Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
https://reyestr.court.gov.ua/Review/112967141
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2023 року
м. Київ
cправа № 927/211/22
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Банасько О.О., Булгакова І.В., Васьковський О.В., Дроботова Т.Б., Малашенкова Т.М., Рогач Л.І., Чумак Ю.Я.,
за участю секретаря судового засідання - Шпорт В.В.,
представників учасників справи:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Переробне підприємство "Біомас" - Тіток Д.О.,
Державного підприємства "Новгород-Сіверське лісове господарство" - Радченко О.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Новгород-Сіверське лісове господарство"
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.09.2022 (суддя Демидова М.О.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 (колегія суддів: Станік С.Р., Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Переробне підприємство "Біомас" (далі - ТОВ "Біомас")
до Державного підприємства "Новгород-Сіверське лісове господарство" (далі - Лісове господарство)
про стягнення 2 422 118,11 грн.
СУТЬ СПОРУ
1. ТОВ "Біомас" (продавець) та Лісове господарство (покупець) уклали договір купівлі-продажу спеціалізованого вантажного лісовозу за 2 541 548,11 грн. Договір передбачав розстрочення платежів за товар до 13.09.2019 та право покупця отримати товар у користування після сплати 40% його вартості. Право власності на товар мало перейти до покупця після повної оплати товару.
2. Лісове господарство сплатило на користь продавця 155 000,00 грн (6,1% від вартості товару), але після цього припинило здійснювати платежі. Внаслідок переговорів між сторонами була укладена додаткова угода, відповідно до якої продавець передав покупцеві лісовоз (без маніпулятора) у користування за актом приймання-передачі, а платежі були розстрочені до 06.06.2020. Втім, покупець так і не сплатив решту вартості товару.
3. ТОВ "Біомас" звернулося до суду з позовом до Лісового господарства про стягнення заборгованості за договором, 3% річних та інфляційних нарахувань.
4. Суд першої інстанції рішенням позов задовольнив, суд апеляційної інстанції залишив таке рішення без змін. Лісове господарство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, просило скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове - про відмову у позові.
5. Перед Верховним Судом у цій справі постали питання щодо застосування статей 538, 693, 697 Цивільного кодексу України, а саме:
- що таке попередня оплата товару за договором купівлі-продажу;
- чи має право продавець стягнути з покупця попередню оплату за товар, у розмірі, передбаченому договором купівлі-продажу, якщо продавець ще не передав товар у власність покупця;
6. Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги, виходячи з таких мотивів.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
7. 20.03.2019 ТОВ "Біомас" (як продавець) та Лісове господарство (як покупець) уклали договір купівлі-продажу товару з розстрочкою платежу від 20.03.2019 №15 (далі - Договір №15), за умовами якого:
- в порядку та на умовах, визначених договором, продавець передає, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити на умовах розстрочення платежу товар згідно з специфікацією (додаток до договору №1) з правом користування товаром з моменту оплати 40% його вартості (п.1.1);
- комплектація, стан та опис товару вказані в додатку №1 договору, який є його невід`ємною частиною (п.1.2);
- ціна, кількість та асортимент вказані в специфікації (додаток №1 до договору); загальна вартість договору з ПДВ складає 2 541 548,11 грн (пункти 2.1, 2.2);
- розрахунок за товар згідно договору відповідно до загальної вартості, зазначеної у договорі та специфікації, здійснюється покупцем в національній валюті України шляхом перерахування коштів у безготівковій формі оплати на поточний рахунок продавця з розстрочкою платежу на тринадцять (13) місяців з моменту укладення договору; оплата вартості товару здійснюється покупцем згідно із графіком платежів, доданим до договору (додаток №2) (пункти 3.1, 3.2);
- продавець зобов`язується надати товар у користування протягом п`яти робочих днів з моменту 40% оплати згідно з договором, а покупець зобов`язується розглянути та підписати наданий продавцем акт прийому-передачі товару протягом трьох робочих днів з моменту його отримання; якщо протягом цього строку покупець не підпише акт або не надасть свої зауваження, товар буде вважатись прийнятим і таким, що відповідає умовам договору, що тягне за собою настання юридичних наслідків (пункти 4.1.1, 4.3);
- покупець здійснює прийом товару в користування у присутності представника продавця протягом одного дня після фактичного надходження його покупцю, що підтверджується складанням акту прийому-передачі товару (п.5.1);
- договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх обов`язків за договором (п.10.1).
8. 20.03.2019 ТОВ "Біомас" та Лісове господарство підписали специфікацію (додаток №1 до Договору №15) та графік платежів (додаток №2 до Договору №15).
