Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
http://reyestr.court.gov.ua/Review/88305171
ПОСТАНОВА
Іменем України
16 березня 2020 року
Київ
справа №1.380.2019.001962
адміністративне провадження №К/9901/30593/19
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М. М. (суддя-доповідач),
суддів: Бившевої Л. І., Білоуса О. В., Васильєвої І. А., Гончарової І. А., Гусака М. Б., Желтобрюх І. Л., Олендера І. Я., Пасічник С. С., Усенко Є. А., Ханової Р. Ф., Хохуляка В. В., Шипуліної Т. М., Юрченко В. П.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Львівської митниці ДФС на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2019 року (головуючий суддя Кузьмич С.М., судді: Улицький В.З., Шавел Р.М.) у справі №1.380.2019.001962 за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,-
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості від 6 березня 2019 року № UA209000/2019/000140/2 задоволено повністю.
Не погодившись з указаним рішенням, Львівська митниця ДФС (далі - відповідач, Митниця) подала апеляційну скаргу, яку направила поштою 23 серпня 2019 року.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків, а саме сплати судового збору.
Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції виходив з того, що загальна оспорювана сума (ціна позову) у справі становить різницю показників митної вартості товару між визначеними митним органом та позивачем, і складає 436903,97 грн. Відтак, розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання апеляційної скарги, становив 6553,56 грн.
Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення копія ухвали про залишення апеляційної скарги без руху була отримана Львівською митницею ДФС 12 вересня 2019 року.
23 вересня 2019 року на виконання ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2019 року відповідачем було направлено платіжне доручення №370 від 19 вересня 2019 року про сплату судового збору у сумі 2091,08 грн.
27 вересня 2019 року від Львівської митниці ДФС надійшло клопотання щодо сплати судового збору, відповідно до якого скаржник пояснив, що апеляційний суд помилково розрахував різницю між митною вартістю, розрахованою декларантом, та митною вартістю, розрахованою відповідачем у рішенні про коригування митної вартості як базу для обрахунку судового збору. У даній справі така база становить 139404,87 грн., що і є ціною позову. Скаржник у поданому клопотанні також послався на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 14 травня 2019 року (справа №826/8432/18), а також вказав на правильний, на його думку, розрахунок судового збору.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2019 року апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС було повернуто скаржнику через неусунення недоліків апеляційної скарги в повному обсязі.
Суд, повертаючи апеляційну скаргу, врахував подане відповідачем клопотання, але вказав, що у цій справі правильно було розраховано належну до сплати суму судового збору виходячи з різниці показників митної вартості товару, визначених митним органом та позивачем.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, Львівська митниця ДФС подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про повернення апеляційної скарги та направити справу для продовження розгляду до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначено, що апеляційний суд помилково ототожнив поняття «митні платежі» та «митна вартість» при розрахунку належного до сплати розміру судового збору. Втім, вказані поняття не є ідентичними, оскільки «митна вартість» це фактично ціна товарів, а «митні платежі» - податки на них нараховані, тому вартісне вираження цих понять є відмінним. На переконання скаржника, саме різниця між сумами мита і ПДВ, нарахованими за митною вартістю, визначеною декларантом, і митною вартістю, визначеною митним органом, і є ціною позову. У цій справі така різниця становить 139404,87 грн., тоді як визначена апеляційним судом сума згідно з приписами статті 279 Митного кодексу України становить лише базу оподаткування митом товарів, які переміщуються через митний кордон України, і не є загальною сумою майнових вимог позивача.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 6 лютого 2020 року справу передав на розгляд судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на підставі статей 346, 347 Кодексу адміністративного судочинства України(далі - КАС України) з метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у подібних правовідносинах.
Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2020 року справу №1.380.2019.001962 призначено до касаційного розгляду Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в порядку письмового провадження з 21 лютого 2020 року, розгляд якої було відкладено на 16 березня 2020 року.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у цій справі визначено склад колегії суддів: Гімон М. М. (суддя-доповідач), Бившева Л. І., Васильєва І. А., Желтобрюх І. Л., Гусак М. Б., Усенко Є. А., Гончарова І. А., Олендер І. Я., Білоус О. В., Пасічник С. С., Юрченко В. П., Шипуліна Т. М., Хохуляк В. В., Ханова Р. Ф.
Предметом позову у цій справі є визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості від 6 березня 2019 року № UA209000/2019/000140/2.
Спірним питанням, що стало предметом касаційного розгляду, є правильність визначення ціни позову, виходячи з якої має бути сплачено судовий збір за позовними вимогами майнового характеру про оскарження рішень про коригування митної вартості.
