ВЕРХОВНИЙ СУД

https://reyestr.court.gov.ua/Review/117402180

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/17615/20

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Васьковського О.В., Вронської Г.О., Дроботової Т.Б., Кібенко О.Р., Пєскова В.Г., Рогач Л.І., Чумака Ю.Я.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - АТ «НАК «Нафтогаз України», скаржник)

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 (головуючий суддя - Козир Т. П., судді: Кравчук Г. А., Коробенко Г. П.)

у справі №910/17615/20

за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут»

про стягнення 1 983 151 348,29 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Причиною звернення АТ «НАК «Нафтогаз України» до суду була наявність/відсутність підстав щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» (далі - ТОВ Київоблгаз Збут») 1 983 151 348,29 грн через неналежне виконання зобов`язання за договором купівлі-продажу природного газу.

Перед судом постало питання про те, чи належить до повноважень господарського суду встановлення факту чинності чи нечинності постанови Кабінету Міністрів України, що має значення для вирішення цієї справи, та чи зумовлює розгляд цього питання адміністративним судом обов`язкове зупинення провадження у господарській справі на підставі пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. АТ «НАК «Нафтогаз України» звернулось до суду з позовом до ТОВ «Київоблгаз Збут» про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу від 05.11.2018 №18-520-Н (далі -Договір) у розмірі 1 983 151 348,29 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором щодо оплати природнього газу, переданого за період з жовтня 2019 року по липень 2020 року, внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість у заявленому до стягнення розмірі.

1.3. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що оспорює фактичні обсяги споживання природного газу, визначені в актах приймання-передачі у спірний період, та стверджує, що вони є завищеними. Також відповідач вказує на наявність передплати на його рахунку, яку позивач не врахував, заперечує проти ціни, за якою продавався природній газ, та зазначає про наявність заборгованості з оплати пільг та субсидій за рахунок державних субвенцій.

1.4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ «Київоблгаз Збут» на користь АТ «НАК «Нафтогаз України» 1 983 151 348,19 грн суми основного боргу та 735 700 грн витрат по сплаті судового збору; у задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Окрім цього, суд не взяв до уваги посилання відповідача на наявність переплати за іншими договорами, наголосивши, що предметом спору є заборгованість виключно за договором № 18-520-Н за період з жовтня 2019 року по липень 2020 року. Виконання та укладення інших договорів не є предметом розгляду в цій справі.

1.5. ТОВ «Київоблгаз Збут» подало апеляційну скаргу, у якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 у справі №910/17615/20 та ухвалити нове рішення, яким закрити провадження у справі.

1.6. В апеляційний скарзі відповідач зазначав, що провадження підлягає закриттю у зв`язку із включенням його до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу. Також вказав, що сторони не визначили суму основного боргу через оспорювання фактичних обсягів споживання, визначених в актах приймання-передачі (справа №911/3199/20) та наявна переплата відповідача за договором, оскільки відповідач закуповував природний газ для населення, у тому числі для споживачів без газових лічильників, тому виникла різниця у вартості природного газу, спожитого населенням за нормами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.1996 №619, та вартістю природного газу, спожитого населенням за нормами, по яких не допускається заборгованість відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 №143.

2. Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

2.1. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 зупинене апеляційне провадження у справі №910/17615/20 на підставі пункту 5 частини першої статті 277 ГПК України до набрання законної сили судовим рішенням у справі №640/3438/21.

2.2. Апеляційний суд виходив з того, що подальший розгляд цієї справи неможливий до набрання законної сили рішенням суду у справі №640/3438/21 за позовом АТ «НАК «Нафтогаз України» до Кабінету Міністрів України про визнання протиправним і нечинним абзацу 4 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 №143 «Питання споживання природного газу» з підстав прийняття цієї постанови відповідачем з перевищенням повноважень та її невідповідністю закону. Рішення у вказаній справі безпосередньо впливає на спірні правовідносини сторін та розмір заявлених позовних вимог у цій справі №910/17615/20. Господарський суд в межах вирішення даного спору не може самостійно встановити обставини, які є предметом розгляду адміністративного суду у справі №640/3438/21.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. АТ «НАК «Нафтогаз України» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 та направити справу до Північного апеляційного господарського суду для продовження її розгляду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Позивач звернувся з касаційною скаргою на підставі частини другої статті 287 ГПК України, вказавши, що:

- неправильно застосовані норми матеріального права, а саме: пункт 2 постанови КМУ від 27.02.2019 № 143 (встановлено, що не нараховуються постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів заборгованість за природний газ в межах норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою КМУ від 08.06.1996 № 619;

- порушені норми процесуального права. а саме пункт 5 частини першої статті 227 ГПК України.

4.2. Доводи скаржника в частині порушення норми процесуального права зводяться до того, що:

- метою зупинення провадження є встановлення обставин, що не можуть бути встановлені в межах справи, що зупиняється, у протилежному випадку зупинення провадження є незаконним. Натомість, питання чинності абзацу 4 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 №143 не підпадає під визначення «обставин», а стосується виключно застосування норми права до спірних відносин, що є компетенцією суду, не обмеженою певними межами розгляду справи. Тобто, в даному випадку відсутня така обов`язкова складова зупинення, як неможливість встановлення певних обставин в межах даної справи;

- наявні у матеріалах справи докази дозволяють суду оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, і до яких належать: дійсність договірних відносин; зміст обов`язків сторін, у тому числі строки оплати; факт поставки товару, його обсяг, ціна; обсяг розрахунків; належність виконання своїх обов`язків кожною зі сторін. Встановивши ці обставини, суд має дослідити їх відповідність діючому законодавству в сфері відносин з постачання природного газу.

Апеляційний суд не навів належних доводів здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

- питання впливу постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 №143 на договірні відносини із реалізації природного газу було предметом розгляду У Верховному Суді, який у постанові від 30.06.2022 у справі № 910/9617/20 сформував висновок, який зводиться до того, що вказана постанова Кабінету Міністрів України ніяким чином не може впливати на договірні відносини сторін та не може змінювати вартість або обсяг поставленого природного газу відповідачу.

5. Позиція інших учасників справи, викладена у відзиві на касаційну скаргу

5.1.ТОВ «Київоблгаз Збут» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення.

5.2. Доводи відповідача зводяться до того, що у цій справі суд самостійно не може встановити факт чинності або нечинності абзацу 4 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 №143, так як це питання виходить за межі юрисдикції господарського суду, а тому прийняте рішення у справі №640/3438/21 матиме значення для вирішення даної справи.

5.3. Крім цього, відповідач стверджує, що наявні всі підстави для закриття касаційного провадження у справі №910/17615/20 відповідно до пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України, у зв`язку із тим, що Верховний Суд у постановах від 27.10.2021 у справі №908/2422/20 та від 11.10.2021 у справі №904/1210/18 викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі.

6. Надходження касаційної скарги на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

6.1. Ухвалою Верховного Суду від 13.07.2023, зокрема, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «НАК «Нафтогаз України» на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 у справі №910/17615/20 та вирішено розгляд касаційної скарги здійснити у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам параграфу 1 глави 2 Розділу IV ГПК, Верховний Суд дійшов висновку про відкриття касаційного провадження у справі №910/17615/20 з підстави, передбаченої абзацом другим частини другої статті 287 ГПК.

6.2. Ухвалою від 15.08.2023 колегія суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду передала справу №910/17615/20 на розгляд Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду.

6.3. Мотивувавши передачу тим, що ключовим доводом касаційної скарги є відсутність підстав для зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили рішенням суду у справі №640/3438/21 за позовом АТ «НАК «Нафтогаз України» до Кабінету Міністрів України про визнання протиправним і нечинним абзацу 4 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 №143 «Питання споживання природного газу».

6.4. Колегія суддів вважає, що підставою зупинення провадження за пунктом 5 частини першої статті 227 ГПК України може бути об`єктивна неможливість суду встановити та оцінити певні конкретні обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору на підставі наявних у матеріалах справи доказів, неможливість здійснити перевірку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, відповідно до викладених у ньому висновків.

