ВЕРХОВНИЙ СУД

https://reyestr.court.gov.ua/Review/111384624

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/9796/19

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Селіваненка В.П. (головуючий), Банаська О.О., Булгакової І.В., Васьковського О.В., Дроботової Т.Б., Кібенко О.Р., Рогач Л.І., Чумака Ю.Я.,

за участю секретаря судового засідання Громака В.О.,

представників учасників справи:

державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" - Слівінського М.О.,

державного підприємства "Енергоринок" - Стилик О.Ю., Калініна М.В.,

Кабінету Міністрів України - Польця Д.М.,

Міністерства енергетики та захисту довкілля України - не з`яв.,

Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг - не з`яв.,

розглянувши касаційну скаргу державного підприємства "Енергоринок"

на рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2021 (головуючий суддя - Джарти В.В., судді Ковтун С.А. і Полякова К.В.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 (головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Станік С.Р. і Шаптала Є.Ю.)

зі справи № 910/9796/19

за позовом державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - ДП " Енергоатом ")

до державного підприємства "Енергоринок" (далі - ДП "Енергоринок")

про стягнення 18 973 423 431,47 грн.,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Кабінет Міністрів України (далі - КМУ);

Міністерство енергетики та захисту довкілля України (далі - Міністерство);

Національна комісія, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП),

РУХ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Позов було подано (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) про стягнення суми 18 973 423 431,47 грн., яка складається з основного боргу в сумі 9 783 914 981,85 грн. та "інфляційних втрат" у сумі 9 189 508 449,62 грн.

2. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором від 18.05.2001 №698/05-НАЕК/640/01 (далі - Договір) щодо оплати отриманої електричної енергії.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням господарського суду міста Києва від 12.07.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2022: позов задоволено повністю; стягнуто з ДП "Енергоринок" на користь ДП "Енергоатом" 9 783 914 981,85 грн. основного боргу, 9 189 508 449,62 грн. "інфляційних втрат" та судовий збір.

4. Оскаржувані рішення мотивовані тим, що сума основної заборгованості за Договором відповідача перед позивачем у розмірі 9 783 914 981,85 грн. належним чином доведена, документально підтверджена, доказів оплати суми основного боргу відповідачем суду не надано, доказів існування обставин, які звільняли б відповідача від обов`язку виконати наявне грошове зобов`язання, відповідачем не надано, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню; матеріали справи не містять відомостей про те, що заборгованість відповідача перед позивачем урегульована у порядку, передбаченому Законом України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії", а тому наявні підстави для стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому нормами Господарського кодексу України (далі - ГК України) та Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); відтак заборгованість та нараховані на неї "інфляційні втрати" підлягають стягненню з боржника. При цьому суди зазначили, що, оскільки відповідач визнавав борг, мало місце переривання позовної давності, а 01.07.2019 були порушені права позивача на отримання коштів за продану електроенергію у зв`язку з відсутністю з цього часу спеціального порядку розрахунків на ринку електричної енергії (за спірні періоди), тому позовна давність позивачем не пропущена.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ДП "Енергоринок" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 та рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2021 у справі 910/9796/19 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю; покласти на ДП "Енергоатом" судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у сумі 1 344 700 грн.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Згідно з доводами касаційної скарги:

- судами попередніх інстанцій у прийнятті оскаржуваних рішень не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10.04.2018 у справі №910/16945/14, від 27.04.2018 у справі №908/1394/17, від 30.01.2019 у справі №905/2324/17, від 30.01.2019 у справі №922/175/18 щодо статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), стосовно того, що до вимог про стягнення "інфляційних втрат" застосовується загальна позовна давність у три роки;

- судами попередніх інстанцій у прийнятті оскаржуваних рішень не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26.11.2019 та від 26.01.2021 (скаржником зазначено від 26.01.2022) у справі №922/643/19, від 19.12.2019 у справі №520/11429/17, від 11.12.2019 у справі №320/4938/17, від 10.10.2019 у справі №910/2164/18, від 08.07.2019 у справі №908/156/18 щодо застосування статті 75 ГПК України;

- необхідно відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного Верховним Судом у постанові від 17.02.2022 у справі №910/4216/20, стосовно застосування норм Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії";

- оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема пункту 5 частини першої статті 92 Конституції України, статті 15 1 Закону України "Про електроенергетику" (чинний, на момент виникнення спірних правовідносин), статті 75, пунктів 15 та 16 розділу XVII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про ринок електричної енергії", статей 3, 4 Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії", статті 257 ЦК України;

- оскаржувані судові рішення прийняті: з порушенням норм процесуального права, зокрема статей 2, 76, 86, 210, 231, 236, 237 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України); з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи; за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; необґрунтованістю судового рішення в розумінні статті 236 ГПК України.

Доводи інших учасників справи

7. У відзиві на касаційну скаргу ДП "Енергоатом" зазначає про безпідставність викладених у ній доводів, зокрема, вказує, що: прийняття рішення про стягнення заборгованості з відповідача не змінює порядку погашення заборгованості, встановленого Законом України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії", а лише у законний спосіб підтверджує наявну заборгованість; суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що з огляду на відсутність підстав для застосування позовної давності до основної заборгованості підстави для застосування позовної давності до "інфляційних витрат" також відсутні; у даній справі позовна давність щодо основного боргу була продовжена сторонами та не була пропущена, - і просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

8. ДП "Енергоринок" подало до Верховного Суду заперечення на доводи, наведені ДП "Енергоатом" у відзиві на касаційну скаргу, в яких зазначає, що позивач певним чином перекручує зазначені відповідачем у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження та наведені останнім доводи та обґрунтування на їх підтвердження і просить задовольнити касаційну скаргу в повному обсязі.

9. ДП "Енергоринок" подало письмові пояснення, в яких зазначило, що не погоджується з підставами (мотивами) передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведеними в ухвалі Верховного Суду від 16.11.2022 у цій справі, та просить задовольнити касаційну скаргу ДП "Енергоринок" у повному обсязі, скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

10. ДП "Енергоатом" також подало додаткові пояснення у справі, в яких воно підтримує необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17.02.2022 у справі № 910/4216/20, від 25.07.2022 у справі № 910/16185/19 та від 15.06.2022 у справі № 910/9947/19, і зазначає, що: алгоритм розподілу коштів жодним чином не змінює порядку (строку) здійснення розрахунків оптового постачальника та виробника електричної енергії за договором купівлі-продажу електричної енергії, не звільняє відповідача від виконання зобов`язання з повної оплати за отриману ним електроенергію і не виключає застосування до відповідача відповідальності за прострочення грошового зобов`язання у порядку частини другої статті 625 ЦК України; винесення рішення про стягнення заборгованості з відповідача не змінює порядку погашення заборгованості, встановленого Законом України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії", а лише у законний спосіб підтверджує наявну заборгованість, про що прямо зазначено в цьому Законі, - та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Передача справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду

11. Ухвалою Верховного Суду від 16.11.2022 у даній справі (суддя Бакуліна С.В. - головуючий, судді Кібенко О.Р. і Стратієнко Л.В.) справу передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

12. У постановленні зазначеної ухвали Верховний Суд виходив, зокрема, з такого.

12.1. У постанові від 17.02.2022 у справі №910/4216/20 Верховний Суд зазначив: "Згідно зі ст. 4 Закону України "Про електроенергетику" регулювання відносин в електроенергетиці має особливості, визначені цим Законом. Ці особливості викликані об`єктивними умовами функціонування галузі, зокрема постійним і безперервним збалансуванням виробництва і споживання електричної енергії, для забезпечення якого встановлюється єдине централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління об`єднаною енергетичною системою України.