Так, колегією суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду при розгляді цієї справи було встановлено, що Верховний Суд вже розглядав справи з подібними правовідносинами. Так, в постановах від 21 серпня 2018 року (справа №810/3206/17), від 31 січня 2019 року (справа №814/1045/16) була висловлена правова позиція, що оскільки предметом позову є рішення про коригування митної вартості товарів, то розрахунок судового збору має здійснюватися виходячи з розміру різниці між митною вартістю, що була розрахована позивачем, та митною вартістю, що була відкоригована оскаржуваними рішеннями.
У той же час, Верховним Судом в постановах від 12 червня 2018 року (справа №810/88/16), від 14 травня 2019 року (справа №826/8432/18) висловлено іншу правову позицію, згідно з якою розмір мита, який необхідно доплатити для випуску товарів у вільний обіг, є загальною сумою майнових вимог, тобто ціною позову, при оскарженні рішення про коригування митної вартості. Такий висновок у зазначених рішеннях Верховного Суду ґрунтується на тому, що різниця між митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною контролюючим органом внаслідок коригування, згідно з приписами статті 279 МК України становить базу оподаткування митом товарів, і не вважається загальною сумою майнових вимог позивача.
Наведене свідчить, що висновки Верховного Суду, висловлені в постановах від 21 серпня 2018 року (справа №810/3206/17), від 31 січня 2019 року (справа №814/1045/16) щодо визначення ціни позову з метою обрахунку належного до сплати розміру судового збору при оскарженні рішень про коригування митної вартості суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 12 червня 2018 року (справа №810/88/16), від 14 травня 2019 року (справа №826/8432/18).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання ним норм процесуального права, Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, з метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у подібних правовідносинах, вважає, що наявні підстави для відступлення від правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 21 серпня 2018 року (справа №810/3206/17), від 31 січня 2019 року (справа №814/1045/16), а касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» ця касаційна скарга розглядається в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (до 8 лютого 2020 року).
Окремі рішення, прийняті суб`єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для зміни майнового стану фізичної чи юридичної особи. Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно і вимоги до суду щодо оскарження такого рішення спрямовані на захист порушеного права в публічно-правових відносинах саме з метою збереження належного особі майна.
Оскільки безпосереднім наслідком винесення рішення про коригування митної вартості є зміна складу майна позивача, вимоги про скасування такого рішення суб`єкта владних повноважень, є майновими.
Аналогічне правозастосування викладене і в постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року (справа №804/1760/16), від 26 березня 2019 року (справа №820/3356/16).
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 8 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI).
Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI (у редакції, чинній на день подання позову до суду) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (768,40 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (9605 грн.).
Виходячи з наведеного, для правильного визначення судового збору, що підлягає сплаті під час звернення до суду з вимогами майнового характеру, важливе значення має встановлення розміру ціни позову. Неправильне визначення ціни позову може призвести до необґрунтованого відкриття провадження у справі або, навпаки, до необґрунтованого повернення поданої заяви/скарги.
Звертаючись до положень Митного кодексу України при визначенні ціни позову у справах щодо оскарження рішень про коригування митної вартості товарів, слід враховувати наступне.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 МК України).
Стаття 50 МК України визначає цілі використання відомостей про митну вартість товарів, а саме для:
1) нарахування митних платежів;
2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України;
3) ведення митної статистики;
4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Одним із обов`язків декларанта у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, є сплата митних платежів або забезпечення їх сплати відповідно до розділу X цього Кодексу (підпункт 4 частини першої статті 266 МК України).
Пунктом 1 частини першої статті 279 МК України встановлено, що базою оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, є, зокрема для товарів, на які законом встановлено адвалорні ставки мита, - митна вартість товарів.
Відповідно до підпункту «в» пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.
Базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів (частина перша пункту 190.1 статті 190 МК України).
З аналізу наведених правових норм слідує, що митна вартість товару для декларанта є базою оподаткування податком на додану вартість та митними платежами. При цьому на митні органи, з метою виконання та досягнення митних цілей, покладено функціональні обов`язки з контролю за правильністю визначення платником митної вартості товарів. Якщо за наслідками такого контролю встановлено, що митна вартість визначена не правильно, орган доходів і зборів приймає рішення про коригування митної вартості, внаслідок прийняття якого пропорційно змінюється і розмір належних до сплати митних платежів та податку на додану вартість.
Таким чином, сама по собі визначена у рішенні контролюючого органу митна вартість товару безпосередньо не впливає на майновий стан декларанта. Майновий інтерес для нього складає той розмір митних платежів та інших податків, який він має доплатити порівняно з розміром таких платежів, визначених на підставі заявленої ним митної вартості товарів при декларуванні. Обсяг грошового (вартісного) виразу зміни складу майна позивача у цих спорах співпадає з сумою різниці митних платежів та інших податків, яку він має доплатити.