6.5. Тож вирішення судом питання про зупинення провадження необхідно здійснювати з урахуванням предмета та підстав позову, зокрема у цьому випадку варто враховувати: (1) встановлені судом обставини та підстави для стягнення заявленої позивачем заборгованості та/або нарахованих пені, 3% річних та інфляційних втрат, зважаючи на укладений сторонами договір купівлі-продажу природного газу, з урахуванням додаткових угод до нього, та актів приймання передачі природного газу; (2) здійснення позивачем відповідних нарахувань з урахуванням абзацу 4 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 №143 та необхідність застосування цієї постанови до спірних правовідносин сторін (рішення у цій справі №910/17615/20 не містить посилання на те, що розрахунок заборгованості здійснено позивачем з урахуванням цієї постанови та/або про необхідність її зменшення на підставі її положень; відповідні обставини не були встановлені й апеляційним судом).

6.6. В контексті зазначеного колегія суддів виходить з того, що апеляційний суд при перегляді справи також повинен був проаналізувати зазначені відповідачем підстави в обґрунтування необхідності застосування до спірних правовідносин абзацу 4 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 №143 з урахуванням здійсненої відповідно до статті 86 ГПК оцінки наявних у справі доказів на предмет можливості встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

6.7. Відповідач, в свою чергу, стверджує, що об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи №640/3438/21 полягає у тому, що суд самостійно не може встановити факт чинності або нечинності вказаної постанови Кабінету Міністрів України, вказуючи, зокрема, на те, що у справах №904/1210/18 та №908/2422/20, які є подібними з цією справою, Верховний Суд підтримав необхідність їх зупинення до вирішення справи №640/3438/21.

6.8. Колегія суддів вважає за необхідне відступити від наведених висновків (позиції щодо правильності зупинення провадження у справах про стягнення заборгованості та/або пені, 3% річних та інфляційних втрат до набрання законної сили судовим рішенням у справі №640/3438/21), викладених у вищезгаданих постановах, з огляду на таке.

6.9. Зупиняючи апеляційне провадження як у цій справі №910/17615/20, так й у справах №904/1210/18 та №908/2422/20, з чим погодився Верховний Суд у своїх постановах від 11.10.2021 та від 27.10.2021 відповідно, апеляційні суди виходили з того, що АТ «НАК «Нафтогаз України» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та нечинним з моменту прийняття абзацу 4 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 №143. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.02.2021 відкрито провадження у справі №640/3438/21, наразі розгляд справи №640/3438/21 триває. У зв`язку з цим суди вважали наявними підстави для зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №640/3438/21.

6.10. Колегія суддів Верховного Суду, зважаючи на предмет позову у цій справі виходить з того, що предметом дослідження є встановлення обставин і підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу та додаткових угод до нього. Отже, встановленню підлягають саме обставини невиконання (неналежного виконання у випадку заявлення вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат) відповідачем зобов`язань щодо оплати отриманого природного газу, які апеляційний суд в силу приписів статті 269 ГПК може встановити на підставі наявних у справі і додатково поданих доказів, адже він наділений повноваженнями щодо оцінки доказів у справі та встановлення відповідних обставин/фактів, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, що надає йому можливість самостійно встановити всі обставини справи та ухвалити рішення по суті.

6.11. Питання чинності абзацу 4 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 №143 не підпадає під визначення «обставин», які встановлюються іншим судом, а стосується виключно застосування норми права до спірних відносин. Застосування цієї чинної на час перегляду справи постанови до спірних правовідносин сторін відноситься до компетенції суду, який вправі (зобов`язаний) самостійно встановити, чи розповсюджується її дія на спірні відносини. На переконання колегії суддів, наявність спору стосовно правомірності абзацу 4 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 №143 не свідчить про об`єктивну неможливість здійснення розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції, відповідно не може бути підставою для зупинення провадження у цій справі на підставі пункту 5 частини першої статті 227 ГПК, який, зокрема, містить виключення щодо обов`язку суду зупиняти провадження у справі, у зв`язку з об`єктивною неможливістю розгляду справи, а саме у випадку коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