Як передбачено ст. 5 Закону України "Про електроенергетику", державна політика в електроенергетиці базується зокрема, на принципі державного регулювання діяльності в електроенергетиці.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про електроенергетику" в електроенергетиці України діє єдина централізована диспетчерська система оперативно-технологічного управління виробництвом, передачею, розподілом та постачанням електричної енергії. Функції централізованого диспетчерського (оперативно-технологічного) управління об`єднаною енергетичною системою України та організацію паралельної роботи з енергетичними системами інших держав виконує державне підприємство, яке визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в електроенергетичному комплексі.

Державне підприємство, що здійснює централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління об`єднаною енергетичною системою України, є системним оператором та виконує функції, визначені цим Законом та Законом України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України".

За змістом ст. 15 Закону України "Про електроенергетику" оптовий ринок електричної енергії в Україні функціонував, зокрема з додержанням такої умови: у кожному розрахунковому періоді (місяці) забезпечується оплата вартості електричної енергії та послуг, закуплених у цьому періоді оптовим постачальником електричної енергії, у рівному відсотку кожній енергогенеруючій компанії (за винятком суб`єктів господарювання, які виробляють електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - мікро-, міні- та малим гідроелектростанціям) та підприємству, яке здійснює централізоване диспетчерське управління об`єднаною енергетичною системою України і передачу електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами. Ця оплата забезпечується з урахуванням остаточних платежів відповідно до договору, на підставі якого створено оптовий ринок електричної енергії.

Порядок проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії було врегульовано у ст. 15-1 Закону України "Про електроенергетику".

Для проведення розрахунків оптовий постачальник електричної енергії (відповідач) відкривав в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання. Спеціальний режим використання поточних рахунків для оплати вартості електричної енергії полягав в тому, що перерахування грошових коштів з таких рахунків здійснювалося уповноваженим банком за алгоритмом, який встановлювався НКРЕКП.

Тобто, порядок проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії України можливий був лише через поточні рахунки зі спеціальним режимом використання, виключно на підставі алгоритму розподілу коштів, який встановлювався НКРЕКП та був обов`язковим для виконання ДП "Енергоринок" як розпорядником коштів ОРЕ.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним поданням 45 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про електроенергетику" (справа про електроенергетику) від 12.02.2002 № 3-рп/2002 вказував, що особливістю функціонування об`єднаної енергетичної системи є безперервність процесу виробництва, накопичення, розподілу і споживання електричної енергії, що вимагає збалансованих, синхронних дій, централізованого диспетчерського управління та єдиного системного обліку електроенергії на всіх стадіях виробничого процесу. З огляду на це Національна комісія регулювання електроенергетики України встановлює алгоритм, тобто порядок розподілу уповноваженим банком коштів, отриманих за електричну енергію, а ДП "Енергоринок" готує щодобові звіти про фінансові розрахунки для усіх членів оптового ринку. У разі виникнення стосовно платежів спірних питань їх можуть вирішувати такі внутрішні, функціонально адаптовані до специфіки енергетичної галузі структури, як постійно діюча відомча Арбітражна комісія, Рада оптового ринку, загальні щорічні або позачергові збори суб`єктів договору, Національна комісія регулювання електроенергетики України, що мають повноваження і юридичні ресурси. В разі необхідності будь-який суб`єкт таких відносин може захистити свої інтереси також у судовому порядку. Ці майнові відносини є, по суті, складовою частиною особливих виробничих відносин.

Судами обох інстанцій враховано, що ДП "Енергоринок" під час здійснення закупівлі електричної енергії у АТ "Полтаваобленерго" не могло самостійно, на власний розсуд обирати з якого джерела, в яких обсягах та за якою ціною купувати електричну енергію, оскільки у своїй діяльності керувалося законодавством України, ДЧОРЕ та статутом, а також не вправі було проводити розрахунки за електричну енергію, в тому числі погашати заборгованість, іншим чином, ніж це визначено законодавством, а саме відповідно до алгоритму, встановленого НКРЕКП. Особливістю розрахунків за договором між сторонами спору було те, що розпорядження коштами, що накопичувалися на поточному рахунку зі спеціальним режимом використання ДП "Енергоринок", здійснювалося НКРЕКП в межах наданих їй повноважень шляхом затвердження обов`язкових для виконання постанов, якими встановлювався алгоритм розподілу коштів. Відповідач самостійно не приймав рішень щодо розпорядження такими грошовими коштами.

Отже, до 01.07.2019 відповідач у відносинах з позивачем діяв згідно з умовами договору та вимогами чинного на той час законодавства, здійснюючи розрахунок з позивачем відповідно до затверджених НКРЕКП алгоритмів.

Враховуючи викладене помилковими є доводи скаржника, що судами не враховано особливостей регуляторного та державницького впливу на відносини в енергетичній сфері зі сторони органів державної влади, що визначені в Законі України "Про електроенергетику".

12.2. У постанові від 15.06.2022 у справі №910/9947/19 Верховний Суд, зокрема, зазначив: "Тобто порядок проведення розрахунків на ОРЕ України в період дії Закону України "Про електроенергетику" здійснював лише через поточні рахунки зі спеціальним режимом використання та виключно на підставі алгоритму розподілу коштів, який встановлювався НКРЕКП та був обов`язковим для виконання як ДП "Енергоринок", так і КП "Київтеплоенерго".

12.3. У постанові від 25.07.2022 у справі № 910/16185/19 Верховний Суд, зокрема, зазначив: "Проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії України (ОРЕ України) в період дії Закону України "Про електроенергетику" здійснювалося лише через поточні рахунки зі спеціальним режимом використання та виключно на підставі алгоритму розподілу коштів, який встановлювався НКРЕКП та був обов`язковим для виконання як позивачем так і відповідачем."

12.4. Таким чином, у наведених вище постановах Верховного Суду викладено висновки про те, що порядок проведення розрахунків між учасниками оптового ринку електроенергії, які мали договірні відносини, у період дії Закону України "Про електроенергетику" (втратив чинність 01.07.2019) здійснювався лише через поточні рахунки зі спеціальним режимом використання та виключно на підставі алгоритму розподілу коштів.

Водночас з цієї правової позиції випливає, що подання енергопостачальником позову до ДП "Енергоринок" у період дії Закону України "Про електроенергетику" про стягнення з останнього заборгованості за поставлену електроенергію є безпідставним та має наслідком відмову в задоволенні відповідного позову з огляду на те, що така заборгованість не може бути стягнута в іншому порядку, ніж відповідно до нормативно визначеного алгоритму розподілу та в межах коштів, що надійшли на рахунки зі спеціальним режимом використання.

Поряд з цим, втрата чинності алгоритмом, що діяв у правовідносинах, врегульованих Законом України "Про електроенергетику", була визначена Верховним Судом у наведених вище постановах як обґрунтована підстава для можливості звернення позивача за захистом свого права.

12.5. Так, у постанові від 17.02.2022 у справі №910/4216/20 Верховний Суд залишив без змін судові рішення попередніх інстанцій про задоволення позову про стягнення заборгованості за електроенергію, що виникла до 01.07.2019, вказавши: "Відповідно до п. 2 Розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії" з 01.07.2019 почав діяти балансуючий ринок та ринок допоміжних послуг, ринок "на добу наперед" та внутрішньодобовий ринок, двосторонні договори (далі - новий ринок електричної енергії).

Пунктом 23 розділу XVII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що з дати початку дії нового ринку електричної енергії визнається таким, що втратив чинність, зокрема Закон України "Про електроенергетику".

В свою чергу, Законом України "Про ринок електричної енергії" не передбачено відкриття поточного рахунку зі спеціальним режимом використання ДП "Енергоринок" та не надано повноважень НКРЕКП встановлювати з 01.07.2019 алгоритми розподілу коштів, зокрема щодо розрахунків ДП "Енергоринок" з виробниками електричної енергії.

При цьому пунктом 15 розділу XVII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що оптовий постачальник електричної енергії (яким є відповідач) провадить свою діяльність до повного погашення своєї кредиторської та дебіторської заборгованості за електричну енергію.

