ВЕРХОВНИЙ СУД

https://reyestr.court.gov.ua/Review/97461178

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2021 року

м. Київ

справа № 560/3762/18

адміністративне провадження № К/9901/8025/19

Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Рибачука А.І

судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,

суддів: Берназюка Я.О., Стародуба О.П., Стеценка С.Г., Тацій Л.В., Коваленко Н.В., Кравчука В.М., Бучик А.Ю., Бевзенка В.М., Чиркіна С.М., Мороз Л.Л., Шарапа В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №560/3762/18

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року (суд у складі головуючого судді - Петричковича А.І.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року (суд у складі колегії: головуючого судді - Шидловського В.Б., суддів: Кузьменко Л.В. Іваненко Т.В.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просив:

1.1. визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо не проведення виплати пенсії ОСОБА_1 у повному розмірі з 01.01.2018 року;

1.2. зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.01.2018 року пенсію в повному розмірі на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» із розрахунку 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з проведенням в подальшому перерахунків пенсії відповідно до діючого законодавства.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що перебуває на пенсійному обліку в Головному управління Пенсійного Фонду України в Хмельницькій області та отримує пенсію за вислугу років в порядку та на умовах Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". З 01.01.2018 року на виконання вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" його пенсію перераховано, однак відповідач виплачує її не у повному розмірі, а з урахуванням лише 50% суми підвищення. Зазначає, що звертався до відповідача із заявою про проведення перерахунку та виплати пенсії у розмірі 100% суми підвищення, однак листом від 07.11.2018 року за №2446/Т-8 відповідачем відмовлено у проведені такого перерахунку та виплати, оскільки іншого порядку виплати, ніж визначеного постановою №103, законодавством не передбачено.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

4. Рішення судів мотивовані тим, що відповідач, здійснюючи перерахунок пенсії позивача в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

6. Касаційна скарга аргументована тим, що суди попередніх інстанцій, визнаючи правомірним обмеження виплати розміру перерахованої пенсії позивачу, керувалися не нормами Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а нормами підзаконного нормативно-правового документа, а саме - пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

Заявник також наголошує, що у результаті застосування відповідачем норм постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», відбулася зміна умов і норм його пенсійного забезпечення, зокрема, звузився фактичний обсяг прав і гарантій пенсійного забезпечення, гарантований Законом України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

7. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Гімона М.М., суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю. ухвалою від 29 березня 2019 року відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.

8. У зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Гімона М.М. (відповідно до рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14, розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду призначено повторний автоматизований розподіл касаційних скарг, зокрема, касаційної скарги у справі № 560/3762/18.

9. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 червня 2019 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стрелець Т.Г., судді: Стеценко С.Г., Тацій Л.В., справу передано головуючому судді.

10. Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

11. Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2021 року справу передано на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав та, в подальшому, ухвалою від 15 лютого 2021 року призначено її до розгляду в порядку письмового провадження з 17 березня 2021 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. ОСОБА_1 є пенсіонером, якому 03.02.2010 року призначена довічно пенсія за вислугу років (29 років) у розмірі 77% грошового забезпечення.

13. Згідно з Перерахунком пенсії за вислугу років (пенсійна справа №2201003257) ОСОБА_1 від 16.04.2018 року здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 року. Зазначено: основний розмір пенсії - 70% грошового забезпечення. Підсумок пенсії: 8736, з урахуванням попередньої суми пенсії 3168,71 та підвищення 2783,65 (50% від 5567,29) - 5952,36. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 підвищення складає 5567,29. З них виплачується з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року щомісячно 50% від підвищення: 2783,65; з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року щомісячно 75% від підвищення: 4175,47; з 01.01.2020 року 100% щомісячно 100% від підвищення: 5567,29. Підстава перерахунку: (ГЗ згідно ПКМУ №704) ПКМУ №103 від 21.02.2018 року пункт 1 перерахунок з 01.01 2018 року. З 01.05.2018 року - 5952,36 гривень.

14. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.07.2018 року у справі №822/1871/18, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.09.2018 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо не проведення перерахунку призначеної пенсії та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 з 01.01.2018 року із розрахунку 77% суми грошового забезпечення у редакції ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб" чинної на дату призначення пенсії (арк.спр.46 (зворотній бік) - 50).

15. Відповідно до Перерахунку пенсії за вислугу років (пенсійна справа №2201003257) ОСОБА_1 від 03.10.2018 року, здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 року. Зазначено: основний розмір пенсії - 77% грошового забезпечення. Підсумок пенсії: 9933, з урахуванням попередньої суми пенсії 3168,71 та підвищення 3382,15 (50% від 6764,29) - 6550,86. Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 підвищення складає 6764,29. З них виплачується з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року щомісячно 50% від підвищення: 3382,15; з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року щомісячно 75% від підвищення: 5073,22; з 01.01.2020 року 100% щомісячно 100% від підвищення: 6764,29. Підстава перерахунку: Рішення суду. З 01.11.2018 року - 6550,86 гривень, з 01.01.2019 року - 8241,93 гривень.

16. З метою врегулювання питання нарахування пенсії у повному розмірі позивач 22.10.2018 року звернувся до відповідача із відповідною заявою.

17. Листом № 2446/Т-8 від 07.11.2018 року Головне управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило про те, що пенсія виплачується згідно з чинним законодавством.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

19. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

20. 08.02.2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

21. За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

22. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19.12.2019 року № 394-IX.

23. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла наступних висновків.

24. За частинами першою, другою та четвертою статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII) перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Частина вісімнадцята статті 43 Закону № 2262-ХІІ встановлює, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.

Відповідно до частини третьої статті 51 Закону № 2262-XII перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів ПФУ та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

25. Порядок проведення перерахунку пенсій встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393" (далі - Порядок № 45).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 45 перерахунок раніше призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв`язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону № 2262-ХІІ. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704 (далі - Постанова №704), якою збільшив розмір грошового забезпечення військовослужбовців.

Пунктом 2 постанови Кабінету №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 10 Постанови № 704 (із змінами, внесеними згідно з Постановою № 103) ця постанова набирає чинності з 01 березня 2018 року.

Постанова №103 в частині внесення змін до Постанови №704 та власне Постанова №704 є чинними.

Аналізуючи зазначені вище норми, колегія суддів зазначає, що з набранням чинності Постанови № 704, якою змінені (збільшені) розміри грошового забезпечення військовослужбовців, у позивача виникли підстави для перерахунку пенсії.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21 лютого 2018 року № 103 (далі - Постанова № 103) в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» постановлено: перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон) до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до Постанови № 704.

Відповідно до пункту 2 Постанови № 103 виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 01 січня 2018 року у таких розмірах:

з 01 січня 2018 року - 50 відсотків;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків;

з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.

Пунктом 6 Постанови № 103 передбачено внести зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються.

Зокрема, у Порядку № 45 пункт 5 викладено в такій редакції: « 5. Під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням».

Вказаною Постановою також затверджено форму довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, в якій зазначаються лише розмір посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною посадою.

26. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №160/3586/19 у рішенні від 06 серпня 2019 року, яке залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року, висловив правову позицію щодо права військовослужбовців на отримання пенсії, розрахованої відповідно до Закону № 2262-ХІІ, з урахуванням 100% виплати підвищення пенсії починаючи з 05.03.2019 року.

Зокрема, Верховний Суд зазначив, що із набранням 05.03.2019 року законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18, яким скасовано пункти 1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45, позивач має право на отримання пенсійних виплат у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, починаючи з 05.03.2019 року.

Колегія суддів Верховного суду звертає увагу, що висновок у зразковій справі № 826/3858/18 стосується права військовослужбовців на отримання 100 відсотків суми підвищення пенсії за період з 05.03.2019 року.

