Постанова Верховного Суду від 21 грудня 2021 року у справі № 440/7341/20 (адміністративне провадження № К/9901/18184/21)

 

https://reyestr.court.gov.ua/Review/102170920

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

21 грудня 2021 року  

 

м. Київ

справа № 440/7341/20

адміністративне провадження № К/9901/18184/21

 

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М.,

суддів Бевзенка В.М., Берназюка Я.О., Бучик А.Ю., Коваленко Н.В., Мороз Л.Л., Рибачука А.І., Стародуба О.П., Стрелець Т.Г., Тацій Л.В., Чиркіна С.М., Шарапи В.М.,

 

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 ,

на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.01.2021 (суддя Петрова Л.М.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2021 (колегія у складі суддів Рєзнікової С.С., Бегунца А.О., Мельнікової Л.В.)

у справі № 440/7341/20

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

 

УСТАНОВИВ:

 

І. СУТЬ СПРАВИ

 

Позивачка є вдовою судді у відставці, що отримував щомісячне довічне грошове забезпечення. Спір виник щодо бази для обчислення пенсії за втратою годувальника. Позивач вважає, що до розрахунку слід брати розмір щомісячного довічного грошового забезпечення, а Пенсійний Фонд - розмір пенсії за віком, яку мав би отримувати суддя.

 

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

 

1. ОСОБА_1 з 2002 року отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

2. Вона є дружиною ОСОБА_3 1946 р.н., який був суддею і у 2010 році вийшов у відставку. ОСОБА_3 отримував щомісячне довічне грошове утримання судді. ІНФОРМАЦІЯ_1 він помер.

3. 07.08.2020 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою, в якій просила перевести її на пенсію згідно із Законом України "Про судоустрій і статус суддів" за матеріалами архівної справи чоловіка.

4. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 10.08.2020 № 129 позивачці відмовлено у переведенні на пенсію у зв`язку з втратою годувальника згідно із Законом України "Про судоустрій і статус суддів" у зв`язку з відсутністю правових підстав. Водночас у рішенні зазначено, що позивачку з 07.08.2020 переведено на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Пенсію обчислено в розмірі 50% від пенсії за віком на загальних підставах померлого годувальника.

 

III. АРГУМЕНТИ СТОРІН

 

5. 10.12.2020 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 10.08.2020 №129 про відмову у переведенні на пенсію у зв`язку з втратою годувальника;

- зобов`язати відповідача здійснити призначення та виплату з 27.06.2020 пенсії у зв`язку з втратою годувальника у розмірі 50% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_3 .

6. В обґрунтування позовних вимог позивачка покликалася на те, що перебувала на утриманні чоловіка, досягла пенсійного віку, установленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058), тобто є непрацездатною, а тому має право на пенсію у зв`язку із втратою годувальника.

7. Пенсія, яку призначено відповідно до Закону № 1058-IV, і довічне грошове утримання судді є аналогічними за правовою природою, а тому відповідач повинен був призначити їй з 27.06.2020 (день наступний, після смерті годувальника) пенсію у зв`язку з втратою годувальника у розмірі 50% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_3 .

8. Відповідач заперечував проти позовних вимог. Вважає, що Законом України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачено призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника з розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

 

ІV. ОЦІНКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

 

9. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.01.2021, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2021, у задоволенні позову відмовлено.

10. Суди виходили з того, що питання призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника врегульовано лише нормами Закону № 1058. Розмір такої пенсії обчислюється виходячи з розміру пенсії за віком померлого годувальника. Пенсійне забезпечення членів сім`ї суддів, в тому числі, у випадку втрати годувальника, не врегульовано Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

11. Довічне грошове утримання судді не є видом пенсії, а призначення такої виплати передбачено нормами спеціального законодавства, яким, у контексті спірних правовідносин, є закони України "Про статус суддів" та "Про судоустрій і статус суддів". Цими актами чітко визначено коло суб`єктів, які мають право на таке утримання, а саме судді. Виплата довічного грошового утримання нерозривно пов`язана з конституційно визначеним статусом професійного судді, не є видом пенсії у розумінні законодавства, а тому її розмір не може бути базовою величиною при розрахунку розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника, у випадку призначення такої пенсійної виплати непрацездатним членам сім`ї судді.