Таким чином, правильними є висновки судів, що починаючи з 01.07.2019 ДП "Енергоринок" провадить свою діяльність у межах договірних відносин, що виникли на ОРЕ (договори купівлі-продажу, договори реструктуризації заборгованості рішення суду та мирові угоди), з учасниками ринку електричної енергії.

В той же час, згідно з приписами п. 16 Розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії" Кабінет Міністрів України повинен був протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом розробити та внести на розгляд Верховної Ради України законопроект щодо особливостей погашення заборгованості за електричну енергію, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії.

Таким законом є ухвалений Верховною Радою України 17.06.2020 Закон України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії", який набрав чинності з 16.07.2020, крім статей 5 і 6, які набирають чинності з 1 липня 2021 року (у редакції, станом на час подання позову).

У вищезазначеному Законі містяться статті щодо заходів погашення заборгованості на оптовому ринку електричної енергії України та механізми проведення взаєморозрахунків.

Також, в ст. 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії" містяться наступні визначення термінів:

процедура погашення заборгованості - комплекс необхідних заходів, спрямований на остаточне врегулювання кредиторської та дебіторської заборгованості на оптовому ринку електричної енергії, а також припинення діяльності оптового постачальника електричної енергії;

оптовий постачальник електричної енергії - державне підприємство "Енергоринок", утворене для забезпечення функціонування оптового ринку електричної енергії України;

заборгованість - сума коштів, що виникла до 1 липня 2019 року, підтверджена учасниками та підлягає сплаті відповідно до укладених договорів і судових рішень.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії" на умовах, визначених цим Законом, підлягає погашенню (списанню) заборгованість державного підприємства "Енергоринок" перед виробниками електричної енергії державної форми власності та акціонерного товариства, 100 відсотків акцій якого належать державі, яке здійснює функції оператора системи передачі, в обсязі заборгованості до погашення (списання) відповідно до пункту 2 цієї частини.

Погашення (списання) заборгованості здійснюється учасниками на підставі примірних договорів відповідно до окремих порядків, що затверджуються Кабінетом Міністрів України в місячний строк після набрання чинності цим Законом (ч. 5 ст. 4 вказаного Закону).

Колегія суддів звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28.10.2021 у справі № 913/567/19, відповідно до яких з огляду на положення ч. 5 ст. 4 Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії" погашення (списання) заборгованості здійснюється учасниками на підставі примірних договорів відповідно до окремих порядків, що затверджуються Кабінетом Міністрів України в місячний строк після набрання чинності цим Законом.

Наведене узгоджується з визначенням терміну "процедура погашення заборгованості", наданим у п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії", відповідно до якого процедура погашення заборгованості - це комплекс необхідних заходів, спрямований на остаточне врегулювання кредиторської та дебіторської заборгованості на оптовому ринку електричної енергії.

Відтак, вищезгаданим Законом передбачено погашення заборгованості, яка утворилася на оптовому ринку електричної енергії України до 01.07.2019, підтверджена учасниками та підлягає сплаті відповідно до укладених договорів і судових рішень. Водночас, таке погашення (списання) має здійснюватися у порядку, встановленому окремим законопроектом, який з дня набрання чинності цим Законом повинен розробити та внести на розгляд Верховної Ради Кабінет Міністрів України.

Натомість наразі відповідний порядок Кабінетом Міністрів України не розроблений, що в свою чергу підтверджує висновок судів попередніх інстанцій про відсутність механізму погашення заборгованості, яка наразі існує."

12.6. Аналогічна правова позиція відображена й у постанові Верховного Суду від 25.07.2022 у справі №910/16185/19.

12.7. Тобто відповідно до наведених правових позицій Суд встановлював наявність/відсутність підстав для звернення особи з позовом про стягнення заборгованості за поставлену електроенергію до 01.07.2019 та обґрунтованість/безпідставність відповідного позову з обставинами чинності запровадженого державою на підставі нормативних актів алгоритму розподілу коштів з рахунків зі спеціальним режимом використання.

12.8. Необхідно відступити від наведених висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17.02.2022 у справі №910/4216/20, від 25.07.2022 у справі №910/16185/19 та від 15.06.2022 у справі №910/9947/19, з огляду на таке.

12.9. Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини другої статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України)

Відповідно до положень статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

12.10. Відповідно до пункту 1.1 Договору ДП "Енергоатом" зобов`язується продавати, а ДП "Енергоринок" зобов`язується купувати електричну енергію та здійснювати її оплату відповідно до умов договору.

Згідно з пунктом 4.1 Договору розрахунок за всю отриману ДП "Енергоринок" у ДП "Енергоатом" електроенергію здійснюється грошовими коштами та, за згодою сторін, іншими формами, що передбачені законодавством України.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що кошти за отриману ДП "Енергоринок" у ДП "Енергоатом" електроенергію перераховуються на п`ятий день після поставки електроенергії на поточний рахунок ДП "Енергоатом" або, на підставі листа ДП "Енергоатом" за підписом керівника та головного бухгалтера, на інші рахунки ДП "Енергоатом". Остаточний розрахунок за поставлену електроенергію ДП "Енергоринок" здійснює не пізніше 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки, електроенергії.

Згідно з пунктом 4.3 Договору платежі за отриману електроенергію здійснюються кожного банківського дня з розподільчого рахунку ДП "Енергоринок" відповідно до алгоритму, який затверджується НКРЕ.

Відповідно до пункту 5.1 Договору ДП "Енергоатом" має право вимагати від ДП "Енергоринок" оплати за продану електроенергію відповідно до статті 4 договору.

Підпунктом 5.5.3 Договору передбачено, що ДП "Енергоринок" зобов`язане купувати у ДП "Енергоатом" електроенергію відповідно до умов статті 3 договору та здійснювати за неї своєчасні розрахунки відповідно до умов статті 4 договору.

Згідно з додатковою угодою від 29.09.2006 №3629/02 до Договору:

- пункт 4.1 викладено у новій редакції, яка передбачає, що оплата вартості електричної енергії здійснюється грошовими коштами, які перераховуються на поточний рахунок ДП "Енергоатом" (для розрахунків за куплену електроенергію) та на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання (для розрахунків з податку на додану вартість). За згодою сторін оплата може також здійснюватися іншими формами, що передбачені чинним законодавством. Платіж на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання є невід`ємною частиною оплати вартості електричної енергії;

- пункт 4.2 Договору викладено у новій редакції, яка передбачає, що оплата вартості електричної енергії здійснюється кожного банківського дня з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання ДП "Енергоринок" відповідно до алгоритму ОРЕ, який затверджуються НКРЕ;

- пункт 4.3 Договору викладено у новій редакції, яка передбачає, що остаточна оплата вартості електричної енергії здійснюється ДП "Енергоринок" до 15-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно з додатковою угодою від 29.02.2012 №8209/04 до Договору пункт 4.1 викладено у новій редакції, яка передбачає, що оплата вартості електричної енергії здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок ДП "Енергоатом", з урахуванням ПДВ, та, за згодою сторін, іншими формами, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з додатковими угодами від 23.06.2014 №10580/01 та від 18.03.2016 №12095/03/25 до Договору пункт 4.1 викладено у новій редакції, яка передбачає, що оплата вартості електричної енергії здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок ДП "Енергоатом" або, за зверненням ДП "Енергоатом", підписаним керівником та головним бухгалтером, на поточний рахунок відокремленого підрозділу ДП "Енергоатом", з урахуванням ПДВ, та, за згодою сторін, іншими формами, що передбачені чинним законодавством.

12.11. Станом на день звернення із позовом до суду ДП "Енергоатом" виконало свій обов`язок з продажу електроенергії у повному обсязі, однак, у свою чергу, ДП "Енергоринок" не повністю розрахувалося за куплену електроенергію.

