Постанова Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 806/3365/17 (адміністративне провадження № К/9901/4454/19)

 

https://reyestr.court.gov.ua/Review/98054587

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

30 червня 2021 року

м. Київ

справа № 806/3365/17

адміністративне провадження № К/9901/4454/19

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Стародуба О.П.,

суддів Бучик А.Ю., Єзерова А.А., Коваленко Н.В., Кравчука В.М., Рибачука А.І., Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г., Тацій Л.В., Чиркіна С.М., Шарапи В.М.,

розглянув в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Плюс"

на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 (колегія у складі суддів Граб Л.С., Гонтарук В.М., Біла Л.М.)

у справі 806/3365/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Плюс" до управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області, управління Державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

 

І. СУТЬ СПРАВИ

 

1.          Забудовнику видано одні містобудівні умови та обмеження на забудову двох суміжних земельних ділянок. Державна архітектурно-будівельна інспекція вважає, що це суперечить закону. Суди першої та апеляційної інстанції дійшли різних висновків. Отож, у цій справі перед Верховним Судом постало питання про те, чи може бути надано одні містобудівні умови та обмеження на забудову декількох земельних ділянок.

 

 

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2.          Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до договорів оренди від 03.10.2011 і 14.11.2011 позивач отримав у користування земельну ділянку для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів передачі електричної та теплової енергії (для будівництва трансформаторної підстанції) площею 0,0274 га, розташовану в м. Житомир по вул. Леванського, 54 (кадастровий номер 1810136600:04:015:0023) та земельну ділянку для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку площею 0,4974 га, розташовану в м. Житомир по вул. Леванського, 54 (кадастровий номер 1810136600:04:015:0013) за тією ж адресою.

3.          Позивач, як замовник будівництва, отримав містобудівні умови та обмеження для забудови земельної ділянки №16/14 від 04.04.2014 на об`єкті "Нове будівництво багатоквартирного, багатоповерхового житлового будинку з вбудованими приміщеннями та трансформаторної станції за адресою: м.    Житомир, орендовані земельні ділянки по вул. Леваневського, 54 ".

4.          На підставі містобудівних умов та обмежень розроблено проект будівництва та зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт від 01.07.2014 №1V 083141820111.

5.          22.11.2017 головним інспектором будівельного нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування УДАБІ у Житомирській області Хітричем Б.М. проведено позапланову перевірку на об`єкті нагляду Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради (10014 м. Житомир вул. Покровська,6), за результатами якої складено акт.

6.          На підставі акту перевірки посадовою особою УДАБІ у Житомирській області прийнято рішення про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №16/14 від 04.04.2014.

7.          За змістом цього рішення, містобудівні умови та обмеження для забудови земельної ділянки №16/14 від 04.04.2014 на об`єкті "Нове будівництво багатоквартирного, багатоповерхового житлового будинку з вбудованими приміщеннями та трансформаторної станції за адресою: м.    Житомир, орендовані земельні ділянки по вул. Леваневського, 54 ", замовником якого є ТОВ    "Інвест-Плюс", видані з порушеннями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, а саме:

-          пп. 8 п. 1 ст. 1, п. 3 та п. 4 ст. 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі-Закон N3038-VI), що виявилося в наданні містобудівних умов та обмежень для забудови одночасно двох земельних ділянок;

-          вимог п.1.2, пп. г, д, п.3.4 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затверджених Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 №109 (далі - Порядок №109), що виявилося у не враховані вимоги п.3.32 ДБН 360-92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", якими передбачено при забудові житлових будинків робити відступ від червоних ліній.

8.          Скасування зазначених містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок №16/14 від 04.04.2014 в свою чергу стало підставою для прийняття оскаржуваного наказу УДАБК Житомирської міської ради від 05.12.2017р. №25-ОД "Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт від 01.07.2014р. №1V 083141820111 на об`єкт будівництва "Нове будівництво багатоквартирного, багатоповерхового житлового будинку з вбудованими приміщеннями та трансформаторної станції за адресою: м. Житомир, орендовані земельні ділянки по вул. Леваневського, 54".