9. Згідно із специфікацією сторони дійшли згоди про поставку товару за Договором №15, а саме, спеціалізованого вантажного лісовозу MAN TGS 33.483 у кількості 1 штука загальною вартістю 2 541 548,11 грн з ПДВ.
10. Відповідно до графіку платежів оплата за лісовоз на суму 2 541 548,11 грн здійснюється таким чином:
- не пізніше 20.03.2019 - 10 000,00 грн;
- 29.03.2019 - 117 000,00 грн;
- 12.04.2019 - 140 000,00 грн;
- 26.04.2019 - 140 000,00 грн;
- 17.05.2019 - 169 106,46 грн;
- 31.05.2019 - 280 000,00 грн;
- 14.06.2019 - 280 000,00 грн;
- 28.06.2019 - 280 000,00 грн;
- 12.07.2019 - 280 000,00 грн;
- 26.07.2019 - 280 000,00 грн;
- 16.08.2019 - 280 000,00 грн;
- 30.08.2019 - 280 000,00 грн;
- 13.09.2019 - 5 441,65 грн.
11. ТОВ "Біомас" вказує, що на виконання умов Договору №15 Лісове господарство частково сплатило 155 000,00 грн, решта вартості товару у сумі 2 386 548,11 грн - сплачена не була, чим порушено умови Договору №15.
12. 22.11.2019 ТОВ "Біомас" надіслало Лісовому господарству претензію №90 від 22.11.2019 з вимогою виконати умови Договору №15 та сплатити повну вартість товару.
13. 27.12.2019 у відповідь на претензію №90 Лісове господарство надіслало ТОВ "Біомас" лист №1324 з пропозицією передати товар, визначений специфікацією до Договору №15 у його користування, змінити графік платежів з граничним строком розрахунку за товар до 31.12.2020.
14. ТОВ "Біомас" вказує, що факт переговорів та часткової сплати вартості товару за Договором №15 був встановлений постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 у справі №927/824/20.
15. 27.12.2019 ТОВ "Біомас" та Лісове господарство підписали додаткову угоду №1 до Договору №15, якою виклали його пункти 3.1, 4.1.1 в такій редакції:
"п.3.1. Розрахунок за товар згідно цього договору, відповідно до загальної вартості, зазначеної у цьому договорі та Специфікації, здійснюється покупцем в національній валюті України шляхом перерахування коштів у безготівковій формі оплати на поточний рахунок Продавця, з розстрочкою платежу до 06.06.2020.
п.4.1.1. Передати у користування спеціалізований вантажний лісовоз MAN TGS 33.483 без маніпулятора, до моменту повної оплати його вартості за договором. Маніпулятор, після сервісного обслуговування, буде встановлено продавцем протягом 30 днів з моменту повної оплати суми у розмірі 2 541 548,11 грн з ПДВ".
16. 27.12.2019 ТОВ "Біомас" та Лісове господарство підписали графік платежів (додаток №1 до додаткової угоди №1), відповідно до якого оплата за лісовоз здійснюється таким чином:
- не пізніше 06.01.2020 - 397 758,02 грн;
- 06.02.2020 - 397 758,02 грн;
- 06.03.2020 - 397 758,02 грн;
- 06.04.2020 - 397 758,02 грн;
- 06.05.2020 - 397 758,02 грн;
- 06.06.2020 - 397 758,01 грн.
17. 27.12.2019 директор ТОВ "Біомас" Воронін І.С. (від імені продавця) та директор Лісового господарства ОСОБА_4 (від імені покупця) підписали без зауважень та заперечень акт прийому-передачі спеціалізованого вантажного лісовозу MAN TGS 33.483 без маніпулятора загальною вартістю 2 241 548,11 грн з ПДВ, в якому вказали, що лісовоз знаходиться в технічно справному стані.
18. Північний апеляційний господарський суд постановою від 14.09.2021 у справі №927/824/20 залишив без змін рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.12.2020 про відмову у задоволенні позову Лісового господарства до ТОВ "Біомас" про розірвання договорів купівлі-продажу товару з розстрочкою платежу №15, №16 від 20.03.2019 та стягнення з ТОВ "Біомас" на користь Лісового господарства суми попередньої оплати у розмірі 315 000,00 грн.
Короткий зміст позовних вимог
19. ТОВ "Біомас" через систему "Електронний суд" звернулося з позовом до Лісового господарства про стягнення заборгованості у розмірі 2 386 548,11 грн, 3% річних у сумі 165 227,59 грн, інфляційні нарахування у сумі 819 195,35 грн.