6.12. Отже, колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку (позиції щодо зупинення провадження), що міститься у постановах від 11.10.2021 у справі №904/1210/18 та від 27.10.2021 у справі №908/2422/20 з вищенаведених підстав, а також, враховуючи наявність протилежної позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 14.09.2022 у справі №903/834/20 (у справі за подібних правовідносин та правового регулювання було задоволено касаційну скаргу АТ «НАК «Нафтогаз України»; скасовано ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.06.2022 у справі №903/834/20, справу передано до Північно-західного апеляційного господарського суду для продовження розгляду), щодо правомірності зупинення провадження у справі у подібних правовідносинах до вирішення справи №640/3438/21, предметом розгляду якої є протиправність та нечинність абзацу 4 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 №143.

6.13. Ухвалою об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.08.2023 справу №910/17615/20 прийнято до розгляду.

6.14. Персонально-кількісний склад об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду змінився у зв`язку з закінченням повноважень суддів Баранця О.М. та Булгакової І.В. у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, відповідно до протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи від 12.09.2023, 15.11.2023, 01.12.2023, 19.12.2023, 01.02.2024 та 26.02.2024, які міститься у матеріалах справи.

7. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.2. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

7.3. Відповідно до частини третьої статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

8.1. Розумний строк судового розгляду є невід`ємним елементом права на справедливий судовий розгляд, який безпосередньо закріплений в пункті 1 статті 6 ЄКПЛ. При тлумаченні поняття «розумні строки» ЄСПЛ визначив момент початку та закінчення цих строків, а також вивів критерії, які повинні враховуватися при оцінці певного строку як розумного, а саме: складність справи, важливість для заявника питання, що розглядається судом, поведінка заявника, поведінка державних органів.

8.2. За частиною першою статті 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Водночас, як верховенство права, так і розумність строків розгляду справи судом належить до основних засад (принципів) господарського судочинства за частиною третьою цієї ж статті.

8.3. Аналізуючи питання зупинення провадження у господарській справі, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду виходить з того, що цей правовий інструмент процесуального законодавства зумовлює тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи та щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

8.4. Глава 8 розділу ІІІ ГПК України містить норми, які регулюють залишення позову без розгляду, зупинення і закриття провадження у справі.

8.5. Зупинення провадження у справі зупиняє перебіг процесуальних строків (частина перша статті 117 ГПК України), який продовжується з дня поновлення провадження у справі (частина друга статті 117 ГПК України), а самі випадки, які регламентують зупинення провадження у справі чітко передбачені статтями 227, 228 ГПК України і є вичерпними.

8.6. Положення статті 227 ГПК України передбачають обов`язок суду зупинити провадження у справі.

8.7. Пункт п`ятий частини першої статті 227 ГПК України визначає, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках: об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

8.8. Провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи (пункт четвертий частини першої статті 229 ГПК України).

8.9. Досліджуючи питання дотримання судом під час зупинення провадження норм процесуального права, зокрема, пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України Верховний Суд виходить з системного аналізу цього пункту через призму завдань та основних засад господарського судочинства, закріплених у частині першій, пунктах 1, 4, 10, 11 частини третьої статті 2 ГПК України, а також умов застосування цього пункту, якими є:

- об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи; тобто, неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються судом у іншій справі;

- пов`язаність справи з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення;

- обґрунтованість судового рішення, в якому має бути проаналізовано, чи дійсно від наведених обставин залежить вирішення спору в цій справі, та належно мотивовано, що зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи зумовлюється виявленням в ній саме обставин, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено і саме це і є першопричиною перешкоди у здійсненні правосуддя в справі, що зупиняється.

8.10. Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

8.11. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду вважає за необхідне виснувати, що: по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення.

8.12. Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі з огляду на вимоги пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати:

- чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства;

- чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі.

8.13. Вказаний висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду узгоджується із постановою Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 у справі №357/10397/19.