Натомість, предметом спору у справі №560/3762/18, яка розглядається, є право військовослужбовців на отримання 100 відсотків суми підвищення пенсії за період 01.01.2018 року до 05.03.2019 року.

27. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду вже розглядав подібні справи і висловлював правову позицію щодо застосування норм права у подібних правовідносинах за період з 01 січня 2018 року до 05 березня 2019 року.

Зокрема, стосовно права військовослужбовців отримувати пенсію, перерахунок якої здійснено з 01.01.2018 року на підставі Закону № 2262-ХІІ, з урахуванням 100% виплати підвищення пенсії з 01.01.2018 року до 05.03.2019 року, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постановах від 09.04.2020 року у справі №640/19928/18, від 21.10.2020 року у справі №640/20174/18, від 22.10.2020 року у справі №640/17732/19, від 30.11.2020 року у справі №520/9127/18, дійшов висновку, що з 01.01.2018 року до 05.03.2019 року відповідні норми Постанови №103 були діючими, а тому підлягали застосуванню до спірних правовідносин.

28. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 09.04.2020 року у справі №640/19928/18, від 21.10.2020 року у справі №640/20174/18, від 22.10.2020 року у справі №640/17732/19, від 30.11.2020 року у справі №520/9127/18 з огляду на таке.

29. Із набранням чинності Постанови № 704, якою змінені (збільшені) розміри грошового забезпечення військовослужбовців, у позивача виникли підстави для перерахунку пенсії на підставі статті 63 Закону № 2262-ХІІ та пункту 1 Порядку № 45.

30. Судами встановлено, що відповідно до Перерахунку пенсії за вислугу років (пенсійна справа №2201003257) ОСОБА_1 від 03.10.2018 року, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 підвищення складає 6764,29. З них виплачується з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року щомісячно 50% від підвищення: 3382,15; з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року щомісячно 75% від підвищення: 5073,22; з 01.01.2020 року 100% щомісячно 100% від підвищення: 6764,29.

31. Вказаний розрахунок був проведений відповідачем у відповідності до норми пункту 2 Постанови №103, яка передбачала поетапність виплат підвищення перерахованої пенсії.

32. Як зазначено вище, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови №103 й зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45.

При цьому, залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанції у справі №826/3858/18 Верховний Суд у постанові від 12 листопада 2019 року, серед іншого вказав на те, що системний аналіз статей 51, 52, 55, 63 Закону №2262-ХІІ свідчить, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати порядок перерахунку пенсії не є тотожним та не визначає право встановлювати відстрочку або розстрочку виплати пенсії, тобто змінювати часові межі виплати.

33. Відтак із набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18 позивач має право на отримання пенсійних виплат у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, починаючи з 05 березня 2019 року.

34. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у рішенні від 06 серпня 2019 року у справі №160/3586/19, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року.

35. Верховний Суд зауважує, що при вирішенні спірних правовідносин у цій справі слід керуватися принципом незворотності дії закону у часі, закріпленим у нормах Конституції України та деталізованим у рішеннях Конституційного Суду України.

36. Зокрема, у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012 Конституцій Суд України висловив правову позицію щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, вказавши, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Єдиний виняток з даного правила, закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі N 03/29-97 «Про офіційне тлумачення статей 58, 78, 79, 81 Конституції України та статей 243-21, 243-22, 243-25 Цивільного процесуального кодексу України (у справі щодо несумісності депутатського мандата)» Конституційний Суд України висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Таким чином, застосування принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі дає підстави для висновку, що скасування з 05 березня 2019 року в судовому порядку пункту 2 постанови №103 не впливає на результат розгляду цієї справи по суті, оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин - 01.01.2018 року відповідні норми постанови №103 були діючими, а тому підлягали застосуванню відповідачем.