Отже, Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне сформулювати правовий висновок, що при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову у розумінні підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI є різниця митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні.
У зв`язку з наведеним, Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відступає від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду від 21 серпня 2018 року (справа №810/3206/17), від 31 січня 2019 року (справа №814/1045/16), а саме, що розрахунок належного до сплати судового збору при оскарженні рішень про коригування митної вартості товарів має здійснюватися виходячи з розміру різниці між митною вартістю, що була розрахована позивачем, та митною вартістю, що була визначена оскаржуваними рішеннями.
Відступаючи у цій справі від висновків Верховного Суду, які викладено у вказаних постановах, колегія суддів судової палати зазначає, що відповідно до сформованої практики такий перелік судових рішень не є вичерпним.
Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року по справі № 755/10947/17 зазначила, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
З огляду на наведене, Верховний Суд, відступаючи від правової позиції, викладеної в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду, може не вказувати усі такі рішення, оскільки Верховний Суд відступає від правової позиції, а не від судових рішень.
Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 було задекларовано транспортний засіб марки BMW модель 530D за ціною 10900 євро (том 1 а.с.24). Натомість, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості від 6 березня 2019 року № UA209000/2019/000140/2, згідно з яким митну вартість придбаного позивачем транспортного засобу встановлено на рівні 25268,50 євро (том 1 а.с.25). З огляду на винесення Митницею оскаржуваного у цій справі рішення декларантом було сплачено з метою випуску товару у вільний обіг додатково мита на суму 43564,02 грн. та податку на додану вартість на суму 95840,85 грн., а всього на суму 139404,87 грн., що підтверджується декларацією від 6 березня 2019 року №UA209190/2019/027389 (том 1 а.с.27).
Враховуючи викладений у цій справі правовий висновок, колегія суддів судової палати зазначає, що саме сума 139404,87 грн., яка складає різницю митних платежів, що підлягали сплаті згідно з митною вартістю, розрахованою декларантом, та митною вартістю, розрахованою митним органом в оскаржуваному рішенні, є ціною позову, з якої має бути обрахований належний до сплати судовий збір, в тому числі і за подання апеляційної скарги, на що правильно посилався скаржник.
Належною сумою судового збору, відповідно до вимог Закону України "Про судовий збір", за подання апеляційної скарги Митницею на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2019 року є 2091,08 грн. (139404,87 грн. * 1% * 150 %).
З матеріалів справи вбачається, що саме сума у розмірі 2091,08 грн. була сплачена Львівською митницею ДФС за подання апеляційної скарги у справі №1.380.2019.001962 відповідно до платіжного доручення від 19 вересня 2019 року №370, яке було надане до Восьмого апеляційного адміністративного суду з метою усунення недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору (том 1 а.с.137).
За таких обставин, у суду апеляційної інстанції були відсутні визначені законом підстави для повернення апеляційної скарги з підстав сплати судового збору не у розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір".
За приписами частини першої статті 353 КАС України (в редакції чинній до 8 лютого 2020 року) наведене є підставою для скасування ухвали суду апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду, а тому вимоги касаційної скарги про скасування ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2019 року про повернення апеляційної скарги Митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2019 року підлягають задоволенню.
Водночас, як встановлено з матеріалів справи, 19 грудня 2019 року згаданий вище апеляційний суд за наслідками розгляду повторно поданої 5 листопада 2019 року Львівською митницею ДФС апеляційної скарги, з підстав, аналогічних наведеним в апеляційній скарзі від 23 серпня 2019 року, здійснив апеляційний перегляд рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2019 року та залишив його без змін.
Таким чином, у зв`язку з відсутністю підстав для нового апеляційного перегляду судового рішення за апеляційною скаргою Львівської митниці ДФС від 23 серпня 2019 року, яка була безпідставно повернута згідно з оскаржуваною у цьому провадженні ухвалою апеляційного суду, підстав для направлення справи для продовження розгляду судом апеляційної інстанції немає.
Аналогічне правозастосування викладене і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2019 року (справа №826/5500/18).
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Львівської митниці ДФС задовольнити.
Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2019 року про повернення апеляційної скарги у справі №1.380.2019.001962 скасувати.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
........................... М. М. Гімон
.......................... Л. І. Бившева
........................... О. В. Білоус
........................... І. А. Васильєва
........................... І. А. Гончарова
........................... М. Б. Гусак
........................... І. Л. Желтобрюх
........................... І. Я. Олендер
........................... С. С. Пасічник
........................... Є. А. Усенко
........................... Р. Ф. Ханова
........................... В. В. Хохуляк
........................... Т. М. Шипуліна
........................... В. П. Юрченко
_03_03.png)