20. Позов обґрунтований неналежним виконанням Лісовим господарством Договору №15 та додаткової угоди від 27.12.2019 №1 до нього, оскільки станом на 07.06.2020 відповідач за товар не розрахувався, графік сплати (додаток №1 до додаткової угоди №1 до Договору №15) порушив та має прострочену заборгованість у сумі 2 386 548,11 грн. Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних за період прострочення платежу з 06.01.2020 до 12.07.2022 та інфляційні нарахування за цей період; обґрунтовує це наявним у матеріалах справи розрахунком.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
21. Господарський суд Чернігівської області рішенням від 20.09.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2023, позов задовольнив повністю.
22. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані, зокрема, таким:
- Північний апеляційний господарський суд постановою від 14.09.2021 залишив без змін рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.12.2020 у справі №927/824/20 про відмову у позові Лісового господарства до ТОВ "Біомас" про розірвання договорів купівлі-продажу товару з розстрочкою платежу від 20.03.2019 №15, №16 та стягнення суми попередньої оплати у розмірі 315 000,00 грн; обставини, встановлені у справі №927/824/20, є преюдиціальними;
- відповідач не довів відсутність у директора Лісового господарства ОСОБА_4 повноважень керівника підприємства, або інших передбачених законом перешкод для підписання акту приймання-передачі;
- доводи відповідача про те, що директор ОСОБА_4 спочатку підписав акт приймання-передачі від 27.12.2019, а в подальшому очікував виконання позивачем зобов`язань з поставки транспортного засобу, не підтверджені належними та допустимими доказами, не відповідають правилам ведення господарської діяльності, бухгалтерського обліку та умовам договору із додатками до нього;
- повноваження керівника Лісового господарства щодо підписання акту приймання-передачі від 27.12.2019 вантажного лісовозу MAN TGS 33.483, без маніпулятора, загальною вартістю 2 241 548,11 грн з ПДВ не оспорювалися;
- факт укладання між сторонами додаткової угоди №1 до Договору №15, графіку платежів (додаток №1 до додаткової угоди №1) та підписання сторонами акту прийому-передачі від 27.12.2019 спеціалізованого вантажного лісовозу MAN TGS 33.483 без маніпулятора загальною вартістю 2 241 548,11 грн з ПДВ свідчить про волевиявлення сторін передати транспортний засіб саме без маніпулятора і саме за визначеною в договорі, додатковій угоді та акті приймання-передачі ціною;
- умовами укладеного між сторонами договору (з урахуванням внесених змін) обов`язок відповідача з оплати товару не ставиться в залежність від зняття з реєстраційного обліку лісовозу;
- доводи Лісового господарства про те, що ТОВ "Біомас" за операцією з передачі вантажного лісовозу MAN TGS 33.483 не сформувало податкову накладну, не зареєструвало її в Єдиному державному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) за грудень 2019 року та не задекларувало ПДВ в сумі 397 758,02 грн, відхиляються, оскільки наявні у справі докази в сукупності є більш вірогідними, а також належними та допустимими в підтвердження обставин передачі відповідного товару; формування податкової накладної регулюється приписами Податкового кодексу України, за порушення вимог якого передбачена визначена законом відповідальність;
- у визначений у графіку платежів (додаток №1 до додаткової угоди №1 до Договору №15) строк відповідач оплату за товар не здійснив у повному обсязі, оплативши товар частково; сума заборгованості складає 2 386 548,11 грн; наявність вказаної заборгованості документально підтверджена та не спростована;
- оскільки відповідач порушив зобов`язання з оплати отриманого товару за договором (з урахуванням додаткової угоди №1 до Договору №15 та графіку платежів), то з огляду на ст.625 ЦК наявні підстави для застосування відповідальності у вигляді стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи
23. 18.03.2023 Лісове господарство звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.09.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2023, в якій просить їх скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
24. 18.04.2023 до Верховного Суду від скаржника надійшла подана 17.04.2023 заява про усунення недоліків касаційної скарги, з урахуванням вимог ухвали Верховного Суду від 10.04.2023.
25. На виконання вимог п.5 ч.2 ст.290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) в новій редакції касаційної скарги скаржник як на підставу касаційного оскарження посилається на п.1 ч.2 ст.287 ГПК та зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував положення статей 538, 693 ЦК без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №908/523/18, від 29.01.2020 у справі №903/154/19, від 25.02.2020 у справі №922/1705/19.
