ВЕРХОВНИЙ СУД

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/85058551

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 жовтня 2019 року

Київ

справа № 812/1408/16

адміністративне провадження № К/9901/20481/19

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М. М. (суддя-доповідач),

суддів: Бившевої Л. І., Білоуса О. В., Васильєвої І. А., Гончарової І. А., Гусака М. Б., Желтобрюх І. Л., Олендера І. Я., Пасічник С. С., Усенко Є. А., Ханової Р. Ф., Хохуляка В. В., Шипуліної Т. М., Юрченко В. П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 24 травня 2019 року (суддя - Ірметова О. В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2019 року (суддя-доповідач - Казначеєв Е. Г., судді: Гаврищук Т. Г., Ястребова Л. В.) у справі № 812/1408/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників Державної фіскальної служби, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 20 вересня 2017 року, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2018 року у цій справі позов Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» (надалі також - позивач, Товариство, ПАТ «Луганськтепловоз») задовольнив, визнав протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління (далі також - Офіс ВПП ДФС в особі Харківського управління, відповідач) щодо невнесення заяви ПАТ «Луганськтепловоз» про повернення суми бюджетного відшкодування за квітень 2015 року на суму 9175640 грн до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування; зобов`язав Офіс ВПП ДФС в особі Харківського управління внести заяву ПАТ «Луганськтепловоз» про повернення суми бюджетного відшкодування за квітень 2015 року на суму 9175640 грн до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Ухвалою від 11 червня 2018 року Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на зазначені судові рішення.

У липні 2018 року Офіс ВПП ДФС в особі Харківського управління звернувся до суду першої інстанції із заявою про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 812/1408/16.

В обґрунтування заяви зазначено, що до 1 січня 2018 року ПАТ «Луганськтепловоз» перебувало на обліку в Харківському управлінні Офісу ВПП ДФС. Відповідно до наказу Державної фіскальної служби України від 26 вересня 2017 року № 632 «Про затвердження Реєстру великих платників податків на 2018 рік», з урахуванням змін, внесених наказом Державної фіскальної служби України від 29 грудня 2017 року № 884, платника податків ПАТ «Луганськтепловоз» не включено до Реєстру великих платників податків на 2018 рік та з 1 січня 2018 року переведено на облік до Державної податкової служби у м.Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області, до якої і було направлено облікову справу позивача.

Оскільки ПАТ «Луганськтепловоз» з 1 січня 2018 року переведено на облік до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області, обов`язок подавати та готувати висновки до казначейського органу покладається на Головне управління ДФС у Луганській області, тому Офіс ВПП ДФС в особі Харківського управління на цей час не має можливості внести заяву про повернення суми бюджетного відшкодування за квітень 2015 року на суму 9175640 грн до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

На підставі викладеного заявник просив замінити боржника у виконавчому провадженні ВП № 56439064 з Офісу ВПП ДФС в особі Харківського управління на Головне управління ДФС у Луганській області.

Луганський окружний адміністративний суд ухвалою від 12 липня 2018 року, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року, у задоволенні зазначеної заяви відмовив у зв`язку з відсутністю правових підстав для цього.

Проте Верховний Суд постановою від 11 квітня 2019 року ці судові рішення скасував, а справу направив до суду першої інстанції на новий розгляд. Скасовуючи судові рішення, касаційний суд виходив з того, що суди попередніх інстанцій не витребували у відповідача докази на підтвердження завершення процедури адміністрування щодо бюджетного відшкодування сум ПДВ за попереднім місцем реєстрації ПАТ «Луганськтепловоз», а також передачі контролюючим органом за попереднім місцезнаходженням оригіналів документів та інформації і документів за результатами такої процедури до контролюючого органу за новим місцезнаходженням.

Також суд зазначив, що під правонаступництвом у виконавчому провадженні необхідно розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов`язків до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні. Правонаступництво можливо на всіх стадіях виконавчого провадження - з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення. Однак, відмовляючи у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження, суди не навели жодних мотивів на підтвердження можливості / неможливості виконання судового рішення саме відповідачем у цій справі - Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління у зв`язку з передачею реєстраційної частини облікової справи ПАТ «Луганськтепловоз» до ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області за місцезнаходженням платника, не вказавши, яким чином ця обставина впливає на виконання судового рішення як таке. Також суди не з`ясували чи відповідає Офіс ВПП ДФС в особі Харківського управління ознакам сторони, яка вибула, у зв`язку із чим на час здійснення виконавчого провадження позбавлений можливості вчиняти дії, спрямовані на виконання судового рішення, як і не перевірили, на якій стадії перебуває виконання судового рішення, за яким відкрито виконавче провадження, чи виконано воно та в якій частині.