8.14. Водночас, за приписами пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

8.15. Як вже зазначалось, предметом позову у справі, що розглядається, є стягнення з відповідача заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу за період з жовтня 2019 року по липень 2020 року, внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість у розмірі 1 983 151 348,29 грн.

8.16. Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції встановив такі істотні обставини: наявність договірних відносин, зміст обов`язків сторін, в тому числі строки та порядок оплати, обсяг та вартість переданого газу, факт оплати, здійсненої відповідачем.

8.17. Ухвалюючи зупинити провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №640/3438/21 про визнання протиправним і нечинним абз. 4 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 №143 "Питання споживання природного газу", суд апеляційної інстанції у цій справі керувався тим, що вказаний пункт прямо впливає на розрахунки між сторонами у даній справі, проте ухвалою Окружного адміністративного суду від 19.02.2021 у справі №640/3438/21 відкрито провадження за позовом НАК «Нафтогаз України» до Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та нечинним абз. 4 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 №143 "Питання споживання природного газу", з підстав незаконності постанови та прийняття її з перевищенням повноважень.

8.18. За висновком суду, вказане рішення безпосередньо впливає на спірні правовідносини сторін та розмір заявлених позовних вимог у даній справі, а господарський суд в межах вирішення даного спору не може самостійно встановити обставини, які є предметом розгляду адміністративного суду у справі №640/3438/21.

8.19. Відповідно до статті 1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.

8.20. За частиною першою статті 5 цього Кодексу кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

8.21. Статтею 265 КАС України визначені наслідки визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним. Так, за частиною другою цієї статті нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

8.22. Таким чином, процесуальним законодавством регламентовано порядок втрати чинності нормативно-правового акту в разі визнання його протиправним, а саме: з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду і практика щодо застосування положень частини другої статті 265 КАС України Верховним Судом є сталою. Так, у постанові від 21.09.2021 у справі №910/10374/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала: "Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова №662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10.12.2014, втратила чинність (у частині) 22.02.2017 з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі №826/20084/14".

8.23. Тобто, визнання постанови Кабінету Міністрів України нечинною означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

8.24. Наведеного суд апеляційної інстанції не врахував, а зі змісту ухвали суду не вбачається, яким чином ймовірне у майбутньому визнання нечинною адміністративним судом постанови Кабінету Міністрів України впливатиме на зміст правовідносин, що виникли та існували між сторонами у цій справі у попередній до втрати чинності цим актом період, обсяг та оцінку конкретних обставин, що мають суттєве значення для справи враховуючи предмет та підстави цього позову.

8.25. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати також приймає до уваги і зважує на те, що під час розгляду справи про визнання протиправним та нечинним нормативного-правового чи індивідуального акта суд адміністративної юрисдикції з`ясовує питання законності чи незаконності прийняття такого акта.

8.26. Під час ухвалення рішення адміністративний суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються (частина перша статті 244 КАС України). Відповідно, за загальним правилом, враховуючи приписи статті 264 КАС України, обставини, які з`ясовуються адміністративним судом під час ухвалення рішення у справі щодо оскарження нормативно-правового акта, зокрема, Кабінету Міністрів України, стосуються законності такого акта та порядку його прийняття, що не належать до обставин справи господарської юрисдикції.

8.27. Об`єднана палата, констатуючи вказане, звертається до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.06.2022 у справі №520/2098/19, у якій Велика Палата зазначила про те, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).

8.28. Питання застосовності (незастосовності) до встановлених господарським судом обставин справи певного нормативно-правового акта як джерела права жодним чином не належить до обставин господарської справи, які входять до кола доказування у справі та не є фактами, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, а підлягає вирішенню судом в порядку частини шостої статті 11 ГПК України.

8.29. Отже, в цій справі апеляційний господарський суд допустив не вірне тлумачення та не у повній мірі дотримався вищенаведених процесуальних норм та зупинив провадження у справі до вирішення в адміністративній справі спору щодо визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту, визначивши його чинність та дію як обставину, яка підлягає з`ясуванню в цьому випадку. Однак вирішення питання про чинність / нечинність нормативного-правового акту не є підставою для зупинення провадження в господарській справі, адже господарський суд в межах вирішення господарського спору не лише може, але й зобов`язаний самостійно, дотримуючись завдань та принципів господарського судочинства, закріплених у статті 2 ГПК України, в тому числі змагальності та диспозитивності, встановити обставини, які є предметом доказування у ній, застосувати джерела права та розглянути спір у відповідності зі статтями 2 та 11 ГПК України.