26. Лісове господарство в касаційній скарзі, зокрема, зазначає:
- у цій та наведених справах правовідносини є подібними, оскільки виникли із договору купівлі-продажу, а продавці, не здійснивши на свій ризик поставку товару без попередньої оплати, звернулися до покупців із відповідним позовом (посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20.05.2019 у справі №908/523/18, від 29.01.2020 у справі №903/154/19, від 25.02.2020 у справі №922/1705/19, в яких вказано, що у разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару, зобов`язання продавця щодо поставки товару не виникає, а нездійснення ним на свій ризик поставки товару без попередньої оплати, не надає продавцю права вимагати оплати такого товару);
- помилковими є висновки суду апеляційної інстанції про те, що у постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №908/523/18, від 29.01.2020 у справі №903/154/19, від 25.02.2020 у справі №922/1705/19 правовідносини стосувалися передоплати за товар, а не оплати;
- пунктами 3.6, 5.2 укладеного між сторонами договору встановлено, що право власності на товар переходить до покупця з моменту його повної оплати, а факт передачі товару у власність покупцю підтверджується видатковою накладною; враховуючи положення п.3.2 Договору №15, Додатку №2 до нього та пункти 3.6, 5.2 договору, сторони визначили зустрічне виконання зобов`язання;
- суди попередніх інстанцій проігнорували фактичні обставини справи та відсутність в матеріалах справи доказів, які підтверджують передачу товару у власність покупця відповідно до умов укладеного договору та доказів переходу (набуття) покупцем права власності на товар; видаткової накладної на підтвердження факту передачі товару у власність покупцю в матеріалах справи немає; складовою частиною для передачі транспортного засобу у власність для юридичних осіб є не тільки підписання акту прийому-передачі, але й зняття транспортного засобу з обліку;
- суди попередніх інстанцій не врахували, що наявність підписаного акту прийому-передачі від 27.12.2019 не дозволяє відповідачу реалізувати своє право власності; такий акт не може бути належним та допустимим доказом, який підтверджує передачу спірного вантажного лісовозу у власність відповідача; ця господарська операція не була відображена ні в бухгалтерському обліку відповідача, ні в бухгалтерському обліку позивача; суди попередніх інстанцій помилково визнали доведеним факт передачі товару у власність;
- позивач за спірною господарською операцію з передачі вантажного лісовозу MAN TGS 33.483 вартістю 2 386 548,11 грн, не сформував податкову накладну, не зареєстрував її в ЄДПН за грудень 2019 року та не задекларував ПДВ у сумі 397 758,02 грн, що виключає проведення господарської операції з передачі вантажного лісовозу MAN TGS 33.483 у власність відповідача; суди попередніх інстанцій для з`ясування реальності господарської операції не встановили чи було відображено операцію з отримання товару у податковій звітності (посилається на постанову Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №915/878/16);
- суди попередніх інстанцій не надали оцінки нотаріально посвідченим заявам свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , якими підтверджується фактичне неотримання лісовозу Лісовим господарством (скаржник посилається на п.1 ч.3 ст.310 ГПК, проте не посилається на п.4 ч.2 ст.287 ГПК);
- обставини, встановлені у постанові Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 у справі №927/824/20, не можуть вважатися преюдиціальними.
27. 11.05.2022 надійшов відзив ТОВ "Біомас", в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
28. У відзиві ТОВ "Біомас" зазначає, зокрема, таке:
- матеріали справи №927/211/22 підтверджують факт укладення Договору №15, підписання специфікації (додаток №1 до Договору №15), графіку платежів (додаток №2 до Договору №15), додаткової угоди №1 до Договору №15, графіку платежів (додаток №1 до додаткової угоди №1), акту прийому-передачі від 27.12.2019 спеціалізованого вантажного лісовозу MAN TGS 33.483 без маніпулятора загальною вартістю 2 241 548,11 грн з ПДВ;
- суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що факти, встановлені рішенням Господарського суду Чернігівської області від 29.12.2020 у справі №927/824/20, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021, є преюдиціальними та не потребують повторного доведення в силу ч.4 ст.75 ГПК;
- суд апеляційної інстанції правильно встановив, що акт прийому-передачі спеціалізованого вантажного лісовозу MAN TGS 33.483 без маніпулятора, підписаний директором ТОВ "Біомас" та директором Лісового господарства без зауважень та заперечень; відповідно до акту лісовоз знаходиться в технічно справному стані; відповідач не довів відсутність у директора Лісового господарства ОСОБА_4 повноважень керівника підприємства, або інших передбачених законом перешкод для підписання вказаного акту;
- помилковими є доводи Лісового господарства про те, що за актом приймання-передачі від 27.12.2019 транспортний засіб переданий не повністю, а саме без маніпулятора, оскільки, як правильно встановив суд апеляційної інстанції, вказана обставина не може впливати на наявність у Лісового господарства обов`язку з оплати транспортного засобу; підписані сторонами документи свідчать про волевиявлення сторін передати транспортний засіб саме без маніпулятора і саме за визначеною в договорі, додатковій угоді та акті приймання-передачі ціною;