9.          Позивач вважає, що ці рішення порушують його права та інтереси.

 

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

 

10.          У грудні 2017 року ТОВ "Інвест-Плюс" звернулось до суду з позовом до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області (далі - УДАБІ у Житомирській області, відповідач-1), Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради (далі - УДАБК Житомирської міської ради, відповідач-2), в якому просило:

-          визнати протиправним та скасувати рішення УДАБІ у Житомирській області від 22.11.2017 №162/17-а про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №16/14 від 04.04.2014;

-          визнати протиправним та скасувати наказ УДАБК Житомирської міської ради від 05.12.2017 №25-ОД "Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт від 01.07.2014 №ІV 083141820111 на об`єкт будівництва "Нове будівництво багатоквартирного, багатоповерхового житлового будинку з вбудованими приміщеннями та трансформаторної станції за адресою: м. Житомир, орендовані земельні ділянки по вул. Леваневського, 54";

-          зобов`язати УДАБК Житомирської міської ради протягом робочого дня з дня набрання рішенням суду законної сили подати до ДАБІ України інформацію щодо внесення (відновлення) запису до реєстру документів, що надають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів інформацію щодо відновлення запису про зареєстровану 01.07.2014 за №1V 083141820111 декларацію про початок виконання будівельних робіт від на об`єкт будівництва "Нове будівництво багатоквартирного, багатоповерхового житлового будинку з вбудованими приміщеннями та трансформаторної станції за адресою: м.    Житомир, орендовані земельні ділянки по вул. Леваневського, 54".

11.          Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при отриманні спірних містобудівних умов та обмежень позивачем надано усі необхідні документи, наміри забудови земельної ділянки відповідають положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, а доводи відповідача щодо порушення позивачем вимог містобудівного законодавства є безпідставними.

12.          Відповідач-1 надав відзив, в якому зазначив, що спірні містобудівні умови та обмеження протиправно були видані на дві земельні ділянки, а не на кожну окремо. Крім того, на думку представника Відповідача-1, у спірних містобудівних умовах та обмеженнях не враховано вимоги п.3.32 ДБН 360-92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", якими передбачено при забудові житлових будинків робити відступ від червоних ліній і доріг. Такі порушення стали підставою для винесення оскаржуваного рішення про скасування спірних містобудівних умов та обмежень.

 

IV. ПОЗИЦІЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

 

13.          Постановою Житомирського окружного адміністративного суду 17.01.2018 позов задоволено:

14.          Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення УДАБІ у Житомирській області від 22.11.2017 №162/17-а про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №16/14 від 04.04.2014 винесене не на підставі вимог чинного законодавства, за відсутності підстав для його винесення, без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких таке рішення спрямоване.

15.          Суд виходив з того, що за приписами частини восьмої статті 29 Закону №3038-VI скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється головними інспекторами будівельного нагляду виключно у разі невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам.

16.          Суд дійшов висновку, що жодна правова норма Закону №3038-VI та іншого містобудівного законодавства не містить категоричної вимоги щодо надання містобудівних умов та обмежень для забудови виключно однієї земельної ділянки.

17.          Крім того, суд першої інстанції звернув увагу на те, що приписами абзацу п`ятнадцятого статті 3 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" закріплений принцип презумпції правомірності діяльності суб`єкта господарювання у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків суб`єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю).

18.          Також суд першої інстанції вказав на безпідставність доводів відповідача про невідповідність спірних містобудівних умов та обмежень для забудови земельних ділянок №16/14 від 04.04.2014 вимогам п.3.32 ДБН 360-92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", якими передбачено при забудові житлових будинків робити відступ від червоних ліній вулиць і доріг.