12.12. Аналіз змісту наведених умов Договору свідчить про те, що, хоча розрахунки між сторонами й мали здійснюватися відповідно до алгоритму оптового ринку електричної енергії, однак існування вказаного алгоритму не змінювало визначені умовами Договору строки виконання зобов`язань - до 15-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, та не звільняло покупця від обов`язку розрахуватися за отриману електричну енергію в такі строки. При цьому відсутність на спеціальному розрахунковому рахунку коштів для погашення заборгованості перед енергопостачальником не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

12.13. У пункті 5.24 постанови Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №910/6636/21 викладено правовий висновок про те, що ненадходження коштів від інших учасників балансуючого ринку не може бути відкладальною обставиною для невиконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати за договором.

12.14. Суд враховує, що, хоча правовідносини у справі №910/9796/19 та у справі №910/6636/21 регулюються різними нормативними актами, наведений Верховним Судом висновок у пункті 5.24 останньої постанови є загальним щодо відносин які стосуються здійснення оплати електричної енергії за допомогою рахунку із спеціальним режимом використання та має бути врахованим й під час вирішення спору у справі №910/9796/19.

12.15. Отже, у правовідносинах щодо стягнення коштів за електроенергію, поставлену ДП "Енергоринок" до 01.07.2019, встановлення обставин неможливості стягнення грошових коштів у іншому порядку, ніж визначено алгоритмом, як і обставин відсутності грошових коштів на спеціальному рахунку для погашення заборгованості перед енергопостачальником не може бути підставою для відмови в позові.

12.16. Таким чином, відсутність на спеціальному рахунку грошових коштів для розрахунку з енергопостачальником відповідно до нормативного алгоритму може свідчити лише про неможливість належного виконання своїх зобов`язань покупцем, однак не може спростовувати обставин порушення прав продавця на отримання оплати за поставлену електроенергію, та відповідно, наявності підстав для звернення до суду за їх захистом.

12.17. Крім того, не можуть вказані обставини змінювати й момент, з якого відповідне право енергопостачальника є порушеним та може бути захищено, - прострочення визначених умовами договору строків розрахунку, тоді як інший підхід до визначення цього моменту, який випливає з наведених вище постанов Верховного Суду, пов`язує можливість захисту прав енергопостачальника з обставинами втрати чинності алгоритмом, установленим відповідно до Закону України "Про електроенергетику", та відсутністю нового алгоритму погашення заборгованості, що утворилась до 01.07.2019, відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії", на час звернення позивача до суду з відповідним позовом та на час вирішення справи місцевим господарським судом. Такий підхід є штучним, оскільки на час прийняття рішення у цій справі механізми погашення заборгованості (у тому числі і перед позивачем), передбачені у Законі України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії", реалізовано у постановах НКРЕКП (1) від 14.04.2021 №639 "Про затвердження Переліку поточних рахунків із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії, операторів системи розподілу, які є правонаступниками енергопостачальників і здійснювали господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, електропостачальників, на яких покладено виконання функцій постачальника універсальних послуг та постачальника "останньої надії"; (2) від 14.04.2021 №640 "Про затвердження Переліку поточних рахунків із спеціальним режимом використання електропостачальників, оператора системи передачі та оператора ринку".

12.18. Підсумовуючи, Суд вважає, що право вимоги позивача у спірних правовідносинах виникає з обставин порушення його права на отримання оплати поставленої електричної енергії її контрагентом за договором у встановлений у договорі строк та не перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з діями третіх осіб, що не є учасниками договірних відносин сторін та які могли взагалі й не відбутися, тоді як інший підхід до визначення моменту виникнення указаного права позивача, на думку Суду, не відповідає положенням статті 15 ЦК України, загальним положенням законодавства про зобов`язання та про договірні зобов`язання купівлі-продажу.

12.19. Що ж до особливостей правового режиму розрахунків, визначеного Законом України "Про електроенергетику", то останній, як зазначено в його преамбулі, визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі, і не регулює відносин сторін спірних правовідносин щодо стягнення з боржника за договором заборгованості за вироблену та поставлену електричну енергію. Відповідно до статті 2 названого Закону він регулює відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, державним наглядом за безпечним виконанням робіт на об`єктах електроенергетики незалежно від форм власності, безпечною експлуатацією енергетичного обладнання і державним наглядом за режимами споживання електричної і теплової енергії, а також з централізованим диспетчерським (оперативно-технологічним) управлінням. Отже, положення законодавства, якими НКРЕКП надано право здійснення державного нагляду за режимом споживання електричної енергії та диспетчерського (оперативно-технологічного управління) у певних дисципліні та алгоритмі дій, а також встановлення статтею 15-1 Закону України "Про електроенергетику" порядку розрахунку за спожиту електричну енергію, унормовують загальний порядок розрахунку за відсутності заборгованості, і не регулюють правовідносин щодо стягнення заборгованості, що утворилася на момент здійснення остаточного розрахунку за договором за поставлену та спожиту електричну енергію. Інший підхід не сприяє базовим принципам державної політики на ринку електроенергетики, зокрема розвитку конкурентних відносин на ринку електричної енергії, забезпечення стабільного фінансового стану електроенергетики; забезпечення відповідальності суб`єктів електроенергетики та споживачів (стаття 5 названого Закону).

12.20. Крім того, Суд вважає, що право позивача вимагати судового захисту щодо стягнення заборгованості, яка утворилася до 01.07.2019, та "інфляційних втрат" з моменту саме прострочення виконання зобов`язання боржником, не може бути обмежене й після набуття чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії", адже запроваджені ним процедури можуть бути застосовані й щодо погашення заборгованості, встановленої судовим рішенням, про що прямо зазначено у пункті 3 частини першої статті 1 цього Закону і що кореспондується з пунктом 10 статті 2 даного Закону, відповідно до якого на період дії цього Закону підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо оптового постачальника електричної енергії.

13. Відповідно до частини другої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА ПЕРЕВІРЕНИХ СУДОМ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ, І ЇХНІХ ВИСНОВКІВ

14. 18.05.2001 ДП "Енергоатом" та ДП "Енергоринок" укладено Договір, відповідно до умов якого:

- ДП "Енергоатом" зобов`язується продавати, а ДП "Енергоринок" зобов`язується купувати електричну енергію та здійснювати її оплату відповідно до умов договору (пункт 1.1);

- розрахунок за отриману ДП "Енергоринок" у ДП "Енергоатом" електроенергію здійснюється грошовими коштами та, за згодою сторін, іншими формами, що передбачені законодавством України (пункт 4.1);

- кошти за отриману ДП "Енергоринок" у ДП "Енергоатом" електроенергію перераховуються на п`ятий день після поставки електроенергії на поточний рахунок ДП "Енергоатом" або на підставі листа ДП "Енергоатом" за підписом керівника та головного бухгалтера, на інші рахунки ДП "Енергоатом". Остаточний розрахунок за поставлену електроенергію ДП "Енергоринок" здійснює не пізніше 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки, електроенергії (пункт 4.2);

- платежі за отриману електроенергію здійснюються кожного банківського дня з розподільчого рахунку ДП "Енергоринок" відповідно до алгоритму, який затверджується НКРЕ (пункт 4.3);

- ДП "Енергоатом" має право вимагати від ДП "Енергоринок" оплати за продану електроенергію відповідно до статті 4 Договору (пункт 5.1);

- ДП "Енергоринок" зобов`язане купувати у ДП "Енергоатом" електроенергію відповідно до умов статті 3 договору та здійснювати за неї своєчасні розрахунки відповідно до умов статті 4 Договору (пункт 5.5.3).

