Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
https://reyestr.court.gov.ua/Review/112145636
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2023 року
м. Київ
cправа № 911/3342/21
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Банаська О.О., Баранця О.М., Васьковського О.В., Дроботової Т.Б., Кібенко О.Р., Селіваненка В.П., Чумака Ю.Я.,
за участю секретаря судового засідання - Пасічнюк С.В.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс Солюшнз",
представник позивача - Брожко Н.І., адвокат (ордер від 12.03.2023 №1361629),
відповідач - акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз",
представник відповідача - не з`явився,
розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз"
на рішення господарського суду Київської області від 23.02.2022 (головуючий суддя Колесник Р.М.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 (головуючий Тарасенко К.В., судді: Іоннікова І.А., Михальська Ю.Б.)
у справі № 911/3342/21
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Солюшнз" (далі - Товариство)
до акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" (далі - Оператор)
про визнання протиправними та скасування рішень.
За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд
ВСТАНОВИВ:
Товариство звернулось до суду з позовом Оператора про визнання недійсним та скасування рішення комісії з розгляду актів про порушення вимог Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРМ) Оператора від 09.09.2021 про задоволення акта про порушення від 16.01.2017 № 41 та здійснення перерахунку (донарахування) Товариству необлікованих (донарахованих) об`ємів природного газу за період з 29.11.2016 по 23.02.2017 оформлене протоколом від 09.09.2021 № 3835 та актом-розрахунком необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу та його вартості від 09.09.2021; визнання недійсним та скасування рішення комісії з розгляду актів про порушення вимог Кодексу ГРМ Оператора від 09.09.2021 про задоволення акта про порушення від 24.09.2021 № 4137 та здійснення перерахунку (донарахування) Товариству необлікованих (донарахованих) об`ємів природного газу за період з 01.09.2018 по 24.09.2018 оформлене протоколом від 09.09.2021 № 3834 та актом-розрахунком необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу та його вартості від 09.09.2021.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення Оператора є незаконними, адже прийняті з порушенням вимог Кодексу ГРМ.
Рішенням господарського суду Київської області від 23.02.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022, позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним та скасовано рішення комісії з розгляду актів про порушення вимог Кодексу ГРМ Оператора від 09.09.2021 про задоволення акта про порушення від 16.01.2017 № 41 та здійснення перерахунку (донарахування) Товариству необлікованих (донарахованих) об`ємів природного газу за період з 29.11.2016 по 23.02.2017 оформлене протоколом від 09.09.2021 № 3835 та актом-розрахунком необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу та його вартості від 09.09.2021. Визнано недійсним та скасовано рішення комісії з розгляду актів про порушення вимог Кодексу ГРМ Оператора від 09.09.2021 про задоволення акта про порушення від 24.09.2018 № 4137 та здійснення перерахунку (донарахування) Товариству необлікованих (донарахованих) об`ємів природного газу за період з 01.09.2018 по 24.09.2018 оформлене протоколом від 09.09.2021 № 3834 та актом-розрахунком необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу та його вартості від 09.09.2021. Стягнуто з Оператора на користь Товариства 4 540,00 грн судового збору та 25 000,00 витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані обґрунтованістю позовних вимог та їх доведенням матеріалами справи. Разом з цим, виходячи з характеру спірних правовідносин, обсягу матеріалів справи, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, суди дійшли висновку про те, що понесені Товариством витрати на професійну правничу допомогу мають бути відшкодовані Оператором не у повному обсязі, а лише частково, а саме у розмірі 25 000,00 грн.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Оператор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на те, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду, які прийняті в інших справах у подібних правовідносинах, а також на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог та у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, а також стягнути з Товариства на користь Оператора понесені судові витрати у вигляді судового збору.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що:
- ухвалюючи рішення суди не врахували висновки, викладені у постановах: Верховного Суду від 26.07.2022 у справі № 911/1068/21 та Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.11.2022 у справі № 914/993/21 щодо застосування пункту 8 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ; Верховного Суду від 11.08.2021 у справі № 927/89/18 щодо застосування абзацу першого пункту 9 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ; Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 922/2821/18, від 08.04.2021 у справі № 912/2321/20 та від 10.11.2021 у справі № 910/15811/20 щодо застосування статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України);
- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини другої статті 238 ГПК України у подібних правовідносинах.
