Постанова Верховного Суду від 27 лютого 2025 року у справі № 520/2941/24 (провадження № К/990/37075/24)

https://reyestr.court.gov.ua/Review/125625766

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

27 лютого 2025 року

м. Київ

справа №520/2941/24

адміністративне провадження № К/990/37075/24  

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Юрченко В.П.,

суддів: Бившевої Л.І., Блажівської Н.Є., Васильєвої І.А., Гімона М.М., Дашутіна І.В., Желтобрюх І.Л., Олендера І.Я., Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В., Шишова О.О., Яковенка М.М.,

 

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу №520/2941/24

 

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Будинок "Новаагро" до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою  Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року (суддя Котеньов О.Г.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року (головуючий суддя Чалий І.С., судді: Ральченко І.М., Катунов В.В.),

В С Т А Н О В И В :          

У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Будинок "Новаагро" (далі також - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі також - відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 135000705 від 02 січня 2024 року, яким за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності нараховано пеню у розмірі 21550927,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що податкове повідомлення-рішення № 135000705 від 02 січня 2024 року є протиправним та таким, що порушує права позивача, оскільки пеня за порушення строків розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами була нарахована всупереч положенням Закону України «Про валюту та валютні операції» від 21 червня 2018 року № 2473-VIII (далі також - Закон № 2473-VIII) та Податкового кодексу України (далі також - ПК України).

Так, позивач вказує, що, враховуючи положення статті 13 Закону № 2473-VIII, в якій законодавець закріпив таку підставу для припинення нарахування пені за порушення граничних термінів розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами як зупинення виконання контракту через дію форс-мажорних обставин, а також уповноваживши торгово-промислову палату засвідчувати настання таких форс-мажорних обставин, останній створив, зокрема для Товариства легітимні очікування, що, отримавши сертифікат Запорізької торгово-промислової палати, яким вона засвідчила настання форс-мажорних обставин, які об`єктивно унеможливили виконання контрактів, нарахування пені за порушення граничних строків за цими контрактами буде зупинено.

Наголошує, що виконати обов`язок щодо повернення валютної виручки шляхом звернення до суду з вимогою про стягнення з недобросовісного контрагента-нерезидента (A.X. Agroslavinvest s.r.o. не оплачено за поставлений позивачем товар у повному обсязі) Товариство не мало можливості внаслідок дії обставин непереборної сили, а саме - знищення первинної документації через обстріли російською федерацією місць їх зберігання. Натомість, як вважає позивач, ним  було вжито усіх необхідних заходів для забезпечення повернення валютної виручки, а у його діях відсутня вина, як обов`язкова умова притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, оскільки порушення граничних термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності спричинено діями третіх осіб (контрагентів-нерезидентів, якими порушено строки розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами; не у повному обсязі здійснено оплату за поставлені товари).

Також Товариство посилається на те, що пеня, нарахована за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті, з 01.01.2021 є одним із різновидів пені в розумінні приписів підпункту 14.1.162. пункту 14.1. ст. 14 ПК України, та, відповідно, її нарахування у період з 01.03.2020 по 01.07.2023 суперечить положенням абз. 11 п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 135000705 від 02 січня 2024 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань податкового органу на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Будинок "Новаагро" (вул. Чернишевська, буд. 66, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 39820081) суму судового збору у розмірі 24224 грн. Також, додатковою постановою суду апеляційної інстанції від 19.09.2024 задоволено частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Будинок "Новаагро" про ухвалення додаткового рішення. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань податкового органу  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Будинок "Новаагро" витрати на професійну правничу (правову) допомогу в сумі 5000,00.      

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведено документальну позапланову виїзну перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами № 07/2020-П від 02.07.2020, № THN-B/1441 від 20.12.2021, № THNB/ 1442 від 21.12.2021, № 290622 від 29.06.2022, № 280322-AG-NOV-C від 28.03.2022, № 2803/1 від 28.03.2022, № 2811/1 від 28.11.2022, № 1011/1 від 10.11.2022, № 0711/1 від 07.11.2022, № 0211-22 від 02.11.2022, № 450044292 від 21.10.2022, № 01092022-FW-1 від 01.09.2022, № РС-52257-СН від 10.02.2022, № 34495 від 10.11.2022, за результатами якої складено акт перевірки №636/35-00-07-05-05/39820081.

