flag Судова влада України
| Українська | English |
ВЕРХОВНИЙ СУД

Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

Постанова Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 697/121/17 (адміністративне провадження № К/9901/43405/18)

 

ПОСТАНОВА

Іменем України

 

 20 березня 2019 року

 

м. Київ

справа №697/121/17

адміністративне провадження №К/9901/43405/18

 

Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду:

 

головуючого судді Кравчука В.М. (суддя-доповідач),

суддів Анцупової Т.О.,  Бучик А.Ю., Берназюка Я.О.,  Гімона М.М., Гриціва М.І.,  Стародуба   О.П., Мороз     Л.Л.,  Коваленко Н.В., 

 

розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу №697/121/17

за касаційною скаргою Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації

на постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 08.02.2017 (суддя Русаков Г.С.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017 (колегія у складі суддів Кобаля М.І., Епель О.В., Карпушової О.В.)

за позовом Особа-1

до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Канівської міської ради та Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

 

  1. РУХ СПРАВИ

 

  1. Особа-1 звернулась до суду з позовом до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Канівської міської ради та Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації, в якому просила:

-      зобов'язати Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Канівської міської ради прийняти документи та внести подання до Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації для видачі посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1;

-      зобов'язати Департамент соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації надати позивачу статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1, починаючи з 03.11.2016 та видати відповідне посвідчення.

  1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно відмовляється надати позивачу статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1, за наявності всіх обставин, з якими законодавство пов’язує наявність підстав для отримання зазначеного статусу.
  2. Постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 08.02.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017, позов задоволено повністю:

-      визнано протиправною відмову Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Канівської міської ради та Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації у прийнятті документів Особа-1 для встановлення статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії;

-      зобов'язано Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Канівської міської ради прийняти документи Особа-1 для встановлення статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії;

-      зобов'язано Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Канівської міської ради внести подання до Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації для встановлення статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії Особа-1;

-      зобов'язано Департамент соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації розглянути подання Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Канівської міської ради про встановлення Особа-1 статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та вирішити питання про видачу особа-1 посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії .

  1. У касаційній скарзі Департамент соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права просив скасувати оскаржувані судові рішення.
  2. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.04.2017 відкрито касаційне провадження у даній справі.
  3. У зв’язку із ліквідацією Вищого адміністративного суду України 21.03.2018 справу передано до Верховного Суду.
  4. Ухвалою Верховного суду від 19.09.2018 справу передано на розгляд Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
  5. 23.01.2019 розгляд справи відкладено у зв’язку з необхідністю звернутися до фахівців Науково-консультативної ради при Верховному Суді.
  6. Протягом лютого-березня 2019 року до Верховного Суду надійшли наукові висновки членів Науково-консультативної ради при Верховному Суді – професорів Гетманцева Д.О., Монаєнко А.О., Петришина О.В., Савченко Л.А.

 

  1. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

 

  1. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Особа-1 є особою, яка постійно проживала на території зони посиленого радіоекологічного контролю – у м. Каневі Черкаської області та продовжує проживати у цьому ж місті. Вона має статус особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 4-ї категорії, що підтверджується копією посвідчення серії В-1 №679627 від 12.01.1993.
  2. Згідно з експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України № 255 від 17.10.2016 Особа-1 має захворювання, пов'язане із впливом аварії на ЧАЕС.
  3. 03.11.2016 позивачу встановлено І групу інвалідності, захворювання пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС, безтерміново, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, серія 12 ААА №532662. Крім того, у довідці зазначено, що позивач потребує стороннього догляду та допомоги, частково залежна від сторонніх осіб.
  4. 16.11.2016 позивач звернулась до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Канівської міської ради із заявою про оформлення та направлення до Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації подання щодо присвоєння позивачу статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та видачі відповідного посвідчення.
  5. Листом від 17.01.2017 №115/05 відповідач відмовив позивачу у задоволенні її заяви з мотивів, що відповідно до Закону України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України” від 28.12.2014 №76-VІІІ, у переліку зон радіоактивного забруднення відсутня зона посиленого радіоекологічного контролю та скасовано ст. 23 Закону, якою передбачалося надання відповідних пільг і компенсацій особам, віднесеним до 4 категорії потерпілих від Чорнобильської катастрофи, а тому підстави для надання відповідного статусу і видачі посвідчення особа-1 – відсутні.
  6. Вважаючи зазначене рішення відповідача незаконним, позивач звернулась до суду.