12. Суди взяли до уваги висновок щодо застосування норм права, викладений у постановах Верховного Суду від 11.07.2019 у справі № 667/1568/16 та від 15.01.2020 у справі №   592/7939/16-а.

 

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

 

13. 18.05.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача на зазначені судові рішення.

14. У касаційній скарзі адвокат Оніщенко О.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , зазначає про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права, викладеного у постановах Верховного Суду від 11.07.2019 у справі №       667/1568/16, від 15.01.2020 у справі №       592/7939/16-а, про те, що: "<…> виплата довічного грошового утримання нерозривно пов`язана з конституційно визначеним статусом професійного судді, не є видом пенсії у розумінні законодавства, а відтак її розмір не може бути базовою величиною при розрахунку розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника, у випадку призначення такої пенсійної виплати непрацездатним членам сім`ї судді".

15. На думку представника скаржниці, такий підхід не враховує принцип незалежності і недоторканності судді (ст. 8. 126 Конституції України); фактично позбавляє позивачку та інших осіб у подібних правовідносинах права на соціальний захист (ст. 46 Конституції України); не відповідає ст. 8, 22, 64, 129 Конституції України; порушує "законне сподівання" на отримання "активу", що свідчить про неврахування рішень Європейського суду з прав людини, ч. 5 ст. 142 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402), ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Верховний Суд у подібних справах та суди попередніх інстанцій у цій справі не оцінювали повноту та якість законодавства у спірних правовідносинах; не врахували, що на момент ухвалення Закону № 1058 у законодавстві про судоустрій було відсутнє поняття щомісячного довічного грошового утримання. Відсутні причини виключення можливості виплати пенсії у зв`язку із втратою годувальника, обчисленої із щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

За наявності прогалини у законодавстві, неузгодженості між Законами № 1058 та №     1402, суди мають керуватися загальними нормами і принципом верховенства права. Не використання довічного грошового утримання судді як базової величини при розрахунку розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника є наслідком тлумачення норм закону у спосіб, найменш сприятливий для громадянина та призводить до порушення гарантій незалежності судді.

16. Відповідач не надав до суду відзиву на касаційну скаргу позивача.

17. Ухвалою Верховного Суду від 15.07.2021 справу передано на розгляд палати, до складу якої входить колегія суддів.

 

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

 

18. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з таких мотивів.

19. Верховний Суд вже розглядав справи № 667/1568/16, № 592/7939/16-а, №    635/4299/17 та № 318/2128/15-а з подібними правовідносинами та, відповідно, у постановах від 11.07.2019, 15.01.2020, 28.04.2020 та 19.03.2021 дійшов висновку, що "виплата довічного грошового утримання нерозривно пов`язана з конституційно визначеним статусом професійного судді, не є видом пенсії у розумінні законодавства, а відтак її розмір не може бути базовою величиною при розрахунку розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника, у випадку призначенні такої пенсійної виплати непрацездатним членам сім`ї судді".

20. Передаючи справу на розгляд судової палати, колегія суддів мала намір відступити від цього правового висновку. В ухвалі від 15.07.2021, зокрема, зазначено:

 

"48. Верховний Суд, вирішуючи такі справи раніше, керувався тим, що базовою величиною для визначення розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника є саме розмір пенсії за віком померлого годувальника. Проте, зазначена правова позиція фактично позбавляє позивача та інших утриманців судді у відставці, конституційного права на соціальний захист. За існуючого підходу право на пенсію у зв`язку із втратою годувальника мають лише і виключно особи, які перебували на утриманні судді-годувальника, що отримував пенсію за віком. Це означає, що якщо годувальник отримував хоч і аналогічний вид забезпечення, який, проте, не називається "пенсією за віком", його утриманці повністю позбавлені права на соціальний захист у вигляді пенсії у зв`язку із втратою годувальника".