19.          При цьому суд виходив з того, що в примітці до п.13 ДБН В.2.3-5-2001 "Вулиці та дороги населених пунктів" міститься заборона розміщення і будівництво наземних об`єктів житлового будівництва в межах червоних ліній вулиць і доріг. В свою чергу, вказана вимога та вимога п.3.14 ДБН 360-92 щодо відстаней до меж "червоних ліній" врахована і прямо зазначена в п.4 спірних містобудівних умов та обмежень для забудови земельних ділянок №16/14 від 04.04.2014.

20.          Що стосується доводів УДАБІ у Житомирській області щодо обов`язковості врахування в спірних містобудівних умовах та обмеженнях вимог п.3.32 ДБН 360-92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", то такі на думку суду першої інстанції є безпідставними, оскільки вказана норма містить вимоги щодо забудови у сільських населених пунктах одно- та двоповерхових житлових будинків з присадибними ділянками і господарськими будівлями для ведення особистого підсобного господарства. А тому така вимога п.3.32 ДБН 360-92 не підлягає врахуванню при розробці містобудівних умов та обмежень для забудови багатоквартирного житлового будинку в місті Житомирі.

21.          Також суд першої інстанції дійшов висновку, що навіть за умови допущення державним органом помилки при наданні містобудівних умов та обмежень, виправлення такої помилки не може призводити до втручання в набуте позивачем право проведення будівельних робіт на вказаному об`єкті.

22.          Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що Відповідачем-1 під час позапланової перевірки позивача та прийняття оскаржуваних рішень не було дотримано балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача щодо здійснення будівництва об`єкта і цілями, на досягнення яких спрямоване здійснення державного нагляду та прийняття оскаржуваного рішення.

 

V. ПОЗИЦІЯ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

 

23.          Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування рішення Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області від 22.11.2017 №162/17-а про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №16/14 від 04.04.2014 - скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

24.          Скасовуючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що мали місце визначені статтею 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» підстави для скасування спірних містобудівних умов.

25.          При цьому суд виходив з того, що визначення поняття «містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки», зазначене в ст. 1 Закону №3038-VI, свідчить про наявність у суб`єктів господарювання обов`язку отримувати містобудівні умови та обмеження для кожної конкретної земельної ділянки.

26.          Суд також послався на правовий висновок Верховного Суду, зазначений у постанові від 10.05.2018 (справа №813/1839/17), і дійшов висновку про необхідність отримання на кожну земельну ділянку окремих містобудівних умов та обмежень.

27.          Також суд апеляційної інстанції виходив з того, що виключно посилання на п.3.14 ДБН 360*92 «Планування і забудова міських і сільських територій» у містобудівних умовах не відповідає вимогам ч. 5 ст. 29 Закону №3038-VI щодо обов`язкових даних, які повинні містити містобудівні умови.

28.          Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач правомірно скасував містобудівні умови та обмеження.

 

VI. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

 

29.          Позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

30.          В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що висновки суду апеляційної інстанції є помилковими, оскільки Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» не передбачає вимог щодо надання містобудівних умов і обмежень для забудови виключно однієї земельної ділянки і заборони в наданні містобудівних умов та обмежень на дві земельні ділянки з однаковим цільовим призначенням для будівництва одного об`єкту.

31.          Суд не врахував, що спірний об`єкт будівництва передбачає будівництво багатоповерхового житлового будинку з вбудованими приміщеннями та трансформаторною підстанцією. Цей об`єкт є єдиним будівельним комплексом, а тому не нього не потрібно було отримувати інші містобудівні умови.

32.          Позиція суду спростовується, зокрема і п. 4.2. ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013, з якого випливає висновок, що розробка одного проекту будівництва можлива на основі вихідних даних на цей об`єкт в цілому, а не за окремими містобудівними умовами і обмеженнями.

33.          Суд застосував правові норми, який не регулюють спірні правовідносини, а саме ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в редакції, що діяла після 11.06.2017, в той час як містобудівні умови видано у 2014 році.

