flag Судова влада України
| Українська | English |

Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

Постанова Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі №902/1151/15

https://reyestr.court.gov.ua/Review/78626281

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

16 жовтня 2018 року

м. Київ

 

Справа № 902/1151/15

 

Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду: Пєсков В.Г. - головуючий, судді: Білоус В.В., Жуков С.В., Катеринчук Л.Й., Погребняк В.Я., Ткаченко Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Анісімової М.О.;

 

за участю представників:

Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» - Середюка Б.Л.,

Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» і Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Златобуд» - Мілованова А.В.,

розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Мостобуд»

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.02.2018

у складі колегії суддів: Дужич С.П. (головуючий),  Демидюк О.О., Саврій В.А.,

та на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 03.11.2016 (в частині затвердження грошових вимог ПАТ «Альфа-Банк»)

у складі судді Міліціанова Р.В.

у справі за заявою ПАТ «Альфа-Банк»

до ТОВ «Глоінвест»

про визнання банкрутом.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Розгляд справи відбувається відповідно до положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону від 22.12.2011 № 4212-VІ, чинній після 19.01.2013), оскільки провадження в цій справі відкрито після набрання чинності Законом № 4212-VІ.

 

Хронологія подій та опис фактів, встановлених судами першої та апеляційної інстанції

1.          Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.12.2013 у справі № 910/17195/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 і постановою Вищого господарського суду України від 24.07.2014, задоволено позов ПАТ «Альфа-Банк» до ТОВ «Глоінвест», ПАТ «Мостобуд» та стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача:

- заборгованість за кредитом на суму 63 600 000 грн та 4 200 000 доларів США, що відповідно, становить 33 570 600 грн за курсом Національного банку України станом на 30.12.2013;

- заборгованість по процентах за користування кредитом на суму 9 107 107, 30 грн та 423 958, 33 доларів США, що становить 3 388 698, 93 грн за курсом Національного банку України станом на 30.12.2013;

- пеню за несвоєчасне повернення кредиту на суму 1 087 298, 63 грн та 71  802,  74 доларів США, що становить 573 919, 30 грн за курсом Національного банку України станом на 30.12.2013;

- пеню за прострочення сплати процентів на суму 154 094, 95 грн та 3  671,  28 доларів США, що становить 29 344, 54 грн за курсом Національного банку України станом на 30.12.2013;

- витрати по сплаті судового збору у розмірі 70 540, 50 грн (т. 1, а.с. 12-45).

2.          18.08.2015 до Господарського суду Вінницької області від ПАТ «Альфа-Банк» надійшла заява про порушення справи про банкрутство ТОВ «Глоінвест» та визнання ПАТ «Альфа-Банк» кредитором ТОВ «Глоінвест» з грошовими вимогами на суму 137 485 018, 80 грн.

Ініціюючий кредитор зазначав, що згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 30.12.2013 у справі №  910/17195/13 стягнуто солідарно з до ТОВ «Глоінвест» і ПАТ «Мостобуд» 74 019 041, 38 грн та 4 699 432, 35 доларів США, що за курсом НБУ станом на момент звернення ПАТ «Альфа-Банк» до суду з заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ «Глоінвест» становить 100 433 918, 47 грн, а разом борг за рішенням суду складає 174 452 959, 85 грн. При цьому в ході примусового виконання зазначеного рішення суду з ТОВ «Глоінвест» та ПАТ «Мостобуд» на користь заявника було стягнуто 1 798 559, 05 грн, а також ПАТ «Альфа-Банк» стало власником іпотечного майна ТОВ «Глоінвест» (торгівельний комплекс з інфраструктурою /автостоянки, офіси, товарні склади/, загальною площею 27 151, 8 м2, що знаходиться по проїзду Геологів 7/1 у м. Хмельницькому), вартістю 35 169 382 грн.

З урахуванням часткового погашення боргу ПАТ «Альфа-Банк» просив визнати його кредитором ТОВ «Глоінвест» на суму 137 485 018, 80 грн (т. 1, а.с.  2-5).

3.          Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 17.09.2015, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.04.2016, порушено провадження у справі №  902/1551/15 про банкрутство ТОВ «Глоінвест», визнано безспірними грошові вимоги ініціюючого кредитора - ПАТ «Альфа-Банк» - до боржника у сумі 137 485 018, 80 грн, введено процедуру розпорядження майном боржника на 115 календарних днів (т. 1, а.с. 210-213, т. 2 матеріалів оскарження ухвали, а.с. 212-221).

