Постанова Верховного Суду від 09 червня 2022 року у справі № 300/1617/20 (адміністративне провадження № К/9901/12675/21)

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/104694594

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2022 року

м. Київ

справа № 300/1617/20

адміністративне провадження № К/9901/12675/21  

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів: Губської О.А., Данилевич Н.А., Жука А.В., Загороднюка А.Г., Калашнікової О.В., Мартинюк Н.М., Мацедонської В.Е., Мельник-Томенко Ж.М., Смоковича М.І., Соколова В.М., Шевцової Н.В.

розглянув у порядку письмового провадження справу

за касаційною скаргою Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) в особі відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області

на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2021   року (головуючий суддя - Кухтей Р.В., судді: Шевчук С.М., Шинкар Т.І.)

у справі №   300/1617/20

за позовом ОСОБА_1

до Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.   Івано-Франківськ) в особі відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області

про визнання протиправними та скасування постанов.

1. ПРОЦЕДУРА
2. У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати постанову ВП №  28672275 від  30  травня 2012 року про стягнення виконавчого збору в розмірі 400  065,46  грн та постанову ВП №  41352175 від 25 грудня 2013 року про відкриття виконавчого провадження по виконанню постанови №  28672275, виданої 30  травня 2012 року.
3. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від  02  грудня 2020 року позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області Пищ Мар`яни Степанівни ВП  №  28672275 від 30 травня 2012 року про стягнення    261   168,31 грн виконавчого збору в розмірі 400  065,46 грн із ОСОБА_1 .

Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області Пищ Мар`яни Степанівни ВП №  41352175 від 25 грудня 2013 року про відкриття виконавчого провадження по виконанню постанови №  28672275, виданої 30  травня 2012 року відділом примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області, про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі           400   065,46 грн.

3. Повний текст судового рішення було проголошено в судовому засіданні за участю сторін, копію рішення відповідач отримав 04 грудня 2020 року.
4. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
5. Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2021 року апеляційну скаргу Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) в особі відділу примусового виконання рішень управління забезпечення виконання рішень в Івано-Франківській області залишено без руху з огляду на те, що не було порушено питання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
6. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2021   року відмовлено у задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
7. У поданій касаційній скарзі, із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, скаржник просить скасувати оскаржувану ухвалу, а також рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
8. Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
9. Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2021 року справу передано на розгляд судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, що розглядає цю справу, у зв`язку з необхідністю відступити від висновків щодо застосування строків подання апеляційної скарги у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, викладених у постановах Верховного Суду від   03   липня 2019 року (справа №   761/20343/18), від 21 лютого 2020 року (справа №   640/4915/19), від 11 червня 2020 року (справа №   640/3859/19), від   24   вересня 2020 року (справа №   300/390/20), від 25 лютого 2021 року (справа №   520/6758/2020).
10. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
11. Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суддя апеляційного суду керувався тим, що її подано з пропуском строку на апеляційне оскарження, встановленого частиною шостою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також тим, що відповідач не порушує питання про поновлення такого строку. Цей недолік має бути усунено шляхом надсилання на адресу суду вмотивованої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з наведенням поважності підстав його пропуску.    
12. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції враховував положення статті 287 КАС України у сукупності з положеннями пункту 1 частини другої статті 295 КАС України, тобто десятиденний строк розраховано з моменту отримання повного тексту судового рішення (відповідно до штампу вхідної кореспонденції - 10 грудня 2020 року).
13. Колегія суддів оцінила критично доводи скаржника про те, що суд першої інстанції, роз`яснюючи порядок і строки оскарження судового рішення, в резолютивній частині зазначив загальні строки на апеляційне оскарження та правила їхнього обчислення, оскільки скаржник є юридичною особою і має бути обізнаний із нормами законодавства про порядок і строки оскарження цієї категорії справ.  
14. Також суд апеляційної інстанції вказав, що скаржник не зазначив причин, які об`єктивно унеможливлюють учинення процесуальної дії у встановлений строк та які підтверджували б поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення в межах розумного строку.