34.          Суд не врахував, що позивач у 2014 році дотримався встановленої процедури отримання містобудівних умов, а тому їх скасування у 2017 році відбулося у нерозумні строки. Ймовірні помилки державних органів не повинні перекладатися на позивача.

35.          Суд не врахував відсутність вини позивача при видачі містобудівних умов, а також те, що наказом Департаменту містобудування та земельних ресурсів Житомирської міської ради від 06.06.2018 № 40/18 за зверненням замовника затверджено зміни до містобудівних умов та обмежень від 04.04.2014 № 16/14 та внесено зміни до проектної документації і на теперішній час будівництво ведеться лише у межах ділянки № 1, а будівництво трансформаторної станції не передбачається.

36.          Відповідач надав відзив, в якому повторює доводи апеляційної скарги, відображені в постанові суду апеляційної інстанції. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.

 

VII. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

 

37.          Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та відзиву та дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення.

38.          Під час розгляду цієї справи колегія суддів дійшла висновку про необхідність відступу від правового висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №813/1839/17.

У цій справі було встановлено, що підставою для скасування містобудівних умов та обмежень стало те, що такі містобудівні умови та обмеження земельних ділянок видано на дев`ять об`єктів окремо, тоді як мали б видаватись на весь об`єкт будівництва разом.

Верховний Суд відхилив доводи скаржника, про те, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки видані з порушенням п. 4.5 ДСТУ-НББ. 1.1-12-2011 «Настанова про склад та зміст плану зонування території (зонінг)» та п. 4.2. ДСТУ-НБВ.1.2-16:2013 «Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об`єкта будівництва» та дійшов висновку, що законодавство не встановлює обмежень щодо видачі кількох містобудівних умов та обмежень одному землекористувачеві на будівництво різних об`єктів, що знаходяться на одній земельній ділянці, натомість встановлюють обов`язок отримати містобудівні умови та обмеження для кожної конкретної земельної ділянки. А також передбачено обов`язковість проектування об`єкта будівництва, до складу якого входить декілька окремих будинків, на підставі вихідних даних, у тому числі містобудівних умов і обмежень, на об`єкт будівництва в цілому.

39.          Відносини щодо порядку та підстав здійснення архітектурно-будівельного контролю, в тому числі надання містобудівних умов та обмежень і їх скасування регулюються правовими нормами Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності " від 17.02.2011 N 3038-VI (надалі-Закон № 3038-VI), що застосовується судом у редакції, чинній на 04.04.2014 (час видачі містобудівних умов та обмежень).

40.          Ключовим правовим питанням у справі є застосування ст. 1, 29 Закону №3038-VI у контексті надання містобудівельних умов та обмежень на забудову декількох земельних ділянок.

41.          Насамперед, Суд звертає увагу, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані дотримуватись містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації (ст. 26 Закону № 3038-VI).

42.          Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону №3038-VI містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

43.          В свою чергу, територія - частина земної поверхні з повітряним простором та розташованими під нею надрами у визначених межах (кордонах), що має певне географічне положення, природні та створені в результаті діяльності людей умови і ресурси (п. 13 ч. 1 ст. 1 цього Закону).

44.          Водночас, поняття земельної ділянки (для цілей містобудування) Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" не визначає.

45.          Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові … міської ради … заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва (ч. 1, 2 ст. 29).

46.          Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону №3038-VI містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

47.          Містобудівні умови та обмеження належать до основних складових вихідних даних.

48.          Завдання на проектування складається з урахуванням технічних умов, містобудівних умов та обмежень (ч. 10 ст. 29).

49.          Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону №3038-VI замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

50.          З наведеного вбачається, що містобудівні умови та обмеження видаються у зв`язку із наміром замовника провести забудову земельної ділянки конкретним об`єктом будівництва. При цьому термін «земельна ділянка» у контексті містобудівних правовідносин, - це певна територія, на якій планується розміщення відповідного об`єкта будівництва.