Перевіркою встановлено порушення ч. 2 ст. 13 Закону № 2473-VIII, п. 21 розділу ІІ постанови Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземні валюті, Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні  та п. 14 прим. 2 Постанови НБУ від 24.02.2022 № 18 Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану в частині порушення умов виконання зовнішньоекономічних контрактів № THN-B/1441 від 20.12.2021, № THNB/1442 від 21.12.2021 з контрагентом-нерезидентом Bernardgroup LLC, та зовнішньоекономічних контрактів № 2803/1 від 28.03.2022, № 0510/1 від 05.10.2022, № 0112/1 від 01.12.2022, № 0711/1 від 07.11.2022 з контрагентом-нерезидентом A.X. Agroslavinvest s.r.o.

Зокрема, перевіркою встановлено порушення граничних термінів повернення валютної виручки за товар, поставлений на виконання зовнішньоекономічних контрактів. За порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності контролюючим органом нараховано пеню у розмірі 21550927,60 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення № 135000705 від 02 січня 2024 року є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки у зв`язку з повномасштабною війною росії проти України український законодавець ввів обмеження при розрахунку компаній-резидентів України з іноземцями. Судами враховано, що Запорізькою ТПП видано сертифікат, яким засвідчено настання форс-мажорних обставин, які унеможливили повернення валютної виручки ТОВ "Торговий Будинок "Новаагро" у строки, зазначені в контрактах, укладених з компаніями-нерезидентами.

Також судами враховано, що ТОВ "Торговий Будинок "Новаагро" звернулось до Запорізької торгово-промислової палати та отримало сертифікати про настання форс-мажорних обставин, які унеможливили звернення до суду з позовом про стягнення з A.X. Agroslavinvest s.r.o. заборгованості за контрактами: № 2803/1 від 28.03.2022, № 0510 від 05.10.2022, № 1011/1 від 10.11.2022, № 0711/1 від 07.11.2022.

Суди дійшли висновку про підтвердження належними доказами наявності форс-мажорних обставин та, що такі згідно з пп. 112.8.9 п.1 12 ст. 112 ПК України є  тими  обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Окрім того, суд апеляційної інстанції, з урахуванням  правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.02.2024 року у справі № 420/1538/23, зазначив, що  пеня, нарахована за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті, з 01.01.2021 (дата набрання чинності Законом України «Про внесення змін до ПК України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 № 466-IX) є одним із різновидів пені в розумінні приписів підпункту 14.1.162. пункту 14.1. ст. 14 ПК України, та, відповідно, на неї розповсюджується дія положень абз. 11 п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України, який передбачає, що протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідачем подано касаційну скаргу на рішення судів першої та апеляційної  інстанцій, в якій він просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з`ясування судами обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків судів обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Підставою касаційного оскарження зазначено пункти перший та четвертий частини 4 статті 328 КАС України, зокрема неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду; а також, зазначено підстави для оскарження, передбачені частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначено,  що судами не враховано, що ТОВ «ТБ «Новаагро» не було надано до матеріалів перевірки  сертифікати Запорізької Торгово-промислової палати: №2300-23-4777 від 21.12.2023, №2300-23-4798 від 21.12.2023, №2300-23-4736 від 15.12.2023, №2300-23-4718 від 13.12.2023, що свідчить про те, що контролюючий орган не мав можливості врахувати вищезазначені документи при проведенні перевірки (акт перевірки складений 12.12.2023). Таким чином, судом не було прийнято до уваги наступні висновки Верховного Суду, сформульовані в постанові від 05 жовтня 2023 року по справі №520/14773/21.

Також, суб`єктом господарювання було надано до перевірки сертифікати Запорізької Торгово-промислової палати: №2300-23- 4019 від 29.09.2023, №2300-23-4036 від 29.09.2023, які  не свідчать про неможливість зарахування грошових коштів, а також ґрунтуються на приписах нормативно-правових актів, що стосуються діяльності Національного банку України, які не є релевантними. Зокрема, постанова Кабінету Міністрів України №153 від 24.02.2022 року «Про перелік товарів критичного імпорту», стосується операцій імпорту, в той час, як розглядувана справа стосується експорту товарів, тобто взагалі не стосується неможливості зарахування грошових коштів на рахунок Продавця (ТОВ "ТБ "Новаагро"). Крім того, Постанова Правлінням Національного банку України №18 від 24.02.2022 року «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», якою встановлено заборону здійснювати будь-які валютні операції: з використанням російських та білоруських рублів; учасником яких є юридична або фізична особа, яка має місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в російській федерації або в Республіці Білорусь; для виконання зобов`язань перед юридичними або фізичними особами, які мають місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в російській федерації або в Республіці Білорусь. В справі, яка розглядається, згідно Сертифікатів №2300-23-4019 та №2300-23-4036 засвідчено неможливість зарахування грошових коштів на рахунок позивача по контрактах укладених з резидентом Польщі, а валюта розрахунків гривня.