 

21. Судова палата вважає, що мотиви, якими обґрунтовано передачу справи на розгляд судової палати, не спростовують попереднього висновку Верховного Суду, від якого було висловлено намір відступити. Водночас у справі, що розглядається, суди не застосували закону, який слід було застосувати до спірних відносин, що призвело до частково неправильного вирішення справи.

22. Співставляючи попередні правові висновки, доводи касаційної скарги та мотиви передачі справи на розгляд судової палати, ключовим у справі є питання про базову величину для визначення розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника-судді, що перебував у відставці. Позивач вважає, що до розрахунку слід брати розмір щомісячного довічного грошового забезпечення судді, а відповідач - розмір пенсії за віком за Законом № 1058, яку мав би отримувати суддя.

23. Насамперед, Суд звертає увагу, що Законом № 1058 передбачено загальний підхід для обчислення усіх видів пенсій з базової величини - пенсії за віком, порядок обчислення якої унормовано у ст. 27 цього Закону.

Так само від розміру пенсії за віком визначається розмір пенсії у зв`язку з втратою годувальника (ч. 1 ст. 37 Закону № 1058).

Отже, незалежно від того, отримувала особа пенсію за віком чи ні, усі пенсії, в тому числі і пенсія у зв`язку з втратою годувальника, обчислюються з однакової базової величини - пенсії за віком.

24. З огляду на це, та обставина, що суддя у відставці ОСОБА_3 пенсії за віком не отримував (а отримував щомісячне грошове утримання судді у відставці), не є перешкодою для застосування пенсії за віком як базової величини для обчислення розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

25. З огляду на це, судова палата відхиляє покликання на те, що обчислення розміру пенсії у зв`язку із втратою годувальника від уявного розміру пенсії за віком померлого годувальника, яку він у дійсності ніколи не отримував, не узгоджується з вимогами ч.    1    ст.    37 Закону № 1058.

26. Суд також відхиляє доводи позивача про те, що матеріальні гарантії незалежності суддів поширюються на членів його сім`ї.

27. Дійсно, Закон № 1402 в окремих випадках прямо передбачає гарантії судді та членів його сім`ї. Зокрема, у ч. 1, 2 ст. 140 цього Закону зазначено, що судді, члени їхніх сімей та їхнє майно перебувають під особливим захистом держави. Відповідно до ч. 1 ст. 144 цього ж Закону суддя та члени його сім`ї мають право на безоплатне медичне обслуговування у державних закладах охорони здоров`я. Члени сім`ї судді можуть обслуговуватися в тих медичних закладах, де обслуговується суддя.

Про членів сім`ї йдеться також в контексті обов`язків судді. Вони, як і суддя, перебувають у полі суспільної уваги та під постійним моніторингом з метою встановлення відповідності рівня життя судді наявному у нього та членів його сім`ї майну і одержаним ними доходам (ч.1 ст. 59 Закону № 1402).

28. Прискіплива увага до судді безумовно призводить до розкриття окремих аспектів приватного життя членів його сім`ї, зокрема про майно, доходи та витрати. Не обіймаючи посади судді, вони в силу вимог закону, перебувають під посиленим контролем та несуть обов`язки та зазнають обмежень, що випливають з високого статусу судді.

29. Однак гарантії незалежності суддів мають функціональний характер і поширюються виключно на суддів, якщо інше прямо не визначено законом.

30. Таким чином, відмова у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника у розмірі 50% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_3 є правомірною.

31. Водночас, виходячи за межі позовних вимог для ефективного захисту прав вдови, що перебувала на утриманні чоловіка, а також для спрямування судової практики у цій категорії справ, Суд звертає увагу на те, що у ст. 37 Закону №   1058 не зазначено, що пенсія за віком померлого годувальника обчислюється саме за Законом №   1058.

32. На час прийняття цього Закону (09.07.2003) ч. 4 ст. 43 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 № 2862-XII визначала, що судді, який пішов у відставку, за наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №   3723-XII (далі - Закон № 3723).

33. Відповідно до цієї норми пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.

34. В цій редакції ст. 37 Закону України "Про державну службу" діяла і на час виходу ОСОБА_3 у відставку у жовтні 2010 року.