Товариство подало відзив на касаційну скаргу, який Судом залишається без розгляду з огляду на приписи частини другої статті 118 ГПК України, якою передбачено, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, оскільки ухвалою Верховного Суду від 16.02.2023 Товариству було надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 09.03.2023. У свою чергу, Товариством подано відзив лише 15.03.2023. Також Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини другої статті 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. При цьому Товариством до закінчення вказаного строку не було подано відповідну заяву. Натомість Товариство посилалось на причини пропуску строку на подання відзиву (не отримання касаційної скарги та ознайомлення з нею у приміщенні Верховного Суду 08.03.2023) лише у відзиві на касаційну скаргу, який, як вже зазначалось було подано 15.03.2023. Водночас з долучених до касаційної скарги доказів направлення касаційної скарги стороні у справі (опис вкладення у цінний лис) вбачається, що касаційна скарга з доданими до неї документами була направлена на адресу Товариства. Крім того з матеріалів справи вбачається, що Товариством ухвалу Верховного Суду від 16.02.2023 про відкриття касаційного провадження, призначення даної справи до розгляду та надання строку для подання відзиву на касаційну скаргу до 09.03.2023 було отримано 02.03.2023, що свідчить про наявність у Товариства достатньої кількості часу для підготування та направлення до Суду відзиву в установлені судом строки. Також представник Товариства ознайомившись з касаційною скаргою 08.03.2023, тобто до строку встановленого судом для подання відзиву (09.03.2023) не скористався своїм правом та не подав заяву про продовження процесуального строку встановленого судом до закінчення такого строку.
Ухвалою Верховного Суду від 16.02.2023 відкрито касаційне провадження у справі № 911/3342/21 за касаційною скаргою Оператора та призначено її розгляд у судовому засіданні.
Відповідно до частини другої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
Ухвалою Верховного Суду від 28.03.2023 справу № 911/3342/21 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з підстав необхідності відступу від висновку щодо застосування пункту 8 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ, викладеного у постанові Верховного Суду 26.07.2022 у справі № 911/1068/21.
Ухвалою об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.04.2023 касаційну скаргу Оператора прийнято до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду Верховного Суду та призначено її розгляд у судовому засіданні.
Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, враховуючи підстави відкриття касаційного провадження, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника Товариства, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що Товариством та Оператором укладено договір розподілу природного газу на підставі заяви-приєднання від 01.01.2016 № 09420VI049BP016 (далі - Договір) та відповідно до пункту 1.3 Типового договору розподілу природного газу, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2498.
Актом про порушення від 16.01.2017 № 41, складеним представником Оператора за участі представника Товариства на його об`єкті за адресою: с. Погреби, вул. Столична, 3А, встановлено порушення Кодексу ГРМ, а саме пропущений термін повірки лічильника газу та коректора об`єму газу.
Згідно з пунктом 8 вказаного акта, комісія Оператора з розгляду цього акта буде проводити засідання 24.01.2017.
Актом про порушення від 24.09.2018 № 4137, складеним представником Оператора за участі представника Товариства на його об`єкті за адресою: с. Погреби, вул. Столична, 3А, встановлено порушення Кодексу ГРМ (пункт 3.1 глави 2 розділу ХІ), а саме пошкодження засобу вимірювальної техніки (ЗВТ; лічильника газу) або робота комерційного вузла обліку газу (ВОГ) чи його складових у позаштатному режимі, внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним ВОГ не обліковується або обліковується некоректно.
Відповідно до пункту 8 акта про порушення від 24.09.2018 № 4137, про розгляд вказаного акта споживача мало бути повідомлено додатково.
Броварським відділенням Оператора 09.09.2021 було проведено засідання комісії з розгляду актів про порушення вимог Кодексу ГРМ від 16.01.2017 № 41 та від 24.09.2018 № 4137.
Протоколом № 3835 засідання комісії з розгляду актів про порушення вимог Кодексу ГРМ від 09.09.2021 встановлено порушення Товариством підпункту 4 пункту 2 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРМ, а саме пропущений термін повірки лічильника газу та коректора об`єму газу.
Протоколом № 3834 засідання комісії з розгляду актів про порушення вимог Кодексу ГРМ від 09.09.2021 встановлено порушення підпункту 3 пункту 1 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРМ, а саме пошкодження ЗВТ (лічильника газу) або робота комерційного ВОГ чи його складових в позаштатному режимі, внаслідок чого витрата (споживача) природного газу комерційним ВОГ не обліковується або обліковується некоректно.
Тобто по обох актах про порушення комісією прийняті рішення про задоволення актів від 16.01.2017 № 41 та від 24.09.2018 № 4137, що оформлені протоколами №№ 3835 та 3834 від 09.09.2021, відповідно.