Також судами проігноровано висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 15 червня 2023 року (справа № 910/8580/22), відповідно до якого, ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Форс-мажор (обставини непереборної сили) - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Окрім того, скаржник стверджує про протиправність висновку судів попередніх інстанцій, що пеня нарахована протягом дії карантину підлягає списанню, оскільки такі висновки суперечать правовому висновку, зазначеному в постанові Верховного Суду у складі палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів від 23.07.2024 у справі №240/25642/22, відповідно до якого приписи Податкового кодексу України, якими запроваджено мораторій на певні перевірки та нарахування суми пені не застосовуються до правовідносин, які регулюються положеннями Закону № 247З-VIII.

Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою контролюючого органу для перевірки наведених у ній доводів.

Товариство у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

29 жовтня 2024 позивач направив суду клопотання про закриття касаційного провадження у зв`язку з відсутністю  підстав для відкриття касаційного провадження, оскільки: правовідносини у справі № 520/2941/24 та № 520/14773/21, № 190/8580/22 не є подібними; у позивача виникли легітимні очікування, що неможливість виконання обов`язків, передбачених законодавством у сфері  валютного законодавства, внаслідок дії форс-мажорних обставин звільняє від фінансової відповідальності, що відповідає принципу юридичної визначеності; контролюючий орган не уповноважений  надавати оцінку висновку торгово-промислової палати, який має преюдиційний характер і не потребує надання додаткових доказів; наявність висновку Верховного Суду у справі з  абсолютно  аналогічними обставинами у справах № 520/21174/23, №20/14203/23.

Ухвалoю від 03 лютого 2025 року Верхoвний Суд у складі кoлегії суддів Касаційнoгo адміністративнoгo суду передав справу на рoзгляд судoвoї палати з рoзгляду справ щoдo пoдатків, збoрів та інших oбoв`язкoвих платежів на підставі статей 346, 347 КАС України.

Ухвалoю від 03 лютого 2025 року Верхoвний Суд призначив справу дo касаційнoгo рoзгляду судoвoю палатoю в пoрядку письмoвoгo прoвадження з 27 лютого 2025 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, судова палата зазначає наступне.

Між сторонами немає спору щодо встановленого податковим органом факту порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Натомість, виник спір щодо правомірності нарахування контролюючим органом пені за цим фактом  на підставі Податкового кодексу України та Закону України «Про валюту і валютні операції», оскільки позивач доводив про відсутність його вини в порушенні цих строків.

Щодо застосування Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 №2473-VIII

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ унормовані Законом №2473-VIII, який також встановлює відповідальність за порушення валютного законодавства.

Стаття 13 Закону №2473-VIII (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає особливості встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Так, Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів (частина перша статті 13 Закону №2473-VIII).

Згідно із вимогами частини другої статті 13 Закону №2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) (частина п`ята статті 13 Закону №2473-VIII).

Водночас, частина шоста статті 13 Закону №2473-VIII передбачає, що у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

Отже, у разі зупинення виконання господарської операції, яке зумовлене виникненням форс-мажорних обставин, зупиняється як перебіг строку розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, так і нарахування пені на весь період дії форс-мажорних обставин.

Верховний Суд акцентує увагу, що законодавцем передбачено випадок не застосування фінансової відповідальності у вигляді нарахування пені (зупинення строку нарахування пені) лише у разі виникнення форс-мажорних обставин, які унеможливлюють  виконання контрагентом договору.

Межі повноваження контролюючих органів

Встановлення наявності/відсутності обставин для зупинення перебігу строку розрахунків та відповідно зупинення нарахування пені у  період дії форс-мажорних обставин є функціональними обов`язками контролюючих органів у відповідності до приписів п.п.19-1.1.34 ст. 19-1 ПК України, які повинні визначати суми податкових та грошових зобов`язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у разі встановлення  порушення платником податків валютного законодавства.

Згідно п.п.54.3.3 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, , застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Наявність/відсутність підстав для нарахування грошового зобов`язання встановлюється під час здійснення заходів податкового контролю шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (п.п.62.1.3 ПК України).

Відповідно, у разі проведення перевірки контролюючим органом,  платник податків має право надати контролюючому органу документи на підтвердження, у даному випадку наявності форс-мажорних обставин, та їх впливу на неможливість виконання договірних зобов`язань контрагентом.

Жодним нормативно-правовим актом не обмежено платника податків у надані контролюючому органу будь-яких документів та письмових пояснень на його розсуд, які повинні бути прийняті та ретельно перевірені.