15. Згідно з додатковою угодою від 29.09.2006 № 3629/02 до Договору:

- пункт 4.2 викладено у новій редакції, яка передбачає, що оплата вартості електричної енергії здійснюється кожного банківського дня з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання ДП "Енергоринок" відповідно до алгоритму ОРЕ, який затверджуються НКРЕ;

- пункт 4.3 викладено у новій редакції, яка передбачає, що остаточна оплата вартості електричної енергії здійснюється ДП "Енергоринок" до 15-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим.

16. Згідно з додатковою угодою від 29.02.2012 № 8209/04 до Договору пункт 4.1 викладено у новій редакції, яка передбачає, що оплата вартості електричної енергії здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок ДП "Енергоатом", з урахуванням ПДВ, та, за згодою сторін, іншими формами, що передбачені чинним законодавством.

17. Згідно з додатковими угодами від 23.06.2014 № 10580/01 та від 18.03.2016 № 12095/03/25 до Договору пункт 4.1 викладено у новій редакції, яка передбачає, що оплата вартості електричної енергії здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок ДП "Енергоатом" або за зверненням ДП "Енергоатом", підписаним керівником та головним бухгалтером, на поточний рахунок відокремленого підрозділу ДП "Енергоатом", з урахуванням ПДВ, та, за згодою Сторін, іншими формами, що передбачені чинним законодавством.

18. Станом на день звернення із позовом до суду ДП "Енергоатом" виконало свій обов`язок з продажу електроенергії у повному обсязі, що підтверджуються підписаними між сторонами актами купівлі-продажу електроенергії, однак, у свою чергу ДП "Енергоринок" не повністю розрахувалося за куплену електроенергію, що також підтверджується актом звірки розрахунків станом на 31.05.2019 та сторонами не заперечується.

19. З огляду на наявність заборгованості за поставлену електричну енергія, позивач звернувся з позовом у якому просив стягнути з відповідача 18 973 423 431,47 грн., з яких основний борг у розмірі 9 783 914 981,85 грн. та "інфляційні втрати" в сумі 9 189 508 449,62 грн.

20. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, ДП "Енергоринок" у своєму відзиві стверджувало, що заявлена до стягнення заборгованість за 2001 -2005 роки вже була предметом спору в межах інших господарських справах, а тому провадження в цій частині підлягають закриттю. Також відповідач просив суд застосувати наслідки пропуску позовної давності до заявлених Підприємством вимог.

21. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з такого:

21.1. Особливістю розрахунків за договором між сторонами спору було те, що розпорядження коштами, що накопичувалися на поточному рахунку зі спеціальним режимом використання ДП "Енергоринок", здійснювалося НКРЕКП у межах наданих їй повноважень шляхом затвердження обов`язкових для виконання постанов, якими встановлювався алгоритм розподілу коштів. Відповідач самостійно не приймав рішень щодо розпорядження такими грошовими коштами.

21.2. Отже, до 01.07.2019 ДП "Енергоринок" у відносинах з позивачем діяло згідно з умовами Договору та вимогами чинного на той час законодавства, здійснюючи розрахунок Підприємства відповідно до затверджених НКРЕКП алгоритмів.

21.3. Проте з 01.07.2019 набув чинності Закон України "Про ринок електричної енергії", яким запроваджено нову модель функціонування ринку електричної енергії, тобто балансуючий ринок та ринок допоміжних послуг, ринок "на добу наперед", внутрішньодобовий ринок, двосторонні договори.

21.4. У свою чергу, пунктом 23 розділу XVII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що з дати початку дії нового ринку електричної енергії визнається таким, що втратив чинність, зокрема Закон України "Про електроенергетику", відповідно до якого НКРЕКП встановлювала алгоритми Оптового ринку електричної енергії.

21.5. З огляду на викладене вище, Законом України "Про ринок електричної енергії" не передбачено відкриття поточного рахунку із спеціальним режимом використання Енергоринок та не надано НКРЕКП повноважень встановлювати з 01.07.2019 алгоритми розподілу коштів, зокрема щодо розрахунків ДП "Енергоринок" з виробниками електричної енергії.

21.6. Пунктом 15 розділу XVII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що оптовий постачальник електричної енергії провадить свою діяльність до повного погашення своєї кредиторської та дебіторської заборгованості за електричну енергію.

21.7. Отже, починаючи з 01.07.2019 ДП "Енергоринок" провадить свою діяльність у межах договірних відносин, що виникли на ОРЕ (договори купівлі-продажу, договори реструктуризації заборгованості рішення суду та мирові угоди), з учасниками ринку електричної енергії.

Приписи Закону України "Про ринок електричної енергії" не містять заборони проводити розрахунки з ДП "Енергоринок із виробниками електричної енергії".

21.8. Статтею 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на ринку електричної енергії, між учасниками цього ринку здійснюються в грошовій формі відповідно до укладених договорів.

Отже, посилання відповідача у відзиві на механізм здійснення розрахунків за спірними правовідносинами сторін на Оптовому ринку електричної енергії України, які були врегульовані Законом України "Про електроенергетику" є безпідставним, оскільки Закон України "Про електроенергетику" втратив чинність, а Законом України "Про ринок електричної енергії" не надано повноважень НКРЕКП встановлювати з 01.07.2019 алгоритми розподілу коштів, зокрема щодо розрахунків відповідача з виробниками електричної енергії.

21.9. 16.07.2020 набув чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії», крім статей 5 і 6, які набирають чинності з 01.07.2021.

21.10. Однак матеріали справи не містять відомостей про те, що заборгованість відповідача перед позивачем урегульована у порядку, передбаченому Законом України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії", а тому наявні підстави для стягнення такої заборгованості у порядку, визначеному нормами Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

21.11. З огляду на викладене відхиляються доводи відповідача про те, що він позбавлений можливості виконати зобов`язання іншим чином, ніж з використанням рахунків зі спеціальним режимом використання.

21.12. Факт наявності основної заборгованості за Договором відповідача перед позивачем у сумі 9 783 914 981,85 грн. належним чином доведений, документально підтверджений, доказів оплати суми основного боргу відповідачем не надано, доказів існування обставин які б звільняли відповідача від обов`язку виконати наявне грошове зобов`язання відповідачем, також не надано, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

21.13. Відповідно до наявного у матеріалах справи акта звірки розрахунків станом на 30.06.2019 заборгованість відповідача за травень 2001 року становить 725 162 565,46 грн.

21.14. Однак, як підтверджується рішенням господарського суду міста Києва від 27.12.2001 у межах справи № 10/404, предметом стягнення була сума 486 899 268,10 грн. Тобто заборгованість у розмірі 238 263 297,36 грн. (725 162 565,46 грн. - 486 899 268,10 грн.) не була предметом розгляду у справі № 10/404. У зв`язку з цим рішення суду щодо стягнення цієї заборгованості відсутнє, що виключає можливість закриття провадження у справі в цій частині.

Крім того, відмовляючи у задоволенні позовів у справах № 35/612, № 6/229 та 910/8135/13, суди застосовували Закон України "Про електроенергетику" як підставу для відмови в позові.

21.15. Однак з 01.07.2019 запроваджено новий ринок електричної енергії, який діє відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії". Відповідно до пункту 23 Розділу XVII цього Закону з 01.07.2019 Закон України "Про електроенергетику" втратив чинність, що й стало однією з підстав подання позову у даній справі. Станом на день вирішення спору відсутні судові рішення щодо спірної заборгованості, прийняті на підставі Закону України "Про ринок електричної енергії", що вказує на відсутність судових рішень з тих самих підстав. Враховуючи викладене, підстави для закриття провадження у справі відсутні.

При цьому вказана обставина є новою, а не нововиявленою, а тому посилання відповідача на відсутність заяви позивача про перегляд рішень у справах № 35/612, № 6/229 та 910/8135/13 за нововиявленими обставинами колегією суддів відхиляється.

21.16. Також позов у даній справі не просто "ґрунтується на інших нормах права", як зазначає відповідач, а є позовом, поданим з нових підстав, оскільки правовідносини між сторонами змінилися, і позивач фактично набув права на захист свого права тільки з моменту прийняття названого Закону.

