Постанова ОП КГС ВС від 16 червня 2023 року у справі № 926/4889/22

https://reyestr.court.gov.ua/Review/112145601

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2023 року

м. Київ

cправа №926/4889/22

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Баранця О. М. (головуючого), Банаська О. О., Булгакової І. В., Васьковського О. В., Дроботової Т. Б., Кібенко О. Р., Рогач Л. І., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Низенко В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Продтранс»

на ухвалу Господарського суду Чернівецької області

у складі судді Бутирського А. А.

від 12.12.2022

та постанову Західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Зварич О. В., Гриців В. М., Малех І. Б.

від 14.02.2023

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Продтранс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глихім»

про стягнення заборгованості в сумі 84 498,96 грн

за участю представників:

від позивача: не з`явилися,

від відповідача: не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Обставини, що передували прийняттю оскаржуваної ухвали

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Продтранс» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глихім" про стягнення коштів у розмірі 84498,96 грн. за надані послуги відповідно до умов контракту на транспортні послуги №15 від 28.01.2019.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав умови контракту на транспортні послуги №15 від 28.01.2019 щодо оплати послуг, наданих позивачем.

Короткий зміст ухвали місцевого та постанови апеляційного господарських судів та мотиви їх прийняття

3. Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 12.12.2022, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.02.2023,  відмовлено у відкритті провадження у справі №926/4889/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Продтранс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глихім" про стягнення заборгованості в сумі 84498,96 грн на підставі пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

4. Судові рішення мотивовані тим, що позов не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, оскільки: відповідач є нерезидентом, який не має свого представництва на території України, місцезнаходження якого є: російська федерація, м. москва; у пункті 6.2 контракту сторони домовилися, що спір передається на розгляд у міжнародний комерційний арбітражний суд у порядку, встановленому законодавством росії; умови контракту не містять положень, які передбачали б підсудність справи з питань, що виникають з нього, господарським судам України.

5. Відхиляючи доводи позивача щодо підсудності справи господарським судам України апеляційний господарський суд вказав, що обов`язок відповідача виконати договірне зобов`язання за місцем знаходження позивача (Україна, м. Чернівці) не спростовує обставини наявності угоди про передачу спору у міжнародний комерційний арбітражний суд; наявність такої угоди виключає розгляд справи господарським судом України за правилами господарського судочинства.

6. На переконання суду апеляційної інстанції очевидним є намір сторін передати спір  на вирішення міжнародного комерційного арбітражного суду, виключивши при цьому розгляд такого спору господарським судом України за правилами господарського судочинства.

7. Також апеляційний суд зазначив, що спір у цій справі не відноситься до випадків виключної підсудності судам України справ з іноземним елементом, перелік яких наведений в Законі України "Про міжнародне приватне право". Положення частини першої статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» підлягають застосуванню за виключенням і з урахуванням того випадку, коли є угода сторін про передачу спору на вирішення іншого суду (у даному випадку, сторони обумовили в контракті, що відносно виниклих розбіжностей, спір передається на розгляд у міжнародний комерційний арбітражний суд).

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

8. Товариство з обмеженою відповідальністю «Продтранс» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 12.12.2022 та на постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 у справі № 926/4889/22, в якій просить ухвалу та постанову у цій справі скасувати, а справу направити до Господарського суду Чернівецької області для продовження розгляду.

9. За доводами скаржника, скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також ця справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

10. На думку скаржника, судами першої та апеляційної інстанцій у цій справі неправильно здійснено тлумачення норм законодавства, не застосовано норми законодавства, які підлягали застосуванню, зокрема неправильно застосовано норми пунктів 1, 7, 12 частини першої статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право».

11. Оскільки контракт на транспортні послуги №15 від 28.01.2019 виконувався сторонами на території в тому числі України, тобто дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України у місті Чернівцях, скаржник вважає, що справа №926/4889/22 територіально підсудна Господарському суду Чернівецької області, згідно законодавства України.

12. Також скаржник зазначає, що арбітражне застереження неможливо виконати через відсутність назви арбітражної установи та інформації про місце проведення арбітражу. Суди не врахували висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 28.08.2018 у справі № 906/493/16 (провадження № 12-142гс18), що суд може визнати угоду такою, що не може бути виконана, внаслідок істотної помилки сторін у назві арбітражу, до якого передається спір (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), за умови відсутності в арбітражній угоді вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, за яким має здійснюватися арбітражний розгляд. У разі невизначеності арбітражної установи сторона арбітражної угоди не має обов`язку перед зверненням до компетентного державного суду звертатися до однієї чи декількох арбітражних установ для того, щоб вони вирішили питання щодо своєї компетенції стосовно цього спору (пункт 37 постанови).

