майно (предмет фінансового лізингу) є здійснення всіх платежів, як зазначає ліквідатор банкрута у своїй заяві про спростування майнових дій боржника, в повному обсязі та у встановлений в ухвалі суду строк грошові зобов`язання перед ТОВ "Укіо Банк Лізинг" не виконано, право власності на предмет лізингу до ТОВ "Каменяр" не перейшло, внаслідок чого, безпідставно засновником боржника - ТОВ "Укіо Банк Лізинг" вирішено зняти з обліку з передачею ТОВ "Каменяр" права власності двох одиниць техніки: навантажувача фронтального JCB 456 ZX, заводський номер НОМЕР_1, 20007 року випуску та екскаватора гусеничного JCB JS 330 ME, заводський номер НОМЕР_2 , 2008 року випуску.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ "Укіо Банк Лізинг" (лізингодавець) та ТОВ "Каменяр" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу від 04.10.2012 №KL 121007.

Так, на виконання умов цього договору фінансового лізингу ТОВ "Укіо Банк Лізинг" передало у фінансовий лізинг ТОВ "Каменяр" майно, а саме: мобільну щокову дробарку TEREX PEGSON ХА 400 на гусеничному ходу; конусну дробарку TEREX PEGSON Maxtrak 1000 на гусеничному ходу; грохот POWERSCREEN CHIEFTAIN 2100 3D на гусеничному ходу; навантажувач фронтальний JCB 456 ZX; гусеничний екскаватор, що підтверджується актом прийому-передачі предмета лізингу від 04.10.2012, який підписаний та скріплений печатками сторін.

В забезпечення виконання зобов`язань за договором фінансового лізингу, 04.10.2012 між ТОВ "Укіо Банк Лізинг", ТОВ "Каменяр" та ОСОБА_1 укладено договір поруки №Р121007-2, за умовами якого ОСОБА_1 зобов`язується відповідати перед ТОВ "Укіо Банк Лізинг" за виконання ТОВ "Каменяр" всіх зобов`язань лізингоодержувач в повному обсязі, які виникли з договору фінансового лізингу від 04.10.2012 №KL 121007, як існуючих, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Також, в забезпечення виконання зобов`язань за договором фінансового лізингу 04.10.2012 між ТОВ "Укіо Банк Лізинг", ТОВ "Каменяр" та ТОВ "Агрос-Нафта" укладено договір поруки №Р121007-1, за яким ТОВ "Агрос-Нафта" зобов`язалось відповідати перед ТОВ "Укіо Банк Лізинг" за виконання ТОВ "Каменяр" усіх його зобов`язань в повному обсязі, що виникли з договору фінансового лізингу, як існуючих, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Із наявних у справі матеріалів вбачається та як встановлено судами, що у провадженні Голосіївського районного суду міста Києва перебувала справа за позовом ТОВ "Укіо Банк Лізинг" до ТОВ "Каменяр", ТОВ "Агрос-Нафта" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення з відповідачі заборгованості, яка виникла за договором фінансового лізингу від 04.10.2012 №KL 121007.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 07.07.2015 у справі № 752/9780/14-ц затверджено мирову угоду, відповідно до якої ТОВ "Каменяр", ТОВ "Агрос-Нафта" та ОСОБА_1 зобов`язані сплатити на користь ТОВ "Укіо Банк Лізинг" 4 500 000 грн. у строк до 30.10.2015.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов затвердженої судом мирової угоди, на користь ТОВ "Укіо Банк Лізинг" сплачено грошових коштів на загальну суму 2 400 000 грн., а саме ТОВ "Агрос-Нафта" сплатило 90 000 грн., ТОВ "Каменяр" - 2 300 000 грн., а ОСОБА_1 - 10 000 грн.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 10.03.2017 між ТОВ "Укіо Банк Лізинг", ОСОБА_1 , ТОВ "Каменяр" та ТОВ "Агрос-Нафта" укладено додаткову угоду до договору фінансового лізингу №KL 121007 від 04.10.2012, якою сторони погодили зменшити суму боргу за договору фінансового лізингу № KL 121007 від 04.10.2012 та мировою угодою з 2 100 00 грн. до 1 000 000 грн. Після підписання додаткової угоди , сторони погодили, що від ТОВ "Укіо Банк Лізинг" право власності на конусну дробарку TEREX PEGSON Maxtrak 1000; навантажувач фронтальний JCB 456 ZX, заводський номер НОМЕР_1, 20007 року випуску та екскаватор гусеничний JCB JS 330 ME, заводський номер НОМЕР_2 , 2008 року випуску переходить до ОСОБА_3 .