- моменту отримання маніпулятора відповідно до умов Договору №15 передує момент повної сплати товару Лісовим господарством;
- обов`язок Лісового господарства з оплати товару не ставиться в залежність від зняття з реєстраційного обліку лісовозу;
- доводи Лісового господарства про те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20.05.2019 у справі №908/523/18, від 29.01.2020 у справі №903/154/19, від 25.02.2020 у справі №922/1705/19, є необґрунтованими, оскільки вказані справи хоча й стосуються правовідносин купівлі-продажу, проте не є подібними, адже істотно відрізняються фактичними обставинами, змістом і обсягом дій зазначених у них учасників, що складають фактичні підстави й правове обґрунтування позовів;
- спір у цій справі стосується вимог про стягнення заборгованості, що утворилася у зв`язку з неналежним виконанням обов`язку покупця провести оплату (сторони визначили графік платежів, встановивши конкретні строки кожного платежу) переданого продавцем товару в розмірі та в строк, визначений договором купівлі-продажу (саме з розстрочкою платежу), який є діючим та обов`язковим до виконання;
- оскільки відповідач порушив зобов`язання з оплати у визначений договором строк за отриманий товар, то наявні підстави для застосування відповідальності у вигляді стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Рух касаційної скарги
29. Верховний Суд ухвалою від 27.04.2023 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Лісового господарства, розгляд касаційної скарги призначив у відкритому судовому засіданні на 07.06.2023.
30. Верховний Суд ухвалою від 07.06.2023 передав справу №927/211/22 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Об`єднана палата).
31. Об`єднана палата ухвалою від 28.06.2023 прийняла справу №927/211/22 до свого провадження та призначила її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 18.08.2023.
Підстави для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати
32. Скаржник, аргументуючи неправильне застосування судами попередніх інстанцій ст.538 ЦК, послався на постанови Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №908/523/18, від 29.01.2020 у справі №903/154/19, від 25.02.2020 у справі №922/1705/19 у яких надано тлумачення приписів ст.538 ЦК та, зокрема, вказано, що у разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару, зобов`язання продавця щодо поставки товару не виникає, а нездійснення ним на свій ризик поставки товару без попередньої оплати, не надає продавцю права вимагати оплати такого товару. Колегія суддів вважала за необхідне відступити від вказаного правового висновку.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо права продавця стягнути з покупця попередню оплату за товар
33. Скаржник, аргументуючи неправильне застосування судами попередніх інстанцій ст.538 ЦК, послався на постанови Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №908/523/18, від 29.01.2020 у справі №903/154/19, від 25.02.2020 у справі №922/1705/19 у яких надано тлумачення приписів ст.538 ЦК та, зокрема, вказано, що у разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару, зобов`язання продавця щодо поставки товару не виникає, а нездійснення ним на свій ризик поставки товару без попередньої оплати, не надає продавцю права вимагати оплати такого товару.
34. Об`єднана палата щодо вказаних аргументів скаржника зазначає таке.
35. Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
36. Згідно із ч.1 ст.509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
37. Відповідно до частин 1 та 2 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.
38. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 ГК).
39. Відповідно до ст.629 ЦК договір є обов`язковим для виконання сторонами.
40. Статтею 599 ЦК передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
41. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК).
42. Відповідно до ст.530 ЦК, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
43. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК).
44. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК).
45. Частинами 1, 2 ст.692 ЦК встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
46. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч.3 ст.692 ЦК).
47. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу (ч.4 ст. 692 ЦК).
48. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст.530 ЦК (ст.663 ЦК).
49. Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.
50. Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст.530 ЦК. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст.538 ЦК (ч.1 ст.693 ЦК).
51. Згідно з ч.1 ст.664 ЦК обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.
52. Відповідно до ч.1 ст.697 ЦК договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару.
53. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 вказано, що попередня оплата - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.
54. Системне тлумачення ч.1 ст.693 ЦК, ч. 1 ст.655, ч.1 ст.664, ч.1 ст.697 ЦК свідчить, що термін "передача товару" охоплює як передачу у власність, так і передачу у користування.
55. Право власності на товар може переходити від продавця до покупця у момент передачі товару, до цього моменту, або після нього - відповідно до умов договору купівлі-продажу. Це випливає зі змісту ч.1 ст.655, ч.1 ст.677, ч.1 ст.697 ЦК.