III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

14. Відповідач у касаційній скарзі наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції, відмовивши у поновленні пропущеного строку на апеляційне оскарження, порушив принцип правової визначеності та право на справедливий судовий розгляд відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
15. За переконанням скаржника, останнім днем для подання апеляційної скарги на рішення окружного суду у цій справі є 04 січня 2021 року, на підтвердження чого він зосереджує увагу на резолютивній частині рішення, у якій зазначено про подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
16. Позивач відзив на касаційну скаргу не надіслав.
17. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
18. Верховний Суд, перевіривши й обговоривши доводи касаційної скарги, з огляду на межі касаційного перегляду, встановлені статтею 341 КАС України, вважає за доцільне зазначити таке.
19. На стадії касаційного провадження спірним питанням є дотримання строку подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, ухваленого за правилами, визначеними статтею 287 КАС України, яка передбачає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
20. Відповідно до статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
21. За приписами частини першої статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
22. Статтею 295 КАС України визначено строк на апеляційне оскарження, який становить тридцять днів на рішення суду з дня його проголошення (частина перша).
23. Згідно з частиною першою статті 287 КАС   України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
24. Частиною шостою статті 287 КАС України встановлено порядок апеляційного оскарження у цій категорії справ, а саме апеляційні скарги на судові рішення можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
25. Івано-Франківський окружний адміністративний суд 02 грудня 2020 року у відкритому судовому засіданні розглянув справу №   300/1617/20 в порядку спрощеного позовного провадження за участю представників сторін з проголошенням повного тексту судового рішення, про що не заперечував відповідач.
26. У резолютивній частині цього рішення вказано: «Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі».
27. Скориставшись правом на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, відповідач      04 січня 2021 року через суд першої інстанції подав апеляційну скаргу посилаючись на встановлений судом першої інстанції загальний строк оскарження судового рішення, а також зазначив, що відповідно до вимог статей 120 та 295 КАС   України ця дата є останнім днем строку для подання апеляційної скарги.
28. Верховний Суд не погоджується з таким твердження відповідача, оскільки строк на апеляційне оскарження у цій категорії справ установлений частиною шостою статті 287 КАС України.
29. Верховний Суд також вважає помилковим застосування та роз`яснення загального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій категорії справ. Вказаний у КАС України спеціальний строк (десять днів) на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції визначено у цій категорії справ законом. За наявності встановлення поважних причин адміністративний суд може поновити пропущений строк на апеляційне оскарження судового рішення.  
30. У цій справі стосовно роз`яснення судом першої інстанції у категорії термінових адміністративних справ загальних строків на оскарження судового рішення, а не спеціальних, встановлених, зокрема, статтею 287 КАС України, сторона мала легітимні очікування на можливість оскарження судового рішення саме у встановлений судом строк - тридцять днів.  
31. У Рішенні Другого сенату Конституційного Суду України від   07   квітня 2021   року у справі        №1-р(II)/2021 зазначено, що принцип правомірних (легітимних) очікувань є складовим елементом загального принципу юридичної визначеності та виражає ідею, що «органи публічної влади повинні не лише додержуватися приписів актів права, а й своїх обіцянок та пробуджених [у особи] очікувань. Згідно з доктриною леґітимних очікувань - ті, хто чинить добросовісно на підставі права, яким воно є, не повинні відчувати краху надій щодо своїх леґітимних очікувань» [спеціальне Дослідження Європейської Комісії «За демократію через право» (Венеційська Комісія) «Мірило правовладдя» CDL-AD(2016)007, пункт II.B.5.61].
32. З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції повинен ураховувати зумовлені роз`ясненням суду першої інстанції легітимні очікування відповідача щодо права на звернення до суду з апеляційною скаргою у встановлений судом тридцятиденний строк, а отже необхідно вказати, що суд помилково не взяв до уваги обґрунтування заяви відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження.
33. Водночас, вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску строку подання апеляційної скарги, твердження суду про те, що апелянт - це юридична особа, а отже, повинен бути обізнаний із нормами законодавства про порядок і строки оскарження категорії справ, пов`язаних з оскарженням рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, також є помилковим.
34. Пунктом 2 частини третьої статті 2, статтею 8 КАС України встановлено, що одним із основних засад (принципів) адміністративного судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
35. Ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, Верховний Суд вважає, що, незважаючи на суб`єктний склад сторін в адміністративному процесі, спеціальний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій категорії справ встановлений законом (десятиденний), є імперативним та обов`язковим для його застосування у цій категорії справ. У разі пропуску такого строку може порушуватись питання про його поновлення (частина третя статті 295 КАС України).
36. Принцип рівності перед законом і судом знаходить конкретне втілення у формуванні правового статусу суб`єкта адміністративного процесу й полягає в тому, що кожний його учасник має права та обов`язки, що є адекватними його процесуальному становищу. Одна сторона не повинна бути у привілейованому чи дискримінаційному становищі щодо іншої сторони. Суди у свою чергу також повинні застосовувати однаковий підхід під час вирішення питання про поновлення процесуального строку.
37. У той же час слід звернути увагу на необхідність подання апелянтом умотивованої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням підстав для його поновлення.
38. Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду доходить висновку у цій категорії справ про необхідність застосування спеціального десятиденного строку, встановленого частиною шостою статті 287 КАС України, незалежно від суб`єкта звернення з апеляційною скаргою. У разі пропуску строку на апеляційне оскарження він може бути поновлений за заявою сторони.
39. Висновок, сформований у постановах Верховного Суду від 03 липня 2019  року (справа №  761/20343/18), від 21 лютого 2020 року (справа № 640/4915/19), від 11 червня 2020 року (справа №  640/3859/19), від 24 вересня 2020 року (справа № 300/390/20), відповідно до якого апелянт не допустив необ`єктивного зволікання з поданням апеляційної скарги у цій категорії справ, де суд першої інстанції роз`яснив загальні, а не спеціальні строки на апеляційне оскарження рішення, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду вважає правильним та не вбачає підстав для відступлення.
40. За наведеного правового регулювання та обставин справи Верховний Суд вказує на допущення судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
41. Таким чином, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.
42. Пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
43. Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
44. Також необхідно зосередити увагу на помилковому посиланні суду апеляційної інстанції на те, що справу розглянуто в порядку письмового провадження, а рішення отримано апелянтом              10 грудня 2020 року з огляду на те, що Івано-Франківський окружний адміністративний суд розглянув справу у відкритому судовому засіданні за участю сторін.
45. Щодо зазначеної у касаційній скарзі вимоги про скасування рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, то колегія суддів Верховного Суду звертає увагу скаржника на положення частини першої статті 328 КАС України, відповідно до якого учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції лише після апеляційного перегляду справи.
46. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 345, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) в особі відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області задовольнити частково.

Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року у справі №300/1617/20 - скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач                                                                                  М.В. Білак

Судді                                                                                                   О.А. Губська  

                                                                                                           Н.А. Данилевич  

                                                                                                           А.В. Жук

                                                                                                           А.Г. Загороднюк  

                                                                                                           О.В. Калашнікова  

                                                                                                           Н.М. Мартинюк  

                                                                                                           В.Е. Мацедонська  

                                                                                                           Ж.М. Мельник-Томенко

                                                                                                           М.І. Смокович  

                                                                                                           В.М. Соколов  

                                                                                                           Н.В. Шевцова