Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
https://reyestr.court.gov.ua/Review/80685153
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 917/950/14
Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду:
Катеринчук Л.Й. - головуючий, Білоус В.В., Жуков С.В., Пєсков В.Г., Погребняк В.Я., Ткаченко Н.Г.
за участі секретаря судового засідання Сліпчук Н.В.
учасники справи:
ініціюючий кредитор - Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" в особі відділення "Полтавське" ПАТ "ВТБ Банк"
представник ініціюючого кредитора: не з'явився
ліквідатор боржника: арбітражний керуючий Ванжула Ярослав Володимирович, особисто
боржник - Приватне підприємство "Фірма "Мега-Трейд"
представник боржника: адвокат Федосєєв Д.О. (договір №01/01-18-2 про надання правової допомоги від 23.04.2018, ордер ПТ №057772 на надання правової допомоги від 09.10.2018)
учасник провадження - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича
представник учасника: Коновал Р.О. (довіреність від 29.12.2018)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича
на постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 23.01.2018
у складі колегії суддів: Тарасова І.В. (головуючий), Білоусова Я.О., Шевель О.В.
у справі №917/950/14
за заявою Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі відділення "Полтавське" ПАТ "ВТБ Банк"
про банкрутство Приватного підприємства "Фірма "Мега-Трейд"
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій та прийняті ними рішення
3.1. В обґрунтування заявлених поточних вимог ПАТ "Дельта Банк" зазначило про те, що боржник має перед банком заборгованість за кредитом відповідно до кредитних договорів №11127822000 та №11127753002 від 14.03.2007 на суму 105 463 419, 50 грн., яка забезпечена іпотекою нерухомого майна боржника - нежитлових приміщень, заставною вартістю 35 198 500 грн. згідно з договором іпотеки від 14.03.2007, та заставою майнових прав боржника за договорами оренди торгової площі, заставною вартістю 290 912, 10 грн. за договорами застави майнових прав №1-1 - 1-16 від 14.03.2007; отже, загальна договірна вартість предметів застави та іпотеки становить 35 489 412, 11 грн., а сума заборгованості боржника перед ПАТ "Дельта Банк" станом на 11.06.2014 - 105 463 419, 50 грн.
4.1. Суд першої інстанції виходив з того, що спірні кредиторські вимоги ПАТ "Дельта Банк", заявлені в ліквідаційній процедурі боржника як забезпечені заставою, виникли до порушення щодо боржника справи про банкрутство у зв'язку з невиконанням боржником зобов'язань за кредитними договорами №11127822000 та №11127753002 від 14.03.2007, вимоги на підставі яких заявлялися ПАТ "Дельта Банк" до боржника, як конкурсні за кредитними договорами, та у визнанні яких було відмовлено ухвалою попереднього засідання місцевого суду від 01.12.2015, яка набрала законної сили. За висновком місцевого суду згідно з ухвалою від 12.09.2017, заявлені ПАТ "Дельта Банк" в ліквідаційній процедурі грошові вимоги вже були предметом розгляду господарського суду на стадії розпорядження майном боржника, а тому повторне звернення банку із заявою про визнання його заставним кредитором є безпідставним.
4.2. У мотивувальній частині ухвали від 12.09.2017 суд першої інстанції зазначив, що в силу статті 266 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), "за відсутності обґрунтованої заборгованості ПП "Фірма "Мега-Трейд" перед ПАТ "Дельта Банк", основне зобов'язання припинилося, а тому підлягає припиненню і забезпечення основного зобов'язання - іпотека".