Щодо встановлених термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності

Відповідно до статей 2, 6, 9, 12, 13, 16 Закону № 2473-VIII постановою правління Національного банку України (далі - НБУ) від 02 січня 2019 року № 5 затверджено  Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі - Положення №5).

Згідно із пунктом 21 розділу ІІ вказаного Положення граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Також, відповідно до статті 7 Закону України «Про Національний банк України» 24 лютого 2022 року з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи НБУ прийняв постанову № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі - Постанова №18).

Постановою Правління НБУ № 68 від 04 квітня 2022 року Постанову №18 було доповнено, зокрема пунктами наступного змісту: « 142. Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 90 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року»; « 144. Розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного в пункті 142 цієї постанови, з урахуванням вимог пункту 143 цієї постанови в повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 143 цієї постанови стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в банку в Україні».

В подальшому, до пункту 142 Постанови №18 вносились зміни і з 07 червня 2022 року цифри "90" було замінено цифрами "120", а з 07 липня 2022 року - цифри "120" замінено цифрами "180" (постанови Правління НБУ №113, №142 відповідно).

Таким чином, за загальним правилом експорт товарів має здійснюватися у строки, зазначені у договорах, але не пізніше граничного строку розрахунків, встановленого НБУ, що обчислюється з дня здійснення авансового платежу (попередньої плати). До 05 квітня 2022 року такі граничні строки розрахунків становили 365 календарних днів. З огляду на введення в Україні воєнного стану НБУ змінив граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту. Відповідно до указаних змін у період з 05 квітня 2022 року по 07 червня 2022 року такі строки становили 90 календарних днів, з 07 червня 2022 року по 07 липня 2022 року - 120 календарних днів, з 07 липня 2022 року - 180 календарних днів. При цьому змінені Постановою №18 строки застосовуються лише до операцій, що здійснені з 05 квітня 2022 року.

Щодо застосування  до спірних правовідносин абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.

Відповідно до абз. 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України протягом дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23 липня 2024 року (справа №240/25642/22) сформулював висновок, відповідно до якого, з 01.01.2021 пеня, нарахування якої встановлено частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», за порушення строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, у період дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19), застосовується на загальних підставах і на таку не поширюються положення абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Окрім того, судова палата у зазначеній справі дійшла висновку відносно застосування приписів підпункту 129.9.7 пункту 129.9 статті 129 ПК України (яким встановлено, що пеня не нараховується, а нарахована пеня підлягає анулюванню у випадках, передбачених цим Кодексом) на правовідносини з нарахування пені за порушення граничних строків розрахунків в іноземній валюті, зазначивши, що пеня, як міра відповідальності, яка нараховується за порушення граничних строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, врегульована спеціальним Законом, відповідно на таку (пеню) не розповсюджуються положення підпункту 129.9.7 пункту 129.9 статті 129 Податкового кодексу України, за аналогією з положеннями абз. 11 пункту 52-1 та підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Верховним Судом здійснено відступ від висновку, викладеного в постановах від 15 лютого 2024 року у справі № 420/1538/23 (який помилково застосовано судами попередніх інстанцій), від 28 березня 2024 року у справі № 380/17879/22, від 13 травня 2024 року у справі № 420/11208/23 про неможливість нарахування пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Отже, наявність підстав для відкриття касаційного провадження на підставі пункту першого частини четвертої ст. 328 КАС України підтвердилось під час перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки  суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні неправильно застосував норму матеріального права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

З урахуванням наведеного, є помилковими висновки судів попередніх інстанцій у цій справі про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на нарахування пені в період дії карантину, у відповідності до  абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Щодо підстав для звільнення від відповідальності у зв`язку з випадком надзвичайних та невідворотних обставин  (форс-мажору).

Суди попередніх інстанцій у справі, яка розглядається, однією з підстав для задоволення позову зазначили наявність форс-мажорних обставин, що засвідчувались сертифікатами Запорізьської Торгово-промислової палати України, що відповідно є випадком для звільнення від відповідальності за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Судами встановлено, що  форс-мажорною обставиною, за висновками ТПП, є військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану (обмеження, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, заборон, ведені Правлінням Національного Банку України).

Так, дійсно, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і останній триває до теперішнього часу.

Згідно ч.1 ст.617 ЦК, ч.2 ст.218 Господарського кодексу України та ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Рішенням президії ТПП України 15 липня 2014 року № 40(3) затверджено Регламент засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), який встановлює єдиний порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) в системі ТПП України.

