Постанова Верховного Суду від 12 березня 2024 року у справі № 640/12926/20 (адміністративне провадження № К/9901/25429/21)

https://reestr.court.gov.ua/Review/117598027

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2024 року

м. Київ

справа №640/12926/20

адміністративне провадження № К/9901/25429/21  

Верховний Суд у складі  Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Уханенка С.А.,

суддів: Єресько Л.О., Білак М.В., Губської  О.А., Жука А.В., Загороднюка А.Г., Мартинюк Н.М., Мацедонської В.Е., Мельник-Томенко Ж.М., Прокопенка О. Б., Радишевської О.Р., Смоковича М.І., Соколова В.М.,

розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Вищої школи адвокатури Національної асоціації адвокатів України, про визнання рішення частково нечинним, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2021 року (суддя-доповідач: Оксененко О.М., судді: Лічевецький І.О., Мельничук В.П.),

У С Т А Н О В И В:

І. Історія справи

1. У червні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ; позивач)  звернувся до суду з позовом до Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» (далі - НААУ; відповідач) в особі Ради адвокатів України про визнання нечинними з моменту прийняття пунктів 19, 20, 21, 22, 23 і 25 Порядку підвищення кваліфікації адвокатів України, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 21.09.2019 №111.
2. Ухвалою від 18 червня 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі, а протокольною ухвалою від 05 жовтня 2020 року - залучив до участі в ній як третю особу Вищу школу адвокатури НААУ.
3. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2020 року за клопотанням НААУ в особі Ради адвокатів України зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №640/7169/20. Зобов`язано сторони повідомити суд про набрання законної сили судовим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №640/7169/20.
4. 23 листопада 2020 року і повторно 22 березня 2021 року ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції клопотання про поновлення провадження у справі. На обґрунтування клопотання позивач зазначив про відсутність підстав для зупинення провадження у справі, враховуючи, що підстави позовів у цій справі та у справі №640/7169/20 є різними, і суд не позбавлений можливості встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом цього судового розгляду, до вирішення справи №640/7169/20.
5. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 з тих мотивів, що судове рішення у справі №640/7169/20 не прийнято, тобто не усунуто обставин, які зумовили зупинення провадження у справі.
6. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції про відмову в поновленні провадження у справі, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

7. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2021 року.
8. Прийняте рішення суд апеляційної інстанції обґрунтував тим, що за правилами статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ухвала суду першої інстанції про відмову в поновленні провадження у справі не підлягає оскарженню, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 299 цього Кодексує підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Короткий зміст касаційної скарги

9. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2021 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
10. За доводами позивача, ухвала про відмову в поновленні провадження у справі перешкоджає подальшому провадженню у справі, тому можливість апеляційного оскарження цієї ухвали має забезпечуватися в такому самому порядку, як і ухвали про зупинення провадження у справі, адже юридичні наслідки цих ухвал є однаковими.
11. На обґрунтування своїх доводів ОСОБА_1 послався на Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року №3-рп/2010, від 28 квітня 2010 року №12-рп/2010, від 08 липня 2010 року №18-рп/2010, від 02 листопада 2011 року №13-рп/2011, від 22 квітня 2014 року №4-рп/2014, постанову об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №756/671/16-ц, постанову Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 25 січня 2018 року у справі №910/7505/14, в яких, на думку позивача, у схожих правових ситуаціях викладено правову позицію щодо можливості апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції, які не включені до переліку ухвал, які підлягають оскарженню окремо від рішення суду, проте оскарження яких разом із рішенням суду є неефективним.

Позиція інших учасників справи

12. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити в її задоволенні та залишити оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції без змін. Зазначає, що позивач не оскаржив ухвалу суду першої інстанції про зупинення провадження у справі, а оскарження ним ухвали про відмову в поновленні провадження у справі, яка, відповідно до статті 294 КАС України, не підлягає оскарженню, вказує на зловживання процесуальними правами.