З урахуванням наведеного, правильними є висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо не проведення виплати пенсії ОСОБА_1 у повному розмірі з 01.01.2018 року та зобов`язання перерахувати і виплатити ОСОБА_1 з 01.01.2018 року пенсію в повному розмірі на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» із розрахунку 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з проведенням в подальшому перерахунків пенсії відповідно до діючого законодавства.

37. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

38. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

39. Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року по справі №560/3762/18 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.І. Рибачук

суддя-доповідач Т.Г.Стрелець

судді: Я.О. Берназюк

С.Г. Стеценко

Л.В. Тацій

О.П. Стародуб

Н.В. Коваленко

В.М. Кравчук

А.Ю. Бучик

В.М. Бевзенко

С.М. Чиркін

Л.Л. Мороз

В.М. Шарапа

_________

https://reyestr.court.gov.ua/Review/97461373

ОКРЕМА ДУМКА

17 березня 2021 року

Київ

справа №560/3762/18

адміністративне провадження №К/9901/8025/19

суддів Верховного Суду Тацій Л.В., Стрелець Т.Г. стосовно постанови Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року

Позовні вимоги.

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо непроведення виплати пенсії ОСОБА_1 у повному розмірі з 01 січня 2018 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року пенсію в повному розмірі на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» із розрахунку 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року з проведенням в подальшому перерахунків пенсії відповідно до діючого законодавства.

Стислий виклад позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 17 березня 2021 року

Відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій ГУ ПФУ щодо виплати позивачу лише 50 % суми підвищення пенсії та зобов`язання ГУ ПФУ виплачувати йому 100 % суми підвищення пенсії, перерахованої згідно зі статтею 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ), постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - постанови №№ 704, 103), починаючи з 01 січня 2018 року з врахуванням проведених раніше виплат, оскільки на момент перерахунку пенсії позивачу пенсійний орган керувався ще чинними положеннями постанови №103.

Мотиви незгоди із рішенням Верховного Суду від 17 березня 2021 року

Спірним у цій справі є право позивача отримувати пенсію, перерахунок якої здійснено з 01 січня 2018 року на підставі Закону № 2262-ХІІ, з урахуванням 100% виплати підвищення пенсії до 05 березня 2019 року, тобто до набрання 05 березня 2019 року законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року по справі № 826/3858/18.

Не погоджуємося із постановою Верховного Суду від 17 березня 2021 року про те, що скасування з 05 березня 2019 року в судовому порядку пункту 2 постанови №103 не впливає на результат розгляду цієї справи по суті, оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин відповідні норми постанови №103 були діючими.

Вважаємо, що аналіз Закону № 2262-ХІІ, постанов №№ 704 та 103 дає підстави для висновку про те, що питання строків виплати доплат до пенсії за результатами проведеного перерахунку, тобто частини пенсії особи, а також розмірів такої доплати не охоплюються поняттям "порядок проведення перерахунку пенсії", тому право позивача на отримання перерахованого розміру пенсії за період з 01 січня 2018 року, з урахуванням вже сплачених сум, має визначатися та визначається безпосередньо Законом № 2262-ХІІ, отже підпадає під дію статті 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності" і що відповідні суми доплати до пенсії за результатом проведення перерахунку слід вважати "майном" у значенні цього положення, оскільки позивач отримав право на вказані суми виплат, які до прийняття постанови № 103 були передбачені Законом № 2262-ХІІ, отже, невиплата вказаних сум є втручанням у право позивача на мирне володіння майном.

Дана правова позиція узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 12 листопада 2019 року у справі № 826/3858/18, згідно з яким право на пенсію підпадає під сферу дії статті 1 Протоколу першого Конвенції, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством.

Обмеження виплати пенсії, нарахованої особі в порядку, передбаченому Законом, не може бути встановлено постановою Кабінету Міністрів України.

Юридична природа соціальних виплат, в тому числі пенсій, розглядається не лише з позицій права власності, але й пов`язує з ними принцип захисту "законних очікувань" (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід`ємними елементами принципу правової держави (Rechtstaat) та верховенства права.