За правилами підпункту 4.2 пункту 4 Регламенту ТПП регіональні ТПП здійснюють засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідно до умов договорів, контрактів, типових договорів, угод тощо між резидентами, норм законодавства, відомчих нормативних актів, органів місцевого самоврядування, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції регіональних торгово-промислових палат / відповідної регіональної ТПП.

Як уже було зазначено, суд першої інстанції, позицію якого підтримав й апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив, зокрема, і з того, що надані Товариством під час перевірки контролюючому органу та суду сертифікати Запорізької Торгово-промислової палати належним чином засвідчують факт форс-мажорних обставин та неможливість вчасного виконання зобов`язань за зовнішньоекономічними контрактами з незалежних від позивача причин, а тому відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності у вигляді нарахування пені.

Ключовими питаннями, які складають межі перевірки судом касаційної інстанції правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права та які слугували підставою передачі справи на розгляд судової палати, є:

1) достатність подання лише довідки (сертифікату) про існування форс-мажорних обставин у конкретно визначеній господарській операції. Тобто, надання у спірних правовідносинах довідці (сертифікату) торгово-промислової палати ознак преюдиційного характеру, та визнання цього документу як достатнього доказу існування форс-мажорних обставин у конкретному випадку, що не вимагає надання додаткових доказів та документів під час проведення перевірки або під час оскарження в судовому порядку її наслідків;

2) необхідність встановлення конкретних обставин впливу непереборної сили у спірних правовідносинах та перевірку цих обставин відповідними доказами, незалежно від наявності сертифікату ТПП;

3) причинно-наслідкового зв`язку між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання.

Під час касаційного перегляду встановлено наявність різної практики Верховного Суду з цих питань.

Так, у постановах Верховного Суду від 22 травня 2024 року (справа №620/14203/23), від 11 вересня 2024 року (справа №520/21174/23), від 15 серпня 2024 року та від 16 січня 2025 року (справа №580/4079/23) висловлено наступну правову позицію.

Положення Закону України «Про валюту та валютні операції» не визначають жодним чином повноважень контролюючого органу на власний розсуд надавати оцінку висновку торгово-промислової палати щодо наявності форс-мажорних обставин, як і не покладають на суб`єкта господарювання обов`язок довести контролюючому органу наявність форс-мажорних обставин, а навпаки - вказується лише про необхідність надати довідку (сертифікат) про існування форс-мажорних обставин у конкретно визначеній господарській операції. Тобто, частина шоста статті 13 Закону "Про валюту та валютні операції" надає у спірних правовідносинах довідці (сертифікату) торгово-промислової палати ознаки преюдиційного характеру, оскільки визначає цей документ як достатній доказ існування форс-мажорних обставин у конкретному випадку, що не вимагає надання додаткових доказів та документів під час проведення перевірки або під час оскарження в судовому порядку її наслідків.

Тобто, Верховний Суд у вищенаведених справах констатував, що на підтвердження існування форс-мажорних обставин необхідно (достатньо) надавати відповідну довідку уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту), що, у свою чергу, вказує на відсутність у контролюючого органу права вимагати від суб`єкта господарювання інші докази на підтвердження факту існування обставин непереборної сили.

Верховний Суд дійшов висновку про відсутність обов`язку у суб`єкта господарювання доводити існування причинно-наслідкового зв`язку між настанням форс-мажорних обставин (введення воєнного стану в Україні) і невиконанням (несвоєчасним виконанням), зокрема, податкових зобов`язань.

Натомість, у постанові від 23.07.2024 (справа № 240/25642/22) Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду виснував, що саме по собі введення воєнного стану в Україні не можна розцінювати як форс-мажорну обставину для неперерахування контрагентом - нерезидентом на рахунки позивача коштів за поставлений товар в межах зовнішньоекономічних контрактів.

Цей висновок обґрунтований тим, що позивач у справі не надав доказів, які б підтвердили настання обставин непереборної сили, які зумовили неможливість виконання нерезидентом своїх обов`язків за контрактом.

Також, після відкриття касаційного провадження у справі, яка розглядається, Верховним Судом у постанові від 12.12.2024 (справа № 380/839/24) від 14.01.2025 (справа № 440/17191/23) з посиланням на постанови Верховного Суду від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18, від 25 січня 2022 року у справі №904/3886/21, від 18 січня 2024 року у справі № 914/2994/22 зазначено, що усталеною є практика Верховного Суду, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру. У разі їх виникнення сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку.