4.  18.09.2015 було здійснено офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ «Глоінвест» на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

 

Надходження до суду заяви про визнання додаткових вимог ініціюючого кредитора

5.          16.10.2015 ПАТ «Альфа-Банк» звернулося до Господарського суду Вінницької області з заявою про визнання та включення до реєстру вимог кредиторів додаткових грошових вимог кредитора до боржника на суму 52  418  073, 92 грн (25 820 480, 49 грн та 1 250 423, 54 доларів США, що за курсом НБУ станом на 07.10.2015 становило 26 589 067, 43 грн, а також 6  090 грн судового збору за подачу заяви про порушення справи про банкрутство і 2  436 грн судового збору за подачу заяви з додатковими грошовими вимогами) (т. 2, а.с.  4-5).

6.          Разом з тим, постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2016 у справі №  902/1151/15 було частково змінено резолютивну частину постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 11.04.2016 і викладено її в такій редакції: «Пункт 2 резолютивної частини ухвали Господарського суду Вінницької області від 17.09.2015 змінити, виклавши його в такій редакції: «Визнати вимоги кредитора - ПАТ «Альфа-Банк», 01001, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, код 23494714 - в сумі 111  581  604, 15 грн. В іншій частині ухвалу Господарського суду Вінницької області від 17.09.2015 у справі № 902/1151/15 залишити без змін» (т. 4, а.с.  154-159).

7.          Визнаючи розмір грошових вимог ініціюючого кредитора, суд касаційної інстанції зазначив, що рішенням Господарського суду м. Києва від 30.12.2013 у справі № 910/17195/13, яким підтверджуються безспірні вимоги ПАТ «Альфа-Банк», задоволено позов останнього щодо стягнення з ТОВ «Глоінвест» та його поручителя - ПАТ «Мостобуд» - на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості в розмірі 111 581 604, 15 грн, тобто саме ця сума є безспірною. А різниця, що виникла внаслідок зміни курсу гривні до долара США, у період із дня прийняття рішення (30.12.2013) до дня подання заяви про визнання боржника банкрутом (18.08.2015) має іншу правову природу, ніж сума заборгованості, яка підтверджена судовим рішенням у справі №  910/17195/13.

Тому із вимогами до боржника щодо різниці, яка виникла внаслідок зміни курсу гривні до долара США, кредитор ПАТ «Альфа-Банк» має право звернутися до суду відповідно до статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».»

8.    02.11.2016 ПАТ «Альфа-Банк» звернулося до Господарського суду Вінницької області із заявою про уточнення (збільшення) грошових вимог кредитора, в якій просило визнати заявлені ПАТ «Альфа-Банк» додаткові вимоги на суму 115  289  429,  62 грн (52  418  073, 92 грн, вказаних в заяві від 16.10.2015, та 62  871  355, 70 грн курсової різниці) та включити їх до реєстру вимог кредиторів ТОВ «Глоінвест» (т. 4, а.с. 225-228).

 

Розгляд судами заяви про визнання додаткових вимог ініціюючого кредитора

9.     Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 03.11.2016, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.02.2018, частково задоволено заяви ПАТ «Альфа-Банк» від 16.10.2015 та від 02.11.2016 про визнання додаткових грошових вимог кредитора до боржника і включення їх до реєстру вимог кредиторів та визнано ПАТ «Альфа-Банк» кредитором у справі із сумою вимог 78 321 488, 57 грн (8 526 грн судового збору - перша черга задоволення вимог кредиторів, 72 771 714, 90 грн - четверта черга задоволення вимог кредиторів та 5 541 247, 67 грн неустойки - шоста черга задоволення вимог кредиторів). У задоволенні заявлених ПАТ «Альфа-Банк» вимог у розмірі 36 967 941, 05 грн відмовлено, оскільки ця сума боргу є погашеною під час виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.12.2013 у справі №  910/17195/13 (т. 5, а.с. 3-5).

10.   Визнаючи додаткові грошові вимоги ініціюючого кредитора, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що ухвалою Господарського суду Вінницької області від 17.09.2015, з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 28.09.2016, визнано вимоги ініціюючого кредитора - ПАТ «Альфа-Банк» - в сумі 111  581 604, 15 грн.

Оскільки заборгованість ТОВ «Глоінвест» перед ПАТ «Альфа-Банк» у сумі 52 418 073, 92 грн боржником не погашена, а різниця в курсі валют вже містилася в заяві про порушення провадження у справі про банкрутство, то відповідно додаткові вимоги ПАТ «Альфа-Банк» підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів у сумі 78 321 488, 57 грн в наступній черговості: 8  526 грн судового збору - перша черга задоволення вимог кредиторів; 72 771 714, 90 грн - четверта черга задоволення вимог кредиторів; 5 541 247, 67 грн - шоста черга задоволення вимог кредиторів.