56. Об`єднана палата погоджується з доводами скаржника і вважає, що оплата за товар є попередньою, якщо відповідно до договору вона має бути здійснена до моменту виконання продавцем свого обов`язку з передачі товару саме у власність, тобто до моменту переходу права власності на товар від продавця до покупця. Це випливає з визначення договору купівлі-продажу, наведеного у ч.1 ст.655 ЦК, яка встановлює обов`язок продавця передати товар саме у власність покупця.
57. Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
58. Договір купівлі продажу крім основного зобов`язання продавця передати у власність товар, а покупця - оплатити його, може передбачати низку додаткових зобов`язань, встановлювати певну послідовність вчинення дій продавцем та покупцем.
59. Виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання (ч.1 ст.538 ЦК).
60. Правилами зустрічного виконання зобов`язання, встановленими ст.538 ЦК, передбачено одночасне виконання кожною із сторін свого обов`язку.
61. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі (ч.3 ст.538 ЦК).
62. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок (ч.4 ст.538 ЦК).
63. Як було зазначено, Верховний Суд у постановах від 20.05.2019 у справі №908/523/18, від 29.01.2020 у справі №903/154/19, від 25.02.2020 у справі №922/1705/19 зазначив, що виходячи з вимог ст.538 ЦК, у разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару, зобов`язання продавця щодо поставки товару не виникає, а нездійснення ним на свій ризик поставки товару без попередньої оплати, не надає продавцю права вимагати оплати такого товару.
64. Однак таке тлумачення приписів ч.3 ст.538 ЦК є помилковим, оскільки ця норма спрямована на захист інтересів насамперед постраждалої від невиконання договору сторони, яка має право (а не зобов`язана) зупинити виконання свого обов`язку або відмовитися від його виконання у разі порушення або очікуваного порушення свого зобов`язання з боку іншої сторони.
65. Вказівка "має право" означає, що сторона може скористатися таким додатковим захистом, але ця норма не може тлумачитися як така, що звільняє іншу сторону від виконання зобов`язання.
66. Верховний Суд вважає, що таке тлумачення приписів ст.538 ЦК по суті прирівнює невнесення передоплати до розірвання договору покупцем в односторонньому порядку (відмови від договору), що є неприпустимим, адже договір є дійсним. І право на його розірвання внаслідок неотримання попередньої оплати виникає саме у продавця, а не покупця.
67. Відповідно до наведених вище приписів чинного законодавства продавець, який не отримав попередню оплату за товар, який ще не перейшов у власність покупця, має право скористатися одним із наступних способів захисту: 1) стягнути суму попередньої оплати відповідно з умовами договору і продовжувати виконувати договір; 2) розірвати договір та вимагати компенсації збитків.
68. Покупець, який не здійснив попередню оплату відповідно до умов договору, є стороною, яка порушила зобов`язання. Втім, керуючись вказаним висновком Верховного Суду, суд має відмовити продавцю у стягненні попередньої оплати за товар, мотивуючи це тим, що до покупця ще не перейшло право власності на товар (не виконано поставку). Надання покупцю, який порушив умови договору, такого додаткового захисту порушує розумний баланс між захистом інтересів сторін договору, адже суд має захистити права та інтереси саме тієї сторони, щодо якої відбулося порушення договору (постраждалої сторони), а не тієї, яка порушила договір (порушника).
69. Відмовляючи у стягненні попередньої оплати, суд позбавляє продавця права вибору, передбаченого ЦК - наполягати на виконанні в натурі укладеного договору чи вимагати його розірвання та стягнення збитків.
70. Більше того, така правова позиція Верховного Суду по суті змушує продавця, зацікавленого у виконанні договору, на власний ризик здійснити виконання (поставку товару) без отримання попередньої оплати, що суперечить приписам частин 3, 4 ст.538, частинам 3, 4 ст. 292 ЦК та умовам договору.
71. У ст.620 ЦК передбачені правові наслідки невиконання обов`язку передати річ, визначену індивідуальними ознаками. У разі невиконання боржником обов`язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов`язання (ч.1 ст.620 ЦК).
72. Аналогічні приписи містяться у ст.665 ЦК щодо договору купівлі-продажу.
73. Отже, права покупця, який попередньо оплатив товар (або з якого суд стягнув суму попередньої оплати), захищені можливістю вимагати у продавця передати йому цей товар у власність.
74. Інше тлумачення ст.538 ЦК нівелює зміст норм щодо належного виконання зобов`язання за договором, та щодо розірвання договору (відмови від договору) в передбаченому законом та договором порядку.