 

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

 

  1. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що посилання відповідачів на зміни в законодавстві є безпідставними, оскільки жодних змін у правовому регулюванні статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи в Законі України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 № 796-XII не відбулось.

На переконання судів попередніх інстанцій, наявні в матеріалах справи докази підтверджуються той факт, що Особа-1 має право на отримання статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи 1 категорії.

 

  1. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

 

  1. Відповідач у касаційній скарзі наголошує, що відповідно до Закону України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України” від 28.12.2014 №76-VІІІ, у переліку зон радіоактивного забруднення відсутня зона посиленого радіоекологічного контролю та скасовано ст. 23 Закону, якою передбачалося надання відповідних пільг і компенсацій особам, віднесеним до 4 категорії потерпілих від Чорнобильської катастрофи, а тому підстави для надання відповідного статусу і видачі посвідчення Особа-1 – відсутні.
  2. Позивач проти задоволення касаційної скарги заперечила та зазначила, що суди попередніх інстанцій під час винесення оскаржуваних судових рішень не допустили порушень норм чинного матеріального права.

 

  1. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

 

  1. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.
  2. Відповідно до ст. 11 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII) до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років (пункт 4 частини 1).
  3. Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 14 цього Закону для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12),  щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу,  - категорія 1.
  4. Отже, для отримання постраждалими статусу категорії 1 необхідні три умови: 1) інвалідність; 2) статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи; 3) причинний зв’язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою.

Щодо першої та третьої умови спору між сторонами немає.

  1. Ключовим правовим питанням, щодо якого виник спір, є питання збереження у позивача статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи внаслідок зміни закону та виключення з переліку зон радіоактивного забруднення зони посиленого радіоекологічного контролю.
  2. Вирішуючи це питання, Суд виходить з такого.
  3. Відповідно до ст. 65 Закону № 796-XII учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. При зміні категорії, а також у випадках, передбачених статтею 17 цього Закону, посвідчення підлягає заміні. Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
  4. На виконання зазначеного Закону постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51 затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що регулює правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі – Порядок № 51).
  5. Відповідно до п. 10 Порядку № 51 інвалідам з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, посвідчення видаються на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи. 
  6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звернулась до Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Канівської міської ради із заявою про видачу посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1. Зауважень щодо складу та змісту документів відповідач не мав. Проте відмовив з мотивів відсутності з 01.01.2015 у переліку зон радіоактивного забруднення зони посиленого радіоекологічного контролю та скасування ст. 23 Закону, якою передбачалося надання відповідних пільг і компенсацій особам, віднесеним до 4 категорії потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
  7. Верховний Суд вже розглядав справи з подібними правовідносинами, а саме:

-      справу №802/1445/17 за позовом Особа-2 до Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації;

-      справу №375/555/17 за позовом Особа-3 до Управління соціального захисту населення Рокитнянської районної державної адміністрації, Київської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії.

Предметом спору у цих справах були дії відповідачів щодо відмови надати громадянам, які протягом певного часу проживали на територіях посиленого радіологічного контролю, статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1. Проте суди дійшли різних правових висновків.

  1. У постанові від 25.05.2018 (справа № 802/1445/17) Верховний Суд виходив з того, що Особа-2 має право на встановлення статусу потерпілого 1 категорії та видачі посвідчення.
  2. Натомість, у постанові від 26.06.2018 (справа №375/555/17) Верховний Суд зазначив, що позивач на час встановлення інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з впливом аварії на Чорнобильській АЕС, не проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, оскільки такої зони, відповідно до чинного законодавства, не існує. Верховний Суд підтримав висновок судів попередніх інстанцій, що посвідчення потерпілого 4 категорії Хорошун З.М. втратило чинність з 1 січня 2015 року, позивач не є потерпілою від Чорнобильської катастрофи, а відтак і не має права на встановлення статусу особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.
  3. Колегія суддів у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду вважає за необхідне відступити від правового висновку у справі №375/555/17 та вважає правильним правовий висновок, який було викладено раніше у постанові від 25.05.2018 у справі № 802/1445/17, з таких підстав.
  4. За статтею 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов’язком держави.
  5. Рішенням від 17.07.2018 № 6-р/2018 Конституцій Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, підпункт 2, абзаци перший, другий підпункту 3, підпункт 4, абзаци перший, другий підпункту 5, абзаци перший - четвертий підпункту 6, підпункт 7 пункту 4 розділу I Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII.
  6. Конституційний Суд України звернув увагу на засадничий характер обов’язку держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та на необхідність виокремлення категорії громадян України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і потребують додаткових гарантій соціального захисту у зв’язку з надзвичайними масштабами вказаної катастрофи та її наслідків.