8.30. Об`єднана палата висновує, що не може свідчити про об`єктивну неможливість розгляду справи про стягнення заборгованості за договорами купівлі-продажу природного газу та/або пені, 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання договірних зобов`язань до вирішення іншої справи, у даному випадку до вирішення справи №640/3438/21, оскільки підставами зупинення у такому випадку може бути неможливість суду встановити та оцінити певні конкретні обставини - факти, що мають суттєве значення для вирішення цього спору на підставі наявних у матеріалах справи доказів, неможливість здійснити перевірку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, відповідно до викладених у ньому висновків.

8.31. Водночас, відповідно до частин сьомої, восьмої статті 11 ГПК України у разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили; у разі невідповідності правового акта міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує міжнародний договір України. Отже, якщо суд дійде висновку про таку невідповідність під час розгляду справи, правовідносини в якій виникли до набрання законної сили рішенням суду про визнання протиправним та нечинним нормативного-правового акта, суд не застосовує такий нормативно-правовий акт.

8.32. З огляду на викладене, об`єднана палата дійшла висновку про те, що зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №640/3438/21, здійснене з порушенням приписів пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України, що призведе до безпідставного затягування розгляду справи, нездійснення розгляду справи упродовж розумного строку, що суперечитиме засадам господарського судочинства та вимогам Конвенції.

8.33. Верховний Суд виходить з того, що на відміну від ухвали про зупинення провадження у цій справі, в ухвалі апеляційного суду від 26.07.2021 у справі №904/1210/18 зупинення провадження у справі про стягнення неустойки, річних та пені, нарахованих на прострочення грошового зобов`язання за договором купівлі-продажу природного газу за період з квітня по листопад 2017 року ґрунтувалися на неможливості визначити такі обставини справи, як обсяги газу, реалізованого побутовим споживачам, що й було предметом перевірки правильності застосування норми права у постанові від 11.10.2021 у справі №904/1210/18. Постанова ж від 27.10.2021 у справі №908/2422/20 містить відсилання до постанови від 11.10.2021 у справі №904/1210/18 та зазначає про неможливість надати висновок зі спірного питання, враховуючи специфіку обставин справи.

8.34. У зв`язку з тим, що у зазначених постановах не містилися загальні висновки про застосування пункту 5 частини першої статті 277 ГПК України до випадків оскарження нормативно-правових актів, а результати касаційного перегляду ґрунтувалися на встановлених судами обставинах у конкретній справі, об`єднана палата не вбачає підстави для відступу від постанов Верховного Суду від 11.10.2021 у справі №904/1210/18 та від 27.10.2021 у справі №908/2422/20.

8.35. Окрім вищевикладеного, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду звертає увагу на приписи статті частини третьої статті 195 ГПК України, яка передбачає, що провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-31 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

8.36. Ураховуючи приписи частини третьої статті 195, свідчить про те, що реалізація судом обов`язку зупинити провадження у справі у випадку, передбачених частиною першою статті 227 ГПК України має відбуватись у межах встановленими частиною третьою статті 195 ГПК України.

8.37. Відповідно до частин першої та другої статті 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

8.38. З матеріалів справи №910/17615/20 вбачається, що до ухвалення оспорюваної ухвали, суд апеляційної інстанції розпочав стадію розгляду справи по суті, виходячи з такого.

8.38.1. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 у справі №910/17615/20, зокрема, відкрито апеляційне провадження та розгляд апеляційної скарги призначено на 01.12.2022.

8.38.2. Ухвалою від 01.12.2022 у справі №910/17615/20 розгляд апеляційної скарги відкладено на 22.12.2022, зокрема, у зв`язку з неявкою представника відповідача.