13. Скаржник стверджує, що відмова у відкритті провадження у цій справі є фактично позбавленням позивача права на розгляд його справи у господарському суді. Та в порушення частини 6 статті 175 Господарського процесуального кодексу України суди не надали роз`яснення позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд цієї справи.

14. Також у скарзі зазначається, що  суди порушили норми пункту 7 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, міг залишити позов у цій справі без розгляду (при чому в разі відсутності військової агресії російської федерації) лише після відкриття провадження у справі та за наявності заперечення відповідача проти вирішення спору в господарському суді.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

15. Відзивів чи заперечень на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило.

Підстави передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

16. Верховний Суд у складі колегії суддів Кондратової І. Д., Вронської Г. О., Губенко Н. М. ухвалою від 18.04.2023 справу №926/4889/22 передав на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

17. Зазначена ухвала мотивована необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати від 03.06.2020 у справі №908/1481/19, з метою забезпечення єдності судової практики щодо застосування пункту 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

18. На думку колегії суддів Кондратової І. Д., Вронської Г. О., Губенко Н. М., норма пункту 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України у системному зв`язку з нормами частини першої статті 4, частини п`ятої статті 29, пункту 7 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, частини першої статті 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» в аспекті порушених у касаційній скарзі питань має застосовуватися у подібних правовідносинах наступним чином:

-          господарський суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, не вправі відмовляти у відкритті провадження у справі (позов не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства) з посиланням на те, що між сторонами у справі було укладено угоду про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу;

-          арбітражна угода, що була укладена до відкриття провадження, не виключає можливість розгляду спору, що підсудний судами України у випадках передбачених законом;

-          відсутність угоди про вибір суду, якою обрано суд України, не може бути підставою для відмови у відкритті провадження;

-          юрисдикція (підсудність) справ судам України, якщо стороною є іноземна особа, визначається законами України з урахуванням норм статей 75-77 Закону України «Про міжнародне приватне право», статей 29-30 Господарського процесуального кодексу України, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

-          справи у спорах, що виникають при виконанні договору з арбітражним застереженням, якщо відповідачем (боржником у грошовому зобов`язанні) є іноземна особа, підлягають розгляду в господарських судах відповідно пункту 7 частини першої статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», пункту 4 частини першої статті 532 Цивільного кодексу України, частини п`ятої статті 29 Господарського процесуального кодексу України, крім випадків, коли інше передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

-          такий позов може бути залишений без розгляду, але після відкриття провадження у справі та за наявності сукупності умов, визначених у пункті 7 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України: арбітражна угода укладена до відкриття провадження у справі; від відповідача надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді; таке заперечення висловлено не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору; суд не встановив, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана. Оцінку дійсності, чинності та виконуваності угоди суд здійснює лише у разі наявності відповідної заяви сторони про передачу спору до третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу.

19. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду ухвалою від 17.05.2023 прийняв касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Продтранс» на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 12.12.2022 та на постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 у справі №926/4889/22 до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, призначив розгляд касаційної скарги на 16.06.2023 о 10:00  у приміщенні Касаційного господарського суду.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій та позиція щодо необхідності відступу від висновків Верховного Суду

20. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

21. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина 1 статті 55 Конституції України).

22. Конституційний Суд України констатував, що "частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод" (пункт 1 резолютивної частини Рішення від 25.12.1997 № 9-зп); "Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України" (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 07.05.2002 №8-рп/2002); "в контексті статті 55 Конституції України органи судової влади можуть здійснювати функцію захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та/або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин" (абзац четвертий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 10.01.2008 N 1-рп/2008).

23. Статтею 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

24. При цьому, гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (частина 6 статті 55 Конституції України).

25. Одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних та господарських правовідносин є звернення до міжнародного комерційного арбітражу.

26. Як вбачається із встановлених судами обставин, позивач та відповідач у пункті 6.2 контракту на транспортні послуги №15 від 28.01.2019 домовились, що у випадку, якщо сторони за результатами переговорів не змогли прийти до взаємної згоди відносно виниклих розбіжностей, спір передається на розгляд у міжнародний комерційний арбітражний суд у порядку, встановленому законодавством росії.

27. Відповідно до статті 2 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" (в редакції, чинній на момент укладення контракту) "арбітраж" - будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України (додатки № 1 і № 2 до цього Закону).

