Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
https://reyestr.court.gov.ua/Review/93149559
ПОСТАНОВА
Іменем України
23 листопада 2020 року
Київ
справа №809/984/18
адміністративне провадження №К/9901/373/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Юрченко В.П.,
суддів: Бившевої Л.І., Васильєвої І.А., Гусака М.Б., Усенко Є.А., Гончарової І.А., Олендера І.Я., Білоуса О.В., Гімона М.М., Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф., Желтобрюх І.Л., Блажівської Н.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Скорзонера»на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.07.2018 року (суддя - Григорук О.Б.)та постановуВосьмого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2018 року (колегія у складі суддів: Кузьмич С.М., Довга О.І., Щавель Р.М.)у справі №809/984/18 (К/9901/373/19)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Скорзонера»до третя особа Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України Товариство з обмеженою відповідальністю «Брокер-Сервіс»провизнання дій протиправними та зобов`язання до їх вчинення,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Скорзонера» (далі - позивач, Товариство) звернулось до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України (далі - митний орган, відповідач), третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Брокер-Сервіс» (надалі - третя особа) про визнання протиправними дій.
На обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем з компанією SNOWSERVITCE s.r.o. SLOVAKIA укладено договір № 0711І/Іл від 07.11.2016 на поставку запасних частин до сніготрамбувальних машин, в тому числі на пробку бортової передачі, яка відповідно до Сертифікату походження класифікується за кодом в категорії 7318 з ставкою мита 5%.
Весь товар цієї поставки декларувався за правилами ст. 267 МК України, відповідно до яких, у разі надходження товарів різних найменувань у кількості більше 10 товарних підкатегорій однією партією вони за бажанням декларанта або уповноваженої особи можуть декларуватися для вільного обігу на митній території за одним класифікаційним кодом згідно УКТ ЗЕД, за умови, що цьому коду відповідає найбільша ставка ввізного мита.
Ставка ввізного мита ввезених запасних частин становила від 2 до 10%. Оскільки була значна кількість товарів різних найменувань з різними ставками, позивачем було прийнято рішення здійснювати розмитнення по найбільшій ставці ввізного мита 10%.
Після подання митної декларації та митного оформлення товару позивачем самостійно встановлено помилкове віднесення товару «пробка із різьбою» до класифікації по позиції « 7318190000» зі ставкою мита 10%, який слід класифікувати за позицією товару « 8309909000» зі ставкою мита 15%.
Позивач прийняв рішення здійснити декларування зазначеного товару в товарній позиції 8309 з ставкою 15 % зі сплатою всіх обов`язкових платежів, та окремо по кожному товару у поставленій партії, оскільки в протилежному випадку весь товар необхідно розмитнювати за найбільшою ставкою, тобто 15 %.
В зв`язку із чим, ТОВ «Скорзонера» (позивач) та ТОВ «Брокер-Сервіс» (уповноважена особа на декларування товарів) звернулись до відповідача з заявою в порядку ст.269 МК України про надання дозволу на внесення змін (заповнити аркуші коригування) до митної декларацій типу ІМ 40 ДЕ 1ДА206050001/2016/010072 (заяви від 23.03.2018 р. №23/03-1, №23-1 та №1 ) в яких зазначили відомості які повинні бути вказані, тобто розмитнення за загальною процедурою із зазначенням відповідної ставки мита до кожної категорії товару та задекларованої пробки бортової передачі зі ставкою 15 %.
В разі прийняття заяви та надання дозволу на внесення змін до митної декларації виникає переплата митних платежів в розмірі 87660,23 грн.
Проте, відповідач листами (№69/15/09-70-61-01-35 та №71/15/09-70-61-01-35 від 16.04.2018р.) відмовив в задоволенні вказаних заяв про надання дозволу на внесення змін до митних декларацій, з мотивів, що це призведе до зменшення митних платежів.
При цьому, Івано-Франківська митниця погодилась з тим, що при митному оформленні митної декларації помилково класифіковано «Пробка бортової передачі» через помилку постачальника та митного органу країни експортера, та їх необхідно класифікувати за іншим кодом, а, отже, такі відомості необхідно змінювати.
Позивач вважає безпідставною відмову у внесенні змін до декларації, всупереч приписам статті 269 Митного кодексу України та пункту 33 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 року №450, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в задоволенні заяв позивача та третьої особи від 23.03.2018 року №23/03-1, №23-1, №1 про надання дозволу на внесення змін до митної декларації від 10.12.2016 року №UA206050001/2016/010072 та зобов`язання внести зміни до вказаної митної декларації.