Разом з тим, за наслідками прийнятих рішень, комісією складено акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості від 09.09.2021 на суму 810 900,37 грн, щодо порушення вимог Кодексу ГРМ, зафіксованого актом про порушення від 16.01.2017 № 41 за період з 29.11.2016 по 23.02.2017, а також акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості від 09.09.2021 на суму 209 950,71 грн щодо порушення вимог Кодексу ГРМ, зафіксованого актом про порушення від 24.09.2018 № 4137 за період з 01.09.2018 по 24.09.2018.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що пунктом 3 наказу Оператора від 06.08.2021 № 01Но-ІІІ-0821 ?Про склад комісій Оператора з розгляду актів про порушення вимог Кодексу ГРМ? створено комісію з розгляду актів про порушення вимог Кодексу ГРМ, що були виявлені на території Броварського району та м. Бровари у складі: голова комісії Соломко О.М. (старший менеджер з продажів відділу продажів); заступник голови комісії Дорошевич Т.В. (головний фахівець відділу продажів); секретар комісії Гурова Л.М. (провідний фахівець з балансування відділу комерційного балансування); члени комісії: Боліла О.В. (провідний фахівець з балансування відділу комерційного балансування), Чорноштан О.М. (провідний інженер з експлуатаційної діяльності виробничо-технічного відділу), Гриценко Л.П. (майстер групи експлуатаційних мереж служби експлуатації систем газопостачання Броварського відділення управління експлуатації), Власенко В.В. (провідний інженер виробничо-технічного відділу), Гордеєва Н.В. (документознавець канцелярського відділу та архіву (юрист), представник управління у Київській області АО ?Правовий альянс?, без зазначення прізвища.
Згідно з пунктом 27 вказаного наказу засідання комісії з розгляду актів про порушення вимог Кодексу ГРМ є правомочними, за умови присутності на ньому не менше 4 (чотирьох) членів затвердженого кількісного складу комісії.
Зі змісту протоколів від 09.09.2021 №№ 3834 та 3835 судами встановлено, що засідання комісії було проведено у складі 4 осіб, з яких голова комісії Соломко О.М. (старший менеджер з продажів відділу продажів Броварського відділення Оператора) та члени комісії: Дорошевич Т.В. (головний фахівець відділу продажів); Чорноштан О.М. (провідний інженер з експлуатаційної діяльності виробничо-технічного відділу), Боліла О.В. (провідний фахівець з балансування відділу комерційного балансування Броварського відділення Оператора).
При цьому, відповідно до пункту 8 глави 5 розділу XI Кодексу ГРМ акт про порушення має бути розглянутим комісією з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ, яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення.
Пунктом 9 глави 5 розділу XI Кодексу ГРМ визначено як мінімальний кількісний склад членів комісії для розгляду акта про порушення, так і її суб`єктний склад (інженерно - технічний персонал та юристи) без конкретизації їх співвідношення, проте з вказівкою на необхідність наявності у складі комісії при розгляді акта про порушення кожного з них.
Водночас формування постійного складу комісії з більшої кількості її членів (більше ніж 3 члени) законом не заборонено, проте зазначене не повинно впливати на дотримання вимоги про суб`єктний склад такої комісії [обов`язкової наявності серед членів комісії при розгляді акта про порушення як представника (ів) інженерно-технічного персоналу, так і юриста (ів)].
Таким чином суди дійшли висновку, що визначення Оператором складу комісії в наказі від 06.08.2021 у кількості 8 осіб, а також зміст пункту 27 наказу про визначення правомочності комісії при наявності не менше 4 членів комісії, не може нівелювати вимогу пункту 9 глави 5 розділу XI Кодексу газорозподільних систем, щодо необхідності перебування у складі комісії, що саме розглядає відповідний акт про порушення, юриста.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що хоча до загального складу комісії, яка має розглядати акти про порушення вимог Кодексу ГРМ, які були виявлені у Броварському районі та м. Бровари і включено Гордеєву Н.В. [документознавець канцелярського відділу та архіву (юрист)], проте зазначена особа під час розгляду актів про порушення від 16.01.2017 № 41 та від 24.09.2018 № 4137 участі не приймала та, відповідно, спірні рішення, оформлені протоколами від 09.09.2021 №№ 3834 та 3835 не підписувала.
На підставі викладеного суди дійшли висновку про неправомірність прийнятих Оператором спірних рішень щодо розгляду актів про порушення та, відповідно, наступних дій щодо вчинення донарахування об`єму та обсягу природного газу і його вартості, вчинених на підставі неправомірних рішень.