ІІ. Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції

13. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та ухвалою судді-відповідача від 18 листопада 2022 року призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження на 22 листопада 2022 року.
14. Під час касаційного розгляду справи колегією суддів було з`ясовано, що Верховний Суд вже вирішував питання щодо апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову в поновленні провадження у справі.
15. Так, у постанові від 11 червня 2019 року у справі №826/5780/15 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, переглядаючи ухвалу суду апеляційної інстанції, постановлену в порядку пункту 1 частини першої статті 299 КАС України, про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції про відмову в поновленні провадження у справі, дійшов висновку про порушення судом апеляційної інстанції пункту 11 частини першої статті 294 цього Кодексу, з якого випливає можливість оскарження в апеляційному порядку як ухвали суду першої інстанції про зупинення провадження у справі, так і ухвали про відмову в поновлені судового провадження.
16. Натомість у постановах від 18 липня 2019 року у справі №803/173/16, від 23 жовтня 2019 року у справі №803/172/16 і від 22 жовтня 2021 року у справі №806/5175/14 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду висловив іншу правову позицію, згідно з якою ухвала суду першої інстанції про відмову в поновленні провадження у справі не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, оскільки така ухвала не включена до вичерпного переліку ухвал, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду (стаття 294 КАС України).
17. Отже, вказані висновки Верховного Суду, зроблені різними колегіями суддів однієї судової палати Касаційного адміністративного суду, суперечать один одному.
18. Водночас Рішення Конституційного Суду України, об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №756/671/16-ц та Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 25 січня 2018 року у справі №910/7505/14, на які позивач послався в касаційній скарзі, не доводять правильності чи хибності тих чи інших висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, оскільки стосуються оскарження за правилами інших форм судочинства інших видів ухвал, що мають характерні особливості.
19. Не погодившись з висновками Верховного Суду щодо застосування статей 237, 293і 294 КАС Українипри вирішенні питання щодо можливості апеляційного оскарження окремо від рішення суду ухвали суду першої інстанції про відмову в поновленні провадження у справі, які викладені в постановах від 18 липня 2019 року у справі №803/173/16, від 23 жовтня 2019 року у справі №803/172/16 і від 22 жовтня 2021 року у справі №806/5175/14, та, вбачаючи підстави для відступу від них, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ухвалою від 21 листопада 2022 року передала справу на розгляд судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян (далі - судова палата).

ІІІ. Позиція Верховного Суду

20. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, судова палата виходить з такого.
21. Процесуальною перешкодою, яка може виникнути на стадії розгляду справи по суті, є зупинення провадження у справі.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення.

22. Причини, з настанням яких суд зупиняє провадження у справі, визначено у статті 236 КАС України.

У наведеній статті передбачено випадки обов`язкового зупинення провадження у справі та випадки, коли суд має право зупинити провадження у справі (факультативні підстави).

23. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі віднесена процесуальним законом до обов`язкової підстави для зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі (пункт 3 частини першої статті 236 КАС України).
24. Під неможливістю розгляду справи до моменту вирішення іншої справи слід розуміти те, що обставини, які розглядаються у такій іншій справі, не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо.

За приписами частини четвертої статті 236 КАС України про зупинення провадження у справі суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена.

25. Можливість оскарження ухвали суду першої інстанції про зупинення провадження у справі передбачена і у пункті 11 частини першої статті 294 КАС України.
26. Із припиненням (усуненням) підстав, що зумовили зупинення провадження у справі, розгляд і вирішення адміністративної справи поновлюється/продовжується.

За змістом статті 237 КАС України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу.

27. Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що КАС Українинаділяє учасників справи правом оскаржити ухвалу щодо зупинення провадження у справі.
28. Крім того, процесуальний закон визначає право учасників справи на звернення до суду із заявою про поновлення провадження, якщо обставини, що викликали зупинення провадження у справі, усунуто. За результатами розгляду такої заяви суд постановляє ухвалу. При цьому, КАС Українине містить положень, якими б передбачалося право учасників оскаржити таку ухвалу до суду.
29. Так, у вказаному випадку судом установлено, що позивачем було подано до суду першої інстанції клопотання про поновлення провадження у справі, за результатами розгляду якої суд першої інстанції постановив ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про поновлення провадження у справі.