Також зауважено, що Верховний Суд неодноразово вказував (постанови від 05 грудня 2023 року у справі №917/1593/22, від 18 січня 2024 року у справі № 914/2994/22, від 19 серпня 2022 року у справі №908/2287/17 тощо), що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП. Водночас, сертифікат Торгово-промислової палати України не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставина форс-мажору має оцінюватись судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

У постановах від 05 жовтня 2023 року у справі №520/14773/21, від 19 серпня 2022 року у справі №818/2429/18, від 17 червня 2020 року у справі №812/677/17, від 03 вересня 2019 року у справі №805/1087/16 Верховний Суд зазначив, що має встановлюватися (доводитися) вплив обставин непереборної сили, засвідчених відповідними сертифікатами ТПП України, на неможливість платника податку належним чином виконувати свої зобов`язання і на зміну його економічного стану цими форс-мажорними обставинами. Ці фактори мають перебувати у причинно-наслідковому зв`язку.

З наведених вище підходів слідує, шо саме по собі існування форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили) ще не є свідченням того, що безпосередньо вона вплинула на неможливість виконання особою певного зобов`язання за договором чи обов`язку, передбаченого законодавчими та іншими нормативними актами. Такий зв`язок має встановлюватись як шляхом надання сертифіката (довідки) Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП, так і оцінкою  інших належних доказів, що можуть це підтвердити.

Судова палата не вбачає підстав для відступу від висновків, викладених у наведених постановах Верховного Суду.

У розвиток правової позиції, сформульованої Верховним Судом  у зазначених справах, судова палата дійшла висновку, що  сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом неможливості виконання зобовязання, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та характеру зобов`язання.  

Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не змогла виконати ті чи інші зобов`язання.

Про обґрунтованість такого висновку свідчить і аналіз частини шостої статті 13 Закону України №2473, яка передбачає можливість зупинення перебігу строків розрахунків та нарахування пені за їх порушення лише у разі зупинення виконання договору, яке відбувається у зв`язку із виникненням форс-мажорних обставин. Іншими словами, неможливість виконання договору, а відповідно, і звільнення від нарахування пені, має місце у разі впливу форс-мажорних обставин на таку можливість.

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі № 904/6463/14 (3-216гс15))

Такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18, від 25 січня 2022 року у справі №904/3886/21, від 18 січня 2024 року у справі № 914/2994/22, від 05 жовтня 2023 року у справі №520/14773/21, від 19 серпня 2022 року у справі №818/2429/18, від 17 червня 2020 року у справі №812/677/17, від 03 вересня 2019 року у справі №805/1087/16.

Згідно вимог статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати  питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими або додатково перевіряти докази.

Керуючись цими вимогами, судова палата зауважує, що судами попередніх інстанцій не встановлені будь-які обставини непереборної сили, які призвели або могли б призвести до неможливості розрахунків нерезидентами з позивачем, і у Верховного Суду відсутні повноваження встановлювати або вважати доведеними ті обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій.

Відомості, які зазначені в наданих позивачем сертифікатах, носять загальний інформаційний характер та констатують абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні/обов`язку. Неможливість виконання зобов`язання/обов`язку особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства. Обставини військової агресії на території України не є автоматичною, безумовною підставою, яка підтверджує відсутність можливості виконання зобов`язання/обов`язку.

З огляду на наведене, висновок судів попередніх інстанцій, що довідка (сертифікат) торгово-промислової палати має преюдиційний характер та є достатнім доказом існування форс-мажорних обставин у конкретному випадку та як наслідок відсутність у суб`єкта господарювання обов`язку доводити існування причинно-наслідкового зв`язку між настанням форс-мажорних обставин (введення воєнного стану в Україні) і невиконанням (несвоєчасним виконанням), зокрема, податкових зобов`язань, є помилковим.

Саме по собі існування форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили) ще не є свідченням того, що безпосередньо вона вплинула на неможливість виконання особою певного зобов`язання за договором чи обов`язку, передбаченого законодавчими та іншими нормативними актами. Такий зв`язок має доводитись шляхом надання сертифіката (довідки) Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП, а у разі необхідності  -  іншими належними доказами, що можуть підтвердити вплив цих обставин на здатність певною стороною виконати своє зобов`язання.

Окрім того, судова палата зауважує, що позивачем у  період воєнного стану укладались контракти та здійснювалась поставка товару; жодних обставин причинно-наслідкового зв`язку невиконання нерезидентами обов`язків своєчасного розрахунку позивачем не наведено та судами не встановлено; довідки уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного контракту (…) або третьої країни, які б підтверджували виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин, що зумовили неможливість виконання своїх обов`язків за контрактом (…) компанією матеріали справи не містять.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів касаційної скарги відповідача в цій частині та безпідставність доводів позивача.