Також, за умовами зазначеної додаткової угоди, сторонами узгоджено, що після отримання ТОВ "Укіо Банк Лізинг" грошових коштів у сумі 1 000 000 грн. зобов`язання ОСОБА_3 , ТОВ "Каменяр", ТОВ "Агрос-Нафта" по договору лізингу та мировій угоді від 07.07.2015 у справі №752/9780/14-ц перед ТОВ "Укіо Банк Лізинг" будуть вважатися виконані.

За актом прийому-передачі у власність предметів лізингу від 31.03.2017 право власності на навантажувач фронтальний та екскаватор гусеничний перейшло від ТОВ "Укіо Банк Лізинг" до ОСОБА_1 .

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, 13.07.2017 між ЗАТ "УКІО БАНКО РІЗІКОС КАПІТАЛО ВАЛДИМАС" (набувач) та ТОВ "Укіо Банк Лізинг" (уступщик) укладено договір про часткове погашення боргу відповідно до якого уступщик, в якості оплати частини боргу, передає набувачу право вимоги на весь борг ТОВ "Каменяр" (боржник) перед уступщиком, який виник внаслідок договору фінансового лізингу від 04.10.2012, а також мирової угоди від 07.07.2015, затвердженої ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва у справі №752/9780/14-ц. Права вимоги передаються з усіма додатковими зобов`язаннями. Всі права вимоги до боржника переходять набувачу автоматично з моменту підписання даного договору та з цього ж моменту набувач отримує необмежене право розпоряджатись, використовувати та володіти правами вимоги по боргу боржника на свій розсуд.

В подальшому, листом-підтвердженням від 16.10.2018 ЗАТ "УКІО БАНКО РІЗІКОС КАПІТАЛО ВАЛДИМАС" повідомило, що згідно договору про часткове погашення боргу йому було сплачено 1 000 000 грн. на виконання умов договору фінансового лізингу від 04.10.2012 та мирової угоди від 07.07.2015, затвердженої ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва у справі № 752/9780/14-ц.

Суд першої інстанції, дійшов висновку , що надана до суду ОСОБА_1 додаткова угода від 10.03.2017 до договору фінансового лізингу є нікчемною та не породжує правових наслідків, оскільки укладення сторонами такої додаткової угоди не можна визнати належним внесенням змін та доповнень до затвердженої судом 07.07.2015 мирової угоди, оскільки зміни до даної мирової угоди, відповідно до вимог закону, до Голосіївського районного суду міста Києва сторонами не подавались і судом не розглядались.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що належних доказів на підтвердження виконання ОСОБА_1 умов мирової угоди, затвердженої ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 07.07.2015 у справі № 752/9780/14-ц щодо оплати грошових коштів, суду не надано, так як платіж за повідомленням ОСОБА_1 , в супереч вимог закону, був зроблений готівкою і при цьому суд першої інстанції, визнав неналежним доказом лист -підтвердження від 16.10.2018 ЗАТ "УКІО БАНКО РІЗІКОС КАПІТАЛО ВАЛДИМАС" про виконання ОСОБА_1 умов п. п. 3, 5 зобов`язань про сплату 1 000 000 грн.

Також суд першої інстанції дійшов висновку, що передача у власність ОСОБА_1 спірної техніки була здійснена з порушенням вимог Закону України "Про фінансовий лізинг", що передбачає відчуження у власність ( за умови дотримання вимог договору лізингу) саме лізингоодержувачу та з порушенням вимог Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ", оскільки зняття з обліку було здійснено неуповноваженою особою, після порушення провадження у справі про банкрутство, визнання боржника -ТОВ "Укіо Банк Лізинг" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Таким чином, враховуючи вище наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви ліквідатора банкрута про спростування майнових дій боржника - ТОВ "Укіо Банк Лізинг" щодо зняття з обліку зазначеної техніки у зв`язку з передачею її у власність відповідача

Апеляційний господарський суд скасовуючи ухвалу суду першої інстанції від 19.11.2018 та приймаючи нове рішення про відмову у задоволенні заяви ліквідатора банкрута про спростування майнових дій боржника - ТОВ "Укіо Банк Лізинг", виходив з того, що в матеріалах справи містяться належні та допустимі докази, які підтверджують виконання ОСОБА_1 зобов`язань щодо сплати ТОВ "Укіо Банк Лізинг" 1 000 000 грн. на виконання умов договору фінансового лізингу від 04.10.2012, а також докази передачі ТОВ "Укіо Банк Лізинг" право власності на зазначену техніку саме ОСОБА_1 .