Також судами зазначено, що за змістом пункту 8 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ (у редакції, чинній станом на час прийняття Оператором спірних рішень), акт про порушення має бути розглянутим комісією з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ, яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення. Засідання комісії з розгляду акта про порушення має бути проведено Оператором ГРМ не пізніше двомісячного строку з дня складання акта про порушення (крім випадку очікування результатів експертизи ЗВТ, яка проводиться суб`єктами судово-експертної діяльності, діяльність яких регулюється Законом України ?Про судову експертизу?).
Судами встановлено, що акт про порушення № 41 було складено 16.01.2017, а акт про порушення № 4137 було складено 24.09.2018.
Наявні в матеріалах справи докази свідчать про неодноразове відкладення засідання комісії Оператора щодо розгляду зазначених актів. Остаточно такий розгляд відбувся лише 09.09.2021, тобто зі спливом більше чотирьох та трьох років від дати складання відповідних актів.
Суди зауважили, що розгляд актів про порушення від 16.01.2017 № 41 та від 24.09.2018 № 4137 відбувся з порушенням двомісячного строку з моменту набрання чинності нової редакції пункту 8 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ, і вказане є свідченням зловживання Оператором своїм правом, що не може здійснюватися на шкоду інтересам Товариства. Оскільки обмежувального двомісячного строку розгляду актів про порушення станом на дату їх складення зазначеним положенням Кодексу ГРМ встановлено не було, такий обмежувальний термін для розгляду актів має застосовуватися починаючи від дати набрання чинності цією новою редакцією Кодексу ГРМ, який порушено Оператором більше ніж на рік.
Враховуючи викладене, суди дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Що ж до заявлених Товариством до стягнення з Оператора понесених витрат на правову допомогу в розмірі 52 836,00 грн, то судами встановлено, що Товариством у позовній заяві наведено розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до якого їх розмір складає 52 836,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу Товариством надано до суду договір про надання професійної правничої допомоги від 23.06.2021, укладений між Адвокатським об`єднанням ?Адвокатська фірма ?Єфімов та партнери? та Товариством, за умовами якого є якісне та своєчасне надання послуг, що включають в себе сукупність послуг з надання професійної правничої допомоги.
На підтвердження доказів приймання наданих послуг та перерахування Товариством на користь адвокатського об`єднання гонорару, ним надано копію акта приймання наданих послуг від 01.11.2021 на суму 31 536,00 грн та акта від 15.02.2022 на суму 21 300,00 грн, а також банківську виписку по рахунку адвокатського об`єднання, з якої вбачається проведення оплати Товариством на користь адвокатського об`єднання 08.11.2021 на суму 31 536,00 грн та 15.02.2022 на суму 21 300,00 грн.
Надані Товариством акти приймання наданих послуг містять детальний опис робіт, а також ними засвідчено надання цих послуг адвокатом Брожко Н.І., безпосередня участь якої в судовому провадженні підтверджується ордером на надання правничої (правової) допомоги від 08.11.2021 серії АІ № 1121131 та яка відповідно до свідоцтва від 13.03.2020 серії КС № 8916/10 має право на заняття адвокатською діяльністю.
Отже, з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах Товариства, суди дійшли висновку, що витрати на правову допомогу у зв`язку з розглядом цієї справи у розмірі 52 836,00 грн є підтвердженими матеріалами справи.
Водночас, надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам у сукупності з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, обсягу наданих адвокатом послуг, виходячи з характеру спірних правовідносин, обсягу матеріалів справи, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що понесені Товариством витрати мають бути відшкодовані Оператором не у повному обсязі, а лише частково, а саме у розмірі 25 000,00 грн.
Підставою передачі даної справи № 911/3342/21 на розгляд Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду визначено необхідність відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду 26.07.2022 у справі № 911/1068/21 щодо застосування пункту 8 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ.
Верховний Суд ухвалив постанову від 26.07.2022 у справі № 911/1068/21, на яку у касаційній скарзі посилається Оператор, якою залишено без змін рішення судів попередніх інстанцій, та в якій зазначено, що, оскільки акт про порушення від 08.05.2020 № 2836 складений до внесення змін до пункту 8 глави 5 розділу XI Кодексу ГРМ, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що обов`язок оператора ГРМ здійснювати розгляд актів про порушення комісією з розгляду актів про порушення протягом двомісячного строку на спірні правовідносини не поширюється, а отже відповідачем зазначену норму порушено не було.