5.1. Приймаючи у справі №917/950/14 рішення про відмову у визнанні кредиторських вимог ПАТ "Дельта Банк", заявлених в ліквідаційній процедурі як забезпечених заставою (іпотекою) майна боржника, суд апеляційної інстанції виходив з того, що спірні грошові вимоги пред'явлено банком до боржника з тих же підстав, що і кредиторські вимоги, які було розглянуто місцевим судом у попередньому судовому засіданні на стадії розпорядження майном боржника та відхилено ухвалою від 01.12.2015. Разом з тим, в поданій ПАТ "Дельта Банк" заяві про визнання його забезпеченим кредитором в ліквідаційній процедурі банкрута не наведено обґрунтованих підстав для внесення змін до затвердженого ухвалою від 01.12.2015 реєстру вимог кредиторів в порядку частини 2 статті 25 Закону про банкрутство.
5.2. Апеляційний суд погодився з доводами ПАТ "Дельта Банк" про те, що в силу частини 8 статті 23 Закону про банкрутство заставний кредитор не обмежений строком заявлення грошових вимог до боржника, однак, зазначив, що банк реалізував своє право на звернення до боржника з грошовими вимогами на стадії розпорядження майном шляхом подання заяви з кредиторськими вимогами, які було розглянуто в попередньому судовому засіданні та відмовлено у їх задоволенні ухвалою місцевого суду від 01.12.2015, яка набрала законної сили.
ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ
Доводи скаржника (ПАТ "Дельта Банк")
Доводи інших учасників справи
НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ
Стаття 572 - в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Частина 1 статті 575 - іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Частина 1 статті 589 - у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
Частина 2 статті 589 - за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Стаття 19 - за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Частина 1 статті 7 - за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Частина 2 статті 7 - якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.
Абзац 8 частини 1 статті 1 - кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).
Частина 1 статті 23 - конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Абзац 1 частини 4 статті 23 - особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.
Абзац 2 частини 8 статті 23 - розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.
Абзаци 9-10 частини 1 статті 38 - з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:
… вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі;
виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбачених цим розділом.
Частина 1 статті 74 - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частини 1, 3 статті 86 - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частина 1 статті 269 - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частина 4 статті 269 - суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням компетенції касаційного суду згідно із статтею 300 ГПК України, Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про неправильне застосування судами положень частин 1, 8 статті 23 Закону про банкрутство, статей 1, 3, 7 Закону України "Про іпотеку", статті 19 Закону України "Про заставу", статей 238, 282 ГПК України про розгляді кредиторських вимог ПАТ "Дельта Банк", заявлених в ліквідаційній процедурі ПП "Фірма "Мега-Трейд".
У Верховному Суді справа №917/950/14 розглядається в межах доводів касаційної скарги.
Щодо застосування норм матеріального та процесуального права
Законодавцем, з-поміж поточних та конкурсних кредиторів, із застосуванням спеціальних норм визначено правовий статус забезпеченого кредитора у справі про банкрутство. Зокрема, забезпечені кредитори - це кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).
Забезпечені кредитори згідно з частиною 1 статті 23 Закону про банкрутство можуть заявляти свої вимоги у процедурі розпорядження майном, однак, не зобов'язані цього робити; обов'язок внесення до реєстру вимог забезпечених кредиторів законодавцем покладено на розпорядника майна боржника, який відповідно до частини 8 статті 23 цього Закону має окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.
Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 38 Закону про банкрутство, суд на стадії ліквідаційної процедури доповнює реєстр вимог кредиторів вимогами поточних кредиторів, які виникли під час процедур банкрутства, що не виключає також можливості розгляду на стадії ліквідації вимог заставного кредитора в порядку, визначеному даною нормою, якщо вони не заявлялися заставним кредитором у процедурі розпорядження майном та не були включені до реєстру розпорядником майна відповідно до покладеного на нього законодавцем обов'язку.
Частиною 6 статті 12 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Зазначене дозволяє зробити висновок про те, що прийняте судове рішення (ухвала) в межах процедури розпорядження майном про визнання (відмову у визнанні) вимог будь-якого кредитора з включенням (чи відмовою у включенні) таких вимог до реєстру вимог кредиторів може переглядатися тільки в порядку, визначеному абзацом 7 частини 2 статті 25 Закону про банкрутство, а грошові вимоги кредитора, який звертався у процедуру розпорядження майном та які були предметом судового розгляду, не можуть повторно, з тих самих підстав переглядатися в ході ліквідаційної процедури.