28. Верховний Суд звертає увагу, що міжнародний комерційний арбітраж не є державним органом, його не віднесено до системи судоустрою, він не здійснює правосуддя.

29. Відповідно до положень статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

30. Згідно з частиною 5 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

31. Гарантуючи право на звернення до господарського суду, законодавець одночасно визначає, що угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається (частина 6 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

32. Наслідки укладання сторонами такої угоди визначені у частині першій статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", пункті 7 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України та пункту 5 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

33. Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, залишити позов без розгляду і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана. Стаття 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" застосовуються і в тих випадках, коли місце арбітражу знаходиться за кордоном (стаття 1 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж").

34. Згідно з пунктом 7 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

35. Укладання між сторонами угоди про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду після відкриття провадження у справі, крім випадків, коли суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана, є підставою закриття провадження у справі (пункт 5 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України).

36. Водночас, якщо вже є рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу, прийняте в межах його компетенції в Україні щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого документа на примусове виконання такого рішення;

є рішення суду іноземної держави або міжнародного комерційного арбітражу, визнане в Україні в установленому законом порядку, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, - суддя відмовляє у відкритті провадження у справі (пункти 4 та 5 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України) або закриває провадження у справі, якщо суд встановить такі обставини після відкриття провадження у справі (пункт 3 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України).

37. Отже за змістом вищенаведених норм наявність арбітражної угоди (застереження) сама по собі не виключає можливість розгляду судом спору, що підсудний судам України у випадках, передбачених законом.

38. Укладання угоди про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу до відкриття провадження у справі може бути підставою для залишення позову без розгляду згідно з пунктом 7 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України та частини 1 статті 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», але лише за наявності таких умов: арбітражна угода укладена до відкриття провадження у справі; від відповідача надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді; такі заперечення висловлено не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору; суд не встановив, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

39. При цьому слід враховувати, що для забезпечення права відповідача на подання заперечень проти вирішення спору в господарському суді, відповідач має бути обізнаним про подання позову до суду та про відкриття провадження у справі.

40. З огляду на викладене, господарський суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, не вправі відмовляти у відкритті провадження у справі з посиланням на те, що оскільки між сторонами у справі було укладено угоду про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу, то позов не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

41. Господарські суди попередніх інстанцій помилково ототожнили арбітражну угоду з угодою про передачу спору на вирішення суду іншої держави.

42. Відмовляючи у відкритті провадження у справі суди послались, зокрема на положення статті 23 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено право сторін на передачу спору на розгляд іноземного суду. Так, у випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий за угодою сторін на вирішення суду іншої держави.

43. Проте судами не враховано, що норми статті 23 Господарського процесуального кодексу України передбачають право сторін на передачу спору на розгляд суду іншої держави, тоді як право сторін на передачу спору на розгляд міжнародного комерційного арбітражу передбачено статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, і укладення угод на підставі цих статтей має різні правові наслідки.

44. Суд звертає увагу, що міжнародний комерційний арбітраж не належить до системи судоустрою, є недержавним органом, тоді як угодою про передачу спору на вирішення суду іншої держави сторони можуть визначити суд, що відноситься до системи судоустрою іншої держави. Наявність угоди, визначеної в статті 23 Господарського процесуального кодексу України, виключає розгляд спору за правилами господарського судочинства судами України.

45. Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем у справі є іноземний суб`єкт господарювання Товариство з обмеженою відповідальністю "Глихім" - нерезидент, яке не має свого представництва на території України, місцезнаходження якого є: 129075, російська федерація, м. москва, вул. Аргуновська, буд. 2, корп.1, оф.1516.

46. Відповідно до статті 365 Господарського процесуального кодексу України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

47. Відповідно до статті 366 Господарського процесуального кодексу України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

48. Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена у статті 20 Господарського процесуального кодексу України. Так, згідно із частиною 1 цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

49. Відповідно до положень статті 2 Закону України "Про міжнародне приватне право" цей Закон застосовується до питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, зокрема, щодо підсудності судам України справ з іноземним елементом.

50. Згідно зі статтею 75 Закону України "Про міжнародне приватне право" в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду у цій справі, підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися.

51. Суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав та про наявність таких підстав суду стало відомо до відкриття провадження у справі.