21.17. Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності судами зазначено таке.

Підставою позову у даній справі стало те, що 01.07.2019 запроваджено новий ринок електричної енергії, який діє відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії". Відповідно до пункту 23 Розділу XVII цього закону з 01.07.2019 Закон України "Про електроенергетику" втратив чинність. У зв`язку з цим з 01.07.2019 відносини сторін не регулюються Законом України "Про електроенергетику" чи ДЧОРЕ.

Відповідно до листа відповідача від 05.07.2019 № 01/26-13761 його рахунок втратив статус поточного рахунка зі спеціальним режимом використання та діє як поточний рахунок, а встановлений НКРЕКП алгоритм розподілу коштів не поширюється на цей рахунок.

Крім того, відповідач визнав, що його статус як оптового постачальника втрачено 01.07.2019, що призводить до неможливості повного виконання відповідачем своїх фінансових зобов`язань перед виробниками електричної енергії.

До цієї дати правовідносини сторін були врегульовані спеціальним Законом України "Про електроенергетику", який передбачав, що розрахунки за куповану відповідачем електричну енергію на Оптовому ринку електричної енергії України були можливі лише через поточні рахунки зі спеціальним режимом використання виключно на підставі алгоритму розподілу коштів, який встановлювався НКРЕКП.

Таким чином, саме з 01.07.2019 були порушені права позивача на отримання коштів за продану електроенергію у зв`язку з відсутністю з цього часу спеціального порядку розрахунків на ринку електричної енергії (за спірні періоди).

Враховуючи викладене, позовна давність позивачем не пропущена.

Відповідно до частини першої статті 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Між сторонами укладено договори про збільшення позовної давності від 23.02.2017 № 133/01-51-4.ПД (з урахуванням додаткових угод від 01.02.2018 № 214/01-51-4.ПД, від 28.12.2018 № 290/01-51-4.ПД), від 01.02.2018 № 215/01-51-4.ПД (з урахуванням додаткової угоди від 28.12.2018 № 291/01-51-4.ПД), від 01.03.2018 № 244/01-51-4.ПД (з урахуванням додаткової угоди від 28.12.2018 № 292/01-51- 4.ПД), від 28.12.2018 № 293/01-51-4.ПД.

Відповідно до цих договорів збільшено до 31.12.2019 позовну давність щодо зобов`язань відповідача по оплаті за куповану електроенергію у грудні 2014 року, січні, березні, квітні, серпні, грудні 2015 року, січні, квітні, травні 2016 року.

Враховуючи, що позовна заява подана до суду 23.07.2019, позовна давність за вказаними вимогами не пропущена.

21.18. Також позивач надав копії актів звірки розрахунків за період з квітня 2003 року по серпень 2016 року, які підписані повноважними представниками сторін. При цьому первинні документи, які підтверджують факт продажу електричної енергії відповідачу (акти купівлі-продажу), наявні у матеріалах справи. Також факт наявності заборгованості не оспорюється відповідачем.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 19.09.2019 у справі № 910/14566/18, від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, - однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Відповідно до частини першої статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Таким чином, відповідачем визнано наявність боргу, що свідчить про переривання позовної давності.

21.19. Також позивач просив стягнути з відповідача 9 189 508 449,62 грн. "інфляційних втрат" за період з 16.06.2001 по 16.07.2019.

З огляду на відсутність підстав для застосування позовної давності до основної заборгованості підстави для застосування позовної давності до "інфляційних втрат" також відсутні.

За результатами перевірки наданого позивачем розрахунку інфляційної складової боргу, стягненню з відповідача підлягають "інфляційні втрати" в розмірі 9 189 508 449,62 грн. за період з 16.06.2001 по 16.07.2019.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

23. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Предметом спору у справі, яка розглядається, є стягнення з ДП "Енергоринок" на користь ДП "Енергоатом" як виробника електричної енергії боргу за електричну енергію, куплену у період до 01.07.2019 за Договором, а також стягнення "інфляційних втрат", нарахованих у зв`язку з несвоєчасною оплатою.

Розглядаючи порушене в ухвалі Верховного Суду від 16.11.2022 зі справи № 910/9796/19 питання, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду виходить з такого.

24. Для розуміння правовідносин, які склалися між сторонами спору, та правильного вирішення цієї справи необхідним є здійснення правового аналізу норм законодавства, яке діяло у період їх виникнення.

25. У період дії Договору був чинним Закон України "Про електроенергетику".

Відповідно до статті 4 Закону України "Про електроенергетику" регулювання відносин в електроенергетиці має особливості, визначені цим Законом. Ці особливості викликані об`єктивними умовами функціонування галузі: постійним і безперервним збалансуванням виробництва і споживання електричної енергії, для забезпечення якого встановлюється єдине централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління об`єднаною енергетичною системою України; централізованим теплопостачанням споживачів теплоелектроцентралями і котельнями, які входять до об`єднаної енергетичної системи України.

За приписами статті 5 Закону України "Про електроенергетику" державна політика в електроенергетиці базується на таких , зокрема, принципах: державного регулювання діяльності в електроенергетиці та додержання єдиних державних норм, правил і стандартів усіма суб`єктами відносин, пов`язаних з виробництвом, передачею, постачанням, розподілом і використанням енергії.

Частинами першою та четвертою статті 14 Закону України "Про електроенергетику" визначено, що в електроенергетиці України діє єдина централізована диспетчерська система оперативно-технологічного управління виробництвом, передачею, розподілом та постачанням електричної енергії. Функції централізованого диспетчерського (оперативно-технологічного) управління об`єднаною енергетичною системою України та організацію паралельної роботи з енергетичними системами інших держав виконує державне підприємство, яке визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в електроенергетичному комплексі. Централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління поширюється на суб`єкти господарської діяльності, об`єкти електроенергетики яких підключені до об`єднаної енергетичної системи України. Державне підприємство, що здійснює централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління об`єднаною енергетичною системою України, є системним оператором та виконує функції, визначені цим Законом та Законом України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України".

Відповідно до частини дванадцятої статті 15 Закону України "Про електроенергетику" оптовий ринок електричної енергії України функціонує з додержанням таких вимог: всі учасники оптового ринку електричної енергії укладають договори купівлі-продажу електричної енергії з суб`єктом господарської діяльності, який здійснює оптове постачання електричної енергії відповідно до договору, на підставі якого створюється оптовий ринок електричної енергії; у кожному розрахунковому періоді (місяці) забезпечується оплата вартості електричної енергії та послуг, закуплених у цьому періоді оптовим постачальником електричної енергії, у рівному відсотку кожній енергогенеруючій компанії (за винятком суб`єктів господарювання, які виробляють електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - мікро-, міні- та малим гідроелектростанціям) та підприємству, яке здійснює централізоване диспетчерське управління об`єднаною енергетичною системою України і передачу електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами. Ця оплата забезпечується з урахуванням остаточних платежів відповідно до договору, на підставі якого створено оптовий ринок електричної енергії.

У спірний період порядок проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії було врегульовано у статті 151 Закону України "Про електроенергетику", відповідно до якої для проведення розрахунків за закуплену на оптовому ринку електричної енергії України та спожиту електричну енергію енергопостачальники, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, їх відокремлені підрозділи, постачальники універсальних послуг, постачальники "останньої надії" та оптовий постачальник електричної енергії відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання. Для проведення розрахунків з погашення заборгованості за спожиту електричну енергію з використанням механізмів погашення заборгованості, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", енергопостачальники, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, і оптовий постачальник електричної енергії відкривають в установі уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для погашення заборгованості. Перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання в уповноваженому банку для зарахування коштів за електричну енергію затверджується та доводиться до відома споживачів національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

З огляду на зазначене, проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії України в період дії Закону України "Про електроенергетику" здійснювалося лише через поточні рахунки зі спеціальним режимом використання та виключно на підставі алгоритму розподілу коштів, який встановлювався НКРЕКП та був обов`язковим для виконання як позивачем так і відповідачем.