Водночас колегія суддів Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування пункту 8 глави 5 розділу XI Кодексу ГРМ у подібних правовідносинах у раніше ухваленій постанові Верховного Суду 26.07.2022 у справі № 911/1068/21, оскільки тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 у справі № 1-зп, від 09.02.1999 у справі № 1-рп/99, від 05.04.2001 у справі № 3-рп/2001, від 13.03.2012 у справі № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Це положення узгоджується і з підходами Європейського суду з прав людини, який вважає, що принцип унеможливлення зворотної дії закону в часі не застосовується, коли нове законодавство ставить особу в сприятливіший стан (Scoppola v. Italy, заява № 126/05, пункти 102-111).
У рішенні від 03.10.1997 у справі № 4-зп Конституційний Суд України також надав роз`яснення порядку набрання чинності Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами. Зокрема, зазначається, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori ?наступний закон скасовує попередній?.
Таким чином, єдиний орган конституційної юрисдикції фактично передбачив порядок подолання правових колізій шляхом застосування принципу, відповідно до якого новий закон скасовує положення закону, прийнятого раніше, якщо обидва ці закони регулюють аналогічні види правовідносин та містять суперечливі між собою положення.
До набрання чинності змін до пункту 8 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ проведення засідання комісії з розгляду акта про порушення не обмежувалось будь-яким строком, а відтак Оператор не був обмежений строками, проте з прийняттям 29.07.2020 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1469, якою пункт 8 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ доповнено імперативною, обмежувальною для Оператора вимогою щодо проведення засідання комісії не пізніше двомісячного строку з дня складання акта про порушення, враховуючи, що правовідносини щодо розгляду акта про порушення тривали і після внесення вказаних змін, на думку колегії суддів, такі зміни не можуть застосовуватись лише до актів, що були складені після набрання чинності зазначеною постановою.
Оскільки правовідносини, що виникли на підставі актів про порушення від 16.01.2017 № 41 та від 24.09.2018 № 4137 станом на момент набрання чинності зазначеної постанови, не припинилися, адже засідання комісії з розгляду зазначених актів проведено не було, подальша процедура щодо розгляду актів, зокрема строк такого розгляду має відповідати умовам, визначеним у новій редакції пункту 8 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ.
Тобто із набранням чинності пункту 8 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ, у редакції постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1469 від 29.07.2020, Оператор мав здійснювати подальший розгляд актів про порушення з дотриманням встановленого строку проведення засідання.
Отже, акти про порушення, що не були розглянуті станом на момент набрання чинності зазначеною постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, мали бути розглянуті на засіданні комісії не пізніше двох місяців від моменту набрання нею чинності.
Водночас інше розуміння призводило б до невиправданого зловживання Оператором своїм правом, що ставило б Товариство у несприятливе становище та призводило б до застосування процедури розгляду актів про порушення скасованої редакції Кодексу ГРМ.
Попередня редакція Кодексу ГРМ може застосовуватися лише в частині визначення сутності виявленого порушення. Процесуальний (процедурний) порядок розгляду актів про порушення (порядок повідомлення споживача про засідання комісії, склад комісії, строки розгляду актів) має визначатися на підставі діючої на момент проведення засідання комісії редакції Кодексу ГРМ.
У зв`язку з відступленням від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду 26.07.2022 у справі № 911/1068/21 щодо застосування пункту 8 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ у подібних правовідносинах, та враховуючи, що ухвалені рішення судами попередніх інстанцій у даній справі № 911/3342/21 відповідають правовим висновками щодо застосування пункту 8 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ, викладеним у даній постанові, колегія суддів Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду відхиляє доводи касаційної скарги про неврахування судами висновків Верховного Суду щодо застосування пункту 8 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ.