35. Проте, на час виходу ОСОБА_3 у відставку змінилося законодавство про статус суддів, а саме був чинним Закон України "Про судоустрій і статус суддів" №    2453-VI від 07.07.2010. Відповідно до ч. 1 ст. 138 цього Закону судді, який вийшов у відставку, при досягненні пенсійного віку виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу" або, за його вибором, щомісячне довічне грошове утримання.

Відповідно до ч. 3 ст. 138 цього Закону щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

36. Отже, ОСОБА_3 , виходячи у відставку, мав право обрати пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання судді. Окрім того, він мав право на пенсію за віком на загальних підставах, визначених Законом № 1058.

37. У статті 37-1 Закону №    3723 було передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв`язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

38. Отже, якщо б ОСОБА_3 обрав пенсію за віком, то мав би право отримувати її (а у разі підвищення заробітної плати суддів - у збільшеному розмірі) до смерті.

39. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 07.07.2010 не визначав і не визначає зараз особливостей пенсійного забезпечення осіб, що перебували на утриманні судді, на випадок його смерті.

40. Законом №    3723 було передбачено, що у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв`язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім`ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, на яку нараховувалися страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням норм частини п`ятої цієї статті, а на двох і більше членів сім`ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім`ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною восьмою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім`ї померлої особи, яка отримувала пенсію за цим Законом.

41. Отже, утриманці державних службовців, що отримали право на пенсію за ст. 37 Закону №    3723, мають право на пенсію по втраті годувальника, розмір якої обчислюється від суми заробітної плати померлого годувальника.

42. Верховний Суд вже розглядав справу №236/3193/16-а, в якій висловлювався щодо права утриманців судді, що перебував у відставці та отримував щомісячне довічне грошове утримання, на отримання пенсії у зв`язку із втратою годувальника на підставі ст. 37 Закону № 3723 у розмірі 70% від заробітної плати судді.

Відмовляючи у призначення такої пенсії, відповідач наводив ті самі мотиви, що й у справі, що розглядається. Таким чином, спірним у тій справі була правомірність дій відповідача щодо відмови в переведенні позивача на пенсію у зв`язку з втратою годувальника за померлого судді у відставці відповідно до статті 37 Закону №    3723.

43. У постанові від 09.11.2018 у справі №236/3193/16-а Верховний Суд дійшов висновку:

 

«… право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на умовах, передбачених ч.    10 ст.    37 Закону № 3723, мають також непрацездатні члени сім`ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.

… дотримання принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права полягає у тому, що, приймаючи нові умови пенсійного забезпечення згідно Закону № 889-VIII, Верховна Рада України закріпила право певних осіб на конкретні умови призначення пенсії, зокрема, пенсії державного службовця шляхом відсилання до норм Закону, який, серед іншого, передбачає такий вид пенсійного забезпечення, як призначення пенсії по втраті годувальника.

За таких умов, розповсюдивши право на особу, законодавець шляхом прийняття закону поширив і право членів сім`ї цієї особи при призначенні пенсії на випадок втрати годувальника у разі її смерті, тобто позивача, відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.

 

44. З урахуванням вищевикладеного колегія суддів у справі №236/3193/16-а погодилася із рішенням суду апеляційної інстанції, яким позов було задоволено частково та зобов`язано Управління Пенсійного фонду України перевести позивача на пенсію у зв`язку з втратою годувальника на підставі статті 37 Закону № 3723-XI.

45. Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону № 1402 висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Отже, Пенсійний Фонд та його органи у практичній роботі повинні застосовувати законодавство з урахуванням висновків Верховного Суду.

46. Закон України № 1058 не містить норми, яка б дозволяла замість пенсії за віком померлого годувальника застосовувати щомісячне довічне грошове утримання судді. Однак цей Закон і не визначає, за яким законом повинна розраховуватися пенсія за віком померлого годувальника, якщо він мав право на таку пенсію за Законом № 3723 і за Законом № 1058.