25. Згідно з додатковими угодами від 23.06.2014 № 10580/01 та від 18.03.2016 № 12095/03/25 до Договору пункт 4.1 викладено у новій редакції, яка передбачає, що оплата вартості електричної енергії здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок ДП "Енергоатом" або за зверненням ДП "Енергоатом", підписаним керівником та головним бухгалтером, на поточний рахунок відокремленого підрозділу ДП "Енергоатом", з урахуванням ПДВ, та, за згодою Сторін, іншими формами, що передбачені чинним законодавством.

26. У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 45 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про електроенергетику" (справа про електроенергетику) від 12.02.2002 №3-рп/2002 зазначено, що електроенергетика має стратегічне значення для стабільного функціонування економіки держави. Особливістю функціонування об`єднаної енергетичної системи є безперервність процесу виробництва, накопичення, розподілу і споживання електричної енергії, що вимагає збалансованих, синхронних дій, централізованого диспетчерського управління та єдиного системного обліку електроенергії на всіх стадіях виробничого процесу. З огляду на це Національна комісія регулювання електроенергетики України встановлює алгоритм, тобто порядок розподілу уповноваженим банком коштів, отриманих за електричну енергію, а Державне підприємство "Енергоринок" готує щодобові звіти про фінансові розрахунки для усіх членів оптового ринку. У разі виникнення стосовно платежів спірних питань їх можуть вирішувати такі внутрішні, функціонально адаптовані до специфіки енергетичної галузі структури, як постійно діюча відомча Арбітражна комісія, Рада оптового ринку, загальні щорічні або позачергові збори суб`єктів Договору, НКРЕ, що мають повноваження і юридичні ресурси. В разі необхідності будь-який суб`єкт таких відносин може захистити свої інтереси також у судовому порядку. Ці майнові відносини є, по суті, складовою частиною особливих виробничих відносин.

27. Тобто особливістю розрахунків за Договором між сторонами спору було те, що розпорядження коштами, що накопичувалися на поточному рахунку зі спеціальним режимом використання ДП "Енергоринок", здійснювалося НКРЕКП у межах наданих їй повноважень шляхом затвердження обов`язкових для виконання постанов, якими встановлювався алгоритм розподілу коштів. Відповідач самостійно не приймав рішень щодо розпорядження такими грошовими коштами.

28. Отже, до 01.07.2019 ДП "Енергоринок" у відносинах з позивачем діяло згідно з умовами Договору та вимогами чинного на той час законодавства, здійснюючи розрахунок з ДП "Енергоатом" відповідно до затверджених НКРЕКП алгоритмів.

29. Разом з тим, 01.07.2019 набув чинності Закон України "Про ринок електричної енергії" за змістом пункту 23 розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" якого визнається таким, що втратив чинність, зокрема Закон України "Про електроенергетику".

Відповідно до пункту 2 Розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії" з 01.07.2019 почав діяти балансуючий ринок та ринок допоміжних послуг, ринок "на добу наперед" та внутрішньодобовий ринок, двосторонні договори.

30. Оптовий постачальник електричної енергії (тобто ДП "Енергоринок") провадить діяльність до повного погашення своєї кредиторської та дебіторської заборгованості за електричну енергію (пункт 15 Розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії").

32. Частиною шістнадцятою Розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії" зобов`язано Кабінет Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом розробити та внести на розгляд Верховної Ради України законопроект щодо особливостей погашення заборгованості за електричну енергію, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії.

Таким Законом є ухвалений Верховною Радою України 17.06.2020 Закон України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії", яким передбачено перелік механізмів погашення заборгованості, що утворилась на оптовому ринку електричної енергії.

33. Зазначений Закон набрав чинності 16.07.2020, який визначає правові, економічні та організаційні засади, пов`язані з погашенням заборгованості, що утворилася на ОРЕ, та метою якого є повне погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії України, шляхом застосування механізмів, передбачених цим Законом.

За приписами статті 1 зазначеного Закону:

- заборгованість - це сума коштів, що виникла до 1 липня 2019 року, підтверджена учасниками та підлягає сплаті відповідно до укладених договорів і судових рішень;

- підтвердження заборгованості - це процес встановлення та уточнення сум заборгованості учасниками, за результатами якого складається акт про наявність та розмір заборгованості;

- оптовий постачальник електричної енергії - це державне підприємство "Енергоринок", утворене для забезпечення функціонування оптового ринку електричної енергії України;

- процедура погашення заборгованості - це комплекс необхідних заходів, спрямований на остаточне врегулювання кредиторської та дебіторської заборгованості на оптовому ринку електричної енергії, а також припинення діяльності оптового постачальника електричної енергії.

34. Статтею 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії" регламентовані заходи щодо погашення заборгованості на оптовому ринку електричної енергії України. Учасники здійснюють погашення заборгованості шляхом:

1) застосування процедури взаєморозрахунків з використанням механізмів, передбачених статтею 3 цього Закону;

2) погашення (списання) заборгованості відповідно до статті 4 цього Закону.

35. Відповідно до частини другої статті 4 Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії" з метою забезпечення механізму погашення (списання) заборгованості, передбаченого частиною першою цієї статті:

1) Кабінет Міністрів України в місячний строк після набрання чинності цим Законом приймає рішення про збільшення статутного фонду та/або капіталу виробників електричної енергії державної форми власності та акціонерного товариства, 100 відсотків акцій якого належать державі, яке здійснює функції оператора системи передачі, за рахунок емісії та внесення до статутного фонду та/або капіталу облігацій внутрішньої державної позики на суму заборгованості, передбаченої до погашення (списання) частиною першою цієї статті. Умови емісії та цільове призначення облігацій внутрішньої державної позики затверджуються Кабінетом Міністрів України;

2) виробники електричної енергії державної форми власності та акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого належать державі, яке здійснює функції оператора системи передачі, подають до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, підтверджений листом державного підприємства "Енергоринок" розрахунок суми дебіторської заборгованості, що підлягає погашенню (списанню) в обсязі, передбаченому частиною першою цієї статті, для емісії такого самого обсягу облігацій внутрішньої державної позики.

Згідно з частиною п`ятою статті 4 Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії" погашення (списання) заборгованості здійснюється учасниками на підставі примірних договорів відповідно до окремих порядків, що затверджуються Кабінетом Міністрів України в місячний строк після набрання чинності цим Законом.

Кредиторська або дебіторська заборгованість ДП "Енергоринок", що залишилася після проведення процедури погашення заборгованості, списується учасниками, після чого Кабінет Міністрів України приймає рішення щодо припинення державного підприємства "Енергоринок" (частина перша статті 6 Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії").

36. Натомість, на момент прийняття рішення у цій справі такий порядок Кабінетом Міністрів України не розроблений, тобто відсутній механізм погашення заборгованості, яка наразі існує.

37. Крім того, як зазначено в статті 1 названого Закону процедура погашення заборгованості - це комплекс необхідних заходів, спрямований на остаточне врегулювання кредиторської та дебіторської заборгованості на оптовому ринку електричної енергії. Заборгованість - це сума коштів, що виникла до 1 липня 2019 року, підтверджена учасниками та підлягає сплаті відповідно до укладених договорів і судових рішень.

38. З огляду на визначення терміну "заборгованість", викладеного в статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії", під регулювання названого Закону підпадає саме підтверджена учасниками заборгованість, яка відображена в акті про наявність та розмір заборгованості.