Що ж до посилань Оператора на те, що ухвалюючи рішення суди не врахували висновки, викладені у постановах: Верховного Суду від 11.08.2021 у справі № 927/89/18 щодо застосування абзацу першого пункту 9 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ; Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 922/2821/18, від 08.04.2021 у справі № 912/2321/20 та від 10.11.2021 у справі № 910/15811/20 щодо застосування статей 126, 129 ГПК України, то Судом проаналізовано зміст судових рішень, прийнятих у вказаних справах та встановлено, що у зазначених справах судами досліджувались різні за змістом докази, які подавались сторонами, та, порівнюючи зміст правовідносин (права й обов`язки сторін спору) згідно з відповідним правовим регулюванням, оскільки:
- у справі № 927/89/18 (щодо застосування абзацу першого пункту 9 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ) судами встановлено, що аргументи позивача з приводу відсутності 06.12.2017 на засіданні комісії з розгляду актів про порушення трьох її членів та прийняття оскаржуваного рішення комісією у неповному складі без її членів Сахна Є.А. , Тимошенко О.В. , Шацького С.В як підстави визнання недійсним акту, також є помилковими, оскільки норми Кодексу ГРС не містять положень, щодо вимоги про прийняття рішення у присутності усіх членів комісії на засіданні. Водночас, рішення комісії приймалось шляхом голосування 8 членів комісії із 11, що становили більшість від затвердженого складу комісії за наказом відповідача від 21.08.2017 № Но-359, що підтверджує правомірність прийнятого рішення. У той час як у справі № 911/3342/21 судами встановлено, що засідання комісії було проведено у складі 4 осіб, з яких голова комісії Соломко О.М. (старший менеджер з продажів відділу продажів Броварського відділення Оператора) та члени комісії: Дорошевич Т.В. (головний фахівець відділу продажів); Чорноштан О.М. (провідний інженер з експлуатаційної діяльності виробничо-технічного відділу), Боліла О.В. (провідний фахівець з балансування відділу комерційного балансування Броварського відділення Оператора). Пунктом 9 глави 5 розділу XI Кодексу ГРМ визначено як мінімальний кількісний склад членів комісії для розгляду акта про порушення, так і її суб`єктний склад (інженерно - технічний персонал та юристи) без конкретизації їх співвідношення, проте з вказівкою на необхідність наявності у складі комісії при розгляді акта про порушення кожного з них. Визначення Оператором складу комісії в наказі від 06.08.2021 у кількості 8 осіб, а також зміст пункту 27 наказу про визначення правомочності комісії при наявності не менше 4 членів комісії, не може нівелювати вимогу пункту 9 глави 5 розділу XI Кодексу газорозподільних систем, щодо необхідності перебування у складі комісії, що саме розглядає відповідний акт про порушення, юриста;
- у справах (щодо застосування статей 126, 129 ГПК України): № 922/2821/18 Верховний Суд, ухвалюючи додаткову постанову про відмову у задоволенні заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат СТОВ "Лан" у порядку, визначеному процесуальним законом, подано не було. При цьому, ані заява СТОВ "Лан", подана в порядку частини восьмої статті 129 ГПК України до прийняття Верховним Судом постанови від 07.08.2019, ані заява про долучення доказів, взагалі не містять будь-яких обґрунтувань і посилань на склад судових витрат, а також вимоги відповідача стосовно того, який саме розмір цих витрат слід розподілити за результатами розгляду справи у суді касаційної інстанції, що не дає суду процесуальної підстави вирішувати питання про розподіл таких витрат з власної ініціативи. Також судом взято до уваги, що неповідомлення відповідачем іншого учасника справи (позивача) про попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, а також ненаправлення на його адресу документів на підтвердження відповідних вимог, позбавило позивача можливості подати до суду клопотання про зменшення розміру таких витрат відповідно до частин п`ятої, шостої статті 126 ГПК України; № 910/156811/20 Верховний Суд, ухвалюючи додаткову постанову про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зазначив, що, з огляду на те, що Верховний Суд залишив без задоволення касаційну скаргу Бєдної Л.М, за наявності в матеріалах справи доказів на підтвердження понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3 212,50 грн (3 000,00 грн - за підготовку відзиву на касаційну скаргу + 212,50 грн - за участь 03.11.2021 адвоката Поліщука Р.М. у судовому засіданні у Касаційному господарському суді), які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірні з виконаною роботою у суді касаційної інстанції, Верховний Суд стягнув їх з позивачки на користь відповідача у сумі 3 212,50 грн; № 922/2321/20 Верховний Суд, ухвалюючи додаткову постанову про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зазначив, що, дослідивши заяву про розподіл судових витрат та додані до неї документи, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що розмір заявлених представником фізичної особи ОСОБА_4 витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 47 000,00 грн, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і не співрозмірні із виконаною роботою у суді касаційної інстанції, отже їх розмір є необґрунтованим у зазначеній вище частині. Оцінивши подані відповідачем докази на підтвердження понесених ним витрат, виходячи з вищенаведених критеріїв та обставин даної справи, Верховний Суд керуючись статтями 126, 129 ГПК України, дійшов висновку, що витрати фізичної особи ОСОБА_4 на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом цієї справи у суді касаційної інстанції підлягають розподілу частково у сумі 10 000 грн, які належить стягнути з касаторів - товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙ ТІ ФІНАНС" від 22.01.2021 та товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "МАНІТУ" в рівних частинах (по 50% від суми) - 5 000,00 грн з кожного. Водночас у справі, яка переглядається № 911/3342/21 надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам у сукупності з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, обсягу наданих адвокатом послуг, виходячи з характеру спірних правовідносин, обсягу матеріалів справи, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що понесені Товариством витрати мають бути відшкодовані Оператором не у повному обсязі, а лише частково, а саме у розмірі 25 000,00 грн.