Позивач подав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на таку ухвалу.

Суд апеляційної інстанції на підставі пункту 1 частини першої статті 299 КАС України відмовив у відкритті апеляційного провадження з огляду на те, що оскаржувана позивачем ухвала суду першої інстанції не міститься у переліку ухвал, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду, визначені у статті 294 КАС України.

30. Статтею 129 Конституції Українидо основних засад судочинства віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ця засада (принцип) судочинства закріплена й у частині третій статті 2 і статті 13 КАС України.

31. Загальні правила апеляційного оскарження ухвал в адміністративному судочинстві закріплено у частинах другій та третій статті 293 КАС України, відповідно до яких учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
32. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд апеляційної інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.
33. Так, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: 1) забезпечення доказів, відмови в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів; 2) забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, скасування забезпечення позову, відмови у забезпеченні позову, відмови у заміні заходу забезпечення позову або скасуванні забезпечення позову; 3) повернення заяви позивачеві (заявникові); 4) відмови у відкритті провадження у справі; 5) відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності; 6) передачі справи на розгляд іншого суду; 7) відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк; 8) затвердження умов примирення сторін; 9) призначення експертизи; 10) визначення розміру судових витрат; 11) зупинення провадження у справі; 12) залишення позову (заяви) без розгляду; 13) закриття провадження у справі; 14) внесення або відмови у внесенні виправлень у рішення; 15) відмови ухвалити додаткове рішення; 16) роз`яснення або відмови у роз`ясненні судового рішення; 17) відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; 18) відмови у поновленні пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання; 19) відстрочення і розстрочення, зміни або встановлення способу і порядку виконання судового рішення; 20) заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження; 21) повороту виконання рішення суду або відмови у повороті виконання рішення; 22) внесення чи відмови у внесенні виправлень до виконавчого документа, визнання чи відмови у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 23) окрема ухвала; 24) стягнення штрафу в порядку процесуального примусу; 25) накладення штрафу та інших питань судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, постановлених судом відповідно до статті 382 цього Кодексу; 26) відмови у відкритті провадження за заявою про відновлення втраченого судового провадження; 27) відновлення або відмови у відновленні повністю або частково втраченого судового провадження.
34. Таким чином, процесуальним законом закріплено два окремі юридичних механізми оскарження ухвал суду першої інстанції: окремо від рішення суду щодо ухвал, перелік яких визначено у статті 294 КАС Українита шляхом включення заперечень до апеляційної скарги на рішення щодо ухвал, які не визначені у статті 294 КАС України.
35. Верховний Суд зауважує, що стаття 293 КАС Українимістить застереження щодо неможливості (не допущення) оскарження ухвал окремо від рішення суду, які відсутні у переліку, передбаченому статтею 294 КАС України.  
36. Водночас оскаржувана позивачем у цій справі ухвала суду першої інстанції про відмову у поновленні провадженні у справі не міститься у переліку, визначеному у статті 294 КАС України, що вказує на оскарження позивачем ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку не у спосіб, визначений процесуальним законом.
37. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що в цьому випадку у позивача виникає право на оскарження ухвали суду першої інстанції про зупинення провадження у справі. Більше того, клопотання позивача про поновлення провадження у справі обґрунтовано відсутністю підстав для зупинення провадження. Отже такі доводи позивача фактично вказують на незгоду позивача із постановленням ухвали про зупинення провадження.
38. В іншому випадку законодавець передбачив можливість поставити питання про правомірність ухвали суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі шляхом висловлення заперечень щодо неї та включення їх до апеляційної скарги.
39. Вирішуючи питання щодо можливості/неможливості оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, яка не передбачена статтею 294 КАС України, зокрема ухвали про відмову в задоволенні клопотання про поновлення провадження у справі, Верховний Суд вважає за необхідне звернутися до змістовного тлумачення положень статті 294 КАС Україниу співвідношенні з положеннями Конституції Українита загальними засадами адміністративного судочинства.
40. Так, Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» №1401-VIII від 02.06.2016викладено в новій редакції, зокрема, статтю 129 Конституції України, якою визначаються основні засади судочинства.
41. На відміну від попередньої редакції, якою однією із засад судочинства визначалося «забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом», Конституція України в чинній редакції однією з основних засад судочинства визначає «забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення».
42. Необхідність та мета таких змін розкривається в Пояснювальній записці до проєкту Закону України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", яка розміщена на офіційному порталі Верховної Ради України (URL:https://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=57209&pf35401=373303(дата звернення: 07.03.2024).