52. Суд залишає позов без розгляду, якщо після відкриття провадження у справі буде з`ясовано, що у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

53. Відповідно до частини першої статті 76 цього Закону суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом, а саме: якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача; у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України; якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні; якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні; якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання; дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України; якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України; якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України; якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном; якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України; в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

54. Наведені вище норми свідчать про те, що суди, отримавши позовну заяву з вимогою до юридичної особи - нерезидента, повинні перш за все визначити, чи підсудна справа за участю іноземної особи судам України на підставі норм Закону України "Про міжнародне приватне право" (зокрема ст. ст. 76, 77 цього Закону) та чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, оскільки згідно зі статтею 75 Закону України "Про міжнародне приватне право" підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі.

55. Натомість, місцевий господарський суд, відмовляючи у відкритті провадження у цій справі, не належним чином дослідив питання підсудності справи на підставі статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", а апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку, що положення частини 1 статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» не підлягають застосуванню у разі наявності арбітражної угоди.

56. Без дослідження наявності підстав визначення підсудності справи судам України, встановлених в ст. ст. 76, 77 Закону України "Про міжнародне приватне право", висновки судів про непідсудність цієї справи судами України є передчасними.

57. Зокрема, скаржник стверджує, що за змістом пункту 7 частини 1 статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у випадках, якщо дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України. Враховуючи, що контракт на транспортні послуги №15 від 28.01.2019 виконувався сторонами на території в тому числі України, справа №926/4889/22, на думку скаржника, територіально підсудна Господарському суду Чернівецької області.

58. Вказані обставини мають бути перевірені господарським судом першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у даній справі, зокрема має бути досліджено, чи мала місце на території України дія або подія, що стала підставою для подання цього позову.

59. З огляду на викладене вище, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасного висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України, а тому справа підлягає направленню до місцевого господарського суду на стадію вирішення питання про відкриття провадження у справі.

60. Передаючи справу, що розглядається, на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, колегія суддів зазначила, що Верховний Суд у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду постановою від 03.06.2020 залишив без змін ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі № 908/1481/19, що була постановлена на підставі пункту 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України. У цій справі Верховний Суд, розв`язуючи питання застосування цієї норми у системному взаємозв`язку з нормами пункту 7 частини першої статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", пункту 4 частини першої статті 532 Цивільного кодексу України, частин п`ятої та десятої статті 29 Господарського процесуального кодексу України, погодився з висновком суду першої інстанції, що такий спір не підлягає вирішенню в господарських судах.

61. З огляду на висновки, викладені вище у цій постанові, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми пункту 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України у подібних правовідносинах, сформульованого в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у справі №908/1481/19.

Висновок щодо застосування норм права

62. Наявність арбітражної угоди не може бути підставою відмови у відкритті провадження у справі згідно пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу  України, а лише може бути підставою для залишення позову без розгляду у передбачених законом випадках, але після відкриття провадження у справі та за наявності сукупності умов, визначених у пункті 7 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу  України.

63. Відмова у відкритті провадження у справі з підстав наявності між сторонами укладеної арбітражної угоди (застереження) ґрунтується на неправильному застосуванні пункту 1 частини першої 175 Господарського процесуального кодексу України та суперечить частині 1 статті 4 цього Кодексу, яка визначає, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

64. За змістом пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

65. Відповідно до частини шостої статті 310 цього ж Кодексу підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

66. Враховуючи наведене, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Продтранс» підлягає задоволенню, а судові рішення судів попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи до місцевого господарського суду для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

67. Господарському суду першої інстанції слід встановити чи підсудна справа судам України згідно з нормами ст. ст. 76, 77 Закону України "Про міжнародне приватне право", дослідити дотримання позивачем вимог статей 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України та у разі відкриття провадження у справі вжити всіх можливих в умовах воєнного стану заходів щодо належного повідомлення відповідача про судове провадження з метою забезпечення встановлених у статті 42 Господарського процесуального кодексу України процесуальних прав учасника справи.

Судові витрати

68. Оскільки об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про направлення справи на розгляд до місцевого господарського суду, то розподіл судових витрат буде здійснено за результатом розгляду спору.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Продтранс» задовольнити.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 та ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 12.12.2022 у справі №926/4889/22 скасувати.

3. Справу №926/4889/22 направити до Господарського суду Чернівецької області на стадію вирішення питання щодо відкриття провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Продтранс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глихім» про стягнення заборгованості в сумі 84 498,96 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає

Головуючий суддя                                                            О. Баранець

Судді                                                                                 О. Банасько

                                                                                          І. Булгакова

                                                                                          О. Васьковський

                                                                                          Т. Дроботова

                                                                                          О. Кібенко

                                                                                          Л. Рогач

                                                                                          Ю. Чумак