Встановлення у законах України пільг, компенсацій та гарантій громадянам України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, обумовлено виконанням державою свого конституційного обов’язку, передбаченого статтею 16 Основного Закону України, щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та збереження генофонду Українського народу. Такі пільги, компенсації та гарантії є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян, а тому скасування чи обмеження цих пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни свідчитиме про відступ держави від її конституційного обов’язку

Скасування пільг, компенсацій та гарантій не відповідає конституційному обов’язку держави, передбаченому у статті 16 Основного Закону України, щодо осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України (п. 4 мотивувальної частини).

  1. Рішенням від 17.07.2018 № 6-р/2018 Конституцій Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема і підпункт 4 Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, яким у Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виключено статтю 23, якою було передбачено компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 4. Отже, право на компенсації та пільги постраждалих, віднесених до категорії 4, було підтверджено.
  2. Визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій до ухвалення Закону №  76-VIII від 28 грудня 2014 року містилося у ст. 2 Закону № 796-XII. Відповідно до цієї статті до зон радіоактивного забруднення було віднесено такі зони: (1) зона відчуження, (2) зона безумовного (обов'язкового) відселення, (3) зона гарантованого добровільного відселення та (4) зона посиленого радіоекологічного контролю.
  3. Аналогічне визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій містилося у ст. 2 Закону України “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
  4. 01 січня 2015 року набув чинності Закон України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, яким ст. 2 Закону № 796-XII було виключено (підпункт 1 пункту 4). Виключено також абз. 5 ч. 2 ст. 2 Закону України “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи”, який визначав зону посиленого радіоекологічного контролю як одну із зон радіоактивно забруднених територій.
  5. Цим законом не передбачено, що раніше видані посвідчення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, є недійсними.
  6. Позивач набула статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 4 12.01.1993, тобто до 01.01.2015. Цей статус є безстроковий.
  7. Виключення з 01.01.2015 зони посиленого радіоекологічного контролю не позбавляє позивача статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 4, оскільки такий статус було набуто правомірно, а законні підстави для його припинення відсутні.
  8. Крім того, Закон № 796-XII у редакції, чинній після 01.01.2015, передбачає надання особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4, певних пільг та компенсацій. Зокрема, ст. 51, 56 вказаного Закону передбачають надання особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4, додаткової пенсії та пільг щодо обчислення стажу роботи (служби).
  9. На підставі вище наведеного, Судова палата для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду дійшла такого висновку про застосування підпункту 1 пункту 4 Закону України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2014 року № 76-VIII: виключення з 01.01.2015 зони посиленого радіоекологічного контролю із переліку радіоактивно забруднених територій не позбавляє статусу потерпілого осіб, яким раніше, до 31.12.2014, було встановлено статус і видано посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи. Особа, якій видано безтермінове посвідчення громадянина, який постійно проживав на території зони посиленого радіологічного контролю (категорія 4), для цілей застосування пункту 1 частини 1 статті 14 Закону “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 796-XII, вважається потерпілим від Чорнобильської катастрофи.
  10. У справі, що розглядається, суди обґрунтовано зазначили, що посвідчення особа-1 категорії 4 є чинним та зберігається за нею довічно, а тому на момент звернення із заявою про надання посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 позивач мала статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.
  11. Враховуючи викладене та той факт, що позивачці встановлена І група інвалідності (захворювання пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС), остання має право на отримання статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.
  12. Отже, судові рішення ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.
  13. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
  14. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 345, 350 КАС України, Суд –

 

П О С Т А Н О В И В:

 

Касаційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації залишити без задоволення, а постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 08.02.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017 у справі №697/121/17 – без змін.

 

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

 

Головуючий суддя                                                                 В.М. Кравчук

 

Судді                                                                            Т.О. Анцупова

 

                                                                                     А.Ю. Бучик

 

                                                                                     Я.О. Берназюк

 

                                                                                     М.М. Гімон

 

                                                                                     М.І. Гриців

 

                                                                                     О.П Стародуб

 

                                                                                     Л.Л. Мороз

 

                                                                                     Н.В. Коваленко