51.          Територія забудови може складатися з однієї або декількох земельних ділянок, щодо яких замовник має право забудови відповідно до містобудівної документації.

52.          Суд звертає увагу також і на те, що Закон №3038-VI застосовує поняття «території» та «земельної ділянки» як синоніми, не протиставляючи їх між собою. Відтак, буквальне тлумачення земельної ділянки як ділянки, що має один кадастровий номер, призводить до звуження прав забудовника, істотно обмежує його інвестиційні можливості і не відповідає завданням містобудівної політики.

53.          Суд звертає увагу, що Закон №3038-VI не забороняє видачу одних містобудівних умов та обмежень на забудову декількох земельних ділянок, на яких планується зведення одного об`єкта будівництва (в т.ч. комплексу). Так само не забороняє видачу декількох окремих містобудівних умов та обмежень забудови однієї земельної ділянки, на якій планується зведення декількох окремих об`єктів будівництва.

54.          З огляду на це, Суд дійшов висновку, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки видаються для проектування конкретного об`єкта будівництва (будинку, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплексів, лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури) на конкретній території, що може складатися з однієї або декількох земельних ділянок.

55.          Цей висновок не суперечить правовому висновку, наведеному у постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №813/1839/17, адже у тій справі Суд, з огляду на її обставини, зазначив про обов`язок отримати містобудівні умови та обмеження для кожної конкретної земельної ділянки та обов`язковість проектування об`єкта будівництва, до складу якого входить декілька окремих будинків, на підставі містобудівних умов і обмежень на об`єкт будівництва в цілому. В основу цього висновку покладено підхід: один об`єкт будівництва - одні містобудівні умови та обмеження.

56.          Зважаючи на необхідність розширеного тлумачення вжитого у ст. 29 Закону №3038-VI терміну «земельна ділянка», ці правові висновки відповідають один одному. Отже, Суд не вбачає підстав для відступу від правового висновку, наведеного у постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №813/1839/17.

57.          Застосовуючи цей висновок в контексті обставин справи, Суд звертає увагу на те, що земельні ділянки є суміжними та мають одну адресу, належать до території багатоповерхової житлової забудови відповідно до містобудівної документації, намір забудови охоплює один об`єкт будівництва - багатоповерховий житловий будинок з вбудованими приміщеннями та трансформаторною підстанцією. Цей об`єкт є єдиним будівельним комплексом. Зважаючи на це, забудовнику правомірно видано одні містобудівні умови та обмеження на проектування одного об`єкта будівництва.

58.          Суд також погоджується з доводами касаційної скарги про застосування судом апеляційної інстанції правових норми, які не регулювали спірні правовідносини, а саме ч. 5 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в редакції, що діяла після 11.06.2017, в той час як містобудівні умови видано у 2014 році.

59.          Закон у редакції, що була чинною на час видачі містобудівних умов та обмежень, не передбачав вимог щодо їх змісту. Тому відсутність у містобудівних умовах цифрових показників мінімально допустимих відстаней до об`єкта, що проектується, до «червоних ліній» не свідчить про протиправність містобудівних умов.

60.          Суд погоджується з висновками суду першої інстанції у частині відповідності містобудівних умов та обмежень для забудови земельних ділянок №16/14 від 04.04.2014 вимогам п.3.32 ДБН 360-92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", якими передбачено при забудові житлових будинків робити відступ від червоних ліній вулиць і доріг.

61.          Суд першої інстанції також обґрунтовано звернув увагу на те, що Порядок №109 втратив чинність згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 06.11.2017 №289.

62.          Зважаючи на вищенаведене, Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.

63.          Відповідно до ст. 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

64.          За подання касаційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 3842 грн. за квитанцією від 13.02.2019 (т.2, а.с. 55). Ці судові витрати відповідно до ст. 139 КАС України підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 341, 349, 350, 352  КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Плюс» задовольнити повністю.

Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року скасувати. Залишити в силі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 січня 2018 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Плюс» (м. Житомир, вул. Перемоги, 53, код ЄДРПОУ 32265214) судові витрати у розмірі 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) гривні за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області (м. Житомир, вул. С.П. Корольова, 12).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.          

 

Головуючий суддя                                                                       Стародуб О.П.,

 

Судді                                                                                           Бучик А.Ю.

 

          Єзеров А.А.

 

          Коваленко Н.В.

 

          Кравчук В.М.

 

          Рибачук А.І.

 

          Стеценко С.Г.

 

          Стрелець Т.Г.

 

          Тацій Л.В.

 

          Чиркін С.М.

 

          Шарапа В.М.

 

______________________________

 

https://reyestr.court.gov.ua/Review/98120552

 

30 червня 2021 року

справа №806/3365/17

адміністративне провадження №К/9901/4454/19

 

ОКРЕМА   ДУМКА

судді Верховного Суду Стародуба О.П.

у справі №806/3365/17 за позовом ТОВ "Інвест-Плюс" до управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області, управління Державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

щодо рішення Верховного Суду від 30.06.2021, яким задоволено касаційну скаргу ТОВ «Інвест-Плюс», скасовано постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року та залишено в силі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 січня 2018 року, яким позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано:

- рішення Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області від 22.11.2017 року №162/17-а про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки №16/14 від 04.04.2014 року;

- наказ Управління державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради від 05.12.2017 року №25-ОД "Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт від 01.07.2014 року №1V 083141820111 на об`єкт будівництва "Нове будівництво багатоквартирного, багатоповерхового житлового будинку з вбудованими приміщеннями та трансформаторної станції за адресою: м. Житомир, орендовані земельні ділянки по вул. Леваневського, 54".

Зобов`язано відповідача подати інформацію щодо відновлення запису про зареєстровану декларацію про початок виконання будівельних робіт.

Суть спору у цій справі полягала в тому, чи може бути надано одні містобудівні умови та обмеження на забудову декількох земельних ділянок чи містобудівні умови та обмеження надаються на кожну конкретну земельну ділянку.

 

Постановляючи рішення у цій справі Верховний Суд виходив з того, що поняття земельної ділянки (для цілей містобудування) Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" не визначає.

Закон №3038-VI не забороняє видачу одних містобудівних умов та обмежень на забудову декількох земельних ділянок, на яких планується зведення одного об`єкта будівництва (в т.ч. комплексу). Так само не забороняє видачу декількох окремих містобудівних умов та обмежень забудови однієї земельної ділянки, на якій планується зведення декількох окремих об`єктів будівництва.

З огляду на це, Верховний Суд дійшов висновку, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки видаються для проектування конкретного об`єкта будівництва (будинку, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплексів, лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури) на конкретній території, що може складатися з однієї або декількох земельних ділянок.

В основу своїх висновків Верховний Суд поклав ототожнення понять «територія» та «земельна ділянка».

 

Відповідно до частини 3 статті 34 КАС України суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку.

На підставі статті 34 КАС України вважаю за необхідне висловити окрему думку щодо рішення Верховного Суду у цій справі.

Так, статтею 3 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 N3038-VI в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон №3038-VI) до законів, які регулюють відносини у сфері містобудівної діяльності, віднесено, зокрема, Земельний  кодекс України.

Відповідно до статті 79 Земельного Кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Таким чином, на законодавчому рівні, в т.ч. для цілей містобудування, дано визначення поняття «земельна ділянка».

Відповідно до пункту 8 статті 1 Закону №3038-VI містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Відповідно до частини 2 статті 29 цього Закону фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

На виконання вимог статті 29 Закону №3038-VI затверджено Порядок надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст (наказ Мінрегіонбуд від 07.07.2011 №109), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до Розділу 3.3. цього Порядку містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки обов?язково містять документ, що підтверджує право власності або користування земельною ділянкою.