Так у справі "Суханов та Ільченко проти України" (Заява № 68385/10 та № 71378/10) Європейський суд з прав людини вказав, що якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинний Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (пункт 35).

У справі "Кечко проти України" (Заява №63134/00) Європейський суд з прав людини наголосив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (пункт 23). Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, має виплачуватися на основі чітких і об`єктивних критеріїв і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.

Таким чином, пункти постанови № 103 всупереч вимогам частини третьої статті 1-1, статті 43, частини четвертої статті 63 та Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", змінюють умови і норми пенсійного забезпечення військовослужбовців.

З огляду на наведене, колегія суддів Верховного Суду справі № 826/3858/18 дійшла висновку, що пункти 1, 2 постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45 є протиправними та такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили.

Така правова позиція не суперечить і висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 160/3586/19, який перевіряв правомірність зменшення розміру пенсії позивача з 05 березня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків суми підвищення пенсії, при цьому слід зазначити, що позовні вимоги позивача заявлені про здійснення перерахунку пенсії саме з 05 березня 2019 року, отже висновку щодо права на здійснення 100 відсотків суми підвищення пенсії до 05 березня 2019 року Велика Палата не давала, проте зазначила у своєму рішенні, що системний аналіз статей 51, 52, 55, 63 Закону № 2262-ХІІ свідчить, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати «порядок перерахунку пенсії» не є тотожним праву встановлювати «строки перерахунку пенсій», «строки виплати пенсії».

Отже, фактично практикою касаційного суду підтверджено, що пункти 1, 2 постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45 є протиправними та такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили.

Разом із тим, у постанові, з правовим висновком викладеним в якій я не погоджуюся, не застосовано такий принцип верховенства права (правовладдя) як те, що закон відносно підзаконного нормативно-правового акта має вищу юридичну силу.

Відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).

Така ж правова позиція була неодноразово викладена і у постановах Верховного Суду України, зокрема у постанові від 10 лютого 2016 року у справі № 537/5837/14-а, Суд зазначив, що, керуючись принципом законності та виходячи із визначених у частині четвертій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час прийняття судових рішень) загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2014 році слід застосовувати не постанову Кабінету Міністрів України, а Закон України.

Отже, з урахуванням вимог статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, а також і того, що Верховним Судом постановою від 12 листопада 2019 року у справі № 826/3858/18 встановлено, що пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів № 103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку є протиправними та такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили, суди у період чинності цих норм постанови Кабінету Міністрів України, мають застосовувати Закон України (безвідносно до того чи скасовані ці норми судом), не зважаючи на те, що ці норми не були скасовані на момент спірних правовідносин.

Вважаю, що саме така правова позиція відповідає загальному принципу верховенства права (правовладдя) та вимагає саме такої суддівської дії як застосування норми Закону, а не підзаконного нормативно-правового акта, який суперечить вимогам цього Закону, безвідносно того, чи скасовані ці норми підзаконного нормативно-правового акта судом.

З огляду на викладене, вважаю, що слід було відступити від висновку, викладеного у постанові від 09 квітня 2020 року у справі № 640/19928/18 про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій ГУ ПФУ щодо виплати позивачу лише 50 % суми підвищення пенсії та зобов`язання ГУ ПФУ виплачувати йому 100 % суми підвищення пенсії, перерахованої згідно зі статтею 63 Закону № 2262-ХІІ, постановою № 704 та постановою № 103, починаючи з 01.01.2018 з врахуванням проведених раніше виплат, оскільки на момент перерахунку пенсії позивачу пенсійний орган керувався ще чинними положеннями постанови №103.

Та застосувати норми Закону, а не підзаконного нормативно-правового акта, який суперечить вимогам цього Закону, безвідносно того, чи скасовані ці норми підзаконного нормативно-правового акта судом.

Судді: Л.В. Тацій

Т.Г. Стрелець

Постанова Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі № 560/3762/18 (адміністративне провадження № К/9901/8025/19)