У розділі 3.8.  Удосконалення засад здійснення судочинства зазначено, що «…однією з основних засад судочинства передбачено "забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення".

Запропонована нова редакція положення щодо забезпечення права на апеляційний перегляд та касаційне оскарження мінімізує наявні у чинній редакції пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України ризики розширеного тлумачення на рівні закону винятків із цього правила, що у наслідку спричиняє до обмеження конституційного права особи на оскарження судового рішення.

Нова редакція цього положення дасть змогу гарантувати особі право на перегляд справи судом принаймні один раз - в апеляційному порядку. При цьому йдеться не про надання можливості оскаржувати будь-яке судове рішення, а лише про перегляд справи загалом - тобто справи, стосовно якої суд ухвалив рішення по суті спору або стосовно іншого (що не має характеру юридичного спору) питання, яке віднесене законом до компетенції суду.

Отже, рішення, яким завершується розгляд справи, може стати предметом перегляду в суді вищого рівня в апеляційному порядку і подання апеляційної скарги щодо такого рішення не може бути заборонено законом. Водночас законом можуть бути встановлені обмеження чи навіть заборони щодо оскарження в апеляційному порядку окремих процедурних судових рішень».

43. Мета законодавця щодо обмеження можливості оскарження в апеляційному порядку окремих процедурних судових рішень знайшла своє продовження в Законі України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017.
44. Так, у Пояснювальній записці до проєкту Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів"(URL:https://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=61415&pf35401=419150(дата звернення: 07.03.2024) зазначено, що завданням цього законопроєкту є, зокрема,  удосконалення системи апеляційного перегляду справ та перегляду справ за нововиявленими обставинами (розділ 2 Пояснювальної записки), Законопроєктом запроваджуються розумні процесуальні фільтри для оскарження ухвал суду в апеляційному порядку, касаційного оскарження судових рішень, направлення справи на новий розгляд, закріплюються присічні строки для звернення з апеляційною або касаційною скаргою, заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами (розділ 3.7. Пояснювальної записки).  
45. Запроваджені Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» №1401-VIII від 02.06.2016зміни основних засад судочинства знайшли своє відображення у статті 2 КАС України, відповідно до пункту 6 частини третьої якої передбачено, що однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
46. Таким чином, законодавцем послідовно унормовано засади адміністративного судочинства, які спрямовані на обмеження можливості оскарження окремих процедурних судових рішень (ухвал) суду першої інстанції та забезпечення беззастережного права на апеляційний перегляд справи.
47. Такі підходи знайшли відображення в статті 294 КАС України, відповідно до пункту 11 частини першої якої передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо, зокрема, зупинення провадження у справі.
48. Так, згідно зі Словником української мови прийменник «щодо» вживається в таких значеннях: Стосовно до кого-, чого-небудь, відносно когось, чогось// З приводу чого-небудь// Про, за когось, щось// Уживається для вираження особливостей, властивостей, якості кого-, чого-небудь, які характеризуються з боку тих або інших ознак, зв`язків, стосунків і т. ін(Словник української мови: в 11 томах / [ред. колег. І.К.Білодід (голова) та ін.]. Київ: Наукова думка, 1970 - 1980, Том 11, 1980. - Стор. 603. - URL:https://sum.in.ua/s/shhodo- https://sum.in.ua/p/11/603/1).
49. Використання в цьому випадку прийменника «щодо» у значенні прийменника «про» підтверджується застосуванням в інших пунктах частини першої статті 294 КАС Україниконкретизації певних видів ухвал суду першої інстанції у залежності від їхніх наслідків:

-          забезпечення доказів, відмови в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів (пункт 1 частини першої статті 294 КАС України);

-          забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, скасування забезпечення позову, відмови у забезпеченні позову, відмови у заміні заходу забезпечення позову або скасуванні забезпечення позову (пункт 2 частини першої статті 294 КАС України);

-          внесення або відмови у внесенні виправлень у рішення(пункт 14 частини першої статті 294 КАС України);

-          роз`яснення або відмови у роз`ясненні судового рішення (пункт 16 частини першої статті 294 КАС України);

-          повороту виконання рішення суду або відмови у повороті виконання рішення (пункт 21 частини першої статті 294 КАС України);

-          внесення чи відмови у внесенні виправлень до виконавчого документа, визнання чи відмови у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (пункт 22 частини першої статті 294 КАС України);

-          відновлення або відмови у відновленні повністю або частково втраченого судового провадження (пункт 27 частини першої статті 294 КАС України).

50. Отже, змістовий аналіз частини першої статті 294 КАС Українидозволяє дійти висновку, що використання законодавцем прийменника «щодо» спрямоване саме на визначення переліку тих ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
51. Відсутність ухвали про відмову у поновленні провадженні у справі у переліку, визначеному у статті 294 КАС України, не є обмеженням права позивача на доступ до суду, оскільки у позивача за процесуальним законом є право на оскарження саме ухвали про зупинення провадження у справі.
52. Отже, відсутність у статті 294 КАС Українипрямої вказівки на можливість апеляційного оскарження ухвали про відмову в задоволенні клопотання  про поновлення провадження у справі в цьому випадку має тлумачитись як неможливість апеляційного оскарження такої ухвали.
53. Таким чином, судова палата не знайшла підстав для відступу від висновку щодо застосування статей 237, 293і 294 КАС Українипри вирішенні питання щодо можливості апеляційного оскарження окремо від рішення суду ухвали суду першої інстанції про відмову в поновленні провадження у справі, які викладені в постановах від 18 липня 2019 року у справі №803/173/16, від 23 жовтня 2019 року у справі №803/172/16 і від 22 жовтня 2021 року у справі №806/5175/14.
54. Водночас судова палата вважає за необхідне відступити від висновку, викладеному в постанові Верховного суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року у справі №826/5780/15, у якій зроблено протилежний висновок щодо застосування статей 237, 293і 294 КАС України.
55. Відступаючи у цій справі від висновків Верховного Суду, які викладено у вказаній постанові, судова палата зазначає, що відповідно до сформованої практики такий перелік судових рішень не є вичерпним.
56. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі №755/10947/17 зазначила, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
57. Отже, Верховний Суд, відступаючи від правової позиції, викладеної в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду, може не вказувати усі такі рішення, оскільки суд відступає від правової позиції, а не від судових рішень.
58. Відповідно до статті 349 КАС Українисуд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
59. Згідно з вимогами статті 350 КАС Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексумежах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
60. За наведених обставин Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що оскаржувана ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2021 постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції у справі, що розглядається, дійшов правильного висновку щодо відмови у відкритті апеляційного провадження, а отже, ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2021 року слід залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Керуючись статтями 345, 353, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2021 року  залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Відповідно до частини третьої статті 355 Кодексу адміністративного судочинства України постанова оформлена суддею Жуком А.В.

Постанова підписана з окремими думками.

Судді С.А. Уханенко Л.О. Єресько   М.В. Білак   О.А. Губська   А.В. Жук   А.Г. Загороднюк   Н.М. Мартинюк   В.Е. Мацедонська   Ж.М. Мельник-Томенко   О.Б. Прокопенко   О.Р. Радишевська   М.І. Смокович   В.М. Соколов