Водночас, окремо судова палата вважає за необхідне вказати, що у спірних взаємовідносинах норми статті 112 ПК України не є застосовними.

Так, стаття 112 ПК України встановлює загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 112.8 вказаної статті передбачено, що обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є, зокрема, вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору) (п.п 112.8.9.).

Судами попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення у цій справі, було застосовано серед іншого й норми пп. 112.8.9 п.112 ст. 112 ПК України та враховано, що обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору).

З огляду на те, що питання зупинення нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин врегульовано спеціальним Законом України «Про валюту і валютні операції», відповідно на ці правовідносини не розповсюджуються положення підпункту 112.8.9 п.112 ст. 112 ПК України, за аналогією з положеннями абз. 11 пункту 52-1 та підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, про що зазначено у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 23.07.2024 (справа № 240/25642/22).

Щодо факту неможливості подання позову до  A.X. Agroslavinvest s.r.o. ванслідок дії форс-мажорних обставин

Однією із підстав для задоволення позовних вимог судами попередніх інстанцій була врахована неможливість своєчасного звернення позивача до суду про стягнення заборгованості з контрагента-нерезидента та відповідно виникнення самостійної обставини для зупинення нарахування пені. Такі висновки ґрунтуються на встановленій обставині знищення  оригіналів контрактів, укладених позивачем, як продавцем  з A.X. Agroslavinvest s.r.o. (Республіка Словаччина (як покупцем).

Судовим розглядом встановлено, що 29.03.2023 директором ТОВ «ТБ Новаагро» ОСОБА_1 передано оригінали контрактів: № 2803/1 від 28.03.2022, № 0510 від 05.10.2022, № 1011/1 від 10.11.2022, № 0711/1 від 07.11.2022 (контрактів за якими сталося прострочення повернення валютної виручки), представнику Бурлуцького Елеватора, який знаходиться за адресою: Харківська область, Куп`янський район, смт. Великий Бурлук, вулиця Привокзальна, 2-Б.

01 квітня 2023 року близько 23 год. 40 хв. в будівлю Бурлуцкого Елеватору за адресою: Харківська область, Куп`янський район, смт. Великий Бурлук, вулиця Привокзальна, 2-Б сталося влучання ракети, внаслідок якого було зруйновано частину адміністративної будівлі Бурлуцкого Елеватору. За фактом влучання органами досудового розслідування було внесено відомості до ЄРДР про відкриття кримінального провадження №12023221100000888 про вчинення військовослужбовцями російської федерації злочину, передбаченого частиною 1 статті 438 Кримінального кодексу України.

Позивач посилався на те, що у зв`язку з форс-мажорними обставинами, зокрема в результаті влучання ракети, були знищені оригінали контрактів: № 2803/1 від 28.03.2022, № 0510 від 05.10.2022, № 1011/1 від 10.11.2022, № 0711/1 від 07.11.2022, що унеможливило своєчасне звернення до суду про стягнення заборгованості та зупинення строку нарахування пені.

Судами встановлено, що 03 квітня 2023 року директором ТОВ «ТБ Новаагро» видано наказ № 76в про відновлення первинної документації, зокрема контрактів № 2803/1 від 28.03.2022, № 0510 від 05.10.2022, № 1011/1 від 10.11.2022, № 0711/1 від 07.11.2022.

11 червня 2023 року відновлено контракти: № 2803/1 від 28.03.2022, № 0510 від 05.10.2022, № 1011/1 від 10.11.2022, № 0711/1 від 07.11.2022, укладені між ТОВ «ТБ Новаагро» та A.X. Agroslavinvest s.r.o., про що головним бухгалтером підприємства позивача складено звіт про результати відновлення.

Суди дійшли висновку, що дія форс-мажорних обставин, у тому числі знищення оригіналів контрактів внаслідок ракетного обстрілу,  охоплює увесь період нарахування податковим органом пені за порушення граничних строків за операціями з експорту товару, оскільки позивач на підтвердження дії форс-мажорних обставин надав сертифікати ТПП, а також підтвердження їх впливу на права та обов`язки сторін, які передбачені договором, що є підставою для продовження законодавчо встановлених термінів (строків) розрахунків на період дії форс-мажорних обставин та підставою для не нарахування пені на період дії форс-мажорних обставин.

Окрім того, за висновками судів, ці обставини вплинули на факт,  що Товариство не змогло звернутись  до суду з позовом про стягнення з A.X. Agroslavinvest s.r.o. заборгованості за зазначеними контрактами.  