75. У ст.193 ГК передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч.1). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом (ч.7).
76. Залежно від моменту, з якого договір вважається укладеним, розрізняють консенсуальні договори - вважаються укладеними з моменту, як тільки сторони досягли згоди по всіх істотних умовах договору, що має знайти відображення у формі, яка передбачена для даного виду договору; та реальні договори - є дійсними лише після вчинення на основі досягнутої згоди певної дії з передачі предмета договору (перевезення вантажу, позика, дарування).
77. Договір купівлі-продажу є консенсуальним договором, який вважається укладеним з моменту досягнення згоди щодо істотних умов договору, що підтверджується його підписанням сторонами. Отже, сторона, яка не здійснила попередню оплату за договором купівлі-продажу, всупереч своїм договірним обов`язкам не може вважати договір неукладеним, а обов`язки зі здійснення попередньої оплати неіснуючими.
78. Якщо сторона втратила інтерес до виконання договору, зокрема до придбання товару, або не вносить попередню оплату через порушення своїх обов`язків продавцем, то така сторона може скористатися правом розірвання договору. Без здійснення відповідних дій її обов`язки з внесення попередньої оплати, передбачені договором, не є припиненими або виконаними, і відповідно інша сторона може звернутися до суду для стягнення відповідних сум заборгованості за договором в примусовому порядку.
79. З огляду на зазначене, Об`єднана палата дійшла висновку про наявність підстав для відступу (уточнення) висновків щодо застосування ст.538 ЦК, викладених в постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №908/523/18, від 29.01.2020 у справі №903/154/19, від 25.02.2020 у справі №922/1705/19. Системне тлумачення ст.538, ч.2 ст.625, ч.1 ст.655, ст.692, ч.1 ст.697 ЦК дозволяє дійти висновку про те, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати від покупця оплати товару, сплати процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат, навіть якщо товар ще не був переданий продавцем у власність покупця. При цьому суд повинен враховувати заперечення іншої сторони (покупця) щодо невиконання продавцем своїх інших зустрічних зобов`язань, передбачених договором (не виставлення рахунку-фактури, неповідомлення інформації про готовність товару до відправки, передбаченої договором, недопуск представників покупця для огляду та перевірки товару тощо). Покупець, заперечуючи проти вимоги продавця про стягнення попередньої оплати, також може доводити очікувану неможливість виконання продавцем свого зобов`язання з передачі товару в натурі (знищення, втрату товару) або істотну затримку у виконанні продавцем своїх обов`язків з передачі товару (очікуване істотне порушення).
80. Суди попередніх інстанцій встановили, що покупець порушив своє зобов`язання з попередньої оплати товару, передбачене договором, тоді як продавець виконав своє зобов`язання передати товар покупцю, що підтверджено актом приймання-передачі. Отже, продавець обґрунтовано скористався таким способом захисту як стягнення суми попередньої оплати відповідно до умов договору.
Щодо переходу права власності на товар
81. Скаржник також зазначає, що суди попередніх інстанцій помилково визнали доведеним факт передачі товару у власність; в матеріалах справи немає доказів, які підтверджують передачу товару у власність покупця та перехід (набуття) покупцем права власності на товар (видаткової накладної, зняття транспортного засобу з обліку); суди попередніх інстанцій для з`ясування реальності господарської операції не встановили, чи було відображено операцію з отримання товару у податковій звітності (посилається на постанову Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №915/878/16).
82. Верховний Суд погоджується з цими доводами скаржника.
83. Так, суди встановили, що пунктами 3.6, 5.2 укладеного між сторонами договору передбачено, що право власності на товар переходить до покупця з моменту його повної оплати, а факт передачі товару у власність покупцю підтверджується видатковою накладною.
84. Також суди попередніх інстанцій встановили, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують передачу товару у власність покупця відповідно до умов укладеного договору та доказів переходу (набуття) покупцем права власності на товар - не була оформлена видаткова накладна на підтвердження факту передачі товару у власність покупцю, транспортний засіб не був перереєстрований на покупця (транспортний засіб не був знятий з обліку продавцем відповідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановлю Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388), покупцю не був переданий маніпулятор як приналежність товару, перехід права власності на лісовоз не був відображений у бухгалтерському обліку сторін договору.
85. Втім, передача товару у користування покупця, а не у власність, а відповідно кваліфікація сплаченої покупцем суми як передоплати за товар, а не оплати, як помилково вважали суди, не впливає на правильність висновків судів щодо наявності підстав для задоволення позову.