Крім того, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що на момент визнання боржника - ТОВ "Укіо Банк Лізинг" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, згідно постанови суду першої інстанції від 19.06.2017, спірне майно вже не перебувало у власності боржника, власником техніки була інша особа, внаслідок чого, зняття з обліку 24.10.2017 техніки : навантажувача фронтального JCB 456 ZX, заводський номер НОМЕР_1 та екскаватора гусеничного JCB JS 330 ME, заводський номер НОМЕР_2 працівниками відділу реєстрації сільськогосподарської техніки ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві, на підставі поданих заяв керівника боржника - ТОВ "Укіо Банк Лізинг", не призвело до переходу права власності на це майно, а тому таке зняття боржником з обліку спірної техніки не є майновою дією в розумні вимог ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки не впливає на виникнення, зміну чи припинення правовідносин, а відтак, відсутні підстави для задоволення заяви ліквідатора про спростування майнових дій боржника.

Але з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій повністю погодитись не можна, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції чинній з 19.01.2013, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Статтею 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав:

боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна;

боржник прийняв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Відтак, на підставі ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у справах про банкрутство, можуть визнаватися недійсними не лише правочини, але й спростовуватися майнові дії боржника.

Майнові дії боржника - це вид юридичних дій, як-то вчинки, що здійснені боржником або від імені боржника і мають матеріальний вираз у формі документу будь-якого правочину (угоди, договору), розпорядчого документу, акту, пов`язаного з волевиявленням боржника як суб`єкта правовідносин на відчуження майнових активів боржника або відмову від них.

Отже, спростування майнових дій боржника, це - заперечення, відхилення, оспорювання фактичних даних чи обставин, що визначають правомірність майнових дій боржника, та може мати форму визнання недійсними (незаконними, нечинними) дій боржника, які вчинені щодо розпорядження його майном на підставі рішень власника або його органів управління (керівника боржника, власника боржника, загальних зборів боржника тощо).

Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачені підстави для спростовування майнових дій боржника, у разі вчинення таких дій у підозрілий період, наслідком яких стала його неспроможність або неможливість виконання ним зобов`язань перед кредиторами.

При цьому, частиною 2 статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачені особливі наслідки задоволення вимог, заявлених в порядку цієї статті.

У разі визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника на підставах, передбачених ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство, кредитор (інші особи) зобов`язаний повернути в ліквідаційну масу майно, те що отримано від боржника, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії.

За результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або конкурсного кредитора про визнання недійсним правочину (договору) або спростування майнових дій боржника, відповідно до ч.4 ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарський суд виносить ухвалу, у резолютивній частині якої зазначається висновок про стягнення з особи, якій були сплачені кошти чи було передане інше майно, коштів на користь боржника.

При розгляді спорів в поряду ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", належить враховувати те, що дії боржника, зокрема але не виключно, щодо безоплатного відчуження майна, відчуження майна за ціною значно нижче ринкової, для цілей не спрямованих на досягнення розумної ділової мети, або про прийняття на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, або відмова від власних майнових вимог, якщо вони вчинені у підозрілий період, можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. У період протягом року, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів є підозрілими і можуть становити втручання у право власності кредиторів, відтак відчуження майна боржником повинно здійснюватися з огляду на права кредиторів щодо забезпечення їх вимог активами боржника, а неврахування при цьому інтересів кредиторів - є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що відчуження майна призводить завідомо до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду кредиторам.

Оскільки, період часу з моменту виникнення грошового зобов`язання у боржника, у тому числі при загрозі неплатоспроможності, або при надмірній заборгованості до дня порушення справи про його банкрутство є підозрілим періодом, а правочини (договори, майнові дії) боржника, що вчинені у цей період часу є сумнівними, частиною 1 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", встановлено правову презумпцію сумнівності правочинів та майнових дій боржника, що вчинені ним протягом вказаного у Законі строку, тому будь-який правочин боржника щодо відчуження ним свого майна може бути визнаний недійсним на підставі вищезазначених вимог закону, а майнові дії спростовані із застосуванням наслідків передбачених цією нормою.

Разом з тим, метою, зокрема, спростування майнових дій боржника є не спростування саме по собі, а є повернення до ліквідаційної маси певного майна.