Враховуючи викладене та порівнюючи зміст правовідносин (права й обов`язки сторін спору) згідно з відповідним правовим регулюванням, Суд дійшов висновку, що правовідносини у таких справах не є подібними.
Крім того з аналізу справ № 910/156811/20, № 922/2321/20 та № 911/3342/21 не вбачається, що у них ухвалені протилежні за змістом рішення.
Що ж до посилань скаржника на постанову Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.11.2022 у справі № 914/993/21, Суд зазначає, що у справі № 914/993/21 (щодо застосування пункту 8 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ) складання та розгляд акта про порушення від 25.09.2020 № 007322 здійснювалось комісією з розгляду актів під час дії нової редакції пункту 8 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ, у той час як у даній справі № 911/3342/21, яка переглядається, судами встановлено, що акт про порушення № 41 було складено 16.01.2017, акт про порушення № 4137 було складено 24.09.2018, їх розгляд неодноразово відкладався комісією Оператора щодо розгляду зазначених актів та остаточно такий розгляд відбувся лише 09.09.2021, тобто зі спливом більше чотирьох та трьох років від дати складання відповідних актів та після набрання чинності нової редакції пункту 8 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ.
Водночас у вказаній постанові Верховного Суду, з посиланням на абзац перший пункту 8 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ, зазначено, що суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що Кодекс ГРМ чи інші законодавчі акти не встановлюють, що проведення засідання комісії з пропущенням встановленого строку є підставою для визнання її рішення недійсним.
Враховуючи те, що у справі № 914/993/21 правовий висновок був зроблений у контексті наявності поважних причин порушення строку прийняття рішення комісією, спричинений карантинними обмеженнями, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду вважає за необхідне уточнити вказаний висновок, оскільки відповідно до абзацу першого пункту 8 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ (у редакції постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1469 від 29.07.2020) акт про порушення має бути розглянутим комісією з розгляду актів про порушення оператора ГРМ, яка визначає його правомірність та приймає щодо нього відповідне рішення. Засідання комісії з розгляду акта про порушення має бути проведено оператором ГРМ не пізніше двомісячного строку з дня складання акта про порушення (крім випадку очікування результатів експертизи ЗВТ, яка проводиться суб`єктами судово-експертної діяльності, діяльність яких регулюється Законом "Про судову експертизу").
Тобто вказана норма встановлює для комісії з розгляду актів про порушення оператора ГРМ строк, в який повинно бути проведено засідання комісії з розгляду акта про порушення.
Таким чином господарюючий суб`єкт, на якого розповсюджується вимоги пункту 8 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ, повинен їх дотримуватися, тобто розглядати акти про порушення у строки визначені Кодексом ГРМ, а порушення таких строків є невиконанням вимог Кодексу ГРМ, що, у свою чергу, має встановлювати відповідальність за такі порушення, зокрема, шляхом визнання недійсним рішення комісії.
При цьому, Судом враховується, що в абзаці першому пункту 8 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ (у редакції постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1469 від 29.07.2020) передбачено випадок коли комісія може розглянути акт про порушення за межами встановленого вказаною нормою строку, а саме у випадку очікування результатів експертизи ЗВТ, яка проводиться суб`єктами судово-експертної діяльності, діяльність яких регулюється Законом "Про судову експертизу".
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, проаналізувавши зміст абзацу першого пункту 8 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ (у редакції постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1469 від 29.07.2020) та судову практику щодо застосування вказаної норми права, а також враховуючи суспільно значущі обставини, які виникають у суспільстві, наприклад такі як погіршення епідеміологічного стану в країни (поширенням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, як було у справі № 914/993/21), проведення бойових дій (введено воєнний стан в країни, що є у даний час в Україні), тобто такі обставини, на які не можливо вплинути, та які є поза межами волевиявлення осіб, що повинні дотримуватись, передбачених абзацом першим пункту 8 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ, строків, вважає за необхідне зазначити, що судам у кожному конкретному випадку необхідно встановлювати обставини, за яких засідання комісії відбулося з пропуском строку встановленого абзацом першим пункту 8 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ, тобто надавати оцінку відповідним доказам у справі та в залежності від поважності причин попуску такого строку ухвалювати відповідне рішення щодо визнання/не визнання недійсним рішення комісії.