8.38.3. У зв`язку з перебуванням судді Агрикової О.В. на лікарняному, 19.12.2022 призначено повторний авторозподіл за результатом якого визначено склад колегії суддів: Козир Т.П. (головуючий суддя); Коробенко Г.П.; Кравчук Г.А.

8.38.4. З протоколу судового засідання від 22.12.2022 №1139745 вбачається, що судом апеляційної інстанції у складі колегії означеної вище розпочато розгляд апеляційної скарги та оголошено перерву до 07.02.2023.

8.38.5. З протоколу судового засідання від 07.02.2023 №1235087 та відтворенням звукозапису судового засідання вбачається, що суд апеляційної інстанції продовжив слухання справи, з`ясував наявність клопотань, думку сторін щодо них, запропоновано порядок ведення оголошено перерву до 09.03.2023.

8.38.6. Ухвалою від 09.03.2023 призначено розгляд справи на 04.04.2023, оскільки у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги на території міста Києва та всієї України, судове засідання у призначений час не відбулося.

8.38.7. З протоколу судового засідання від 04.04.2023 №1404934 та відтворенням звукозапису судового засідання вбачається, що суд апеляційної інстанції продовжив пояснення, розгляд доводів апеляційної скарги по суті, запитань до сторін, сторони висловили прохання до суду стосовно апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції.

8.39. Отже, суд апеляційної інстанції постановив оскаржувану ухвалу про зупинення провадження у справі 04.04.2023 після початку розгляду справи по суті.

8.40. Ухвалення такого судового рішення з наведеної підстави зупинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України в контексті наведеного вище свідчить про недотримання положень частин третьої статті 195, частин першої та другої статті 270 ГПК України.

8.41. Близькі за змістом правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 01.02.2022 у справі №902/368/16, від 07.09.2023 у справі №910/15380/21, від 13.04.2023 у справі №914/2150/18.

8.42. Наведене свідчить, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права (статті 195, 227 ГПК України), що є підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляд до суду апеляційної інстанції.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі з огляду на вимоги пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати:

9.2. Питання застосовності (незастосовності) до встановлених господарським судом обставин справи певного нормативно-правового акта як джерела права жодним чином не належить до обставин господарської справи, які входять до кола доказування у справі та не є фактами, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, а підлягає вирішенню судом в порядку частини шостої статті 11 ГПК України.

9.3. Вирішення питання про чинність / нечинність нормативного-правового акту не є підставою для зупинення провадження в господарській справі, адже господарський суд в межах вирішення господарського спору не лише може, але й зобов`язаний самостійно, дотримуючись завдань та принципів господарського судочинства, закріплених у статті 2 ГПК України, в тому числі змагальності та диспозитивності, встановити обставини, які є предметом доказування у ній, застосувати джерела права та розглянути спір у відповідності зі статтями 2 та 11 ГПК України.

9.4. Реалізація судом обов`язку зупинити провадження у справі у випадку, передбачених частиною першою статті 227 ГПК України має відбуватись у межах встановленими частиною третьою статті 195 ГПК України.

9.5. Доводи скаржника за результатами касаційного розгляду знайшли своє підтвердження з мотивів, викладених у розділі 8 цієї постанови.

9.6. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

9.7. За таких обставин Суд вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу АТ «НАК «Нафтогаз України», оскаржуване судове рішення скасувати, а справу передати для розгляду до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

10. Судові витрати

10.1. На підставі статті 129, підпункту 4 частини першої статті 315 ГПК України Верховний Суд не розподіляє судові витрати, оскільки не скасовує рішення та не ухвалює нове рішення, не змінює рішення, не переглядає справу у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 300, 308, 310, 314, 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задовольнити частково.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 у справі №910/17615/20 скасувати.

3. Справу №910/17615/20 передати до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т. Малашенкова

Судді І. Бенедисюк

Г. Вронська

О. Васьковський

Т. Дроботова

О. Кібенко

В. Пєсков

Л. Рогач

Ю. Чумак

Постанова ОП КГС ВС від 01 березня 2024 року у справі № 910/17615/20