39. З огляду на зазначене, заборгованість відповідача перед позивачем, що утворилася за договором, підлягає погашенню у спеціальному порядку, визначеному державою, однак за відсутності підтвердженої учасниками заборгованості, застосування до спірних правовідносин Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії" буде можливе за умови підтвердження такої заборгованості відповідним рішенням суду.

40. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.02.2022 у справі № 910/4216/20.

41. Судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на день звернення із позовом до суду ДП "Енергоатом" виконало свій обов`язок з продажу електроенергії у повному обсязі, однак, у свою чергу, ДП "Енергоринок" не повністю розрахувалося за куплену електроенергію.

Факт наявності основної заборгованості за Договором відповідача перед позивачем у сумі 9 783 914 981,85 грн. належним чином доведений, документально підтверджений, доказів оплати суми основного боргу відповідачем не надано.

Відповідно до наявного у матеріалах справи акта звірки розрахунків станом на 30.06.2019 заборгованість відповідача за травень 2001 року становить 725 162 565,46 грн.

Однак, як підтверджується рішенням господарського суду міста Києва від 27.12.2001 у межах справи № 10/404, предметом стягнення була сума 486 899 268,10 грн. Тобто заборгованість у розмірі 238 263 297,36 грн. (725 162 565,46 грн. - 486 899 268,10 грн.) не була предметом розгляду у справі № 10/404. У зв`язку з цим рішення суду щодо стягнення цієї заборгованості відсутнє, що виключає можливість закриття провадження у справі в цій частині.

42. Верховний Суд у постанові від 15.06.2022 у справі № 910/9947/19 дійшов висновку про те, що Закон України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії" допускає можливість звернення з позовом до ДП "Енергоринок" про стягнення заборгованості, оскільки заборгованістю є сума коштів, що виникла до 01.07.2019, підтверджена учасниками та підлягає сплаті, зокрема відповідно до судових рішень.

Також, Верховний Суд у зазначеній постанові вказав на те, що Закон України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії", який визначає правові, економічні та організаційні засади, пов`язані з погашенням заборгованості, що утворилася на ОРЕ, не встановлює будь-яких заборон або обмежень щодо нарахування 3% річних та "інфляційних втрат" на заборгованість, що виникла у ДП "Енергоринок" до 01.07.2019.

43. З огляду на зазначене, Законом України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії" не передбачено будь-яких обмежень або заборони для позивача щодо звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості та "інфляційних витрат", тому суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

44. Оскільки судами обох інстанцій у справі № 910/9796/19 встановлено наявність заборгованості відповідача перед позивачем, Законом України "Про ринок електричної енергії" не передбачено відкриття поточного рахунку зі спеціальним режимом використання ДП "Енергоринок", за відсутності підтвердженої учасниками заборгованості, суди обох інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення заявленого розміру заборгованості, та як результат, - нарахованих на підставі статті 625 ЦК України сум "інфляційних втрат". При цьому, відповідач у своїй касаційній скарзі не оскаржує правильність розрахунку стягнутих судами з нього сум "інфляційних втрат".

45. Крім того, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що право позивача вимагати судового захисту щодо стягнення заборгованості, яка утворилася до 01.07.2019, та "інфляційних втрат" не може бути обмежене після набуття чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії", адже запроваджені ним процедури можуть бути застосовані й щодо погашення заборгованості, встановленої судовим рішенням, про що прямо зазначено у пункті 3 частини першої статті 1 цього Закону і що кореспондується з пунктом 10 статті 2 даного Закону, відповідно до якого на період дії цього Закону підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо оптового постачальника електричної енергії.

46. Доводи касаційної скарги стосовно того, що судами попередніх інстанцій у прийнятті оскаржуваних рішень не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10.04.2018 у справі №910/16945/14, від 27.04.2018 у справі №908/1394/17, від 30.01.2019 у справі №905/2324/17, від 30.01.2019 у справі №922/175/18 щодо статті 625 ЦК України, стосовно того, що до вимог про стягнення "інфляційних втрат" застосовується загальна позовна давність у три роки, відхиляються Верховним Судом, оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій у цій справі та зазначено у пунктах 21.17 - 21.19 відповідачем вчинено дії про визнання боргу за Договором, що свідчить про переривання позовної давності, а з огляду на відсутність підстав для застосування позовної давності до основної заборгованості підстави для застосування позовної давності до "інфляційних втрат" також відсутні.

47. Доводи касаційної скарги стосовно того, що судами попередніх інстанцій у прийнятті оскаржуваних рішень не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26.11.2019 та від 26.01.2021 (скаржником зазначено від 26.01.2022) у справі №922/643/19, від 19.12.2019 у справі №520/11429/17, від 11.12.2019 у справі №320/4938/17, від 10.10.2019 у справі №910/2164/18, від 08.07.2019 у справі №908/156/18 щодо застосування статті 75 ГПК України відхиляються Верховним Судом, оскільки вказані справи є неподібними до спірних правовідносин, адже різняться предметами, підставами позову та фактично-доказовою базою; рішення у справах ухвалені за іншого правового регулювання та за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, і за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) і прийнято судове рішення, що виключає їх подібність як за правовим регулюванням так і за змістовним критерієм.

48. Оскільки висновки Верховного Суду в постанові у справі № 910/4216/20, щодо застосування Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії" та відсутності будь-яких обмежень або заборони щодо звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості і "інфляційних витрат" за електроенергію є чіткими, зрозумілими, актуальними, об`єднана палата Касаційного господарського суду не вбачає підстав для відступу від них.

49. Доводи касаційної скарги про те, оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема пункту 5 частини першої статті 92 Конституції України, статті 15 1 Закону України "Про електроенергетику" (чинний, на момент виникнення спірних правовідносин), статті 75, пунктів 15 та 16 розділу XVII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про ринок електричної енергії", статей 3, 4 Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії" спростовуються викладеним у цій постанові та не спростовують висновки судів, що Законом України "Про ринок електричної енергії" не передбачено відкриття поточного рахунку зі спеціальним режимом використання ДП "Енергоринок" та не надано повноважень НКРЕКП встановлювати з 01.07.2019 алгоритми розподілу коштів, зокрема щодо розрахунків ДП "Енергоринок" з виробниками електричної енергії. Вказаного не спростовано і скаржником.

Таким чином, Верховним Судом не встановлено неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема положень Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії", у зв`язку з чим підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

50. З урахуванням наведеного Верховний Суд вважає, що інші доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, не обґрунтовані підставами, передбаченими частиною другою статті 287 ГПК України, не доводять порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, а направлені на переоцінку доказів та обставин справи, що були предметом розгляду попередніми судовими інстанціями та їм була надана належна правова оцінка, і перевірка таких доводів перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції, а тому вони відхиляються Судом.

51. За таких обставин, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість скарги та про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

52. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

53. З урахуванням викладеного Верховним Судом приймаються доводи позивача, зазначені у відзиві на касаційну скаргу, в тій мірі в якій вони узгоджуються з викладеним у цій постанові.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

54. Виходячи з мотивів, наведених у цій постанові, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 17.02.2022 у справі №910/4216/20, від 25.07.2022 у справі №910/16185/19 та від 15.06.2022 у справі №910/9947/19 стосовно, що: "Законом України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії" не передбачено будь-яких обмежень або заборони для позивача щодо звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості і 3% річних та інфляційних, тому суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відмову в позові з підстав врегулювання порядку погашення заборгованості ДП "Енергоринок" Законом України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії".

55. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятих у справі судових рішень.

Судові витрати

56. Відповідно до статті 129 ГПК України понесені ДП "Енергоринок" судові витрати покладаються на відповідача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу державного підприємства "Енергоринок" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 зі справи №910/9796/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Селіваненко

судді О. Банасько

І. Булгакова

О. Васьковський

Т. Дроботова

О. Кібенко

Л. Рогач

Ю. Чумак

Постанова ОП КГС ВС від 02 червня 2023 року у справі № 910/9796/19