Також як підставу для подання касаційної скарги Оператором визначено пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 238 ГПК України у подібних правовідносинах.
Водночас колегія суддів зазначає, що вказаною процесуальною нормою визначені загальні вимоги до судового рішення, а саме визначено його зміст. Тобто статтею 287 ГПК України визначено правило оформлення судового рішення (з яких частин складається судове рішення, і що у них зазначається).
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. При цьому, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
Отже, формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних конкретних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини.
Як вбачається зі змісту оскаржуваних рішень, твердження позивача стосовно доведеності наявності його порушених прав та/або охоронюваних законом інтересів, а також доводи відповідача про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог були оцінені судами з урахуванням дослідження тих доказів, які були надані сторонами на підтвердження своїх вимог і заперечень.
Наведені ж у касаційній скарзі доводи фактично стосуються необхідності переоцінки доказів, тобто зводяться до заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої оцінки доказів у справі.
Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій, оскільки згідно з імперативними приписами статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.
До того ж встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).
Таким чином, скаржником не доведено необхідності у формуванні висновку Верховного Суду щодо застосування наведених ним норм матеріального права у спірних правовідносинах.
Що ж до доводів скаржника про те, що суди встановили обставини на підставі недопустимих доказів, то колегія суддів зазначає, що скаржником не зазначено, які саме докази, на підставі яких суди встановили обставини, є недопустимими, що, у свою чергу, виключає можливість суду щодо надання оцінки вказаним доводам касаційної скарги.
Поряд з цим, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що не відповідає законодавству одночасне визнання недійсним та скасування рішення комісії Оператора. Такі вимоги за своєю суттю є альтернативними, оскільки мають різні правові наслідки, зокрема, через різницю у часі дії такого акта.
У разі визнання акта недійсним у суду немає потреби скасовувати його, оскільки визнання його недійсним означає, що він не створює правових наслідків з моменту його вчинення. Скасування ж акта означає втрату чинності таким актом на майбутнє з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням.
З огляду на викладене, позовні вимоги про скасування рішення комісії з розгляду актів про порушення вимог Кодексу ГРМ Оператора від 09.09.2021 про задоволення акта про порушення від 16.01.2017 № 41 та здійснення перерахунку (донарахування) Товариству необлікованих (донарахованих) об`ємів природного газу за період з 29.11.2016 по 23.02.2017 оформлене протоколом від 09.09.2021 № 3835 та актом-розрахунком необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу та його вартості від 09.09.2021; скасування рішення комісії з розгляду актів про порушення вимог Кодексу ГРМ Оператора від 09.09.2021 про задоволення акта про порушення від 24.09.2021 № 4137 та здійснення перерахунку (донарахування) Товариству необлікованих (донарахованих) об`ємів природного газу за період з 01.09.2018 по 24.09.2018 оформлене протоколом від 09.09.2021 № 3834 та актом-розрахунком необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу та його вартості від 09.09.2021, не підлягають задоволенню.
Близька за змістом правова позиція викладена у постанові судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.09.2022 у справі № 909/298/21.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
За таких обставин Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду вважає, що надав відповіді на всі істотні, вагомі та доречні доводи, які викладені скаржником у касаційній скарзі та стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 311 ГПК України передбачено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
З огляду на викладене Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку про необхідність змінити пункти 2, 3 резолютивної частини оскаржуваних рішень в частини позовних вимог про скасування рішення комісії з розгляду актів про порушення вимог Кодексу ГРМ Оператора від 09.09.2021 про задоволення акта про порушення від 16.01.2017 № 41 та здійснення перерахунку (донарахування) Товариству необлікованих (донарахованих) об`ємів природного газу за період з 29.11.2016 по 23.02.2017 оформлене протоколом від 09.09.2021 № 3835 та актом-розрахунком необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу та його вартості від 09.09.2021; скасування рішення комісії з розгляду актів про порушення вимог Кодексу ГРМ Оператора від 09.09.2021 про задоволення акта про порушення від 24.09.2021 № 4137 та здійснення перерахунку (донарахування) Товариству необлікованих (донарахованих) об`ємів природного газу за період з 01.09.2018 по 24.09.2018 оформлене протоколом від 09.09.2021 № 3834 та актом-розрахунком необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу та його вартості від 09.09.2021, а в іншій частині оскаржувані рішення залишити без змін.
Керуючись статтями 129, 308, 311, 315 ГПК України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. Булгакова
Судді О. Банасько
О. Баранець
О. Васьковський
Т. Дроботова
О. Кібенко
В. Селіваненко
Ю. Чумак
_03_03.png)