Відповідно до частин 4, 6 статті 18 Закону №3038-VI параметри використання території та будівель, запропонованих для розташування у межах декількох земельних ділянок або окремої земельної ділянки, зокрема функціональне призначення, граничні поверховість та площа забудови, можливе розміщення на ділянці, є обов`язковими для врахування під час зонування відповідної території.

Склад, зміст, порядок розроблення плану зонування території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

На виконання вимог статті 18 Закону №3038-VI наказом Мінрегіонбуд 15.12.2011   №345 затверджено Національний стандарт України «Настанова про склад та зміст плану зонування території (Зонінг)» (ДСТУ-Н Б Б.1.1-12:2011).

Відповідно до ДСТУ-Н Б Б.1.1-12:2011 містобудівний регламент - це використання земельних ділянок, що встановлюється у межах відповідних територіальних зон і визначає види переважного та супутнього використання земельних ділянок, граничні параметри дозволеного будівництва, реконструкції об`єктів будівництва і використовується в процесі проектування, забудови та наступної експлуатації об`єктів.

Пунктом 4.5 ДСТУ-Н Б Б.1.1-12:2011 передбачено, що відповідно до Зонінгу та Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх складу та змісту, затвердженого наказом Мінрегіону України від 07.07.2011 №109 та зареєстрованого у Мінюсті України за №912/19650 від 22.07.2011, надаються містобудівні умови та обмеження для кожної конкретної земельної ділянки.

Таким чином, законодавство у сфері містобудівної діяльності, в т.ч. підзаконні нормативні акти, визначає містобудівні умови та обмеження саме як документ призначений для земельної ділянки, що в свою чергу передбачає їх надання окремо для кожної конкретної земельної ділянки.

Крім того, законодавство в містобудівних цілях містить самостійне визначення поняття «територія» та «земельна ділянка» і визначає земельну ділянку як складову території, що виключає можливість ототожнення цих понять.

Крім того, висновки Верховного Суду у справі №813/1839/17, які були застосовані судом апеляційної інстанції як підставу для відмови у задоволенні позову, грунтувались на застосуванні положень Закону №3038-VI та ДСТУ-Н Б Б.1.1-12:2011, які передбачають надання містобудівних умов та обмежень на кожну конкретну ділянку, однак за наслідками розгляду цієї справи Верховний Суд протилежних висновків не сформував, що зумовило існування двох протилежних висновків щодо застосування одних і тих же норм права.

За таких обставин висновки Верховного Суду в цій частині видаються не у повній мірі обгрунтованими.

Водночас, відповідно до частини 8 статті 29 Закону №3038-VI скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється головними інспекторами будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам.

Таким чином, скасування містобудівних умов та обмежень допускається лише в разі встановлення їх невідповідності містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам (наприклад, не підтвердження прав на земельні ділянки, невідповідність їх цільового призначення, невідповідність намірів забудови, таке інше).

Якщо таких порушень під час здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду встановлено не буде, то саме по собі оформлення містобудівних умов та обмежень одночасно на дві чи більше земельних ділянок не може бути самостійною підставою для їх скасування.

Під час розгляду справи судами встановлено, що однією з самостійних підстав для скасування містобудівних умов та обмежень земельної ділянки у цій справі стало оформлення містобудівних умов та обмежень одночасно на дві земельні ділянки.

Іншою підставою для скасування містобудівних умов та обмежень земельної ділянки стала відсутність цифрових показників мінімальних допустимих відстаней до об`єкта, що проектується до «червоних ліній», однак такі порушення не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Таким чином, у цій справі підставою для скасування містобудівних умов та обмежень слугував лише факт їх видачі (оформлення) одночасно щодо двох земельних ділянок.

За таких обставин, передбачені законом підстави для скасування містобудівних умов та обмежень були відсутні, а тому позовні вимоги у цій справі, на мою думку, підлягали задоволенню, однак з наведених вище мотивів.

 

О.П. Стародуб