Ці обставини підтверджуються сертифікатами Запорізької ТПП від  № 2300-23-4736 від 15 грудня 2023 року, № 2300-23-4798 від 21 грудня 2023 року, № 2300-23-4777 від 21 грудня 2023 року, № 2300-23-4718 від 13 грудня 2023 року, якими засвідчено, що ТОВ «ТБ Новаагро» не мало змоги подати позов до суду для захисту порушених прав з боку A.X.Agroslavinvest s.r.o. (Республіка Словаччина) про невиконанні ним умов зовнішньоекономічних Контрактів з метою зупинення граничного строку зарахування грошових коштів на рахунок резидента ТОВ  «ТБ Новаагро» у банки України в строки, зазначені в договорах.

Судом також встановлено, що зазначеними сертифікатами засвідчено настання форс-мажорних обставини (обставини непереборної сили): військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану (ракетний обстріл адміністративної будівлі, що призвів до знищення первинних документів); Товариству з обмеженою відповідальністю Торговий Будинок Новаагро щодо обов`язку (зобов`язання), а саме: подання позову до суду для захисту порушених прав з боку A.X.Agroslavinvest s.r.o. (Республіка Словаччина) при невиконанні ним умов зовнішньоекономічних контрактів з метою стягнення з нерезидента A.X.Agroslavinvest s.r.o. заборгованості та зупинення граничного строку зарахування грошових коштів на рахунок резидента ТОВ ТБ НОВААГРО у банки України в строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): з 01 квітня 2023 року по 11 червня 2023 року.

Тобто, факт ракетного обстрілу будівлі елеватора, який призвів до знищення оригіналів контрактів, розцінено судом як форс-мажорна обставина, яка унеможливила своєчасне звернення позивачем до суду про стягнення заборгованості за зовнішньоекономічними контрактами.

Як вже зазначалось, форс-мажорні обставини  у розумінні  ч.1 ст.617 ЦК, ч.2 ст.218 Господарського кодексу України та ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", це обставини непереборної сили,  надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), або обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Статтею 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) встановлено, що  Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобов`язаннях/обов`язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Тобто, чинним законодавством передбачено можливість застосування інституту форс-мажору в двох випадках:

-          або в договірних відносинах, і може бути  підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірних (комерційних) зобов`язань перед іншою стороною;

-          або невиконання обов`язків, які встановлені законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, виконання яких стало неможливим через наявність форс-мажору.

Також у договірних (комерційних) відносинах Законом України «Про валюту та валютні операції», передбачено, що у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується (ч.7 ст.13).

Натомість, звернення до суду з позовною заявою і надання відповідних доказів та обґрунтувань є правом суб`єкта господарювання, а не договірним зобов`язанням. Також чинними законодавчими та іншими нормативними актами не встановлено обов`язку звернення до суду, а відтак випадок ракетного обстрілу будівлі елеватора, який призвів до знищення оригіналів комерційних контрактів, помилково розцінено судами як форс-мажорна обставина, яка є підставою для звільнення від відповідальності за порушення вимог Закону України «Про валюту і валютні операції».

Судами встановлено знищення оригіналів контрактів, що очевидно необхідно розцінювати, як відсутність частини доказів для підтвердження певних обставин. Натомість, позивачем не наведено, а судами взагалі не встановлено обставин (причин), з яких позивач не звернувся до суду навіть за умови знищення оригіналів контрактів.

Зважаючи на викладене у сукупності, судова палата дійшла висновків про помилковість правової позиції судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 351 КАС України).

З огляду на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріально права, судова палата дійшла висновку про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від № 135000705 від 02 січня 2024 року.

Враховуючи такий висновок Верховного Суду, додаткове рішення суду першої інстанції та додаткова постанова суду апеляційної інстанції у цій справі, які є невід`ємною частиною основного рішення суду першої та апеляційної інстанцій, також підлягають скасуванню, адже відмова у задоволенні позовних вимог унеможливлює здійснення розподілу судових витрат, понесених позивачем, шляхом їх відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити, судові витрати, понесені позивачем, розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Будинок "Новаагро" про закриття касаційного провадження.

Касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2024  року, додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року та додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від  19 вересня 2024 року у справі №520/2941/24 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Будинок "Новаагро" до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 135000705 від 02 січня 2024 року залишити без задоволення.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді   

В.П. Юрченко

Л.І. Бившева

Н.Є. Блажівська

І.А. Васильєва

М.М. Гімон                                        

І.В. Дашутін      

І.Л. Желтобрюх

І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова

В.В. Хохуляк

О.О. Шишов

М.М. Яковенко