Встановлені судами обставини та короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.07.2018, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Суди попередніх інстанцій встановили, що 10.12.2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Брокер-Сервіс» подано до митного органу митну декларацію №UA 206050001/2016/010072 з метою митного оформлення товару, який ввозився на митну територію України, одержувач - Товариство.
При здійсненні процедури митного оформлення Товариством з обмеженою відповідальністю «Брокер-Сервіс» здійснено декларування товару згідно із статтею 267 Митного кодексу України, та було застосовано ставку ввізного мита 10%, що відповідає найбільшій ставці.
Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Брокер-Сервіс» 23.03.2018 року подано до митного органу заяви №23/03-1, №23-1 №1 про надання дозволу на внесення змін до вказаної митної декларації, в зв`язку з самостійно виявленою помилкою.
Відповідачем 16.04.2018 року надано відповідь на заяви позивача та Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокер Сервіс», в яких повідомлено, що дійсно товар «пробка бортової передачі» повинен класифікуватись за кодом УКТ ЗЕД 8309909000 та ставкою ввізного мита 15 %. Разом з тим, відповідач відмовив у внесенні змін у митну декларацію, зазначивши, що відповідно до ст.ст. 268, ч.7 ст. 269 Митного кодексу України внесення змін у декларацію або виправлення помилок можливе, якщо такі помилки не призведуть до зменшення розміру митних платежів. Оскільки відомості, які пропонується внести до митної декларації призведуть до перерахування митних платежів, то задовольнити такі вимоги немає можливості.
Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій, погодились з доводами відповідача, зазначивши, що внесення змін до митної декларації після завершення митного оформлення можливо лише у разі наявності чітко встановлених підстав, зазначених у пункті 37 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 року №450 (надалі - Положення №450). Натомість, заявлені позивачем та ТОВ «Брокер-Сервіс» зміни у митній декларації № UA206050001/2016/010072 від 10.12.2016 стосуються числових значень, а саме класифікації товару по коду УКТЗЕД, що відповідно призводить до зміни ставок ввізного мита, які у разі внесення змін необхідно перерахувати, відтак зазначені Товариством відомості не є підставою для внесення змін до митної декларації.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Позивач зазначає, що відповідно до частин першої та другої статті 269 Митного кодексу України за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана. У разі відмови у наданні такого дозволу орган доходів і зборів зобов`язаний невідкладно, письмово або в електронному вигляді, повідомити декларанта про причини і підстави такої відмови. Внесення змін до митної декларації, прийнятої органом доходів і зборів, допускається до моменту завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, а також протягом трьох років з дня завершення митного оформлення.
При цьому, на думку скаржника, нормами Митного кодексу України не передбачено виключень щодо права декларанта на внесення змін до митної декларації протягом трьох років з дня завершення митного оформлення товару в залежності від того, чи призведе це до перерахування сум митних платежів за відповідною митною декларацією.
Позивач зазначає, що пунктом 37 Положення №450 передбачено можливість оформлення митним органом аркушу коригування при виправленні відомостей, пов`язаних з доплатою або поверненням митних платежів. При цьому, заповнення аркушу коригування в такому випадку не ставиться в залежність від того, хто допустив помилку (платник податків чи митний орган) і за чиєю ініціативою вносяться такі зміни.
Скаржник посилається на неврахування судами попередніх інстанцій, що пунктом 34 Положення 450 визначено виключний перелік випадків, у яких не дозволяється внесення змін до митної декларації, але наведений випадок не передбачено.
Товариство звертає увагу, що відповідачем за результатами перевірки поданих позивачем митних декларацій не було у встановленому порядку оформлено картки відмови, натомість здійснено митне оформлення вищезазначеного товару саме з помилковим кодом, а, отже, помилка допущена і митним органом.
Позивач вважає, що судами попередніх інстанцій помилково застосовано приписи пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України, відповідно до яких не може бути оскаржено грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків, оскільки спір виник з приводу відмови внесення змін до митної декларації, а не оскарження самостійно задекларованих даних.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14.01.2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
Ухвалою суду від 18.08.2020 закінчено підготовку справи до касаційного розгляду та справу призначено справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.
31.08.2020 колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ухвалила передати справу на розгляд судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів на підставі частини 1 статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України визнавши за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні.
Джерела права
Відповідно до підпункту 46.1. статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок, звіт - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов`язань.
Частиною першою статті 4 Митного кодексу України визначено, що митна декларація - це заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури; митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
За приписами частин першої та третьої статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до частини першої статті 258 Митного кодексу України під митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, розуміється митна декларація, що містить обсяг відомостей (даних), достатній для завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у заявлений митний режим.