 

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

11.  02.03.2018 ПАТ «Мостобуд» подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду Вінницької області від 03.11.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.02.2018, а справу повернути до суду першої інстанції в частині розгляду вимог ПАТ «Альфа-Банк», посилаючись на порушення судами статей 1, 2, 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та статей 192, 524, 533, 534 ЦК України.

Б. Доводи відзивів на касаційну скаргу

12.          05.05.2018 до Верховного Суду від ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Златобуд» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому наведено прохання взяти до уваги правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 29.03.2018 у справі №  916/4644/15, та зазначено, що законодавство не передбачає стягнення курсової різниці з боржника після прийняття відповідного рішення суду.

13.          08.05.2018 до Верховного Суду надійшов від ПАТ «Альфа-Банк» відзив на касаційну скаргу, в якому з посиланням на правильне застосування судами норм права наведено прохання залишити без змін оскаржені рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

                    

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи

і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

А.       Щодо суті касаційної скарги

14.  Згідно з частиною першою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

15. Здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи, дослідивши доводи касаційної скарги та відзивів на неї, заслухавши присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

16.   Статтею 9 Закону про банкрутство визначено, що справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

17.    Згідно зі статтею 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

18.   Однак, ні постанова суду апеляційної інстанції від 12.02.2018, ні ухвала суду першої інстанції від 03.10.2016 (в частині затвердження вимог ПАТ «Альфа-Банк») у цій справі не відповідають зазначеним вище вимогам, що зумовлює їх скасування та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з наступним.

19.   Виходячи з засад обов'язковості судового рішення, Верховний Суд вважає за неможливе ставити під сумнів висновки, викладені в постанові Вищого господарського суду України від 28.09.2016 у цій справі, яка є чинною, нескасованою Верховним Судом України в порядку розділу ХІІ-2 ГПК України (в редакції до 15.12.2017).

Так, постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2016 беззаперечно встановлено, що 111  581  604, 15 грн грошових вимог ПАТ «Альфа-Банк» визнано судом обґрунтовано. При цьому зазначено, що різниця, яка виникла внаслідок зміни курсу гривні до долара США, у період із дня прийняття рішення (30.12.2013) до дня подання заяви про визнання боржника банкрутом (18.08.2015) має іншу правову природу, ніж сума заборгованості, яка підтверджена судовим рішенням у справі №  910/17195/13. А тому із вимогами до боржника щодо різниці, яка виникла внаслідок зміни курсу гривні до долара США, кредитор - ПАТ «Альфа-Банк» - має право звернутися до суду відповідно до статті 23 Закону про банкрутство.  

20.   З приводу заявлення ініціюючим кредитором додаткових вимог у порядку статті 23 Закону про банкрутство, Верховний Суд зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції не з'ясували, чи входять в суму заявлених додаткових вимог ініціюючого кредитора грошові вимоги ПАТ «Альфа-Банк», які були зазначені у постанові Вищого господарського суду України від 28.09.2016 як різниця, що виникла внаслідок зміни курсу гривні до долара США, у період із дня прийняття рішення (30.12.2013) до дня подання заяви про визнання боржника банкрутом (18.08.2015).  

21.  Водночас, Верховний Суд констатує, що судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що від ПАТ «Альфа-Банк» до місцевого господарського суду надійшли заява від 16.10.2015 про визнання додаткових грошових вимог кредитора до боржника на суму 52 418 073, 92 грн та заява від 02.11.2016 про уточнення вимог кредитора, в якій наведено прохання визнати заявлені ПАТ «Альфа-Банк» додаткові вимоги на суму 115 289 429, 62 грн, які складаються з 52 418 073, 92 грн, зазначених в заяві від 16.10.2015, та 62 871 355, 70 грн курсової різниці.

22.  Щодо заяви ПАТ «Альфа-Банк» від 16.10.2015 про визнання додаткових грошових вимог кредитора, Верховний Суд зазначає, що ці грошові вимоги складаються з:

23 035 729, 98 грн та 1 120 791, 73 доларів США - заборгованість по відсотках за користування кредитом з 04.10.2013 по 30.09.2015;

2 784 750, 51 грн та 129  631, 81 доларів США - заборгованість по пені;

6 090 грн та 2  436 грн - судовий збір.  

23.  Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду відзначає, що визнання судами першої та апеляційної інстанцій цих заявлених вимог є передчасним і зроблено без урахування положень статті 1048 ЦК України.

24.  Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №  310/11534/13-ц зроблено такі висновки щодо застосування положень статті 1048 ЦК України.

Якщо за кредитним договором кредитодавець використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.