Як вбачається з оскаржуваної постанови апеляційного суду, останнім встановлено, що конкурсні кредиторські вимоги ПАТ "Дельта Банк" розглядалися місцевим судом у попередньому судовому засіданні на стадії розпорядження майном боржника та у їх визнанні відмовлено ухвалою місцевого суду від 01.12.2015 (залишена без змін постановою апеляційного господарського суду 29.02.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 15.06.2016), оскільки щодо вказаних вимог до моменту порушення справи про банкрутство ПАТ "Дельта Банк" пропущені строки позовної давності на стягнення боргу з боржника за двома кредитними договорами 14.03.2007, строк виконання яких настав 08.01.2010.
Отже, на стадії розпорядження майном боржника щодо спірних грошових вимог за основним зобов'язанням (кредитними договорами) було відмовлено у визнанні грошових вимог ПАТ "Дельта Банк" (застосовано позовну давність як інститут цивільного права, яка сплинула до моменту порушення провадження у справі про банкрутство, що виключає можливість зупинення її перебігу відповідно до частини 3 статті 19 Закону про банкрутство та відмовлено у зв'язку з цим у захисті майнових прав шляхом визнання грошових вимог ПАТ "Дельта Банк" у справі про банкрутство на стадії розпорядження майном).
В поданій ПАТ "Дельта Банк" заяві про визнання його забезпеченим кредитором в ліквідаційній процедурі банкрута не наведено обґрунтованих підстав для внесення змін до затвердженого ухвалою від 01.12.2015 реєстру вимог кредиторів в порядку частини 2 статті 25 Закону про банкрутство.
З урахуванням наведеного, повторний розгляд кредиторських вимог у ліквідаційній процедурі, які вже були розглянуті та відхилені місцевим господарським судом у процедурі розпорядження майном за аналогічних підстав, якими є неналежне виконанням боржником взятих на себе зобов'язань за Кредитними договорами за №11127822000 та за №11127753002 від 14.03.2007, укладеними з Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" є порушенням порядку перегляду судового рішення у вигляді ухвали попереднього засідання, визначеному абзацом 7 частини 2 статті 25 Закону про банкрутство.
Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду погоджується з правильністю висновків апеляційного суду в даній справі про відмову у визнанні вимог ПАТ "Дельта Банк", як забезпечених заставою (іпотекою) майна боржника, оскільки спірні грошові вимоги пред'явлено банком до боржника з тих же підстав, що і кредиторські вимоги, які було розглянуто місцевим судом у попередньому судовому засіданні на стадії розпорядження майном боржника та щодо відхилення таких вимог винесено судове рішення - ухвалу від 01.12.2015.
Водночас, у поданій ПАТ "Дельта Банк" заяві про визнання його забезпеченим кредитором в ліквідаційній процедурі банкрута останнім не наведено обґрунтованих підстав для внесення змін до затвердженого ухвалою від 01.12.2015 реєстру вимог кредиторів в порядку частини 2 статті 25 Закону про банкрутство, а відтак відсутні підстави для визнання зазначених вимог ПАТ "Дельта Банк" в ліквідаційній процедурі та внесення їх до реєстру кредиторів .
Мотиви відхилення (прийняття) доводів касаційної скарги
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
На підставі викладеного, Суд дійшов висновку про залишення без задоволення касаційної скарги ПАТ "Дельта Банк" та залишення без змін постанови Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 у справі №917/950/14 як такої, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Судові витрати
На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 301, 303, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду,-
ПОСТАНОВИВ:
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Л. Й. Катеринчук
Судді В. В. Білоус
С. В. Жуков
В. Г. Пєсков
В. Я. Погребняк
Н. Г. Ткаченко
_03_03.png)