Законодавцем встановлено, що платник податків може самостійно виправити помилки, що містяться у раніше поданій податковій (митній) декларації.
Згідно з частинами першою та другою статті 269 Митного кодексу України за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана. У разі відмови у наданні такого дозволу орган доходів і зборів зобов`язаний невідкладно, письмово або в електронному вигляді, повідомити декларанта про причини і підстави такої відмови. Внесення змін до митної декларації, прийнятої органом доходів і зборів, допускається до моменту завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення. Зміни повинні стосуватись лише товарів, транспортних засобів комерційного призначення, зазначених у митній декларації.
За змістом частини сьомої статті 269 Митного кодексу України порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статей 257, 260 та 269 Митного кодексу України та підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195, пункту 200.8 статті 200 Податкового кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 р. N 450 затверджено Положення про митні декларації (далі Положення).
Пунктом 37 цього Положення встановлено, що після завершення митного оформлення зміни до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа можуть вноситися шляхом:
- подання з метою продовження строку тимчасового ввезення товарів з частковим звільненням від оподаткування митними платежами, для сплати рівними частинами податку на додану вартість у разі надання розстрочення сплати податку на додану вартість під час ввезення на митну територію України устаткування та обладнання на підставах, визначених Податковим кодексом України, а також у випадках, визначених Митним кодексом України, декларантом або уповноваженою ним особою додаткової митної декларації та оформлення її митним органом;
- заповнення та оформлення митним органом аркуша коригування за формою згідно з додатком 4.
Внесення змін до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа шляхом оформлення аркуша коригування здійснюється в порядку, що встановлюється Мінфіном. Після оформлення аркуша коригування його електронний примірник засвідчується електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, вноситься до локальних баз даних митного органу і Єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів України посадовою особою митного органу, що його оформила, та передається спеціалізованим митним органом до відповідного органу державної податкової служби згідно з пунктом 32 цього Положення.
Оформлений митним органом аркуш коригування є невід`ємною частиною відповідної митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа.
Аркуш коригування заповнюється та оформлюється митним органом у разі:
необхідності виправлення відомостей, пов`язаних з доплатою або поверненням митних платежів, у тому числі у зв`язку із скасуванням рішення митного органу;
необхідності виправлення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи відомостей, пов`язаних з коригуванням ціни товару, що вивозиться за межі митної території України, для цілей податкового контролю за трансфертним ціноутворенням, якщо таке коригування не призведе до зменшення суми податків, що підлягає сплаті до бюджету;
необхідності виправлення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи помилково зазначених в оформленій митній декларації на бланку єдиного адміністративного документа відомостей про товари, не пов`язаних з перерахуванням сум митних платежів за такою митною декларацією;
необхідності відображення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи відомостей про товари, що стали відомі після закінчення митного оформлення товарів, не пов`язаних з перерахуванням сум митних платежів за митною декларацією на бланку єдиного адміністративного документа.
Тобто, аркуш коригування заповнюється та оформлюється, зокрема, при необхідності виправлення відомостей, пов`язаних з доплатою або поверненням митних платежів, у тому числі у зв`язку із скасуванням рішення митного органу.
Порядок оформлення аркуша коригування затверджено наказом Міністерства фінансів України від 06.11.2012 №1145 (далі - Порядок №1145). Пунктом 3 цього Порядку встановлено, що Аркуш коригування складається у випадках, визначених пунктом 37 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 450, посадовою особою митного органу, яким здійснювався випуск товарів за митною декларацією, у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дня надходження до митного органу інформації про доплату (повернення) сум митних платежів або реєстрації заяви декларанта (уповноваженої особи) у митному органі. Пунктом 12 визначено порядок заповнення аркуша коригування у випадку доплати або повернення митних платежів та штрафних санкцій.
За приписами пункту 34 Положення про митні декларації, не дозволяється: внесення змін до граф 1 (перший і другий підрозділи), 14, 37 (перший підрозділ) і 54 митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа; внесення змін або відкликання митної декларації у разі виявлення порушень митних правил щодо задекларованих у цій митній декларації товарів; внесення змін до митної декларації, якщо з поданих документів не випливає, що відомості, зазначені у цій митній декларації, необхідно змінювати; внесення змін або відкликання митної декларації після надання декларанту або уповноваженій ним особі митним органом, якому подана така митна декларація, інформації про призначення митним органом митного огляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення або перевірки документів на товари (крім випадків, коли після проведення зазначених митних формальностей порушень митних правил не виявлено); внесення змін до митної декларації або її відкликання у разі відсутності документів, що підтверджують необхідність внесення таких змін або її відкликання; внесення змін до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа з метою подання відомостей у випадках, коли Митним Кодексом України передбачена необхідність подання з цією метою додаткової декларації.