Проте, розглядаючи заяву ліквідатора банкрута - ТОВ "Укіо Банк Лізинг" про спростування майнових дій боржника щодо зняття з обліку техніки, а саме, навантажувача фронтального JCB 456 ZX, заводський номер НОМЕР_1 та екскаватора гусеничного JCB JS 330 ME, суди як першої так і апеляційної інстанцій залишили поза увагою, що ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом регулює саме відносини, які виникли між боржником, кредитором та іншими особами з приводу дій боржника щодо розпорядження своїм майном, вчинених в період до порушення справи про банкрутство або після порушення справи про банкрутство, так як дана норма закону визначає підстави оспорювання майнових дій боржника, з метою забезпечення збереження або повернення майна боржника, у разі його вибуття, до ліквідаційної маси.

Також суди першої та апеляційної інстанції не надали належної оцінки як доводам ліквідатора боржника, так і запереченням інших осіб, а отже не встановили чи оспорювані дії боржника, які полягали у знятті з обліку вказаної техніки, мають сумнівний характер, переслідували мету обмеження інтересів кредиторів, містять елементи зловживання правом боржника, як власника цього майна та призвели до негативного фінансового стану боржника.

А відтак, суди попередніх інстанцій належним чином не перевірили наявність чи відсутність підстав, для задоволення чи відмови у задоволенні зазначеної заяви ліквідатора, оскільки статтею 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено спеціальні підстави, за наявності яких можливе, зокрема, спростування майнових дій боржника у справах про банкрутство.

Згідно статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, тобто кожна сторона спору повинна довести ті обставини, на які посилається, відповідними доказами.

Відповідно ч.ч. 2, 3 ст. 2 ГПК України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін.

Крім того, згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказами, відповідно до ст.73 ГПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи і такі дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок доказування і подання доказів, згідно якої, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Як вбачається із матеріалів справи, висновки суду, як першої так і апеляційної інстанцій зроблено без належного дотримання вимог ст.ст.2, 73,74, 86 ГПК України, за відсутності дослідження всіх наявних у матеріалах справи доказів, доводів та заперечень сторін, що унеможливило встановлення обставин, які мають значення для даної справи, а тому вони є передчасними.

Зазначені порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи та є підставою для скасування прийнятих у справі судових рішень.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про обґрунтованість та доведеність вимог ліквідатора банкрута - ТОВ "Укіо Банк Лізинг", викладених у заяві про спростування майнових дій боржника щодо зняття з обліку зазначеної техніки, на підставі ст. 20 Закону про банкрутство, з огляду лише на факт, що цю техніку знято з обліку неуповноваженою особою з порушенням вимог законодавства, після порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Укіо Банк Лізинг" та відкриття щодо останнього ліквідаційної процедури, а також висновок апеляційного господарського суду щодо відсутності правових підстав для задоволення зазначеної заяви ліквідатора банкрута про спростування майнових дій боржника - ТОВ "Укіо Банк Лізинг" у зв`язку з недоведеністю, не можна визнати законними, обґрунтованими та такими, що зроблені на підставі повного та всебічного дослідження всіх обставин справи та вимог закону.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з огляду на вимоги ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика Європейського суду з прав людини, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Статтею 6 Конвенції передбачено право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до ст. 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04) Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99, п. 30, від 27.09.2001).

Відповідно до п. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 310 ГПК України, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування дослідження або огляд доказів, або інше клопотання(заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 4 ст. 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 та ухвалу Господарського суду м. Києва від 19.11.2018 у справі № 910/7827/17 не можна визнати як такі, що відповідають фактичним обставинам справи і вимогам закону, тому вони підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд до Господарського суду міста Києва.

При новому розгляді справи суду, слід врахувати вище викладене, повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін, перевірити чи обраний спосіб захисту шляхом спростування майнових дій боржника, саме зняття з обліку зазначеної сільськогосподарської техніки, призведе до захисту порушених, на думку ліквідатора банкрута, прав та інтересів боржника - ТОВ "Укіо Банк Лізинг" та кредиторів і в залежності від встановленого та вимог закону, постановити законне та обґрунтоване рішення.

Згідно ч. 1 ст. 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Оскільки Касаційний господарський суд дійшов висновку, що судові рішення по справі № 910/7827/17 підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат, відповідно до ст. 129 ГПК України ( редакції, чинній з 15.12.2017 ) судом не здійснюється.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Клопотанням ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Укіо Банк Лізинг" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укіо Банк Лізинг" задовольнити частково.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 та ухвалу Господарського суду м. Києва від 19.11.2018 у справі № 910/7827/17 скасувати.

Справу № 910/7827/17 у скасованій частині направити на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Ткаченко Н. Г.

Судді Банасько О. О. Білоус В. В. Васьковський О.В. Жуков С. В. Катеринчук Л. Й. Огороднік К. М. Пєсков В. Г.

Постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 910/7827/21