У такому випадку має застосовуватися вимога про сплату процентів від суми позики, передбачена частиною першою статті 1048 ЦК України, до дня, встановленого кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні.      

25.  Однак, при розгляді цієї справи суди першої та апеляційної інстанцій не встановили, чи у справі №  910/17195/13 про стягнення з боржника заборгованості за кредитом ПАТ «Альфа-Банк», будучи кредитодавцем за договором про відкриття кредитної лінії від 08.09.2011 № 128/11, використав чи не використав своє право вимагати від позичальника - ТОВ «Глоінвест» - дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку?

26.  У залежності від встановленого суду першої інстанції під час нового розгляду заяв ініціюючого кредитора про визнання додаткових грошових вимог слід відповідно до положень частини четвертої статті 236 ГПК України врахувати висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, зроблені при розгляді справи №  310/11534/13-ц.  

27.   Щодо заяви кредитора від 02.11.2016 Верховний Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги, що всупереч положенням статті 23 Закону про банкрутство стосовно подання кредитором заяв з вимогами до боржника (у тому числі додаткових грошових вимог ініціюючого кредитора) протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, ПАТ «Альфа-Банк» з уточненням до заяви з додатковими вимогами до боржника звернувся лише 02.11.2016, тобто більше, ніж через рік після офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство (18.09.2015), що може мати наслідком їх погашення в шосту чергу в ліквідаційній процедурі (частина четверта статті 23 Закону про банкрутство).

28. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

29.   Верховний Суд вважає, що ті доводи, що їх наводив скаржник при розгляді справи в судах першої і апеляційної інстанцій, не є очевидно необґрунтованими, що вимагало від суду першої та апеляційної інстанцій їх повного дослідження, надання їм оцінки і відображення у судових рішеннях.

30. Європейський суд з прав людини, досліджуючи питання права на справедливий суд крізь призму повноти судового рішення, зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), від 27 вересня 2001 року № 49684/99). Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

31.    Водночас ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій судові рішення у цій справі зазначеним вимогам не відповідають.

32.  Верховний Суд вважає, що допущені процесуальні порушення є такими помилками, які не забезпечили справедливого розгляду справи. Рішення судів, прийняті з порушенням норм процесуального права, не можуть вважатися такими, що відповідають приписам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про право на справедливий суд, а тому підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

33.  Стосовно винесеного на розгляд палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду питання визначення розміру грошових вимог кредитора в справі про банкрутство у результаті встановленої рішенням суду заборгованості в іноземній валюті за кредитним договором, Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду доходить до такого висновку.

Системний аналіз положень статей 1, 2, 23 Закону про банкрутство дає підстави для висновку, що якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом такої валюти, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

Проте, у цій справі зобов'язання боржника не були визначені в іноземній валюті, як помилково зазначено судом апеляційної інстанції в оскарженій постанові, оскільки матеріалами справи підтверджено, що у рішенні Господарського суду міста Києва від 30.12.2013 у справі № 910/17195/13, яким визначено заборгованість боржника перед кредитодавцем, суми боргу встановлено як у гривнях, так і в доларах США, еквівалентно переведених у національну валюту за курсом НБУ на час ухвалення рішення. Оскільки зобов'язання боржника не були визначені в іноземній валюті, то ця обставина не дає підстав у цій справі застосувати викладений вище висновок палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду.

 

Б.      Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

34.   За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій було порушено принцип повноти оцінки доказів та їх відображення у прийнятих судових рішеннях, що вимагає направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

35.  Під час нового розгляду судам необхідно врахувати зазначене, ретельно перевірити доводи учасників справи стосовно обґрунтованості та розміру додаткових грошових вимог ПАТ «Альфа-Банк», а також на підставі належних і допустимих доказів з урахуванням висновків, зроблених Великою Палатою Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №  310/11534/13-ц, встановити їх розмір та вирішити спір відповідно до вимог закону.    

 

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 301, пунктом 2 частини першої статті 308, статтями 310, 315, 316 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду

 

П О С Т А Н О В И В :

 

1.           Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Мостобуд»  задовольнити.

 

2.          Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.02.2018 та ухвалу Господарського суду Вінницької області від 03.11.2016 (в частині затвердження вимог Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк») у справі № 902/1151/15 скасувати, а справу передати до Господарського суду Вінницької області на новий розгляд додаткових вимог Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» в іншому складі суду.

 

3.          Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

 

Головуючий                                                                                 В. Г. Пєсков

Судді                                                                                            В. В. Білоус

                                                                                                     С. В. Жуков

                                                                                                     Л. Й. Катеринчук

                                                                                                     В. Я. Погребняк

                                                                                                     Н. Г. Ткаченко