Позиція Верховного Суду
Конституцією України визначено юридичну силу закону як основного джерела права та його місце в системі нормативно-правових актів.
Відмінністю закону від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року N 17-рп (№17-рп/2002) (щодо повноважень Верховної Ради України) визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони.
Ще однією ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються: державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори.
Вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.
Згідно з частиною третьою статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами
Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
На підставі системного тлумачення ст. 46 Податкового кодексу України, ст.ст. 257, 267, 269 Митного кодексу України, а також з урахуванням приписів підзаконних нормативно-правових актів, колегія суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла такого правового висновку: до моменту завершення митного оформлення товарів, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення декларант має право вносити зміни до митної декларації, а відмова митного органу у їх внесенні з тих підстав, що це стосується перерахунку митних платежів є протиправною. Вирішення питання перерахунку митних платежів є наслідком наявності або відсутності підстав для внесення таких змін. Відтак, при отриманні звернення декларанта або уповноваженої ним особи про внесення змін до митної декларації, митний орган може відмовити у внесені таких змін лише у разі відсутності законних підстав для їх внесення. Приписи пункту 37 Положення 450 не суперечать нормам статті 269 МК України, а визначають лише порядок внесення таких змін, в тому числі у разі необхідності повернення декларанту митних платежів.
При касаційному розгляді даної справи суд касаційної інстанції відступає від висновку, викладеного в постановах Верховного Суду від 18.10.2019 у справі № 813/6707/14, від 06.05.2020 у справі № 815/6006/16.
В межах розгляду даної справи, суди попередніх інстанцій погодились з висновком митного органу, який визнав наявність підстав для внесення змін до митної декларації, відповідно визнав право декларанта на внесення змін до митної декларації. Разом з тим, відповідач відмовив у внесенні змін з формальних підстав, що свідчить про незаконність такого рішення.
Важливо зауважити, що позивачем визначено предметом спору дії митного органу щодо відмови в задоволенні заяв про надання дозволу на внесення змін до митних декларацій. Судами встановлено, що така відмова викладена в листах. Відтак, в даному спорі, відмова є свідченням про прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, викладеного в листі, яке оспорюється декларантом.
Частиною другою ст. 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Як роз`яснив Верховний Суд України у п. 3 постанови Пленуму N 14 від 18.12.2009 р. "Про судове рішення", вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:
- лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;
- повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав;
- вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.
Відтак, з метою ефективного захисту прав позивача, суд приходить до висновку, що правильним способом захисту порушеного права буде визнання протиправним та скасування рішення відповідача, а не дій.
Неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій вище наведених норм матеріального права, а саме, неправильне тлумачення закону, призвело до ухвалення судових рішень, які не відповідають вимогам частин першої, другої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності судового рішення.
Крім того, як вже зазначалось, ТОВ «Брокер-Сервіс» є уповноваженою особою на декларування товарів в інтересах ТОВ "Скорзонера", від так заява подана такою особою є зверненням в інтересах довірителя.
Відповідно до положень частини першої статті 351 зазначеного Кодексу суд касаційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Керуючись статями 341, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Скорзонера» задовольнити частково.
Скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.07.2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2018 року у справі №809/984/18.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Скорзонера» до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Брокер-Сервіс» про визнання дій протиправними та зобов`язання до їх вчинення задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України від 16.04.2018 № 69/15/09-70-61-01-35, № 70/15/09-70-61-01-35 щодо відмови в задоволенні заяв Товариства з обмеженою відповідальністю «Скорзонера» від 23.03.2018 року №23/03-1, №23-1 та №1 про надання дозволу на внесення змін до митної декларації від 10.12.2016 року №UA206050001/2016/010072.
Зобов`язати Івано-Франківську митницю Державної фіскальної служби України повторно розглянути заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Скорзонера» від 23.03.2018 року №23/03-1, №23-1 та №1 про надання дозволу на внесення змін до митної декларації від 10.12.2016 року №UA206050001/2016/010072.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді В.П. Юрченко
Л.І. Бившева
І.А. Васильєва
М.Б. Гусак
Є.А. Усенко
І.А. Гончарова
І.Я. Олендер
О.В. Білоус
М.М. Гімон
В.В. Хохуляк
Р.Ф. Ханова
І.Л. Желтобрюх
Н.Є. Блажівська
_03_03.png)