47. З огляду на це, Суд дійшов висновку, що частину першу статті 37 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" слід застосовувати з урахуванням того, що розмір пенсії у зв`язку із втратою годувальника - судді у відставці, що отримував щомісячне довічне грошове утримання і на час смерті мав право на пенсію за віком на підставі ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993, визначається на вибір заявника, що звернувся за призначенням пенсії у зв`язку із втратою годувальника у розмірі:

(1) 70% від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993, або

(2) 50% від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №    1058-ІV від 09.07.2003.

48. Судова палата вважає, що цей правовий висновок прямо не суперечить правовому висновку, від якого колегія суддів мала намір відступити, оскільки дійсно, виплата довічного грошового утримання нерозривно пов`язана з конституційно визначеним статусом професійного судді, не є видом пенсії у розумінні законодавства, а відтак її розмір не може бути базовою величиною при розрахунку розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника, у випадку призначенні такої пенсійної виплати непрацездатним членам сім`ї судді.

49. У справі, що розглядається, судова палата, заперечуючи можливість застосування як базової величини розміру щомісячного довічного грошового утримання судді, вважає за можливе застосування на вибір утриманця розміру пенсії за віком, на яку суддя мав право на підставі ст. 37 Закону № 3723, або пенсії за віком, визначеної на підставі Закону № 1058. Цей правовий висновок не суперечить попередньому підходу. Отже, підстав для відступу від попередніх правових висновків Верховного Суду немає.

50. Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 1058 особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

51. Вибір заявника (там, де він є) є вирішальним і тоді, коли йдеться про обчислення розміру пенсії. Однак цей вибір є ілюзорним, коли особа не обізнана про свої права та альтернативи.

52. Відповідно до п. 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (затверджено Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №    13-1)) при прийманні документів працівник сервісного центру, зокрема надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії.

Отже, саме Пенсійний фонд та його органи повинні забезпечити умови, за яких особа обізнана з умовами призначення різних пенсій і може робити усвідомлений вибір.

53. Належне виконання цього обов`язку передбачає надання інформації про умови призначення усіх видів пенсії, на які заявник має право. З огляду на це, працівник сервісного центру Відповідача повинен був роз`яснити позивачці можливість оформлення пенсії у зв`язку із втратою годувальника, розрахованої з розміру пенсії за віком годувальника як за Законом № 1058, так і за Законом №    3723, якщо ОСОБА_3 мав на неї право, проінформувати заявницю про їх розміри.

54. Застосовуючи цей висновок в контексті обставин справи, Суд звертає увагу, що суди першої та апеляційної інстанції не з`ясували, чи виконано вищезазначений обов`язок. Призначення відповідачем пенсії за Законом № 1058 без з`ясування чи мав позивач право на призначення пенсії з урахуванням Закону № 3723 та без усвідомленого вибору заявниці порушує її право на вибір пенсії.

55. Суди попередніх інстанцій також не встановили, чи мав суддя у відставці ОСОБА_3 право на пенсію за віком на підставі Закону № 3723, а якщо мав, то який її розмір і чому її не було взято відповідачем для розрахунку пенсії у зв`язку із втратою годувальника.

56. Встановлення цих обставин має істотне значення для оцінки правомірності рішення відповідача в частині призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника.

57. Відповідно до ч. 2 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

58. Відповідно до ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

59. З огляду на вищенаведене, Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

60. Суд вважає недоцільним докладний аналіз інших доводів касаційної скарги, оскільки на загальний висновок по суті скарги вони не впливають.

61. Судові витрати відповідно до ст. 139 КАС України підлягають розподілу за наслідками розгляду справи та вирішення вимог по суті спору.

 

Керуючись статтями 341, 353 КАС України, Суд

 

ПОСТАНОВИВ:

 

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 січня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

 

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.          

 

Головуючий суддя                                                                       Кравчук В.М.

 

Судді:                                                                                          

 

Бучик А.Ю.                                                             Стародуб О.П.,

 

Бевзенко В.М.                                                         Рибачук А.І.

 

Берназюк Я.О.                                                        Стрелець Т.Г.

 

Коваленко Н.В.                                                       Тацій Л.В.

 

Мороз Л.Л.                                                              Чиркін С.М.

 

Шарапа В.М.