За наслідками нового розгляду Луганський окружний адміністративний суд ухвалою від 24 травня 2019 року, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2019 року, заяву Офісу ВПП ДФС в особі Харківського управління про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 812/1408/16 задовольнив, замінив боржника у виконавчому провадженні № 56439064 з примусового виконання виконавчого листа у справі № 812/1408/16, виданого Луганським окружним адміністративним судом 13 березня 2018 року, яким зобов`язано Офіс ВПП ДФС в особі Харківського управління внести заяву ПАТ «Луганськтепловоз» про повернення суми бюджетного відшкодування за квітень 2015 року на суму 9175640 грн до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, з Офісу ВПП ДФС в особі Харківського управління на Головне управління ДФС у Луганській області.

Судові рішення вмотивовані тим, що в цьому випадку має місце публічне правонаступництво (повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень іншим внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції): до Головного управління ДФС у Луганській області передані функції Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо виконання рішення суду у справі № 812/1408/16. Той факт, що Харківське управління Офісу ВПП ДФС не виконало вчасно свого обов`язку щодо виконання судового рішення та надання до казначейського органу висновку про повернення надміру сплачених коштів, не може бути підставою для позбавлення платника податків права, передбаченого пунктом 17.1.10 статті 17 Податкового кодексу України, на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом, та підставою для невиконання судового рішення.

При цьому спірні правовідносини в межах питання заміни сторони виконавчого провадження, з урахуванням положень Податкового кодексу України, не стосуються процедури адміністрування податків саме контролюючим органом, оскільки стосуються виключно виконання рішення суду, яким уже надано оцінку результатам адміністрування податків. У зв`язку із цим суди дійшли висновку про наявність підстав для того, щоб вважати Офіс ВПП ДФС в особі Харківського управління вибулою стороною у виконавчому провадженні, а ГУ ДФС у Луганській області - його правонаступником.

Також суди зазначили, що у спорах з публічних правовідносин, коли оскаржуються дії (бездіяльність) державного органу, які пов`язані із здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого ним органу. У цій справі з 1 січня 2018 року повноваження щодо подання висновків, передбачених статтею 43 Податкового кодексу України, передані до контролюючого органу за місцем обліку платника податків, а тому заміна боржника - Офісу ВПП ДФС в особі Харківського управління на ГУ ДФС у Луганській області - у виконавчому провадженні є необхідною для належного виконання судового рішення у справі № 812/1408/16 і захисту прав та інтересів ПАТ «Луганськтепловоз».

Апеляційний суд також дійшов висновку, що з огляду на зміст положень розділу X наказу Міністерства фінансів України від 9 грудня 2011 року № 1588 «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів» пункт 10.14 цього розділу не може бути застосований у межах спірних правовідносин, оскільки ПАТ «Луганськтепловоз» змінило місце обліку не у зв`язку зі зміною місцезнаходження, а у зв`язку з переведенням на облік до іншого податкового органу на підставі наказу Державної фіскальної служби України від 26 вересня 2017 року № 632 «Про затвердження Реєстру великих платників податків на 2018 рік» з урахуванням змін, внесених наказом Державної фіскальної служби України від 29 грудня 2017 року № 884.

При ухваленні судових рішень суди також враховували висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 11 квітня 2019 року, якою заяву в цій справі направлено на новий розгляд, а також у постанові від 22 жовтня 2018 року у справі № 812/658/17.

Не погодившись із судовими рішеннями, Головне управління ДФС у Луганській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить судові рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні заяви Офісу ВПП ДФС про заміну сторони виконавчого провадження.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій замінили сторону виконавчого провадження в порушення норм законодавства та не врахували, що Офіс ВПП ДФС в особі Харківського управління не наведено жодних доказів неможливості виконання рішення суду, та не доведено, яким чином факт передачі Офісом ВПП ДФС в особі Харківського управління облікової справи до Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області впливає на виконання судового рішення як такого з огляду на приписи пункту 10.14 розділу X Порядку № 1588. Залишено поза увагою й те, що здійснюване в цій справі виконавче провадження є завершальною стадією її судового провадження. Також, на думку скаржника, суд дійшов помилкового висновку, що в цьому випадку має місце публічне правонаступництво. Представник Офісу ВПП ДФС в особі Харківського управління не надав суду жодного доказу правонаступництва, доказів переходу від Офісу ВПП ДФС в особі Харківського управління до Головного управління ДФС у Луганській області обов`язку виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року у справі № 812/1408/16, якою на Офіс ВПП ДФС в особі Харківського управління покладено обов`язок щодо виконання цього судового рішення. Перебування ПАТ «Луганськтепловоз» із 1 січня 2018 року на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області також не наділяє останнього автоматично статусом правонаступника.