Щодо заперечення покупцем факту отримання товару
86. Скаржник вважає, що обставини, встановлені у справі №927/824/20, у якій суди відмовили Лісовому господарству у задоволенні позовної вимоги про розірвання договору та встановили факт підписання сторонами акту прийому-передачі лісовозу від 27.12.2019, тобто факт передачі товару від продавця покупцю у користування, не можуть вважатися преюдиціальними і тому були помилково взяті судами попередніх інстанцій до уваги.
87. Верховний Суд відхиляє цей довід, адже у справі №927/824/20 брали участь ті самі сторони (ТОВ "Біомас" та Лісове господарство), що і у справі №927/211/22. Відповідно до вимог ч.4 ст.75 ГПК обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
88. Зазначений факт (підписання акта) не є правовою оцінкою судами обставин справи №927/824/20, як помилково стверджує скаржник.
89. Скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій не надали оцінки нотаріально посвідченим заявам свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про те, що лісовоз фактично у користування скаржника не передавався.
90. Верховний Суд також відхиляє цей довід.
91. Суд апеляційної інстанції встановив факт передачі товару покупцю на підставі письмового доказу (акту приймання-передачі лісовозу від 27.12.2019). Ця обставина також була встановлена господарським судом у справі №927/824/20, судові рішення у якій набрали законної сили.
92. Суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що доводи відповідача про те, що директор ОСОБА_4 спочатку підписав акт приймання-передачі від 27.12.2019, а в подальшому очікував виконання позивачем зобов`язань з поставки транспортного засобу, не підтверджені належними та допустимими доказами, не відповідають правилам ведення господарської діяльності, бухгалтерського обліку та умовам договору із додатками до нього; відповідач не довів відсутність у директора Лісового господарства ОСОБА_4 повноважень керівника підприємства, або інших передбачених законом перешкод для підписання акту приймання-передачі; повноваження керівника Лісового господарства щодо підписання акту приймання-передачі від 27.12.2019 вантажного лісовозу MAN TGS 33.483, без маніпулятора, загальною вартістю 2 241 548,11 грн з ПДВ не оспорювалися.
93. Висновки судів попередніх інстанцій щодо повноважень та дій директора ОСОБА_4 у касаційній скарзі не оспорюються.
94. Доводи як апеляційної, так і касаційної скарг відповідача зводяться до того, що товар не було передано саме у користування, а не у власність покупця. Одним із доводів як апеляційної, так і касаційної скарг щодо неможливості врахування обставин, встановлених у справі №927/824/20, як преюдиціальних, є те, що у справі №927/824/20 предметом дослідження було виконання продавцем зобов`язань щодо передання лісовозу у користування, у той час як у справі, що переглядається - щодо передання лісовозу у власність. Крім того, як вже було зазначено вище, факт передання товару покупцю не має значення для правильного вирішення цієї справи.
95. У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що ч.1 ст.17 Закону "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику суду як джерело права. У преамбулі та ст.6 Конвенції, у рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдінг" проти України" (заява №48553/99), від 28.10.1999 у справі "Брумареску проти Румунії" (заява №28342/95) встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової визначеності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (постанова Верховного Суду від 17.12.2019 у справі №641/1793/17).
96. Об`єднана палата погоджується з доводами позивача, що принцип юридичної визначеності передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.
97. Поняття "перегляд" охоплює не лише перегляд рішення суду нижчої інстанції судом вищої інстанції в межах однієї справи чи перегляд рішення за нововиявленими обставинами. У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Центр "Украса" проти України" від 25.11.2021 (заява №2836/10) ЄСПЛ дійшов висновку, що провадження №15/140 нівелювало результати судового провадження №12/254, позбавивши його остаточне рішення юридичної сили та призвівши до порушення принципу юридичної визначеності (констатував порушення п.1 ст.6 Конвенції.
98. Довід скаржника про те, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки заявам свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про те, що лісовоз фактично у користування скаржника не передавався, зводиться до спонукання Верховного Суду здійснити переоцінку доказів, всупереч вимогам ч.2 ст.300 ГПК, яка встановлює, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
99. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч.1 ст.300 ГПК).
100. Незгода скаржника з рішеннями судів попередніх інстанцій або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішеннях, не свідчить про їх незаконність.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
101. Згідно із ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
102. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін.
Судові витрати
103. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Новгород-Сіверське лісове господарство" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.09.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 у справі №927/211/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді О. Банасько
І. Булгакова
О. Васьковський
Т. Дроботова
Т. Малашенкова
Л. Рогач
Ю. Чумак
_03_03.png)