Скаржник зазначає, що на сьогодні є неоднозначна практика Верховного Суду в аналогічних справах. Так, про відсутність підстав для заміни сторони виконавчого провадження в аналогічній ситуації зазначено у постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року (справа № 819/346/16), від 27 грудня 2018 року (справа № 812/825/16) та від 6 грудня 2018 року (справа № 804/3655/16).

У відзиві на касаційну скаргу Офіс ВПП ДФС в особі Харківського управління, посилаючись на правильність висновків судів попередніх інстанцій про те, що відбулося публічне правонаступництво, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін. Зазначає, що оскільки з 1 січня 2018 року позивач уже не перебуває на обліку в Офісі ВПП ДФС в особі Харківського управління, а його облікову справу передано до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області, контролюючим органом, уповноваженим на подання висновків про повернення бюджетного відшкодування є Головне управління ДФС у Луганській області.

Отже, спірним у цій справі є питання можливості застосування механізму заміни сторони виконавчого провадження у випадку переведення платника податків на обслуговування до іншого контролюючого органу з причин, не пов`язаних зі зміною місцезнаходження такого платника.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20 серпня 2019 року справу передав на розгляд судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на підставі статей 346, 347 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з необхідністю відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 22 жовтня 2018 року (справа № 812/658/17).

У цьому судовому рішенні Верховний Суд зробив висновок, що в такому випадку має місце публічне правонаступництво (повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень іншому внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції). Ураховуючи те, що відбулося передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого на підставі Закону, заміна боржника у виконавчому провадженні є необхідною для належного виконання судового рішення у справі та захисту прав платника податків.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 липня 2019 року у цій справі визначено склад колегії суддів: Гімон М. М. (головуючий суддя, суддя-доповідач), Бившева Л. І., Васильєва І. А., Желтобрюх І. Л., Блажівська Н. Є., Гусак М. Б., Усенко Є. А., Гончарова І. А., Олендер І. Я., Білоус О. В., Пасічник С. С., Юрченко В. П., Шипуліна Т. М., Хохуляк В. В., Ханова Р. Ф.

Відповідно до частини десятої статті 33 КАС України засідання палати в суді касаційної інстанції вважається правомочним за умови присутності на ньому більше половини її складу.

Станом на час розгляду цієї справи, суддя Блажівська Н. Є. перебуває на лікарняному, що не перешкоджає засіданню палати.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів судової палати вважає, що наявні підстави для відступлення від правової позиції Верховного Суду, викладеної у вказаній постанові, а касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно із частиною першою статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

У статті 1 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) вважається сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частинами першою та другою статті 15 Закону № 1404-VIII сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Відповідно до абзацу першого частини п`ятої статті 15 Закону № 1404-VIII у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до частини першої статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

З наведеного нормативного визначення слідує, що виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка його завершує. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішенням законної сили або за інших умов, установлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов`язки, зумовлені статусом сторони. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження. Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво. При цьому законодавством установлено головну умову, за якої обов`язки боржника може бути перекладено на іншу особу, - це вибуття сторони виконавчого провадження.

За приписами статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

З огляду на зміст наведеної норми процесуальне правонаступництво передбачено не лише у зв`язку зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб`єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі в разі заміни кредитора або боржника в зобов`язанні. Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 КАС України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.

Отже, ухвала про здійснення процесуального правонаступництва на стадії виконання судового рішення є документом, що забезпечує виконання рішення та фактично є його невід`ємною частиною, а тому заміна сторони в зобов`язанні (правонаступництво) на стадії виконавчого провадження є зміною судового рішення, передбаченою чинним законодавством, що оформлюється ухвалою (стаття 52 КАС України). Оскарження такої ухвали варто розуміти як оскарження судового рішення.

Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року (справа № 905/1956/15).

Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 13 березня 2019 року (справа № 524/4478/17), від 20 лютого 2019 року (справа № 826/16659/15).

Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12 червня 2018 року у справі № 2а-23895/09/1270.

У такому разі також відбувається вибуття суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин.

Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.

При цьому можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.

Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.

Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами) сторони чи третьої особи іншим суб`єктом, коли права та обов`язки суб`єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб`єкта владних повноважень, а також можливість суб`єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа.

При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників.

У разі ж відсутності правонаступників суд повинен залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач суд залучає іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.

Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб`єктом владних повноважень.

У межах вирішення питання, яке є предметом розгляду в цій справі, для встановлення факту публічного правонаступництва визначальним є встановлення або припинення первісного суб`єкта - Офісу ВПП ДФС в особі Харківського управління, або перехід повністю чи частково його функцій (адміністративної компетенції) до Головного управління ДФС у Луганській області. Інакше відсутність підстав публічного правонаступництва доводить неможливість його здійснення.

Суди встановили, що Офіс ВПП ДФС в особі Харківського управління не перебуває в процесі припинення або ліквідації, відповідно підстав правонаступництва в розумінні частини другої статті 104 Цивільного кодексу України немає.

Фактичного (компетенційного) адміністративного правонаступництва також не відбулося, оскільки відсутні врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від Офісу ВПП ДФС в особі Харківського управління до Головного управління ДФС у Луганській області.

Як на підставу для здійснення публічного правонаступництва, заявник, позицію якого підтримали суди, посилався на те, що з 1 січня 2018 року ПАТ «Луганськтепловоз» не є великим платником податків і не перебуває на обліку в Офісі ВПП ДФС в особі Харківського управління, а його облікову справу передано до ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області.

Тобто суди в основу своїх рішень поклали події, які відбулися з ПАТ «Луганськтепловоз» (стягувачем у виконавчому провадженні), а не із суб`єктом владних повноважень - Офісом ВПП ДФС в особі Харківського управління (боржником у виконавчому провадженні), діяльність і адміністративна компетенція, а відтак і зобов`язання якого не припинялися та до інших органів державної влади не переходили.

З урахуванням наведеного судова палата в цій справі відступає від правового висновку про те, що у разі переведення платника податків на обслуговування до іншого контролюючого органу з причин, не пов`язаних зі зміною місцезнаходження такого платника, має місце публічне правонаступництво, у зв`язку з чим можливе застосування механізму заміни сторони виконавчого провадження, передбаченого статтею 379 КАС України, викладеного в постанові від 22 жовтня 2018 року (справа № 812/658/17), та вважає за потрібне сформулювати такий правовий висновок.

У разі зміни місця обслуговування (обліку) платника податків не відбувається фактичного (компетенційного) або процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва контролюючих органів. Обставини, з якими Закон № 1404-VIII і стаття 379 КАС України пов`язують можливість здійснення заміни сторони виконавчого провадження, у такому разі відсутні, відповідно органом, який має забезпечити виконання судового рішення та відновити права платника податків, є той, якого зобов`язано судовим рішенням, що набрало законної сили, вчинити певні дії.

Отже, судова палата не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність у цій справі підстав для застосування механізму заміни сторони виконавчого провадження, передбаченого статтею 379 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин та з огляду на завдання адміністративного судочинства, визначені статтями 2, 13 КАС України, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми процесуального права, у зв`язку з чим касаційна скарга Головного управління ДФС у Луганській області підлягає задоволенню, а ухвала Луганського окружного адміністративного суду від 24 травня 2019 року та постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2019 року підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні заяви Офісу ВПП ДФС в особі Харківського управління про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 812/1408/16.

Керуючись статтями 345, 351, 355, 356 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області задовольнити.

Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 24 травня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2019 року №812/1408/16 скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні заяви Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління про заміну сторони виконавчого провадження у справі №812/1408/16 відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

........................... М. М. Гімон

........................... Л. І. Бившева

........................... О. В. Білоус

........................... І. А. Васильєва

........................... І. А. Гончарова

........................... М. Б. Гусак

........................... І. Л. Желтобрюх

........................... І. Я. Олендер

........................... С. С. Пасічник

........................... Є. А. Усенко

........................... Р. Ф. Ханова

........................... В. В. Хохуляк

........................... Т. М. Шипуліна

........................... В. П. Юрченко

Постанова Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року у справі № 812/1408/16 (провадження № К/9901/20481/19)